НПАОП 40.1-1.07-01Правила експлуатації електрозахисних засобів

13.2. Спеціальне діелектричне взуття

13.2.1. Під час виконання робіт в закритих, а у разі відсутності опадів – у відкритих електроустановках як додатковий електрозахисний засіб необхідно застосовувати спеціальне діелектричне взуття, виготовлене згідно з вимогами ГОСТ 13385, а також діелектричні калоші.

13.2.2. За захисними властивостями діелектричне взуття повинне мати таке маркування:

– Ен – гумові клеєні калоші, сапоги гумові та з полівінілхлориду – для захисту від напруги до 1000 В;

–Ев – гумові клеєні формові боти та гумові формові калоші – для захисту від напруги понад 1000 В.

13.2.3. Конструктивно спеціальне діелектричне взуття повинно виготовлятись з гумового верху, гумової рифленої підошви, текстильної підкладки і внутрішніх підсилювальних деталей.

Боти повинні мати закоти. Формові боти можуть бути без підкладки.

Висота ботів повинна бути не менше 160 мм.

13.3. Гумові діелектричні килими та ізолювальні підставки

13.3.1. В електроустановках напругою до 1000 В і більше як додатковий електрозахисний засіб необхідно застосовувати гумові діелектричні килими та ізолювальні підставки.

Гумові діелектричні килими необхідно використовувати в закритих електроустановках усіх класів напруг, крім електроустановок, розміщених в сирих приміщеннях, а також таких, що підлягають впливу забруднення, а в електроустановках, розміщених просто неба, – тільки в суху погоду.

Ізолювальні підставки необхідно використовувати в сирих та забруднених приміщеннях.

13.3.2. Гумові діелектричні килими згідно з вимогами ГОСТ 4997 повинні виготовлятись, залежно від призначення і умов експлуатації, таких двох груп:

–перша група – звичайного виконання – для виконання робіт за температур від мінус 15 °С до плюс 40 °С;

– друга група – мастилобензостійкі – для виконання робіт за температур від мінус 50 °С до плюс 80 °С.

13.3.3. Рекомендується застосовувати однокольорові гумові діелектричні килими з рифленою лицьовою поверхнеюрозмірами не менше500×500 мм.

13.3.4. В електроустановках рекомендується застосовувати ізолювальні підставки, що складаються з настилу, який кріпиться на опорних ізоляторах заввишки не менше 70 мм.

Рекомендується застосовувати ізолятори типу СН-6, що випускаються спеціально для виготовлення таких підставок.

13.3.5. Настили розмірами не менше 500×500 мм необхідно виготовляти здерев'яних планок без сучків, виструганих з добре висушеного дерева або електроізоляційних матеріалів з аналогічними механічними властивостями. Шпарини між планками не повинні перевищувати 30 мм.

Не рекомендується використовувати суцільні настили тому, що вони перешкоджають перевірці випадкового шунтування ізоляторів. Настили необхідно пофарбувати з усіх боків.

13.3.6. Ізолювальні підставки повинні бути міцними і стійкими. У разі застосування знімних ізоляторів, з'єднання їх з настилом повинно унеможливлювати сковзання настилу.

Краї настилу не повинні виступати за опорну поверхню ізоляторів – для унеможливлення перекидання ізолювальної підставки.

13.4. Захисні огородження, щити (ширми), ізолювальні накладки та ковпаки

13.4.1.В електроустановках для запобігання випадковому наближенню і торканню до струмовідних частин, що перебувають під напругою і розміщені поблизу місця виконання робіт, необхідно застосовувати захисні огородження таких типів:

–щити (ширми) – для тимчасового обгородження струмовідних частин, що перебувають під напругою до і понад 1000 В;

–ізолювальні накладки – у разі неможливості обгородити робоче місце щитами; для запобігання випадковому доторканню до струмовідних частин – в електроустановках до 20 кВ включно; для запобігання помилковому увімкненню рубильників – в електроустановках до 1000 В;

–ізолювальні ковпаки – в електроустановках до 10 кВ, конструкція яких за умовами електробезпеки унеможливлює накладання переносних захисних заземлень під час проведення ремонтів, випробувань, визначення місць пошкодження.

13.4.2. Щити повинні виготовлятись з дотриманням таких вимог:

–матеріалом щитів повинно слугувати сухе дерево, просочене оліфою і пофарбоване безколірним лаком, або електроізоляційний матеріал – без застосування металевих кріпильних деталей;

–поверхня щитів повинна бути: суцільною – для відгородження працівників від випадкового наближення до струмовідних частин, що перебувають під напругою; гратчастою – для відгородження входу в комірки, камери, проходи тощо;

– конструкція щитів повинна бути міцною і зручною, що унеможливлює жолоблення і перекидання їх, а маса – такою, щоб щит міг переносити один працівник;

–висота щита повинна бути не менше 1,7 м, а відстань від нижнього ребра до підлоги – не більше 10 см.

13.4.3. Ізолювальні накладки повинні виготовлятись з дотриманням таких вимог:

–матеріал накладок, залежно від призначення і класу напруги, повинен бути: твердим електро­ізо­ля­ційним (склопластик, гетинакс тощо) – для накладок, що застосовуються в електроустановках до 20 кВ включно; гнучким (діелектрична гума тощо) – для накладок, що застосовуються в електроустановках до 1000 В включно для закривання струмовідних частин під час виконання робіт без знімання напруги (під напругою);

–конструкція і розміри накладок повинні бути такими, щоб струмовідні частини закривались ними повністю.

13.4.4. Ізолювальні ковпаки повинні виготовлятись з дотриманням таких вимог:

–матеріал ізолювальних ковпаків повинен мати стійкі діелектричні властивості (діелектрична гума, пластик, склопластик або інші подібні електроізоляційні матеріали);

– конструкція ковпаків повинна передбачати на торцевому боці хомут для фіксації ковпака на робочій частині оперативної штанги у разі його установлювання (знімання).

13.4.5. Для електроустановок напругою до 10 кВ необхідно виготовляти ковпаки з метою їх установлення:

–на жилах вимкнених кабелів, розташованих поблизу струмовідних частин, що перебувають під напругою;

– на вимкнених ножах однополюсних роз'єднувачів на збірках з вертикальним розташуванням фаз;

– на однополюсних і триполюсних роз'єднувачах.

13.5. Інструмент з ізолювальними рукоятками

13.5.1. Для виконання робіт в електроустановках до 1000 В як основний електрозахисний засіб слід застосовувати слюсарно-монтажний інструмент (СМІ) з ізолювальними рукоятками, до складу якого входять: гайкові, рожкові і розвідні ключі, плоскогубці, пасатижі, бокові і торцеві кусачки, викрутки, монтерські нескладані ножі тощо.

13.5.2. В електроустановках до 1000 В дозволяється застосовувати інструмент з ізолювальними рукоятками, виготовлений згідно з вимогами ГОСТ 11516 або на який нанесено ізоляційне покриття у відповідності з ДСТУ 3646.

13.5.3. Інструмент з ізолювальними рукоятками повинен виготовлятись з дотриманням таких вимог:

–ізолювальні рукоятки інструменту повинні виготовлятись у вигляді діелектричних чохлів, що надягаються на ручки інструменту, або незнімного одно- двошарового покриття з матеріалу, який наносять способом лиття під тиском, занурюванням тощо;

–ізоляція інструменту повинна бути вологостійкою, мастилобензостійкою, некрихкою та неслизькою;

–форма і рифлення поверхні ізолювальних рукояток повинні забезпечувати зручність в користуванні інструментом;

–з'єднання ізоляції з інструментом повинно бути міцним, а також таким, що унеможливлює взаємне поздовжнє переміщування і провертання ізоляції та інструменту під час виконання робіт;

–ізоляція інструменту повинна покривати всю рукоятку і мати довжину не менше 100 мм до середини обмежувального упора; для інструментів, що застосовуються тільки в колах вторинної комутації, допускається така довжина рукоятки, яка забезпечує зручність в користуванні;

–упор інструменту не повинен мати гострих граней і країв, і його висота повинна бути не менше 10 мм, товщина – не менше 3 мм; висота упора ручок викруток – не менше 5 мм; товщина першого шару (в тому числі у разі одношарової ізоляції) – не менше 1 мм. Максимальна товщина (в тому числі і у разі двошарової ізоляції) повинна бути 2 мм;

– ізоляція стрижнів викруток повинна закінчуватись на початку лопатки;

– кожний шар двошарового ізоляційного покриття інструменту повинен мати своє забарвлення.

14. Пристрої заземлення

14.1. Переносні заземлення

14.1.1. В електроустановках під час виконання робіт на вимкнених струмовідних частинах для захисту працівників від помилково поданої напруги необхідно застосовувати переносні заземлення, що складаються: із штанги; провідників – для заземлювання і закорочування між собою струмовідних частин усіх фаз електроустановки; затискачів – для закріплювання заземлювальних провідників на струмовідних частинах, а також наконечника або струбцини – для приєднання до заземлювальних провідників або до конструкцій.

Допускається використання переносного заземлення без штанги. У цьому разі ізолювальний гнучкий елемент заземлення безштангової конструкції повинен виготовлятись із синтетичних матеріалів (капрону тощо).

14.1.2. Проводи для заземлювання і закорочування повинні виготовлятись з голих гнучких мідних жил і мати поперечний переріз, що задовольняє вимогам термічної стійкості у разі трифазних коротких замикань, але не менше:

–25 мм2– в електроустановках напругою понад 1000 В;

–16 мм2– в електроустановках напругою до 1000 В.

В електричних мережах із заземленою нейтраллю поперечний переріз проводів повинен задовольняти вимогам щодо термічної стійкості у разі однофазного короткого замикання.

Визначати переріз мідних проводів переносних заземлень, виходячи з вимог термічної стійкості для електростанцій, підстанцій і ліній електропередавання, допускається за таких температур: початкова – плюс 30 ºС, кінцева – плюс 850 ºС.

Для розрахунків переносних заземлень на нагрівання струмами короткого замикання рекомендується користуватись такою формулою:

, (1)

де– мінімальний переріз проводу, мм;

–найбільше значення усталеного струму короткого замикання, А;

–тривалість найбільшої витримки основного релейного захисту, с.

Поперечний переріз заземлювальних провідників для електроустановок напругою понад 1000 В можна визначати також за таблицею 14.1.

Таблиця 14.1.

Вибір перерізу заземлювальних провідників
в електроустановках напругою понад 1000 В

14.1.3. Затискачі для приєднання закорочувальних проводів до шин повинні мати таку конструкцію, щоб, у разі протікання струму короткого замикання, динамічні сили не могли зірвати переносне заземлення з місця приєднання. Затискачі повинні мати пристрій, що забезпечує їхнє накладання, надійне закріплення, а також зручне знімання з шин за допомогою штанги для накладання заземлення.

Гнучкий мідний провід необхідно приєднувати до затискача безпосередньо або за допомогою надійно обпресованого мідного наконечника.

Для захисту проводу від переламування в місцях приєднання рекомендується вміщувати його в оболонки у вигляді пружин з гнучкого сталевого дроту. Для захисту жил проводу від механічних пошкоджень його дозволяється вміщувати в прозору гнучку оболонку.

14.1.4. Наконечник на проводі для заземлення повинен виготовлятись у вигляді струбцини або спеціального затискача для приєднання до заземлювального проводу або конструкції.

14.1.5. Елементи переносного заземлення повинні бути міцно і надійно з'єднані способом обпресування, зварювання або болтами з попереднім лудінням контактних поверхонь.

Забороняється застосовувати паяння для з'єднання елементів переносного заземлення.

14.1.6. Переріз проводу переносного заземлення повинен бути не менше 4 мм2, якщо це заземлення застосовують для:

– знімання заряду з проводу під час проведення випробувань;

– випробної апаратури;

– обладнання, що випробовують.

14.1.7. Переріз проводу переносного заземлення, за умов механічної міцності, повинен бути не менше 10 мм2, якщо це заземлення застосовують для:

– заземлення ізольованого від опор грозозахисного троса ПЛ;

– заземлення пересувних установок (лабораторій, майстерень тощо).

14.1.8. На кожному переносному заземленні необхідно позначити його номер і переріз заземлювальних проводів. Ці дані необхідно вибивати на бирці, закріпленій на заземленні, або на струбцині (наконечнику).

15. Засоби захисту для ВРПН. Призначення та вимоги до конструкції

15.1. Загальні положення

15.1.1. В електроустановках для виконання робіт під напругою (далі – ВРПН) необхідно застосовувати засоби захисту для ВРПН, до яких належать всі засоби захисту, що застосовуються за звичайних умов, а також ті, застосування яких потребує технологія ВРПН.

15.1.2. У цьому розділі розглядаються засоби захисту для ВРПН, що визначаються технологією ВРПН.

Засоби захисту для ВРПН повинні виготовлятись і експлуатуватись з дотриманням таких вимог:

–пристрої для ВРПН повинні виготовлятись з твердих ізоляційних матеріалів і металу і повинні мати запас механічної міцності (відношення нормованої механічної руйнівної сили до максимально можливої сили під час ВРПН) не менше 3; канати, призначені для піднімання і переміщування таких пристроїв з працівником, – не менше 12; інші канати – не менше 6;

–порожнисті вироби для ВРПН повинні виготовлятись з ізоляційного матеріалу і бути захищеними від проникнення в їхні порожнини вологи, що може досягатись за допомогою пінних заповнювачів, а у разі неможливості їхнього застосування необхідно передбачити можливість періодичного огляду і очищення внутрішніх порожнин цих виробів;

–маркування в зоні ізолювальної ділянки не повинно бути струмопровідним і не повинно порушувати електричні характеристики засобу захисту для ВРПН;

–на всі засоби захисту та ізолювальні пристрої для ВРПН, крім ізолювальних канатів, необхідно наносити таке саме маркування, як і на засоби захисту загального призначення;

– на ізолювальних канатах або на табличці, прикріпленій до канатів, повинно бути видно напис "Для робіт під напругою";

–повинні бути витримані мінімально допустимі розміри ізоляційних проміжків для обладнання, що наведені в таблиці 15.1. У цьому разі елементи конструкцій, виготовлені з неізоляційного матеріалу, не повинні скорочувати ізоляційні відстані до рівнів, менших за допустимі, що наведені в таблиці 15.1.

Таблиця 15.1.

Мінімально допустимі розміри ізоляційних проміжків для обладнання

15.1.3. Засоби захисту, ізолювальні пристрої для ВРПН підлягають механічним і електричним випробуванням після виготовлення їх та в процесі експлуатації; електричні випробування цих виробів необхідно проводити після механічних.

15.1.4. Засоби захисту, ізолювальні пристрої для ВРПН підлягають механічним приймально-здавальним випробуванням, результати яких необхідно записувати в "Протокол механічних приймально-здавальних випробувань засобів захисту, ізолювальних пристроїв для ВРПН" згідно з додатком 5 до цих Правил. У разі позитивних результатів випробувань на виріб наносять маркування згідно з цими Правилами.

15.1.5. В процесі експлуатації механічні випробування засобів захисту повинні проводитись 1 раз на 12 міс. Результати випробувань необхідно записувати в "Журнал реєстрації механічних експлуатаційних випробувань засобівзахисту та ізолювальних пристроїв для ВРПН" згідно з додатком6 до цих Правил.

15.1.6. Після ремонту засобів захисту та ізолювальних пристроїв необхідно проводити позачергові механічні випробування їх в обсязі експлуатаційних випробувань.

15.2. Діелектричні ковпаки для ВРПН

15.2.1. В електроустановках для ізоляції струмовідних частин ПЛ 0,38 кВ як основний засіб захисту необхідно застосовувати діелектричні ковпаки для ВРПН, які повинні накладатись на ізолятори.

15.2.2. Діелектричні ковпаки для ВРПН повинні виготовлятись з дотриманням таких вимог:

–матеріал ковпаків повинен бути полімерний або інший з аналогічними діелектричними та механічними властивостями;

– ковпаки повинні мати яскравий колір (червоний, оранжевий, зелений);

– ковпаки не повинні мати з'єднувальних швів;

– ковпаки повинні мати розрізи для зручності накладання їх на ізолятори ПЛ 0,38 кВ;

–ковпаки повинні мати одноріднугладку зовнішню поверхню без тріщин, проколів;

– конструкція ковпаків повинна забезпечувати можливість надійного кріплення їх на ізоляторах.

Допускаються напливи на поверхні ковпаків для ВРПН, що не погіршують їхні експлуатаційні характеристики.

15.2.3. Струм витоку під час випробувань діелектричних ковпаків для ВРПН напругою 6 кВ частотою 50 Гц протягом 60 с не повинен перевищувати 1 мА на 1 дм2площі поверхні ковпака.

15.3. Діелектричні накладки для ВРПН

15.3.1. В електроустановках для ізоляції струмовідних частин ПЛ 0,38 кВ необхідно застосовувати як основний засіб захисту діелектричні накладки для ВРПН, які повинні накладатись на проводи ПЛ.

15.3.2. Діелектричні накладки для ВРПН повинні виготовлятись з дотриманням таких вимог:

–матеріалом накладок повинен слугувати латекс, еластомірні з'єднання або неформова діелектрична гума, яка має аналогічні фізико-механічні властивості (група гуми: В – вологостійка; ступінь твердості: С – середня; П – підвищена);

–накладки повинні мати однорідну гладку зовнішню поверхню без тріщин, проколів;

– форма і лінійні розміри накладок повинні забезпечувати можливість надійного кріплення їх на проводи ПЛ;

–мінімальна товщина накладки для ВРПН повинна визначатись здатністю витримувати випробні навантаження і напруги, а максимальна її товщина – необхідною гнучкістю, яка повинна забезпечувати зручність у роботі;

–маса накладки завдовжки 1,5 м не повинна перевищувати 1,0 кг, а її умовна міцність у разі розтягування повинна бути не менше 4,5 Н/мм (45 кгс/см).

Допускаються напливи на поверхні накладок, що не погіршують їхні експлуатаційні характеристики.

15.3.3. Струм витоку під час випробувань діелектричних накладок для ВРПН напругою 6 кВ частотою 50 Гц протягом 60 с не повинен перевищувати 1 мА на 1 дм2площі поверхні накладки.

15.4. Діелектричні лист-пластини для ВРПН

15.4.1. В електроустановках для ізоляції струмовідних частин електроустановок згідно з технологією ВРПН необхідно застосовувати як основний засіб захисту для напруги до 1000 В діелектричні лист-пластини для ВРПН, які повинні кріпитись на струмовідних частинах спеціальними неструмопровідними прищіпками.

15.4.2. Діелектричні лист-пластини для ВРПН повинні виготовлятись з дотриманням таких вимог:

– матеріал лист-пластини повинен бути полімерним або іншим, що має аналогічні діелектричні властивості;

–поверхня лист-пластини повинна бути однорідною і не мати механічних пошкоджень;

–лист-пластина повинна мати яскравий колір (червоний, оранжевий та ін.);

– лист-пластина повинна мати такі розміри, мм: 300×200; 500×300; 600×400;

–мінімальна товщина лист-пластини повинна визначатись здатністю витримувати випробні навантаження і напруги, а максимальна – необхідною гнучкістюлист-пластини, яка повинна забезпечуватизручність у роботі;

–механічна міцність лист-пластини у разі проколювання (відношення пробивної сили до товщини зразка) повинна бути не менше 10 Н/мм.

Допускаються напливи на поверхні лист-пластин, що не погіршують їхні експлуатаційні властивості.

15.4.3. Струм витоку під час випробувань лист-пластин для ВРПН напругою 6 кВ частотою 50 Гц протягом 60 с не повинен перевищувати 1 мА на 1 дм2площі поверхні лист-пластини.

15.5. Діелектричні наконечники для ВРПН

15.5.1. В електроустановках для надягання на від'єднані кінці проводів, що перебувають під напругою, згідно з технологією ВРПН необхідно застосовувати як основний засіб захисту для напруги до 1000 В діелектричні наконечники для ВРПН.

15.5.2. Діелектричні наконечники для ВРПН повинні виготовлятись з дотриманням таких вимог:

–матеріал наконечників повинен бути полімерним або іншим, що має аналогічні діелектричні і механічні властивості;

– наконечники повинні мати яскравий колір (червоний, оранжевий, зелений);

– наконечники не повинні мати з'єднувальних швів;

– поверхня наконечників повинна бути однорідною і не мати тріщин, проколів.

Допускаються напливи на поверхні наконечників, що не погіршують їхні експлуатаційні властивості.

15.5.3. Струм витоку під час випробувань наконечників для ВРПН напругою 2,5 кВ частотою 50 Гц протягом 60 с не повинен перевищувати 1 мА на 0,2 м довжини наконечника.

15.6. Комплект ізолювального слюсарно-монтажного інструменту (СМІ) для

ВРПН

15.6.1. Комплект ізолювального СМІ для ВРПН за своїм набором повинен відповідати вимогам технологічних інструкцій і карт для ВРПН.