НПАОП 0.00-1.08-94Правила будови і безпечної експлуатації парових і водогрійних котлів

3В окремих випадках, обгрунтованих науково-дослідною організацією, може бути допущено зниження значення рН до 7,0.

Таблиця 6

Норми якості живильної води парових енерготехнологічних котлів

і котлів-утилізаторів з робочим тиском пари до 5 МПа (50 кгс/см2)

_____________________________________

1В чисельнику вказано значення для водотрубних, в знаменнику – для газотрубних котлів.

2Для водотрубних котлів з робочим тиском пари 1,8 МПа (18 кгс/см2) твердість не повинна бути більше 15 мкг-екв/кг.

3Допускається збільшення вмісту з’єднань заліза до 100 мкг/кг за умови застосування методів реагентної обробки води, які зменшують інтенсивність накипоутворювання за рахунок переводу з’єднань заліза в розчин, при цьому повинні витримуватись погоджені з Держнаглядохоронпраці України нормативи з допустимої кількості відкладень на внутрішній поверхні парогенеруючих труб. Висновки про можливість вказаного збільшення вмісту з’єднань заліза в живильній воді видаються спеціалізованою науково-дослідною організацією.

4Верхнє значення величин рН встановлюється не більше 9,5 залежно від матеріалів, які використовуються в устаткуванні пароконденсатного тракту.

Примітка.Для газотрубних котлів-утилізаторів вертикального типу з робочим тиском пари більше 0,9 МПa (9 кгс/см2), а також для содорегенераційних котлів показники якості живильної води нормуються за значеннями останньої колонки табл. 6. Крім цього, для содорегенераційних котлів нормується солевміст живильної води, який не повинен бути більше 50 мг/кг.

Таблиця 7

Норми якості живильної води енерготехнологічних котлів і

котлів-утилізаторів з робочим тиском пари до 11 МПа (110 кгс/см2)

______________________________

1Верхнє значення величини рН встановлюється не більше 9,5 залежно від матеріалів, які використовуються в обладнанні пароконденсатного тракту.

2Умовний солевміст повинен визначатись кондуктометричним солеміром з попе­редньою дегазацією і концентруванням проби, а питома електрична провідність – кондуктоміром з попереднім водень-ка­тіонуванням проби; контролюється один із цих показників.

Таблиця 8

Норми якості живильної води високонапірних котлів парогазових установок

_______________________________

1Допускається перевищення норм за вмістом заліза на 50 % при роботі парогенератора на природному газі.

2Умовний солевміст повинен визначатись кондуктометричним солеміром з попередньою дегазацією і концентруванням проби, а питома електрична провідність – кондуктоміром з попереднім водень-катіонуванням проби; контролюється один із цих показників.

8.2.2. Показники якості живильної води для водотрубних котлів з природною циркуляцією з робочим тиском пари 14 МПа (140 кгс/см2) і всіх енергетичних прямоточних котлів повинні задовольняти вимоги діючих Правил технічної експлуатації електрич­них станцій і мереж.

8.2.3. Якість виробничого конденсату повинна забезпечуватись систематичним контролем і відповідати нормам якості живильної води. Використання конденсату для живлення котлів при потрап­лянні в нього технологічних, потенційно-кислих і потенційно-лужних домішок не допускається.

8.2.4*. Якість підживлювальної води і води в мережі водогрійних котлів повинна задовольняти вимоги табл. 9.

Таблиця 9

Норми якості підживлювальної води в мережі водогрійних котлів

_______________________

1В чисельнику вказані значення для котлів на твердому паливі, в знаменнику – на рідкому і газоподібному паливі.

2Для тепломереж закритих систем теплопостачання, в яких водогрійні котли працюють паралельно з бойлерами, що мають латунні трубки, верхня величина рН води в мережі не повинна перевищувати 9,5.

Примітка.Вимоги табл. 9 не розповсюджуються на водогрійні котли, встановлені на теплових електростанціях, теплових станціях і в опалювальних котельнях, для яких якість води повинна відповідати вимогам Правил технічної експлуатації електричних станцій і мереж.

8.3. Вимоги до якості котлової води

Норми якості котлової води, необхідний режим її корегційної обробки, режими безперервної і періодичної продувок приймаються на підставі інструкції підприємства – виготовлювача котла, типових інструкцій з ведення водно-хімічного режиму та інших відомчих нормативних документів або на підставі теплохімічних випробувань.

При цьому для парових котлів тиском до 4 МПа (40 кгс/см2) включно, які мають клепані з’єднання, відносна лужність котлової води не повинна перевищувати 20 %; для котлів із зварними барабанами і кріпленням труб методом вальцювання (або вальцю­ванням з ущільнюючою підваркою) відносна лужність котлової води допускається до 50 %; для котлів із зварними барабанами і приварними трубами відносна лужність котлової води не нормується.

Для парових котлів тиском більше 4 МПа (40 кгс/см2) до 10 МПа (100 кгс/см2) включно відносна лужність котлової води не повинна перевищувати 50 %; для котлів тиском більше 10 МПа (100 кгс/см2) до 14 МПа (140 кгс/см2) включно – не повинна перевищувати 30 %.

9.1. Організація безпечної експлуатації

9.1.1. Керівництво підприємства (організації) повинно забезпечи­ти утримання котлів у справному стані і безпечні умови їх експлуатації шляхом організації належного обслуговування.

З цією метою власник котла зобов’язаний:

а) призначити відповідальну особу за справний стан і безпечну експлуатацію котлів із числа інженерно-технічних працівників (ІТП), які пройшли перевірку знань в установленому порядку;

б) забезпечити інженерно-технічних працівників правилами і керівними вказівками з безпечної експлуатації кот­лів (циркулярами, інформаційними листами, інструкціями та ін.);

в) призначити в необхідній кількості осіб обслуговуючого персо­налу, які пройшли навчання і мають посвідчення на право обслуговування котлів, приладів безпеки, контрольно-вимірювальних приладів, хімводоочистки, живильних пристроїв та іншого до­поміжного устаткування;

г) розробити і затвердити виробничу інструкцію для персоналу, який обслуговує котли, на підставі «Типової інструкції для персоналу котельні» та Інструкції з монтажу і експлуатації заводу – виготовлювача котла з урахуванням компоновки устаткуван­ня. Виробнича інструкція повинна знаходитись на робочих місцях і видаватись під розписку обслуговуючому персоналу;

д) встановити такий порядок, щоб персонал, на який покладено обов’язки з обслуговування котлів, вів ретельне спостереження за дорученим йому устаткуванням шляхом його огляду, перевірки справності арматури, КВП, запобіжних клапанів, засобів сигналізації і захисту, живильних пристроїв. Для запису результатів огляду і перевірки повинен вестись змінний журнал;

е) встановити порядок і забезпечити періодичність перевірки знань керівними та інженерно-технічними працівниками Правил, норм та інструкцій з охорони праці згідно з «Типовим положенням про навчання, інструктаж та перевірку знань працівників з охорони праці»;

ж) організувати періодичну перевірку знань персоналом вироб­ничих інструкцій;

з) організувати контроль за станом металу елементів котла відповідно до Інструкції з монтажу і експлуатації підприємства-ви­готовлювача. На теплових електростанціях при контролі за станом металу котлів слід також керуватись НД, погодженою з Держнаглядохоронпраці України;

і) забезпечити виконання інженерно-технічними працівниками Правил, а обслуговуючим персоналом – інструкцій;

к)забезпечити проведення технічних опосвідчень і діа­гно­стування котлів в установлені терміни;

л) проводити періодично, не рідше одного разу на рік, обстеження котлів з наступним повідомленням інспектора Держ­наглядохоронпраці України про результати цього обстеження.

9.1.2. В котельні повинен бути годинник і телефон для зв’язку з місцями споживання теплоенергії, а також з технічними службами і власником.

При експлуатації котлів-утилізаторів, крім того, повинен бути встановлений зв’язок між пультами котлів-утилізаторів і джерелами тепла.

9.1.3. В котельню не повинні допускатись особи, які не мають відношення до експлуатації котлів і устаткування котельні. У разі потреби сторонні особи можуть допускатись в котельню тільки з дозволу власника й у супроводі його представника.

9.1.4. Відповідальність за справний стан і безпечну експлуатацію котлів повинна бути покладена наказом по підприємству на начальника котельні, а при відсутності в штаті котельні начальника – на інженерно-технічного працівника, який виконує функції началь­ника котельні. Номер і дата наказу про призначення відповідальної особи повинні бути записані в паспорті котла.

9.1.5. Особа, відповідальна за справний стан і безпечну експлуатацію котлів, повинна мати спеціальну теплотехнічну освіту.

В окремих випадках відповідальність за справний стан і безпечну експлуатацію котлів може бути покладена на інженерно-технічного працівника, який не має теплотехнічної освіти, але пройшов спеціальну підготовку згідно з погодженою з Держнаглядохоронпраці України програмою і атестацію в комісії за участю інспектора Держнаглядохоронпраці України.

На час відсутності відповідальної особи (відпустка, відрядження, хвороба) виконання її обов’язків повинно бути покладено наказом на іншого інженерно-технічного працівника, який пройшов перевірку знань Правил.

9.1.6. Особа, відповідальна за справний стан і безпечну експлуатацію, повинна забезпечити:

а) утримання котлів у справному стані;

б) проведення своєчасного планово-попереджувального ремонту котлів і підготовку їх до технічного опосвідчення;

в) своєчасне усунення виявлених несправностей;

г) обслуговування котлів навченим і атестованим персоналом;

д) обслуговуючий персонал – інструкціями, а також пе­ріодичну перевірку знань цих інструкцій;

е) виконання обслуговуючим персоналом виробничих ін­струкцій.

9.1.7*. Особа, відповідальна за справний стан і безпечну експлуатацію котлів, зобов’язана:

а) регулярно оглядати котли в робочому стані;

б) щоденно в робочі дні перевіряти записи в змінному журналі і розписуватись в ньому;

в) проводити роботу з персоналом по підвищенню його кваліфікації;

г) проводити технічне опосвідчення котлів;

д) зберігати паспорти котлів і Інструкції з монтажу і експлуатації заводів-виготовлювачів;

е) проводити протиаварійні тренування з персоналом котельні;

ж) брати участь в обстеженнях і технічних опосвідченнях;

з) перевіряти правильність ведення технічної документації при експлуатації та ремонті котлів і забезпечити її зберігання;

і) брати участь в комісії по атестації і періодичній перевірці знань у ІТП і обслуговуючого персоналу;

к) своєчасно виконувати приписи, видані органами Держнаглядохоронпраці України.

9.1.8. Особа, відповідальна за справний стан і безпечну експлуатацію котлів, має право:

а) усувати від обслуговування котлів персонал, який допустив порушення інструкцій або виявив незадовільні знання;

б) подавати керівництву підприємства пропозиції щодо притяг­нення до відповідальності інженерно-технічних працівників і обслуговуючого персоналу, які порушили правила та інструкції;

в) подавати керівництву підприємства пропозиції щодо усунення причин, які породжують порушення вимог Правил та інструкцій.

9.2. Обслуговування

9.2.1. До обслуговування котлів можуть бути допущені особи не молодше 18 років, які пройшли медичний огляд, навчання, атестацію і мають посвідчення на право обслуговування котлів. Навчання, атестація і проведення інструктажу з безпеки праці повинні відповідати ГОСТ 12.0.004-90.

9.2.2*. Навчання і атестація машиністів (операторів) котельні повинні проводитись з дозволу Держнаглядохоронпраці України в професійно-технічних училищах, в навчально-курсових комбінатах (курсах), а також на курсах, що спеціально створюються підприємствами. Програми підготовки повинні складатись на підставі типових програм, погоджених з Держ­наглядохоронпраці України. Підставою для отримання дозволу є висновок ЕТЦ щодо можливості і умов виконання вказаних робіт навчальними закладами.

Індивідуальна підготовка персоналу не допускається.

9.2.3. Атестація машиністів (операторів) котлів проводиться комісією за участю інспектора Держнаглядохоронпраці України. Особам, які пройшли атестацію, повинні бути видані посвідчення за підписами голови комісії та інспектора Держ­наглядохоронпраці України.

9.2.4. Про день проведення екзаменів адміністрація зобов’язана повідомити місцевий орган Держнаглядохоронпраці України не пізніше ніж за 5 днів.

9.2.5. Періодична перевірка знань персоналу, який обслуговує котли, повинна проводитись не рідше ніж один раз на 12 місяців.

Позачергова перевірка знань проводиться:

а) при переході на інше підприємство;

б) у випадку переведення на обслуговування котлів іншого типу;

в) при переведенні котла на спалювання іншого виду палива;

г) при перерві в роботі більше 6 місяців;

д) за рішенням адміністрації або за вимогою інспектора Держнаглядохоронпраці України.

Комісія з перевірки знань призначається наказом по під­приємству, участь в її роботі інспектора Держнаглядохоронпраці України не обов’язкова.

Крім цього, вказаному персоналові не рідше одного разу в квартал відповідальний за безпечну експлуатацію котлів проводить повторний інструктаж з перевіркою знань з безпеки праці.

9.2.6. Результати перевірки знань обслуговуючого персоналу оформляються протоколом за підписом голови і членів комісії з відміткою в посвідченні.

9.2.7. При перерві в роботі за спеціальністю більше 12 місяців персонал, який обслуговує котли, після перевірки знань повинен перед допуском до самостійної роботи пройти стажування для відновлення практичних навиків за програмою, затвердженою керівництвом підприємства.

9.2.8. Допуск персоналу до самостійного обслуговування котлів повинен оформлятись наказом по цеху або підприємству.

9.2.9. Забороняється доручати машиністові (операторові) котельні, який знаходиться на чергуванні, виконання під час роботи котла інших робіт, не передбачених виробничою ін­струкцією.

9.2.10. Забороняється залишати котел без постійного нагляду обслуговуючим персоналом як під час роботи котла, так і після його зупинки до зниження в ньому тиску до атмосферного.

9.2.11. Допускається експлуатація котлів без постійного нагляду за їх роботою обслуговуючим персоналом при наявності автоматики, сигналізації і захистів, що забезпечують ведення нормального режиму роботи, ліквідацію аварійних ситуацій, а також зупинки котла при порушеннях режиму роботи, які можуть викликати пошкодження котла.

9.3. Перевірка контрольно-вимірювальних приладів, автоматичних захистів,

арматури і живильних пристроїв

9.3.1. Перевірка справності дії манометрів, запобіжних клапанів, покажчиків рівня води і живильних пристроїв повинна проводитись в такі терміни:

а)для котлів з робочим тиском до 1,4 МПа (14 кгс/см2) включно – не рідше одного разу на зміну;

б) для котлів з робочим тиском більше 1,4 МПа (14 кгс/см2) до 4 МПа (40 кгс/см2) включно – не рідше одного разу на добу (крім котлів, встановлених на електростанціях);

в) для котлів, встановлених на теплових електростанціях, – згідно з графіком, затвердженим головним інженером.

Про результати перевірки робиться запис у змінному журналі.

9.3.2. Перевірка справності манометра проводиться за допомогою триходового крана або запірних вентилів, що його заміняють, шляхом встановлення стрілки манометра на нуль.

Не рідше одного разу на 12 місяців манометри повинні бути перевірені з встановленням тавра або пломби відповідно до порядку, передбаченого Держстандартом України.

9.3.3. Перевірка покажчиків рівня води проводиться шляхом їх продування. Справність знижених покажчиків рівня перевіряється порівнянням їх показань з показаннями покажчиків рівня води прямої дії.

9.3.4. Справність запобіжних клапанів перевіряється ко­роткочас­ним примусовим їх відкриттям.

9.3.5. Перевірка справності резервних живильних пристроїв здійснюється шляхом їх короткочасного включення в роботу.

9.3.6. Перевірка справності сигналізації і автоматичних захистів повинна проводитись згідно з графіком і інструкцією, затвердженими керівником підприємства – власника котла.

9.4. Аварійна зупинка котла

9.4.1. Котел повинен бути негайно зупинений і відключений дією захистів або персоналом у випадках, передбачених виробничою інструкцією і, зокрема, у випадках:

а) виявлення несправності запобіжного клапана;

б) якщо тиск в барабані котла піднявся вище дозволеного на 10 % і продовжує підніматись;

в) зниження рівня води нижче нижнього допустимого рівня;

г) підвищення рівня води вище верхнього допустимого рівня;

д) припинення дії всіх живильних пристроїв;

е) припинення дії всіх покажчиків рівня води прямої дії;

ж) якщо в основних елементах котла (барабані, колекторі, камері, пароводоперепускних і водоопускних трубах, парових і живильних трубопроводах, жаровій трубі, вогневій коробці, кожусі топки, трубній решітці, зовнішньому сепараторі, арматурі) будуть виявлені тріщини, випини, пропуски в їх зварних швах, обрив анкерного болта або в’язі;

з) недопустимого підвищення або зниження тиску в тракті прямоточного котла до вбудованих засувок;

і) погасання факелів в топці при камерному спалюванні палива;

к) зниження витрати води через водогрійний котел нижче мінімально допустимого значення;

л) зниження тиску води в тракті водогрійного котла нижче допустимого;

м) підвищення температури води на виході із водогрійного котла до значення на 20 °С нижче температури насичення, яка відповідає робочому тиску води у вихідному колекторі котла;

н) несправності автоматики безпеки або аварійної сигналізації, включаючи зникнення напруги на цих пристроях;

о) виникнення пожежі в котельні, яка загрожує обслуговуючому персоналу або котлу.

9.4.2. Порядок аварійної зупинки котла повинен бути вказаний у виробничій інструкції. Причини аварійної зупинки котла повинні бути записані в змінному журналі.

9.4.3. Аварійна зупинка котлів на теплових електростанціях повинна здійснюватись відповідно до вимог Правил технічної експлуатації електричних станцій і мереж.

9.5. Організація ремонту

9.5.1. Власник котла повинен забезпечити своєчасний ремонт котлів і допоміжного обладнання згідно з затвердженим графіком планово-попереджувального ремонту.