12.6.21. На основі документів, вказаних у пункті 12.6.20, підприємство-одержувач (філія, підрозділ) заключає договір із залізницею (начальником найближчої станції) на доставку метанолу-отрути до пункту зливання (під’їзної залізничної колії).
12.6.22. У договорі повинні бути враховані такі дані:
- специфіка перевезення (подавання) метанолу-отрути на склад одержувача або пункт зливання;
- періодичність поставки метанолу-отрути і його кількість;
- умови розвантаження (зливання);
- спосіб і строк повідомлення про прибуття метанолу-отрути на станцію і пункт зливання;
- умови передачі метанолу-отрути та інше.
12.6.23. Під час передавання цистерни із метанолом-отрутою від залізниці (її воєнізованої охорони) у випадку відсутності (або пошкодження) пломби, відповідальний представник вантажоодержувача (філії, підрозділу) метанолу-отрути зобов’язаний негайно повідомити про це керівника (диспетчера) філії, підрозділу і скласти у встановленому порядку відповідний акт.
12.6.24. Відповідальність за збереження метанолу-отрути на шляху перевезення до моменту здачі його одержувачу в пункті зливання несе воєнізована охорона залізниці. Відповідальність за збереження метанолу-отрути після її приймання в пункті зливання несе вантажоодержувач.
12.6.25. Метанол-отруту зливають із цистерн у місткості за допомогою насоса або самопливом через герметичні шланги і трубопроводи. Трубопровід для зливання метанолу-отрути монтують із нахилом, що забезпечує повне його спорожнення.
Не дозволяється зливати метанол-отруту із цистерни відкритим способом або сифоном.
12.6.26. Після повного зливання метанолу-отрути із цистерни вона повинна бути промита водою в кількості, яка забезпечувала б вміст метанолу-отрути у стічних водах не вище допустимого для даної системи каналізації (але не менше 10-кратного по відношенню до залишку метанолу), опломбована і передана представнику залізниці. Також повинні бути промиті насоси і зливні шланги.
Не дозволяється зливання промивальної води на грунт.
12.6.27. Перед закачуванням метанолу-отрути у метанольну установку, необхідно перевірити справність усіх її вузлів, фланцевих з’єднань, вентилів, запобіжних клапанів, манометрів тощо.
12.6.28. Пошкодження і несправності у метанольній установці повинні бути негайно ліквідовані (до закачування метанолу-отрути).
12.6.29. Місткість метанольної установки необхідно заливати повільно, не допускаючи її переповнення.
Метанол-отрута, залитий у місткість метанольної установки, повинен бути повністю злитий у газопровід.
Не дозволяється залишати метанол-отруту у місткості метанольної установки, за виключенням метанольниць безперервної дії.
12.6.30. Після випорожнення і перекриття закривної арматури, метанольна установка (у неробочому стані) повинна бути під атмосферним тиском.
12.6.31. Обслуговування метанольних установок, а також охорона метанольних установок безперервної дії, повинні виконуватись за затвердженими спеціальними інструкціями, розробленими відповідною службою виробничого підрозділу.
12.6.32. Метанольні установки повинні бути запроектовані і побудовані, як дільниці 1-ої категорії згідно з СНиП 2.05.06-85 та експлуатуватись згідно з вимогами ДНАОП 0.00-1.07-94.
12.6.33. У разі зливання метанолу-отрути, двигун автомобіля повинен працювати на малих обертах. Не дозволяється застосовувати автомобілі із несправними іскрогасниками і системами електроживлення.
12.6.34. Після зливання метанолу-отрути із пересувної місткості, вона повинна бути опломбована відповідальною за операцію зливання особою і може перевозитись далі в опломбованому стані.
12.6.35. Категорично не дозволяється продування метанолу-отрути із пересувної місткості в атмосферу.
12.6.36. Пересувна місткість, шланги, насоси, які повністю звільнені від метанолу-отрути, підлягають старанному промиванню згідно з пунктом 12.6.26. цих Правил.
12.6.37. На робочій площадці метанольниці і на складі метанолу-отрути, необхідно періодично за затвердженим графіком виконувати контроль повітря. ГДК метанолу-отрути у повітрі робочої зони – 5 мг/м 3.
12.6.38. Заливання метанолу-отрути у місткість і наступне зливання його у газопровід, стаціонарну або пересувну місткість виконується за розпорядженням головного інженера (заступника начальника) або диспетчера підрозділу і під контролем спеціально призначеного працівника із числа ІТП виробничого підрозділу.
Розпорядження про заливання метанолу-отрути може бути передано по телефону, але при цьому воно повинно бути зареєстровано у спеціальному журналі у диспетчера. У розпорядженні повинно бути вказано:
- кількість метанолу-отрути, яку потрібно залити;
- місце і спосіб його заливання;
- керівник робіт по заливанню.
12.6.39. Не дозволяється вхід на склад метанолу-отрути і виконання там робіт у разі відсутності воєнізованої охорони або завідуючого складом (матеріально-відповідальної особи).
12.6.40. Склад метанолу-отрути на лінійній частині газопроводу, біля свердловин на ПСГ (СПЗГ) і на ГРС із централізованим або періодичним обслуговуванням, повинен бути загородженим, оснащений знаками безпеки, плакатами і надписами, підлягає постійній охороні або обладнаний охоронною сигналізацією із подачею сигналу до будинку лінійного обхідника або оператора ГРС, розміщених поблизу складу.
12.6.41. У випадку утворення льодяних пробок у трубопроводі або метанольній місткості, в яких знаходиться метанол-отрута, відігрівання їх дозволяється тільки парою або гарячою водою після відключення від діючої системи.
12.6.42. Метанол-отруту необхідно заливати на об’єктах лінійної частини МГ, а також у свердловини, шлейфи або технологічні трубопроводи ПСГ (СПЗГ) через стаціонарні або пересувні метанольні установки, а також за допомогою спеціальних насосних агрегатів.
12.6.43. Пересувна місткість із невикористаним залишком метанолу-отрути після заливання його у газопровід (свердловину, шлейф) повинна бути опломбована та забезпечена охороною до здачі цього залишку на склад по акту.
12.6.44. Експлуатацію і ремонт метанолопроводів необхідно виконувати за спеціальною інструкцією, розробленою і затвердженою керівництвом виробничого підрозділу з урахуванням вимог "Інструкції про порядок одержання від постачальників, перевезення, зберігання, відпустку та застосування метанолу на об’єктах газової промисловості" та цих Правил.
12.6.45. Установки регенерації метанолу-отрути на ПСГ (СПЗГ) повинні експлуатуватись за спеціальною інструкцією, розробленою та затвердженою керівництвом виробничого підрозділу з урахуванням вимог інструкцій заводів-виготовлювачів технологічного обладнання установки з регенерації, цих Правилта "Інструкції про порядок одержання від постачальників, перевезення, зберігання, відпустку та застосування метанолу на об’єктах газової промисловості".
12.7. Заходи безпеки під час робіт із ртуттю
12.7.1. У разі роботи із ртуттю необхідно дотримуватись вимог НАОП 9.1.50-1.15-69.
12.7.2. Працівники, які допускаються до роботи із ртуттю, повинні пройти попередній, а потім періодичні медичні огляди згідно з ДНАОП 0.03-4.02-94 і навчання і перевірку знань щодо заходів безпеки та особистої гігієни під час роботи із ртуттю та її сполуками. Періодично (1-2 рази на рік) із ними необхідно проводити семінари про заходи профілактики ртутних інтоксикацій.
12.7.3. Не дозволяється брати ртуть в руки або створювати штучні перепади тиску у приладах за допомогою відсмоктування або нагнітання повітря ротом.
12.7.4. У приміщеннях для огляду, перебирання та ремонту ртутних приладів, ртуть необхідно зберігати під шаром гліцерину у товстостінних скляних посудинах (із притертими пробками) об’ємом не більше 0,001м 3або в гумових колбах із гумовими пробками.
12.7.5. У приміщеннях, в яких знаходяться ртутні прилади або ведуться роботи із застосуванням ртуті, стіни повинні бути заштукатурені цементним розчином і пофарбовані масленою фарбою на натуральній оліфі; підлогу накривають вініпластом, піднімають його на 0,1 м по стіні і закріплюють урівень з нею; підлога повинна мати уклон до приямки (пастки) для збирання ртуті; в кінці уклону повинен бути жолобок для стікання ртуті; кути стін і стелі повинні бути закруглені.
12.7.6. Робочі меблі повинні бути простої конструкції, мати гладкі поверхні, пофарбовані нітроемалевою фарбою або нітролаком і встановлені на ніжках, які забезпечують вільний простір висотою не менше 0,2 м від рівня підлоги.
12.7.7. Столи і витяжні шафи повинні мати по краях підвищені борти і дірки для стікання ртуті. Під дірками до їх країв необхідно щільно закріпляти пристрій (відросток) для стікання ртуті, який повинен бути прошпакльований та пофарбований із обох боків. Під відростком необхідно передбачити місце установки товстостінної посудини для ртуті, що стікає. Ця посудина (приймач) повинна мати шар води, в яку занурюється відросток.
12.7.8. Отвори для стікання ртуті необхідно закривати каучуковими пробками, а приймач щоденно звільняти від зібраної ртуті.
12.7.9. Крани апаратури, що вміщує ртуть, повинні мати спеціальні кріплення, що виключають вискакування кранів під тиском ртуті. Місця приєднання каучукових трубок до апаратури повинні бути надійно закріплені.
12.7.10. Періодично, залежно від санітарного стану приміщення, але не рідше 1 разу на місяць, необхідно виконувати повне прибирання приміщень. При цьому підлогу, стіни і поверхню апаратури необхідно промивати мильною водою і протерти 0,1% розчином марганцевокислого калію із добавкою концентрованої соляної кислоти ( 5х10 -6м 3на 1х10 -3м 3розчину).
12.7.11. Щоденно, до початку робочого дня і після його закінчення, необхідно проводити провітрювання і вологе прибирання приміщення, столів і меблів.
12.7.12. Ртуть необхідно зберігати і транспортувати у герметично закритих балонах із сталі. Невелику кількість ртуті (не більше 0,001 м 3, або 1л) можна зберігати у витяжній шафі, у товстостінній скляній посудині із притертою пробкою, встановленій на металевому емальованому піддоні.
12.7.13. Переносити посудини із ртуттю необхідно у спеціальних металевих футлярах із ручками.
12.7.14. У приладах, в яких ртуть знаходиться у відкритому виді (барометри, вакуумметри тощо), необхідно з метою недопущення випаровування заливати її шаром чистого гліцерину висотою 1 ¸2 мм.
12.7.15. Скляні ртутні дифманометри необхідно перевозити у металевих чохлах, а їх трубки закривати гумовими пробками.
12.7.16. Ртутні прилади необхідно включати і виключати з роботи із дотриманням мір безпеки проти викидання ртуті із приладів під тиском газу.
12.7.17. Зливання ртуті із приладів і апаратів необхідно проводити у спеціально виділеному приміщенні, а у аварійному випадку у виробничому цеху у посудини, що заповнені водою. Для попередження розливання ртуті на підлогу, посудини із ртуттю необхідно встановлювати на емальовані піддони із чорного металу. Не дозволяється зливання залишків ртуті у каналізацію.
12.7.18. Розлиту ртуть необхідно негайно і старанно зібрати у герметичний балон, емальовану або фарфорову посудину. Під час збирання розлитої ртуті необхідно користуватись гумовою грушею. Повнота збирання розлитої ртуті перевіряється за допомогою лупи. Після цього повинна бути проведена демеркурізація приміщення, а також обробка забруднених ртуттю місць 0,2% підкисленим розчином перманганату калію або 20% розчином хлорного заліза.
12.8. Засоби індивідуального захисту
12.8.1. Усі працівники, не залежно від виду і місця роботи, повинні бути забезпечені за рахунок роботодавця засобами індивідуального захисту (далі ЗІЗ), що видаються згідно із затвердженими нормами видачі спецодягу та засобів індивідуального захисту на підставі вимог ДНАОП 0.05-3.03-81, ДНАОП 0.05-3.24-80.
12.8.2. ЗІЗ і запобіжні пристрої, що не передбачені затвердженими нормами, але які необхідні під час виконання разових робіт, відвідуванні підприємства або окремих його об’єктів працівниками інших підприємств, можуть бути видані як чергові.
12.8.3. Залежно від умов роботи і конкретної чисельності працівників, адміністрація підприємства (філії, підрозділу) за узгодженням із профспілковим комітетом повинна своєчасно складати заявки на ЗІЗ, виходячи із необхідної потреби (згідно з галузевими нормами) і передавати їх службі матеріально-технічного забезпечення.
12.8.4. Під час роботи усі працівники зобов’язані користуватись виданими їм ЗІЗ.
12.8.5. На об’єктах МГ необхідно мати достатню кількість протигазів, чергового спецодягу, спецвзуття та інших ЗІЗ, включаючи резерви для видачі окремим особам для тимчасового користування згідно з затвердженим “Табелем оснащення...”.
12.8.6. Працівники, які користуються ЗІЗ, повинні бути навчені і проінструктовані з правил їх експлуатації.
12.8.7. ЗІЗ, що видаються, повинні відповідати стандартам і технічним умовам, а також кліматичним та сезонним умовам роботи, розміру і росту працівників і не обмежувати їх рухів.
12.8.8. ЗІЗ, що були у користуванні, можуть бути видані іншим працівникам, якщо вони придатні для ношення, після їх прання або хімчистки, ремонту та дезінфекції.
12.8.9. Адміністрація підприємства (філії, підрозділу) зобов’язана забезпечити своєчасне прання або хімчистку, ремонт та дезинфекцію ЗІЗ, що використовуються.
12.8.10. У разі роботи із шкідливими речовинами 1-го, 2-го і 3-го класів небезпеки (ртуть, одорант, сірководень, метанол, діетиленгликоль тощо) необхідно забезпечити регулярне знезаражування і дезодорування ЗІЗ.
12.8.11. Не дозволяється виносити ЗІЗ за межі об’єкта, за виключенням робіт на лінійній частині МГ. Адміністрація підрозділу (цеху, служби тощо) зобов’язана надавати відповідні приміщення для зберігання ЗІЗ і переодягання.
12.8.12. У разі виконання робіт у місцях, де концентрація шкідливих речовин у повітрі може перевищувати ГДК, працівники повинні бути забезпечені відповідними протигазами.
12.8.13. Протигази, що закріплені за працівниками, необхідно зберігати у цеху в спеціальних шафах, за можливістю ближче до місця роботи.
12.8.14. Протигази та інші засоби газозахисту необхідно перевіряти не рідше одного разу на три місяці. Фільтруючі протигази необхідно заміняти у порядку і в строки, вказані в їх технічних паспортах.
12.8.15. Працівник, за яким закріплюється індивідуальний протигаз, виконує його підбирання під свій розмір під контролем посадової особи.
12.8.16. Адміністрація зобов’язана повісити на робочому місці інструкцію про методи підбирання і правила безпечної експлуатацію протигазу, визначення несправностей окремих частин, а також з догляду, зберігання і дезинфекції протигазу.
12.8.17. На газонебезпечних об’єктах із чисельністю обслуговуючого персоналу більше 30 чоловік обладнуються приміщення для зберігання і обслуговування ЗІЗ органів дихання.
12.8.18. Фільтруючі протигази необхідно застосовувати згідно з “Інструкцією по застосуванню фільтруючих протигазів”. Не дозволяється застосування фільтруючих протигазів, якщо вміст кисню у повітрі менше 18% (за об’ємом).
12.8.19. Під час роботи усередині колодязя, місткості, обладнанні і у приміщенні, яке погано провітрюється, необхідно застосовувати ізолювальні протигази: шлангові, кисневі і повітряні. У вказаних місцях застосування фільтруючих протигазів не дозволяється.
12.8.20. Час безперервної роботи у протигазі ПШ-1 не повинен перевищувати 15 хвилин із наступним відпочинком поза зоною загазованості не менше 15 хвилин; у ПШ-2 час безперервної роботи може бути збільшений до 20÷25 хв.
12.8.21. Випробування протигазів та інших засобів газозахисту необхідно проводити під керівництвом відповідального працівника у порядку і у строки, що вказані в їхніх технічних паспортах.
Справність засобів газозахисту необхідно перевіряти перед видачею їх персоналу, а також після застосування із записом результатів у журналі. У разі пошкодження або несправності засіб газозахисту (протигаз, апарат) повинен бути вилучений і замінений справним.
12.8.22. Робітники, що працюють із кислотами і лугами повинні бути у захисних окулярах, спецодязі і спецвзутті; рукавички необхідно заправити в рукави, а брюки – зверху халяв чобіт.
12.8.23. Робітники, що працюють із кислотами повинні бути забезпечені окулярами, спецодягом і рукавицями із суконної або іншої кислототривкої тканини, гумовим взуттям, гумовим фартухом. На робочому місці повинна бути питна вода і закриті посудини із 5 і 10%-вим нейтралізуючим розчином питної соди (для шкіри тіла) і 2÷3%-вим розчином питної соди (для очей).
12.8.24. Робітники, що працюють із їдкими лугами повинні бути забезпечені захисними окулярами, рукавицями і спецодягом із льняної або іншої лугостійкої тканини, гумовим взуттям і гумовим фартухом. На робочому місці повинна бути питна вода і слабий розчин борної кислоти.
12.8.25. Ті, що працюють в умовах пилоутворення повинні бути у протипилових респіраторах, захисних окулярах і комбінезонах.
12.8.26. Під час виконання будь-яких робіт, у разі наявності можливої небезпеки попадання в очі сторонніх тіл, працівники обов’язково повинні користуватись захисними окулярами.
12.8.27. Персонал, який обслуговує механізми, зобов’язаний носити спецодяг у застібнутому виді. Жінки повинні ховати волосся під берет або косинку. Не дозволяється носити кашне і хустини із кінцями, що звисають.
12.8.28. Роботи, які пов’язані із небезпекою падіння працівника з висоти, необхідно виконувати із застосуванням відповідного запобіжного поясу.
12.8.29. На комплекті запобіжного поясу повинно бути клеймо відділу технічного контролю заводу-виготовлювача, що підтверджує придатність поясу до роботи і вказує дату його виготовлення. Справність запобіжного поясу необхідно перевіряти оглядом кожний раз перед його застосуванням, а керівником робіт (керівником служби, цеху, майстром, бригадиром тощо) – не рідше одного разу у декаду.
12.8.30. Не дозволяється застосовувати пояс, який має сліди глибокої корозії на металевих частинах, псування швів та інші несправності, що послаблюють його міцність.
12.8.31. Під час перевірки міцності запобіжних поясів необхідно дотримуватись норм і строків випробування, що передбачені відповідними ДСТУ, ГОСТ, ТУ і правилами.
12.8.32. Персонал, який працює із радіоактивними речовинами повинен бути забезпечений ЗІЗ від іонізуючого випромінювання згідно з діючими санітарними правилами під час роботи із радіоактивними речовинами та джерелами іонізуючих випромінювань.
12.8.33. На кожному робочому місці або групі місць, розміщених в одному приміщенні, повинна бути медична аптечка для надання долікарняної допомоги. Аптечка повинна періодично поповнюватись.
13. Ремонтні роботи
13.1. Загальні вимоги
13.1.1. Цей розділ визначає загальні вимоги безпеки під час ремонту лінійної частини МГ, основного і допоміжного обладнання на КС, ПСГ і ГРС, у тому числі технологічних трубопроводів на них і доповнює вимоги, що викладені у ДНАОП 0.00-1.35-03.
13.1.2. За виконання необхідного обсягу підготовчих ремонтних робіт, у тому числі обкатку обладнання після ремонту, повинні бути призначені відповідальні особи із числа ІТП.
13.1.3. Дозволяється одній особі поєднувати обов'язки відповідального за підготовчі роботи і керівника робіт, якщо ремонт обладнання виконує персонал цеху. Не дозволяється таке поєднання у разі виконання робіт підрядною організацією.
13.1.4. Якщо ремонт виконується підрядною організацією, то керівником роботи призначається ІТП цієї організації, який крім ліцензії повинен мати від своєї організації документ про допуск до даної роботи. У цьому випадку агрегат (обладнання, установка тощо) після виконання підготовчих робіт здається працівником газотранспортного підприємства за актом керівнику робіт підрядної організації.
13.1.5. Підготовча робота повинна дозволити звести до мінімуму обсяг газонебезпечної і вогневої робіт під час основного ремонту обладнання (агрегатів, установок).
13.1.6. У разі наявності в охоронній зоні газопроводу, що ремонтується, інших діючих газопроводів або продуктопроводів (паралельне проходження, перетинання, наближення), власники цих газопроводів (продуктопроводів) повинні обстежити їх технічний стан (з метою виявлення можливих витоків газу із них) на дільницях, розміщених ближче відстаней вказаних в табл. 13.1. від границі дільниці, що підлягає ремонту:
Таблиця 13.1. Відстані від границі дільниці, що ремонтується, ближче яких необхідно обстежити інші (при наявності) продуктопроводи.
| Умовний діаметр, мм | 300 | 300 ¸600 | 600 ¸800 | 800 ¸1000 | 1000 ¸1200 | 1200 |
| Віддаль, м | 100 | 150 | 200 | 250 | 300 | 350 |
13.1.7. Виконання ремонтних, підготовчих і земляних робіт на трасі МГ, у смузі відведення або охоронній зоні автомобільних доріг і залізниць, ЛЕП, на переходах МГ через судноплавні ріки і канали, а також на перетинах із високовольтними лініями і підземними комунікаціями інших організацій, повинно бути попередньо письмово погоджено із організаціями, які експлуатують ці об’єкти і комунікації. Якщо у погодженні обумовлена необхідність присутності під час виконання робіт представника цієї організації, остання повинна бути завчасно попереджена про час і місце роботи.
13.1.8. У разі виникнення аварійної ситуації на лінійній частині МГ, що вимагає невідкладної ремонтно-відновлювальної роботи в охоронній зоні (смузі відведення) інших діючих об’єктів і споруд (газопроводів, продуктопроводів, залізниць, ЛЕП, автошляхів тощо), дозволяється виконувати її без попереднього узгодження із експлуатуючими організаціями (власниками) цих об’єктів і споруд за умови виконання таких основних вимог:
одночасно із направленням аварійної бригади на місце аварії, незалежно від часу доби, організаціям, які експлуатують об’єкти і споруди, повідомляється про початок робіт і необхідність явки їх представника на місце проведення робіт;
до прибуття на місце аварії представника організації, що експлуатує дану комунікацію чи об’єкт, земляні роботи повинні виконуватись вручну;
на місці аварійної роботи зобов’язаний постійно знаходитись керівник роботи, який повинен провести інструктаж усім її учасникам;
представник організації, що експлуатує об’єкт чи споруду, який прибув на місце аварії, зобов'язаний вказати точне місце знаходження своїх комунікацій (трубопроводу, кабелю тощо), вжити заходів з їх збереження і бути присутнім там до закінчення роботи.