Величина моменту затягнення затискача або відстань, на яку потрібно закрутити притискну гайку, щоб затягнути затискач, має бути зазначена в паспорті затискача.
Два затискачі з кожної партії повинні бути випробувані їх виробником для визначення фактичного запасу зчеплення. Результати випробування повинні бути занесені до паспорта затискача.
Виробник затискачів (як фіксованих, так і тих, що відчіплюються) транспортних засобів одноканатних або двоканатних доріг має забезпечити їх випробування для визначення дійсного зусилля опору зсувуFлабзатискача.
Під час випробування до затискача, затисненого на канаті, прикладається направлене вздовж осі каната зусилля, що збільшується до початку зсуву, під час якого реєструються зміни в опорі зсування затискача. Випробування проводяться з урахуванням таких вимог:
незалежно від галузі використання затискача випробування слід проводити на канаті одностороннього звивання, що має оцинковане покриття. Якщо галузь використання затискача визначає декілька номінальних діаметрів обробки губок, відповідних таким самим номінальним діаметрам канатів, випробування повинні проводитися тільки на великому діаметрі;
канат повинен бути підданий розтягу зусиллям, що відповідає 1/6 його розривного зусилля;
затискач має бути закріплений відповідно до умов, визначених його виробником;
обладнання, що використовується для передавання зусилля, має забезпечувати кероване та поступове прикладання навантаження;
обладнання для вимірювання зусилля опору зсуву повинне забезпечувати безперервну постійну реєстрацію прикладеної сили як функції часу;
зусилля розтягу на затискачі має бути прикладене так, щоб результуюче зусилля зсуву збігалося з віссю каната;
зусилля на затискач повинне прикладатися поступово до початку зсуву та підтримуватися, щоб створити мінімальне відносне переміщення 5 мм;• випробування необхідно проводити 10 разів. Загальна довжина зсувуlзагмає бути не менше:
l > крок звивання каната (6)
_кількість сталок
Ці випробування можуть виконуватись послідовно (одне за одним) без відкривання затискача.
Зусилля опору зсувуFлабдорівнює середньому з максимальних значеньFмакс, отриманих у 10 випробуваннях.
Додаткові вимоги до фіксованих затискачів
Зусилля затискання фіксованого затискача має забезпечуватися пружинною системою.
Зусилля, створюване пружиною, має регулюватися незалежно від зміни діаметра канатаd і спрацювання губок.
Губки мають бути здатні відкриватися до такої міри, щоб було можливо:
установлення їх на канаті без демонтажу пружин;
переміщення їх на канаті без коригування зусилля затискання.
Максимально допустиме стискання пружини під час експлуатації має бути обмеженим до 80 %.
Якщо діаметр каната коливається від мінус 10 % до плюс 6 % у порівнянні з його номінальним діаметром, затискач повинен мати додатковий хід губки не менше 1 мм до замикання.
Зусилля затискання губок не повинне зменшуватися більше ніж на 25 % у разі зменшення номінального діаметра каната більше ніж на 10 %.
Затискач не повинен бути розташований на вузлі (замку) зчалки.
Якщо зусилля затискання передається пружинними шайбами, вихід з ладу однієї з них не повинен призвести до зменшення зусилля затискання більше ніж на 15 %.
L
t =K
V
деL- довжина канатної дороги, м; V - швидкість канатної дороги, м/с;K - коефіцієнт, що дорівнює 0,8 для каната одностороннього звивання і 0,5 для каната хрестового звивання.
Кожен затискач має бути переміщений у бік, протилежний руху каната на відстань, рівну його загальній довжині (у тому числі загострені кінці) плюс два діаметри каната.
Інтервал часу між двома переміщеннями затискача не повинен перевищувати шести місяців.
Додаткові вимоги до затискачів, що відчіплюються
Конструкція затискача має бути придатною для виявлення під час перевірки механізму несправності кріплення затискача на канаті. Пристрої на станції мають забезпечити зупинку транспортного засобу, якщо виявлено дефект відчеплення затискача під час входження на станцію або дефект причеплення під час виходу з неї. Ефективність цього пристрою має бути перевірена шляхом випробувань, проведених на канатній дорозі.
Зусилля затискання губок не повинне зменшуватися більше ніж на 25 %, якщо діаметр каната змінюється на ±10 % від номінального діаметра.
Розкриття (просвіт) губок (найкоротша відстань між двома губками у відкритому положенні) має забезпечувати причеплення затискача без контакту з канатом для збільшеного на 10 % діаметра каната від номінального.
Розкриття (просвіт) губок має забезпечувати причеплення затискача без контакту з канатом на ділянці зчалки.
Пружини повинні мати межу витривалості принаймні 500000 циклів навантаження (відкривання та закривання). Максимальне стиснення пружини під час експлуатації має бути обмежене до 80 % від їх межі стиснення. Будь-яке збільшення стиснення має бути обґрунтованим.
Затискач має бути здатним затиснути канат діаметром 1,1d + 1 мм і канат діаметром 0,9d - 1 мм (d - номінальний діаметр каната в мм).
Причеплення та відчеплення повинні контролюватися однаково для руху вперед і назад. Мають бути виконані такі вимоги:
перш ніж здійснити причеплення, геометричне розташування каната і стискальних губок повинно контролюватися для виявлення будь-яких відхилень, які можуть призвести до дефекту причеплення;
якщо причеплення було здійснене, розташування стискальних губок на канаті має перевірятися з метою виявлення будь-яких дефектів причеплення;
перш ніж здійснити відчеплення, розташування каната має перевірятися з метою виявлення будь-якого положення каната, що може загрожувати входженню в пристрій причеплення-відчеплення;
відчеплення затискачів має контролюватися для виявлення неповного або неправильного розчеплення затискача на канаті.
Граничні значення відхилень, що мають приводити в дію запобіжні пристрої, повинні бути вказані в кожному конкретному випадку в настанові щодо експлуатації.
Надійність зчеплення затискача має бути перевірена шляхом випробувань, що включають ряд циклів відкривання-закривання (причеплення- відчеплення), еквівалентних не менше 250000 входжень на станцію.
10.10. Для двоканатних доріг радіус кінця затискача, виміряний у нижній частині паза, має бути не менше 10 діаметрів каната.
Привід і гальма
Канатна дорога має бути оснащена головним і зворотним приводами. Необхідність резервного приводу на додаток до головного та зворотного має бути визначена на основі експлуатаційних вимог до канатної дороги.
Головний привід має забезпечувати плавний запуск і рух в обох напрямках незалежно від навантаження та безперервну роботу у найбільш несприятливих умовах навантаження з максимально допустимою швидкістю.
Швидкість головного приводу повинна плавно регулюватися в усьому діапазоні між мінімальним і максимальним допустимими значеннями.
Відхилення від установленої швидкості не повинно перевищувати ±5 %.
Зворотний привід має бути розрахований на час роботи, не менший триразової тривалості максимально необхідного часу для повернення всіх транспортних засобів зі швидкістю руху не менше 0,5 м/с.
Зворотний привід має бути відокремлений від головного приводу і не залежний від нього. Привідний шків повинен легко від'єднуватися від головного приводу та підключатися до зворотного приводу.
Для кільцевих канатних доріг ця вимога застосовується тільки там, де виконується одна з таких умов:
канатна дорога є лише одним діючим транспортом зони (області), і план реагування на надзвичайні ситуації передбачає повернення пасажирів на станцію, або
може бути одночасно більше 100 зайнятих транспортних засобів, або понад 200 пасажирів може бути на лінії, або
умови аварійно-рятувальних робіт є несприятливими.
Джерело енергії зворотного приводу має бути незалежним від джерела головного приводу.
Зворотний привід має бути сконструйований так, щоб операції повернення були завершені не менше ніж за півтори години з моменту виходу з ладу головного приводу.
Зворотний привід має бути забезпечений усіма захисними пристроями, що необхідні для безпечного повернення транспортних засобів на необхідній швидкості.
На кільцевій канатній дорозі з транспортними засобами, що відчіплюються, пристрої для переміщення транспортних засобів на станції повинні бути влаштовані таким чином, щоб вони були здатні працювати зі зворотним приводом.
Крім того, для зворотного приводу мають бути виконані такі умови:
можливість запуску зворотного приводу протягом 15 хвилин;
помилки з боку оператора зворотного приводу (неправильний напрям руху) не повинні призводити до перевантаження механічних частин або затискачів;
можливе продовження роботи зворотного приводу в разі виходу з ладу будь-якого пульта дистанційного керування.
Принаймні один з приводів (головний або зворотний) має забезпечувати роботу канатної дороги під час проведення технічного обслуговування.
Резервний привід повинен забезпечувати не менше половини швидкості головного приводу. Резервний привід повинен бути здатним запускатися із середнім прискоренням не менше 0,1 м/с за найбільш несприятливих умов завантаження. До резервного приводу також застосовуються вимоги пункту 11.2 глави 11 розділу II цих Правил.
Двигуни внутрішнього згоряння повинні бути стаціонарними установками та забезпечені батарейним живленням стартера.
Вихлопні гази від двигунів внутрішнього згоряння повинні бути виведені назовні приміщень. Має бути забезпечений вільний доступ повітря до двигуна.
Кінцеві позиції муфт повинні бути механічно зафіксовані.
Привід канатної дороги має забезпечувати пересування транспортного засобу з ревізійною швидкістю не більше 0,5 м/с.
Коефіцієнт запасу надійності зчепленняk тягового, несуче-тягового канатів з привідним шківом повинен бути не менше 1,25 за найбільш несприятливих умов завантаження канатної дороги (з урахуванням сил інерції під час пуску і гальмування) і визначатися за формулами:
S2{е1
-1 □
> k; (8)
S 1 -S 2
при гальмівному режимі роботи приводу -
Si(e
1 □
(9)
S2 -S1
де S1- натяг вітки каната, що набігає, Н;
S 2 - натяг вітки каната, що збігає, Н;
і - коефіцієнт зчеплення каната з футерівкою шківа за найбільш несприятливих умов роботи (змащений мінеральним маслом канат, мокре футерування тощо);
- кут обхвату шківа канатом, рад;
k - коефіцієнт запасу надійності зчеплення;
e - основа натуральних логарифмів, дорівнює 2,7183.
Для двоканатних доріг за наявності більше одного тягового каната коефіцієнт запасу надійності зчеплення може прийматися не менше 1,1 (ураховуючи, що все навантаження припадає на один канат)
.
Контроль швидкості має здійснюватися пристроями, що забезпечують необхідну точність контролю.
На приводі канатної дороги має бути передбачений захист від перевищення номінальної швидкості на 15 %. Спрацьовування цього захисту повинно приводити в дію аварійне гальмо.
Допускається контролювати швидкість незалежно від напрямку руху двома незалежними один від одного пристроями, один з яких реагує на перше порогове значення в 10 % перевищення швидкості, а інший - на друге порогове значення в 20 % перевищення швидкості.
За наявності більше одного привідного шківа із самостійними приводами повинна бути забезпечена їх синхронна робота.
Прискорення (уповільнення) на привідному шківі під час пуску (зупинки) канатної дороги не повинне перевищувати значень, наведених у додатку 14 до цих Правил.
Привід канатної дороги має бути оснащений двома незалежними автоматично діючими колодковими, дисково-колодковими або дисковими гальмами нормально закритого типу:
робочим - на валу двигуна або на вхідному валу редуктора;
аварійним - на валу або на ободі привідного шківа.
У разі поєднання функцій робочого й аварійного гальм в одній конструкції передбачаються два незалежні пристрої, установлені на валу (ободі) привідного шківа для створення гальмівного моменту в нормальному й аварійних режимах.
Для канатних доріг із самогальмуванням і швидкістю до 3 м/с установлення аварійного гальма і засобів контролю швидкості не обов'язкове.
Кожне гальмо (робоче, аварійне) повинне розвивати гальмівний момент не менше 1,25 статичного моменту в найбільш важких умовах навантаження.
Аварійне гальмо повинне спрацьовувати у випадках, передбачених проектом, а також:
від аварійних вимикачів;
у разі проходу пункту зупинки та спрацьовування вловлювача кабіни (на маятникових канатних дорогах);
у разі відсутності зниження швидкості під час підходу транспортних засобів до станцій, якщо таке зниження швидкості передбачено проектом;
у разі сходження каната з роликів балансира.
Обладнання опор і станцій
Фундаменти споруд канатної дороги повинні перевищувати рівень землі не менше ніж на 0,2 м. Допускається встановлювати опори без спорудження фундаментів на невивітреній, без тріщин скельній основі.
До всіх споруд канатної дороги мають бути передбачені підходи або під'їзди, якщо це можливо.
Конструкція опор повинна унеможливлювати накопичення вологи в елементах закритого профілю та забезпечувати можливість видалення з них конденсату.
Опори повинні бути обладнані кронштейнами або місцями для підвішування вантажопідіймальних пристроїв.
Опори повинні бути пронумеровані. На опорах має бути нанесено захисне покриття.
На опорах маятникових канатних доріг на рівні нижньої частини кабіни повинні бути встановлені напрямні, що унеможливлюють торкання кабіною опорногобашмака або конструкцій опори. Напрямні встановлюються так, щоб нижня частина кабіни в разі відхилення в поздовжньому напрямку на 20° (0,35 рад) та поперечному на 11° 30' (0,2 рад) під час наближення до опори не піднімалася вище напрямних.
На підтримувальних роликах опорних башмаків повинні бути передбачені пристрої від спадання тягового каната з роликів.
Привід, електрообладнання, вимірювальна апаратура та пульт керування двоканатних маятникових доріг повинні бути розміщені в закритому приміщенні. На всіх канатних дорогах пульт керування має розміщуватися в місці, з якого добре видно зони станції для посадки пасажирів і розташована поруч ділянка траси канатної дороги.
До механізмів, пристроїв безпеки, електро- та гідрообладнання канатної дороги, що вимагають технічного обслуговування, має забезпечуватись зручний і безпечний доступ.
Відстань від стін приміщення до обладнання, а також проходи між обладнанням повинні бути не менше 800 мм. У необхідних випадках влаштовуються огорожі, робочі платформи, сходи.
У приміщеннях, де розташоване великогабаритне обладнання, повинні влаштовуватись спеціальні прорізи. Над основним обладнанням установлюються вантажопідіймальні механізми. Допускається не встановлювати вантажопідіймальні механізми на відкритих станціях.
З урахуванням кліматичних умов у виробничих приміщеннях станцій канатної дороги повинно передбачатися опалення.
Підлога зон для посадки і висадки пасажирів і проходи до них мають унеможливлювати ковзання ніг (крім доріг для транспортування лижників). Зони, розташовані вище сусіднього рівня більше ніж на 1,0 м, або сусідня поверхня, що має схил понад 60 %, повинні огороджуватися перилами відповідно до вимог чинних стандартів. За неможливості встановлення перил слід натягати сітку, що унеможливлюватиме падіння пасажирів на землю.
Похил поверхні проходів, призначених для людей, не повинен перевищувати 10 %. У разі більшого похилу потрібно влаштовувати східці.
Станції, проходи, зони посадки та висадки мають бути споряджені знаками безпеки для спрямування потоку пасажирів. Експлуатаційно важливі зони (зони посадки, висадки, очікування, безпечні відстані до транспортних засобів, що прибувають на станцію чи відправляються зі станції) мають бути позначені (промарковані).
За винятком зони посадки і висадки проходи для пасажирів мають бути розташовані за межами безпечних відстаней до транспортних засобів.
У робочих зонах і проходах для працівників мають бути забезпечені бічні відстані не менше 0,5 м від безпечних відстаней до транспортних засобів до висоти
м над поверхнею, на якій перебувають працівники.
Вільна висота (габарит за висотою) проходів для пасажирів має бути не менше 2,5 м. У робочих зонах, які призначені для обслуговування транспортних засобів знизу і в яких їх елементи перетинають проходи для працівників, допускається вільна висота (габарит за висотою) не менше 2,0 м. Зазначені елементи повинні мати попереджувальне кольорове марковання. Розгойдування та завантаження транспортних засобів повинні враховуватися під час визначення цих висот.
Розміри проходів для пасажирів повинні відповідати пропускній здатності канатної дороги і бути завширшки не менше 1,25 м, а в місцях, де можуть пересуватися інваліди, - не менше 1,5 м, крім пунктів контролю квитків і місць доступу для крісельних канатних доріг. Проходи для працівників мають бути завширшки не менше 0,6 м.
Щоб забезпечити доступ для інвалідів на візках, під'їзні шляхи повинні відповідати вимогам чинних стандартів і будівельним нормам.
Ширина зони для пасажирів на маятникових канатних дорогах повинна бути не менше 1,5 м, якщо відбувається тільки посадка чи висадка, і не менше
м, якщо посадка та висадка відбуваються з однієї зони.
Довжина зони встановлюється з урахуванням нерівномірності зупинки кабін на станціях залежно від завантаження та можливого подовжнього відхилення кабіни під час її зупинки.
Зони для посадки та висадки повинні бути східчастими, якщо кут похилу несучого каната більше 6° (0,1 рад).
На кільцевій канатній дорозі уздовж зони для посадки по обидва боки вільно висячих транспортних засобів мають бути передбачені як мінімум до висоти 2 м такі мінімальні відстані:
0,6 м - у напрямку до осьової лінії дороги для транспортних засобів, що рухаються зі швидкістю не більше 1,3 м/с;
0,8 м - у напрямку до осьової лінії дороги для транспортних засобів, що рухаються зі швидкістю понад 1,3 м/с;
1,25 м - у напрямі назовні.
Довжина зони для посадки та висадки кільцевої канатної дороги з фіксованими затискачами встановлюється залежно від швидкості руху за умови безпечної посадки та висадки пасажирів на ходу.
Відношення довжини зони для посадки і висадки до швидкості руху в межах станції має бути не менше значень, зазначених у додатку 15 до цих Правил.
Допускається для нових крісельних канатних доріг, виготовлених за кордоном відповідно до чинних європейських стандартів, горизонтальну довжину зони посадки для перевезення пішоходів і лижників приймати в межах від 2,5 м до 3,5 м, а горизонтальну довжину зони висадки приймати рівною у разі перевезення:
пішоходів - відстані, що проходить крісло за 5,0 с;
лижників:
для крісел з фіксованими затискачами - відстані, що проходить крісло щонайменше за 1,5 с;
для крісел, що відчіплюються, - принаймні 2,0 м.
Зони для посадки та висадки повинні бути горизонтальними або мати кут похилу, який не повинен перевищувати для пішоходів 4°, а для лижників - 6°. У разі перевезення лижників від точки висадки зона повинна мати похил від 15 % до 25 %.
На станціях маятникової канатної дороги встановлюються напрямні, які обмежують розгойдування кабіни під час входу та виходу пасажирів. Зазор між напрямними та кабіною не повинен перевищувати 50 мм у місці зупинки на станції та має розширюватися в бік траси з урахуванням можливого поперечного відхилення кабіни на 11° 30' (0,2 рад) під час її входження на станцію.
Напрямні повинні бути встановлені так, щоб кабіна під час розгойдування не могла піднятися вище рівня напрямних.
На станціях кільцевої канатної дороги з кабінами установлення напрямних, якщо вони передбачені проектом, здійснюється з урахуванням вимог пункту 12.19 глави 12 розділу II цих Правил. Допускається встановлення напрямних тільки з одного боку, протилежного тому, з якого здійснюються посадка і висадка пасажирів.
На одній із станцій двоканатної маятникової дороги повинна встановлюватися робоча платформа для огляду та ремонту візків кабін, а також вантажопідіймальний механізм для зняття кабін з несучих канатів.
Усі шківи і тягові канати, що перебувають на висоті менше ніж 2 м, мають бути огороджені.
На металоконструкціях опор і станцій канатної дороги забороняється встановлення будь-яких механізмів, пристроїв та електрообладнання, не передбачених проектною документацією на будівництво (нове будівництво, реконструкцію, капітальний ремонт) канатної дороги.
Забороняється установлення рекламних щитів, покажчиків тощо, не передбачених проектною документацією на будівництво (нове будівництво, реконструкцію, капітальний ремонт) канатної дороги, затвердженою в установленому порядку, без погодження з розробником проекту даної канатної дороги.
На зонах станцій для посадки повинні бути розміщені виносні пульти (колонки) керування, що використовуються черговими по станціях. На цих пультах повинні бути розміщені засоби аварійної зупинки канатної дороги та сигналізації.
Параметри мікроклімату в приміщеннях станцій канатних доріг повинні відповідати вимогам Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень ДСН 3.3.6.042-99, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року N 42.
Засоби доступу, робочі платформи, огорожі
Опори повинні мати огороджені робочі платформи для технічного обслуговування опорних башмаків і роликових балансирів, крім того, опори маятникових канатних доріг повинні мати огороджені проходи для виходу працівників з кабіни на опору.
Робочі платформи, проходи, їх настил, отвори для доступу на робочу платформу мають відповідати вимогам чинних стандартів з урахуванням вимог пунктів 13.3 і 13.4 глави 13 розділу II цих Правил.
Робочі платформи мають бути завширшки не менше 0,5 м і виконані таким чином, щоб було уможливлено безпечно досягнути обладнання, що підлягає технічному обслуговуванню, і безпечно провести роботи в максимально ергономічній позиції. Похил робочих платформ не повинен перевищувати 10 %; якщо поздовжній похил перевищує 10 %, робоча платформа має бути східчастою. У разі східчастої робочої платформи горизонтальні проміжки між окремими елементами підлоги не повинні перевищувати 0,05 м, а вертикальні - 0,3 м. Проходи мають бути завширшки не менше 0,5 м і оснащені принаймні з одного боку перилами.
Настил робочих платформ і проходів виконується з металу або інших міцних матеріалів. Настил улаштовується всією довжиною та шириною робочої платформи та проходу.