Хід поршня натяжного силового циліндра має бути більшим або дорівнювати сумі складових, зазначених у пункті 5.2 глави 5 розділу II цих Правил, і мінімальній відстані регулювання натяжного силового циліндра.
Циліндри, поршні та їх кріплення повинні мати коефіцієнт безпеки не менше ніж 1,8 щодо тиску спрацьовування запобіжного клапана.
Натяжні силові циліндри мають бути сконструйовані та встановлені так, щоб не спричиняти неприйнятних зусиль вигину та запобігати заклинюванню поршня в циліндрі.
Якщо використовуються два натяжні силові циліндри, установка має бути побудована так, щоб тиск в обох силових циліндрах збігався. У разі виходу з ладу одного з натяжних силових циліндрів несучі конструкції, натяжна каретка та напрямні другого натяжного силового циліндра мають витримувати загальне навантаження, а також усі пов'язані з цим додаткові навантаження без залишкової деформації.
Насоси та гідролінії мають бути розраховані на швидкість поршня не менше 5 мм/с.
Гідравлічний натяжний пристрій також має бути працездатним у разі виникнення аварійної ситуації або використання резервного приводу. Ручне керування для підтримування тиску допускається під час використання резервного приводу.
Має бути передбачений другий насос для забезпечення роботи натяжногопристрою під навантаженням незалежно від основного джерела живлення.
У разі виходу з ладу гідравлічного натяжного пристрою має бути забезпечена можливість повернення завантажених транспортних засобів на станцію.
Автоматичне підтримування натягу каната гідравлічним натяжним пристроєм у заздалегідь установлених межах має контролюватися за допомогою двох незалежних вимірювальних приладів, принаймні один з яких має бути вимірювальним приладом зусилля, який вимірює загальний натяг каната. Вимірювання зусилля має проводитися так, щоб ураховувалися помилки у вимірюванні зусилля та вимірювання не залежало від тертя в гідравлічному силовому циліндрі. Має бути уможливлено розвантаження вимірювальних приладів повністю, так, щоб можна було перевірити їх нульові позиції.
Для контролю натягу повинні бути встановлені два граничних значення натягу, які можуть відрізнятися не більше ніж на ±15 % від номінального. Канатна дорога має зупинитися, якщо фактичний натяг каната змінюється поза цими граничними значеннями.
Заякорювання обох кінців каната може використовуватися, якщо забезпечується рівень безпеки, не нижчий, ніж як для гідравлічних або противагових натяжних пристроїв. У цьому разі має бути передбачений пристрій для регулювання натягу. Натяжний канат тягового та несуче-тягового канатів має контролюватися за допомогою двох незалежних вимірювальних приладів.
Конструкція повинна бути перевірена розрахунком. Для цього транспортні засоби вважаються повністю завантаженими в найбільш несприятливих положеннях і за екстремальних температур - від плюс 30° C до мінус 30° C, якщо місцеві кліматичні умови не вимагають використання інших екстремальних значень. У будь-якому випадку діапазон температур не повинен бути меншим 60° C.
Кінцеві з'єднання та кріпильні елементи для закріплення фіксованих натяжних пристроїв повинні мати коефіцієнт запасу не менше ніж 3,0 відносно межі пружності з розрахунку найвищого натягу.
У разі застосування кількох натяжних канатів має забезпечуватися рівномірний їх натяг.
Шківи, башмаки, блоки, ролики, барабани
Діаметр шківа, башмака, блока, ролика, барабана, опорної шини роликового ланцюга тощо, що обгинаються сталевим канатом, визначається за формулою
D >d ■ e, (2)
де D - діаметр барабана, шківа, блока, ролика, башмака, опорної шини роликового ланцюга, виміряний по середній (осьовій) лінії навитого каната, мм;
d - номінальний діаметр каната, мм;
e - коефіцієнт кривизни, що визначається відповідно до призначення каната, шківа, башмака, блока, барабана, ролика тощо, мінімально допустимі значення якого наведені в додатку 9 до цих Правил.
Радіус кривизни опорного башмака несучого каната повинен задовольняти такій умові:
V 2
< 2,5 м/с2, (3)
де V - максимальна робоча швидкість транспортного засобу, м/с;
R - радіус кривизни опорного башмака, м.
Опорні башмаки, на яких несучий канат перебуває нерухомо, і барабан для заякорювання каната повинні бути футеровані деревом або еластичним матеріалом.
Опорні башмаки, якими несучий канат рухається під час роботи канатної дороги, повинні бути футеровані антифрикційним матеріалом (бронза тощо).
На одноканатних дорогах приводний і обвідний шківи мають бути такої конструкції, щоб унеможливлювалося спонтанне спадання несуче-тягового каната зі шківа, а також залежно від кліматичних умов шківи мають оснащуватися пристроєм для очищення канавки шківа від льоду та снігу.
Транспортні засоби
На канатних дорогах використовуються такі транспортні засоби:
кабіни;
колиски (кошики);
крісла відкриті і захищені.
Запас міцності (відношення тимчасового опору матеріалу до напруги від максимальних статичних навантажень) несучих деталей кабін і крісел має бути не менше 5,0, а інших - не менше 2,0. Деталі, що сприймають динамічні навантаження, повинні бути перевірені розрахунком на міцність від утомленості.
Складові частини транспортних засобів, доступні для людей, не повинні мати гострих країв або виступних елементів, зокрема на передніх кромках і нижніх частинах крісел.
Кабіни мають бути сконструйованими так, щоб у разі раптового зіткнення під час руху зі складовими частинами канатної дороги або іншими нерухомими перешкодами пасажири не могли з них випасти. Зовнішні та проміжні стіни, сидіння, перила та двері мають витримувати дію подовжніх і поперечних сил, що виникають у разі удару.
Якщо дію подовжніх і поперечних сил, що виникають у разі удару, сприймають захисні перила всередині кабіни (додаток 10 до цих Правил), мають бути витримані такі вимоги до них:
у разі перевезення пасажирів стоячи кабіна вздовж зовнішньої і проміжної (між відділеннями) стін має бути споряджена поручнем заввишки не менше 0,15 м із центром від рівня підлоги кабіни від 1,0 м до 1,2 м і поперечиною заввишки не менше 0,04 м, розташованою нижче поручня на відстані не більше 0,4 м;
у разі перевезення пасажирів сидячи обличчям до стіни кабіна вздовж зовнішньої і проміжної (між відділеннями) стін має бути споряджена поручнем заввишки не менше 0,04 м із центром від рівня підлоги кабіни від 0,6 м до 0,8 м.
Крім того, в обох випадках кабіна по контуру в нижній частині має бути споряджена бордюром, форма та встановлення якого унеможливлюватиме використання його як східця. Максимальна відстань між поперечиною і бордюром не повинна перевищувати 0,4 м. Оснащення бордюром проміжної (між відділеннями) стіни не є обов'язковим.
Зовнішня поверхня кабіни повинна бути оснащена відповідними захисними поручнями та/або бамперами (відбійними брусами).
Транспортні засоби, призначені для перевезення пасажирів в інвалідних колясках, повинні бути завширшки не менше 0,8 м та оснащені принаймні однією точкою кріплення, що витримує навантаження не менше 1000 Н.
Табличка "Не палити" і відомості про допустиму місткість (кількість пасажирів) та корисне навантаження в кілограмах мають бути в кожному відділенні кабіни.
Розміри кабіни визначаються з розрахунку навантаження в 4500 Н/м у разі перевезення пасажирів стоячи. Якщо завантаження кабіни контролюється приладами перед кожним відправленням, це значення може бути зменшене до 3500 Н/м2.
Якщо кабіна призначена для одночасного перевезення пасажирів стоячи та сидячи, кількість пасажирів має визначатися відповідно до правил, зазначених у додатку 11 до цих Правил. Крім того, для пасажирів, що стоять, мають бути передбачені ручки, поручні або стійки.
Залишок поверхні та зона ніг пасажирів (додаток 11 до цих Правил) визначаються проеціюванням крайок сидіння на підлогу за зачинених дверей кабіни.
Навантаження на залишок поверхні визначається відповідно до вимог пункту 7.9 глави 7 розділу II цих Правил.
Якщо кількість місць для сидіння дорівнює або більше 50 %, навантаження в 2 2 4500 Н/м може бути знижене до 3500 Н/м . Напівсидячі пасажири враховуються
як такі, що стоять.
У разі перевезення пасажирів стоячи колиски (кошики) повинні мати панель (суцільну чи сітчасту) заввишки не менше 1,1 м над підлогою, а в разі перевезення пасажирів сидячи - не менше 0,35 м над сидінням.
Вікна, що відчиняються, мають бути розсувними або відчинятися тільки всередину. Якщо вікна не відчиняються, у кабіні мають бути передбачені відповідні вентиляційні пристрої.
Вікна мають бути розташовані на відстані не менше ніж 1,1 м над підлогою та влаштовані так, щоб сфера діаметром 0,2 м не змогла би пройти через відчинене вікно.
Підлога кабін повинна бути неслизькою та мати певні точки водного дренажу.
Для транспортування речей мають використовуватися спеціальні контейнери. Ці елементи можуть бути підвішені до кабіни. Вони повинні бути сконструйовані таким чином, щоб їх уміст не міг випасти. Допустиме навантаження повинне бути позначене на контейнерах і на точках підвішування.
Кабіни маятникових канатних доріг місткістю більше ніж 80 пасажирів мають бути розділені на відділення (купе).
У кабіні маятникової канатної дороги має бути передбачене місце для провідника, яке має бути позначеним і мати площу поверхні не менше 0,4 м2.
У кабіні для більше ніж 80 пасажирів місце для провідника має бути розташоване на піднесеній платформі.
Дах кабіни маятникової канатної дороги та робоча платформа евакуаційного транспортного засобу повинні витримувати зосереджене навантаження не менше 1,0 кН на площі 200 х 200 мм і загальне навантаження 2,5 кН.
Кабіна маятникової канатної дороги має бути оснащена люком на дах і драбиною для виходу на дах. Драбина має бути легкодоступною пасажирам з позиції стоячи на підлозі та бути закріпленою від зсуву. Люк на дах має давати змогу проходження крізь нього сфери діаметром 0,6 м. Кришка люка на дах кабіни повинна відчинятися назовні.
Якщо кабіна має люк у підлозі, то він повинен давати змогу проходження крізь нього сфери діаметром 0,6 м. Кришка люка в підлозі повинна відчинятися всередину кабіни.
Відчинені кришки люків мають унеможливлювати спонтанне їх зачинення або мати фіксатори. Зачинене положення кришок повинне фіксуватися.
У кабіні двоканатної маятникової дороги має бути передбачена система кріплення обладнання для спускання пасажирів униз, функціонування якої повинне бути простим та надійним.
Якщо на канатній дорозі передбачений евакуаційний транспортний засіб, то кабіна має бути оснащена додатковими дверима в торцях або торцевими вікнами завширшки не менше 500 мм і заввишки не менше 1500 мм для безпечного переходу пасажирів з кабіни в евакуаційний транспортний засіб.
Частини даху, що є доступними для пасажирів під час аварійно- рятувальних робіт і працівникам під час контролю, мають бути виготовлені з матеріалу, що унеможливлює ковзання.
Кабіни мають бути оснащені дверима із замком, що унеможливлює спонтанне відчинення дверей.
Двері кабін повинні відчинятися всередину або бути розсувними.
Якщо керування дверима відбувається автоматично, слід дотримуватися таких вимог:
у канатних доріг із затискачами, що відчіплюються, пристрій зачинення дверей має бути розташований в кінці зони посадки і до місця розташування пристрою прискорення кабіни. Відчинення дверей повністю має бути уможливлено лише після спрацьовування пристрою уповільнення кабіни, коли вона досягла зони висадки з передбаченою швидкістю для цієї зони;
зусилля зачинення на кромках дверей не повинне перевищувати в середньому 150 Н на останніх 150 мм руху;
кромки дверей мають бути вкриті м'якою оббивкою.
Двері та їх замки мають витримувати такі самі зусилля, як і стіни кабіни.
Габаритна висота дверей кабіни має бути не менше 2,0 м. У кабінах канатних доріг безперервного руху, що перевозять не більше восьми пасажирів, ця висота може бути зменшена до 1,5 м.
Автоматичні двері кабін з провідником повинні уможливлювати ручне відчинення у разі відмови приводу.
Двері кабін без провідника мають відповідати таким вимогам:
унеможливлювати ручне відчинення, у тому числі під час аварійно- рятувальних робіт;
чужорідне тіло з максимальною товщиною 0,12 м, якщо потрапляє в дверний отвір, не повинне заважати зачиненню дверей. Коли двері звільнені, вони повинні зачинитися автоматично;
кабіни, що перевозять пасажирів стоячи, мають бути обладнані пристроєм, здатним обмежувати відчинення дверей до 0,6 м
. Оздоблення стін, стелі та підлоги кабін канатних доріг має бути виконано з негорючих матеріалів.
На підвісці кабіни двоканатної маятникової дороги має бути влаштована робоча платформа для огляду візка кабіни та несучого каната.
Крайні траверси візка кабіни маятникової канатної дороги повинні мати запобіжні щоки, що унеможливлюють сходження візка з несучого каната і упора в разі наїзду на станційні буфери. Розмір щік (від верху каната вниз) повинен бути не менше двох діаметрів несучого каната.
Візки кабін безопорних маятникових канатних доріг замість запобіжних щік мають оснащуватися скобами, що охоплюють несучий канат знизу.
Кабіни двоканатних маятникових доріг з одним тяговим канатом повинні бути обладнані вловлювачем автоматичної дії, який у разі обриву тягового каната захоплює несучий канат. Уловлювач повинен мати ручний привід, розміщений у кабіні, і вимикач, що вимикає привід канатної дороги в разі спрацьовування вловлювача.
Конструкція вловлювача повинна забезпечувати регулювання зусилля затискання каната колодками. Гальмівне зусилля вловлювача повинне забезпечувати гальмування кабіни на максимальному похилі з уповільненням не більше 3 м/с . Гальмівний шлях повинен зазначатись у паспорті канатної дороги.
Уловлювач може не встановлюватися, якщо кабіна в разі обриву тягового каната не може дійти самокатом до нижньої станції і швидкість кабіни під час проходження опор не перевищить допустиму.
Крісла повинні мати спинки, підлокітники з кожного боку, захисні поперечки (штанги) та підніжки для того, щоб пасажири не могли випасти, якщо їх поведінка відповідає встановленим нормам, визначеним власником у правилах користування канатною дорогою.
Крісла повинні унеможливлювати захоплення пасажирів (їх спорядження, частин тіла, одягу тощо) під час злізання з них.
Захисні поперечки мають бути такими, щоб сфера діаметромb (не більше 0,25 м) не могла випасти із сидіння шляхом викочування з нього, згідно з додатком 12 до цих Правил. Відстаньa від захисної поперечки в закритому положенні до сидіння має бути не менше 0,20 м.
У всіх випадках навантаження (без подовжнього розгойдування) поверхня сидіння крісла повинна бути нахиленою назад під кутом □s від 5° 40' (0,1 рад) до 20° (0,35 рад) до горизонталі. Глибина сидінняt має бути від 0,45 м до 0,50 м.
Вільний рух шарнірного сидіння не повинен створювати додаткового ризику для пасажирів (падіння, захоплювати, розсікати тощо).
Ширина сидіння крісла для кожного пасажира має бути принаймні:
0,5 м - для одного або двох пасажирів один біля одного;
0,45 м - для більше ніж двох пасажирів один біля одного.
Для крісел з більше ніж чотирма місцями індивідуальне розділення сидінь повинне розпізнаватися пасажирами. Проміжні підлокітники забороняються.
Кожне крісло має бути обладнане спинкою з висотоюh не менше 0,35 м і зазором е між нею та сидінням не більше 0,15 м згідно з додатком 12 до цих Правил.
Кут □ між спинкою крісла та сидінням не повинен бути менше 90° (П/2 рад).
У разі шарнірної спинки вона повинна замикатися, коли сидіння зайняте.
Висота підлокітників має бути від 0,15 м до 0,25 м над поверхнею сидіння.
Захисні поперечки під час зачинення повинні рухатися над головами пасажирів. Захисні поперечки можуть бути обладнані підніжками.
Для дітей ручка зачинення захисної поперечки має розташовуватися на висотіk - не більше 0,85 м над поверхнею сидіння згідно з додатком 12 до цих Правил.
Статична дотична сила, яку необхідно прикласти до ручки, щоб опустити захисну поперечку, не повинна перевищувати 100 Н.
Захисні поперечки не повинні самочинно відчинятися або зачинятися. Вони повинні бути легкими в керуванні з будь-якого місця.
Ковпаки захищених крісел повинні бути сконструйовані так, щоб не обмежувати поле зору пасажирів у закритому чи відкритому положенні.
Захисна поперечка повинна зачинятися незалежно від ковпака. Відчинення захисної поперечки автоматично має призводити до відкривання ковпака. Відкривання ковпака на лінії не повинно разом з ним відчиняти захисну поперечку.
Статична дотична сила на ручці для переміщення ковпака не повинна перевищувати 100 Н.
Ковпаки не повинні спонтанно відкриватися або закриватися і бути легкими для керування з будь-якого місця крісла.
Кожний ковпак повинен мати табличку, яка інформуватиме пасажира, як діє ковпак у разі автоматичного чи ручного керування ним, а також табличку "Не палити".
Транспортні засоби мають бути пронумеровані: кабіни, колиски (кошики) - ззовні (спереду та ззаду), а крісла - на передньому та зворотному боці спинки.
Затискачі транспортних засобів
Для закріплення затискачами транспортних засобів на несуче-тягових і тягових канатах мають застосовуватися:
затискачі фіксовані;
затискачі, що відчіплюються.
Затискачі транспортних засобів мають створювати зусилля опору зсувуFвиключно зчепленням (тертям) між затискними губками затискача і канатом. Не допускається передавати зусилля опору зсуву за допомогою вставки.
Сума зусиль опору зсуву Префект У затискачах транспортного засобу в найгірших умовах експлуатації має набувати величини, що відповідає принаймні триразовому значенню максимального гравітаційного рушійного зусилляFт, а також бути не менше допустимої максимальної ваги завантаженого транспортного засобу і не перевищувати останню у понад п'ять разів.
Одночасно в разі оснащення транспортних засобів кількома затискачами зусилля опору зсувуF ефект кожного затискача повинно:
відповідати таким умовам:
F т
n
max(G+ Q)
F ефект > ,(5)
n
де n - кількість затискачів транспортного засобу;
G - власна вага транспортного засобу з усім його приладдям, Н;
Q - корисне навантаження, Н;
не перевищувати n -ої частини максимально допустимого зусилля опору зсуву.
Сума розрахункових зусиль опору зсувуOF Теору затискачах транспортного засобу не повинна перевищувати 40 % від суми руйнівних зусиль причетних канатів. Під час випробувань сума зусиль опору зсуву Префект усіх затискачів транспортного засобу може досягати 50 % від розривного зусилля причетних канатів.
Для перевірки розрахункового зусилля опору зсувуFтеорзастосовуються такі коефіцієнти тертя між канатом та губками затискача:
беручи до уваги геометрію губок без урахування ефективності механізмів затискача коефіцієнт тертя приймається 0,13;
беручи до уваги ефективність механізмів затискача та геометрію губок коефіцієнт тертя приймається 0,16;
беручи до уваги ефективність механізмів затискача без урахування геометрії губок коефіцієнт тертя приймається 0,18.
Під час роботи затискачі не повинні відчіплюватися від каната під дією зовнішніх сил. Необхідно, щоб:
зусилля опору відриву було не меншим, ніж допустима максимальна загальна маса транспортного засобу. Це підтверджується результатами випробувань відповідно до вимог пункту 8.17 глави 8 розділу II цих Правил;
була забезпечена сталість потрібного затискного зусилля.
Кожний затискач повинен мати довговічне марковання - свій ідентифікаційний номер та діаметр каната, для якого він призначений, нанесені на кожній губці методом таврування.
Губки затискача повинні охоплювати канат таким чином, щоб відстань між двома кінцями губок затискача не перевищувала 0,75 номінального діаметра каната.
Довжина губок затискача(L1,L2) залежно від номінального діаметра канатаd повинна становити не менше 1,5d у фіксованих затискачів і 2d у затискачів, що відчіплюються, і сума двох довжин губок повинна бути не менше 3,5d у фіксованих затискачів і 5d у затискачів, що відчіплюються (додаток 13 до цих Правил).
Затискачі й уловлювачі каната повинні бути сконструйовані так, щоб забезпечити проходження затискача, закріпленого на канаті, у канатному вловлю-вачі, якщо встановлення останнього передбачено проектом. Дотримання цієї вимогимає бути підтверджено шляхом випробування в умовах, аналогічних експлуатаційним.
Губки мають бути виготовлені зі сталі. Усі краї губок, що перебувають у контакті з канатом, повинні бути закруглені.
Якщо зусилля затискання затискача створюється двома незалежними пружинами, зменшення зусилля затискання має бути менше ніж 50 %, якщо одна з пружин вийшла з ладу.
Діапазон діаметрів каната, діапазон зусиль опору зсуву, максимальне несуче навантаження та допустиме спрацювання губок затискача мають бути зазначені в настанові щодо експлуатації.
Складові частини затискача мають бути захищені від корозії.
Профіль затискача, що використовується з несуче-тяговим канатом, має уможливлювати проходження затискача над роликами. Конструкція обтічників, призначених для полегшення проходження затискача під притискним роликом, має унеможливлювати сходження каната.