НПАОП 60.2-1.02-14Правила будови і безпечної експлуатації пасажирських підвісних канатних доріг

На широкому торці втулки має бути чітке та довговічне маркування вироб­ника із зазначенням діаметра каната і зусилля, на яке розрахована муфта.

1. Заливання повинно виконуватися відповідно до вимог чинних стандартів з урахуванням таких вимог:

• будь-які мастила на дротах повинні бути вилучені шляхом очищення та знежирення;

• не допускається змішування різних сплавів і їх забруднення;

• флюс, що використовується для цих операцій, має бути повністю видале­ний.

Для металевого заливання прийнятні два типи:

1. тип "адгезія":

• світлі дроти (дроти без покриття) мають бути покриті шаром олова;

• оцинковані дроти допускається покривати шаром олова;

1. тип "зчеплення":

• покриття оловом (лудіння), як і травлення, не допускається;

• дроти не повинні бути випрямленими, якщо дроти хвилясті, довжина хвилі має бути від 5 до 10 діаметрів дроту й амплітуда хвилі має бути при­наймні 1,5 діаметра дроту.

Для очищення дротів розчинники, що сприяють корозії, не повинні застосо­вуватися.

Склад металевих сплавів повинен відповідати зазначеному в додатку 7 до цих Правил. Переважно слід застосовувати сплав на основі свинцю. Сплави на основі цинку не допускаються, якщо маркувальна група каната більше 1960 Н/мм2.

Крім зазначених у додатку 7 до цих Правил допускається застосовувати бабі­ти Б83 або БС6.

Інші сплави, ніж зазначені вище, можуть бути застосовані на підставі випро­бувань, проведених відповідно до вимог чинних стандартів.

Для заливання дроти каната (за винятком дротів вантових і сигнальних кана­тів) повинні мати гачки з урахуванням таких вимог:

• внутрішній діаметр вигину повинен бути не менше 1,5 діаметра дроту або його висоти;

• довжина гачка має бути не менше 8 діаметрів дроту або його висоти.

Несучі канати можуть бути споряджені пристроєм для введення антикорозій­ного засобу в муфту після заливання.

Після заливання конус має бути оглянутий з перевіркою його заповнення та розміщений у первісне положення. На торцеву поверхню конуса повинно бути нанесене чітке і довговічне марковання тавром виконавця.

Муфту та канат можна піддавати розтягненню тільки після повного охоло­дження заливного сплаву.

1. У разі закріплення кінця каната затискною муфтою згідно з додатком 6 до цих Правил вона має бути сконструйована так, щоб можна було розібрати її для здійснення контролю за станом каната.

Кут між твірною та віссю конічної втулки повинен бути 5°.

Довжина конуса має бути принаймні сім номінальних діаметрів каната.

Горловина конуса втулки повинна мати циліндричну частину завдовжки від 0,4 до 0,6 номінального діаметра каната.

На поверхні внутрішнього конуса має бути передбачена нарізка, щоб закрі­пити обмотувальний дріт. На обох кінцях внутрішнього конуса здійснюється фік­сація дроту.

Обмотувальний дріт має бути з алюмінієвого сплаву з твердістю від 500

2 2

Н/мм до 700 Н/мм , визначеною за методом Брінелля відповідно до вимог чин­них стандартів. Діаметр обмотувального дроту має бути 0,1±0,02 номінального діаметра каната.

Пластикова втулка для гасіння вібрації має бути виготовлена з поліуретану твердістю 95 за Шором А, визначеною відповідно до вимог чинних стандартів.

Діаметр пластикової втулки має забезпечувати відсутність зазорів між кана­том і втулкою так само, як і між втулкою та конічною зовнішньою втулкою. Дов­жина втулки повинна бути принаймні два номінальних діаметри каната.

Складові частини затискної муфти мають піддаватися неруйнівному контро­лю - ультразвуковому та магнітопорошковому в обсязі 100 % поверхні.

Після складання затискна муфта має бути заповнена мастилом, сумісним з оригінальним канатним мастилом і матеріалом пластикової втулки.

1. У разі заміни чи вкорочення несучих і натяжних канатів необхідно встановлювати нові кінцеві та перехідні муфти.

У разі заміни чи вкорочення тягових канатів можуть використовуватися муф­ти, що вживалися раніше, якщо вони не мають пошкоджень і не піддавалися на­гріванню під час знімання канатів.

1. У разі закріплення кінця несучого і натяжного канатів за допомогою якірного барабана кількість витків на барабані має бути не менше трьох, розташо­ваних в один шар.

2. Вільний кінець каната повинен бути закріплений на якірному барабані двома болтовими притискачами, кожен з яких розрахований витримувати при­наймні триразовий залишковий натяг каната в місці його закріплення.

Допускається розраховувати болтові притискачі на зусилля, що дорівнює не менше 20 % від максимального розрахункового натягу каната.

Другий притискач, придатний витримувати принаймні такий самий натяг, що й перший, має бути розміщений від нього на відстані приблизно 10 мм, щоб уможливити виявлення прослизання каната.

Болтові притискачі можуть складатися з декількох елементів.

Відстань між барабаном та болтовим притискачем або частинами притиска­чів після затискання болтів має залишатися сталою.

1. Діаметр якірного барабана повинен відповідати вимогам глави 6 розділу II цих Правил.

2. Залишковий натяг каната в місці його закріплення на якірному барабані має розраховуватися з огляду на максимальну кількість витків - 4 і максимальний коефіцієнт тертя, якщо барабан футерований:

деревиною або синтетичним матеріалом - 0,10;

металевим матеріалом - 0,08.

Барабан має бути захищений від забруднення, корозії або розбризкування мастила для забезпечення коефіцієнта тертя.

1. Конструкція болтового притискача повинна враховувати очікувану змі­ну діаметра каната під експлуатаційним навантаженням. Після затискання болтів між двома частинами притискача повинна залишатися видимою щілина не менше

1. мм в будь-якій точці довжини притискача та має бути прийнятий запас на очі­куване зменшення діаметра каната під час затискання та всього строку служби каната.

Форма жолоба болтового притискача має бути циліндричною в поперечному перерізі. Сума кутових секторів жолобів частин притискача повинна бути при­наймні 250°. Діаметр жолоба має бути від 1,05 до 1,1 номінального діаметра кана­та.

На виході з болтових притискачів має бути необхідний радіус для усунення гострих кутів у цих місцях.

1. Розрахунки зусилля зсуву повинні здійснюватися на основі площі кон­такту затискача з канатом, його довжини, зусилля затискання та коефіцієнта тер­тя.

Максимальний тиск затискання має бути не більше ніж для:

• закритого каната - 150 Н/мм2;

• сталкового каната - 50 Н/мм .

Коефіцієнт тертя приймається для:

• закритого каната - 0,13;

• сталкового каната - 0,16.

1. Болтовий притискач повинен мати довговічне марковання - номіналь­ний діаметр притискача та момент затискання болтів.

2. У разі закріплення тягового каната на барабані останній повинен мати профіль з канавками чи без них.

Канавки барабана залежно від діаметра канатаd повинні мати такі парамет­ри:

• радіус канавки - від 0,52d до 0,54d;

• глибина канавки - не менше 0,15d;

• крок канавки - не менше 1,05d.

1. Статичний коефіцієнт запасу барабана щодо границі пружності повинен відповідати принаймні мінімальному коефіцієнту запасу міцності відповідних тя­гових канатів згідно з додатком 4 до цих Правил.

2. Діаметр барабана закріплення тягового каната має відповідати вимогам глави 6 розділу II цих Правил.

3. Під час закріплення кінця тягового каната кількість витків на барабані має бути не менше 2,25.

4. Кінець тягового каната має бути закріплений на барабані не менше ніж двома однаковими болтовими притискачами, що відповідають вимогам пунктів

1. 4.16, 4.18 глави 4 розділу II цих Правил. Другий затискач не несе наванта­ження від візка транспортного засобу. Функції цих притискачів може бути вико­нано кількома притискачами.

1. Болтовий притискач кінця тягового каната та його опора повинні мати триразовий коефіцієнт запасу міцності відносно найвищого залишкового натягу, що виникає на кінці тягового каната в сталому русі. Цей коефіцієнт запасу міцно­сті має бути підтверджений розрахунком з урахуванням не більше чотирьох обго­рнутих витків каната на барабані.

Для перевірного розрахунку сталевих кінцевих болтових притискачів вико­ристовується коефіцієнт тертя 0,13.

1. Барабанне кінцеве кріплення має бути легкодоступним для контролю під час періодичних перевірок.

2. Для закріплення на транспортному засобі нескінченного тягового кана­та (петлі) має застосовуватися барабанне кріплення - один або декілька витків тя­гового каната навколо барабана, не перериваючи канат.

Барабанне кріплення має відповідати вимогам пунктів 4.19, 4.25 глави 4 роз­ділу II цих Правил, а також таким:

• барабан повинен бути обладнаний пристроєм, що дає змогу бачити будь- який зсув каната понад 20 мм;

• має бути підтверджено розрахунком, що барабан здатний за будь-яких експлуатаційних умов передавати принаймні триразове значення максимального гравітаційного рушійного зусилляFті допустиму максимальну вагу зайнятого транспортного засобу. Динамічні впливи, такі як гальмівні сили та поздовжні ко­ливання, також повинні бути прийняті до розрахунку під час визначення макси­мального гравітаційного рушійного зусилляF т.

1. Інші типи кінцевих кріплень канатів, зазначені в додатку 5 до цих Пра­вил, мають відповідати вимогам чинних стандартів.

2. За необхідності зрощування несуче-тягового чи тягового канатів кіль­кість зчалок має бути мінімальною, визначатися граничною довжиною каната, що постачається виробником, і здійснюватися відповідно до вимог чинних стандар­тів.

Канати, що мають зрощуватися, повинні мати однакові базові характеристи­ки конструкції з точки зору номінального діаметра каната, конструкції сталок, мі­німального розривного зусилля, напрямку та типу звивання, класів дроту, виміря­них діаметра та кроку звивання каната.

1. Довжина зчалки повинна становити не менше 1300 номінальних діамет­рів каната.

Відстань між кінцями двох зчалок або між зчалкою та кінцем каната має бути принаймні 3000 номінальних діаметрів каната.

1. Допускається для канатних доріг, виготовлених за кордоном, приймати довжину зчалки та хвостів згідно із зазначеними в додатку 8 до цих Правил.

2. Зрощування несучого і натяжного канатів не допускається.

3. Якість зрощування, що здійснюється під час монтажу та експлуатації канатних доріг, необхідно перевіряти за такими параметрами:

1. діаметр каната:

• між вузлами (замками) зчалки, виміряний у натягненому стані, має бути в

межах від 1,0 до 1,05 діаметра каната, виміряного поза ділянкою зчалки;

• у вузлах (замках) зчалки, виміряний у натягненому стані, має бути в межах

від 1,0 до 1,15 номінального діаметра каната, а для канатних доріг із затиска­чами, що відчіплюються, - від 1,0 до 1,1;

1. хвилястість каната між вузлами (замками) зчалки не повинна перевищува­ти 6 % від номінального діаметра каната. Вимірювання проводиться в разі наяв­ності очевидної хвилястості таким чином: на відрізку завдовжки більше трьох кроків звивання каната встановлюється спеціальний шаблон і за допомогою лі­нійки здійснюється вимірювання.

1. За результатами виконаного зрощування чи кінцевого закріплення кана­та в муфті має складатися акт із зазначенням:

• найменування і типу канатної дороги;

• найменування суб'єкта господарювання, який експлуатує канатну дорогу;

• місцезнаходження канатної дороги;

• назви інструкції, настанови тощо щодо зрощування або кінцевого закріп­лення канатів, відповідно до яких здійснювалися роботи, найменування її розроб­ника;

• призначення каната, вид і місце (ділянка каната) виконання робіт;

• виконавця робіт - найменування організації, прізвища, імені та по батькові фахівця, який виконував роботи, номера його посвідчення, строку дії та його під­пису.

1. Натяжні пристрої

   1. Натягнення несучого, несуче-тягового і тягового канатів повинно ство­рюватися противагою або іншим пристроєм, що забезпечує величину натягу в межах, установлених проектною документацією.

У разі заякорювання обох кінців несучого каната величина натягу контролю­ється вимірюванням величини провисання в найбільшому прогоні, номінальне значення якого має бути зазначене на поздовжньому профілі траси канатної доро­ги.

1. Хід натяжного пристрою має враховувати принаймні такі складові:

• зміну довжини каната в разі перепаду температур у 60° C, якщо кліматичні умови в місці установлення не вимагають, щоб ураховувався більший перепад те­мператур;

• залишкове видовження каната 0,5 %о (0,05 %) для несучого каната і 1,5 %о (0,15 %) для тягового і несуче-тягового канатів. Хід натяжного пристрою має бути не менше мінімальної довжини, необхідної для встановлення нового кінцевого кріплення каната;

• результат перепаду провисань каната для всіх зазначених режимів експлу­атаційного навантаження;

• пружну зміну довжини каната для всіх зазначених режимів експлуатацій­ного навантаження. Для несуче-тягових і тягових канатів розрахунки проводяться

2 2 для модуля пружності 80 кН/мм (новий канат) і 120 кН/мм (спрацьований канат

/канат, що раніше експлуатувався/).

1. Крім зазначеного в пункті 5.2 глави 5 розділу II цих Правил, величина ходу противагового натяжного пристрою несучого каната має враховувати запас ходу натяжного пристрою не менше 1 м.

2. У разі обмеженої можливості ходу натяжного пристрою несучого каната залишкове видовження каната допускається не враховувати. У таких випадках під час експлуатації канатної дороги несучий канат у міру потреби повинен укорочу­ватися.

Для компенсації залишкового видовження тягового та несуче-тягового кана­тів і зміни їх довжини з урахуванням сезонних температурних коливань мають бути передбачені пристрої для встановлення натяжного пристрою в положення, визначене проектною документацією.

1. Якщо положення противаги або гідравлічного натяжного пристрою є ре­гульованим, хід противаги або силового гідроциліндра може бути розрахований виходячи з припущення перепаду температур у 30° C, а довжина, необхідна для встановлення нового кінцевого кріплення, не враховується.

Пристрій регулювання має бути в змозі забезпечити принаймні величину хо­ду, потрібну відповідно до вимог пункту 5.2 глави 5 розділу II цих Правил.

Вимоги цього пункту також застосовуються для інших регульованих натяж­них пристроїв.

1. Хід натяжного пристрою має бути обмежений упорами. За всіх умов но­рмальної експлуатації натяжні пристрої не повинні досягати упорів.

2. Крайні експлуатаційні положення рухомої частини натяжного пристрою повинні контролюватися кінцевими вимикачами обмеження ходу, спрацьовування якого має ініціювати зупинку канатної дороги.

Після спрацьовування кінцевого вимикача обмеження ходу має бути можли­ве повернення його у вихідне положення тільки на місці та вручну.

Кінцеві вимикачі мають бути встановлені з урахуванням крайніх експлуата­ційних положень, не беручи до уваги постійного витягування каната.

1. Верхні упори противаги мають бути споряджені енергопоглинальними пристроями (буферами або амортизаторами).

Такі упори мають бути розраховані на енергію динамічного удару противаги зі швидкістю, рівною 1/3 від максимальної експлуатаційної швидкості. У разі за­стосування поліспаста має враховуватися результат збільшення або зменшення швидкості удару. Несучі конструкції мають бути здатні витримувати ці удари.

1. Упори, що не розраховані згідно з пунктом 5.8 глави 5 розділу II цих Правил, мають витримувати 1,5-разовий номінальний натяг каната.

2. Положення рухомих частин натяжного пристрою мають бути читабель­ними на градуйованій шкалі, нульова точка якої має відповідати розташуванню нижнього чи заднього упора.

3. Кінцеві кріплення канатів мають бути вибрані відповідно до вимог гла­ви 4 розділу II цих Правил, легкодоступні для обслуговування та перевірок. Вони повинні бути розташовані таким чином, щоб унеможливлювався застій води.

4. Приєднання складових частин кінцевого кріплення канатів до констру­кції повинне мати коефіцієнт запасу не менше трьох щодо межі плинності з роз­рахунку статичного зусилля, що створюється противагою.

5. Заякорення несучих канатів має уможливлювати їх переміщення кілька разів на їх проміжних опорах. Для цього має бути забезпечений запас довжини каната, рівний шестиразовій довжині найдовшого роликового ланцюга або опор­ного башмака плюс 5 м. Ця додаткова частина каната може перебувати на бараба­ні або поза ним і бути захищеною від негоди. Допускається визначати запас дов­жини каната для забезпечення переміщення каната з розрахунку подвійної дов­жини найдовшого роликового ланцюга або опорного башмака плюс 20 м.

6. Напрямні противаги чи натяжного візка мають унеможливлювати схо­дження противаги (натяжного візка) з напрямних, їх заклинювання, заїдання, роз­гойдування чи повертання.

7. Зони натяжного пристрою, у які працівники повинні заходити з метою здійснення технічного обслуговування, мають бути оснащені безпечними засоба­ми доступу та місцями, де можна стояти безпечно. Засоби доступу можуть бути у вигляді сходів або драбин.

Приямок противаги має бути доступним для огляду та обслуговування до са­мого дна. Має бути передбачена можливість штучного освітлення зони противаги та приямка.

Драбини доступу до натяжного пристрою повинні бути обладнані пристроя­ми проти падіння під час лазіння, якщо можливе падіння з висоти понад 10 м. Пристрої проти падіння мають бути сконструйовані так, щоб можна було досягти противаги з будь-якої точки драбин доступу.

Драбини доступу, нахилені більше ніж на 80° від горизонтальної площини, повинні мати платформи для відпочинку з інтервалом не більше 15 м.

1. Простір, у якому переміщується противага, повинен бути недоступним для сторонніх осіб і мати необхідні відстані для зручного і безпечного доступу в разі проведення технічного обслуговування - зазор між противагою і стіною з бо­ку напрямних має бути не менше 0,7 м, а з інших боків - не менше 0,5 м.

2. У разі розташування противаги в приямку останній має бути захищений від прямого попадання сторонніх предметів, від негоди (дощу, снігу, льоду) за ра­хунок розміщення його всередині будівель або шляхом накриття.

3. Приямки противаг, розташовані в місцях, де уможливлений доступ лю­дей, мають бути захищені від небезпеки падіння.

4. Приямок противаги обладнується дренажем для видалення води. За по­треби приямок обладнується насосами.

5. Має бути унеможливлений доступ сторонніх осіб до простору нижче противаги.

6. Несуча конструкція противаги має бути сконструйована з урахуванням вимог пункту 5.8 глави 5 розділу II цих Правил.

7. Противаги можуть виготовлятися у вигляді бетонних або залізобетон­них плит, каркасних ящиків, заповнених бетонними або металевими блоками. До­датково до противаги можуть підвішуватися металеві ланцюги.

У разі ручного завантаження противаги маса окремих блоків (ланцюгів) не повинна перевищувати 35 кг на одного працівника та не перевищувати 80 кг. Бло­ки мають бути оснащені ручками для безпечного їх перенесення й укладання.

1. Загальна маса противаги або зусилля натяжного пристрою мають відпо­відати проектній документації та зазначатися в паспорті канатної дороги.

2. Динамічні навантаження, що виникають під час переміщення противаг тягових і несуче-тягових канатів, мають амортизуватися, якщо відсутність амор­тизаційних пристроїв може порушити або загрожувати безпечній роботі канатної дороги.

Амортизаційні пристрої мають бути сконструйовані так, щоб у разі збою во­ни не перешкоджали руху противаги.

1. Мінімальна відстань між дном приямка та нижнім габаритом противаги зазначається в проектній документації. У разі відсутності таких даних ця відстань приймається не менше 0,5 м.

2. Має бути уможливлене розвантаження натяжного пристрою для прове­дення робіт з технічного обслуговування.

3. У разі застосування гідравлічного натяжного пристрою повинні врахо­вуватись такі вимоги:

• гідравлічна система та її робота не повинні чинити шкідливого впливу на інші частини канатної дороги;

• гідравлічна система має бути захищена принаймні одним регульованим ві­дповідних розмірів запобіжним клапаном, захищеним від несанкціонованого ре­гулювання, з незалежною гідролінією розвантаження;

• гідролінії (труби, рукави) та з'єднання мають витримувати без розриву (руйнування) триразовий тиск налаштування запобіжного клапана. Запобіжний клапан та інші складові частини гідравлічної системи повинні мати коефіцієнт безпеки 1,8 руйнівного тиску відносно робочого тиску, гарантованого виробни­ком цих складових частин;

• гідравлічна система має забезпечувати повне і безпечне видалення та запо­внення робочої рідини під час ремонту і технічного обслуговування без потрап­ляння її на землю. Зливання робочої рідини із запобіжних клапанів має здійсню­ватися в гідробак;

• гідравлічна система має бути оснащена ручним клапаном для скидання ти­ску, розташованим у місці, зручному для доступу працівників;

• гідравлічна система має бути оснащена відповідними фільтрами з індика­торами забруднення. Фільтри, установлені у зворотній гідролінії, мають бути оснащені перепускним і запобіжним клапанами;

• тиск у гідроциліндрах або зусилля, які вони створюють, мають контролю­ватися за допомогою відповідних приладів (датчиків, манометрів тощо), робочий тиск має бути чітко позначений на шкалі приладу;

• гідроциліндри мають бути оснащені зворотними клапанами, які унемож­ливлюють витікання рідини з гідроциліндра в разі пошкодження трубопроводу;

• у разі необхідності гідравлічне обладнання має бути оснащене пристроями для охолодження або підігрівання робочої рідини відповідно до вказівок його ви­робника;

• гідравлічне обладнання має бути влаштоване так, щоб накопичення води й утворення льоду не могли негативно вплинути на його роботу;

• гідробак має бути оснащений пристроєм контролю рівня робочої рідини.