НПАОП 60.2-1.02-14Правила будови і безпечної експлуатації пасажирських підвісних канатних доріг

  1. Інші терміни, що вживаються у цих Правилах, наведені у відповідних За­конах України: "Про загальну безпечність нехарчової продукції", "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", "Про охорону праці" та у Ко­дексі цивільного захисту України.

  1. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО БУДОВИ ОБЛАДНАННЯ

  1. Загальні вимоги

    1. Канатні дороги, їх обладнання мають відповідати вимогам Технічного регламенту канатних доріг, цих Правил, стандартів, чинних нормативно-правових актів, санітарних норм і правил, проектній документації, затвердженій у встанов­леному порядку.

    2. Ризики від впливу основних видів небезпеки (додаток 1 до цих Правил), що можуть статися за нормальних умов експлуатації і в разі порушення нормаль­них умов експлуатації канатної дороги, які становлять загрозу для пасажирів і працівників, повинні бути унеможливлені або зведені до мінімуму за рахунок ви­конання під час проектування запобіжних заходів, спрямованих на унеможлив- лення прогнозованих ризиків та забезпечення безпеки під час експлуатації канат­ної дороги.

    3. Конструкція канатної дороги має забезпечувати:

  • безпеку перевезення з урахуванням її типу, особливостей ландшафту, ме­теорологічних та інших факторів середовища, у якому канатна дорога експлуату­ється;

  • безпечне проведення необхідних перевірок і технічного обслуговування обладнання канатної дороги;

  • безпечність керування, технічного обслуговування та ремонту;

  • плавність пуску та зупинки механізмів і транспортних засобів.

    1. У з'єднаннях елементів канатної дороги (болтових, шпонкових, шліцьо­вих тощо) має бути унеможливлене їх самовільне розгвинчування або роз'єдну­вання.

    2. Кріпильні вироби та їх механічні властивості, що застосовуються для складання, мають відповідати вимогам чинних стандартів.

    3. Нерухомі осі, які є опорою окремих складових частин канатної дороги, мають бути надійно закріплені від можливого їх переміщення.

    4. У металоконструкціях канатної дороги, що розташовані просто неба, ма­ють передбачатися відповідні конструктивні заходи проти накопичування в них вологи. Закриті перерізи повинні бути захищені від внутрішньої корозії і мати отвори для виходу дренажних вод у відповідних точках.

    5. Під час розроблення обладнання канатної дороги маса одного пасажира приймається не менше:

  • на канатних дорогах, призначених для перевезення виключно чи частково пасажирів, що займаються зимовими видами спорту, - лижників або сноубордис- тів (далі - лижники), - 80 кг, з яких маса його спорядження - 5 кг;

  • на канатних дорогах, призначених для перевезення виключно пішоходів, - 75 кг.

    1. Швидкість руху транспортного засобу на лінії канатної дороги не повин­на перевищувати:

  1. для двоканатних маятникових доріг:

  • подалі від опор (у прогоні) - 12,0 м/с;

  • під час проходження опор - 10,0 м/с;

  1. для одноканатних маятникових доріг:

з одним несуче-тяговим канатом - 6,0 м/с;

з двома несуче-тяговими канатами - 7,0 м/с;

  1. для кільцевих одно- і двоканатних доріг із фіксованими затискачами і за­тискачами, що відчіплюються:

  • для закритих транспортних засобів з одним несуче-тяговим або несучим канатом - 6,0 м/с (допускається для двоканатних доріг подалі від опор (у прогоні) збільшувати швидкість до 7,0 м/с), з двома несуче-тяговими або несучими кана­тами - 7,0 м/с;

  • для відкритих транспортних засобів - 5,0 м/с.

    1. Швидкість руху транспортного засобу на станції канатної дороги не по­винна перевищувати:

  1. для одноканатних доріг із закритими транспортними засобами і фіксова­ними затискачами, кільцевих канатних доріг із затискачами, що відчіплюються:

  • для закритих транспортних засобів - 0,5 м/с;

  • для відкритих транспортних засобів під час посадки і висадки: лижників -

  1. м/с; пішоходів спереду (з фронту) - 1,0 м/с; пішоходів збоку - 0,5 м/с;

  1. для канатних доріг з відкритими транспортними засобами і фіксованими затискачами:

  • під час перевезення лижників на транспортних засобах: одно- і двомісних -

  1. м/с; три- і чотиримісних - 2,3 м/с; до шести місць - 2,0 м/с;

  • під час перевезення пішоходів на транспортних засобах: одно- і двомісних - 1,5 м/с; більше ніж двомісних - 1,0 м/с.

Допускаються збільшені, ніж зазначені вище, швидкості під час перевезення лижників за умови застосування пристроїв (стрічкових конвеєрів тощо), що уможливлюють зменшення різниці швидкостей між лижником і сидінням під час посадки до 1,3 м/с. Для забезпечення безпечної висадки швидкість не повинна пе­ревищувати 2,8 м/с для одно- чи двомісних транспортних засобів, 2,6 м/с - для три- або чотиримісних і 2,2 м/с - до шести місць.

    1. Під час вибору мінімальних інтервалу часу та відстані між транспорт­ними засобами кільцевих канатних доріг мають бути враховані завантаження на лінії і вимоги до посадки та висадки на станціях (порядок посадки, висадки, шля­хи підходу, відходу пасажирів тощо). На кільцевих канатних дорогах з транспорт­ними засобами, що відчіплюються, також має бути врахований метод уповільнен­ня та прискорення транспортних засобів на станціях і проходження транспортних засобів через станції.

    2. На кільцевих канатних дорогах з транспортними засобами, що відчіп­люються, рух відчеплених транспортних засобів на станції має контролюватися автоматично.

Автоматичний контроль не вимагається в станційних зонах, поза зонами упо­вільнення та прискорення, де за нормальних умов експлуатації транспортні засоби завжди залишаються не зайнятими або зайняті транспортні засоби рухаються зі сталою швидкістю не більше ніж 0,5 м/с.

У цих зонах рух транспортних засобів повинен контролюватися працівника­ми.

    1. У разі неправильного руху одного з відчеплених транспортних засобів автоматичний контрольний пристрій має забезпечити, щоб:

  • зайнятий відкритий транспортний засіб не наблизився ближче ніж на 0,5 м до транспортного засобу, що перебуває попереду (безпечна відстань);

  • ударна швидкість закритого транспортного засобу в транспортний засіб, що перебуває попереду, не перевищувала 1,0 м/с.

    1. Автоматичний контрольний пристрій має враховувати:

  • допустимі відхилення відстані між двома транспортними засобами;

  • затримку транспортного засобу, що перебуває попереду;

  • час між спрацьовуванням контрольного пристрою та накладанням гальма;

  • мінімальне уповільнення канатної дороги, що створюється гальмівною си­стемою після спрацьовування контрольного пристрою;

  • подовжні коливання попутного транспортного засобу.

    1. Для крісельних канатних доріг з фіксованими затискачами інтервал часу між транспортними засобами має бути не менше (4 + п/2) с, якщо пасажир підхо­дить до транспортного засобу спереду (з фронту) і якщо транспортуються тільки лижники (п - кількість сидінь крісла, приймається не більше ніж 6).

Якщо пасажир здійснює посадку в транспортний засіб спереду (з фронту) з істотною зміною напряму, тобто під кутом 30° або більше - для лижників і аж до кута 90° щодо напряму посадки - для пішоходів, то інтервал має бути збільшений як мінімум до 1,5 х (4 + п/2) с.

У всіх випадках, якщо вибраний інтервал часу менше ніж 1,5 х (4 + п/2) с, має бути встановлений на вході пристрій контролю транспортного засобу (автоматич­ний бар'єр), щоб регулювати доступ лижників.

Номінальний інтервал часу між кріслами із затисками, що відчіплюються, має бути не менше 5 с.

    1. Швидкість вітру, за якої допускається робота канатної дороги, має бути зазначена в паспорті канатної дороги. У разі відсутності таких даних швидкість вітру, за якої допускається експлуатація канатної дороги, не повинна перевищува­ти для одноканатних доріг 15 м/с, для двоканатних - 20 м/с.

    2. З метою забезпечення надійності прилягання каната на опорі слід до­тримуватися таких умов:

  • у разі підвищення натягу несучого та несуче-тягового каната на 40 % або наявності вітрового тиску знизу значенням до 500 Н/м навантаження на опорний башмак або роликовий балансир має залишатися позитивним;

  • навантаження від несуче-тягового каната на роликовий балансир за най­більш несприятливих умов нормальної експлуатації канатної дороги має бути не менше 2000 Н, а на підтримувальний ролик - не менше 500 Н. Ці значення наван­тажень допускається зменшити у два рази за наявності в балансирі притискних роликів, які утримують канат від випадання з роликів балансира;

  • у разі перебування під верхнім роликовим балансиром зайнятого крісла (кабіни) навантаження від каната на балансир має залишатися позитивним.

  1. План, профіль і габарити наближення

    1. Лінія (траєкторія) канатної дороги між станціями має бути прямоліній­ною і з постійною колією. За необхідності відхилення лінії (траєкторії) або зміни величини колії обладнання, встановлене на опорі, має забезпечувати відхилення каната (несучого на опорному башмаку чи несуче-тягового на роликовому балан­сирі /батареї/) у горизонтальній площині на кут не більше 30' (0,009 рад).

За більших відхилень каната мають бути передбачені відповідні пристрої на опорах.

    1. Максимальний кут похилу несучого і несуче-тягового каната не повинен перевищувати 45°.

    2. Відстань по вертикалі від нижньої точки зайнятого пасажирами транспо­ртного засобу або будь-якого каната до землі повинна бути не менше:

  • 3,0 м - з урахуванням висоти снігового покриву в тих місцях, де можуть бути присутні люди;

  • 2,0 м - з урахуванням висоти снігового покриву в тих місцях, де унемож­ливлена присутність людей;

  • 4,0 м - у тих місцях, де можуть працювати машини і механізми підготовки гірськолижної траси (сніготрамбувальні машини /ратраки/, системи снігонапи- лення), а також у місцях, що використовуються для сільськогосподарського виро­бництва.

    1. Під час наближення транспортного засобу до станцій зазначені в пункті

  1. глави 2 розділу II цих Правил відстані мають бути зменшені, а в межах зони для посадки і висадки мають бути такими:

  1. на станціях кільцевих канатних доріг:

  • від 0,41 м до 0,51 м - від середини переднього краю сидіння завантаженого крісла до поверхні зони для посадки і висадки;

  • не більше 0,2 м - від підлоги порожньої кабіни чи колиски (кошика) до по­верхні зони для посадки і висадки;

  1. на станціях маятникових канатних доріг - не більше 0,25 м від підлоги по­рожньої кабіни до поверхні зони для посадки і висадки.

Безпечні відстані від поверхні зони для посадки і висадки до кабіни чи коли­ски (кошика) мають бути не менше 0,12 м на глибину, не менше 0,15 м від зовні­шнього краю кабіни вздовж її довгого боку згідно з додатком 2 до цих Правил. Ця вимога не стосується зон для посадки і висадки, розташованих урівень з підлогою кабіни.

Зона, у якій відстані, зазначені в пункті 2.3 глави 2 розділу II цих Правил, зменшені, повинна бути огороджена.

    1. Відстань по вертикалі від нижньої точки транспортного засобу або будь- якого каната має бути не менше:

  • 1,5 м - до верхівок дерев;

  • 2,0 м - до найвищої точки будівлі або споруди, що перебувають під канат­ноюдорогою, а також до верха залізничного, автодорожного і суднохідного габа­риту.

    1. На кільцевих і одноканатних маятникових дорогах відстань від низу тра­нспортних засобів до землі чи водної поверхні не повинна перевищувати для:

  • відкритих транспортних засобів - 18 м;

  • закритих транспортних засобів - 30 м.

В окремих місцях на ділянках протяжністю не більше 1/4 довжини прогону допускається збільшення цих відстаней не більше ніж на 10 м та 20 м відповідно.

    1. На двоканатних маятникових дорогах максимальна відстань до землі чи водної поверхні не обмежується.

    2. Під час визначення найнижчих точок канатної дороги до розрахункової величини статичного провисання каната повинна додаватися складова, яка врахо­вує динамічний вплив на канат під час пуску чи гальмування канатної дороги. За­значена складова дорівнює:

  • 5 % найбільшого провисання несучого каната в даній точці;

  • 10 % найбільшого провисання тягового чи несуче-тягового каната в даній точці.

    1. Відстань між транспортними засобами канатної дороги будь-якого типу і конструкціями станцій та опор, а також до інших конструкцій, закріплених до них (рекламні щити, покажчики тощо), за наявності напрямних має бути не менше:

  • 0,3 м - для конструкцій, розташованих усередині колії;

  • 1,0 м - для конструкцій, розташованих ззовні колії.

За відсутності напрямних ці відстані мають бути забезпечені з урахуванням відхилення осі транспортних засобів від вертикалі на 11° 30' (0,2 рад).

    1. Зона досяжності руками з вікон, що відчиняються, закритих транспорт­них засобів до конструкцій станцій та опор, а також до конструкцій, закріплених до них (рекламні щити, покажчики тощо), має бути не менше 1,0 м.

За наявності відкидного вікна (фрамуги), що не відчиняється більше ніж на 0,2 м, зона досяжності руками має бути не менше:

  • 0,2 м, якщо нижній край відчиненого вікна перебуває на висоті принаймні

  1. м над підлогою транспортного засобу;

  • 0,5 м, якщо нижній край відчиненого вікна перебуває на висоті принаймні

  1. м над підлогою транспортного засобу.

    1. Для відкритих транспортних засобів (зокрема крісельних канатних до­ріг) зони досяжності руками і ногами кожного місця визначені у формі чотирибі­чної піраміди, основа якої утворена поверхнею сидіння, а висота становить 1,0 м. Зона досяжності руками і ногами до конструкцій станцій та опор, а також до ін­ших конструкцій, закріплених до них (рекламні щити, покажчики тощо), стано­вить 0,5 м у всіх напрямках від зовнішньої поверхні цієї піраміди.

    2. Для колискової (кошикової) канатної дороги зона досяжності руками до конструкцій станцій та опор, а також до конструкцій, закріплених до них (рекла­мні щити, покажчики тощо), становить 1,0 м у всіх напрямках з усіх боків колис­ки.

    3. Зона досяжності лижами розташована в площині на 0,5 м нижче від по­верхні сидіння і паралельна з ним. Довжина зони досяжності лижами становить

  1. м спереду й ззаду в напрямку руху, виміряна від вертикальної площини, що проходить через передній край сидіння. Бічні межі зони досяжності лижами роз­ташовані у вертикальній площині бічних країв сидіння.

    1. Колія одноканатної дороги приймається такою, щоб у разі відхилення осі зустрічних транспортних засобів від вертикалі в середину колії на 11° 30' (0,2 рад) проміжок між ними становив не менше:

  • у прогоні завдовжки до 200 м - 1,0 м;

  • у прогоні завдовжки понад 200 м - 1,0 м плюс 0,2 м на кожні додаткові (повні або неповні) 100 м прогону.

    1. Колія двоканатної дороги приймається такою, щоб у разі відхилення осі зустрічних транспортних засобів від вертикалі в середину колії на 11° 30' (0,2 рад) проміжок між ними або між транспортним засобом і несучим канатом сусідньої вітки або зворотною віткою тягового каната становив не менше:

  • у прогоні завдовжки до 300 м - 1,0 м;

  • у прогоні завдовжки понад 300 м - 1,0 м плюс 0,2 м на кожні додаткові (повні або неповні) 100 м прогону.

    1. Протяжність канатної дороги з відкритими транспортними засобами по­винна бути такою, щоб за несприятливих погодних умов час проїзду пасажирів не перевищував 30 хвилин в одному напрямку.

    2. Наближення споруд або природних перешкод до зовнішніх габаритів канатної дороги допускається на відстань не менше 1,0 м.

Під час визначення зовнішніх габаритів канатної дороги має враховуватися відхилення транспортного засобу і канатів під дією вітрового навантаження з гра­ничним розрахунковим значенням відповідно до вимог чинних будівельних норм.

    1. Конструкція і розміщення обладнання по трасі канатної дороги мають забезпечувати можливість вільного подовжнього коливання транспортного засобу на кут ±19° 30' (0,34 рад) від вертикалі.

  1. Канати

    1. Сталеві канати, що застосовуються на канатних дорогах, повинні бути вантажолюдського призначення, виготовлені з дроту вищої марки, відповідати вимогам чинних стандартів, мати документи виробника канатів про їх якість і ви­биратися згідно з додатком 3 до цих Правил.

Перед навішуванням канат повинен бути випробуваний випробувальною ла­бораторією, акредитованою в установленому порядку. Після випробування має бути складений протокол випробування, в якому, зокрема, зазначається фактичне розривне зусилля каната в цілому і сумарне розривне зусилля дротів, прийнятих до розрахунку, а також відповідність вимогам чинних стандартів, згідно з якими виготовлений канат.

Застосування канатів, виготовлених за кордоном, допускається за наявності документа виробника канатів про їх якість (сертифіката, декларації) та проведен­ня випробування на відповідність чинним в Україні стандартам.

    1. Як несучі канати, крім закритих згідно з додатком 3 до цих Правил, до­пускається застосування багатосталкових канатів з металевим осердям.

    2. Як натяжні до несучих канатів допускається застосувати канати потрій­ного звивання.

    3. Канати подвійного звивання (одношарові сталкові), що застосовуються як несуче-тягові, тягові та натяжні канати до них, повинні бути з лінійним доти­ком дротів. Допускається застосування канатів хрестового звивання.

    4. Для підвішування телефонних і сигнальних кабелів повинні застосовува­тися оцинковані канати.

    5. Канати мають бути розраховані на міцність за формулою

р> K, (1)

де K - коефіцієнт запасу міцності канатів, мінімально допустимі значення яких наведені в додатку 4 до цих Правил;

S - найбільший натяг каната, що визначається відповідно до вимог пунктів 3.7 і 3.8 глави 3 розділу II цих Правил;

P - розривне зусилля каната в цілому, що приймається відповідно до вимог чинних стандар­тів, сертифікатів виробника канатів або за результатами випробування.

Якщо в документі виробника про якість каната або в протоколі випробування наведене сумарне розривне зусилля всіх дротів, то величинаP визначається мно­женням сумарного розривного зусилля на 0,83 або на відповідний коефіцієнт, за­значений у стандарті на канат. Для закритих канатів приймається коефіцієнт 0,9.

    1. Під час визначення натягу несучого каната необхідно враховувати масу противаги (а за наявності гідравлічного натяжного пристрою - зусилля, що ним створюється), складову маси каната, опір у натяжних пристроях і на опорних ба­шмаках.

Сили інерції та гальмівне зусилля від спрацьовування вловлювача кабіни ма­ятникової дороги, що діє на канат, не враховуються.

    1. Під час визначення натягу несуче-тягового і тягового канатів урахову­ється маса противаги, складова маси каната і транспортних засобів, опір у натяж­них пристроях, підтримувальних і притискних роликах і шківах на станціях. Сили інерції не враховуються.

  1. Закріплення і зрощування канатів

    1. Кінці канатів мають закріплюватися відповідно до критеріїв вибору, за­значених у додатку 5 до цих Правил. Приклади типів кінцевих кріплень канатів наведені в додатку 6 до цих Правил.

    2. У разі закріплення закритого несучого каната в муфті клинами торець клинової муфти повинен зафарбовуватися з метою проведення контролю за на­дійністю закріплення.

На муфтах повинне бути тавро їх виробника із зазначенням діаметра каната і зусилля, на яке розрахована муфта.

    1. Виготовлення литих і зварних муфт не допускається.

    2. У разі застосування канатних затискачів для закріплення канатів кіль­кість затискачів повинна визначатися розрахунком і бути не менше трьох.

Для закріплення натяжного каната до противаги або натяжного візка також допускається використання сталевих коушів або клинових втулок.

    1. У разі застосування муфтового кінцевого кріплення (заливною, затиск­ною тощо муфтами) статичний коефіцієнт запасу щодо границі пружності пови­нен бути не менше мінімального коефіцієнта запасу міцності відповідних канатів згідно з додатком 4 до цих Правил.

    2. Прогини тягового каната, обумовлені його коливаннями, не повинні впливати на муфтове кінцеве кріплення, в іншому разі кінцеве кріплення має бути обладнане на виході співвісно захисним пристроєм (гільзою) із гнучкого (пружно­го) матеріалу, з урахуванням таких вимог:

  • гільза має бути завдовжки не менше ніж чотири номінальних діаметри ка­ната;

  • товщина гільзи повинна бути від 0,25 до 0,5 номінального діаметра каната; внутрішній діаметр - дорівнювати номінальному діаметру каната;

  • синтетичний матеріал, що використовується, має бути твердістю 95 за Шо­ром А, визначеною відповідно до вимог чинних стандартів, і не спричиняти коро­зії.

    1. Радіус напрямного башмака каната перед муфтовим кінцевим кріплен­ням, виміряний у нижній частині рівчака, має бути не менше 80 діаметрів каната.

    2. У разі закріплення кінця каната заливною муфтою довжина конічної (за­ливної) частини втулки муфти має бути не менше п'яти номінальних діаметрів ка­ната або 50 діаметрів чи висоти зовнішнього дроту.

Кут між твірною та віссю конуса повинен становити від 5° до 9°.

Г орловина втулки муфти (вузький кінець) повинна мати циліндричну части­ну завдовжки від 0,25 до 0,5 номінального діаметра каната.

Діаметр горловини втулки муфти має бути від 1,2 до 1,3 номінального діаме­тра каната. Якщо для заливання використовуються сплави на основі свинцю, гор­ловина має бути діаметром від 1,1 до 1,2 номінального діаметра каната.

Муфта має бути сконструйована таким чином, щоб конус підлягав візуаль­ному огляду після заливання (або шляхом демонтажу муфти чи шляхом вилучен­ня конуса).

Втулка заливної муфти має піддаватися неруйнівному контролю - ультразву­ковому та магнітопорошковому. Поверхні, що підлягають контролю, визначають­ся виробником втулки.

Завантажити