Рейки опорних кранів повинні кріпитись так, щоб виключити їх поздовжнє зміщення при переміщенні і роботі вантажопідіймальної машини. У випадку кріплення рейок зварюванням повинна бути виключена можливість їх деформування.
Вантажопідіймальні машини повинні бути обладнані автоматичними приладами безпеки та сигналізації, а також запобіжними пристроями.
Кожна вантажопідіймальна машина має бути забезпечена:
паспортом;
технічним описом;
інструкцією по експлуатації;
інструкцією по монтажу;
іншою документацією, яка передбачається відповідними нормативними документами.
На кожній вантажопідіймальній машині повинна бути прикріплена на видному місці табличка з зазначенням назви виготівника або його товарного знаку, вантажопідіймальності, дати виготовлення, порядкового номера, а також іншої інформації у відповідності з нормативними документами.
Знімні вантажозахоплювальні пристосування повинні мати клеймо або міцно прикріплену бирку з зазначенням номера, вантажопідіймальності та дати випробування.
Реєстрації в органах Держнаглядохоронпраці до пуску в роботу підлягають такі вантажопідіймальні машини:
крани всіх типів;
крани-екскаватори, призначені тільки для роботи з гаком або електромагнітом;
вантажні електричні візки з кабіною керування, які переміщуються надземними рейковими коліями.
Не підлягають реєстрації в органах Держнаглядохоронпраці такі крани:
крани всіх типів з ручним приводом, а також ті, в яких при ручному приводі механізмів переміщення для механізму підіймання застосований пневматичний циліндр;
крани мостового типу і пересувні або поворотні консольні вантажопідіймальністю до 10 т включно, які керуються з підлоги за допомогою підвішеного на крані кнопкового апарату, із стаціонарно установленого пульту або по радіо;
стрілові та баштові крани, розраховані на вантажопідіймальність до 1 т включно;
стрілові крани (крім стаціонарних приставних баштових), розраховані на роботу з постійним вильотом або не споряджені заводом-виготівником механізмом повертання або переміщення;
електричні талі і лебідки для підіймання вантажу або людей.
Реєстрація вантажопідіймальних машин в органах Держнаглядохоронпраці проводиться за письмовою заявою власника та паспортом вантажопідіймальної машини. У заяві повинна бути указана наявність на підприємстві відповідальних осіб, які пройшли перевірку знань даних Правил, для ведення нагляду за безпечною експлуатацією крана, наявність персоналу для обслуговування крана, а також повинно бути підтверджено, що технічний стан крана допускає безпечну його експлуатацію.
При неможливості власником забезпечити виконання зазначених вимог через відсутність відповідальних осіб, обслуговуючого персоналу та умов, які забезпечують справний стан крана, до заяви його власника додається копія договору на технічне обслуговування або експлуатацію крана з підприємством, що має на своєму балансі крани даного типу та має кваліфікованих спеціалістів і технічну базу, які здатні забезпечити утримання крана в справному стані та безпечні умови його експлуатації.
При реєстрації мостового, козлового, баштового крана до паспорта повинен бути прикладений акт, що підтверджує виконання монтажних робіт у відповідності з інструкцією по монтажу крана завода-виготівника, підписаний відповідальною особою організації, яка проводила монтаж крана. На баштовий кран такий акт повинен подаватися після кожної його перестановки на нове місце роботи. При реєстрації мостового крана до паспорта повинно бути прикладене креслення його установки із позначенням розміщення головних тролейних проводів і посадочної площадки для входу на кран.
При реєстрації вантажопідіймальних машин, які переміщуються надземною рейковою колією, повинна бути подана довідка про те, що кранова колія розрахована на роботу установлених на ній вантажопідіймальних машин з визначенням вантажопідіймальності та режиму роботи кожної із них.
При реєстрації крана, який відпрацював нормативний строк служби, подається висновок спеціалізованої організації про можливість його подальшої експлуатації.
При реєстрації вантажопідіймальних кранів, виготовлених за кордоном, подається висновок сертифікаційного центру України.
Вантажопідіймальні крани підлягають перереєстрації в таких випадках:
після реконструкції;
після ремонту крана, якщо на нього був складений новий паспорт;
після передачі крана іншому власнику;
після перестановки крана мостового типу на нове місце;
при направленні стрілового самохідного крана для роботи строком понад один місяць за межі території, підконтрольної органу Держнаглядорохоронпраці, в якому зареєстрований кран.
Відповідь на заяву про реєстрацію повинна бути надана власнику не пізніше, ніж в п’ятиденний строк з дня одержання документів органами Держнаглядохоронпраці.
При відмові в реєстрації вантажопідіймальної машини повинні бути письмово указані причини відмови з посиланням на відповідні статті Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів.
Вантажопідіймальні машини, які не підлягають реєстрації в органах Держнаглядохоронпраці, а також знімні вантажозахоплювальні пристрої споряджуються індивідуальним номером і під цим номером записуються до журналів обліку вантажопідіймальних машин та знімних вантажозахоплювальних пристроїв підприємства.
Дозвіл на пуск в роботу вантажопідіймальних машин, які підлягають реєстрації в органах Держнаглядохоронпраці, повинен бути одержаний від цього органу в таких випадках:
перед пуском у роботу знов зареєстрованої вантажопідіймальної машини або після її перереєстрації;
після монтажу, викликаного перестановкою вантажопідіймальної машини на нове
місце;
після реконструкції вантажопідіймальної машини, а також ремонту металоконструкцій, пов’язаного із заміною розрахункових елементів або вузлів;
після напрацювання розрахункового строку служби вантажопідіймальної машини, установленого проектом, інструкцією або вказівками заводу-виготівника та іншими нормативними документами;
після заборони експлуатації вантажопідіймальної машини представником органів Держнаглядохоронпраці.
Дозвіл на пуск у роботу вантажопідіймальної машини, яка підлягає реєстрації в органах Держнаглядохоронпраці, видається інспектором Держнаглядохоронпраці на підставі результатів технічного огляду її, проведеного власником або спеціалізованою організацією.
Дозвіл на пуск у роботу вантажопідіймальних машин, які не підлягають реєстрації в органах Держнаглядохоронпраці, видається інженерно-технічним працівником з нагляду за вантажопідіймальними машинами на підприємстві або інженерно-технічним працівником, який виконує його обов’язки, на підставі документації заводу-виготівника та результатів технічного огляду.
Дозвіл на роботу вантажопідіймальних кранів і вантажних візків, що пересуваються з кабіною керування, записується до їх паспорта особою, яка видала дозвіл, а інших вантажопідіймальних машин, знімних вантажозахоплювальних пристроїв і тари — до журналу їх обліку та огляду особою, яка видала дозвіл.
Вантажопідіймальні машини і знімні вантажозахоплювальні пристрої до пуску в роботу повинні піддаватися повному технічному огляду.
Вантажопідіймальні машини, які підлягають реєстрації в органах Держнаглядохоронпраці, повинні піддаватися технічному огляду до їх реєстрації.
Вантажопідіймальні машини, які знаходяться в роботі, повинні піддаватися періодичному технічному огляду:
частковому — не рідше одного разу в 12 місяців;
повному — не рідше одного разу в 3 роки, за винятком тих машин, які рідко використовуються.
Позачерговий повний технічний огляд вантажопідіймальних машин повинен проводитись після:
монтажу, викликаного установкою вантажопідіймальної машини на нове місце;
реконструкції вантажопідіймальної машини;
ремонту металоконструкцій вантажопідіймальної машини, пов’язаного із заміною розрахункових елементів або вузлів;
установлення знов отриманого від заводу-виготівника змінного стрілового обладнання;
капітального ремонту або заміни механізму підіймання вантажопідіймальної машини;
зміни гака (гакової підвіски);
зміни несучих або вантових канатів кабельних кранів;
після напрацювання розрахункового строку служби вантажопідіймальної машини;
за вимогою інспектора або інженерно-технічного працівника з нагляду за вантажопідіймальними машинами.
Технічний огляд вантажопідіймальних машин проводиться власником або за договором спеціалізованою організацією.
Проведення технічного огляду повинно бути покладено на інженерно-технічного працівника з нагляду за вантажопідіймальними машинами і проводитись за участю особи, відповідальної за справний стан. Перевірка правильності запасовки і надійності кріплення канатів, а також обтягування робочим вантажем після зміни або перепасовки канатів можуть бути покладені на особу, відповідальну за утримання вантажопідіймальних машин у справному стані.
При повному технічному огляді вантажопідіймальна машина повинна піддаватися:
огляду;
статичному випробуванню;
динамічному випробуванню.
При технічному огляді вантажопідіймальної машини повинні бути оглянуті та перевірені в роботі її механізми та електрообладнання, прилади безпеки, гальма і апарати керування, а також перевірені освітлення, сигналізація та регламентовані розміри. Під час перевірки справності дії блокувального контакту люка необхідно переконатись у відсутності напруги на тролейних проводах, розміщених на крані.
Крім того, при технічному огляді вантажопідіймальної машини повинні бути перевірені:
стан металоконструкцій вантажопідіймальної машини і її зварних (клепаних) з’єднань (відсутність тріщин, деформацій, стончення стінок внаслідок корозії, ослаблення клепаних з’єднань і інших дефектів), а також кабіни, сходів, площадок і огорожі;
стан гака, деталей його підвіски (спрацювання і відсутність тріщин у зіві, нарізній частині і інших місцях). Спрацювання гака у зіві не повинно перевищувати 10% початкової висоти перерізу;
стан канатів та їх кріплення;
стан ходових коліс, елементів гальм, барабанів, блоків, осей, деталей їх кріплення, а також елементів підвіски стріли у стрілових кранів;
стан ізоляції проводів і заземлення електричного крана з визначенням опору розтіканню струму;
відповідність маси противаги та баласту у стрілового крана значенням, які указані в паспорті крана;
стан кранової колії;
фактична відстань між гаковою підвіскою та упором при спрацюванні кінцевого вимикача механізму підіймання.
Статичне випробування вантажопідіймальної машини проводиться навантаженням, яке на 25% перевищує її вантажопідіймальність, і має на меті перевірку її міцності і міцності окремих її елементів, а стрілових кранів — також перевірку вантажної стійкості.
Динамічне випробування вантажопідіймальної машини проводиться вантажем, який на 10% перевищує вантажопідіймальність машини, і має на меті перевірку дії механізмів вантажопідіймальної машини та її гальм. Дозволяється динамічне випробування проводити робочим вантажем. При динамічному випробуванні проводиться повторне підіймання та опускання вантажу, а також перевірка дії всіх інших механізмів вантажопідіймальної машини.
Результати технічного огляду крана і вантажного візка, який пересувається надземними рейковими коліями разом із кабіною керування, записуються до їх паспорта особою, що проводила огляд, з указанням терміну наступного огляду. Результати технічного огляду інших вантажопідіймальних машин записуються до журналу їх обліку та огляду.
Періодичний огляд вантажопідіймальних машин, а також їх ремонт, рихтування і ремонт кранових колій повинні проводитись в строки, установлені системою планово-попереджувального ремонту, із записом результатів до журналу періодичних оглядів. Особа, відповідальна за утримання вантажопідіймальних машин у справному стані, зобов’язана забезпечити своєчасне усунення виявлених несправностей.
Зняття з реєстрації вантажопідіймальних машин проводиться органами Держнаглядохоронпраці за письмовою заявою власника крана.
Органи керування вантажопідіймальних машин повинні бути розміщені в зручному робочому просторі та не закривати доступ до інших частин і механізмів обладнання у відповідності з вимогами ГОСТ 12.2.064-81.
Вузли і механізми обладнання, у відношенні до яких є небезпека їх перевантаження, поломки і аварії повинні споряджатися запобіжними пристроями, фрикційними муфтами, приладами автоматичної сигналізації, автоматичного відключення або іншими пристроями.
На несправне устаткування завскладом або керівник ділянки зобов’язаний вивісити табличку, яка указує на те, що працювати на цьому обладнанні не дозволяється. Таке устаткування повинно бути відключено.
Небезпечні зони на всіх машинах, вантажопідіймальних механізмах, які застосовуються на базах і складах, повинні бути обладнані запобіжними і захисними пристосуваннями і пристроями, що виключають можливість травмування працівників.
Відкривні захисні огорожі (кожухи, дверці, кришки зубчатих, ремінних, ланцюгових передач, редукторів і т.ін.) повинні бути зблоковані з пуском устаткування або відповідного вузла.
Відкидні кришки (кожухи, дверці і т.ін.), які відкриваються вверх, повинні мати пристрої для належного їх фіксування у відкритому положенні та обладнані пристосуваннями для зручного і безпечного удержування.
Вантажопідіймальні машини, керовані з підлоги (талі, тельфери, лебідки)
Блоки і талі повинні бути установлені на спеціальних опорах. Забороняється закріпляти лебідки, блоки і талі за стойки, стіни, дерев’яні бруски і інші елементи складів і навісів рамп.
Лебідки з ручним приводом повинні бути споряджені безпечними рукоятками, конструкція яких допускає підіймання або опускання вантажу тільки шляхом безперервного обертання рукоятки, при цьому швидкість опускання не повинна перевищувати 20 м/хв.
Лебідки з електричним приводом повинні бути споряджені гальмом, яке автоматично діє при відключенні двигуна.
Відстань від підлоги до гака талі, тельфера, який знаходиться в верхньому положенні, повинна бути не менше 3 м.
Вантажні гаки повинні бути споряджені запобіжними замками, які застерігають самовільному випаданню знімного вантажозахоплювального пристосування.
Тельфер, підвішений на монорейці, повинен мати обмежувачі ходу, підіймання, а також надійні електричне і механічне гальма.
Пускові апарати ручного керування, які застосовуються на тельферах і талях, повинні мати пристрої для самоповернення в нульове положення.
Здержування контакторів у включеному положенні повинно бути можливим тільки при безперервному натисненні на пускову кнопку.
Авто- і електронавантажувачі, електроштабелери, електрокари
Будова автонавантажувачів повинна відповідати вимогам ГОСТ 1621580. Будова машин наземного безрейкового електрифікованого транспорту повинна відповідати вимогам ГОСТ 18962-86.
Машини повинні бути обладнані:
гальмами з ручним і ножним керуванням;
звуковим сигналом;
стоп-сигналом;
робочим освітленням;
пристроєм, запобігаючим користуванню машиною стороннім особам;
автоматичним пристроєм, відключаючим двигун пересування і включаючим гальма при звільненні водієм рукоятки керування;
мати спеціальні пристосування, які запобігають перевантаженню механізмів підіймання.
У авто- і електронавантажувачів. які мають гідравлічний механізм підіймання, в гідросистемі повинен бути запобіжний клапан або інший запобіжний пристрій, який спрацьовує у випадку перевищення тиску у циліндрі на 5% більше робочого.
Автонавантажувачі повинні бути обладнані глушителями та іскрогасильними пристроями.
Автонавантажувачі з механічною системою підіймання вантажу повинні бути обладнані кінцевими вимикачами для обмеження висоти підіймання вантажу та опускання підіймального пристрою.
Механізми з висотою підіймання понад 2 м повинні бути огороджені над головою водія або обладнані кабіною.
Електротягачі і електровізки повинні мати пристрій, який запобігає саморозчепленню.
Згідно з Правилами реєстрації та обліку великотоннажних автомобілів та інших технологічних транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вулично - дорожній мережі загального користування, реєстрація навантажувачів всіх типів, авто- і електрокар, електровізків здійснюється органами Держнаглядохоронпраці.
Експлуатація незареєстрованих технологічних транспортних засобів забороняється.
Крани-штабелери
Будова і експлуатація кранів-штабелерів повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.053-91.
Всі механізми кранів-штабелерів повинні бути обладнані автоматичними нормально закритими гальмами у відповідності з СТ СЕВ 1067-84.
На елементах конструкції крана-штабелера і візка передавального, які можуть стати джерелом небезпеки для осіб, що знаходяться в зоні його роботи, повинна бути нанесена на висоті до 2 м попереджуюча окраска.
Освітленість на робочих поверхнях пульта і органах керування кабіни повинна бути не менше 30 лк від системи загального освітлення кабіни. Система загального освітлення кабіни повинна бути споряджена вимикачем для відключення світла під час роботи крана.
Кабіна повинна бути обладнана:
пристроєм для евакуації оператора на випадок аварії;
замком дверей (зачинена кабіна);
додатковою механічною клямкою дверей, які відчиняє оператор зсередини кабіни;
вогнегасником;
діелектричним килимком.
Рівень вібрації повинен відповідати СН 3044-84. Рівень шуму повинен відповідати СН 3223-85.
Конвейєри і транспортери
Будова конвейєрів всіх типів повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.2.022-80.
В місцях передачі вантажу, що транспортується, із одного конвейєра на інший або на машину повинні бути передбачені пристрої, які виключають падіння вантажу з конвейєра чи машини.
Приймальна частина конвейєрів, що завантажуються вручну штучними вантажами, повинна бути виконана так, щоб забезпечувалось завантаження конвейєра горизонтальним переміщенням вантажу або з невеликим ухилом в бік завантаження і виключалось підіймання вантажу з підлоги (вантажної площадки, транспортних засобів).
Швидкість руху стрічки повинна бути в межах від 0,6 до 1,2 м/с, а при ручній вантажопереробці повинна бути не більше: 0,5 м/с при переробці вантажів масою до 5 кг; 0,3 м/с при переробці вантажів масою більше 5 кг.
Стаціонарні конвейєри повинні бути обладнані приймальними площадками, які розміщені не нижче, ніж на 0,5 м від вантажопровідної частини конвейєра.
На пересувних конвейєрах для тарних вантажів по боках стрічки повинні бути укріплені борти; для приймання мішків з транспорту повинен бути установлений спеціальний приймальний стіл.
Богатоприводні конвейєри повинні мати гальмові пристрої на кожному приводі.
Конвейєри в головній та хвостовій частинах повинні бути обладнані аварійними кнопками «Стоп».
На технологічній лінії, що складається з декількох послідовно установлених і одночасно працюючих конвейєрів, приводи конвейєрів повинні бути зблоковані так, щоб в разі раптової зупинки будь-якого конвейєра попередні конвейєри автоматично відключались, а наступні продовжували працювати до повного сходу з них транспортованого вантажу.
Роликові конвейєри (рольганги) повинні відповідати таким вимогам:
нахил повинен бути від 2% до 5% для того, щоб вантажі пересувались із швидкістю не більше 0,5 м/с, при цьому безпека їх переміщення повинна досягатися суцільним завантаженням полотна рольганга;
відстань між осями роликів повинна відповідати розмірам вантажу, що пересувається, при цьому вантаж має спиратися не менше ніж на три ролики;
ширина вантажів, що пересуваються, не повинна бути більше ширини полотна рольганга;
мати в розвантажувальній частині обмежувальні упори і пристосування для гасіння інерції рухомого вантажу.
Стрічкові конвейєри повинні відповідати таким вимогам :
приймальні та видавальні пристрої повинні бути виконані таким чином, щоб виключалась нерівномірність поступлення вантажу, його удари об полотно та падіння на підлогу, а також можливість дотикання обслуговуючого персоналу з рухомими частинами;
натяг робочого полотна повинен бути відрегульований так, щоб виключалась можливість сповзання і падіння вантажу;
привід похилих стрічкових конвейєрів повинен бути споряджений автоматично діючим пристроєм, який би виключав зворотній рух стрічки;
на стрічкових конвейєрах довжиною більше 15 м для запобігання бокових зміщень стрічки повинна бути передбачена установка направляючих і центруючих пристроїв;
на стрічці похилих конвейєрів необхідно установлювати поперечні планки для усунення зворотнього скочування штучних і тарних вантажів;
мати пристрої для очищення налиплого вантажу з обох боків нижньої вітки стрічки, приводних і кінцевих барабанів;
мати пристрої для усунення з поверхні нижньої вітки розсипаних вантажів;
місця з’єднання транспортної стрічки за допомогою заклепок, болтів і інших пристосувань не повинні мати кінців з’єднуючих деталей, що стирчать.