Для живлення світильників місцевого стаціонарного освітлення з лампами розжарювання слід застосовувати напругу:
в приміщеннях без підвищеної небезпеки — не вище 220 В;
в приміщеннях з підвищеною небезпекою і особливо небезпечних — не вище
42 В.
В приміщеннях сирих, особливо сирих, жарких і з хімічно активним середовищем застосування люмінесцентних ламп для місцевого освітлення допускається тільки в арматурі спеціальної конструкції.
Для живлення ручних світильників в приміщеннях з підвищеною небезпекою і особливо небезпечних слід застосовувати напругу не більше 42 В.
При наявності особливо несприятливих умов, а саме коли небезпека ураження електричним струмом посилюється тіснотою, незручним положенням працівника, зіткненням із великими металевими, добре заземленими поверхнями (наприклад, робота в котлах, цистернах та інших ємностях) для живлення ручних світильників слід застосовувати напругу не вище 12 В.
Аварійне і евакуаційне освітлення
Аварійне освітлення (в приміщеннях і на місцях проведення зовнішніх робіт) треба передбачати, коли відключення робочого освітлення і зв’язане із цим порушення нормального обслуговування устаткування і механізмів може викликати:
вибух, пожежу, отруєння людей;
тривале порушення технологічного процесу;
порушення роботи таких об’єктів, як електричні станції, вузли радіопередачі і зв’язку, диспетчерські пункти, котельні, щитові, насосні установки водопостачання, каналізації і теплофікації, установки вентиляції і кондиціонування повітря для виробничих приміщень, в яких неприпустиме припинення робіт і т.ін
.Найменша освітленість робочої поверхні виробничих приміщень і території підприємства, які потребують обслуговування і в аварійному режимі, повинна складати 5% освітленості, нормованої для робочого освітлення при системі загального освітлення, але не менше 2 лк усередині будівлі і не менше 1 лк для території підприємства.
Евакуаційне освітлення в приміщеннях або в місцях проведення робіт поза будівлями треба передбачати :
в місцях, небезпечних для проходу людей;
в проходах і на сходах для евакуації при числі людей, що евакуюються, понад 50 чоловік;
при основних проходах виробничих приміщень, в яких працює понад 50 чоловік;
в виробничих приміщеннях із постійно працюючими в них робітниками, де вихід людей із приміщень при аварійному відключенні робочого освітлення пов’язаний з небезпекою травмування із-за продовження роботи виробничого устаткування;
в приміщеннях допоміжної будівлі, де можуть одночасно знаходитись понад 100 чоловік.
Евакуаційне освітлення повинно забезпечувати найменшу освітленість на підлозі основних проходів (або на землі) і на східцях сходів:
в приміщеннях — 0,5 лк;
на відкритих територіях — 2,0 лк.
Світильники аварійного освітлення в приміщеннях можуть бути використані для евакуаційного освітлення.
Світильники робочого і аварійного освітлення в виробничих будівлях і зонах роботи на відкритих просторах повинні живитися від різних незалежних джерел. Допускається живлення робочого і аварійного освітлення виконувати від різних трансформаторів однієї із трансформаторних підстанцій при живленні трансформаторів від різних незалежних джерел.
Світильники евакуаційного освітлення в виробничих будівлях з природним освітленням повинні бути приєднані до мережі, незалежної від мережі робочого освітлення, починаючи від щита підстанції (розподільного пункту освітлення), або, при наявності тільки одного уводу, починаючи від цього уводу.
Світильники евакуаційного освітлення в виробничих будівлях природного освітлення повинні бути приєднані до окремого незалежного джерела живлення або автоматично на нього переключатися, або в нормальному режимі живлення евакуаційного освітлення передбачається від джерела, використовуваного для робочого освітлення.
Не допускається використання електросилових мереж для живлення загального робочого, аварійного і евакуаційного освітлення.
Світлові покажчики евакуаційних або запасних виходів із приміщень будь - якого призначення повинні бути забезпечені автономним джерелом живлення, яке не відключається під час функціонування будівлі.
Лінії аварійного освітлення не повинні мати штепсельних розеток.
Для аварійного і евакуаційного освітлення необхідно застосовувати:
лампи розжарювання;
люмінесцентні лампи — в приміщеннях з мінімальною температурою повітря не менше +5 град.С з умовою живлення в усіх режимах перемінним струмом напругою не нижче 90% від номінальної. Ксенонові лампи, лампи ДРЛ, металогалогенні, натрієві лампи високого тиску для аварійного і евакуаційного освітлення не допускаються.
В пожежонебезпечних зонах необхідно застосовувати світильники, що мають ступінь захисту.
Охоронне освітлення
Охоронне освітлення (за відсутності спеціальних технічних засобів охорони) необхідно передбачити уздовж кордонів території, що охороняється в нічний час.
Освітленість повинна бути 0,5 лк на рівні землі в горизонтальній площині.
Вимоги до обладнання освітлення
Очищення джерел природного освітлення — вікон, ліхтарів та ін. — треба проводити за графіком. Джерела світла не можна загороджувати торговим і технологічним устаткування та іншими предметами як усередині, так і ззовні будівлі.
Устаткування і експлуатація електричного освітлення повинні відповідати вимогам ПУЕ, ПТЕ, ПТБ.
В складських приміщеннях при стелажному способі зберігання необхідно розміщати світильники по осі проходів між стелажами, а при штабельному треба забезпечувати рівномірне освітлення по всій площі.
Керування освітленням повинно забезпечувати можливість включення світильників окремо по кожному проходу між стелажами і по окремих зонах при штабельному способі зберігання, з урахуванням зон матеріальної відповідальності.
Для освітлення вагонів, що розвантажуються, уздовж рамп улаштовуються штепсельні розетки на напругу 36 В для підключення переносних ламп.
При установлені освітлювальної арматури поза будівлею на висоті нижче 3 м джерела світла повинні бути захищені від випадкових дотиків. Електропроводка повинна бути ізольованою, світильники закритими.
Забороняється розміщення світильників безпосередньо над гідравлічними затворами і запобіжними клапанами.
Для освітлення приміщень і обладнання з вибухопожежонебезпечним виробництвом допускається використання світильників тільки вибухозахисного виконання.
Очистку світильників повинен проводити електрослюсар (електромонтер) згідно з графіком. Для обслуговування освітлювальних приладів необхідно використовувати безпечні стаціонарні чи пересувні пристрої (телескопічні вишки, спеціальні мостики, висувні площадки, драбини та ін.).
Контроль за освітленістю в виробничих і допоміжних приміщеннях повинен проводитися не рідше одного разу в три місяці.
Будова сигналізації і зв’язку
Перелік виробничих приміщень, з якими установлюється зв’язок, і вид зв’язку визначається розробниками проекту залежно від особливостей технологічних процесів, умов виробництва, категорії його вибухопожежонебезпеки та інших факторів.
Підприємства повинні мати внутрішній телефонний зв’язок і зв’язок з міською АТС. При складській площі 10000 кв.м і більше треба передбачати також зв’язок від місцевої АТС.
Прямий телефонний зв’язок повинен бути між керівником підприємства і начальниками структурних підрозділів підприємства.
Основні виробничі приміщення, що приймають участь в технологічному процесі (зал товарних зразків, спеціалізовані товарні склади, експедиції, пункт АСУ), а також підсобні приміщення, між якими підтримується постійний виробничий взаємозв’язок, повинні бути обладнані телефонним, диспетчерським або селекторним зв’язком.
Розміщення систем зв’язку і оповіщення здійснюється в зручних і безпечних для обслуговування місцях, де повинні бути виключені вібрація, забруднення механічні і інші, що впливають на точність, надійність і швидкодію.
Сигнальні пристрої повинні бути розташовані таким чином, щоб забезпечувалася видимість і чутність сигналу в умовах роботи даної дільниці.
В вибухонебезпечних приміщеннях електрообладнання зв’язку і засобів автоматичної сигналізації повинно бути в вибухозахисному виконанні.
Вибухонебезпечні технологічні об’єкти устатковуються системами
двостороннього гучномовного і телефонного зв’язку, а взаємозв’язані технологічні об’єкти, в необхідних випадках, сигналізацією про роботу зв’язаних між собою агрегатів.
Системи зв’язку і оповіщення маркіруються з нанесенням відповідних чітких написів, що відображають їх функціональне призначення.
Роботи щодо монтажу, наладки, ремонту, регулюванню і випробуванню систем зв’язку і оповіщення в вибухонебезпечних приміщеннях повинні виключати іскроутворення.
На проведення таких робіт в вибухонебезпечних зонах оформляється наряд-допуск, опрацьовуються заходи по безпечному проведенню робіт.
При знятті засобів зв’язку і оповіщення в ремонт, наладку або перевірку повинна проводитись негайна заміна знятих засобів на ідентичні за всіма параметрами.
Всі конторські і виробничі приміщення необхідно обладнатувати міською радіотрансляційною мережею.
В усіх приміщеннях, крім охолоджувальних камер з температурою нижче +5 град.С, машинного відділення холодильника, зарядної, мийної інвентаря, приміщень душових і санвузлів, теплового пункту, венткамер, а також приміщень, що підлягають обладнанню автоматичними установками пожежогасіння, треба передбачати прилади пожежної сигналізації.
Опалення, вентиляція і кондиціонування повітря
Загальні положення
Вентиляція, опалення і кондиціонування повітря виробничих, побутових і адміністративних приміщень, будівель і споруд повинні забезпечувати на постійних робочих місцях і в робочій зоні під час проведення основних і допоміжних робіт метеорологічні умови (температуру, відносну вологість і швидкість руху повітря), а також концентрацію шкідливих речовин в повітрі робочої зони відповідно до вимог ГОСТ 12.1.005-88, СНиП 2.04.05-91, СНиП 2.09.04-87.
Водопостачання камер зрошення, зволожувачів і дозволожувачів, використовуваних для обробки припливного, рециркуляційного повітря, необхідно здійснювати водою питної якості за ГОСТ 2874-82.
Воду, циркулюючу в камерах зрошення і інших апаратах системи вентиляції і кондиціонування повітря, треба фільтрувати, а при підвищених санітарних вимогах передбачати бактерицидну очистку.
Мокрі пилоуловлювачі витяжних систем (крім рециркуляційних) постачаються водою технічної якості.
Опалення
Системи опалення, опалювальні прилади, теплоносії і їх граничні показники температури слід приймати згідно з вимогами СНиП 2.04.05-91. Для систем опалення і внутрішнього теплопостачання треба застосовувати у вигляді теплоносія воду.
Пічне опалення приміщень категорій А, Б і В не допускається.
В приміщеннях категорій А і Б треба улаштовувати повітряне опалення. Допускається застосування систем водяного опалення з місцевими опалювальними приладами, за винятком приміщень, в яких зберігаються або застосовуються речовини, що утворюють з водою або водяними парами вибухонебезпечні суміші або речовини, здатні до самозаймання або вибуху при взаємодії з водою.
Прокладання транзитних трубопроводів систем опалення не допускається через приміщення сховищ, електротехнічні приміщення, перехідні галереї і тунелі.
Відстань від поверхні трубопроводів, опалювальних приладів і повітронагрівачів з теплоносієм за температурою вище 105 град.С до поверхні конструкцій із горючих матеріалів треба приймати не менш 0,1 м; при меншій відстані треба передбачати теплову ізоляцію цих конструкцій негорючими матеріалами.
Трубопроводи в місцях пересічення перекриттів, внутрішніх стін і перегородок треба прокладати в гільзах із негорючих матеріалів; кінці гільз повинні бути на одному рівні з поверхнями стін, перегородок і стелі, але на 0,03 м нижче поверхні чистої підлоги. Ущільнення зазорів і отворів в місцях прокладки трубопроводів треба передбачати негорючими матеріалами, забезпечуючи нормовану межу вогнестійкості огорож.
Прокладання або пересічення в одному каналі трубопроводів опалення із трубопроводами горючих рідин, парів і газів з температурою спалаху парів 170 град.С і менше або агресивних парів і газів не допускається.
В приміщеннях категорій А, Б і В опалювальні прилади систем водяного і парового опалення треба застосовувати із гладкою поверхнею, що дозволяє легку очистку: радіатори секційні або панельні одинарні, опалювальні прилади із гладких сталевих труб, а для приміщень категорій В, в яких відсутнє виділення горючого пилу, можливе застосування конвекторів.
Опалювальні прилади в приміщеннях категорій А, Б і В треба розміщати на відстані не менше ніж 0,1 м від поверхні стін; розміщати опалювальні прилади в нішах не допускається.
В приміщеннях для зберігання балонів зі стисненим і зрідженим газами, а також в приміщеннях складів категорій А, Б і В і коморах горючих матеріалів або в місцях, відведених в складах для складування горючих матеріалів, опалювальні прилади слід огороджувати екранами із негорючих матеріалів, забезпечуючи доступ до опалювальних приладів для очистки. Екрани треба установлювати на відстані не менше 0,1 м від приладів опалення. Конвектори з кожухом огороджувати екранами не слід.
Відповідальність за технічний стан і контроль за експлуатацію, своєчасним і якісним ремонтом опалювальних приладів на підприємстві покладається на головного енергетика (головного механіка), а на складах і окремих об’єктах на начальників об’єктів і завідуючих складами.
До початку опалювального сезону система опалення повинна бути відремонтована і випробувана. Несправні опалювальні системи не повинні допускатися до експлуатації.
Розрахункові показники температур повітря і кратність повітрообміну в складах і інших виробничих приміщеннях треба приймати відповідно до додатку 4.
Нормовані величини температури і кратність повітрообміну в робочих зонах допоміжних приміщень приведені в додатку 2.
Вентиляція і кондиціонування повітря
Вентиляція приміщень оптових підприємств повинна відповідати вимогам СНиП 2.04.05-91, СНиП 2.08.02-89, СНиП 2.09.04-87, ГОСТ 12.4.021-75.
Стан повітряного середовища в виробничих приміщеннях і на робочих місцях повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005-88.
В приміщеннях загальнотоварних складів треба передбачати природну витяжну вентиляцію.
Для складів легкозаймистих рідин і аерозолів треба передбачати припливно- витяжну вентиляцію з восьмикратним обміном повітря в годину з механічним припливом і витяжкою.
Установки повітряного опалення для складських приміщень категорій В, Д треба передбачати працюючими на повній рециркуляції за умови забезпечення необхідного однократного повітрообміну природною витяжною вентиляцією.
Для складських приміщень категорій А і Б рециркуляція повітря не допускається.
Вентиляційне обладнання складських приміщень слід розміщати в окремих вентиляційних камерах, відокремлених протипожежними перегородками з межею вогнестійкості 0,75 години.
Вентиляційні камери і щитові для управління автоматикою вентиляційних систем повинні мати самостійні входи (не із складських приміщень).
В приміщеннях із заїздом автомашин (бокси) для видалення шкідливих речовин, що виділяються при роботі двигунів, повинна передбачатися припливно-витяжна вентиляція.
В приміщеннях для фасування сипучих товарів необхідно передбачати улаштування місцевої витяжної вентиляції із механічним спонуканням.
Для видалення шкідливих, з неприємним запахом речовин, а також тепла і водяних парів від місць утворення і виділення повинні застосовуватися системи місцевих відсосів, відокремлених від системи загальнообмінної витяжної вентиляції.
Вентиляція, кондиціонування повітря сполучених між собою приміщень повинні бути передбачені таким чином, щоб виключити можливість надходження повітря із приміщень з великим виділенням шкідливих речовин чи з наявністю вибухонебезпечних газів і пилу в приміщення з меншими виділеннями або в приміщення без цих виділень.
В виробничих, громадських, адміністративних і інших приміщеннях без виділення шкідливих речовин із наявними неприємними запахами, в приміщеннях технічних поверхів, тунелів, складів і т.ін., призначених для періодичної роботи чи пересування людей, періодично діючу вентиляцію із природним спонуканням через вікна, що відкриваються, отвори або з штучним спонуканням допускається передбачати зовнішнім в холодний період непідігрітим повітрям, забезпечуючи при періодичній роботі або пересуванні людей температуру повітря в робочій зоні не нижче 5 град.С і не вище 32 град.С.
Припливно-витяжну чи витяжну вентиляцію із штучним спонуканням треба передбачати для приямків, заглиблених на 0,5 м і більше, а також оглядових канав, які потребують щоденного обслуговування і розміщених в приміщеннях категорій А і Б або в приміщеннях, в яких виділяються шкідливі гази, пари або аерозолі питомою вагою більше питомої ваги повітря.
Транзитні повітропроводи не треба прокладати через сходові клітки (за винятком повітропроводів протидимної вентиляції) і через приміщення сховищ.
Усередині повітропроводів і на відстані менше 0,05 м від їх стінок не допускається розміщати газопроводи і трубопроводи з горючими речовинами, кабелі, електропроводку і каналізаційні трубопроводи; не допускається також пересічення повітропроводів цими комунікаціями.
Експлуатація вентиляційних установок
Перед пуском в експлуатацію знов змонтованих вентиляційних установок, а також після їх реконструкції повинні бути проведені випробування і наладка з складанням актів і паспортів на вентиляційні установки у відповідності з вимогами чинних будівельних норм і правил.
Вентиляційні установки повинні підлягати технічному обслуговуванню, ремонту, випробуванням і наладці з метою забезпечення проектних об’ємів і параметрів повітря, що вентилюється.
Експлуатація вентиляційних установок повинна здійснюватися з додержанням основних вимог безпечної експлуатації:
вентиляційне обладнання може бути включено тільки за умови огородження решітками чи кожухами приводних пасів, єднальних муфт та інших обертових частин;
забороняється захаращувати вентиляційні камери, канали і майданчики сторонніми предметами;
чистка і ремонт електродвигунів, вентиляторів, насосів і ін. не повинні проводитися до повної зупинки обертових частин;
при виявленні ударів чи вібрації обладнання має бути негайно відключено.
Адміністрація наказом по підприємству призначає відповідальних осіб за експлуатацію, контроль за технічним станом і обслуговуванням вентиляційного устаткування.
Експлуатаційний режим роботи установок вентиляції повинен визначатися виробничими інструкціями, в яких передбачаються строки профілактичного обслуговування вентиляційних камер, повітропроводів, фільтрів і іншого вентиляційного устаткування, а також заходи пожежної безпеки, порядок дій обслуговуючого персоналу при виникненні пожежі чи аварії.
Під час експлуатації вентиляційних систем забороняється :
використовувати вентиляційні канали, як димоходи;
підключати до вентиляційних каналів витяжні системи газових або опалювальних приладів;
випалювати накопичені в повітропроводах, зонтах жирові відкладення і інші горючі речовини;
закривати витяжні канали, отвори і решітки;
залишати двері вентиляційних камер відкритими.
Вимоги до будови і експлуатації систем водопостачання і каналізації
Загальні вимоги
Системи гарячого, холодного водопостачання і каналізації будівель і споруд підприємств повинні бути виконані відповідно до вимог СНиП 2.04.01-86, СНиП 2.04.02-84, СНиП 2.04.04-85, СН-245-71.
В усіх типах знов збудованих будівель треба передбачати системи внутрішнього водопостачання і каналізації.
Вибір джерел централізованого господарсько-питного водопостачання повинен проводитись відповідно до Правил вибору і оцінки якості джерел централізованого господарсько-питного водопостачання, ГОСТ 2761-84 і підлягає узгодженню з органами Державного нагляду.
Якість холодної і гарячої води, використовуваної на господарсько-питні потреби, повинна задовольняти вимогам ГОСТ 2874-82.
Вся розподільна мережа водопостачання і каналізації повинна бути позначена на генеральному плані підприємства. Крім цього на підприємстві повинні бути виконавчі креслення всіх водопостачальних і каналізаційних мереж і споруд з вказівкою всіх технічних даних (матеріалу і розмірів трубопроводів, колодязів, камер, глибини закладення, категорії грунтів, арматури і т. п.) із прив’язками до будівель або опорних пунктів.
Всі зміни після ремонту і реконструкції мереж і споруд повинні наноситись на виконавчі креслення.
Норми водоспоживання для виробничої мети, температура і якість води повинні відповідати технічним вимогам, наведеним в таблиці 5
. Т а б л и ц я5
Витяг із ВНТП 02-84
| Одиниця виміру | Норми водоспоживання, л | Температура, град.С | Якість води | |
| Миття підіймально-транспортних засобів | Одна машина | 150 | 40-50 | Вода питна |
| Миття тари, інвентаря, устаткування | кв.м поверхні | 4 | 60-65 | Вода питна |
| Миття підлоги | кв.м поверхні | 3 | 40-50 | Вода питна |