Програми навчання з питань пожежної безпеки повинні погоджуватися з органами державного пожежного нагляду.
На кожному підприємстві повинні бути розроблені інструкції про заходи пожежної безпеки та інструкції для всіх вибухопожежонебезпечних і пожежонебезпечних приміщень (дільниць, складів тощо).
Ці інструкції мають вивчатися під час проведення протипожежних інструктажів, проходження пожежно-технічного мінімуму, а також в системі виробничого навчання і вивішуватися на видних місцях.
З метою виконання заходів щодо запобігання пожежам, організації їх гасіння, здійснення контролю за дотриманням установлених законодавством вимог пожежної безпеки на підприємствах галузі створюються, при необхідності, по рішенню трудового колективу пожежно-технічні комісії (ПТК), добровільні пожежні дружини (ДПД) або команди (ДПК) при чисельності працюючих понад 50 чоловік.
Робота цих протипожежних формувань повинна бути організована згідно з Типовим положенням про пожежно-технічну комісію і Положенням про добровільні пожежні дружини (команди).
Вимоги пожежної безпеки до території, будівель і споруд
Вимоги пожежної безпеки до території, виробничих будівель, споруд і приміщень повинні виконуватися у відповідності з чинними стандартами, будівельними нормами і правилами (СНиП 2.11.01-85, СНиП 2.01.02-85, СНиП 2.09.04-87, нормами технологічного проектування, Правилами улаштування електроустановок (ПУЕ), Правилами технічної експлуатації електроустановок споживачів (ПТЕ), Правилами техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів (ПТБ), Правилами пожежної безпеки в Україні і цими Правилами.
Розводити багаття, спалювати сміття, тару на території підприємств забороняється.
Палити на території, безпосередньо в складських і виробничих приміщеннях забороняється. Палити дозволяється тільки в спеціально відведених для цього місцях, позначених і забезпечених первинними засобами пожежогасіння (бочками з водою, ящиками із піском).
На території і в приміщеннях, де палити заборонено, повинні бути вивішені на видних місцях попереджаючі знаки і написи «Палити заборонено», де можна палити — »Місце для паління».
Приміщення і майданчики для зберігання легкозаймистих речовин повинні задовольняти вимогам ВБНВ 2.2-58.1-94.
Закриття окремих ділянок доріг допускається з дозволу керівника підприємства після попереднього узгодження з місцевими органами пожежного нагляду. На період виконання ремонту доріг підприємства в відповідних місцях повинні бути установлені покажчики напрямку об’їзду або позначені переїзди через ділянки, що ремонтуються.
Підприємства повинні бути забезпечені захистом від блискавки, засобами пожежогасіння і мати зв’язок з найближчою пожежною частиною. Біля телефонного апарату має бути табличка з номером телефону, по якому в разі пожежі можна викликати найближчу пожежну частину.
Зберігання товарно-матеріальних цінностей, тари на рампах складів не дозволяється. Матеріали, розвантажені на рампу, до кінця роботи складу повинні бути прибрані.
Переїзди через внутрішньотериторіальні залізничні колії не повинні ускладнювати рух пожежних автомобілів і мати суцільні настили на рівні голівок рейок. Кількість переїздів повинна бути не менше двох. Стоянка вагонів на переїздах забороняється.
Територія підприємства в темний час доби повинна освітлюватися.
Розмір, форма і колір знаків безпеки, порядок їх застосування, забарвлення щитів і стендів для кріплення пожежного інвентаря, інструменту і вогнегасників повинні відповідати ГОСТ 12.4.026-76.
Зберігання хімічних речовин, реактивів, вибухопожежонебезпечних матеріалів належить здійснювати згідно з Порядком сумісного зберігання хімічних речовин і матеріалів (додаток 8).
Зберігання сірників треба передбачати в окремих приміщеннях, вигороджених протипожежними перегородками і перекриттями. Площа таких приміщень між протипожежними стінами повинна бути не більш 500 кв. м.
В загальнотоварних складах допускається зберігання не більше 5 тис. аерозольних упаковок.
В разі більшої кількості таких упаковок вони повинні зберігатися в окремому складі чи ізольованих протипожежних відсіках загальнотоварних складів без горища з покриттям, що легко скидається. В ізольованому відсіку дозволяється зберігання не більше 15 тис. упаковок.
Складування аерозольних упаковок в багатоповерхових складах дозволяється лише на верхньому поверсі в протипожежних відсіках. Кількість упаковок у відсіку не повинна перевищувати 150 тис. штук.
Загальна місткість складу може складати не більше 900 тис. упаковок.
Адміністрація підприємства повинна забезпечувати утримання опалювального устаткування в справному стані.
Перед початком опалювального сезону котельна, калориферні установки і системи опалення повинні бути ретельно перевірені і відремонтовані. Несправні опалювальні прилади не повинні допускатися до експлуатації.
Очищення димоходів від сажі необхідно виконувати перед початком, а також на протязі всього опалювального сезону не рідше одного разу в три місяці.
Котли центрального опалення повинні установлюватись у відокремлених неспаленних приміщеннях, що мають самостійний вихід назовні.
Забороняється обігрівання замерзлих трубопроводів паяльними лампами або іншими засобами з застосуванням відкритого вогню.
Вимоги до автоматичних установок пожежогасіння
Автоматичні установки пожежогасіння (АУП) і установки пожежної сигналізації (УПС) необхідно передбачати в приміщеннях відповідно до Переліку будівель і приміщень, що підлягають обладнанню автоматичними установками пожежогасіння, пожежною сигналізацією і сповіщення при пожежі (додаток 9).
Утримання в працездатному стані УПС і АУП забезпечується такими заходами:
проведенням технічного обслуговування з метою збереження показників безвідмовної роботи на період терміну служби;
матеріально-технічним (ресурсним) забезпеченням з метою безумовного виконання функціонального призначення в усіх режимах експлуатації, підтриманням і своєчасним відновленням працездатності;
опрацюванням необхідної експлуатаційної документації для обслуговуючого і чергового персоналу.
Для якісної експлуатації УПС і АУП на оптовому підприємстві наказом керівника повинні бути призначені :
особа, відповідальна за експлуатацію УПС і АУП;
оперативний (черговий) персонал для контролю за працездатним станом УПС і АУП (оперативний персонал — для щоденного контролю, черговий персонал — для цілодобового). Функції оперативного і чергового персоналу можуть суміщатися.
Особа, відповідальна за експлуатацію установки, зобов’язана забезпечити :
виконання вимог правил утримання установок пожежної сигналізації і пожежогасіння;
утримання УПС і АУП в працездатному стані шляхом своєчасного проведення технічного обслуговування (ТО) та планово-попереджувального ремонту (ППР);
навчання оперативного (чергового) персоналу, а також інструктаж осіб, які працюють у захищуваних приміщеннях;
розробку необхідної експлуатаційної документації та контроль за систематичним її веденням;
інформування адміністрації підприємства про всі випадки відмов та спрацювань установок;
своєчасне подання рекламацій:
а) заводам-виготівникам в разі поставки некомплектних або неякісних приладів і устаткування;
б) монтажним організаціям — в разі виявлення неякісного монтажу або відхилень від проектної документації, не узгоджених з розробником проекту чи органами нагляду;
в) спеціальним обслуговуючим організаціям — за неякісне і несвоєчасне технічне обслуговування і ремонт установок.
Оперативний (черговий) персонал повинен знати :
назву і місцезнаходження приміщень, що захищаються;
порядок виклику пожежної охорони в разі одержання сигналу тривоги і взаємодії з пожежними підрозділами під час ліквідації пожежі та її наслідків;
порядок визначення працездатності установки в період експлуатації;
порядок ведення експлуатаційної документації.
На підприємстві повинна вестись експлуатаційна документація, в якій необхідно реєструвати :
зміст, терміни і виконавців (юридичних і фізичних осіб) проведення ТО і ППР;
дату і обставини санкціонованих і помилкових спрацювань УПС і АУП, дату виходу з ладу автоматичних засобів і час усунення недоліків;
дату і результати контрольних перевірок і періодичних випробувань УПС і АУП.
На підприємстві має бути така документація:
проектна документація і виконавчі креслення на установку;
акт приймання і здачі установки в експлуатацію;
паспорти на устаткування та прилади;
інструкція з експлуатації установки і посадові інструкції.
Підприємства, які не мають можливості власними силами здійснювати технічне обслуговування установок і утримувати обслуговуючий персонал, зобов’язані укладати договори на планове технічне обслуговування з спеціалізованими організаціями, які повинні мати ліцензію на право виконання цих робіт. УПС і АУП, що передаються спеціалізованій організації на технічне обслуговування, залишаються на балансі підприємства, керівник якого несе відповідальність за їх збереження і правильну експлуатацію.
Запас зрошувачів і пожежних сповіщувачів на об’єкті повинен становити не менше 10% від загальної кількості змонтованих.
Комплекс охоронно-пожежної сигналізації (КОПС) повинен забезпечувати відокремлену видачу сигналів від пожежних сповіщувачів і охоронних датчиків.
Апаратура УПС і КОПС повинна установлюватись в місцях, недосяжних для сторонніх осіб, і бути опломбована.
Пожежні сповіщувачі (ПС) слід установлювати відповідно до вимог чинних нормативно-технічних документів і технічної документації заводів-виготівників. Сповіщувачі повинні бути захищені від механічних пошкоджень і несанкціонованих спрацювань. Заходи захисту не повинні впливати на їх працездатність.
Пожежні сповіщувачі повинні функціонувати цілодобово і постійно утримуватися в чистоті.
До них має бути забезпечений вільний доступ. Відстань від складованих матеріалів і устаткування до сповіщувачів повинна бути не менше 0,6 м.
Не допускається установлювати замість несправних сповіщувачів сповіщувачі іншого типу або принципу дії, а також замикати шлейф сигналізації за відсутності сповіщувача у місці його установлення.
В разі ремонту або несправності ручного ПС поруч має бути вивішена табличка з відповідним записом.
Прокладання шлейфів і з’єднувальних ліній УПС і КОПС повинно здійснюватися відповідно до вимог нормативно-технічної документації.
Клемні коробки приладів повинні бути закриті захисними кришками і опломбовані, а корпуси приладів — заземлені.
Електроживлення УПС, КОПС і АУП має здійснюватись згідно з вимогами будівельних норм і ПУЕ.
В разі використання як джерела резервного живлення акумуляторної батареї її ємкість повинна забезпечувати роботу систем сигналізації протягом однієї доби в режимі чергування і не менше трьох годин — у режимі «Тривога».
Розміщення світлових і звукових сигнальних пристроїв тривоги повинно здійснюватись відповідно до вимог чинних нормативно-технічних документів.
Автоматичні установки пожежогасіння, змонтовані і введені в експлуатацію, повинні відповідати проектній документації і вимогам нормативно-технічних документів.
Внесення будь-яких змін в конструкцію установки, перекомпонування захищуваних приміщень та інші переустаткування допускається здійснювати за згодою з проектною організацією з інформуванням про це органів державного пожежного нагляду.
Переведення установок з автоматичного пуску на ручний не допускається, за винятком випадків, обумовлених в нормативних документах.
Пристрої ручного пуску АУП повинні бути опломбовані, захищені від несанкціонованого приведення в дію та механічних пошкоджень і установлюватися поза можливою зоною горіння, в доступному місці. Для визначення їх місцезнаходження повинні застосовуватися вказівні знаки, розміщені як усередині так і поза приміщенням.
Елементи і вузли АУП мають бути пофарбовані відповідно до вимог чинних стандартів.
Зрошувачі й насадки повинні постійно утримуватись в чистоті, під час проведення ремонтних робіт бути захищеними від попадання на них фарби, побілки тощо. В місцях, де є небезпека механічного пошкодження, їх необхідно захищати на-дійними огорожами, які не впливають на поширення тепла (для спринклерних зрошувачів) і не змінюють карту зрошування. Не допускається установлювати замість тих, що спрацювали, та несправних зрошувачів, пробки і заглушки.
Забороняється :
використовувати трубопроводи АУП для підвішування або кріплення будь-якого устаткування;
приєднувати виробниче устаткування і санітарні прилади до трубопроводів живлення АУП;
установлювати запірну арматуру і фланцеві з’єднання на трубопроводах живлення і розподільчих трубопроводах.
Приймально-контрольна апаратура пожежної і охоронно-пожежної сигналізації повинна установлюватись в приміщеннях з постійним цілодобовим перебуванням людей (чергового персоналу), в обов’язки яким ставиться прийом тривожних сигналів і виклик пожежної охорони.
Черговому персоналу, обслуговуючому приймально-контрольну апаратуру спринклерних і дренчерних систем, пожежну і охоронно-пожежну сигналізацію, забороняється залишати приймальну апаратуру без нагляду.
В диспетчерському пункті чи в приміщенні, де установлена приймальна апаратура сигналізації, має бути вивішена інструкція про порядок дій чергового при одержанні тривожних сигналів про виникнення пожежі і несправності установки.
Приміщення станції пожежогасіння, де розташовані пускові прилади, основні і резервні насоси, контрольно-пускові клапани і інше устаткування, має бути закрито на замок, ключі від якого повинні знаходитись у обслуговуючого і оперативного (чергового) персоналу.
Протипожежне водопостачання
До протипожежного водопостачання відносяться: зовнішні водопостачальні мережі із установленими на них пожежними гідрантами і покажчиками; пожежні водойми і резервуари; насосні станції для підвищення тиску в зовнішніх і внутрішніх водогонних мережах; пожежні пірси і під’їзди до природних водойомищ, які дозволяють забирати воду за допомогою пожежної техніки; внутрішні пожежні крани, обладнані рукавами і стволами; стаціонарні установки водогону, пристосовані для забору води на випадок пожежі.
Водогінна мережа, на якій установлюється пожежне устаткування, повинна забезпечувати необхідний тиск і пропускати розрахункову кількість води для цілей пожежогасіння. При недостатньому водонапорі на об’єктах повинні установлюватись насоси-підвищувачі.
При наявності на території підприємства чи поблизу нього (200 м) природних вододжерел (рік, озер, ставків) до них повинні бути улаштовані зручні під’їзди і пірси для установлення пожежних автомобілів і забирання води у будь-яку пору року. Узимку для забирання води з відкритих вододжерел слід установлювати утеплені ополонки розміром не менше 0,6х0,6 м, які повинні утримуватися в належному для використання стані.
За пожежними резервуарами, водойомами, водогонною мережею і гідрантами слід здійснювати постійне технічне спостереження зі сторони адміністрації підприємства, яка має забезпечувати їх справний стан і постійну готовність до використання на випадок пожежі.
Для постійного утримання в справному стані водойм необхідно :
не допускати їх засмічення;
слідкувати за збереженням і справним станом водозабірних пристроїв;
систематично слідкувати за постійною наявністю в водоймах розрахункової кількості води.
В разі проведення ремонтних робіт або відключення дільниць водогонної мережі, виходу з ладу насосних станцій, несправності спринклерних і дренчерних установок, витоку води з пожежних вододжерел слід негайно повідомляти пожежну охорону.
Біля місць розташування пожежних гідрантів і водойм повинні бути установлені світловий чи флуоресцентний покажчики з нанесеними на них:
для пожежних гідрантів — літерним індексом ПГ, цифровими значеннями відстані в метрах від покажчика до гідранта, внутрішнього діаметра трубопроводу в міліметрах, зазначенням виду (кільцева або тупикова);
для пожежної водойми — літерним індексом ПВ, цифровими значеннями запасу води в кубічних метрах та кількості пожежних автомобілів, котрі можуть одночасно установлюватися на майданчику біля водойми.
Пожежні гідранти і пожежні крани через кожні шість місяців повинні підлягати технічному обслуговуванню і перевірятися, при необхідності, на працездатність шляхом пуску води водопостачальною службою спільно з представниками пожежної охорони і адміністрації підприємства.
В приміщенні пожежної насосної станції повинні бути вивішені: загальна схема протипожежного водопостачання, схема обв’язки насосів, схеми спринклерних і дренчерних установок підприємства і інструкції з їх експлуатації. На кожній засувці і пожежному насосі-підвищувачі слід указувати їх призначення. Трубопроводи і насоси необхідно фарбувати в відповідний колір згідно з ГОСТ 12.4.026-76.
Кожна насосна станція повинна мати телефонний зв’язок чи сигналізацію, що зв’язує з пожежною охороною.
Всі пожежні насоси станції повинні утримуватись в постійній експлуатаційній готовності і перевірятися на утворення необхідного напору шляхом пуску не рідше одного разу в десять днів з записом результатів перевірки в спеціальному журналі.
Пожежні крани внутрішнього протипожежного водопостачання в усіх приміщеннях необхідно укомплектовувати рукавами і стволами, укладати в шафки, що пломбуються. Пожежні рукави повинні бути сухими, ретельно згорнутими і з’єднаними з кранами і стволами.
На дверцятах шафки пожежного крана повинен бути указаний порядковий номер пожежного крана відповідно до ГОСТ 12.4.026-76.
5.5. Утримання пожежної техніки і засобів зв’язку
Утримання, ремонт і експлуатація пожежної техніки і засобів зв’язку повинні здійснюватись у відповідності із ГОСТ 12.4.009-83.
Відповідальність за утримання і своєчасний ремонт засобів зв’язку і пожежної техніки несе керівник підприємства.
Використання пожежної техніки, пожежного обладнання, інвентаря та інструменту для господарських, виробничих і інших потреб, не пов’язаних з пожежогасінням або навчанням протипожежних формувань, не дозволяється.
В разі аварій і стихійного лиха застосування пожежної техніки для їх ліквідації можливо з дозволу органів державного пожежного нагляду.
Будівлі, споруди, приміщення, технологічні установки повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння: вогнегасниками, ящиками з піском, бочками з водою, пожежними відрами, совковими лопатами, пожежним інструментом та ін., використовуваними для локалізації і ліквідації пожеж в їх початковій стадії розвитку.
Ця вимога стосується також будівель, споруд і приміщень, обладнаних різними типами установок пожежогасіння, пожежної сигналізації або внутрішніми пожежними кранами.
Вперше збудовані, після реконструкції, розширення, ремонту або переоснащення об’єкти оптової торгівлі повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння до початку їх експлуатації.
Норми оснащення первинними засобами пожежогасіння конкретних об’єктів оптової торгівлі повинні установлюватись нормами технологічного проектування і нормами, у відповідності з додатком 10 цих Правил (розробленими відповідно до Правил про пожежну безпеку в Україні).
Для зазначення місцезнаходження пожежної техніки і вогнегасних засобів слід установлювати вказівні знаки по ГОСТ12.4.026-76, які розміщуються на видних місцях на висоті 2 — 2,5 м як усередині, так і поза приміщеннями.
Для розміщення первинних засобів пожежогасіння на підприємстві повинні установлюватися спеціальні пожежні щити (стенди).
На пожежних щитах (стендах) повинні розміщуватися ті первинні засоби гасіння пожежі, які можуть застосовуватися в даному приміщенні, споруді, установці.
На пожежних щитах (стендах) необхідно указувати їх порядкові номери і номер телефону для виклику пожежної охорони.
Порядковий номер пожежного щита указують після літерного індексу «ПЩ».
Пожежні щити повинні забезпечувати:
захист вогнегасників від потрапляння прямих сонячних променів, а також захист знімних комплектуючих виробів від використання сторонніми особами не за призначенням (для щитів та стендів, установлених поза приміщеннями);
зручність та оперативність зняття закріплених на щиті комплектуючих виробів.
Немеханізований пожежний ручний інструмент підлягає періодичному обслуговуванню: очищенню від пилу, бруду і слідів корозії, відновленню пофарбування, випрямленню ломів та суцільнометалевих гаків для виключення залишкових деформацій після використання.
Експлуатація і технічне обслуговування вогнегасників повинні здійснюватися у відповідності з паспортами заводів-виготівників, а також затвердженими в установленому порядку регламентами технічного обслуговування.
Вогнегасники, допущені до введення в експлуатацію, повинні мати:
облікові (інвентарні) номери за прийнятою на підприємстві системою нумерації;
пломби на пристроях ручного пуску;
бирки і маркувальні написи на корпусі, червоне сигнальне пофарбування згідно з державними стандартами.