обгородити розміщені поблизу робочого місця інші струмопровідні частини, які знаходяться під напругою і до яких можливе випадкове дотикання;
працювати в діелектричних калошах або на ізолюючій підставці чи на діелектричному килимку;
застосовувати інструмент з ізолюючими рукоятками, при відсутності такого інструменту користуватися діелектричними рукавичками.
Установлення і зняття запобіжників проводиться при знятій напрузі.
Під напругою, але без навантаження, допускається знімати і установлювати запобіжники на приєднаннях, в схемі яких відсутні комутаційні апарати.
Під напругою і під навантаженням допускається знімати і установлювати запобіжники пробочного типу в електроустановках напругою до 1000 В .
При установленні і знятті запобіжників під напругою необхідно користуватися засобами електрозахисту (ізолюючими кліщами, діелектричними рукавичками, захисними окулярами).
Для підготовки робочого місця при роботах із зняттям напруги повинні бути виконані в зазначеному порядку такі технічні заходи:
проведені необхідні відключення і вжиті заходи, які перешкоджають подачі напруги до місця роботи;
на приводах ручного і на ключах дистанційного керування комутаційної апаратури вивішені заборонні плакати;
перевірена відсутність напруги на струмопровідних частинах, на які повинно бути накладено заземлення для захисту людей від ураження електричним струмом;
накладено заземлення;
вивішені застережні плакати і приписання;
огороджені, за необхідності, робочі місця і залишені під напругою струмопровідні частини.
Перевірка відсутності напруги на відключеній для виконання робіт частини електроустановки повинна проводитись показником напруги заводського виготовлення, що пройшов випробування згідно з вимогами додатка Б11 ПТБ.
Під час ремонту, а також обслуговування електроустановок і електрообладнання застосування металевих драбин забороняється. Робота з
використанням приставних драбин повинна проводитись двома робітниками, один з яких знаходиться внизу.
Обслуговування освітлювальних пристроїв, розташованих на стелі, з візка мостового крана повинно виконуватись не менше ніж двома особами, одна з яких має групу по електробезпеці не нижче III, друга особа повинна знаходитись поблизу працюючого і слідкувати за додержанням ним необхідних заходів безпеки.
Улаштування тимчасових підмостків, драбин і т.ін. на візку забороняється.
Водії механізмів і вантажопідіймальних машин повинні мати групу по електробезпеці не нижче II, а стропальники — групу I.
Якщо в результаті дотику з струмопровідними частинами або виникненні електричного розряду механізм чи вантажопідіймальна машина опиняться під напругою, дотикатися до них і спускатися з них на землю або підійматися на них до зняття напруги забороняється.
У випадку загорання механізму або вантажопідіймальної машини водій повинен, не доторкаючись до них руками, сплигнути на землю на обидві ноги зразу і стрибками на одній нозі або дрібною ходою розміром в стопу віддалитися на відстань не менше 8 м.
Захисні заходи щодо електробезпеки від ураження електричним струмом
Для захисту людей від ураження електричним струмом при пошкодженні ізоляції повинен бути застосований у відповідності з вимогами ПУЕ принаймні один із наступних захисних заходів: заземлення, занулення, захисне відключення, розділювальний трансформатор, мала напруга, подвійна ізоляція, вирівнювання потенціалів.
Заземлення чи занулення електроустановок слід виконувати:
при напрузі 380 В і вище змінного струму і 440 В і вище постійного струму — в усіх електроустановках;
при номінальних напругах вище 42 В, але нижче 380 В змінного стуму і вище 110 В, але нижче 440 В постійного струму;
тільки в приміщеннях з підвищеною небезпекою, особливо небезпечних, а також в зовнішніх установках.
Зануленню чи заземленню підлягають:
корпуси електричних машин, трансформаторів, апаратів, світильників і т.ін.;
приводи електричних апаратів;
вторинні обмотки вимірювальних трансформаторів;
каркаси розподільних щитів, щитів керування, щитків і шафок;
металеві конструкції розподільних пристроїв, кабельних з’єднань, металеві оболонки кабелів і проводів , металеві рукави і труби електропроводки, а також інші металеві конструкції, на яких установлюється електрообладнання;
металеві корпуси пересувних і переносних електроприймачів;
електрообладнання, розташоване на рухомих частинах машин та механізмів.
В вибухонебезпечних зонах будь-якого класу підлягають заземленню всі електроустановки при всіх напругах змінного і постійного струму.
До мережі заземлення повинні бути приєднані стаціонарно прокладені трубопроводи всіх призначень (матеріалопроводи, аспіраційні і вентиляційні повітропроводи і т. ін.), металеві корпуси технологічного обладнання.
Для заземлення електроустановок в першу чергу повинні використовуватись природні заземлювачі. Як природні заземлювачі дозволяється застосовувати прокладені в землі водопровідні і інші металеві трубопроводи за винятком трубопроводів горючих рідин, горючих або вибухових газів і сумішів; металеві і залізобетонні конструкції будівель і споруд, які мають з’єднання з землею; свинцеві оболонки кабелів, прокладених в землі, і т.ін.
Заземлювачі повинні бути зв’язані з заземлюючою комунікацією не менше ніж двома провідниками, приєднаними до заземлювача в різних місцях.
Для штучних заземлювачів необхідно застосовувати сталь. Допускається застосування заземлювачів з електропровідного бетону. Штучні заземлювачі не повинні мати забарвлення.
Кожна частка електрообладнання, яка підлягає заземленню, повинна бути приєднана до заземлюючого контуру окремим провідником. Послідовне підключення електрообладнання до заземляючого контуру не допускається.
З’єднання заземлюючих провідників між собою повинно бути виконано зварюванням, а приєднання їх до металевих частин апаратів, машин і т.ін. — зварюванням або болтовими і гвинтовими з’єднаннями за ГОСТ 12.1.030-81 і ГОСТ 10434-82.
Болт (гвинт, шпилька) для приєднання заземлюючого провідника повинен бути виконаний з металу, стійкого щодо корозії, або покритий металом, що зберігає його від корозії, і не повинен мати поверхневої окраски.
Біля заземлюючого пристрою або місця приєднання заземляючих провідників повинен бути поставлений знак заземлення.
Проходи спеціально прокладених нульових заземлюючих провідників крізь стіни приміщень із вибухонебезпечними зонами повинні виконуватись у відрізках труб або в прорізах. Отвори труб в прорізах повинні бути ущільнені неспаленними матеріалами.
З’єднання нульових заземлюючих провідників в місцях проходів не допускається.
Зовнішній огляд заземлюючого пристрою повинен проводитися разом з оглядом електрообладнання з записом результатів огляду в спеціальному журналі не рідше ніж один раз в три місяці.
Вимірювання опору заземлювачів, а також питомого опору грунту повинно проводитись в періоди найменшої провідності грунту: влітку — за найбільшого
пересихання грунту або взимку — за найбільшого промерзання.
Вимірювання опору заземлюючих пристроїв з оформленням протоколів повинно проводитись не рідше ніж один раз в рік, а також після їх реконструкції і капітального ремонту.
Опір заземлюючих пристроїв для різних мереж не повинен перевищувати зазначених ПУЕ величин за найбільш несприятливих умов.
На кожний заземлюючий пристрій, що знаходиться в експлуатації, повинен бути паспорт, який містить схему заземлення, основні технічні дані, дані про результати перевірки стану заземлюючого пристрою з характеристикою ремонту та змін, внесених в пристрій.
Все технологічне і транспортне устаткування, де можуть накопичуватися заряди статичної електрики (комунікації, транспортні засоби, повітряні компресори і т.ін.), повинно бути заземлено і являти собою єдиний на всьому протязі електричний ланцюг.
Заземлюючі пристрої для захисту від статичної електрики необхідно об’єднувати з заземлюючими пристроями для електрообладнання.
Залізничні цистерни, автоцистерни і металеві бочки, в які наливаються (зливаються) легкозаймисті рідини, повинні надійно приєднуватися до заземлювача, а також мати заземлююче з’єднання зі шлангом.
При транспортуванні легкозаймистих рідин автоцистернами повинен бути забезпечений контакт корпуса цистерн з землею.
Рейки залізничних колій в межах зливного фронту повинні бути з’єднані між собою (являти нерозривний електропровідний ланцюг) і приєднані до заземлюючого пристрою, який не зв’язаний з заземленням електротягової мережі.
Заземлення металевих корпусів пересувних резервуарів здійснюється за допомогою гнучких мідних провідників перерізом не менше 6 кв.мм, які мають на кінці струбцину або наконечник під болт М10 для приєднання заземлюючого пристрою.
Відкриття люків автомобільних і залізничних цистерн та опускання в них шлангів необхідно проводити тільки після приєднання заземлюючих провідників до заземлюючого пристрою.
Захист будівель і споруд від блискавки
Захист будівель, споруд та зовнішніх установок від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів має виконуватися відповідно до вимог РД-34.21.122-87.
Для підтримання пристроїв захисту від блискавок у справному стані необхідно регулярно проводити ревізію цих пристроїв: для будівель і споруд I і II категорії по захисту від блискавки — щороку, для III категорії — не рідше одного разу на 3 роки зі складанням акта, в якому указуються виявлені дефекти. Всі виявлені в пристроях захисту від блискавок пошкодження та дефекти підлягають негайному усуненню.
В якості заземлювачів захисту від блискавки допускається використовувати всі заземлювачі електроустановок, які рекомендуються ПУЕ, за винятком нульових проводів повітряних ліній електропередачі напругою до 1 кВ.
Робота з переносним електроінструментом
Електроінструмент і ручні електричні прилади повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.013.0-91, ПТЕ, ПТБ і ПУЕ.
В залежності від категорії приміщення за ступенем небезпеки ураження електричним струмом повинні застосовуватись електроінструмент і ручні електричні машини не нижче наступних класів:
клас I — в приміщеннях без підвищеної небезпеки. Під час роботи з електроінструментом і ручними електричними машинами класу I слід користуватися засобами індивідуального захисту;
клас II і III — в приміщеннях з підвищеною небезпекою і поза приміщеннями;
клас III — в особливо небезпечних приміщеннях, а також при несприятливих умовах роботи (в котлах, баках і т.ін.).
До роботи з електроінструментом і ручними електричними машинами класу I в приміщеннях з підвищеною небезпекою ураження електричним струмом і поза приміщеннями допускаються особи, які пройшли виробниче навчання і мають групу по електробезпеці не нижче II.
Забороняється експлуатувати машини в вибухонебезпечних приміщеннях або з хімічно активним середовищем, яке руйнує метал і ізоляцію.
Забороняється експлуатувати машини, які не захищені від впливу крапель або бризок, а також на відкритих майданчиках під час снігопаду або дощу.
Кожна машина повинна мати інвентарний номер і зберігатися в сухому приміщенні.
В приміщеннях без підвищеної небезпеки необхідно користуватись інструментом напругою не вище 220 В, в приміщеннях з підвищеною небезпекою — не вище 42 В, в особливо небезпечних приміщеннях — не вище 12 В.
При неможливості забезпечити роботу електроінструменту на напрузі 42 В допускається користуватись інструментом напругою до 220 В за наявності пристроїв захисного відключення або надійного заземлення корпусу електроінструмента з обов’язковим використанням захисних засобів (діелектричних рукавичок, калош, килимків).
Особам, які користуються електроінструментом і ручними електричними машинами, забороняється:
передавати ручні електричні машини і електроінструмент хоч-би на нетривалий час іншим особам;
розбирати ручні електричні машини і електроінструмент і виконувати самостійно будь-який ремонт (як самого електроінструменту або ручної електричної машини, так і проводів штепсельних з’єднань);
триматися за провід ручної електричної машини чи електроінструменту або торкатися обертового різального інструменту;
викидати руками стружку або опилки під час роботи до повної зупинки ручної електричної машини;
працювати за допомогою приставних драбин, при необхідності повинні застосовуватись міцні рештування або підмостки;
вносити усередину барабанів котлів, металевих резервуарів і т.ін. переносні трансформатори і перетворювачі частоти;
залишати ручні електричні машини і електроінструмент без нагляду та увімкненими в мережу.
Корпус електроінструмента на напругу вище 42 В повинен мати спеціальний затискач для приєднання заземлюючого проводу з відміткою «земля».
Штепсельні з’єднання (розетки, вилки), які використовують на напругу 12 В і 42 В, за своїм конструктивним виконанням повинні відрізнятись від штепсельних з’єднань, призначених для напруги 110 В і 220 В.
Можливість включення вилок на напругу 12 В і 42 В в штепсельні розетки 110 В і 220 В повинна бути виключена.
Підключення переносних ламп на напругу 12 В і 42 В можна здійснювати наглухо або за допомогою штепсельної вилки, в останньому випадку на кожусі трансформатора повинна бути передбачена штепсельна розетка.
Живлення електроінструменту і переносних ручних світильників від автотрансформатора забороняється.
Під час проведення в приміщеннях з підвищеною небезпекою і особливо небезпечних застосовуються ручні електричні світильники напругою не вище 42 В.
Під час робіт в особливо несприятливих умовах повинні використовуватись світильники напругою не вище 12 В.
Переносні світильники мають бути обладнані захисними скляними ковпаками і сітками. Для цих світильників і іншої переносної електроапаратури необхідно застосовувати гнучкі кабелі і проводи з мідними жилами, спеціально призначені для цієї цілі з урахуванням її захисту від можливих пошкоджень.
Під час користування електроінструментом, ручними електричними машинами і ручними світильниками їх проводи або кабелі повинні підвішуватись.
Безпосередній дотик проводів і кабелів з металевими, гарячими, вологими і масляними поверхнями не допускається.
При виявленні будь-яких несправностей робота з ручними електричними машинами або ручними електричними світильниками негайно припиняється.
Ручні електричні машини, електроінструмент, ручні світильники і допоміжне обладнання піддаються періодичним перевіркам і випробуванням спеціально закріпленим персоналом з групою по електробезпеці не нижче III. Перевірка ізоляції електроінструменту, переносних світильників, трансформаторів, перетворювачів частоти, захисно-відключаючих пристроїв, кабелів і т.ін. повинна проводитись не рідше одного разу в 6 місяців.
ЗАСОБИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ
Загальні положення
Відповідно до Закону України «Про охорону праці» на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, а також на роботах, пов’язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурних умовах, працівникам видаються безплатно за установленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття і інші засоби індивідуального захисту, а також змиваючі і знешкоджуючі засоби.
До колективного договору між адміністрацією і працівниками підприємства повинен прикладатись перелік посад працівників, які мають право на безплатне одержання засобів індивідуального захисту, з зазначенням термінів їх носіння у відповідності до ДНАОП 0.05-3.03-81, ДНАОП 0.05-3.05-81, НАОП 7.1.00-2.0280. Трудові колективи мають право приймати рішення про безплатну видачу працівникам спеціального одягу та спеціального взуття (за винятком брезентового, хутряного, овчино - хутряного одягу) понад норми за рахунок коштів фонду охорони праці.
Відповідальність за своєчасне забезпечення персоналу і комплектування засобами захисту у відповідності з нормами, за організацію правильного зберігання, вилучення непридатних засобів та за організацію обліку несуть завідуючі складами, дільницями, майстернями, цехами, в підпорядкуванні яких знаходяться робочі місця, а в цілому на підприємстві — його керівник або посадова особа, призначена наказом.
Складання заявок повинно здійснюватись з урахуванням чисельності працівників за фахом і посадою, для яких передбачається безплатна видача спецодягу, спецвзуття і інших засобів індивідуального захисту.
В приміщеннях категорій пожежо-і вибухопожежонебезпеки А і Б необхідно зберігати в спеціальних шафах поза приміщенням необхідну кількість комплектів спеціального інструменту, акумуляторних ліхтарів (за відсутності аварійного освітлення) і засобів індивідуального захисту (протигазів і ін.).
Призначення, застосування і зберігання засобів індивідуального захисту
Під час виконання робіт, які пов’язані з можливістю падіння зверху деталей і інструменту, для захисту голови необхідно застосовувати захисні каски.
Для захисту органів слуху необхідно застосовувати протишумні заглушки або вкладиші внутрішні, які вкладаються в зовнішній слуховий прохід, і зовнішні, які цілком прикривають вушну раковину, протишумні або шумозахисні навушники.
Перед початком роботи по розфасовці хімічних речовин шкіра рук повинна змащуватись спеціальними захисними мазями або пастами (силіконовий крем, Селісского і ін.).
Під час роботи в сховищах хімічних речовин потрібно обов’язково одягати головний убір.
Під час контакту з перекисом водню слід використовувати засоби захисту
рук.
Під час роботи з бактерицидними лампами необхідно захищати очі окулярами з темним склом та використовувати запобіжні засоби для захисту шкіри обличчя і рук від опіків.
Для індивідуального захисту органів дихання від шкідливих речовин і газів, які містяться в повітрі робочої зони в сполученні з аерозолями або без них, за об’ємною часткою вільного кисню не менше ніж 19% застосовуються протигази промислові фільтруючі за ГОСТ 12.4.121-83.
Під час робіт, зв’язаних з виділенням пилу, необхідно застосовувати респіратори марки ШБ-1, РПР-1, ПР-5 і ін. за ГОСТ 12.4.034-85.
Перелік необхідних електрозахисних засобів на конкретному оптовому підприємстві визначається відповідно до ПТБ.
Електрозахисні засоби слід використовувати за прямим призначенням в електроустановках напругою не вище тієї, на яку вони розраховані.
Користуватись засобами захисту, термін придатності яких закінчився, забороняється.
Електрозахисні засоби слід піддавати періодичним і позачерговим (після ремонту) випробуванням.
Періодичність електричних випробувань засобів захисту:
покажчики напруги до 1000 В — 1 раз в 24 місяці;
гумові діелектричні рукавички — 1 раз в 6 місяців;
гумові діелектричні боти — 1 раз в 36 місяців;
гумові діелектричні калоші — 1 раз в 12 місяців;
слюсарно-монтажний інструмент з ізольованими рукоятками — 1 раз в 12 місяців.
Електрозахисні засоби, які знаходяться в експлуатації, розміщують в спеціальних місцях біля входу в приміщення, а також на щитах керування. В місцях зберігання повинні бути гачки або кронштейни для штанг, кліщів, переносних заземлень, плакатів і знаків безпеки, а також шафи, стелажі для рукавиць, ботів, калош, захисних окулярів, протигазів і ін.
Всі електрозахисні засоби, які знаходяться в експлуатації, за виключенням килимків, підставок, плакатів і знаків безпеки, повинні бути пронумеровані. Якщо засіб захисту складається з декількох частин, загальний для нього номер необхідно ставити на кожній частині. Засоби захисту, які знаходяться в індивідуальному використанні, повинні також бути зареєстровані в журналі обліку і утримання засобів захисту з зазначенням дати видачі і за підписом особи, яка їх одержала.
Спецодяг, спецвзуття і інші засоби індивідуального захисту повинні зберігатися в окремих сухих опалювальних та обладнаних припливно-витяжною вентиляцією приміщеннях.
Відносна вологість в складі не повинна перевищувати 85%. Для запобігання псуванню спецодягу і спецвзуття від сонячних променів шибки вікон складу повинні бути пофарбовані в білий колір або закриті шторами.
Сумісне зберігання спецодягу, текстильних матеріалів і взуття з кислотами і лугами, горючими матеріалами категорично забороняється.
Для зберігання текстильних матеріалів, спецодягу і спецвзуття склад обладнують стелажами з чарунками.
При надходженні на склад спецодягу його укладають в пачки і в’язки на плоскі або сітчасті піддони і установлюють в чарунки стелажів.
Спецодяг, який надходить на склад в невеликих кількостях, в м’якій або поштучній упаковці, слід укладати в чарунки стелажа. Два рази в рік спецодяг потрібно переглядати. При виявленні запаху або слідів плісені спецодяг і тканини слід просушити.
Спецвзуття необхідно зберігати в ящиках. Два рази в рік його потрібно переглядати, очищати від пилу, добре провітрювати і змащувати касторовим маслом.
Засоби захисту з гуми необхідно зберігати в сухому приміщенні при температурі 0+25 град. С. Вони повинні бути захищені від впливу масел, бензину і інших речовин, які руйнують гуму, а також від прямого впливу сонячного проміння та тепла нагрівальних приладів.
Діелектричні рукавички, килимки і взуття необхідно зберігати на стелажах в розпакованому вигляді.