Вантажопереробка і зберігання полімерних матеріалів
При проведенні вантажо-розвантажувальних і транспортних робіт з полімерними матеріалами необхідно використовувати навантажувачі у вибухобезпечному виконанні.
Загальні вимоги безпеки при проведенні вантажо-розвантажувальних робіт та складській переробці полімерних матеріалів аналогічні вимогам, які пред’являються до переробки лаків і фарб.
При виконанні вантажо-розвантажувальних робіт не допускається вироби із полімерів кидати, піддавати їх ударам, а також зволожувати.
При проведенні вантажо-розвантажувальних робіт та складській переробці найбільш пожежонебезпечних речовин (целулоїд, пінопласти ПС-1, ПС-4, ПСБ і т.ін.) необхідно дотримуватись особливих заходів безпеки. Під навантаження повинні подаватися чисті і справні металеві контейнери. Целулоїдні вироби в контейнерах допускається перевозити тільки в заводській упаковці.
Полімерні матеріали повинні зберігатися в сухих, добре вентильованих, захищених від дії прямих сонячних променів і атмосферних опадів складських приміщеннях.
Сумісне зберігання полімерних матеріалів з лаками, фарбами, розчинниками, кислотами не допускається.
Полімерні матеріали, що надходять в бочках, флягах або барабанах допускається зберігати в стелажах або на підлозі.
Не допускається горючі вантажі, упаковані в бочки, зберігати в стелажах висотою більше ніж 5 ярусів, а легкозаймисті — більше 3, при цьому в кожній чарунці бочки повинні укладатися в один ряд по висоті, а при наземному зберіганні — не більше ніж в 2 ряди.
В стелажі або штабелі слід класти не більше 2 бочок по ширині і 15 по довжині.
Висота штабеля із поліетиленової плівки і листових полімерних матеріалів, упакованих в ящики, не повинна перевищувати 4 м, а упакованих в мішки — 2 м.
Рідкі полімерні матеріали, що надходять в скляній тарі, необхідно зберігати на підлозі складу не більше ніж в один ярус по висоті або в відкритих стелажах не більше ніж в один ряд.
Зберігати целулоїд та вироби з нього слід в неспаленій, окремо розташованій будівлі. При цьому в одній будівлі допускається зберігати не більше 40 т целулоїду та виробів з нього, а в одній секції — не більше 4 т.
Пожежонебезпечні матеріали (целулоїд, пінопласт і т.ін.) допускається укладати на зберігання в металеві стелажі або металеві герметично закриті ящики.
Клей необхідно зберігати у герметично закритій тарі в темному приміщенні, обладнаному вентиляцією і пристосованому для складування легкозаймистих речовин, на відстані не менше 2 м від приладів водяного опалення.
У складах полімерних матеріалів категорично забороняється палити і користуватися відкритим вогнем.
На зовнішніх сторонах будівель, в яких розташовані склади для зберігання полімерних матеріалів, а також на контейнерах, підготовлених до відправлення полімерних матеріалів, робляться написи «Небезпечно», «Самозаймисті», «Бережи від вогню», а на вантажних документах проставляється штемпель про характер вантажу.
Вантажопереробка та зберігання балонів під тиском
Перед початком виконання вантажно-розвантажувальних робіт необхідно впевнитися в справності балонів з газом, що надійшли, наявності гарантійної наклейки або пломби на запобіжному ковпаку, наявності сигнального кольору і знаку безпеки у відповідності з ГОСТ 12.4.026-76. Всі балони повинні мати стандартне клеймо, дату огляду і дату послідуючого випробування.
Транспортування балонів по території підприємства повинно проводитися на спеціальних візках.
Допускається перенесення балонів вручну при наявності пристосувань, що забезпечують повну безпеку (носилок, брензетових корсет з повстяною прокладкою, пасків для кріплення і т.ін.). Не допускається перенесення балонів на руках і на плечах.
Під час переміщення балонів не дозволяється братися за вентилі, скидати і ударяти один об другий.
Не допускається проводити вантажно-розвантажувальні роботи в промаслених рукавицях і забрудненими маслом руками. З’єднання навіть незначної кількості масла (жиру) з киснем може викликати вибух.
При виявленні пошкоджень балонів або виділенні із них газів необхідно:
балони з негорючими і неотруйними газами віддалити в сторону і покласти на
землю;
балони з горючими газами віддалити на відстань не менше 100 м від житлових і виробничих будівель, ретельно усунувши при цьому можливість спалаху газів від іскри або інших джерел вогню, а потім установити спостереження за виходом із балонів газів до повного припинення шипіння або відсутності запаху;
балони з отруйними газами віддалити від житлових і виробничих будівель на відстань не менше 100 м і опустити вентилем вниз (балони з аміаком — в бочку з водою, з хлором — в бочку з вапняним розчином).
Особи, які допущені до знешкодження балонів з горючими і отруйними газами, повинні бути забезпечені спецодягом і фільтруючим протигазом марки А.
Роботи по усуненню витіків хлору повинні проводитись в шлангових протигазах ПШ-1, ізолюючих протигазах КІП-6 або КІП-7.
Балони під тиском повинні зберігатися в складах, розташованих в одноповерхових, ізольованих, неспаленних будівлях з покриттями легкого типу.
Склади і відкриті майданчики повинні розміщатися на відстані не менше 20 м від інших складів, 50 м від житлових будівель і 100 м від громадських будівель.
Стіни, перегородки, покриття складів для зберігання балонів з газами повинні бути виконані із неспаленних матеріалів не нижче II ступеня вогнетривкості, вікна і двері — відкриватися назовні.
Висота складських приміщень, призначених для зберігання балонів під тиском, повинна бути не менше 3,25 м від підлоги до нижніх частин, які виступають, покрівельного покриття.
Електрообладнання, електроосвітлення і вентиляційні пристрої в складських приміщеннях повинні бути в вибухобезпечному виконанні.
Установлення балонів з газом (ацетиленом, рідким киснем, рідким повітрям, закисом азоту) на зберігання слід проводити тільки в вертикальному положенні на спеціальних майданчиках, обладнаних гніздами, дерев’яними або металевими стелажами, бар’єрами, які уберігають балони від падіння.
Балони з іншими зрідженими газами дозволяється зберігати в вертикальному і горизонтальному положеннях. Окремо розміщені балони укріплюють ланцюгом або хомутами.
При горизонтальному зберіганні балони слід укладати в декілька рядів. Між рядами повинні бути прокладки із дерев’яних брусків, гуми або мотузок.
Висота штабелів балонів обмежується 5 рядами, при цьому вентилі всіх балонів повинні бути повернуті в один бік.
Між штабелями балонів має бути прохід шириною 1-1.5 м, в залежності від способів переміщення балонів та їх габаритів.
При зберіганні балонів з киснем і аміаком на відкритих майданчиках під накриттям в гарячу пору року їх необхідно накривати брезентом або іншим матеріалом для захисту від сонячних променів. Брезент необхідно не рідше одного разу в добу (вдень) зволожувати.
Порожні балони повинні зберігатися з нагвинченими запобіжними ковпаками в окремому приміщенні або під накриттям в штабелі. Для запобігання розкочуванню балонів та зіткненню між собою використовуються дерев’яні або металеві прокладки.
Не допускається сумісне зберігання в одному штабелі порожніх і наповнених балонів, а також балонів з різними газами (різного кольору).
Не допускається сумісне зберігання (в одному приміщенні) балонів з киснем і горючими газами (хлором, воднем і ін.).
При підвищенні температури в складі понад +35 град.С необхідно включити припливно-витяжну вентиляцію і вжити заходів щодо охолодження балонів шляхом накриття їх мокрим брезентом.
Забороняється зберігати горючі матеріали і проводити роботи з відкритим вогнем навколо складу з балонами на відстані менше 10 м.
Перевірка стану балонів, які зберігаються, повинна проводитись щоденно. Балони, в яких виявлено витік газу, повинні негайно виноситись із складу.
Зберігання контейнерів-бочок та балонів з рідким хлором слід проводити в закритих сховищах, які відповідають вимогам санітарних правил для складів з сильно діючими речовинами.
Балони з газом слід перевозити на спеціалізованих машинах при горизонтальній і вертикальній укладці в контейнерах або в кузові автомашини на брусках з вирізаними гніздами для балонів, а також на гумових кільцях і інших прокладках в горизонтальному положенні. Всі балони під час перевезення повинні укладатися вентилями в один бік.
Забороняється перевезення балонів на самоскидах і автомашинах, кузов яких усередині оббитий залізом.
Під час транспортування балони необхідно захищати від прямого попадання сонячних променів та атмосферних опадів, а також від поштовхів і перекачування.
Допускається сумісне зберігання балонів з аміаком і балонів з інертними газами (вуглекислим газом, азотом). Балони з аміаком не повинні стикатися.
При відправленні балонів, наповнених аміаком, на завод-наповнювач з причини несправності, на балонах повинен бути зроблений попереджувальний напис «Несправний, з аміаком» і повідомлення в супроводжуючому листі про несправність балонів і про наявність в них аміаку.
ЕЛЕКТРОБЕЗПЕКА
Загальні вимоги
Проектування, улаштування, монтаж і експлуатація електричних установок на оптових підприємствах повинні здійснюватися у відповідності з вимогами ПУЕ, ПТБ, ПТЕ, СН 174-75, РД-34.21.122-87, Правил захисту від статичної електрики в виробництвах хімічної, нафтохімічної, нафтопереробної промисловості.
У відношенні забезпечення надійності електропостачання приймачі електроенергії оптового підприємства згідно з ПУЕ відносяться до III категорії, за винятком електроприймачів установок пожежогасіння, пожежної і охоронної сигналізації, охоронного електроосвітлення і аварійного електроосвітлення для продовження роботи, які відносяться до I категорії, і електроприймачів машинних відділень охолоджувальних складів площею більше 1000 кв.м, які відносяться до II категорії.
Знов споруджені електроустановки і ті, які реконструюються, повинні бути піддані приймально-здавальним випробуванням і вводитись в експлуатацію тільки після прийняття приймальними комісіями з обов’язковим оформленням відповідних актів і протоколів.
Вся технічна документація, у відповідності з якою електроустановка допущена до експлуатації, повинна зберігатись у посадової особи, відповідальної за електрогосподарство.
Виконання електродвигунів, пускової і захисної апаратури, електроосвітлювальної апаратури і електричних мереж повинно відповідати умовам навколишнього середовища, категоріям приміщень і зон по вибухопожежній небезпеці у відповідності з вимогами ПУЕ.
Увідна та розподільна апаратура повинна бути винесена із пожежо- і вибухонебезпечних приміщень в окремі, ізольовані від вибухонебезпечних, приміщення з нормальним середовищем і відокремлені від суміжних приміщень категорії Б вогнестійкими і непроникними для газів і рідин глухими огороджуючими конструкціями. Спорудження основних розподільних пристроїв безпосередньо в вибухопожежонебезпечних виробничих приміщеннях всіх класів забороняється.
В усіх незалежно від призначення приміщеннях, які після закінчення роботи замикаються і не контролюються черговим персоналом, з усіх електроустановок та електроприладів, а також з мереж їх живлення повинна бути знята напруга (за винятком чергового освітлення, протипожежних та охоронних установок, а також електроустановок, що за вимогами технології працюють цілодобово).
Електроприймачі складських приміщень, які замикаються, і в яких є вибухо- і пожежонебезпечні зони будь-яких класів, повинні мати апарати для відключення ззовні силових і освітлювальних мереж незалежно від наявності відключаючих апаратів усередині приміщення. Відключаючі апарати повинні бути доступні для обслуговування в будь-який час доби.
Транзитні електропроводки крізь складські приміщення не допускаються.
Через пожежонебезпечні зони любого класу, а також на відстані 1 м по горизонталі
і вертикалі від пожежонебезпечної зони забороняється прокладати транзитні електропроводки і кабельні лінії усіх напруг, які не відносяться до даного складу (технологічного процесу, виробництва).
В пожежонебезпечних зонах любого класу складських приміщень застосування електронагрівальних приладів забороняється.
Установлені пускові прилади повинні бути розраховані на максимальну силу струму електродвигуна. Рубильники, призначені для включення-відключення струму живлення, повинні бути захищені неспаленними кожухами без отворів і щілин або повинні мати дистанційне керування.
Комплектне обладнання (щити, шафи і т.ін.), призначене для роботи на напрузі до 1000 В, повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.2.007.7-83.
Дверці шафок або ящиків з електроапаратурою повинні замикатися за допомогою спеціального ключа або замка з ключем, який виймається.
Ключі повинні знаходитись у чергового електротехнічного персоналу.
Незалежно від прийнятого способу захисту на всіх дверцях шафок, ніш і т.ін. з електрообладнанням напругою більше 42 В, а також на огорожах, які закривають електроапаратуру, повинні бути нанесені попереджувальні знаки високої електричної напруги, виконані за ГОСТ 12.4.026-76. На дверцях повинен бути також приведений перелік обладнання, відповідного електроапаратурі.
Для освітлення закритих місць обладнання, яке потребує періодичного огляду і наладки, на шафах, пультах повинні бути установлені штепсельні розетки на напругу не більше 12 В для підключення ручних світильників . Місця підключення ручних світильників до електромережі необхідно позначити написом «Місцеве освітлення».
Розкопування кабельних трас чи земляні роботи повинні проводитись тільки за письмовим дозволом керівника підприємства, при цьому наказом по підприємству повинна бути визначена особа із електротехнічного персоналу, відповідальна за схоронність кабелю на весь період проведення робіт, а розкритий кабель має бути укріплений для запобігання провисанню і захисту від механічних пошкоджень. На місці робіт установлюються сигнальні вогні і попереджувальні плакати.
Місця прокладки кабелів в землі (кабельні траси) повинні бути ретельно зазначені розпізнавальними знаками і нанесені на генплан підприємства. Кабелі повинні прокладатись на визначеній глибині і бути захищеними від механічних пошкоджень у відповідності з вимогами глави 2.3 ПУЕ.
При проведенні робіт на кабельних лініях не допускається користуватись переносними лампами напругою вище 12 В.
Роботи по ремонту устаткування і механізмів повинні виконуватись тільки після повного відключення від електромережі з обов’язковим вивішенням попереджувальних плакатів «Не включати! Працюють люди.»
Плавкі вставки запобіжників повинні бути калібровані із зазначенням на клеймі номінального струму вставки. Застосування саморобних некаліброваних плавких вставок забороняється.
Технічна документація
На оптовому підприємстві повинна зберігатися технічна документація, у відповідності з якою електроустановки підприємства допущені до експлуатації.
В її склад входять:
акти приймання захованих робіт;
генеральний план ділянки, на якій нанесені споруди і підземні електричні комунікації;
затверджена проектна документація з усіма наступними змінами;
виконавчі робочі схеми первинних і вторинних електричних з’єднань;
технічні паспорти основного устаткування;
інструкція по обслуговуванню електроустановок, а також посадові інструкції на кожне робоче місце, інструкції з охорони праці;
По кожному товарному складу або допоміжному приміщенню необхідно
мати:
паспортні карти або журнали із переліком електрообладнання і засобів захисту з зазначенням їх технічних даних, а також наданих інвентарних номерів;
креслення електрообладнання, електроустановок і споруд, проекти креслень запасних частин ліній, виконавчі креслення повітряних кабельних трас і кабельні журнали;
креслення підземних кабельних трас і заземлюючих пристроїв з прив’язками до будівель і постійних споруд, а також з зазначенням місць установлення з’єднувальних муфт і перетинань з іншими комунікаціями;
загальні схеми електропостачання , складені по підприємству в цілому і по окремих складах і дільницях;
комплект експлуатаційних інструкцій по обслуговуванню електроустановок складу, дільниці, комплект посадових інструкцій на кожне робоче місце і інструкцій по охороні праці.
Всі зміни в електроустановках, які вносяться в процесі експлуатації, повинні негайно відображатись в схемах і кресленнях за підписом особи, відповідальної за електрогосподарство, з зазначенням її посади і дати внесення змін.
На підстанціях, розподільних пристроях або в приміщеннях, відведених для обслуговуючого персоналу, повинна знаходитись така оперативна документація:
оперативна схема або схема-макет;
оперативний журнал;
бланки нарядів-допусків на проведення робіт на електроустановках;
бланки перемикань;
журнал дефектів і неполадок в електрообладнанні;
відомості показань контрольно-вимірювальних приладів і електролічильників;
перелік робіт, які виконуються за порядком поточної експлуатації;
журнал обліку виробничого інструктажу;
журнал обліку протиаварійних тренувань;
списки: осіб, які мають право одноосібного огляду електроустановок; осіб, які мають право віддавати оперативні розпорядження; відповідальних чергових електропостачальної організації;
журнал релейного захисту, автоматики і телемеханіки і карти установки релейного захисту і автоматики.
Оперативну документацію періодично (в установлені на підприємстві терміни, але не рідше одного разу на місяць) повинен проглядати вищестоящий електротехнічний або адміністративно-технічний персонал, який зобов’язаний вживати заходи до усунення дефектів і порушень в роботі електрообладнання.
Обслуговування електрообладнання
До обслуговування електроустановок допускаються особи, які знають їх схеми, посадові і експлуатаційні інструкції, особливості технологічного устаткування і пройшли відповідне навчання і перевірку знань.
Перевірка знань персоналу, який обслуговує електроустановки, повинна проводитись комісією того підприємства, на якому він працює.
Кожному працівнику, який пройшов перевірку знань, видається посвідчення установленої форми з наданням групи (II-V) по електробезпеці.
Періодична перевірка знань персоналу повинна проводитись в такі терміни:
один раз на рік — для електротехнічного персоналу, який безпосередньо обслуговує діючі електроустановки або який проводить в них налагоджувальні, електромонтажні, ремонтні роботи чи профілактичні випробування, а також для персоналу, який оформлює розпорядження і організує ці роботи;
один раз в три роки — для ІТП електротехнічного персоналу, який не відноситься до попередньої групи, а також інженерів з охорони праці, які допущені до інспектування електроустановок. Позачергова перевірка знань повинна проводитись після кожного випадку порушень вимог безпеки.
Керівник підприємства спільно зі спеціалістом з охорони праці визначає перелік професій неелектротехнічного персоналу, що пов’язаний з роботою, під час виконання якої може виникнути небезпека ураження електричним струмом. Цей персонал повинен проходити щорічну перевірку знань безпечних методів роботи на установці, яку він обслуговує.
Перевірку знань проводить відповідальний за електрогосподарство підприємства, дільниці, або за його письмовим наказом, особа з групою по електробезпеці не нижче III.
Надання групи I неелектротехнічному персоналу оформляється в спеціальному журналі за підписом перевіряючого і того. кого перевіряють.
Організаційними заходами, що забезпечують безпечну роботу в електроустановках, є наступні:
оформлення роботи нарядом-допуском, розпорядженням, або переліком робіт, які виконуються за порядком поточної експлуатації;
допуск до роботи;
нагляд під час роботи;
оформлення перерв в роботі, переводів на інше робоче місце до закінчення роботи.
Відповідальними за безпеку робіт є:
особа, яка видає наряд чи розпорядження;
особа, яка допускає до виконання робіт — відповідальна особа з оперативного персоналу;
відповідальний керівник робіт;
виконавець робіт;
спостерігаючий;
члени бригади.
Наряд видається оперативному персоналу безпосередньо перед початком підготовки робочого місця (до початку роботи бригади). Видавати наряд напередодні проведення робіт не дозволяється.
На всі роботи, які виконуються із зняттям напруги, видається один наряд.
Особа, яка видає наряд і розпорядження, повинна мати групу по електробезпеці не нижче V в електроустановках напругою вище 1000 В і не нижче IV в установках напругою до 1000 В.
Виконавець робіт, який працює за нарядом в електроустановках напругою вище 1000 В , повинен мати групу по електробезпеці не нижче IV, в установках до 1000 В — групу не нижче III.
Перед допуском до роботи відповідальний керівник і виконавець робіт разом з особою, яка допускає до проведення робіт, перевіряють виконання технічних заходів щодо підготовки робочого місця, проводить інструктаж.
Час допуску бригади і закінчення робіт з зазначенням номера наряду і зміст роботи заносяться в оперативний журнал.
При обслуговуванні електроустановок напругою до 1000 В без зняття напруги на струмопровідних частинах і поблизу них необхідно: