В зоні можливого перебування людей повинні бути огороджені:
канати і блоки натяжних пристроїв, вантажонатяжних пристроїв на висоту переміщення вантажу і підлога під ним;
завантажувальні пристрої для насипних вантажів, що періодично очищаються обслуговуючим персоналом;
приймальні пристрої, установлені в місцях скидання вантажів з конвейєрів;
огорожі повинні бути виготовлені з металевих листів або решіток розміром чарунок не більше 0,02 х 0,02 м;
огорожі із наварених на каркас прутків і смуг не допускаються;
дільниці траси конвейєрів, на яких заборонені проходи людей, за допомогою установки вздовж траси поручнів висотою не менше 1 м від рівня підлоги.
Пересувні конвейєри, якщо вони не закриті спеціальними кожухами, і конвейєри, установлені у виробничих приміщеннях нижче рівня підлоги, повинні бути обгороджені по всій довжині поручнями висотою не менше 1 м від рівня підлоги.
Поручні, які обгороджують конвейєри, установлені нижче рівня підлоги, повинні бути закриті на висоту не менше 0,15 м від рівня підлоги.
Улаштування огорож і розміщення конвейєрів повинно забезпечувати зручне та безпечне усунення з-під них сміття і інших відходів.
Нахил конвейєрів не повинен перевищувати 30 град. Приводи похилих конвейєрів повинні бути обладнані автоматичним гальмом, яке б виключало можливість руху стрічки під впливом маси вантажу.
Краї стрічкових і пластинчатих транспортерів повинні мати бокові огорожі висотою не менше 0,1 м.
Пускові прилади транспортерів повинні бути розміщені поблизу робочого місця.
Забороняється спиратися на конвейєр, переходити через рухому стрічку і навантажувати її невластивим вантажем. Регулювання та натяг стрічки слід проводити тільки після зупинки конвейєра.
Забороняється працювати на конвейєрі в разі перекосу або пробуксовки стрічки, накидати будь-які матеріали на барабан під рухому стрічку з метою усунення її пробуксовки, очищати стрічку конвейєра на ходу вручну і проводити прибирання під стрічкою і барабанами під час роботи конвейєра.
Забороняється працювати з пересувними конвейєрами при несправній ходовій частині, відсутності обмежувального болта на підіймальній рамі.
В разі виявлення несправностей продовжувати роботу на конвейєрі забороняється.
Забороняється переміщати конвейєр в робочому положенні. Перед пересуванням і після закінчення роботи необхідно опустити конвейєр в крайнє нижнє положення.
Стаціонарні та переносні драбини, сходи
Устаткування, яке потребує постійного обслуговування на висоті більше 1,3 м, повинно бути споряджено стаціонарними сходами та площадками.
Площадки, які розміщені на висоті 1,3 м і більше над рівнем підлоги, а також сходи та перехідні містки повинні бути із всіх сторін обгороджені поручнями висотою не менше 1 м із суцільною зашивкою їх знизу бортом висотою не менше 0,1 м.
Ширина площадок для обслуговування устаткування і сходів повинна бути не менше 0,8 м. Ширина східців сходів і відстань між східцями за висотою повинні бути не менше 0,2 м. Ширина східців для металевих сходів повинна бути не менше 0,12 м.
Кут нахилу сходів, які ведуть до площадок для постійного обслуговування устаткування, повинен бути не більше 45 град., а до площадок періодичного обслуговування — не більше 60 град.
Поверхня металевих площадок і східці сходів повинні виконуватись з рифленої листової сталі.
Площадки для обслуговування устаткування з підвищеною небезпекою довжиною більше 3 м, а також у вибухонебезпечних приміщеннях повинні мати не менше двох сходів, розташованих з протилежних боків.
Біля вертикальних сходів і сходів з кутом нахилу до горизонту більше 75 град. при висоті більше 5 м, починаючи з висоти 3 м, повинні бути зроблені огорожі в вигляді дуг. Дуги розміщуються на відстані не більше 0,8 м одна від другої та з’єднуються не менше ніж трьома поздовжніми полосами.
Для устаткування, яке не потребує постійного обслуговування, виконання операцій по відбору товарів, допускається використання приставних драбин або розсувних драбин-стремянок довжиною не більше 5 м.
Верхні кінці драбин, які приставляються до труб, повинні мати спеціальні гаки або захоплювачі для їх удержання.
Контроль за станом драбин та стрем’янок повинна здійснювати особа із числа інженерно-технічних працівників, яка призначається розпорядженням по структурному підрозділі (складу, дільниці, майстерні) підприємства.
Періодичний огляд дерев’яних та металевих драбин повинен проводитися один раз в 3 місяці.
Всі переносні драбини і стрем’янки повинні випробуватися статичним навантаженям після виготовлення і капітального ремонту, а також періодично в процесі експлуатації:
драбини і стрем’янки металеві — 1 раз в 12 місяців;
драбини і стрем’янки дерев’яні — 1 раз в 6 місяців.
Випробування драбин і стрем’янок проводиться шляхом підвішування до східців і тятив статичного вантажу. Тривалість кожного випробування 2 хв.
Тятиви переносних драбин випробуються зосердженим вантажем масою 200 кг, який підвішується почергово до середини кожної східці, при установленні драбини під кутом 75 град. до підлоги.
Металеві підвісні драбини випробуються в робочому положенні. Драбина підвішується вертикально і кріпиться двома захоплювачами до конструкції. До середини нижньої східці підвішується вантаж масою 120 кг.
Дата і результати періодичних оглядів і випробувань драбин та стрем’янок фіксуються в журналі обліку і огляду такелажних засобів, механізмів і пристосувань.
Трапи і містки повинні бути жорсткими та мати кріплення, які б виключали можливість їх зміщення. Прогин настилу за максимальним розрахунковим навантаженням не повинен бути більше 0,02 м.
При довжині трапів і містків понад 3 м під ними повинні установлюватись проміжні опори. Ширина трапів і містків повинна бути не менше 0,6 м.
Трапи і містки повинні мати поручні, закраїни та один проміжний горизонтальний елемент.
Сходи площадок постійних робочих місць висотою більше 1,5 м повинні мати нахил до горизонту не більше 45 град., більшої висоти — не більше 60 град.
Сходи на висоті 3 — 5 м повинні мати перехідну площадку.
Площадка повинна мати табличку з зазначенням максимально допустимого загального і зосередженого навантаження.
Виконання настилів площадок і сходів повинно виключати ковзання.
Риштування і підмостки висотою до 4 м повинні допускатися до експлуатації тільки після прийняття їх виконавцем робіт, а вище 4 м — після технічного огляду їх комісією, призначеною наказом по підприємству.
Інструмент та пристосування, тара
Працівники підприємств повинні бути споряджені справним, правильно загостреним інструментом, який відповідає умовам праці. Весь інструмент повинен відповідати вимогам системи стандартів безпеки праці, Правилам безпеки під час роботи з інструментом та пристроями.
Ручний інструмент щоденного застосування повинен бути закріплений за робітниками для індивідуального користування.
Весь ручний слюсарно-ковальський інструмент (як в майстерні, так і виданий на руки) повинен оглядатися не рідше одного разу в 10 днів, а також безпосередньо перед застосуванням. Несправний інструмент підлягає вилученню.
Ручки молотків, кувалд і іншого інструменту ударної дії повинні міцно закріплюватись, виготовлятись із сухої деревини твердих листових порід або із синтетичних матеріалів, забезпечуючих експлуатаційну міцність і надійність в роботі.
Ручки молотків, кувалд і т.ін. повинні мати по всій довжині в розрізі овальну форму, бути гладкими, без тріщин.
Інструмент ударної дії (зубила, бородки) повинен мати гладку затилкову частину без тріщин, задирок, наклепів і скосів. На робочій частині інструмента не повинно бути пошкоджень.
Ключі гайкові односторонні, глухі двосторонні, із змінними головками і т.ін., без тріщин і задирок повинні мати стійке покриття поверхні для захисту від корозії.
Для робіт з вибухонебезпечними вантажами повинен застосовуватись інструмент із кольорового металу і інших матеріалів, що не іскрять.
Розміри зіву (захоплювача) гайкових ключів не повинні перевищувати розмірів головок болтів більш ніж на 0,3 мм.
Рукоятки лопат повинні міцно закріплюватися в держаках і бути гладкими.
Ломи повинні бути прямими, з відтягнутими і загостреними кінцями.
Поверхні металевих ручок кліщів повинні бути гладкими (без задирок,
зазубрин та ум’ятин) і очищеними від окалини. З внутрішньої сторони ручок кліщів
повинен бути упор, запобігаючий затисненню пальців руки.
Пластинчасті, зварні, штамповані ланцюги, які застосовуються на вантажопідіймальних машинах і для виготовлення стропів, повинні відповідати нормативній документації та мати сертифікат виготівника.
Технічний огляд і порядок огляду стропів, ланцюгів, траверсів і тари повинні відповідати вимогам Правил безпеки при роботі з інструментом і пристосуваннями.
Під час експлуатації знімні вантажозахоплювальні пристрої повинні піддаватися періодичному огляду особою, відповідальною за їх справний стан, в установлені строки, але не рідше ніж:
через кожні 6 місяців — траверси;
через кожні 10 днів — стропи;
через 1 місяць — кліщі, інші захоплювачі.
Результати огляду та випробування знімних вантажозахоплювальних пристроїв і тари повинні заноситись в журнал обліку і огляду.
Гвинтові і рейкові домкрати повинні мати стопорні пристрої, які б виключали вихід гвинта або рейки при находженні штока в верхньому крайньому положенні.
Рейкові домкрати повинні бути споряджені автоматичним гвинтовим гальмом, який виключає самовільне опускання вантажу. Домкрати з електричним приводом повинні бути споряджені пристроєм для автоматичного відключення двигуна в крайніх (верхньому і нижньому) положеннях штока.
Гідравлічні домкрати повинні бути обладнані пристроями (зворотним клапаном, діафрагмою), забезпечуючими повільне і плавне опускання штока або зупинку його в разі пошкодження трубопроводів, які підводять або відводять рідину.
Лещата на верстаках повинні бути укріплені так, щоб їх губки знаходились на рівні ліктя працюючого.
Відстань між осями лещат на верстаках повинна відповідати розміру оброблювальних деталей, але бути не менше 1 м.
Лещата повинні забезпечувати надійний затиск виробу.
Рухомі частини лещат повинні переміщатися без заїдань, ривків і надійно фіксуватися в належному положенні.
Ручні інструменти з приводом повинні мати справні засоби захисту згідно з ГОСТ 12.2.010-75, ГОСТ 12.2.013.0-91.
Виробнича тара повинна піддаватися технічному огляду і експлуатуватися у відповідності з вимогами ГОСТ 19822-82 і ГОСТ 12.3.010-82.
При огляді тари слід перевіряти: появу тріщин, спрацювання і скривлення захоплювальних пристроїв для стропування, справність фіксуючих пристроїв тари.
Тара вагою брутто понад 50 кг повинна піддаватися огляду перед початком її експлуатації, а також через кожні 6 місяців та після ремонту.
Тара, яка переміщується вантажопідіймальними машинами і устаткуванням, на яке розповсюджуються Правила Держнаглядохоронпраці, повинна підлягати огляду щомісячно.
Застосовувані на оптових підприємствах піддони і тара-обладнання повинні відповідати:
піддони плоскі — ГОСТ 9078-84;
піддони ящикові і стоячні — ГОСТ 9570-84;
тара-обладнання — ГОСТ 24831-81.
Вимоги безпеки до парових і водогрійних котлів
Організація безпечної експлуатації і обслуговування
Керівництво підприємства повинно забезпечити утримання котлів у справному стані і безпечні умови їх експлуатації шляхом належного обслуговування.
З цією метою керівник підприємства зобов’язаний:
призначити відповідального за справний стан і безпечну експлуатацію котлів з числа інженерно-технічних працівників, які пройшли навчання та перевірку знань в установленому порядку;
забезпечити інженерно-технічних працівників правилами та іншою нормативною документацією по безпечній експлуатації котлів;
призначити в необхідній кількості обслуговуючий персонал, який пройшов навчання та перевірку знань, має посвідчення на право обслуговування котлів, приладів безпеки, контрольно-вимірювальних приладів, хімводоочищення, живильних насосів і іншого допоміжного обладнання;
розробити та затвердити виробничі інструкції з безпечної експлуатації котлів;
установити порядок та забезпечити періодичність перевірки знань керівними і інженерно-технічними працівниками правил, норм і інструкцій по безпечній експлуатації котлів у відповідності з Типовим положенням про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці, а також знань персоналом виробничих інструкцій;
забезпечити виконання інженерно-технічними працівниками Правил будови і безпечної експлуатації парових і водогрійних котлів та цих Правил, а обслуговуючим персоналом інструкцій;
забезпечити проведення технічних оглядів та діагностування котлів в установлені строки;
проводити періодично, не рідше одного разу в рік, обстеження котлів з наступним повідомленням інспектора Держнаглядохоронпраці про наслідки цього обстеження.
В котельні повинні бути годинник і телефон для зв’язку з місцями споживання теплоенергії, а також з технічними службами і керівником підприємства.
В котельну не повинні допускатися особи, які не мають відношення до експлуатації котлів і обладнання котельної.
Відповідальність за справний стан і безпечну експлуатацію котлів повинна бути покладена наказом по підприємству на начальника котельної, а при його відсутності — на інженерно-технічного працівника, який виконує функції начальника котельної. Номер і дата наказу про призначення відповідальної особи повинні бути записані в паспорт котла.
Відповідальний за справний стан і безпечну експлуатацію повинен забезпечити:
утримання котлів у справному стані;
своєчасне проведення планово-попереджувального ремонту котлів та підготовку їх до технічного огляду;
своєчасне усунення виявлених несправностей;
обслуговування котлів навченим і атестованим персоналом;
обслуговуючий персонал — інструкціями, а також періодичну перевірку знань цих інструкцій;
виконання обслуговуючим персоналом виробничих інструкцій;
Відповідальний за справний стан і безпечну експлуатацію котлів зобов’язаний:
регулярно оглядати котли в робочому стані;
щоденно в робочі дні перевіряти записи в змінному журналі з підписом у ньому;
проводити роботу з персоналом щодо підвищення його кваліфікації;
проводити технічний огляд котлів;
зберігати паспорти котлів і інструкції заводів-виготівників по монтажу і експлуатації;
проводити протиаварійне тренування з персоналом котельної;
приймати участь в обстеженнях і технічних оглядах, які проводяться інспектором Держнаглядохоронпраці;
перевіряти правильність ведення технічної документації при експлуатації і ремонті котлів та забезпечити її зберігання;
приймати участь в комісії по атестації і періодичній перевірці знань інженерно- технічних працівників і обслуговуючого персоналу;
своєчасно виконувати приписи, видані органами Держнаглядохоронпраці.
Відповідальний за справний стан і безпечну експлуатацію котлів має право:
усувати від обслуговування котлів персонал, який допустив порушення інструкцій або виявив незадовільні знання;
подавати керівництву підприємства пропозиції щодо притягнення до відповідальності інженерно-технічних працівників і осіб із числа обслуговуючого персоналу, які порушили правила і інструкції;
подавати керівництву підприємства пропозиції щодо усунення причин, які спричиняють порушення вимог правил та інструкцій.
Періодична перевірка знань персоналу, обслуговуючого котли, повинна проводитись не рідше одного разу в 12 місяців.
Позачергова перевірка знань проводиться:
при переводі на інше підприємство;
в разі переводу на обслуговування котлів другого типу;
при переводі котла на спалення іншого виду палива;
при перерві в роботі більше 6 місяців;
за рішенням адміністрації або за вимогою інспектора Держнаглядохоронпраці.
При перерві в роботі за спеціальністю більше 12 місяців персонал, який обслуговує котли, після перевірки знань повинен перед допуском до самостійної роботи пройти стажування для відновлення практичних навиків за програмою, затвердженою керівником підприємства.
Допуск персоналу до самостійного обслуговування котлів повинен оформлятися наказом по підприємству.
Забороняється залишати котел без постійного нагляду з боку обслуговуючого персоналу як під час роботи котла, так і після його зупинки до зниження тиску в ньому до атмосферного.
Перевірка контрольно-вимірювальних приладів, автоматичних захистів, арматури і живильних насосів
Перевірка справності дії манометрів, запобіжних клапанів, показників рівня води і живильних насосів повинна проводитись в такі строки:
для котлів з робочим тиском до 1,4 МПа (14 кгс/кв.см) включно — не рідше одного разу в зміну;
для котлів з робочим тиском вище 1,4 МПа (14 кгс/кв.см) до 4 МПа (40 кгс/кв.см) включно — не рідше одного разу за добу;
Про результати перевірки робиться запис в змінному журналі.
Перевірка справності манометра проводиться за допомогою триходового крана або замінюючих його запірних вентилів шляхом установлення стрілки манометра на нуль.
Не рідше одного разу в 12 місяців манометри повинні бути перевірені з установленням клейма або пломби за порядком, передбаченим Держстандартом України.
Шкала манометра вибирається такою, щоб при робочому тиску стрілка манометра знаходилась в середній третині шкали.
На шкалі манометра повинна бути нанесена червона риска на рівні тиску, відповідного робочому тиску для даного елемента з урахуванням додаткового тиску від ваги стовпа рідини.
Перевірка покажчиків рівня води проводиться шляхом їх продувки. Справність понижених показників рівня перевіряється звіренням їх показань з показаннями показників рівня води прямої дії.
Справність запобіжних клапанів перевіряється примусовим короткочасним їх «підривом».
Перевірка справності резервних живильних насосів здійснюється шляхом їх короткочасного включення у роботу.
Перевірка справності сигналізації і автоматичних захистів повинна проводитися у відповідності з графіком і інструкцією, затвердженими керівником (головним інженером) підприємства.
Аварійна зупинка котла
Котел повинен бути негайно зупинений і відключений дією захистів або персоналом у випадках, передбачених виробничою інструкцією, зокрема:
виявленні несправності запобіжного клапана;
якщо тиск в барабані котла піднявся вище дозволенного на 10% і продовжує
рости;
зниження рівня води нижче нижнього допустимого рівня;
підвищення рівня води вище вищого допустимого рівня;
припинення дії всіх живильних насосів;
припинення дії всіх показників рівня води прямої дії;
якщо в основних елементах котла (барабані, колекторі, камері, пароводоперепускних і водоопускних трубах, парових і живильних трубопроводах, жаровій трубі, вогневій коробці, кожусі топки, трубній решітці, зовнішньому сепараторі, арматурі) будуть виявлені тріщини, випинання, пропуски в їх зварних швах, обрив анкерного болта або в’язі;
недопустимого підвищення або зниження тиску в тракті прямоточного котла до вбудованих засувок;
погасання факелів в топці при камерному спаленні палива;
зниження розходу води через водогрійний котел нижче мінімально допустимого значення;
зниження тиску води в тракті водогрійного котла нижче допустимого;
підвищення температури води на виході із водогрійного котла до значення на 20 град.С нижче температури насичення, яка відповідає робочому тиску води в вихідному колекторі котла;
несправності автоматики безпеки або аварійної сигналізації, включаючи зникнення напруги на цих пристроях;
появи пожежі в котельній, яка загрожує обслуговуючому персоналу або котлу.
Порядок аварійної зупинки котла повинен бути зазначений в виробничій
інструкції, а причини аварійної зупинки котла записані в змінному журналі.
Реєстрація, технічний огляд та дозвіл на експлуатацію
Котли до пуску в роботу повинні бути зареєстровані в органах Держнаглядохоронпраці.
Реєстрації в органах Держнаглядохоронпраці не підлягають котли, в яких (t —100) V < 5, де t — температура насиченої пари при робочому тиску, град.С; V — водяний об’єм котла, куб.м.
Реєстрація проводиться на підставі письмової заяви власника котла або організації, яка його орендує.
При реєстрації повинні бути представлені:
паспорт;
акт про справність котла, якщо він надійшов з заводу-виготівника в зібраному вигляді (або переставлений з одного місця на інше);
посвідчення про якість монтажу (видане організацією, яка його проводила);
креслення приміщення котельної (план і поперечний розріз, а за необхідності — і повздовжній розріз);
довідка про відповідність водопідготовки проекту;
довідка про наявність і характеристику живильних пристроїв і відповідність їх проекту;
інструкція заводу-виготівника по монтажу і експлуатації котла.