Роботи на пресувальному обладнанні повинні виконуватись відповідно до вимог НПАОП 28.4-1.07-85, ОСТ 11.12.0017-87, ГОСТ 12.3.020-80, ГОСТ 12.2.117-88.
6.5.11 . Пресове обладнання повинно бути заземлене згідно з ГОСТ 12.1.030-81, НПАОП 40.1-1.32-01. Рухомі частини пресів, пресблоків, оснащення, електромагніти, електродвигуни повинні мати відповідні захисні засоби (запобіжні щитки, екрани, кришки, сітчасте огородження), що виключають можливість травмування ними. Всі преси повинні бути обладнані пристроями для аварійного відключення. Перед початком роботи на пресі необхідно впевнитись в наявності заземлення, справності захисних пристроїв і гальм, що повинно бути передбачено інструкцією, затвердженою керівником підприємства.
Порядок виконання робіт на пресі (встановлення і знімання пресблоків, налагоджування, пресування, калібрування, ремонтні роботи) повинен визначатись відповідними інструкціями, затвердженими керівником підприємства. Не дозволяється виконувати роботу на пресовому
обладнанні при наявності просипів матеріалу до усунення їх причин та прибирання матеріалу, що просипався.
Роботи з регулювання і кріплення змінної оснастки, ремонту пресів і пресблоків повинні проводитись тільки після повної зупинки пресів, відключення їх від електромережі і пневмомережі. На гідравлічних пресах необхідно забезпечити попередньо встановлення упорів під верхню траверсу, плиту матриці. Порядок роботи визначається інструкцією, затвердженою керівником підприємства.
При роботі на пресі необхідно забезпечити регулярну перевірку центрування верхнього і нижнього пуансонів, голок, кріплення пресблоків, вузлів касети, подавання мастила. На пресах типу КО при перевірці стану кріплення голок, підтягування гайок кріплення до центрального стрижню необхідно попередньо перекрити кран управління і відключити подачу повітря на центральний стрижень. Порядок виконання робіт визначається відповідними інструкціями, затвердженими керівником підприємства.
Знімання пресованих виробів повинно виконуватись спеціальними пристосуваннями та інструментами. При навантаженні виробів у піддони, короби, контейнери, які повинні відповідати вимогам ГОСТ 19822-88, ГОСТ 12.3.010-82, не дозволяється перевищувати рівень, при якому в процесі транспортування тари можливе падіння виробів. Перевірка обладнання та пристроїв повинні виконуватись перед їх використанням згідно з інструкцією, затвердженою керівником підприємства.
Завантажувальні отвори печей спікання повинні бути забезпечені екранами, що захищають від впливу тепла під час відкривання затвору печі та протягом роботи до його закриття. При подачі піддонів з виробами в піч спікання перебувати проти завантажувального отвору печі не дозволяється.
Електричні печі спікання повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.007.9-88, НПАОП 40.1-1.32-01, РТМ 00Н.689.02-75, НПАОП
-1.07-01, газові печі - вимогам ДБН В.2.5-20-2001, НПАОП 0.00-1 .2098, НПАОП 60.3-1.15-71.
Спікання виробів повинно проводитись у вакуумі або захисній атмосфері газу, що вміщує водень (ендогаз, екзогаз).
Робота на печі спікання, початок подачі природного або захисного газу в піч і припинення його повинно проводитись за нарядом- допуском у відповідності з інструкцією, затвердженою керівником підприємства.
Перед розпалюванням газової печі необхідно перевірити:
загальну готовність печі;
справність запірних пристроїв на газопроводі і свічок для продування;
справність і роботу шиберів, наявність тяги в печі.
Розпалювання печі слід проводити згідно з інструкцією, затвердженою
керівником підприємства. При запалюванні пальника необхідно використовувати окуляри та захисний щиток. Не дозволяється при цьому заглядати в лючок.
Печі спікання повинні бути обладнані пристроями для відведення і спалювання технологічного газу, що виходить з печі, і пристроями для відведення продуктів згоряння, а також пристроями для подавання в піч інертного газу під час запуску чи при зупинках печі, аваріях або ремонті та видалення його після виходу з печі. Порядок дій повинен бути передбачений інструкцією, затвердженою керівником підприємства.
Газові печі спікання повинні бути обладнані:
системою контролю за наявністю факелу основних пальників і пристроями для припинення подачі газу в разі згасання факелу;
системою відключення подачі технологічного газу при падінні тиску в газопроводі нижче передбаченого в проекті граничного рівня;
системою контролю за факелом допалення газу, яка повинна
виключати можливість відривання і згасання факелу.
Контроль за наявністю горіння газу на свічці повинен бути автоматичним, зблокованим з системою подачі газу і аварійною вентиляцією.
Пристрої систем безпеки і контролю печей повинні бути передбачені проектом виробництва. Порядок їх експлуатації повинен бути визначений відповідними інструкціями, затвердженими керівником підприємства.
Роботи на газових печах повинні бути призупинені:
-при зменшенні тиску газу (що спалюється, як паливо чи захисного) до граничних значень, заданих в інструкції з експлуатації печі;
при виявленні витоку газу;
при несправності механізмів подавання, переміщення або розвантаження піддонів;
при відсутності захисного газу;
при наявності несправності в системі вентиляції.
Перевірка витоку газу повинна проводитися згідно з інструкцією, затвердженою керівником підприємства.
При роботі печей спікання отвори їх, які постійно чи періодично відкриваються, повинні бути обладнані пристроями для створення вогняної завіси, для перешкодженння попаданню всередину печі повітря і забезпечення спалення газу, який виходить з печі.
При падінні тиску захисного газу проектом повинна бути передбачена автоматична подача в піч інертного газу. Повинна бути також передбачена можливість подачі інертного газу через засувку ручного пуску.
Порядок дій визначається інструкцією, затвердженою керівником підприємства.
В разі відхилення від норми параметрів роботи печі спікання, яке може призвести до аварійної ситуації, проектом повинно бути передбачено включення світлової та звукової сигналізації з подаванням сигналу диспетчеру. Порядок дій персоналу при цьому визначається інструкцією, затвердженою керівником підприємства.
До початку роботи на печах необхідно перевірити технічний стан печі, справність механізмів переміщення піддонів, справність затворів, стан апаратури і газопроводів, наявність і справність огороджень і пристосувань, справність загальнообмінної вентиляції і аспірації, електрообладнання і заземлення, наявність газового середовища заданого складу. Порядок дій визначається інструкцією, затвердженою керівником підприємства.
Холодильник для охолодження спечених виробів повинен бути герметичним. Необхідно забезпечити згідно з проектом підтримання в ньому захисного газового середовища з заданим складом і тиском газу, спалення газу на виході з холодильника, контроль температури виробів. Температура повинна бути задана в інструкції, затвердженій керівником підприємства.
Для унеможливлення підсмоктування повітря в холодильник піч, з боку її розвантаження, повинна бути обладнана шлюзовою камерою. Холодильник повинен бути обладнаний також пристроями для контролю подачі води в систему його охолодження.
Розкриття холодильника повинно проводитись тільки після припинення подачі захисного газу, що містить водень, і продування холодильника інертним газом. Закінчення продування повинно визначатись шляхом аналізу газу в холодильнику у відповідності до інструкції, затвердженої керівником підприємства.
В печах спікання і холодильниках повинна бути забезпечена максимальна механізація і автоматизація операцій відкривання і закривання засувок, шиберів, дверцят печі, завантаження і розвантаження пристроїв (тари) з виробами і передачі їх для подальших операцій. Управління засувками, шиберами, дверима печей, а також механізмами переміщення тари з виробами повинно бути дистанційним.
До печей спікання і холодильників повинен бути забезпечений доступ з усіх боків для огляду стін і склепіння, а також можливість нагляду за станом садки печі. Порядок і терміни проведення контролю стану стін, склепіння і садки печі повинні бути зазначені в інструкції, затвердженій керівником підприємства.
Печі спікання і холодильники повинні бути обладнані у відповідності до вимог РТМ 6.28-009-90 запобіжними пристроями для розвантаження тиску в разі виникнення вибуху.
Приготування контрольованих газових середовищ
Електрична частина установок для приготування і використання контрольованих газових середовищ, що містять водень, повинна відповідати вимогам РТМ 00Н.689-02-75, НПАОП 40.1-1.32-01, ГОСТ 12.2.007.9-88, НПАОП 40.1.-1.07-01, газова частина - вимогам ДБН В.2.5-20-2001, НПАОП 0.00-1.20-98, НПАОП 60.3-1.15-71.
Екзотермічні та ендотермічні установки для виготовлення відновлювальних і захисних газових середовищ повинні бути укомплектовані запобіжними і блокуючими пристроями, передбаченими проектом, що відповідають вимогам РТМ ООН 689.02-75 та ОСТ 26.04-90776.
Пристрої контролю тиску газу з сигналізацією про падіння тиску повинні бути зблоковані з пристроями, що забезпечують припинення подачі газу в установку і зупинку газодувки при умові відхилення тиску газу, що подається, від заданого мінімального значення.
Пристрої контролю і регулювання температури в камері спалювання, газогенераторах з газовим нагріванням та інших апаратах, де використовується пальникове обладнання, повинні забезпечити підтримання заданих в проекті значень температури. Системи блокування повинні забезпечити припинення подачі газу в установку і зупинку газодувки у разі зниження температури в камері спалювання та в газогенераторах нижче допустимого значення та блокування або вимикання нагрівальних елементів ендогенератора при підвищенні температури вище заданої.
Пристрої контролю подачі води в камеру спалювання з водяним охолодженням повинні бути зблоковані з пристроями, що забезпечують припинення технологічного процесу в разі припинення подачі води.
Вогнезахисні пристрої на трубопроводі подачі газоповітряної суміші до ендогенератору повинні унеможливлювати проникнення полум'я до газодувки.
Спрацювання будь-якої з систем блокування установки повинно супроводжуватись світловою та звуковою сигналізацією. Контрольовані параметри повинні бути визначені в проекті.
Порядок дій персоналу в разі спрацювання систем блокування, а також сигналізації повинен визначатись інструкціями, затвердженими керівником підприємства.
При використанні для приготування захисних атмосфер рідкого аміаку і пропан-бутанових сумішей при їх зберіганні, використанні та транспортуванні необхідно дотримуватися вимог НПАОП 0.00-1.20-98, НПАОП 60.3-1.15-71, НАОП 0.00-1.07-94. Вимоги до якості аміаку рідкого технічного регламентуються ГОСТ 6221-82.
Для контролю за станом повітряного середовища у відповідності до ГОСТ 12.1.016-79 в приміщеннях на дільницях приготування та використання відновлювальних та захисних газових середовищ проектом повинні бути передбачені газоаналізатори водню і сигналізатори небезпечної концентрації водневоповітряних сумішей. Сигнал небезпеки повинен подаватись при концентрації газу, що складає 20% значення нижньої концентраційної границі вибуховості суміші
Кількість і місця встановлення аналізаторів визначаються в проекті. Порядок дій персоналу при спрацюванні сигналізації повинен визначатися інструкцією, затвердженою керівником підприємства.
Установка для приготування захисного газу, який містить водень, може бути розміщена безпосередньо біля печей спікання, на відстані від них чи в окремому приміщенні. Між персоналом, який обслуговуює установку для приготування захисного газу, і устаткуванням, де газ використовується, повинна бути обладнана лінія двостороннього зв’язку .
Аспірація технологічного обладнання
Технологічні джерела шкідливих виділень повинні бути максимально герметизовані. У випадку неможливості герметизації технологічного обладнання воно повинно бути забезпечене аспіраційними укриттями і відсосами, приєднаними до аспіраційних установок.
Системи аспірації повинні забезпечувати видалення газів, пари, пилу від місць їх утворення таким чином, щоб унеможливити підвищення вмісту цих речовин в робочій зоні виробничих приміщень до рівня, що перевищує граничнодопустимі згідно з ГОСТ 12.1.005-88 концентрації.
Продуктивність аспіраційних відсосів, необхідні швидкості руху газу (повітря), розрідження в укриттях, отворах та нещільностях виробничого обладнання повинні бути розраховані і задані в технологічній частині проекту.
Матеріали повітропроводів і обладнання систем аспірації при їх проектуванні і реконструкції повинні бути вибрані з урахуванням характеристик вибухо- пожежонебезпеки речовин і матеріалів, які використовуються чи створюються в технологічних процесах, і забезпечувати вимоги СНиП 2.04.05-91, НПАОП 40.1-1.32-01, ГОСТ 12.1.010-76, ГОСТ 12.1.004-91, НПАОП 0.00-1.29-97, ГОСТ 12.1.01893.
Конструкція укриття технологічного обладнання чи окремих його вузлів повинна виключати можливість утворення в них застійних зон. Укриття повинні бути з крутими відкосами, на поверхні яких не може затримуватися пил, і не мати горизонтальних площадок як усередині, так і зовні. Укриття не повинні створювати труднощів в обслуговуванні обладнання.
Аспіраційні системи повинні бути зблоковані з технологічним обладнанням, яке вони обслуговують, таким чином, щоб вони починали працювати, випереджаючи запуск обладнання, а припиняли роботу після його зупинки.
Аспіраційні системи повинні мати дистанційне управління. Крім того, безпосередньо біля аспіраційного обладнання повинні бути передбачені пускові пристрої та кнопка відключення із защіпкою. Порядок пуску і зупинки аспіраційних установок повинен передбачатись інструкцією, затвердженою керівником підприємства.
При несправності пристроїв аспіраційних систем не дозволяється експлуатувати обладнання і транспортні засоби, які обслуговуються цими системами.
У випадку, якщо зупинка виробничого обладнання (процесу) одночасно з відключенням аспіраційних систем неможлива, або якщо при зупинці обладнання продовжується виділення шкідливих та вибухонебезпечних речовин у виробничу зону, для аспіраційних систем повинні бути передбачені резервні вентилятори. Переключення на резервні вентилятори повинно здійснюватись автоматично. Порядок дій персоналу повинен передбачатись відповідними інструкціями, затвердженими керівником підприємства.
Продуктивність аспіраційних систем повинна бути розрахована на одночасну роботу всього технологічного обладнання, яке обслуговується цією системою.
Концентрацію шкідливих чи вибухо- пожежонебезпечних речовин в повітрі, що аспірується, належить приймати з розрахунку роботи технологічного обладнання з максимальною загрузкою.
Повітря, що аспірується, та технологічні викиди, які не повертаються в технологічний процес, перед викидом їх в атмосферу повинні бути очищені від шкідливих домішок у відповідності до вимог ГОСТ 17.2.3.02-76, СНиП 2.04.05-91. Порядок і строки проведення вимірювань вмісту шкідливих речовин в викидах визначаються інструкцією, затвердженою керівником підприємства.
Експлуатація газоочисних і пилоуловлюючих установок повинна виконуватись згідно з Правилами технической эксплуатации газоочистительных и пылеулавливающих установок, затвердженими Мінхіммашем СРСР.
Плавильні печі повинні бути обладнані системою аспірації для локалізації та видалення пилу та газу, які створюються в процесі приготування розплаву, введення флюсів, знімання шлаку, зливання та розпилення розплаву, а в разі використання газових плавильних печей - також продуктів згоряння природного газу.
Продуктивність системи аспірації печі повинна визначатися умовами забезпечення локалізації шкідливих виділень, що створюються, при забезпеченні зниження температури газу, який аспірується, до допустимих для пилоуловлюючих апаратів значень. Зниження температури газу до заданого для прийнятого пилоуловлюючого апарата значення повинно забезпечуватись шляхом охолодження його у відповідному охолоджувачі або організованого підмішування повітря з приміщення.
При використанні для очищення газів рукавних фільтрів перед ними необхідно встановити датчик температури з засобами сигналізації при досягненні граничного заданого значення температури. Датчик повинен бути зблокований з пристроями, що забезпечують при умові подальшого підвищення температури відведення газового потоку на байпас в обхід фільтрів.
Регулювання охолодження газу, що аспірується, повинно забезпечити режим роботи аспіраційної системи, при якому температура газів не перевищує задану для фільтруючого матеріалу і водночас унеможливлює приближення її до точки роси, і конденсування вологи на фільтруючому матеріалі.
Щоб унеможливити попадання в аспіраційну систему розжарених частинок під час зняття шлаку з поверхні розплавленого металу, у місці входу в аспіраційну систему трубопроводу місцевого відсосу повинен бути встановлений іскрогасник.
При аспірації вологого нагрітого повітря від сушильних барабанів, змішувачів шихти, місць перевантаження нагрітих матеріалів проектом повинні бути передбачені заходи, що унеможливлюють утворення конденсату на внутрішній поверхні аспіраційних пристроїв і повітропроводів.
В системах аспірації технологічного обладнання вибухо- пожежонебезпечних виробництв повинен бути забезпечений контроль вмісту газу, пари і пилу і в повітрі, що аспірується.
Концентрація вибухо-пожежонебезпечних газу, пари чи пилу не повинна перевищувати 50% величини їх нижньої концентраційної границі вибуховості. Значення допустимої концентрації вибухо- пожежонебезпечних речовин повинно зазначатись в технологічному регламенті.
Для забезпечення зниження концентрації вибухо- пожежонебезпечних речовин в повітрі, що аспірується, до безпечного рівня рекомендується використовувати аспіраційні відсоси з регулювальними манжетами. Контроль вмісту вибухо-пожежонебезпечних речовин в повітрі, що аспірується, повинен проводитись за графіком згідно з інструкцією, затвердженою керівником підприємства.
У разі, якщо при аспірації обладнання, де створюються вибухонебезпечний пил чи газ, немає можливості виконати вимоги, викладені в пункті 6.7.13 цих Правил, повинні застосовуватися індивідуальні автономні аспіраційні системи. В повітрі, яке аспірується цими системами, необхідно за рахунок використання інертного газу забезпечити зниження вмісту кисню до безпечного значення. Вибухобезпечна концентрація кисню повинна бути визначена в залежності від матеріалів і речовин, які використовуються чи створюються.
В аспіраційних установках, в яких здійснюється очищення повітря, повинні бути передбачені системи блокування, що унеможливлюють роботу відповідного технологічного обладнання і аспіраційних установок в разі несправності пилоуловлюючого апарата.
Видалення пилу з пилоуловлювальних апаратів аспіраційних систем повинно проводитись безперервно або періодично. Періодичне видалення пилу повинне проводитись за графіком, затвердженим керівником підприємства. Вивантаження пилу з пилозбірників і його транспортування повинні бути механізовані. Пристрої для вивантаження і транспортування пилу повинні виключати можливість його надходження в приміщення.
При видаленні вибухо- і пожежонебезпечного пилу повинні використовуватись іскробезпечні пристосування і інструменти, а також повинні бути вжиті заходи згідно з вимогами ГОСТ 12.1.018-93, ГОСТ 12.4.124-83 і НПАОП 0.00-1.29-97, які виключають можливість утворення розряду статичної електрики. Ці заходи повинні бути передбачені проектом .
Для захисту від дії агресивних і абразивних речовин, які містяться в повітрі, що аспірується, повітропроводи аспіраційних систем повинні мати відповідне покриття.
При трасуванні аспіраційних систем для запобігання відкладенням пилу повітропроводи необхідно прокладати вертикально або з нахилом до горизонту під кутом не менше 45°. Величина швидкості руху аспірованого повітря повинна бути визначена, виходячи з умов запобігання осадженню пилу і утворенню відкладень.
Повітропроводи аспіраційних систем повинні регулярно очищатися від відкладень пилу і конденсату. Очищення повітропроводів повинно проводитись тільки після зупинки вентилятора і видалення накопиченого пилу або конденсату з пилоуловлювача. При очищенні від відкладень вибухо-пожежонебезпечного пилу необхідно використовувати інструменти, що виключають можливість виникнення іскор при ударі чи розрядів статичної електрики.
Перевірка ефективності роботи кожної аспіраційної системи повинна проводитись систематично за графіком і у відповідності до інструкції, затвердженої керівником підприємства, а також після її ремонту або реконструкції.
Аспіраційні установки, які не дають необхідного ефекту, підлягають реконструкції, випробуванню і налагодженню як нові, з переоформленням паспортів.
Зовнішній огляд і перевірка герметичності аспіраційних укриттів і справності аспіраційних систем повинні проводитись перед початком кожної зміни. Порядок проведення огляду і перевірки повинен визначатись інструкцією, затвердженою керівником підприємства.
Очищення і ремонт аспіраційних систем повинні проводитись за графіком, затвердженим керівником підприємства, з реєстрацією проведених робіт в журналі ремонту, з дотриманням вимог даних Правил.
Повітроводи аспіраційних систем, пилоуловлюючі апарати, бункери уловленого пилу, які обслуговують виробництва, де використовуються чи створюються горючі або вибухонебезпечні матеріали, повинні бути обладнані розривними запобіжними мембранами згідно з розрахунками в проекті у відповідності до РТМ 6.28.009-90.