НПАОП 27.4-1.11-06Правила безпеки у виробництві свинцю та цинку

використання для освітлення обладнання з вибухонебезпечним повітряним середовищем переносних світильників у вибухозахищеному виконанні напру­гою не вище 12 В;

забезпечення осіб, що виконують ремонт та ревізію апаратів, захисними засобами від пилу та шкідливих газів.

    1. Камери рукавних фільтрів після їх спорудження та капітального ре­монту повинні бути герметизовані.

    2. Перед пуском рукавного фільтра або всієї установки необхідно:

оглянути всі механізми та перевірити їх непошкодженість, перевірити їх

дію;

перевірити ущільнення фільтра, лазів та інших елементів установки, а та­кож надійність їх кріплення та стан рукавів;

перевірити правильність положення клапанів у закритому та відкритому станах та закриття запірних пристроїв на газопроводах.

    1. При роботі рукавних фільтрів необхідно слідкувати за регулярним своєчасним вивантаженням пилу та не допускати її накопичення.

    2. Не дозволяється виконувати ревізію струшувального механізму та пе­ревіряти стан рукавів під час роботи струшувального механізму.

    3. Циклони, які призначені для вловлювання вибухонебезпечного пилу, повинні бути обладнані запобіжними клапанами.

    4. Одночасне очищення (шуровка) декількох бункерів батарейних цик­лонів та колекторів не дозволяється.

    5. Роботи з ремонту та огляду газоходів виконуються за нарядом- допуском.

    6. При ремонті, огляді газоходів повинно бути виключено проникнення газів на дільницю газоходу, що ремонтується.

    7. Конструкція газоходів повинна забезпечувати легке та безпечне очи­щення їх від пилу. Лази для ревізії газоходів повинні мати робочі площадки.

    8. Підземні газоходи повинні бути газонепроникними, а склепіння леж- ників повинні бути засипані піском або іншим сухим та щільним теплоізолюва- льним матеріалом завтовшки не менше 100 мм. Засипати шлаком склепіння ле- жників не дозволяється.

    9. В аспіраційних системах горизонтальні ділянки повітропроводів та ділянки з невеликим нахилом повинні бути мінімальної довжини, а в місцях можливого накопичення пилу - мати оглядові вікна та люки. Люки для ревізії повітропроводів повинні мати робочі площадки.

    10. Усі регулювальні пристрої та засуви люків повітропроводів для вида­лення пожежовибухонебезпечного пилу повинні бути виконані з безіскрових матеріалів.

    11. Повітропроводи аспіраційних систем повинні бути виконані із него­рючих матеріалів, легко розбиратись і очищатись від пилу, у тому числі мокрим способом.

    12. Вхідні отвори місцевих відсмоктувачів аспіраційних систем повинні бути затягнені металевою сіткою.

    13. Швидкість руху повітря у повітропроводах аспіраційних систем, що відсмоктують з приміщення пил оксиду цинку, відновника, та в газоходах пне­вмотранспорту інших пожежовибухонебезпечних матеріалів не повинна пере­вищувати швидкість, достатню для ефективного (без осідання в повітропрово­дах) транспортування матеріалу.

    14. Аспіраційні системи повинні включатися в роботу до пуску відповід­ного технологічного устаткування і виключатися тільки після його зупинки.

    15. Обладнання цехів, відділень та дільниць з виробництва свинцю та ци­нку повинно підлягати огляду та ремонтам у терміни, передбачені графіками, складеними згідно з вимогами Положення про планово-попереджувані ремонти (ППР) обладнання та транспортних засобів на підприємствах кольорової мета­лургії.

    16. Уносити зміни в конструкцію агрегатів основного обладнання або в технологічні схеми дозволяється тільки за узгодженням з генеральним проекту­вальником підприємства, заводом-виробником обладнання. При цьому зміни, що вносяться, не повинні знижувати рівень безпеки виробництва та повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів з охорони праці.

Основне обладнання після внесення в нього конструктивних змін може бу­ти введено в експлуатацію тільки після прийняття його комісією, склад якої за­тверджується роботодавцем.

    1. Апарати, ємності, газопроводи та інше обладнання виробництва сви­нцю та цинку, у яких містилися токсичні, інертні гази або є залишки речовин, що виділяють ці гази, перед проведенням робіт усередині них повинні бути від­ключені від діючого обладнання та трубопроводів за допомогою запірної арма­тури, заглушок, звільнені від продуктів та ретельно провітрені з наступним аналізом повітряного середовища на вміст токсичних газів. За запірною арма­турою також повинна бути встановлена металева заглушка.

Заглушки повинні виготовлятися за кресленням, розраховані на тиск в єм­ності, трубопроводі та мати хвостовики, що виступають за межі фланців.

    1. Установка та зняття заглушок повинні відмічатися у спеціальному журналі за підписом працівника, що встановив або зняв заглушку. Усі заглушки повинні бути пронумеровані. Номер та розрахунковий тиск повинні бути вибиті на хвостовику заглушки.

    2. Апарати, ємності та інше обладнання, яке під час роботи мало пере­бувати під надлишковим тиском, перед розкриттям (зняттям) кришок повинні бути ретельно перевірені на відсутність надлишкового тиску, про що необхідно зробити відповідний запис у наряді-допуску на виконання робіт.

    3. Усі роботи всередині газоходів та лежників повинні виконуватися пі­сля відключення їх від агрегатів і загального лежника та ретельного провітрю­вання з подальшим аналізом повітря на вміст токсичних речовин.

    4. Роботи в газонебезпечних місцях повинні виконуватися відповідно до вимог НПАОП 0.00-5.11-85.

    5. Ремонтні роботи вентиляторів у вентиляційних приміщеннях нале­жить виконувати за нарядом-допуском. Перед проведенням робіт у цих примі­щеннях слід здійснити аналіз повітря на вміст токсичних газів.

    6. На проведення ремонту металоконструкцій печей, а також розбирання футерівки належить складати проект організації робіт, який включає в себе по­слідовність операцій, терміни їх виконання, відповідальних виконавців і за­тверджується роботодавцем. Роботи повинні виконуватися під контролем пра­цівника, відповідального за їх проведення, та прийматися спеціальною комісією із складанням акта приймання виконаних робіт.

    7. При ремонтних роботах, що супроводжуються пилоутворенням, не­обхідно здійснювати пилопридушення або евакуацію пилу місцевими відсмок- тувачами.

    8. При холодному ремонті електропечей електроди повинні бути закріп­лені знизу металевими конструкціями або вийняті з печі.

    9. У цехах, відділеннях, на дільницях виробництва свинцю та цинку по­винен бути складений перелік гарячих ремонтів металургійних агрегатів і за­тверджений роботодавцем.

При виконанні гарячих робіт для захисту працівників від тепловипроміню­вання повинні застосовуватися екрануючі пристрої та повітряне душування.

    1. Сушка та розігрів печей повинні проводитися за графіком, затвердже­ним роботодавцем.

    2. Ремонт виливниць, казанків, шлаковень тощо належить проводити пі­сля їх охолодження. Температура повітря в них повинна бути не вище +40оС.

    3. У рукавних фільтрах повинні бути передбачені точки контролю філь­трувальних елементів.

    4. Проведення зварювальних робіт на апаратах, що перебувають під ти­ском, не дозволяється.

    5. Проводити ремонтні роботи на трубопроводах, що заповнені токсич­ними речовинами, не дозволяється.

    6. Обслуговування та експлуатація електрозварювальних установок по­винні відповідати вимогам НПАОП 0.00-1.21-98 та ГОСТ «ССБТ. Работы элек­тросварочные. Требования безопасности» (ГОСТ 12.3.003-86).

    7. Електродотримачі для ручного дугового зварювання та різки повинні відповідати вимогам НПАОП 0.00-1.21-98.

    8. Електрозварювальні установки, що застосовуються для зварювання в особливо небезпечних умовах (усередині металевих ємностей, у трубопрово­дах, колодязях, тунелях, котлах тощо), а також електрозварювальні установки, призначені для роботи в приміщеннях з підвищеною небезпекою, повинні бути оснащені пристроями автоматичного вимикання напруги холостого ходу або обмеження її до напруги 12 В з витримкою часу не більше 1 с.

    9. При електрозварювальних роботах не дозволяється використання як зворотного провідника (провідників) мережі заземлення, а також металевих бу­дівельних конструкцій, приміщень, трубопроводів та технологічного обладнан­ня.

    10. Електроустаткування при виробництві свинцю та цинку повинно від­повідати вимогам НПАОП 0.00-1.21-98.

    11. Обслуговування та ремонт електроустановок повинні виконуватися спеціально підготовленим електротехнічним персоналом. Вимоги, що пред’являються до персоналу, повинні відповідати вимогам НПАОП 0.00-1.21­98.

    12. Усі працівники, що обслуговують електроустановки, повинні бути навчені методам надання першої допомоги при враженні електричним струмом.

    13. Заземлення та занулення електроустановок у виробничих приміщен­нях виробництва свинцю та цинку необхідно виконувати у відповідності до ви­мог НПАОП 0.00-1.21-98.

    14. Усі неізольовані струмопровідні частини електрообладнання, устано­вленого поза електроприміщеннями, повинні мати суцільні огорожі, зняття або відкривання яких можливе тільки за допомогою спеціальних ключів або ін­струментів.

    15. Безпосередньо у виробничих приміщеннях повинні бути тільки елек­тродвигуни та пульти управління, захищені від попадання вологи.

    16. Електродвигуни, які встановлюються на відкритому повітрі або в приміщеннях, у яких можливе утворення пилу, повинні мати виконання з сту­пенем захисту не нижче ІР44.

Електродвигуни, що встановлюються в місцях вологих або особливо воло­гих, повинні мати виконання за ступенем захисту не нижче ІР43 та ізоляцію, розраховану на дію вологи та пилу.

Для електродвигунів, що встановлюються в приміщеннях з температурою повітря більше ніж +40оС, повинні вживати заходів, що унеможливлюють їх нагрівання вище допустимої межі.

    1. Неброньовані кабелі та провід у виробничих приміщеннях повинні бути прокладені в сталевих трубах.

    2. Виводи статорної обмотки та кабельні воронки електричних машин повинні бути закріплені та захищені огородженням.

    3. Електромашинні приміщення повинні бути обладнані телефонним зв’язком, світловою та звуковою сигналізацією, а також переговорним пристро­єм, якщо вони необхідні за умовами праці.

    4. Для живлення переносних світильників у приміщеннях з підвищеною небезпекою повинна застосовуватися напруга не вище 42 В. При наявності осо­бливо несприятливих умов, коли небезпека ураження електричним струмом по­силенатіснявою, незручним положенням працівника, контактом з великими сталевими, добре заземленими поверхнями (наприклад, робота в котлах, ретор­тах, барабанах, газоходах, млинах, бункерах), для живлення переносних світи­льників повинна застосовуватися напруга не вище 12 В. З цією метою не дозво­ляється користуватися автотрансформатором як джерелом живлення.

    5. Штепсельні з'єднання (розетки, вилки), що використовуються на на­пругу 12-42 В, за своїм конструктивним виконанням повинні відрізнятися від штепсельних з'єднань, що призначені на напругу 127 та 220 В.

    6. Для живлення світильників загального освітлення повинна викорис­товуватися напруга не вище 380/220 В.

    7. Вибір, установка, монтаж електрообладнання та електропроводок для основних та допоміжних приміщень зарядних станцій та акумуляторних бата­рей повинні відповідати вимогам, які пред’являються до електроустановок у вибухонебезпечних зонах відповідно до вимог НПАОП 0.00-1.21-98.

    8. Рівні вібрацій і шуму, які впливають на працівників, при виробництві свинцю та цинку повинні відповідати вимогам Санітарних норм і правил при роботі з машинами та обладнанням, які створюють локальну вібрацію, що пе­редається на руки працівників СН 3041-84, затверджених Мінохорони здоров’я СРСР 1984 (НПАОП 0.03-3.11-84), Санітарних норм виробничого шуму, ульт­развуку та інфразвуку ДСН 3.3.6.037-99, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 № 37 (ДБН 3.3.6.037-99), та Державних санітарних норм виробничої загальної та локальної вібрації, за­тверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від

  1. № 39 (ДБН 3.3.6.039-99).

    1. Розрахунок фундаментів під устаткування, що створює вібрації, необ­хідно провадити згідно з вимогами СНиП "Фундаменты машин с динамически­ми нагрузками" (СНиП 2.02.05-87).

    2. Вентилятори, димососи, повітродувки, рівні шуму яких перевищують допустимі норми, повинні бути вміщені у звукоізольовані камери або звукоізо- лювальні укриття (кожухи), бути обладнані глушниками шуму з боку всмокту­вання і нагнітання, мати засоби віброізоляції, що запобігають передаванню віб­рацій трубопроводам і фундаментам.

    3. Дробарки, млини, грохоти, вібраційні і пресові установки та інше устаткування, що випромінює шум, повинні бути оснащені засобами зниження шуму, розміщені у звукоізольованих боксах або відокремлені звукоізолюваль- ними перегородками чи екранами.

    4. Механізований ручний інструмент (пневмогайкокрут, відбійні молот­ки) повинен бути оснащений засобами захисту від вібрації та шуму.

    5. При роботі з обладнанням, яке створює рівні шуму та вібрації на ро­бочому місці, які перевищують допустимі, повинні застосовуватися засоби ін­дивідуального захисту (антивібраційні рукавиці, взуття).

    6. На виробництвах, де працівники працюють з обладнанням та інстру­ментами, рівні вібрації яких перевищують нормативні, приміщення повинні бу­ти обладнані пристроями для проведення профілактичних процедур, а також розроблені спеціальні графіки роботи з вібруючими інструментами.

  1. ВИМОГИ ДО РОЗМІЩЕННЯ ВИРОБНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ І ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОЧИХ МІСЦЬ

    1. Відстань між печами обпалу (обертовими або киплячого шару) пови­нна забезпечувати безпечну експлуатацію і виконання ремонтних робіт.

    2. Металеві комунікації пароводозабезпечення, стисненого повітря і вен­тиляції в залах електролізу повинні бути розміщені на висоті не менше 3 м від робочих площадок, ізольовані від землі або огороджені, мати електроізоляційні розриви по довжині цеху, а також на вході в приміщення і виході з нього.

    3. Газорятувальна служба на виробництві повинна мати зв’язок з диспет­черською службою підприємства та територіальними органами з надзвичайних ситуацій для прийняття необхідних заходів на випадок аварії.

    4. Усі робочі місця, приміщення та територія підприємства повинні бути забезпечені гучномовними засобами для своєчасного сповіщення про виник­нення аварійних ситуацій.

    5. У всіх цехах та на дільницях поблизу робочих місць повинні бути об­ладнані санітарні пости, укомплектовані аптечками з медикаментами та іншими засобами для надання першої допомоги потерпілим.

    6. Усі робочі місця повинні бути атестованими згідно з вимогами поста­нови Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442 ”Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці” (НПАОП 0.05-8.04-92).

    7. Аналіз повітря на робочих місцях на запиленість і загазованість пови­нен здійснюватися за графіком, затвердженим роботодавцем і погодженим з органами державної санітарно-епідеміологічної служби України.

    8. Розміщення зварювального обладнання повинно забезпечити безпеч­ний та вільний доступ до нього.

Регулятор зварювального струму може розміщуватися поруч зі зварюваль­ним трансформатором або над ним. Установлення зварювального трансформа­тора над регулятором струму не дозволяється.

    1. Пересувні джерела зварювального струму на час їх переміщення пови­нні бути вимкнуті з мережі.

    2. При застосуванні пересувних джерел зварювального струму зворот­ний провід повинен бути ізольований так само, як і прямий провід, що приєд­наний до електродотримача.

  1. ВИМОГИ ДО СПОСОБІВ ЗБЕРІГАННЯ І ТРАНСПОРТУВАННЯ ВИХІДНИХ МАТЕРІАЛІВ, ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ І ВІДХОДІВ

ВИРОБНИЦТВА

    1. Зберігання та переміщення шихтових матеріалів повинні відповідати вимогам НПАОП 27.0-1.01-87.

    2. Подрібнення вуглецевих матеріалів, приготування вугільного пилу та їх транспортування повинні відповідати вимогам Правил вибухонебезпеки па- ливоподач та установок для приготування і спалення пиловидного палива, за­тверджених Міненерго СРСР та Мінважмашем СРСР 21.08.89 (НПАОП 40.3­

1.05-89).

    1. Межа вологості шихтових матеріалів у кожному окремому випадку регламентується інструкціями, затвердженими роботодавцем.

    2. Готову продукцію і вихідні матеріали потрібно зберігати у складських приміщеннях або на спеціально обладнаних майданчиках, які захищені дахом від атмосферних опадів.

Складські будівлі повинні відповідати вимогам СНиП "Складские здания" (СНиП 2.11.01-85), а складування матеріалів - вимогам ГОСТ 12.3.009-76.

    1. Готову продукцію і вихідні матеріали потрібно укладати, приймати, транспортувати та зберігати згідно з технічними умовами на кожний вид про­дукції.

    2. Концентрат, вуглецевміщувальний відновник та інші матеріали необ­хідно зберігати в спеціальних траншеях, засіках, силосах та бункерах. Улашту- вання траншей та засік повинно виключати можливість змішування матеріалів при їх зберіганні.

    3. Бункери повинні бути перекриті запобіжними ґратами з розміром ча­рунок не більше 250 мм х 250 мм.

    4. Бункери для вихідних матеріалів, що злежуються, повинні бути обла­днані вібраторами або іншими пристроями, які виключають їх зависання.

    5. Подавання вихідних матеріалів до порожнього бункера з відкритим нижнім люком (спуском) або затвором не дозволяється.

    6. Завантаження вихідних матеріалів до млинів або дробарок повинно бути механізовано.

    7. Не дозволяється використовувати у виробництві свинцю та цинку шихтові матеріали, які не відповідають прийнятим стандартам, забруднені сто­ронніми домішками, містять злежалі або замерзлі грудки, лід, сніг.

    8. Усе устаткування з переробки і транспортування сипучих матеріалів, яке за технологією не може підключатися до аспіраційних систем, повинне укриватися суцільними кожухами і герметично з’ єднуватися із захисними зава­нтажувальними і розвантажувальними пристроями. Процес наповнення тари повинен здійснюватись у герметичних умовах.

    9. Для зменшення пиловиділення при розвантажо-навантажувальних роботах із сипкими матеріалами, а також зменшення кількості повітря, яке від­смоктується, і винесення матеріалу в аспіраційну мережу необхідно виконувати такі вимоги:

пересипання матеріалу слід здійснювати через похилі жолоби з мінімально допустимими згідно з умовами транспортування кутами нахилу;

при компонуванні технологічного устаткування необхідно скорочувати ви­соту падіння гравітаційних потоків матеріалу; при значній висоті падіння слід застосовувати пристрої для гасіння швидкості падіння матеріалу;

напрямок виходу матеріалу з жолоба повинен збігатися з напрямком руху конвеєрної стрічки, а швидкість його повинна бути рівною швидкості перемі­щення стрічки конвеєра.

    1. Для зменшення пиловиділення і просипання при транспортуванні матеріалу стрічковими конвеєрами слід застосовувати:

завантажувальні пристрої, що обмежують шар матеріалу на стрічці за ши­риною і висотою;

спеціальні роликоопори, які запобігають сходам і перекосам стрічок;

підвищені кути встановлення роликоопор;

мінімально допустиму відстань між осями роликоопор у місці завантажен­ня матеріалу на стрічку; в особливих випадках роликоопори необхідно встано­влювати на амортизаторах відповідно до технологічних норм;

очищення "холостих" гілок конвеєрних стрічок шляхом установлення очи­сників у зоні дії місцевих відсмоктувачів для запобігання вторинним пиловиді- ленням при поверненні вловленого продукту в технологічний процес.

    1. Для локалізації пиловиділення необхідно передбачити:

герметизацію і аспірацію устаткування;

відсмоктування повітря з бункерів і влаштування на люках бункерів щіль­них кришок;

розвантаження бункерів при заповненні конусної частини їх більш ніж на одну третину;

мокре (вологе) прибирання приміщень.

    1. Випуск та прибирання пилу з пиловловлювачів повинні бути механі­зовані із застосуванням у випадках, коли це дозволяє технологія, зволоження водою. Випуск уловленого пилу дозволяється у системи пневмогідротранспор- ту або в закриту тару, обладнану аспірацією.

    2. Металевий натрій повинен зберігатися в спеціальному приміщенні з виконанням засобів безпеки. Зберігати металевий натрій на площадці рафіну­вання в кількості понад добову потребу не дозволяється.

    3. Транспортування шихтових матеріалів повинно бути механізоване. При використанні пневмотранспорту всі його пристрої і тракти за всією довжи­ною повинні бути герметизовані, а управління їхньою роботою - максимально автоматизоване.

    4. Транспортування, зважування та пакування токсичних речовин, що утворюють пил, повинно бути механізоване та герметизоване.

    5. Електрокари та інші види транспорту, що використовуються для пе­ревезення ємностей з розплавами та розчинами, повинні бути обладнані при­строями, що виключають їх розбризкування.

    6. Обладнання, яке переробляє або переміщує матеріали, що виділяють гази або пил, повинно бути герметизоване. У місцях пересипання таких матері­алів повинно бути передбачене аспіраційне обладнання.

    7. Зберігання, перевезення і знищення відходів шкідливих або отруй­них речовин повинні провадитись згідно з вимогами інструкції, затвердженої роботодавцем і погодженої з органами державної санітарно-епідеміологічної служби України та у відповідності до Гігієнічних вимог щодо поводження з промисловими відходами та визначення їх класу небезпеки для здоров’я насе­лення, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.07.99 № 29 (далі - ДСанПіН 2.2.7.029-99).

    8. Відведення стічних вод, що містять токсичні речовини, у загальну каналізацію, у тому числі при аваріях, не дозволяється. Ці продукти повинні спрямовуватись у спеціальні технологічні ємності для подальшого знешко­дження й утилізації.

    9. Каналізація для відведення кислих та лужних стічних вод у будівлях цехів та відділень повинна бути виконана у вигляді лотків або труб з гідроізо­ляцією та захистом від корозії.

    10. Каналізація для відведення кислих та лужних стічних вод поза буді­влями цехів та відділень, а також зливна каналізація цехів вилуговування, обпа- лу, плавки та електролізу і приміщень хвостових вентиляторів повинна бути виконана з кислотостійких матеріалів. На зливах повинні бути встановлені гід - равлічні затвори.

    11. Система каналізації поза будівлями повинна бути забезпечена вен­тиляційними стояками для попередження накопичення в них вибухонебезпеч­них газів.

    12. Кислі та лужні стічні розчини відділення миття та травлення деталей обладнання перед скиданням у каналізацію підлягають нейтралізації та обробці з метою вилучення з них твердих завислих часток.

    13. Вода після мокрого прибирання пилу в приміщеннях обпалу цинко­вих концентратів перед скиданням у каналізацію повинна відстоятися для відо­кремлення з неї твердих завислих часток пилу оксидів цинку, свинцю та інших пилоподібних речовин, для чого повинен бути влаштований відповідний при­стрій (бак, приямок тощо).

    14. У кожному цеху, який скидає виробничі стічні води, повинен здійс­нюватися контроль за їх складом згідно з технологічним регламентом.

  1. ВИМОГИ ДО ЗАСТОСУВАННЯ КОЛЕКТИВНИХ І ІНДИВДУАЛЬНИХ ЗАСОБІВ ЗАХИСТУ

    1. Працівники цехів виробництва свинцю та цинку повинні бути забез­печені спецодягом, спецвзуттям, засобами індивідуального захисту і запобіж­ними пристроями у відповідності до встановлених норм за Типовими галузеви­ми нормами безплатної видачі спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивіду­ального захисту робітникам і службовцям гірничої та металургійної промисло­вості та металургійних виробництв інших галузей промисловості, затвердже­ними постановою Держкомпраці СРСР від 01.08.79 № 344/П-7 (НПАОП 0.05­3.07-79). Не дозволяється допускати до роботи працівників, які не мають відпо­відних спецодягу, спецвзуття і засобів індивідуального захисту.

    2. На підприємствах виробництва свинцю та цинку повинна бути органі­зована і функціонувати професійна газорятувальна служба (ГРС).

    3. Структура та чисельність ГРС визначається у відповідності до вимог Положення про газорятувальну службу та добровільну газорятувальну дружину на підприємствах Міністерства металургії СРСР, затвердженого Держпромато- мнаглядом СРСР, Мінметом СРСР 03.09.90 (НПАОП 1.2.00-4.01-90).

    4. Системи вентиляції і місцевих відсмоктувань повинні задовольняти вимоги СНиП «Отопление, вентиляция и кондиционирование (далі - СНиП

Завантажити