Остаточне оздоблення виробів.
Процеси розчісування і підстригання волосяного покриву повинні проводитись на столах, обладнаних місцевим витяжним пристроєм.
Процес чищення виробів повинен здійснюватись за допомогою спеціальної механізованої щітки або на спеціальних машинах для чищення хутрових виробів, обладнаних місцевим витяжним пристроєм.
У. ВИМОГИ ДО ТЕХНОЛОГІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ
Загальні вимоги
Усе обладнання, що використовується, модернізується та встановлюється у виробничому процесі, повинно відповідати вимогам ДСТУ ГОСТу 12.2.061:2009 «ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности к рабочим местам», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 22 грудня 2008 року № 495, та цим Правилам.
Виробниче обладнання повинно бути розміщене раціонально, щоб його експлуатація, ремонт та обслуговування були зручними і безпечними, забезпечували безперервність технологічного процесу.
На все діюче та нове обладнання, що надходить, повинні бути паспорти з технічними характеристиками. Усі зміни, що вносяться до конструкції обладнання в процесі його експлуатації, ремонту і модернізації, мають фіксуватись у паспорті згідно з вимогами ГОСТу 12.2.003-91 «ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности», затвердженого постановою Державного комітету з управління якістю продукції СРСР від 06 червня 1991 року № 807.
Облаштування і експлуатація електроприводів, пускорегулювальної апаратури, контрольно-вимірювальних електроприладів і пристроїв захисту обладнання повинні відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.32-01 та НПАОП
40.1-1.21.98.
Усі види обладнання або його частини, що працюють під тиском, повинні мати повірені манометри із зазначенням граничнодопустимого тиску. Манометри повинні мати клеймо про повірку, бути справними і встановлюватись на видному для обслуговуючого персоналу та добре освітленому місці. Запобіжні клапани повинні мати запірні кожухи або ковпаки, які унеможливлюють збільшення навантаження клапана, і повинні бути освітлені й доступні.
Машини, апарати та різного роду пристрої в небезпечних зонах повинні мати надійну огорожу, яка забезпечує безпеку роботи і відповідає вимогам ГОСТу 12.2.062-81 «ССБТ. Оборудование производственное. Ограждения защитные», затвердженого постановою Держстандарту СРСР від 30 жовтня 1981 року № 4772.
Небезпечні зазори між рухомими і нерухомими частинами повинні бути огороджені.
Огородження повинні мати достатньо жорстку конструкцію, яка б витримувала випадкові навантаження з боку обслуговуючого персоналу.
Огородження, що закривають деталі і частини обладнання, при поломці яких можуть вилітати осколки й окремі деталі, повинні мати міцність, яка забезпечує затримку цих осколків та деталей без пошкодження самого огородження.
Огородження, їх кришки і дверцята повинні надійно фіксуватись у закритому положенні, а огородження (кришки), які відкриваються вверх, повинні фіксуватись також у відкритому положенні.
Сполучення огороджень у притворах кришок і дверцят повинні бути щільними, а зусилля для відкриття або зняття кожного огородження вручну не повинно перевищувати 4 кг при частому використанні в процесі обслуговування і 12 кг при ремонті обладнання.
Огороджувальні пристрої на обладнанні, де проводяться процеси рідинної обробки хутрової сировини напівфабрикату (відмочування, промивання, фарбування, пікель-дублення тощо), повинні бути виготовлені з корозійностійких матеріалів або інших матеріалів із захисним покриттям.
Органи управління обладнанням повинні бути поза огородженнями і забезпечувати можливість швидкого і зручного користування ними. Органи управління (кнопки, рукоятки та ін.) необхідно розміщувати на висоті 0,8-1,6 м при роботі стоячи і 0,6-1,2 м при роботі сидячи та забезпечувати легкий доступ до них. Конструкція і розташування аварійних вимикачів і кнопок дистанційного управління обладнанням та іншими пристроями повинні забезпечувати можливість користування ними з будь-якої робочої позиції згідно з вимогами ГОСТу 12.2.032-78 «ССБТ. Рабочее место при выполнении работ сидя. Общие эргономические требования», затвердженого постановою Держстандарту СРСР від 26 квітня 1978 року № 1102, ГОСТу 12.2.033-78 «ССБТ. Рабочее место при выполнении работ стоя. Общие эргономические требования», затвердженого постановою Держстандарту СРСР від 26 квітня 1978 року № 1100.
Обслуговування високо розташованих частин обладнання та установок повинно проводитись з майданчиків або драбин до них з перилами
заввишки не менше 1 м із суцільною обшивкою їх нижньої частини на висоту не менше 0, 15 м.
Апарати, машини, транспортери та інше обладнання, які обслуговуються декількома працівниками або мають значну довжину, повинні мати пусковий пристрій тільки в одному місці на пульті управління. Машини, агрегати, апарати, які мають декілька робочих місць, повинні мати звукову і світлову сигналізацію, яка попереджає про пуск обладнання. Пристрої для зупинення обладнання повинні бути на всіх робочих місцях.
Управління машинами, апаратами і агрегатами повинно бути механізованим і, як правило, кнопковим. Допускається педальне управління за умови забезпечення зручної пози працівника.
Обладнання повинно мати органи управління, які виключають можливість їх мимовільного пуску і забезпечують легку та зручну зупинку згідно з вимогами ГОСТу 12.4.040-78 «ССБТ. Органы управления производственным оборудованием. Обозначения», затвердженого постановою Держстандарту СРСР від 05 квітня 1978 року № 950.
Обладнання, під час роботи якого викидаються шкідливі речовини (гази, пил та ін.), повинно мати укриття та пристрої для підключення до місцевої або загальної системи вентиляції або мати вмонтовані пилозбірники.
Очищення місцевих пилоочисних пристроїв повинно проводитись регулярно за графіком, який забезпечує нормальну роботу вентиляції.
Обладнання зі значним теплоутворенням повинно забезпечуватись пристроями, які обмежують виділення конвекційного і променевого тепла в робоче приміщення (герметизація, теплоізоляція, екранування, відведення тепла тощо), згідно з вимогами ДСТУ 2894-94 «Пристрої екранувальні для захисту від інфрачервоного випромінювання. Параметри та загальні технічні вимоги», затвердженого наказом Держстандарту України від 27 грудня 2007 року № 394. При цьому поверхня ізоляції не повинна перевищувати 43°С згідно з ДСТУ ЕК 13202-2002.
Гарячі неробочі поверхні обладнання, а також паро- та трубопроводи, доторкання до яких може спричинити опіки, повинні бути покриті теплоізоляцією, температура на поверхні якої не повинна перевищувати 43° С.
Постійні робочі місця, де проводяться процеси рідинної обробки хутрової, овчинно-шубної сировини і напівфабрикату, повинні бути обладнані настилами і решітками, які запобігають охолодженню ніг працівників.
Високі баки, баркаси повинні бути обладнані спеціальними майданчиками для обслуговування.
Кріплення шлангів до пульверизаторів і трубопроводів повинно виключати зривання шлангів.
Рівень шуму при роботі обладнання не повинен перевищувати допустимі величини і має відповідати вимогам ГОСТу 12.1.003-83 та ДСН 3.3.6.037-99.
Обладнання, яке може передавати вібрацію на робочі місця, повинно забезпечуватись віброізоляцією і відповідати вимогам ДСТУ ГОСТу 12.1.012:2008 «Вібраційна безпека. Загальні вимоги», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 11 листопада 2008 року № 322, та ДСН 3.3.6.039-99.
Зовнішнє оформлення обладнання та пристроїв повинно відповідати вимогам технічної естетики із забезпеченням безпеки і зручності в роботі.
Рухомі частини обладнання необхідно виділяти іншим кольором, ніж основний колір обладнання.
Кольорове оздоблення елементів обладнання повинно відповідати кольорам безпеки (червоний - сигнал про небезпеку, жовтий і помаранчевий - про можливу небезпеку, зелений - про наявність умов безпеки).
Використання у складі виробничого обладнання та/або контрольно-вимірювальних приладів джерел іонізуючого випромінювання повинно здійснюватись за умови наявності ліцензії на провадження
діяльності щодо використання джерел іонізуючого випромінювання з дотриманням Вимог та умов безпеки (ліцензійних умов) провадження діяльності з використанням джерел іонізуючого випромінювання, затверджених наказом Державного комітету ядерного регулювання України від 02 грудня 2002 року № 125, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 17 грудня 2002 року за № 978/7266, та Основних санітарних правил забезпечення радіаційної безпеки України, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 02 лютого 2005 року № 54, зареєстрованих
у Міністерстві юстиції України 20 травня 2005 року за № 552/10832.
Вимоги до окремих видів обладнання
Обладнання для рідинного оброблення шкур.
Кришки баркасів повинні мати запірні пристрої, які фіксують кришки у відкритому положенні.
Кришки люків для вивантаження шкур повинні мати запірні пристрої, які легко відкриваються.
Баркаси повинні бути обладнані приямками, які з’єднані зі стоковою системою для унеможливлення розливання рідини по підлозі під час вивантаження.
Приямок повинен мати борт по краю висотою не менше 0,2 м.
Приставні драбини, які використовуються для спуску шкур у чани, повинні мати спеціальні гачки на верхніх кінцях для надійного кріплення їх до бортів чана.
Машини для віджимання вологи зі шкур.
Віджимні машини повинні мати пристрої для запобігання попаданню рідини, що віджимається зі шкур, на робоче місце.
Кришки центрифуг повинні бути обладнані блокуванням, що виключає пуск центрифуги при відкритій кришці або відкриття кришки під час роботи центрифуги.
Центрифуги повинні бути обладнані упором для фіксування кришки у відкритому стані.
Центрифуги повинні не менше 2 разів на рік підлягати технічному огляду і випробуванням для встановлення придатності до експлуатації.
При цьому огляду підлягають вся установка, стінки корзинки кожуха, перевіряються міцність місць з’єднання, справність гальмівних пристроїв, проводиться випробування центрифуг на полуторне навантаження при максимальному числі обертів протягом 5 хвилин.
Максимальне навантаження і число обертів ротора при випробуваннях центрифуг не повинні перевищувати зазначених у документах з експлуатації.
Центрифуги визнаються придатними до роботи, якщо в період випробування не сталося деформації корзини, порушення міцності швів та окремих частин установки, порушення дії гальмівних та запірних пристроїв.
Випробування центрифуг повинно виконуватись на спеціально обладнаному стенді, який унеможливлює травмування працівників у випадку розриву центрифуги.
Випробування центрифуг допускається проводити безпосередньо на робочому місці за умови відсутності в цьому приміщенні людей і за можливості управління центрифугою із пункту, що розміщується поза цим приміщенням.
Центрифуги, під час технічного огляду яких виявлено невідповідність вимогам цих Правил, не повинні експлуатуватись.
Центрифуги, які не пройшли ремонт, повинні бути піддані технічному огляду і випробуванням.
Результати технічного огляду і випробувань центрифуг повинні фіксуватись у журналі з пронумерованими і прошнурованими сторінками, ведення якого покладається на відповідальну особу.
На видному місці кожуха повинен бути напис з повідомленням максимального навантаження в кілограмах, максимально допустимого числа обертів і наступного строку випробування.
Віджимні валкові машини повинні бути обладнані пристроєм для відведення рідини, що віджимається, з підключенням до загальної системи водовідведення.
Машини для міздріння шкур.
Ножовий вал, приводний механізм, заточувальний пристрій повинні мати надійне огородження.
Ножовий вал і точильний апарат валкових міздрильних машин повинні бути укриті відкидним кожухом, зблокованим з механізмом зупинки машини.
Відкрита частина ножа повинна мати захисний пристрій, який унеможливлює доторкання рук працюючого до леза ножа.
Регулювання міздрильних машин повинно проводитись тільки після повної зупинки обертових і рухомих частин машини.
При заточенні ножового вала повинні використовуватись засоби захисту очей, точильний камінь повинен підводитися до вала обережно.
При очищенні міздрильних машин від міздри шляхом промивання водою не допускається попадання води на електродвигун і пусковий пристрій.
Обладнання для обробки шкіряної тканини шкур.
Ножовий барабан розбивальних машин повинен бути закритий відкидним кожухом, зблокованим з електродвигуном і гальмівним пристроєм машини, а також мати на торцях запобіжні фланці, які перешкоджають виходу ножотримачів із пазів і унеможливлюють намотування шкур на барабан.
Кріплення ножів на ножовому барабані повинно виключати можливість вильоту їх із пазів.
Живильний ролик і неробоча зона транспортерного ланцюга розбивальних машин повинні бути огороджені.
Дверцята огороджувального кожуха розбивальних машин повинні мати запірні пристосування, що унеможливлюють роботу машини при відкритих дверцятах.
Розвідні машини.
Запобіжна планка, що встановлюється перед жалом транспортувальних валів розвідних машин, повинна бути зблокована із системою розводу валів.
Розвідні машини повинні бути обладнані пристроєм для відведення рідини, що віджимається, до загальної системи водовідведення.
Доступ до пульта управління розвідної машини завжди повинен бути вільним.
Шліфувальні машини.
Неробоча частина шліфувального барабана машини повинна бути огороджена.
Відкидні частини огороджень повинні мати блокування, що унеможливлюють роботу шліфувальної машини при її відкриванні.
Шліфувальна машина повинна мати пристрій, який полегшує заміну абразивної шкурки.
Машини для обрізання крайок овчин.
Дисковий ніж машин для обрізання крайок овчин у неробочій частині повинен бути огороджений.
Машини для обрізання крайок овчин повинні бути обладнані заточувальними пристроями для механічного заточування дискового ножа.
М'якшильні машини.
Відкидна кришка молоткових м’ялок повинна мати пристрій для утримання її у відкритому стані.
Тягнульно-м’якшильні, тіпальні, шліфувальні машини повинні бути обладнані місцевими витяжними пристроями.
Машини для оздоблення волосяного покриву шкур.
Кардний вал чесальних машин повинен бути огороджений захисним кожухом.
Відкидна кришка у верхній частині захисного кожуха чесальних машин повинна мати блокування, що унеможливлює роботу машини при відкритій кришці.
Чесальні і намазувальні машини повинні мати перед подавальними валиками запобіжні пристрої (планки або валики вільного обертання), що унеможливлюють попадання рук між валами.
Крайка сітчастої металевої транспортерної смуги чесальних і стригальних машин повинна бути гладкою, без гострих виступаючих елементів.
Чесальні машини повинні мати місцеве освітлення.
Намазувальні машини повинні бути укриті (включаючи і місця видалення надлишків відпрацьованого розчину) та обладнані місцевим витяжним пристроєм для видалення газів із-під укриття.
Ножовий вал і стаціонарний ніж стригальних машин мають бути огороджені кожухом, кришка яких повинна мати блокування, що унеможливлює роботу машини при відкритій кришці.
Стригальні машини повинні бути обладнані пристроями для повітряного відсмоктування зістриженого волосу.
Відкидна кришка дерев'яного кожуха тіпальних машин повинна мати надійні запірні пристосування, що унеможливлюють самовільне відкриття кришки в процесі колотіння.
Для утримання кришки у відкритому стані повинні бути передбачені спеціальні пристосування.
Циліндр прасувальної машини повинен бути огороджений відкидним металевим кожухом, зблокованим із пуском машини.
Прасувальні машини повинні бути обладнані місцевим витяжним пристроєм для видалення шкідливих газів і волосу з-під укриття.
Прасувальні машини повинні бути обладнані місцевим освітленням для підсвічування зони прасування.
Барабани для відкатних і оздоблювальних операцій.
Барабани повинні мати огородження, що виключають можливість контакту з оператором у процесі роботи. Висота огородження повинна бути не менше 1 м.
Привод барабана повинен мати гальмівний пристрій і пристрій для фіксації при його завантаженні і вивантаженні.
Кришки люків повинні виготовлятись із полегшених матеріалів (фанера, пластмаса).
Кришки люків повинні мати надійні запірні пристрої, які унеможливлюють самовільне їх відкриття в процесі роботи.
Барабани, в яких проводяться процеси із застосуванням пари, скипидару, аміаку, повинні бути обладнані місцевим витяжним пристроєм для видалення шкідливих газів і парів із барабана.
Люки і кришки барабанів повинні мати гумову (повстяну чи іншу) прокладку, яка унеможливлює висипання тирси з барабанів.
Обладнання для сушіння, правлення шкур і головних уборів.
Дерев'яні або металеві щити для кріплення шкур повинні мати спеціальні запірні пристрої, які забезпечують фіксацію рам у вертикальному і горизонтальному положеннях.
Дерев'яні або металеві щити для кріплення шкур повинні бути гладкими і без задирок.
Жердини для навішування шкур у ланцюгових сушарках повинні мати запірні пристрої, що унеможливлюють падіння жердин.
Г арячі поверхні електроформ у неробочій частині повинні бути теплоізольовані.
Агрегати електроформ повинні мати витяжний пристрій.
Обладнання для розкрою тканин, хутра і шкіри.
Закрійно-стрічкові і пересувні закрійні машини повинні мати запобіжний пристрій, що закриває ніж у робочій частині над настилом з регулюванням по висоті настилу.
Закрійно-стрічкові машини повинні бути обладнані пристроєм для видалення обрізу і пилу, що видаляються під час розкрою текстилю і заточування стрічкового ножа.
Закрійно-стрічкова машина повинна мати місцеве освітлення в робочій
зоні.
Преси для вирубування деталей зі шкіри і хутра повинні утримуватись у такому стані, який унеможливлює здвоєння ударів (мимовільне опущення ударника).
Зона повороту ударника преса повинна бути огороджена.
Кушнірські та швейні машини.
Робочі столи кушнірських та швейних машин повинні мати гладку поверхню.
Пасова передача від електропривода до головки машини (у зоні над кришкою промислового стола) повинна мати огородження.
Для зменшення вібрації відповідно до вимог ДСН 3.3.6.039-99 головки машин необхідно встановлювати на еластичних прокладках, прикріплених до промислового стола, на педалях повинні бути прикріплені гумові килимки.
Кушнірські машини, які використовують для зшивання хутра з м'яким волосяним покривом, повинні бути обладнані пневматичними волосозаправними пристосуваннями.
Швейні машини повинні мати запобіжні лапки або інші запобіжні пристрої, які унеможливлюють травмування пальців голкою.
Ґудзикові машини і машини для пришивання гачків і петель повинні бути оснащені прозорими щитками (екранами), які запобігають травмуванню працівників уламками ґудзиків, що відлітають.
Зшивка приводних пасів повинна бути м'якою.
Машини, у яких відсутнє централізоване змащення, повинні бути забезпечені піддонами для збирання відпрацьованого мастила.
Швейні машини повинні бути обладнані місцевим освітленням.
Електричні праски.
Струмопідвідні контакти прасок повинні мати спеціальні захисні засоби, а шнури підводу електричного струму повинні бути заведені в гумові або спеціальні гнучкі шланги.
Ручки прасок повинні бути виготовлені з теплостійких діелектричних (ізолюючих) матеріалів.
Підставки під праски повинні бути виготовлені з вогнестійкого і малотеплоємного матеріалу, знаходитись на одному рівні з робочою поверхнею столу і мати з трьох боків бортики або теплоізолювальні підставки.
Металевий корпус прасок повинен бути заземлений.
Підвіски електропроводки повинні виключати можливість доторкання струмопровідних дротів до гарячої поверхні праски та підставки. Подача струму повинна здійснюватись через розподільні трансформатори або окремі колодки із запобіжниками.
Електричні праски повинні мати автоматичний регулятор температури.
Підошва праски повинна мати чисту відполіровану поверхню.
ВИМОГИ З БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ВИКОРИСТАННЯ ХІМІЧНИХ
РЕЧОВИН
Упаковка і термін дії всіх хімічних матеріалів і фарбників повинні бути перевірені на відповідність вимогам чинних стандартів та технічної документації підприємств-виробників.
Лаки та розчинники, готові до використання, апретура і клеї повинні супроводжуватись повною і чіткою інформацією щодо хімічного складу. Застосування лаків, розчинників, клеїв невідомого походження та з невідомими вибухопожежонебезпечними властивостями не дозволяється.
На тарі повинно бути чітке позначення назви фарбника і хімікату, концентрації розчину та символу небезпеки.
Відбір проб на хімічний аналіз повинен здійснюватись у чистий скляний посуд з кришкою або притертою пробкою.
ВИМОГИ З БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ЗБЕРІГАННЯ І ТРАНСПОРТУВАННЯ МАТЕРІАЛІВ, НАПІВФАБРИКАТІВ, ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ
Сировина, матеріали, напівфабрикати та готова продукція повинні зберігатись на спеціально виділених і обладнаних для цієї мети складах.
Розміщення і зберігання матеріалів повинні здійснюватись відповідно до інструкції, розробленої на підприємстві, де повинно бути зазначено, яка сировина та матеріали можуть зберігатися на даному складі, у якій кількості, у якій тарі, способи складування та зберігання, а також порядок та спосіб відпуску зі складу.
Склади для зберігання хутрової та овчинно-шубної сировини повинні розміщуватись у закритих неопалюваних приміщеннях, обладнаних припливно-витяжною системою вентиляції, а відділення тимчасового зберігання мокросоленої овчинно-шубної сировини і коштовних видів хутра - холодильними установками.
Склади сировини повинні бути забезпечені дезінфекційними камерами для дезінфекції сировини, спецодягу та м’якої тари, а також блоками для дезінфекції транспорту і тари з-під сировини. Дезінфекція повинна проводитись при одночасній роботі дезінфекційної камери і витяжної системи вентиляції.
Склади готової продукції повинні розміщуватись в окремих приміщеннях, обладнаних контейнерами, стелажами і вішалами для готових виробів.
Мокросолена сировина, яка змерзлася, повинна розморожуватись у спеціальних камерах, обладнаних місцевою витяжною вентиляцією. Завантаження і вивантаження сировини повинні здійснюватись механізованим способом або за допомогою засобів малої механізації.
Укладання сировини та подання суміші (сіль та антисептик) для її консервування повинні виконуватись механізованим способом або за допомогою засобів малої механізації.
Синтетичні матеріали, які є джерелами електростатичних полів, повинні зберігатись на металевих підставках із заземленням, величина опору якого не повинна перевищувати 100 Ом згідно з ГОСТ 12.4.124-83.
Вантажно-розвантажувальні роботи повинні здійснюватись відповідними піднімальними транспортними засобами, механізмами і