9.5.19. Зберігання легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей повинно здійснуватися у закритих складах. В приміщенні складу порошкові матеріали повинні зберігатися окремо за видами.
Відстань між штабелем (барабанів, ящиків, бочок, банок) з легкозаймистими порошковими матеріалами та стіною повинна бути не менше 1 м.
Штабелі повинні бути сталими. Висота їх не повинна перевищувати 1,7 м.
Зберігати в одному приміщенні легкозаймисті матеріали і окислювачі (типу селітри), лугу і кислоти забороняється.
9.5.20. В приміщеннях, де зберігаються легкозаймисті матеріали, проводити сортування, змішування та інші роботи щодо підготовки матеріалів і приготування сумішей забороняється.
9.5.21. Технологічні процеси виробництва легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей та технологічне устаткування, яке використовується для проведення цих процесів повинні відповідати вимогам пожежобезпеки.
Технологічні процеси виробництва легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей, при яких можливо утворення вибухонебезпечного середовища, і технологічне устаткування, що використовується для проведення цих процесів, повинні відповідати вимогам вибухобезпеки.
9.5.22. Запобігаючи утворенню вибухонебезпечного середовища треба використовувати флегматизацію матеріалів.
Технологія флегматизації легкозаймистих порошкових матеріалів і речовини, що для цього застосовуються, повинні виключати можливість утворення вибухонебезпечних аерозависів при подальшій переробці порошкових матеріалів.
9.5.23. Устаткування, що застосовується для розмелювання, змішування і розфасовування легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей, повинно бути оснащено пристроєм для запобігання видалення пилу у приміщення шляхом її локалізації або уловлювання.
9.5.24. Розмелювання легкозаймистих матеріалів, під час якого можливо утворення вибухонебезпечного середовища, повинне проводитися із застосуванням захисної атмосфери. Склад захисної атмосфери та граничне значення окислювача в ньому повинні відповідати проекту.
При виборі захисної атмосфери необхідно враховувати можливість видалення пальних газів із розмелених легкозаймистих порошкових матеріалів.
Устаткування, що застосовується для розмелювання зазначених матеріалів, повинно бути герметизовано і мати прилади для підтримування атмосфери заданого складу, безперервного контролю окислювача і автоматичної зупинки розмельного устаткування при наявності окислювача в атмосфері вище граничного значення.
Розмелювання зазначених матеріалів з одночасною їх флегматизацією допускається проводити без інертної атмосфери в агрегатах відкритого типу.
9.5.25. Всі матеріали, що є вихідними для сумішей, після розмелювання повинні підлягати магнітній сепарації.
9.5.26. Змішувачі, всередині яких при приготуванні сумішей можливе утворення вибухонебезпечного середовища, повинні мати внутрішню поверхню і перемішуючі пристрої, що виконані з неіскристих струмопровідних матеріалів, або бути облицьовані ними.
9.5.27. Для приготування сумішей, які спроможні до самостійного горіння та утворення вибухонебезпечного середовища, повинні використовуватися змішувачі закритого типу із застосуванням захисної атмосфери у відповідності до проекту.
Суміші на основі легкозаймистих порошкових матеріалів, заздалегідь флегматизованих, допускається виготовлювати без застосування захисної атмосфери.
9.5.28. Для приготування сумішей, чутливість до механічного впливу яких складає менше 25 Дж, повинні застосовуватися змішувачі, у яких немає у внутрішній порожнині обертових частин.
9.5.29. У відділенні приготування кількість сумішей, що зберігаються, не повинна перевищувати дводобової потреби. Для їх зберігання повинно бути відведено спеціальне місце.
9.5.30. Приймальні пристрої (воронки, жолоби та т.і.) у тракті подавання легкозаймистих порошкових матеріалів, спроможних утворювати вибухонебезпечне середовище, а також відсікаючі пристрої у тракті подавання матеріалів у змішувачі, повинні бути виконані з неіскристих струмопровідних матеріалів чи облицьовані ними.
9.5.31. В приймальних пристроях бункерів легкозаймистих порошкових матеріалів, а також перед змішувачем повинні бути встановлені запобіжні сітки з розміром чарунок не більше 25 ´ 30 мм, що виключають потраплення у змішувач сторонніх предметів.
9.5.32. Пристрої для передачі легкозаймистих порошкових матеріалів, спроможних утворювати вибухонебезпечне середовище, від накопичувальних бункерів до змішувачів та іншому устаткуванню повинні бути виконані з неіскристих струмопровідних матеріалів. Використовувати для цієї мети елеватори забороняється.
Застосування шнекових конвейєрів для передачі сумішей, чутливість яких до механічного впливу (тертя, удару) складає менше 25 Дж не допускається.
9.5.33. Все технологічне устаткування, яке використовується для виробництва легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей, повинно бути захищено від статичної електрики у відповідності з Правилами захисту від статичної електрики у виробництвах хімічної, нафтохімічної та нафтопереробної промисловості.
9.5.34. Інструменти та пристрої, що застосовуються для розтинання тари (банок, барабанів, контейнерів та ін.) з легкозаймистими порошковими матеріалами, повинні бути виконані з неіскристих матеріалів.
9.5.35. Електрообладнання і електроосвітленість, що застосовуються у приміщеннях, де зберігаються або виготовляються легкозаймисті порошкові матеріали і суміші, повинні відповідати Правилам влаштування електроустановок.
9.5.36. Розкупорювання тари, розфасування і пересипання легкозаймистих порошкових матеріалів необхідно проводити механізованим способом, що виключає пиловидаляння.
9.5.37. Сушіння і прокалювання легкозаймистих порошкових матеріалів повинно проводитися окремо за видами при температурі, що виключає самозапалювання матеріалів. Режим сушіння повинен встановлюватися інструкцією підприємства.
9.5.38. Температура сухих і прогартованих порошкових матеріалів перед застосуванням не повинна перевищувати 80 градусів Цельсію.
Сушіння готових порошкових сумішей забороняється.
9.5.39. При приготуванні сумішей, що спроможні утворювати вибухонебезпечне середовище, в склад яких входить селітра або інші активні окислювачі, у змішувальний пристрій або завантажувальний бункер, у першу чергу, повинні завантажуватися інертні матеріали або важковідновні окиси, після цього активні окислювачі. Після перемішування цих компонентів необхідно проводити завантаження легкозаймистих порошкових матеріалів та остаточне змішування.
При приготуванні сумішей, у складі яких відсутні активні окислювачі та легкозаймисті порошкові матеріали, що спроможні утворювати вибухонебезпечне середовище, в першу чергу, повинні завантажуватися інертні матеріали та окислювачі, а після цього легкозаймисті порошкові матеріали. Завантаження легкозаймистих порошкових матеріалів допускається без попереднього перемішування компонентів.
9.5.40. Дозування компонентів суміші, подавання суміші для пресування виробів (брикетів, втулок і т.і.), їх формування і видавання повинні бути механізовані.
9.5.41. Приготування суміші з рідкими добавками для виготовлення виробів повинно проводитися у змішувачах, обладнаних відсмоктувачем повітря з їх внутрішньої порожнини.
Змішувальні пристрої необхідно щодня очищувати від решти суміші з дотриманням заходів безпеки, що передбачені інструкцією підприємства. При обчищенні змішувача, удари по шару суміші не допускаються.
9.5.42. Сушіння виробів (брикетів, втулок і т.і.), виготовлених із сумішей, повинно здійснюватися у спеціальних сушилках, обладнаних вентиляцією. Температура сушіння повинна виключати самозаймання виробів. Режим сушіння встановлюється інструкцією підприємства.
9.5.43. Забракована суміш у випадку неможливості її використання у виробництві повинна бути знищена з дотриманням заходів безпеки, що передбачені інструкцією, затвердженою головним інженером підприємства.
10.1. До роботи на устаткуванні, у технологічному процесі якого використовується азот чи аргон, або туди, де проходять трубопроводи, заповнені цими газами, можуть бути допущені особи, не молодше 18-ті років, які пройшли медичний огляд, навчання за фахом і ті, що мають посвідчення на право експлуатації такого устаткування.
10.2. В кожному цеху, де встановлено устаткування, для якого використовується аргон чи азот, повинна бути призначена особа, відповідальна за безпечну експлуатацію систем аргоно- і азотопостачання.
Особи, відповідальні за безпечну експлуатацію, а також резерв кадрів на їх заміщення, повинні пройти один раз на рік перевірку знань спеціальних правил безпеки під час роботи з азотом і аргоном в комісії, яка очолюється керівництвом підприємства чи організації.
10.3. Газонебезпечними вважаються дільниці, на яких розташовано устаткування, в технологічних процесах якого використовується аргон чи азот, або ті, де проходять трубопроводи, заповнені цими газами.
Азот чи аргон до устаткування може подаватися через трубопровід від магістральних трубопроводів, зв'язаних безпосередньо з цехами виробництва продуктів розділяння повітря, а також від газифікаторів чи реципієнтів сумарною гідравлічною ємкістю понад 50 куб.м.
10.4. Монтаж і експлуатація об'єктів споживання і трубопровід азоту та аргону повинні здійснюватися в точній відповідності з проектом.
Не допускаються зміни в технологічних схемах, конструкції та режимі роботи зазначеного устаткування і трубопроводів без узгодження з розробником проекту і відділом головного енергетика.
10.5. На всі діючі і знов введені до діючих об'єктів споживання азоту чи аргону повинні бути складені інструкції щодо безпечної експлуатації всіх видів устаткування та їх взаємодії, затверджені у встановленому порядку. Інструкції повинні знаходитися на робочих місцях, а також видаватися обслуговуючому персоналу під розпис.
10.6. Приміщення, в яких проводяться роботи з азотом чи аргоном і концентрація кисню в повітрі яких може знижуватися нижче 19% за обсягом, повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією. Необхідність обладнання вентиляції та кратність обміну повітря визначаються проектною організацією.
10.7. В цехах, де споживають азот чи аргон, повинні бути складені плани ліквідації можливих аварій.
10.8. Конструкція систем продувок азотних і аргонних трубопроводів повинна виключати можливість надходження цих газів у приміщення.
10.9. Цехова інструкція щодо безпечного застосування азоту і аргону повинна передбачати порядок дій при первинному або ж після ремонту заповненні трубопроводу азотом чи аргоном.
10.10. Крім загальноцехової схеми азото- і аргонопроводів повинні бути схеми азото- і аргонопостачання кожної дільниці чи агрегату. Зазначені схеми повинні бути на робочих місцях персоналу, обслуговуючого це устаткування.
10.11. На кожному підприємстві повинен бути складений перелік приміщень з технологічним устаткуванням, де вміст кисню за об'ємною часткою може бути менше 19% (в аварійній ситуації) з вказівкою видів і періодичності контролю, а також заходів щодо нормалізації складу повітря. Перелік цих місць повинен бути затверджений головним інженером підприємства.
Приміщення повинні бути обладнані знаками безпеки відповідно до вимог міждержавного стандарту ГОСТ 12.4.026-76.
10.12. Приміщення і місця, де можливе зниження концентрації кисню нижче 19%, повинні бути оснащені стаціонарними чи переносними газоаналізаторами.
10.13. Прокладання трубопроводів газоподібного аргону в землю або у траншеях та приямках не допускається.
10.14. Не допускається використання азоту чи аргону для випадкових робіт і цілей, що не передбачені проектом (обдування одягу, устаткування і т.і.).
10.15. Трубопроводи повинні бути пофарбовані у сигнальні кольори чи мати сигнальні смуги відповідно до вимог міждержавного стандарту ГОСТ 14202-69.
10.16. Трубопроводи азоту і аргону не повинні мати перетинків з іншими газопроводами, не передбачених проектом.
10.17. Посудини газифікаторів та інші посудини з рідким азотом чи аргоном, встановлені зовні будівель споживачів, повинні розташовуватися біля стін, які не мають отворів, на відстані 1 м від габаритів.
Віконні отвори на відстані 6 м у кожний бік і на 3 м уверх від габаритів посудин не повинні мати елементів, що відкриваються. Зазначені вимоги не розповсюджуються на посудини, у яких розняття зливоналивних пристроїв розташовані від стіни будівлі понад 9 м.
10.18. Перевірку щільності азото- і аргонопроводів необхідно проводити щомісяця. Перевірку щільності газопроводів і арматури слід проводити обмилюванням, а за допомогою переносного газоаналізатора здійснювати контроль за наявністю кисню у приміщенні.
10.19. На устаткування об'єктів споживання азоту і аргону повинні матися формуляри або паспорти, що відповідають вимогам міждержавного стандарту ГОСТ 2.601-68 та СТ СЕВ 1798-79.
10.20. Трубопровід азоту чи аргону може бути включений у роботу при наявності наступних документів: паспорту трубопроводу, актів випробувань і паспортів арматури, актів перевірки трубопроводу на щільність і міцність, актів приймання КВП і А, сертифікатів на матеріали труб, сертифікатів на зварювальні матеріали, списку зварювальників, які брали участь у зварюванні трубопроводу з вказівкою номерів посвідчень і клейм, схеми трубопроводів, інструкції щодо безпечного застосування азоту чи аргону.
10.21. При виявленні витоку або розриву трубопроводу необхідно огородити небезпечну зону, вивести з неї людей, відключити пошкоджену дільницю трубопроводу і після цього усунути виток.
10.22. Посудини, трубопроводи, арматура і пристрої, виключені з технологічної схеми, повинні бути демонтовані або відключені заглушками.
10.23. Газозапірна арматура повинна бути укладена у шафи з дверцятами, що добре замикаються.
10.24. На арматурі та шафах повинні бути закріплені плакати чи зроблені написи: "Аргон — небезпечно", "Азот — небезпечно".
10.25. Експлуатація систем азото- і аргонопостачання з пропусками в арматурі фланцевих та інших з'єднань не допускається.
10.26. Не допускається усунення пропусків у фланцевих з'єднаннях з тиском в трубопроводі вище атмосферного.
10.27. З'єднання трубопроводу за допомогою гнучкого шлангу не допускається.
10.28. При з'єднанні трубопроводу з робочим агрегатом, механізмом, пристроєм за допомогою гнучкого шлангу необхідно перевірити, що дозволений робочий тиск у шлангу більше або дорівнює максимально-допустимому тиску у трубопроводі.
До трубопроводу гнучкий шланг приєднується через спеціальні штуцери з хомутами. На трубопроводі перед штуцером повинна бути встановлена відсікаюча арматура.
10.29. В закриті приміщення, де встановлено обладнання, яке споживає азот чи аргон, за відсутністю приладів контролю середовища, дозволяється виходити тільки під час роботи вентилятора по закінченні часу, який дозволить зробити трикратний обмін повітря.
10.30. Кнопка включення вентилятора повинна бути влаштована перед входом у приміщення, де може бути витік азоту чи аргону.
10.31. Трубопроводи азоту чи аргону повинні піддаватися гідравлічним або пневматичним випробуванням на щільність після ремонтів і внесення змін у технологічну схему і конструкцію.
Випробування на щільність повинні бути проведені у точній відповідності з вимогами, зазначеними у проекті.
10.32. Виведення устаткування, яке споживає азот чи аргон, і трубопроводів цих газів у ремонт і приймання їх з ремонту повинні оформлюватися актом.
10.33. Ремонтні роботи у газонебезпечних місцях, де влаштовані об'єкти споживання аргону і азоту, повинні проводитися за нарядом-допуском після проведення аналізу повітря в цих місцях на наявність кисню; аналіз повітря в усіх цехах проводить газорятувальна станція, в цехах кисневого виробництва — цехові лабораторії.
Приступати до роботи дозволяється тільки при наявності кисню у аналізованому повітрі в межах 19-23%.
10.34. Дільниця трубопроводу або агрегат, що ремонтуються, повинні бути відключені від системи, тиск знижено до атмосферного, на трубопроводі після арматури встановлені заглушки. На арматурі необхідно вивісити плакати: "Не включати! Працюють люди!".
10.35. В період ремонту устаткування, трубопроводів, арматури необхідно контролювати наявність кисню в атмосфері, де проводяться роботи.
Періодичність проведення аналізів на наявність кисню визначається технологією (інструкцією) ремонту і вказується у наряді-допуску.
10.36. При наявності кисню у повітряному середовищі нижче 19% ремонтні роботи повинні бути негайно припинені, а ремонтний персонал повинен бути виведений у безпечну зону.
10.37. При влаштовуванні та зніманні заглушок контроль за вмістом кисню повинен здійснюватися безупинно переносним автоматичним газоаналізатором з звуковою сигналізацією при зміні вмісту кисню вище 23% і нижче 19%.
11.1. Особи, які обслуговують внутрішньоцеховий транспорт, повинні бути не молодше 18 років, пройти відповідну професійно-технічну підготовку, здати іспит і одержати посвідчення.
11.2. Після одержання посвідчення, оператор внутрішньоцехового транспорту проходить стажування на певній машині під наглядом досвідченого наставника і під контролем майстра, та по мірі набуття необхідних практичних навиків допускається до роботи самостійно.
11.3. Експлуатація залізничного транспорту на під'їздних коліях прокатних цехів повинна відповідати діючим междержавним стандартам ГОСТ 9238-83, Правилам технічної експлуатації промислового залізничного транспорту і Типовим інструкціям з безпеки праці для робітників залізничного транспорту металургійних підприємств.
Крім цього, спеціальний рухомий склад, а також наближення залізничних колій до будівель, споруд і складів повинні відповідати спеціальним габаритам, передбачених для підприємств чорної металургії.
В діючих цехах при неможливості доведення габаритів до нормальних величин повинна бути влаштована відповідна сигналізація (світлова, звукова, світлозвукова) згідно з міждержавним стандартом ГОСТ 12.4.026-76, що попереджує про порушення габаритів. При цьому мінімальна відстань від осі залізничної колії до стіни будівлі, яка має вихід назовні, допускається не менше 3,1 м за умови обладнання огороджувальних бар'єрів, розміщених між виходом з будівлі та залізничними коліями, паралельно її стінам.
11.4. В'їзд залізничного та автомобільного транспорту в цех повинен проводитися після включення дозволяючого сигналу світлофору або видачі складачу поїзда спеціального жетона. Рух транспорту по цеху повинен проводитися при наявності особи, яка супроводжує транспорт і яка іде попереду нього.
11.5. При експлуатації автотранспортного, автотракторного і електрокарного транспорту необхідно керуватися вимогами Правил шляхового руху.
11.6. Обладнання та експлуатація електровізків повинні відповідати вимогам Правил обладнання електроустановок, Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів і Правил техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів.
11.7. На підприємствах повинні бути розроблені і затверджені у встановленому порядку інструкції з безпечної експлуатації внутрішньоцехового транспорту.
11.8. Згідно з наказом на підприємстві з числа спеціалістів повинні призначатися особи, які відповідають за безпечну експлуатацію цехового транспорту.
11.9. В цеху між прольотами, призначеному тільки для руху транспортних засобів, встановлюється забороняючий знак безпеки згідно ГОСТ 12.4.026-76. Проїзди повинні бути освітлені та вільними від сторонніх предметів.
11.10. Транспортні засоби повинні бути обладнані пристроями, замками, сигналізацією і т.і., що виключають можливість їх використання сторонніми особами.
11.11. Забороняється:
використання автокарів в цехах, не обладнаних припливно-витяжною вентиляцією чи нейтралізаторами відпрацьованих газів;
транспортувати вантаж, якщо він закриває оглядовий шлях;
проїжджати в місця з недостатньо освітлених або в місцях, що не відповідають нормі по ширині проїзду.
11.12. Передавальні візки повинні бути обладнані гальмами, кінцевими вимикачами і звуковою сигналізацією, що включається одночасно з пересуванням візка.
Забороняється використовувати передавальні візки при несправних гальмах, освітлювальних приладах і звуковій сигналізації.
Ходові колеса передавальних візків повинні обладнуватися запобіжними щитками, що встановлені на висоті 10 мм від головки рейки і щитками, які попереджають наїзд колеса візка на будь-що, що знаходиться на шляху його пересування.
11.13. Передавальні візки повинні бути обладнані для перевезення того виду вантажу, для якого вони призначені. При необхідності перевезення іншого вантажу повинні бути розроблені спеціальні кріплення, що забезпечують стале положення вантажу на візку.
11.14. Колії пересування передавальних візків повинні бути в справному стані та мати тупикові упори, встановлені у кінці рейкового шляху, а також упори, які мають амортизуючі накладки. Кабельні (тролейні) траншеї повинні бути перекриті настилом, що виключає падіння працюючих у траншею.
11.15. Забороняється експлуатація електровізка при несправності струмоприймача, контролера, гальм і сигналів, а також за відсутністю запобіжних пристроїв від впливу електричного струму (діелектричного килимка, діелектричних рукавиць).
11.16. Плитковий настил і рейкові колії повинні бути справними, стики рейок і плит повинні бути на одному рівні. Вагони, що подаються під навантаження і вивантаження, повинні закріплюватися гальмовими башмаками.
11.17. Обладнання та експлуатація візків повинні виключати можливість падіння зливків, заготовок та інших матеріалів під час їх транспортування.
11.18. Конструкція і експлуатація візків повинні виключати можливість самоперекидання при навантаженні і вивантаженні та транспортуванні.