2.22. Відкриті траншеї (котловани) на території діючого об’єкта (КС, ПСГ, ГРС, тощо) у місцях руху транспорту і пішоходів повинні бути надійно огороджені, оснащені знаками безпеки, а в нічний час — освітлені.
3. Газонебезпечні і вогневі роботи
3.1. До газонебезпечних робіт відносяться роботи, які пов’язані з розгерметизацією технологічного обладнання, що працює під тиском, у тому числі розкриття нагнітачів ГПА, заміна клапанів ГМК, роботи на ГРС та газопроводах, роботи в ємностях (апарати, резервуари, цистерни, сепаратори, пиловловлювачі та інше аналогічне обладнання, а також колектори, колодязі, тунелі, трубопроводи, приямки тощо), під час виконання яких є або може бути виділення в робочу зону вибухо- і пожежонебезпечної або шкідливої пари, газів та інших речовин, здатних викликати вибух, загорання, в кількостях, що перевищує ГДК, встановлені ГОСТ 12.1.005-88, а також роботи при недостатньому вмісті кисню (об’ємна частка нижче ніж 20 % у повітрі).
3.2. На газотранспортних підприємствах на підставі вимог цих Правил та НПАОП 0.00-4.15-98 повинні бути розроблені інструкції з охорони праці, які уточнюють підготовку і безпечне виконання газонебезпечних і вогневих робіт в конкретних умовах. Інструкції повинні бути затверджені роботодавцем.
3.3. На газотранспортних підприємствах у кожному виробничому підрозділі (цеху, службі, дільниці) повинен бути складений перелік газонебезпечних робіт, що виконуються за нарядом-допуском та без наряду-допуску. Перелік повинен бути затверджений головним інженером виробничого підрозділу. Посадові особи даного виробничого підрозділу повинні бути ознайомлені із затвердженим переліком під розпис. До переліку газонебезпечних робіт додаються копії наказу про призначення посадових осіб, які мають право складати, узгоджувати та затверджувати наряди-допуски, наказу про призначення особи, відповідальної за підготовку до газонебезпечних робіт, і особи, відповідальної за виконання газонебезпечних робіт, а також наказу про призначення виконавців газонебезпечних робіт із числа працівників.
3.4. Керівництво газонебезпечною роботою згідно з нарядом-допуском повинно покладатись на посадових осіб, які мають досвід їх виконання і пройшли перевірку знань з питань охорони праці згідно з вимогами НПАОП 0.00-4.12-05.
3.5. Розпорядження про підготовку (виконання) газонебезпечної роботи передаються їх виконавцям через особу, відповідальну за підготовку (виконання) газонебезпечної роботи, після отримання підтвердження диспетчера (змінного інженера) структурного підрозділу.
3.6. Виконавцями газонебезпечних робіт можуть бути працівники, які пройшли спеціальне навчання і перевірку знань з питань охорони праці відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.12-05, отримали допуск до самостійної роботи, підготовлені і допущені за станом здоров’я до роботи у шлангових і (або) ізолювальних протигазах (апаратах), навчені методам надання першої медичної допомоги потерпілим (зокрема у разі отруєння і опіку) та мають досвід роботи з обслуговування і ремонту обладнання відповідних газонебезпечних об’єктів.
3.7. Цільовий інструктаж з питань охорони праці виконавців газонебезпечної роботи відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.12-05 проводить відповідальний за виконання газонебезпечної роботи до початку її виконання з урахуванням конкретних умов, порядку і способу їх виконання, заходів безпеки, правил користування засобами захисту і надання першої медичної допомоги потерпілим. Після інструктажу усі виконавці робіт повинні розписатися у наряді-допуску на виконання газонебезпечної роботи або в журналі обліку газонебезпечних робіт, що виконуються без наряду-допуску.
3.8. Не дозволяється перебування в небезпечній зоні сторонніх осіб і працівників, які не беруть участі у виконанні газонебезпечної (вогневої) роботи.
3.9. Не дозволяється виконання газонебезпечної роботи у вибухонебезпечному приміщенні одночасно із іншою ремонтною або налагоджувальною роботою (ремонт електропровідних ліній, перевірка або налагоджування ланцюгів КВПіА, розбирання електрообладнання з метою ревізії, ремонтно-будівельні роботи тощо), а також із такими механічними роботами, як свердління, різання, обпилювання, піскоструйне оброблення матеріалів, роботи із відбійним молотком тощо.
У виняткових випадках дозволяється поєднувати газонебезпечну та окремі види робіт (крім вогневої) за нарядом-допуском, затвердженим головним інженером підрозділу, за умови розробки і виконанням додаткових заходів безпеки. У цьому випадку роботи відносяться до газонебезпечних і для їх виконання призначається одна особа, відповідальна за їх виконання.
3.10. Роботи в ємності повинні виконуватись у шланговому або ізолювальному протигазі. Застосування фільтрувальних протигазів не дозволяється. Шланг від протигаза працівника, який знаходиться в ємності, повинен бути розташований на поверхні з навітряного боку, позначений сигнальним прапорцем, а патрубок шланга — надійно закріплений на висоті від 0,2 м до 0,25 м над поверхнею землі.
3.11. Для освітлення місця роботи дозволяється користуватись переносними світильниками напругою не вище 12 В, що відповідає категорії і групі вибухонебезпечної суміші. Вмикати і вимикати світильники дозволяється поза зоною небезпечної загазованості.
3.12. Газонебезпечну роботу залежно від її складності повинні виконувати не менше 2 працівників, а у разі її виконання у колодязі, тунелі, траншеї і в ємності — бригадою у складі не менше 3 працівників, у тому числі не менше 2 дублерів (спостерігачів).
3.13. У разі виконання робіт у шланговому протигазі із примусовою подачею повітря, крім дублерів, які спостерігають за роботою усередині ємності, повинен бути окремий працівник, який спостерігає за роботою повітродувки. Шланг від протигаза і рятівна мотузка не повинні перехрещуватись.
3.14. Працівник, який виконує роботи в ємності, повинен одягти запобіжний пояс із перехрещеними шлейками і прикріпленою до нього сигнально-рятівною мотузкою, вільний кінець якої довжиною не менше ніж 3 м виводиться зовні і постійно знаходиться в руках дублера.
3.15. До спускання у ємність працівники повинні в наперед визначеному місці поза зоною загазованості одягнути протигаз (апарат) та інші ЗІЗ, що вказані у наряді-допуску.
3.16. У разі роботи в ємності двох і більше працівників повітряні шланги і рятівні мотузки повинні бути розміщені у діаметрально протилежних напрямках. У цьому випадку необхідно виключити взаємне перехрещування і перегинання шлангів зовні і усередині ємності.
3.17. Під час роботи працівника в ємності дублер зобов’язаний кожні 2-3 хвилини довідуватись про його самопочуття за допомогою коду і сигнально-рятівної мотузки.
У випадку поганого самопочуття працівника або неотримання від нього відповіді дублери зобов’язані негайно витягнути його з ємності. Зміну працівника в ємності необхідно виконувати через 15-20 хвилин.
3.18. ЗІЗ і ЗКЗ, а також запобіжні пристрої повинні відповідати вимогам вибухобезпеки.
3.19. У разі виконання газонебезпечної роботи необхідно застосовувати іскробезпечний інструмент, світильники, акумуляторні ліхтарі і прилади у вибухозахищеному виконанні.
3.20. У разі виконання газонебезпечної або вогневої роботи на ЛЧМГ повинен бути забезпечений телефонний або радіозв’язок місця робіт із диспетчером газотранспортного підприємства.
3.21. Вогневі і газонебезпечні роботи на системах газопостачання (Рроб ? 1,2 МПа) будинків лінійних обхідників і операторів ГРС, проммайданчиках КС, ГРС, ПСГ тощо повинні виконуватись відповідно до вимог НПАОП 0.00-1.20-98.
3.22. Вогневі роботи можуть бути плановими і аварійними. Планові роботи виконуються в терміни, намічені планом або графіком (ремонтних) робіт. Аварійні роботи виконуються негайно після виникнення аварії.
3.23. На виконання вогневої роботи керівник підрозділу видає наказ, а в особливих випадках —наказ видає керівник газотранспортного підприємства.
Призначення осіб, відповідальних за підготовку до вогневих робіт, та осіб, відповідальних за виконання вогневих робіт, а також виконавців вогневих робіт здійснюється згідно з наказами керівника структурного підрозділу, якими чітко визначається, до виконання яких робіт (підготовка, безпосереднє виконання) ці особи допускаються. Накази оновлюються щорічно, зміни до них уносяться у разі необхідності.
3.24. Керівниками вогневих робіт залежно від їх складності можуть бути призначені керівники або заступники керівників філій, керівники або заступники керівників виробничих підрозділів, начальники ГКС, ЛЕС, начальники служб ГРС тощо.
3.25. Особа, відповідальна за виконання вогневої роботи, повинна особисто керувати її виконанням. Вона відповідає за безпеку виконання вогневої роботи, при цьому керується вимогами інструкції з охорони праці під час виконання вогневих робіт на об’єктах газотранспортного підприємства, розробленої відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.15-98, цих Правил, затвердженими нарядом-допуском на виконання вогневої роботи і планом організації вогневої роботи.
3.26. Під час виконання вогневої роботи на об’єкті МГ відкривати і закривати перекривну арматуру дозволяється тільки за розпорядженням особи, відповідальної за виконання вогневої роботи, погодженим із диспетчерською службою.
3.27. До початку вогневої роботи всі працівники, включаючи і працівників залучених організацій, повинні пройти цільовий інструктаж з питань охорони праці відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.12-05.
3.28. До початку вогневої роботи повинен бути розроблений план організації вогневої роботи на діючому об’єкті МГ у її організаційно-технічній послідовності.
3.29. Перед початком планової вогневої роботи її керівнику під розпис видається наряд-допуск.
Наряд-допуск оформлюється у 2 примірниках, із яких один повинен зберігатись у диспетчера підрозділу, на об’єкті якого виконується робота, другий — у відповідального за виконання вогневої роботи.
Наряд-допуск видається на термін, необхідний для виконання даної роботи.
3.30. Вогневу роботу дозволяється виконувати за умови вмісту газу у повітрі робочої зони не вище 20 % від НКГВ. У разі підвищення концентрації газу понад 20 % від НКГВ вогневу роботу необхідно негайно припинити. Періодичність проведення контролю повітря робочої зони — не рідше ніж через 30 хвилин із записом результатів у наряді-допуску.
3.31. Технічні, транспортні засоби і працівники, які не беруть участі у виконанні вогневої роботи, а також засоби для відпочинку, обігрівання і приймання їжі (пересувні вагончики, палатки тощо) повинні знаходитись поза межами небезпечної зони на відстані не меншій ніж відстань, що наведена в таблиці 3.
Таблиця 3
| Межі небезпечної зони | ||||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
| Умовний діаметр МГ, мм | до 300 | від 300 | від 600 | від 800 | від 1000 | понад 1200 |
| Відстань, м | 100 | 150 | 200 | 250 | 300 | 350 |
3.32. Вогневі роботи на газопроводі необхідно виконувати за умови надлишкового тиску газу на ділянці газопроводу, що ремонтується, від 100 Па до 500 Па (від 10 мм вод. ст. до 50 мм вод. ст.). При цьому потрапляння атмосферного повітря у газопровід не допускається.
3.33. Під час стравлювання газу в атмосферу працівники, які безпосередньо не виконують цю операцію, а також технічні засоби повинні бути на відстані не менше ніж 200 м від свічки з навітряного боку.
3.34. Якщо стравлювання газу на свічку супроводжується викидом газового конденсату, стравлювання газу слід негайно припинити. Стравлювання газу можна відновити після попередження викидів конденсату.
3.35. Ділянка газопроводу, на якій виконується вогнева робота, повинна бути відключена надувними гумовими кулями. До установки гумової кулі необхідно провести її зовнішній огляд, перевірити на герметичність та термін придатності.
3.36. Гумові кулі встановлюють у газопроводі на відстані від 8 м до 10 м в обидва боки від місця виконання вогневої роботи між технологічними отворами та місцем робіт.
3.37. Для встановлення гумових куль у газопроводі повинні бути вирізані два отвори овальної форми у верхній четвертині труби розміром не більше ніж 250 x 300 мм і не менше ніж 100 x 150 мм, при цьому ширина отвору (менша вісь) не повинна перевищувати половини діаметра труби. Різниця між довжиною і шириною отвору повинна бути не менше ніж 50 мм.
Велика вісь отвору повинна розміщуватись вздовж осі газопроводу. Отвори можна вирізати на відстані не менше ніж 0,5 м від поперечного зварювального шва і не менше ніж 0,2 м від повздовжнього шва.
3.38. Розташована в газопроводі гумова куля накачується повітрям або інертним газом до тиску, встановленого виготовлювачем кулі та позначеного на кулі (максимальний випробувальний тиск), що забезпечує її щільне прилягання до внутрішньої поверхні труби.
За тиском усередині кулі необхідно здійснювати регулярний контроль із записом у відомості замірів тиску в гумовій кулі, яка є додатком до наряду-допуску. Періодичність і порядок реєстрації тиску визначає особа, відповідальна за виконання вогневих робіт. Працівники, на яких покладено контроль за станом і тиском у кулі, до виконання інших видів робіт не залучаються.
У разі зниження тиску в будь-якій кулі необхідно негайно припинити вогневі роботи, підкачати кулю, перевірити подальшу зміну в ній тиску. Якщо тиск знижується повільно, через визначений інтервал часу виконують підкачку кулі до заданого тиску. У випадку швидкого зниження тиску дефектна гумова куля підлягає заміні.
Контроль за тиском усередині кулі здійснюється за U-подібним манометром або іншим приладом для вимірювання тиску.
3.39. На газопроводах діаметром до 300 мм включно під час виконання вогневої роботи допускається відключати місце роботи тимчасовими глиняними пробками без встановлення гумових куль.
3.40. У разі розриву газопроводу, коли ділянка повністю звільнена від газу, перед вирізкою отворів під гумові кулі відключену ділянку газопроводу необхідно продути газом для витіснення газоповітряної суміші тиском не вище ніж 0,1 МПа (1 кгс/см2) із двох боків до місця розриву. Після продування вміст кисню у газоповітряній суміші не повинен перевищувати 2 % за об’ємом (згідно з показаннями газоаналізатора).
3.41. З метою підвищення безпеки виконання вогневої роботи допускається заповнення ділянки газопроводу (технологічних апаратів) інертним газом або димовими газами.
3.42. Вогневі роботи, як правило, необхідно виконувати у денний час. Допускається у виняткових випадках (у разі ліквідації наслідків аварійних ситуацій та аварій) виконання вогневих робіт у нічний час, вихідні і святкові дні за умови, що керівництво ними виконують керівники (або їх заступники) виробничих підрозділів.
3.43. Не дозволяється виконувати вогневі роботи під час грози та у разі перебування працівників, що не беруть участь у вогневих роботах, біля лінійних кранів і в радіусі 200 м від продувальних свічок і розкритого газопроводу.
Зварювальні роботи під час дощу, снігопаду, сильного вітру (понад 15 м/с) повинні виконуватись під спеціальним укриттям.
3.44. Вогнева робота повинна бути негайно припинена у випадках:
а) підвищення вмісту горючих газів у повітрі робочої зони вище 20 % від НКГВ;
б) підвищення або зниження тиску газу в газопроводі вище ніж 500 Па (50 мм вод. ст.) і нижче ніж 100 Па (10 мм вод. ст.);
в) затухання полум’я в технологічних отворах (вікнах) газопроводу або проскакування полум’я в порожнину газопроводу;
г) порушення герметичності гумових куль або глиняних пробок;
ґ) виявлення витоку газу;
д) виникнення аварійної ситуації у небезпечній зоні.
Керівник робіт зобов’язаний негайно інформувати диспетчера про ускладнення, що виникли, припинення роботи та вжиті заходи.
3.45. Кільцеві зварні з’єднання на ЛЧМГ і технологічних комунікаціях КС, ГРС, ПСГ, ГВС підлягають контролю радіографічним методом, а кутові зварні шви — ультразвуковим методом.
3.46. На ділянках газопроводів III і IV категорій допускається монтаж і зварювання захльостів, а також вварювання патрубків (котушок) із застосуванням підкладного кільця зі стальної стрічки шириною від 40 мм до 50 мм і товщиною від 3 мм до 4 мм.
3.47. Метод усунення дефекту труб МГ обирається залежно від характеру та величини дефекту згідно з вимогами технологічних інструкцій (методик).
3.48. Труби аварійного запасу, що використовуються для ремонту пошкоджених ділянок МГ, не повинні мати дефектів і не підлягають ремонту.
3.49. Технологічні отвори (вікна) для гумових куль повинні заварюватись за допомогою латок (для труб із нормативною границею міцності до 55 кгс/см2і товщиною стінки до 12 мм) або патрубка із еліптичною заглушкою (для труб із нормативною границею міцності 55 кгс/см2і вище та товщиною стінки 12 мм і більше).
3.50. Після заварювання технологічних отворів (вікон) для гумових куль складається відповідний акт.
3.51. Після завершення вогневих, ізоляційних та земляних робіт з відключеної ділянки газопроводу витісняється газоповітряна суміш.
3.52. Після витіснення газоповітряної суміші відремонтовану ділянку газопроводу випробовують прохідним (фактичним після закінчення робіт) тиском протягом не менше ніж 2 години у процесі роботи газопроводу. Випробування відремонтованих ділянок газопроводів на проммайданчиках КС, ГРС та ПСГ виконується згідно з вимогами ВСН 011-88 та інших нормативних документів.
3.53. Під час завершення випробування складається акт приймання в експлуатацію відремонтованої ділянки газопроводу, в якому вказуються: марка сталі і сортамент укладених труб, якість зварювання та ізоляції, результати випробувань, прізвище, ініціали, номери клейма зварників, прізвище, ім’я та по батькові посадової особи, яка дала розпорядження на введення в роботу газопроводу після ремонту та випробування.
3.54. Вогневі роботи на КС, ГРС, ПСГ повинні виконуватись після надійного відключення технологічних трубопроводів та звільнення їх від газу і конденсату.
3.55. Не дозволяється суміщати вогневу і газонебезпечну роботи в одній небезпечній зоні.
3.56. Вогневу роботу на фонтанній арматурі свердловин ПСГ дозволяється виконувати за умови попереднього повного глушіння свердловини, відсутності затрубних газопроявлень і закриття корінної засувки.
3.57. Допускається виконувати вогневу роботу на газопроводі поблизу газової свердловини без її глушіння на віддалі не ближче ніж 30 м від гирла свердловини за умови її відключення і відсутності витоків газу з фонтанної арматури та міжколонних газопроявлень.
3.58. Вогневу роботу в газонебезпечній зоні приміщення можна виконувати після повного відключення ззовні газових комунікацій, що входять до приміщення, та стравлювання газу з обладнання і трубопроводів в приміщенні.
3.59. На час виконання вогневої роботи на ГРС подачу газу споживачам можна здійснювати через байпас ГРС за умови постійного перебування оператора на вузлі редукування (байпасній лінії).
4. Експлуатація будівельних машин і механізмів
4.1. Експлуатація будівельних машин і механізмів повинна здійснюватись відповідно до вимог Державних будівельних норм «Система стандартів безпеки праці. Промислова безпека у будівництві. Основні положення» (ДБН А.3.2-2-2009), «Будівельна техніка, оснастка, інвентар та інструмент. Технічна експлуатація будівельних машин» (ДБН В.2.8-3-95), «Будівельна техніка, оснастка, інвентар та інструмент. Система технічного обслуговування та ремонту будівельних машин. Загальні вимоги» (ДБН В.2.8-4-96), Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18.06.2007 № 132, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 09.07.2007 за № 784/14051 (далі — НПАОП 0.00-1.01-07), та інструкцій заводів — виробників машин і механізмів.
4.2. Керівники організацій, які виконують ремонтні та будівельно-монтажні роботи із використанням будівельних машин і механізмів, призначають осіб, відповідальних за безпечне проведення цих робіт із числа ІТП, які пройшли навчання і перевірку знань з питань охорони праці відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.12-05 та нормативних документів.
4.3. Особи, відповідальні за стан будівельних машин і механізмів, зобов’язані забезпечувати виконання їх технічного обслуговування і ремонт згідно з вимогами інструкцій заводів-виготовлювачів.
4.4. До початку роботи із використанням машин і механізмів керівник роботи повинен визначити схему руху і місця їх установки, способи заземлення (занулення) машин, що мають електропривід, вказати способи взаємодії і сигналізації машиніста (оператора) із працівником-сигнальником, який обслуговує машини (механізми), визначити (за необхідності) місцезнаходження сигнальника, а також забезпечити належне освітлення робочої зони.
4.5. На місці роботи машин і механізмів повинна бути забезпечена повна оглядовість робочої зони і зони маневрування. Якщо машиніст (оператор), який управляє машиною, не має достатньої оглядовості робочої зони або не бачить сигнальника, між машиністом і сигнальником необхідно встановити двосторонній радіо- або телефонний зв’язок. Не допускається проміжний сигнальник для передавання сигналів машиністу.
4.6. Значення сигналів, що подаються у процесі роботи, або пересування машини, механізму, крана повинно бути роз’яснене усім особам, які беруть участь у роботі.
У зоні роботи машин (механізмів, крана тощо) повинні бути встановлені знаки безпеки і попереджувальні написи. Не дозволяється залишати без нагляду машину (обладнання, механізм) із працюючим (включеним) двигуном.
5. Навантажувально-розвантажувальні і транспортні роботи
5.1. Під час виконання навантажувально-розвантажувальних і транспортних робіт необхідно керуватись вимогами НПАОП 0.00-1.01-07, Типової інструкції з безпечного ведення робіт для кранівників (машиністів) стрілових самохідних (автомобільних, гусеничних, залізничних, пневмоколісних) кранів, затвердженої наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 25.09.95 № 135, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.10.95 за № 371/907 (НПАОП 0.00-5.03-95), Типової інструкції з безпечного ведення робіт для стропальників (зачіплювачів), які обслуговують вантажопідіймальні крани, затвердженої наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 25.09.95 № 135, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.10.95 за № 372/908 (НПАОП 0.00-5.04-95), Типової інструкції для осіб, відповідальних за безпечне проведення робіт з переміщення вантажів кранами, затвердженої наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 20.10.94 № 107, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 13.03.95 за № 60/596 (НПАОП 0.00-5.06-94), Типової інструкції для осіб, відповідальних за утримання вантажопідіймальних кранів в справному стані, затвердженої наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 20.10.94 № 107, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 13.03.95 за № 59/595 (НПАОП 0.00-5.07-94), ГОСТ 12.3.002-75* «ССБТ. Процессы производственные. Общие требования безопасности», ГОСТ 12.3.009-76 «ССБТ. Работы погрузочно-разгрузочные. Общие требования безопасности», ГОСТ 12.3.020-80* «ССБТ. Процессы перемещения грузов на предприятиях. Общие требования безопасности», Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.02.98 за № 128/2568.