Допускається застосування розподільних постів полегшеної конструкції у закритому виконанні.
14.12. Розподільні пости проектуються не менше ніж на чотири живильні лінії і повинні мати два вводи від тягової підстанції.
14.13. Розподільні пости повинні бути обладнані пристроєм захисту від замикань на землю, що діє на відключення вводів тягової напруги.
14.14. Заземлення електроустаткування розподільних постів здійснюється на рейки найближчих залізничних колій ізольованим провідником, а також на спеціальний виносний заземлювальний контур, що приєднується до магістралі заземлення розподільного поста через струмові реле захисту від замикань на землю.
14.15. Для живлення власних потреб розподільного поста необхідно застосовувати зовнішню комплектну підстанцію 6–10/0,4 кВ. Живлення від інших джерел для власних потреб і живлення інших споживачів від зазначених КТП не допускається.
14.16. Кінцеві опори ліній, що живлять розподільні пости, повинні розташовуватися уздовж фронту камер на відстані від зазначеного фронту не менше ніж 7 м. Територія розподільного поста з установленими кінцевими опорами живильних ліній повинна мати огорожу заввишки не менше ніж 2,4 м. Огорожа повинна бути розташована не ближче одного метра від фундаментів кінцевих опор живильних ліній. Навколо камер розподільного поста повинна бути доріжка з твердим покриттям завширшки не менше ніж 1 метр.
14.17. Використання тягових мереж для живлення електроенергією машин і механізмів, стаціонарного освітлення, за винятком сигнальних ламп, що попереджують про наявність напруги на контактному проводі, не допускається.
14.18. На пішохідних мостах і теплотрасах, розташованих над електрифікованими залізничними коліями, повинні встановлюватися з обох боків суцільні огороджувальні щити заввишки 2 м і завширшки не менше ніж 1 метр в обидва боки від контактного проводу.
14.19. Контактна мережа повинна бути розділена на окремі ділянки (секції), відокремлені одна від одної за допомогою секційних ізоляторів, нейтральних вставок або ізолюючих з’єднань.
14.20. Пересувні контактні мережі повинні живитися від окремих ліній підстанцій або розподільного поста.
14.21. Довжина робочої частини перехідної ділянки контактної мережі з лінії центрального струмознімання на лінію бічного струмознімання (і навпаки) повинна бути не менше ніж 40 м.
14.22. Підсилювальні лінії підвішують на опорах контактної мережі з протилежного боку колії на поперечно несучих тросах і жорстких ригелях поперечних підвісок. З’єднання між підсилювальними і контактними проводами виконуються не рідше ніж через 150–200 м.
14.23. Ізоляція контактної мережі всередині штучних споруд повинна бути подвійною, а відстань між підвісками на прямих ділянках колії повинна бути не більше ніж 20 м.
14.24. У разі перетину електрифікованих колій з трубопроводами та іншими об’єктами у недостатньому габариті підвіски контактних проводів (менше ніж 7 м) на трубопроводах та інших об’єктах повинна бути передбачена установка ізольованих відбійників, що унеможливлюють торкання їх пантографом електровоза.
14.25. Роз’єднувачі в пунктах живлення і секціонування контактної мережі, а також біля виводів повітряних живильних ліній з тягових підстанцій необхідно встановлювати на висоті не менше ніж 6 м від рівня головок рейок (або від поверхні землі), а вибір провідників для їх приєднання до мережі необхідно здійснювати по номінальному струму живильної лінії.
14.26. Рейкові кола постійних і тимчасово-постійних колій обладнують гнучкими мідними приварними стиковими з’єднаннями перерізом не менше 70 мм2для постійного струму і 50 мм2 — для змінного струму. Допускається застосування з’єднувачів із стального тросу діаметром не менше ніж 12 мм. Поверхня контакту в місці зварювання повинна бути не менше 250 мм2.
14.27. На електрифікованих залізничних коліях, не обладнаних СЦБ, міжрейкові електричні з’єднання виконуються через кожні 300 м, а міжколійні — через 600 м.
14.28. Усі рейкові колії, які не використовуються для руху електровозів, повинні бути ізольовані від електрифікованих колій ізолювальними стиками.
14.29. Неелектрифіковані колії і тупик для зливання і наливання легкозаймистих рідин повинні бути ізольовані від електрифікованих колій за допомогою встановлення в кожному рейковому колі двох ізолювальних стиків на такій відстані один від одного, щоб уникнути їх одночасного перекриття під час подачі поїзда під наливання та зливання рідин.
14.30. Ізоляцію основних вузлів тягової мережі необхідно забезпечувати тарілчастими (підвісними) або стрижньовими ізоляторами: за напруги 1,5 кВ постійного струму — один ізолятор; за напруги 3 кВ постійного струму — два ізолятори. На лініях змінного струму: за напруги 10 кВ — два ізолятори; за напруги 25 кВ — три ізолятори. У анкерних гірляндах поздовжньої підвіски кількість ізоляторів у гірлянді збільшується на один.
14.31. Для обмеження впливу блискавок на пристроях постійної та пересувної контактної мережі необхідно встановлювати розрядники:
за постійного струму — рогаті з двома паралельними повітряними проміжками 5 + 1 мм кожен;
за змінного струму — трубчасті на номінальну напругу 10,5 кВ або 35 кВ чи рогаті на постійній контактній мережі з двома проміжками по 45 + 6 мм кожен.
14.32. У тягових мережах постійного струму рогаті розрядники повинні встановлюватися:
у стаціонарних тягових мережах — на опорі, що передує анкерній, або на опорах, розташованих не далі трьох прогонів від анкерувань, на кінцевих опорах і в пунктах міжанкерних з’єднань;
в обмежено пересувних контактних мережах — на опорах, що передують анкерним, або найближчих до них опорах;
у пересувній контактній мережі — на кінцевих опорах у пунктах міжанкерних з’єднань і переходу з центральної контактної мережі на бічну.
14.33. Захист мережі одним рогатим розрядником анкерних ділянок бічної та центральної контактної мережі не допускається:
у пунктах живлення, на кінцевих або найближчих до кінцевих опор виводах живильних ліній, у тягових підстанціях та розподільних постах;
у штучних спорудах, що використовуються для анкерувань контактної мережі та живильних ліній;
на перетинах з газопроводами — на найближчих опорах контактної мережі в пунктах перетину.
14.34. На контактній мережі змінного струму розрядники повинні бути встановлені:
на горловині станцій — не більше одного прогону від повітряних проміжків і лінійних роз’єднувачів з боку перегону;
на проходах до штучних споруд із секціонуванням контактної мережі та одностороннім живленням з обох боків споруди, причому з боку перегону — не далі одного прогону від нейтральних вставок, що відокремлюють мережу споруди від мережі перегону;
у кінці консольних ділянок стаціонарної та пересувної контактної мережі;
на живильних лініях — у місцях приєднання до контактної мережі (якщо розрядники на контактній мережі встановлено не далі одного прогону від цього місця приєднання), за довжини лінії не більше ніж 300 м, а також на відстані 180–200 м від тягової підстанції.
14.35. Установлення рогатих і трубчастих розрядників на анкерних та інших опорах, що мають відтяжки, не допускається.
14.36. Рогаті та трубчасті розрядники повинні приєднуватися подвійними глухими заземлювальними провідниками до тягових ниток рейкових колій або до середніх точок колійних дросель-трансформаторів.
14.37. Оболонки силових, сигнальних, телефонних, освітлювальних та інших кабелів повинні бути ізольовані від всіх металевих конструкцій і пристроїв, заземлених на рейку або на контур тягової підстанції, незалежно від їх схеми заземлення. Прокладка цих кабелів на території тягової підстанції повинна здійснюватися:
в ізоляційних трубах у землі і на її поверхні;
у будівлях — без додаткової ізоляції у разі прокладання по неметалевій основі.
14.38. Металеві частини мостів, шляхопроводів, світлофорів, навантажувально-розвантажувальних споруд, які розташовані на відстані менше ніж 5 м від контактної мережі постійного струмуі 10 м — від контактної мережі змінного струму, металеві опори контактної мережі та деталі кріплення ізоляторів контактної мережі на залізобетонних опорах, а також приводи секційних роз’єднувачів, неробочі анкерувальні гілки та вантажі компенсаторів, установлені на дерев’яних опорах, повинні бути заземлені.
14.38.1. Інша арматура, установлена на дерев’яних опорах, повинна бути заземлена в разі, коли відстань по дереву між арматурою опори і частинами відтяжок менше 400 мм. Водночас заземлювальний провід повинен бути прокладений по опорі так, щоб він не торкався відтяжок і деталей кріплення їх на опорі.
14.38.2. Заземлення повинне виконуватися за допомогою приєднання конструкції до обох тягових рейкових ниток або до нульової точки дросель-трансформатора.
14.38.3. Заземлювальні проводи і місця їх приєднання до рейок повинні бути доступні для огляду.
14.39. Заземлення опор контактної мережі та інших споруд, що розташовані поблизу, може виконуватися як індивідуальними, так і груповими заземлювальними провідниками.
14.40. Групове заземлення повинне застосовуватися для опор контактної мережі, що встановлюються у місцях, де утруднене прокладання індивідуальних заземлень або можливе їх пошкодження, а також на ділянках колій, де можливе перебування людей (навантажувально-розвантажувальні пункти тощо).
14.41. Відстань від місця приєднання подвійними проводами групового заземлення до рейки або середньої точки колійного дросель-трансформатора для крайньої заземленої на груповий трос опори не повинно перевищувати 300 м за постійного струму і 200 м за змінного струму. Максимальний натяг проводу групового заземлення не повинен перевищувати 4 кН. Провід групового заземлення анкерується на опорі без улаштування відтяжок.
14.42. Індивідуальні заземлення і спуски від проводів групового заземлення виконуються із сталі круглої діаметром не менше ніж 10 мм на електрифікованих лініях змінного струму і 12 мм на лініях постійного струму.
14.43. Подвійними проводами з приєднанням на тягову мережу необхідно виконувати індивідуальні заземлення:
опор контактної мережі, розташованих у загальнодоступних для людей місцях, тобто місцях навантаження і розвантаження думпкарів, місцях переходу колій, на території фабрики тощо;
опор, на яких встановлено розрядники, секційні роз’єднувачі і приводи до них (на дерев’яних і залізобетонних опорах);
опорних металевих колон конструкцій трубопроводів, пішохідних мостів і сигнальних конструкцій, розташованих у зоні електрифікованих колій.
14.44. Металеві мости і шляхопроводи завдовжки понад 50 м повинні заземлюватися безпосередньо (або через дросель-трансформатор) наглухо на рейки.
Арматура залізобетонних прогонних будов на лініях постійного струму не повинна мати з’єднань з тяговими нитками залізничних колій або з металевими спорудами, з’єднаними з тяговими рейками.
14.45. Усі металеві опори живильних ліній, що йдуть самостійними трасами, а також металеві конструкції підвісок і анкерувань на залізобетонних опорах повинні заземлюватися. На дерев’яних опорах живильних ліній повинні заземлюватися металеві консолі, розрядники, секційні роз’єднувачі та їх приводи. У всіх випадках заземлення зазначених елементів опор повинно виконуватися так, щоб було забезпечене надійне спрацьовування захисту на тягових підстанціях під час коротких замикань, а також безпечний рівень крокової напруги і напруги доторкання у зоні розтікання струмів короткого замикання.
14.46. Якщо траси живильної лінії постійного та змінного струму проходять уздовж електрифікованих залізничних колій на відстані менше ніж 5 і 10 м відповідно — опори ліній повинні заземлюватися на рейки.
14.47. Якщо траси живильних ліній постійного та змінного струмів проходять далеко від рейок — їх опори повинні заземлюватися на проводи зворотних ліній, а за їх відсутності — на спеціально підвішений провід групового заземлення, довжина і переріз якого повинні забезпечувати надійне спрацьовування захисту від коротких замикань на опори тягової мережі.
14.48. Навколо опор живильних ліній змінного струму, віддалених від електрифікованих залізничних колій, повинні бути улаштовані вирівнювальні заземлювачі, прокладені на глибині 0,2–0,5 м. Відстань від грані опори до вирівнювального контуру повинна бути менше ніж 0,8 м.
14.49. Заземлення опор живильних ліній, розташованих на території тягової підстанції, повинно виконуватися глухим приєднанням до її контуру заземлення і одночасно до зворотної лінії через іскровий проміжок. Опори живильних ліній змінного струму повинні заземлюватися на зовнішній контур, не зв’язаний з контуром тягової підстанції, або наглухо приєднуватися до зворотної лінії. Навколо фундаментів опор цих ліній повинні бути прокладені вирівнювальні заземлювачі на глибині 0,5–0,7 м і на відстані 0,8–1,0 м від грані опори.
14.50. Заземлювальні проводи та місця їх приєднання до рейок і заземлювальних пристроїв повинні бути доступні для огляду.
14.51. Підвіска контактного проводу повинна виконуватись відповідно до вимог СНиП 2.05.07-91 «Промышленный транспорт».
14.52. У разі застосування на електрифікованих коліях підприємств одночасно з електровозами локомотивів та інших видів тяги, а також у разі перевезення по цих коліях негабаритних вантажів міні мальна висота підвіски контактного проводу визначається у кожному випадку, ураховуючи мінімальну відстань від контактного проводу до найвищої точки вантажу або локомотива для перегонів і колій на станціях, де не передбачається стоянка потягу, у 450 мм; для решти колій на станціях — 950 мм.
14.53. Перевезення по електрифікованих залізничних коліях великогабаритного устаткування (екскаваторів, бурових верстатів тощо) здійснюється за письмовим розпорядженням технічного керівника підприємства відповідно до спеціально розробленого ПОР, узгодженим з територіальним органом Держгірпромнагляду. Відповідальним за виконання заходів, що забезпечують електробезпеку під час перевезення цього устаткування, є особа, відповідальна за електрогосподарствозалізничного цеху.
14.54. Відстані від проводів живильних, зворотних і підсилювальних повітряних ліній тягової мережі до землі у разі перетину і зближення їх із спорудами повинні бути не менше, наведених у додатку 2 до цих Правил.
14.55. Допустимі відстані між проводами живильних і підсилювальних ліній електропередач і до заземлених конструкцій повинні бути не менше, наведених у додатку 3 до цих Правил.
14.56. Відстань по вертикалі від заземлених проводів (групових заземлювачів, хвилеводів тощо) до поверхні землі повинна визначатися за умови роботи механізмів і монтажних пристосувань, а на переїздах повинна бути не менше ніж 5 м.
14.57. З обох боків переїздів автомобільних доріг через електрифіковані залізничні колії підприємств повинні встановлюватися габаритні ворота заввишки не більше ніж 4,5 м. У всіх випадках висота габаритних воріт повинна бути менше висоти підвіски контактного проводу не менше ніж на 0,5 м.
Голова Державної служби гірничого нагляду
та промислової безпеки України О. І. Хохотва
Додаток 1
до Правил охорони праці
під час експлуатації
електроустаткування та електромереж
на відкритих гірничих роботах
Відстані
у разі перетину або зближення повітряних ліній електропередач
з автодорогами, залізницями і до найближчих частин будівель
| Місце перетину або зближення | Відстань, м, при напрузі ПЛ | |
| до 20 кВ | 35 кВ | |
| Вертикальна відстань від проводів ПЛ: при перетині з контактною мережею електрифікованої залізничної колії при перетині залізниці до рівня головки рейок........................................................... при перетині з автомобільними шляхами................................................................... |
2,0 7,5 7,0 |
3,0 7,5 7,0 |
| Горизонтальна відстань у разі зближення від проводів ПЛ: до крайнього проводу контактної мережі, що підвішений з польового боку опори контактної мережі ……...................................................................................….....…. до брівки земляного полотна автомобільного шляху................................................. до найближчої частини будівлі (від проекції проводу)............................................... до частини бурового верстата, що найбільш виступає, що працює до габаритів наближення будівель неелектрифікованих залізниць.............................. до частини екскаватора, що найбільш виступає, що працює...................................... |
2,5 2,0 2,0
3,5 1,5 |
4,0 4,0 4,0
5,0 2,5 |
| Не менше найбільшого радіуса плюс 2 м |
Додаток 2
до Правил охорони праці
під час експлуатації
електроустаткування та електромереж
на відкритих гірничих роботах
ВІДСТАНІ
від проводів живильних, зворотних
і підсилювальних повітряних ліній тягової мережі
до землі у разі перетину і зближення їх із спорудами
| Найменування об’єктів перетину або зближення, до яких обчислюється відстань | Відстань, м | ||
| для зворотних ліній | для живильних та підсилювальних ліній постійного струму 1,65 і 3,3 кВ і змінного струму 10 кВ | для живлення ліній змінного струму 25–35 кВ | |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| До поверхні землі: на території кар’єрів і природних відвалів............ | | | |
| До полотна автомобільної дороги (усіх категорій) | 7,0 | 7,0 | 7,0 |
| Перетин контактного проводу електрифікованої ділянки залізничної колії з лінією електропередачі (від контактного проводу до проводів і тросів лінії електропередачі).......................................................... | | | |
| До ліній зв’язку і сигналізації: по вертикалі.......................................................... | | | |
| До неспалимих дахів виробничих будівель і споруд (металеві дахи повинні бути заземлені)....................... | |
3,0 | |
| До найближчих частин будівель (по горизонталі): до балконів, терас, вікон........................................ | | | |
| До крони дерев............................................................ | 1,0 | 2,0 | 3,0 |
| До наземних повітро- і паропроводів......................... | 3,0 | 3,0 | 3,0 |
| До наземних газопроводів........................................... | 3,0 | 3,0 | 3,0 |
| До габариту екскаватора або іншого негабаритного вантажу, що перевозиться по автошляху.................... | | | |
Додаток 3
до Правил охорони праці
під час експлуатації
електроустаткування та електромереж
на відкритих гірничих роботах
Відстані
між проводами живильних і підсилювальних
ліній електропередач і до заземлених конструкцій
| Відстань | Значення, мм |
| Між осями кріплень ліній, прокладених по опорах контактної мережі або по самостійних трасах, за довжиною прогону між опорами до 50 м: у підвісках................................................................................................................................. | |
| Те саме для ліній, прокладених по самостійних трасах, за довжиною прогону між опорами понад 50 м: у підвісках................................................................................................................................. | |
| Між проводами живильних ліній у прогонах від прохідних ізоляторів до першого ряду опор, розташованих на відстані не більше ніж 20 м від підстанції........................................................ | |