8.20.3. Ізоляція нового і відремонтованого кабелю з кінцевими закладеннями на напругу до 1000 В повинна витримувати випробувальну напругу не нижче 2500 В протягом 1 хвилини.
8.21. Результати випробувань ізоляції і стан конструктивних елементів кабелю повинні фіксуватися в журналі дефектів та неполадок кабелів. Кожен кабель, що перебуває в експлуатації, повинен мати спеціальні, надійно закріплені на кінці і на початку кабелю бирки з номером. У журнал заносять дані про стан нового кабелю і результати його подальших ремонтів і випробувань. У цьому журналі робиться відмітка про виведення кабелю з експлуатації (списання).
Форма журналу дефектів та неполадок кабелів визначається особою, відповідальною за електропостачання кар’єру.
8.22. Під час підготовки екскаваторного кабелю до випробування необхідно:
відключити кабель від мережі, від’єднати кабель від ПП і екскаватора та розрядити відповідно до вимог розділу ХІ цих Правил;
установити плакати безпеки і виставити контрольні пости уздовж траси кабелю;
оглянути шлангову оболонку для виявлення зовнішніх пошкоджень і подальшого ремонту;
ретельно оглянути кінцеві розробки для контролю чистоти поверхні силових жил, у разі виявлення тріщин — провести переоброблення;
перевірити цілісність силових і заземлювальних жил, екрануючих обплетень, після чого заземлювальну жилу з’єднати з екрануючими обплетеннями (за їх наявності) на обох кінцях кабелю;
виміряти опір ізоляції силових жил мегаомметром на напругу 2500 В, після кожного вимірювання необхідно провести розрядження жили.
8.23. Випробувальна напруга прикладається по черзі до кожної жили кабелю. Дві інші жили, екрани і заземлювальна жила у момент випробування з’єднуються між собою і заземлюються. Підвищення випрямленої напруги здійснюється плавно зі швидкістю не більше ніж 0,5 кВ/с. У разі наближення до випробувальної напруги необхідно постійно стежити за струмом витоку. У разі зростання струму витоку або появи імпульсних поштовхів струму допускається збільшення випробувальної напруги на 0,5–2,0 кВ з метою пробою дефектної ділянки ізоляції.
8.24. Кабель вважається придатним до експлуатації, якщо під час його випробування не було пробою ізоляції. Зняття показів мікроамперметра проводиться на останній хвилині випробування.
8.25. Зняття випробувальної напруги здійснюється плавно. Після відключення випробувального апарату від мережі проводиться розрядження випробуваної жили за допомогою заземлювальної штанги.
8.26. Випробування гнучких високовольтних кабелів на номінальну напругу 6, 10 і 35 кВ підвищеною напругою здійснюється за нарядом не менше ніж двома працівниками, один з яких повинен мати групу з електробезпеки не нижче ІV, а інші — не нижче III. Випробування, що проводяться з використанням стендів, у яких струмопровідні частини закриті суцільними або сітчастими огородженнями, а двері забезпечені блокуванням, може виконувати один працівник із IV групою з електробезпеки у порядку поточної експлуатації. Вимірювання мегаомметром на 2500 В проводять за нарядом два працівники з IV і III групами з електробезпеки, а мегаомметром на 1000 В — два працівники з III і II групами з електробезпеки.
8.27. Визначення місця пошкодження кабелю в умовах кар’єру одним із методів (індукційним, акустичним, ємнісним, методом петлі або іншим) дозволяється проводити тільки після відключення кабелю від живильної мережі та розрядження залишкових електричних зарядів на землю.
8.28. Ремонт гнучких кабелів у гумовій оболонці для електропостачання гірничих машин (комплексів) та інших установок організовується так, щоб було забезпечено безаварійну роботу в міжремонтний період за умови дотримання правил експлуатації, мінімального строку ремонту, мінімальних трудових і матеріальних витрат на ремонт, облік кабелю, що перебуває в експлуатації та резерві.
8.29. На кожному підприємстві, що має в постійній експлуатації більше 2000 м гнучких кабелів у гумовій оболонці на напругу до 1000 В або більше 1000 м на напругу вище 1000 В, повинні бути обладнані спеціальні майстерні для ремонту кабелів, які відповідають вимогам ПУЭ.
8.30. Конструкція апаратів для вулканізації повинна відповідати вимогам безпечного виконання робіт працівниками, що виконують вулканізацію. Якщо немає інструкції з безпечного обслуговування апаратів для вулканізації — користування ними забороняється.
8.31. Кількість вулканізаційних з’єднань (паянь) повинна бути не більше п’яти на кожні 100 м кабелю.
ІX. Електричні машини та апарати
9.1. Електричні машини та апарати необхідно експлуатувати відповідно до вимог технічної документації заводів-виробників.
9.2. Перед пуском у роботу електричних машин (після тривалої їх зупинки) повинні бути проведені: зовнішній огляд, перевірка пускових пристроїв, перевірка стану підшипників і наявності в них мастила, вимірювання опору ізоляції обмоток електричних машин потужністю більше 50 кВт.
9.3. Випробування і вимірювання на електродвигунах повинні проводитися відповідно до таблиць 22 і 23 додатка 1 до ПТЕЕС.
9.4. У разі коли опір ізоляції нижче 0,1 МОм, сушіння проводиться зовнішнім нагрівом або продуванням сухого гарячого повітря (70–80 °C). У якості нагрівачів можуть застосовуватися лампи розжарювання, електронагрівальні елементи, калориферні установки.
У разі коли опір ізоляції вище 0,1 МОм, сушіння проводять електричним струмом, підключивши обмотку якоря з котушками додаткових полюсів на знижену напругу, що становить 3–5 % від номінальної. Одночасно струм повинен становити 50–60 % від номінального. Послідовна обмотка збудження машини повинна обов’язково відключатися.
Умови вмикання електродвигунів змінного струму та машин постійного струму без сушіння зазначено в таблицях 22 і 23 додатка 1 до ПТЕЕС.
9.5. Електричні машини постійного струму необхідно оглядати щодоби. Під час оглядів необхідно стежити за чистотою поверхні колектора, відсутністю у ньому іскрінь, оплавлень, обгорянь, ослаблення пластин, станом щіткотримачів та щіток.
9.6. Зовнішній огляд станцій управління, пультів і шаф екскаваторів і бурових верстатів без зняття напруги повинен здійснюватися машиністом або електриком дільниці не рідше одного разу на зміну. Одночасно необхідно звертати увагу на стан контактів, реле і проводки, чистоту і стан контактів збірних шин і автоматів.
9.7. Під час проведення ПЗР необхідно перевіряти кріплення проводів, підтягати болти, контргайки на магнітних станціях і щитках керування.
9.8. Контакти головних контакторів повинні доторкатися по всій ширині і не повинні мати перекосу, рухомий контакт не повинен зачіпати під час руху іскрогасну камеру.
9.9. Очищення робочої поверхні контактів від оксидів, що з’являються на них, кульок розплавленого металу і забруднень необхідно проводити відповідно до інструкції з експлуатації.
9.10. Електричні машини і апарати, установлені на гірничих машинах та інших установках, повинні бути виконані відповідно до вимог ГОСТ 15150-69 «Машины, приборы и другие технические изделия. Исполнения для различных климатических районов. Категории, условия эксплуатации, хранения и транспортирования в части воздействия климатических факторов внешней среды». Підтримка працездатності електроустаткування повинна забезпечуватися шляхом організації системи ПЗР.
9.11. За функціонування системи ПЗР, ведення технічної документації та звітності, пов’язаної з цією системою, відповідають енергетики дільниць, головний енергетик кар’єру, які зобов’язані:
обґрунтовувати обсяг і зміст ПЗР електроустаткування для кожного типу гірничих машин або інших установок (водовідливів, дренажних шахт, конвеєрних ліній тощо), зважаючи на обсяг робіт з налагодження і випробування;
складати місячні та річні графіки ремонту електроустаткування;
складати заявки на матеріально-технічне постачання, постійно контролювати виконання цих заявок і стан резерву електроустаткування, який не повинен зменшуватися, запасних частин і матеріалів;
визначати трудомісткість ремонтів електроустаткування;
документально оформляти всі випадки невиконання ПЗР електроустаткування, пропонувати керівництву кар’єру притягати до відповідальності тих, хто не дотримувався графіка ПЗР.
9.12. За своєчасну зупинку машин (комплексів) та інших установок для виконання ПЗР електроустаткування і передачі електроустаткування в ремонт, за забезпечення ремонтних робіт підіймально-транспортними засобами і спеціально пристосованими майданчиками (приміщеннями) відповідають керівники гірничих робіт на дільницях.
9.13. За якість ремонту та його тривалість відповідають особи, що здійснюють експлуатацію електротехнічних об’єктів на дільницях, а також ПЗР на кар’єрі.
За правильну експлуатацію електроустаткування машин (комплексів) та інших установок відповідають керівники дільниць.
9.14. Для ПЗР електроустаткування гірничих машин (комплексів) та інших електроустановок у польових умовах кожен кар’єр повинен мати пересувні ремонтні майстерні на пневмоколісному або залізничному ходу залежно від конкретних гірничо-геологічних умов.
Кількість і тип транспортних засобів для пересувних майстерень визначаються кількістю гірничих машин, що одночасно перебувають у ремонті, чисельністю ремонтних працівників, інвентарним інструментом, пристосуваннями та строками ремонтів самих транспортних засобів.
9.15. Плавкі вставки запобіжників повинні калібруватися із зазначенням на клеймі номінального струму вставки. Клеймо ставиться заводом-виробником або електротехнічною лабораторією, що має відповідну ліцензію. Застосовувати некалібровані вставки забороняється.
9.16. Захист усіх елементів мережі споживачів, а також технологічне блокування вузлів виконується, щоб забезпечувався самозапуск електродвигунів відповідних механізмів.
9.17. Комутаційні апарати необхідно розташовувати якомога ближче до електричної машини в місцях, зручних для обслуговування, якщо за умовами економічності та витрат кабелю не потрібне інше розміщення.
9.18. Електродвигуни, що перебувають у резерві, повинні бути постійно готові до негайного пуску, періодично оглядатися і випробовуватися за графіком, затвердженим особою, відповідальною за експлуатацію електрогосподарства цеху, дільниці, кар’єру.
9.19. Вібрація електродвигунів, виміряна на кожному підшипнику, осьовий зсув ротора, розмір по вітряного зазору не повинні перевищувати величин, зазначених у таблицях 22 і 23 додатка 1 до ПТЕЕС.
9.20. Електропривод повинен негайно (аварійно) відключатися від мережі у випадках, передбачених пунктом 6.5.17 глави 6.5 розділу 6 ПТЕЕС.
В інструкції підприємства, затвердженій технічним керівником, можуть бути зазначені й інші випадки, під час яких електродвигуни повинні бути аварійно відключені, а також зазначено порядок усунення аварійного стану та пуску електродвигуна.
9.21. Виводи обмотки статора та кабельні воронки електричних машин повинні бути укріплені та захищені огородженням, зняття яких під час роботи машин забороняється. Частини валів, що обертаються, також повинні бути огороджені.
Коробки виводів електричних машин і пускорегулювальних пристроїв повинні бути ущільнені та закриті кришкою, яку неможливо відкрити без спеціального пристосування.
9.22. Виводи обмоток статора, якоря та полюсів повинні бути промарковані. На пускорегулювальних пристроях повинні бути позначені положення «Пуск» і «Стоп».
На вимикачах, контакторах, магнітних пускачах, рубильниках, а також на запобіжниках, змонтованих на групових щитах, повинні бути написи, що позначають, до якого електродвигуна вони належать.
9.23. Після зупинки електродвигуна з метою проведення його ремонту з кабелю, що живить двигун, повинна бути знята напруга, а на приводі вимикача вивішено плакат «Не вмикати! Працюють люди». Зняти цей плакат і включити машину можна тільки після того, як особа, що проводила роботи, зробить у журналі обліку робіт за нарядами і розпорядженнями запис про закінчення роботи, а особа, що прийняла роботу, зробить відмітку про дозвіл на включення електродвигуна.
9.24. Операції з пусковими пристроями електродвигунів, що мають ручне керування, повинні проводитися в діелектричних рукавичках. Якщо ці пристрої розташовані у вологих місцях, перед ними повинні бути встановлені ізольовані підставки.
9.25. Якщо під час робіт можливе доторкання працівника до струмопровідних частин електродвигуна або механізму, що обертається, то, крім вимикача, вимикається також роз’єднувач, на приводі якого вивішується плакат «Не вмикати! Працюють люди».
9.26. Перед початком роботи на електродвигуні з метою запобігання помилковому вмиканню вимикачів і роз’єднувачів, якими здійснено вимикання, рукоятки приводів повинні бути зняті та замкнені на замок.
X. Релейний захист і блискавкозахист
10.1. Кар’єрні лінії напругою 6–35 кВ повинні бути оснащені пристроями релейного захисту від багатофазних замикань і однофазних замикань на землю.
10.2. Релейний захист повинен задовольняти такі вимоги:
охоплювати всі електрично зв’язані мережі кар’єру та мережі інших приєднаних споживачів;
забезпечувати надійність, селективність, достатню швидкодію і чутливість.
10.3. Захист від багатофазних замикань повинен виконуватися у двофазному виконанні та вмикатися в одні й ті самі фази по всій мережі цієї напруги.
10.4. Захист від однофазних замикань на землю повинен бути виконаний двоступінчастим способом:
перший ступінь захисту (основний), що діє на вимикання без витримки часу, повинен виконувати тільки елемент, що живить пошкоджену ділянку (вимикачі КРП, ПП, комірки відхідної лінії електропередачі на підстанції);
другий ступінь захисту (резервний) повинен мати витримку часу 0,5 с і діяти на вимикання всієї електрично зв’язаної мережі — системи (секції) шин або живильного трансформатора.
10.5. Захист від однофазних замикань на землю з дією на сигнал допускається виконувати на лініях, що живлять конвеєрні підйомники і стаціонарні дробарки, з дотриманням таких умов:
якщо є окремий контур захисного заземлення для електроустановок цих споживачів;
якщо від системи (РП, трансформатора підстанції), яка живить ці споживачі, не здійснюється живлення пересувних кар’єрних установок;
якщо мережа зазначеної системи кабельна.
10.6. Вмикання кар’єрних ліній після вимкнення їх дією релейного захисту повинне проводитися після повідомлення про причину вимкнення і усунення пошкодження.
10.6.1. Допускається:
автоматичне повторне увімкнення у разі спрацьовування захисту від однофазного замикання на землю ліній, оснащених пристроями випереджаючого контролю ізоляції;
одноразове автоматичне повторне увімкнення у разі спрацьовування максимально струмового захисту.
10.7. Для підвищення надійності дії селективного захисту від замикань на землю і зменшення перенапруги на ізоляції мережі допускається штучне збільшення активної складової струму замикання на землю до 2 А.
Періодичність перевірки та контрольного налагодження пристроїв захисту від замикань на землю проводиться згідно з пунктом 2.2 глави 2 розділу ІX НПАОП 0.00-1.24-10.
10.8. Кар’єрні мережі з ізольованою нейтраллю напругою від 60 В до 1000 В повинні бути оснащені пристроями максимально струмового захисту та захисту від замикань на землю (витоків струму на землю), що діють на відключення. Загальний час відключення від мережі у разі спрацьовування захисту від струму витоку не повинен перевищувати 0,2 с, а сила струму, що проходить через тіло людини,— 100 мА.
Установки для перегону гірничого устаткування повинні бути оснащені:
максимально струмовим захистом, що діє на вимкнення;
захистом від замикань на землю, що діє на вимкнення;
пристроєм контролю цілісності заземлювальної жили живильного кабелю, який діє на вимкнення;
додатковим металевим зв’язком (тросом) між установкою для перегону і гірничим устаткуванням, що переганяється.
Відстань між установкою для перегону та гірничим устаткуванням, що переганяється, повинна бути не менше ніж 20 м.
Захист від струмів витоку на стороні 220 В трансформаторів власних потреб КРП, що комплектуються з шаф комплектних розподільних установок 6–10 кВ заводського виготовлення загальнопромислового призначення, може не встановлюватися, якщо до зазначених трансформаторів підключені кола управління, захисту та сигналізації.
10.9. Захист підстанцій 35/6–10 кВ від блискавки, що приєднуються як до тих, що діють, так і до тих, що споруджуються, ліній електропередачі 35 кВ, повинен здійснюватися за спрощеними схемами, що рекомендуються ПУЭ. При цьому установка тросових блискавковідводів на підході ліній електропередачі 35 кВ до підстанцій не потрібна.
10.10. Захист від блискавок ПТП 6–10/0,23–0,4 кВ повинен виконуватися розрядниками, що встановлюються з високої сторони ПТП.
Захист зазначених ПТП, підключених до ліній електропередачі 6–10 кВ через ПП і КРП з вентильними розрядниками, не потрібний. Установлення розрядників з низької сторони ПТП повинно виконуватися, якщо довжина лінії електропередачі 0,23–0,4 кВ, що відходить, перевищує 500 м.
10.11. На підході лінії електропередачі 6–10 кВ до ПТП із зниженою імпульсною міцністю ізоляції трансформаторів, повинен встановлюватися комплект трубчастих розрядників.
10.12. Захист кар’єрних пересувних ліній електропередачі напругою до 35 кВ від прямих ударів блискавки не потрібний.
10.13. Установлення захисних проміжків у пересувних кар’єрних мережах не допускається.
10.14. Захист стаціонарних ліній електропередачі від блискавок повинен передбачатися у таких місцях з ослабленою ізоляцією:
у районах із слабкою і помірною грозовою активністю (за кількості грозових годин на рік до 60) — переходів ПЛ — КЛ, перетинів з іншою лінією електропередачі або з лініями зв’язку і сигналізації;
у районах із сильною грозовою активністю (за кількості грозових годин на рік більше 60), крім зазначених місць з ослабленою ізоляцією лінійних роз’єднувачів; переходів з опор одного типу (дерев’яні) на опори іншого типу (металеві, залізобетонні).
10.15. У разі перетину між собою пересувних ПЛ напругою до 10 кВ установлення трубчастих розрядників на дерев’яних опорах, що обмежують перетин прогону, не потрібне за вертикальної відстані між проводами ПЛ не менше 2 м.
10.16. Електрифіковані машини (екскаватори, бурові верстати, відвалоутворювачі, перевантажувачі, конвеєри тощо) повинні зупинятися і відключатися під час грози. При цьому їх захист від блискавки не потрібний. Порядок відключення визначається інструкцією, затвердженою технічним керівником робіт у кар’єрі.
10.17. Допускається під час грози не відключати насосні установки водовідливу. Захист електричних двигунів водовідливу від блискавки повинен виконуватися відповідно до вимог ПУЭ. У районах із слабкою і помірною грозовою активністю захист може виконуватися без установлення захисних ємностей.
10.18. У РУ 6–10 кВ підстанцій і КРП з вакуумними вимикачами необхідно передбачати встановлення обмежувачів від комутаційних перенапружень.
XІ. Заземлення
11.1. Захисне заземлення повинне забезпечувати захист людей від ураження електричним струмом у разі доторкання до металевих частин електроустановок, які за нормальних умов не перебувають під напругою, але можуть опинитися під нею в результаті пошкодження ізоляції.
У разі віднесення неструмовідних частин електроустановок відкритих гірничих робіт, технологічного та іншого устаткування до тих, що підлягають заземленню, необхідно керуватися:
вимогами ПУЭ щодо заземлення;
визначенням можливості виникнення потенціалів на них у результаті замикань на землю або корпус, а також потенціалів, що наводяться струмами розтікання з рейкових колій за нормальної роботи тягових мереж.
Заземленню не підлягають:
арматура ізоляторів, відтяжок, кронштейнів і освітлювальна арматура в разі установки їх на дерев’яних опорах ПЛ, якщо на них прокладається неізольований заземлювальний провідник;
устаткування, установлене на заземлених металевих конструкціях, при цьому на опорних поверхнях повинні бути передбачені зачищені і не зафарбовані місця для забезпечення електричного контакту;
корпуси електровимірювальних приладів, реле тощо, установлених на щитах, шафах, а також стінах камер розподільних пристроїв;
кабельні конструкції, по яким прокладено кабелі на будь-яку напругу з металевими оболонками, заземленими з обох кінців лінії.
11.2. Заземлення працюючих у кар’єрі стаціонарних і пересувних електроустановок напругою до 1000 В і вище, електроустановок електричної тяги та нетягового електроустаткування, які перебувають у зоні можливого виникнення коротких замикань на його металеві частини від контактних проводів, виконується відповідно до вимог НПАОП 0.00-1.24-10.