3.14. Допускається застосування гайки із сталі перлітного класу на шпильках (болтах), виготовлених з аустенітної сталі, якщо це передбачено НД.
3.15. У разі виготовлення кріпильних деталей холодним деформуванням вони повинні підлягати термічній обробці – відпусканню.
3.16. Відливки стальні повинні застосовуватись в термообробленому стані. Перевірка механічних властивостей відливок проводиться після термообробки.
3.17. Чавунні відливки із високоміцного чавуну слід застосовувати термічно обробленими.
3.18. Необхідність термічної обробки нарізки, виготовленої методом накатування, регламентується НД.
3.19. Неметалеві матеріали, які застосовуються для виготовлення посудин, мають бути сумісні з робочим середовищем в частині корозійної стійкості й нерозчинності (змінення властивостей) в середовищі, яке експлуатується в робочому діапазоні температур. Середовище, для якого призначається посудина, повинно бути вказане в паспорті на посудину. Неметалеві матеріали допускається застосовувати з дозволу Держнаглядохоронпраці України на підставі висновку головної організації.
3.20. Для металопластикових посудин матеріал герметизуючого шару (лейнера) вибирається таким чином, щоб при випробуванні посудини пробним тиском в матеріалі були відсутні пластичні деформації. Методика розрахунку напружено-деформованого стану посудини та експериментального визначення залишкових деформацій узгоджується з головною організацією.
3.21. Матеріали наповнювача і зв’язуючого, які застосовуються для виготовлення посудин, повинні мати гарантовані строки використання, які зазначаються в сертифікаті на ці матеріали.
4.1.1*. Виготовлення (довиготовлення), реконструкція, монтаж, налагодження і ремонт посудин та їх елементів повинні виконуватись спеціалізованими підприємствами або організаціями, що мають технічні засоби, необхідні для якісного виконання робіт.
Підприємства і організації повинні мати дозвіл органів Держнаглядохоронпраці України на виготовлення, монтаж, налагодження, реконструкцію і ремонт посудин згідно з чинним законодавством. Підставою для видачі дозволу є висновок ЕТЦ щодо можливості виконання вказаних робіт.
4.1.2. Виготовлення (довиготовлення), реконструкція, монтаж, налагодження і ремонт посудин повинні виконуватись відповідно до вимог цих Правил і технічних умов, затверджених в установленому порядку.
4.1.3. Виготовлення (довиготовлення), реконструкція, монтаж, налагодження і ремонт посудин або окремих елементів повинні здійснюватись за технологією, розробленою до початку робіт організацією, що їх виконує (підприємство-виготовлювач, ремонтна або монтажна організація, ремонтні служби підприємств та інші спеціалізовані організації).
4.1.4. При виготовленні (довиготовленні), реконструкції, монтажі, налагодженні і ремонті повинна застосовуватись система якості контролю (вхідний, операційний і приймальний), що забезпечує виконання робіт відповідно до вимог цих Правил і НД.
Порядок проведення вхідного контролю неметалевих матеріалів, із яких виготовляються силові елементи конструкції посудин, узгоджується з головною організацією.
4.2.1. Відхилення зовнішнього (внутрішнього) діаметра обичайок, циліндричних відбортованих елементів днищ, сферичних днищ, виготовлених із листів і поковок, не повинно перевищувати ±1% номінального діаметра.
Відносна овальність а в будь-якому поперечному перерізі не повинна перевищувати 1%. Величина відносної овальності визначається за формулами:
–в перерізі, де відсутні штуцери і люки:
–в перерізі, де є штуцери і люки:
деDmax, Dmin– відповідно найбільший і найменший зовнішні (внутрішні) діаметри посудини, мм;
d – внутрішній діаметр штуцера або люка, мм.
Величину відносної овальності для посудин з відношенням товщини стінки обичайок до внутрішнього діаметра 0,01 і менше допускається збільшити до 1,5 %.
Відносна овальність для елементів посудин, що працюють під зовнішнім тиском, не повинна перевищувати 0,5 %.
4.2.2. Відведення (кутастість) f кромок (рис. 1) у зварних швах не повинно перевищувати f=0,1S+3 мм, але не більше відповідних величин, зазначених в табл. 2 для елементів посудин.
Рис. 1. Відведення (кутастість) кромок у зварних швах
Таблиця 2
| Максимальне відведення (кутастість) f кромок у стикових швах, мм | ||||
| обичайок | кульових резервуарів і днищ із пелюстків | конічних днищ | ||
| незалежно від D* | D<5000 | D>5000 | D<2000 | D>2000 |
| 5 | 6 | 8 | 5 | 7 |
______________________
D *– внутрішній діаметр, мм.
4.2.3. Зміщення кромок b листів (рис. 2), що вимірюється по середині поверхні, в стикових з’єднаннях, які визначають надійність посудин, не повинно перевищувати b=0,1S, але не більше 3 мм. Зміщення кромок у кільцевих швах, за винятком швів, які виконуються електрошлаковою зваркою, не повинно перевищувати величин, наведених у табл. 3. Зміщення кромок у кільцевих швах, виконаних електрошлаковою зваркою, не повинно перевищувати 5 мм.
Рис. 2. Зміщення кромок листів
Таблиця 3
| Товщина | Максимально допустимі зміщення кромок, | |
| на монометалевих посудинах | на біметалевих посудинах | |
| До 20 | 0,1S+1 | 50 % від товщини плакуючого шару |
| Понад 20 до 50 | 0,15S, але не більше5 | |
| Понад 50 до 100 | 0,04S+3,5* | 0,04S+3, але не більше товщини плакуючого шару |
| Понад 100 | 0,025S+5*, але не більше 10 | 0,025S+5, але не більше 8 не більше товщини плакуючого шару |
______________________
* За умови наплавки на поверхні, що стикуються, з нахилом 1 : 3 для зварних з’єднань, які мають зміщення кромок більше 5 мм.
4.2.4. Зміщення кромок у стикових зварних з’єднаннях труб не повинно перевищувати величин, наведених у табл. 4.
Таблиця 4
| Товщина стінки труби, S, мм | Максимально допустимі зміщення кромок, мм |
| До 3 | 0,2S |
| Понад 3 до 6 | 0,1S+0,3 |
| Понад 6 до 10 | 0,15S |
| Понад 10 до 20 | 0,05S+1 |
| Понад 20 | 0,1S, але не більше 3 |
4.2.5. Допуски, які не вказані в цьому розділі, повинні відповідати вимогам НД.
4.3. Зварювання
4.3.1. При виготовленні (довиготовленні), монтажі, ремонті, реконструкції посудин повинна застосовуватись технологія зварювання, атестована відповідно до вимог цих Правил.
Технологічна документація повинна містити вказівки з технології зварювання металів, прийнятих для виготовлення посудин та їх елементів, застосування присадних матеріалів, видів та обсягу контролю, а також попереднього і супровідного підігрівання і термічної обробки.
4.3.2. Для виконання зварювання повинні застосовуватись справні установки, апаратура і пристрої, що забезпечують дотримання вимог НД.
4.3.3. Використання нових для даного типу виробу методів зварювання дозволяється керівництвом підприємства за узгодженням з головною організацією по зварюванню після підтвердження їх технологічності і перевірки всього комплексу властивостей зварних з’єднань.
4.3.4. До виконання зварювальних робіт допускаються зварники, атестовані відповідно до «Правил атестації зварників», які мають посвідчення установленої форми.
Зварники можуть виконувати зварювальні роботи тих типів, які вказані в їхньому посвідченні.
4.3.5. Зварник, який вперше стає в даній організації (на заводі, монтажній або ремонтній дільниці) до зварювання виробів, що працюють під тиском, незалежно від наявності посвідчення, повинен перед допуском до роботи пройти перевірку шляхом зварювання і контролю пробного, зварного з’єднання. Конструкцію пробних зварних з’єднань, а також методи й обсяг контролю якості зварювання цих з’єднань встановлює керівник зварювальних робіт.
4.3.6. Перед початком зварювання має бути перевірена якість складання з’єднувальних елементів, а також стан кромок, які стикуються, і прилеглих до них поверхонь. При складанні не допускається підгонка кромок ударним способом або місцевим нагріванням.
4.3.7. Керівництво роботами по збиранню посудин та їх елементів, зварюванню і контролю якості зварних з’єднань має бути покладено на фахівця, який пройшов перевірку знань даних Правил.
4.3.8. Зварювальні матеріали, які застосовуються для зварювання посудин, повинні відповідати вимогам стандартів і технічних умов і підтверджуватись сертифікатом заводу-виготовлювача.
4.3.9. Марки, сортамент, умови зберігання і підготовка до використання зварювальних матеріалів повинні відповідати вимогам НД на зварювання.
4.3.10. Зварювальні матеріали повинні бути проконтрольовані:
а) кожна партія електродів:
на зварювально-технічні властивості згідно з ГОСТ 9466;
на відповідність наявності легованих елементів нормованому складу шляхом стилоскопіювання в наплавленому металі, виконаному легованими електродами (типів Э-09Х1М, Э-09Х1МФ, аустенітних та ін.);
б) кожна партія порошкового дроту:
на зварювально-технологічні властивості згідно з ГОСТ 26271;
в) кожна бухта (моток, котушка) легованого зварювального дроту:
на наявність основних легованих елементів, регламентованих ГОСТ 2246, шляхом стилоскопіювання.
4.3.11. Підготовка кромок і поверхонь під зварювання повинна виконуватись механічною обробкою або шляхом термічного різання, або стругання (кисневого, повітряно-дугового, плазмово-дугового) з подальшою механічною обробкою (різцем, фрезою, абразивним інструментом). Глибина механічної обробки після термічного різання (стругання) повинна бути вказана в НД в залежності від сприйнятливості конкретної марки сталі до термічного циклу різання (стругання).
4.3.12. Кромки деталей, що підлягають зварюванню, і прилеглі до них ділянки повинні бути очищені від окалин, фарби, мастила та інших забруднень відповідно до вимог НД.
4.3.13. Приварювання і видалення допоміжних елементів (складальних пристроїв, тимчасових кріплень та ін.) повинні виконуватись відповідно до вказівок креслень і НД. Приварювання цих елементів повинно виконуватись зварником, допущеним до зварювання даного виробу.
4.3.14. Прихватки мають виконуватись із застосуванням присадних матеріалів, передбачених технічною документацією на зварювання даної посудини. Прихватки при подальшому проведенні зварювальних робіт видаляються або переплавляються основним швом.
Приварювання тимчасових кріплень і видалення їх після зварювання основного виробу повинні проводитись за технологією, що виключає утворення тріщин і гартівних зон у металі виробу.
4.3.15. Всі зварювальні роботи при виготовленні посудин та їх елементів повинні проводитись при позитивних температурах у закритих приміщеннях.
При монтажі (довиготовленні) на монтажних площадках, а також ремонті посудин, що експлуатуються поза приміщеннями, допускається зварювання при негативних температурах навколишнього повітря. При цьому зварник, а також місце зварювання повинні бути захищені від безпосереднього впливу вітру та атмосферних опадів. Зварювання при температурі навколишнього повітря нижче 0° С повинно проводитись відповідно до НД, узгодженої з Держнаглядохоронпраці України.
4.3.16. Всі зварні шви підлягають клеймуванню, яке дозволяє встановити зварника, що виконував ці шви. Клеймо наноситься на відстані 20–500 мм від кромки звареного шва із зовнішнього боку. Якщо шов із зовнішнього і внутрішнього боків зварюється різними зварниками, клейма ставлять тільки з зовнішнього боку через дріб: в чисельнику – клейма зварника із зовнішнього боку шва, а в знаменнику – з внутрішнього боку. Якщо зварні з’єднання посудин виконуються одним зварником, то допускається клеймо зварника ставити біля таблички або на іншому відкритому місці. Якщо зварні з’єднання виконувались кількома зварниками, то мають бути поставлені клейма всіх зварників, які брали участь в його виконанні.
У поздовжніх швах клеймо повинно знаходитись на початку і в кінці шва на відстані 100 мм від кільцевого шва. На обичайці з поздовжнім швом довжиною менше 400 мм допускається ставити одне клеймо. Для кільцевого шва клеймо повинно вибиватися на місці перетину кільцевого шва з поздовжнім і далі через кожні 2 м, але при цьому має бути не менше двох клейм на кожному шві. Клейма ставляться із зовнішнього боку. Клеймування поздовжніх і кільцевих швів посудин з товщиною стінки менше 4 мм допускається виконувати електрографом або незмивною фарбою.
Місце клеймування поміщається в добре видиму рамку, виконану незмивною фарбою.
4.3.17. Технологія зварювання при виготовленні, монтажі, реконструкції і ремонті посудин допускається до застосування після підтвердження її технологічності на реальних виробах, перевірки всього комплексу властивостей зварних з’єднань і освоєння ефективних методів контролю їх якості. Технологія зварювання, що застосовується, повинна бути атестована відповідно до діючих Правил.
4.3.18. Атестація технології зварювання розподіляється на дослідну і виробничу.
Дослідна атестація проводиться головною організацією по зварюванню або підприємством (спільно чи самостійно) при підготовці до впровадження нової, раніше не атестованої технології зварювання.
Виробнича атестація проводиться кожним підприємством на підставі рекомендацій, виданих за висновками дослідної атестації.
4.3.19. Дослідна атестація технології зварювання проводиться з метою визначення характеристик зварних з’єднань, необхідних для розрахунків при проектуванні і наданні технологічних рекомендацій (сфера застосування технології, зварювальні матеріали, режими підігрівання, зварювання і термічної обробки, гарантовані показники приймально-здавальних характеристик зварювального з’єднання, методи контролю та ін.).
Характеристики зварних з’єднань, які визначаються при дослідній атестації, вибирають залежно від типу і призначення основного металу та умов експлуатації зварних з’єднань із перелічених нижче:
механічні властивості при нормальній (20...±10° С) і робочій температурі, в тому числі тимчасовий опір розриву, кут згину зварного з’єднання, границя текучості, відносне подовження і відносне звуження металу шва, ударна в’язкість металу шва і зони термічного впливу зварювання;
тривала міцність, пластичність і повзучість;
циклічна міцність;
критична температура крихкості металу шва і зони термічного впливу зварювання;
стабільність властивостей зварних з’єднань після термічного старіння при робочій температурі;
інтенсивність окислення в робочому середовищі;
відсутність недопустимих дефектів;
стійкість проти міжкристалітної корозії (для зварних з’єднань елементів із сталі аустенітного класу);
інші характеристики, специфічні для виконуваних зварних з’єднань.
За результатами дослідної атестації технології зварювання організацією, що її проводила, повинні бути видані рекомендації, необхідні для практичного застосування. Дозвіл на застосування запропонованої технології у виробництві видається Держнаглядохоронпраці України на підставі висновків спеціалізованої головної організації по зварюванню.
4.3.20. Виробнича атестація технології зварювання проводиться кожним підприємством до початку її застосування з метою перевірки відповідності зварних з’єднань, виконаних за нею в конкретних умовах виробництва, вимогам даних Правил і НД.
Виробнича атестація повинна проводитись для кожної групи однотипних зварювальних з’єднань, виконуваних на даному підприємстві.
Визначення однотипності зварних з’єднань наведено в ст. 4.5.28.
4.3.21. Виробнича атестація проводиться атестаційною комісією, яка створюється на підприємстві, відповідно до програми, розробленої цим підприємством і затвердженої головою комісії.
Програма повинна передбачати проведення неруйнівного і руйнівного контролю контрольних зварних з’єднань та оцінку якості зварювання за результатами контрольних зварних з’єднань та оцінку якості зварювання за результатами контролю.
Порядок проведення виробничої атестації, в тому числі застосовуваної на підприємстві до введення в дію цих Правил, визначається НД.
Якщо при виробничій атестації технології зварювання одержані незадовільні результати з будь-якого виду випробувань, атестаційна комісія повинна вжити заходів щодо з’ясування причин невідповідності одержаних результатів установленим вимогам і вирішити, треба проводити повторне випробування чи дана технологія не може бути використана для зварювання виробничих з’єднань і потребує доопрацювання.
Дозвіл на застосовування технології зварювання, що пройшла виробничу атестацію на підприємстві, видається органами Держнаглядохоронпраці на підставі висновків головної організації по зварюванню.
4.3.22. У разі погіршення властивостей або якості зварних з’єднань відносно рівня, встановленого дослідною атестацією, підприємство-виготовлювач (монтажна або ремонтна організація) повинно призупинити застосовування технології зварювання, виявити і ліквідувати причини, що викликали погіршення, і провести повторну виробничу атестацію, а за необхідністю – і дослідну атестацію.
4.4. Термічна обробка
4.4.1. Термічна обробка елементів посудин здійснюється для забезпечення відповідності властивостей металу і зварних з’єднань показникам, прийнятим в НД на метал і зварювання, а також для зниження залишкових напружень, що виникають при виконанні технологічних операцій (зварювання, гнуття, штампування та ін.)
4.4.2. До проведення робіт з термічної обробки допускаються термісти-оператори, які пройшли спеціальну підготовку, відповідні випробування і мають посвідчення на право виконання робіт.
4.4.3. Термічній обробці підлягають посудини, в стінках яких у процесі виготовлення (при вальцюванні, штампуванні, зварюванні та ін.) можливе виникнення недопустимих напружень, а також посудини, міцність яких досягається термообробкою.
4.4.4. Посудини та їх елементи із вуглецевих і низьколегованих марганцевих сталей, що виготовлені із застосуванням зварювання, штамповки або вальцювання, підлягають обов’язковій термообробці, якщо:
1) товщина стінки циліндричного або конічного елемента днища, фланця або патрубка посудини в місці їх зварного з’єднання більше 36 мм для вуглецевих сталей і більше 30 мм для низьколегованих марганцевистих і кремніймарганцевистих;
2) товщина S стінки циліндричних або конічних елементів посудини (патрубка), виготовлених із листової сталі вальцюванням (штампуванням), перевищує величину, обчислену за формулою
S=0,009(D+1200),
де D – мінімальний внутрішній діаметр, мм;
3) відношення номінальної товщини до номінального внутрішнього радіуса обичайки або до найменшого радіуса кривизни днища перевищує 0,05 при температурі експлуатації вище 0° і 0,02 при температурі експлуатації нижче 0° С;
4) вони призначені для експлуатації в середовищах, які спричиняють корозійне розтріскування;
5) днища незалежно від товщини виготовлені холодним штампуванням або холодним фланкуванням;
6) днища та інші елементи штампуються (вальцюються) “в гарячу” із закінченням штампування (вальцювання) при температурі не нижче 700 °С.
4.4.5. Гнуті ділянки труб із вуглецевих і низьколегованих сталей підлягають термообробці, якщо відношення середнього радіуса згину до номінального зовнішнього діаметра труб становить менше 3,5, а відношення номінальної товщини стінки труби до її мінімального діаметра перевищує 0,05.
4.4.6. Посудини та їх елементи із сталі низьколегованого, хромомолібденового, хромомолібденованадієвого типу, мартенситного класу і двошарові з основним шаром із сталей цього типу і класу, які виготовлені із застосуванням зварювання, повинні бути термооброблені незалежно від діаметра і товщини стінки.
4.4.7. Необхідність термообробки посудин та їх елементів із сталі аустенітного класу і двошарових сталей з основним шаром із сталей вуглецевого і низьколегованого марганцевистого і кремніймарганцевистого типу з корозійностійким шаром із сталей аустенітного класу встановлюється в НД.
4.4.8. Днища посудин, що виготовлені із аустенітних сталей холодним штампуванням або фланкуванням, повинні підлягати термообробці.
4.4.9. Для днищ і деталей із аустенітних хромонікелевих сталей, що штампуються (вальцюються) при температурі не нижче 850 °С, термообробка не потрібна.
Допускається не піддавати термічній обробці гарячедеформовані днища із аустенітних сталей з відношенням внутрішнього діаметра до товщини стінки більше 28, якщо вони не призначені для роботи в середовищах, що спричинюють корозійне розтріскування.
4.4.10. Вид термічної обробки (відпускання, нормалізація або гартування з наступним відпусканням, аустенізація та ін.) та її режими (швидкість нагрівання, температура і час витримки, умови охолодження та ін.) приймаються по НД.
4.4.11. Допускається термічна обробка посудин по частинах з наступною місцевою термообробкою замикаючого шва. При місцевій термообробці має бути забезпечене рівномірне нагрівання та охолодження відповідно до технології, узгодженої із спеціалізованою організацією.
При наявності вимог по стійкості до корозійного розтріскування можливість застосування місцевої термообробки посудини повинна бути узгоджена із спеціалізованою організацією.
4.4.12. У процесі термообробки в печі температура нагрівання в будь-якій точці посудини (елемента) не повинна виходити за межі максимальної і мінімальної температури, передбаченої режимом термообробки.
Середовище в печі не повинно справляти шкідливого впливу на посудину (елемент) при термообробці.
4.4.13. Властивості металу посудин та їх елементів після всіх циклів термічної обробки повинні відповідати вимогам НД.
4.4.14. Термічна обробка повинна проводитись таким чином, щоб були забезпечені рівномірне нагрівання металу виробів, їх вільне теплове розширення і відсутність пластичних деформацій. Режими нагрівання, витримки та охолодження при термообробці виробів з товщиною стінки більше 20 мм при температурах вище 300 °С повинні реєструватися самописними приладами.