НПАОП 2.0.00-1.01-00Правила охорони праці у сільськогосподарському виробництві

Державний нормативний акт про охорону праці

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства праці

та соціальної політики України

11.08.2000р. №202

ДНАОП 2.0.00-1.01-00

ПРАВИЛА ОХОРОНИ ПРАЦІ У СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ ВИРОБНИЦТВІ

введені в дію 01.01.2001 р.

ПЕРЕДМОВА

РОЗРОБЛЕНО:Українським науково-виробничим інженерним центром по охороні праці у сільському господарстві (Укрсільгоспохоронпраці) Міністерства аграрної політики України

ВНЕСЕНО:Управлінням по організації нагляду в АПК Державного департаменту по нагляду за охороною праці

ВВЕДЕНО ВПЕРШЕ:3 введенням у дію цих Правил вважати такими, що не застосовуються на території України:

ОСТ 46.0.141-83. Процеси виробничі у сільському господарстві. Загальні вимоги безпеки. Затверджено Мінсільгоспом СРСР в 1983р.;

ОСТ 46.3.150-84. Вантажно-розвантажувальні роботи і перенесення важких речей у сільському господарстві. Загальні вимоги безпеки. Затверджено Мінсільгоспом СРСР в 1984р.;

Правила безпеки при виробництві та післязбиральній обробці; продукції рослинництва у системі Держагропрому СРСР. Затверджено Держагропромом СРСР 12.12.86р. (за винятком розділу "Роботи в захищеному грунті");

Правила безпеки при виробництві продукції тваринництва у системі Держагропрому СРСР. Затверджено Держагропромом СРСР 16.10.87 р.;

ОСТ 46.3.1.177-84. Заготівля грубих кормів. Вимоги безпеки. Затверджено Мінсільгоспом СРСР в 1984р.;

ОСТ 46.3.1.176-84. Заготівля соковитих кормів із трав. Вимоги безпеки. Затверджено Мінсільгоспом СРСР в 1984р.;

ОСТ 46.3.2.164-84. Процеси виробничі. Льонарство. Вимоги безпеки. Затверджено Мінсільгоспом СРСР в 1984 р.;

ОСТ 46.3.1.112-81. Вирощування та збирання цукрових буряків. Вимоги безпеки. Затверджено Мінсільгоспом СРСР в 1981 р.;

ОСТ 46.3.1.111-81. Вирощування, збирання та післязбиральна обробка картоплі. Вимоги безпеки. Затверджено Мінсільгоспом СРСР в 1981р.;

ОСТ 46.3.1.110-81. Післязбиральна обробка зерна. Вимоги безпеки. Затверджено Мінсільгоспом СРСР в 1981р.;

ОСТ 46.3.1.109-81. Збирання зернових та зернобобових культур. Вимоги безпеки. Затверджено Мінсільгоспом СРСР в 1981 р.;

ОСТ 46.3.1.108-81. Обробіток ґрунту та посіву зернових культур. Вимоги безпеки. Затверджено Мінсільгоспом СРСР в 1981 р.;

ОСТ 46.3.2.159-84. Процеси виробничі. Свинарство. Вимоги безпеки. Затверджено Мінсільгоспом СРСР в 1984р.;

ОСТ 46.3.2.143-83. Доїння корів. Первинна обробка, зберігання та відправка молока. Вимоги безпеки. Затверджено Мінсільгоспом СРСР в 1983р.;

ОСТ 46.3.2.157-84. Утримання великої рогатої худоби. Вимоги безпеки. Затверджено Мінсільгоспом СРСР в 1984 р.;

ОСТ 46.3.2.114-81. Велика рогата худоба. Навантаження та розвантаження при перевезенні на спецмашинах. Вимоги безпеки. Затверджено Мінсільгоспом СРСР в 1981 р.;

ОСТ 46.3.2.187-85. Штучне запліднення тварин. Вимоги безпеки. Затверджено Мінсільгоспом СРСР в 1985р.;

ОСТ 46.3.1.188-85, Підігрів молодняку сільськогосподарських тварин та птиці джерелами інфрачервоного випромінювання. Вимоги безпеки. Затверджено Мінсільгоспом СРСР в 1985 р.;

ОСТ 46.3.2.196-85. Видалення, обробка гною на тваринницьких фермах. Вимоги безпеки. Затверджено Мінсільгоспом СРСР в 1985р.;

ОСТ 46.3.2.158-84. Ветеринарне обслуговування тварин. Вимоги безпеки. Затверджено Мінсільгоспом СРСР в 1984р.;

ОСТ 46.3.2.193-85. Процеси виробничі. Бджільництво. Вимоги безпеки. Затверджено Мінсільгоспом СРСР в 1985р.;

ОСТ 46.3.2.192-85. Процеси виробничі. Вівчарство. Вимоги безпеки. Затверджено Мінсільгоспом СРСР в 1985 р.;

ОСТ 46.3.1.169-84. Застосування твердих та рідких мінеральних добрив. Вимоги безпеки. Затверджено Мінсільгоспом СРСР в 1984 р.;

ОСТ 46.3.1.182-85. Знезараження та зберігання техніки, яка використовується для робіт із пестицидами і мінеральними добривами. Вимоги безпеки. Затверджено Мінсільгоспом СРСР в 1985 р.;

ОСТ 46.3.1.16Ї-84. Обробка пестицидами посівів польових культур. Вимоги безпеки. Затверджено Мінсільгоспом СРСР в 1984р.;

ОСТ 46.3.1,116-81. Перегін сільськогосподарської техніки шляхами. Вимоги безпеки. Затверджено Мінсільгоспом СРСР в 1981 р.;

ОСТ 46.3.2.113-81. Роздача сипучих кормів стаціонарним устаткуванням. Вимоги безпеки. Затверджено Мінсільгоспом СРСР в 1981 р.

ЗМІСТ

1. Галузь застосування

ЧАСТИНА 1.

ЗАГАЛЬНОВИРОБНИЧІ ВИМОГИ ОХОРОНИ ПРАЦІ У СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ ВИРОБНИЦТВІ

1. Загальні положення

1.1. Небезпечні та шкідливі виробничі фактори

1.2. Загальні заходи щодо запобігання негативному впливу на навколишнє середовище

2. Вимоги до території, виробничих приміщень, майданчиків

2.1. Територія

2.2. Виробничі приміщення

2.3. Водопостачання і каналізація

2.4. Освітлення

2.5. Опалення, вентиляція й кондиціювання повітря

2.6. Майданчики

2.7. Внутрішньогосподарські шляхи

3. Вимоги до технічних засобів виробництва

3.1. Загальні вимоги

3.2. Вимоги до тракторів і самохідних сільськогосподарських машин

3.3. Вимоги до причіпних та навісних сільськогосподарських машин

3.4. Вимоги до обладнання

3.5. Вимоги до технічного стану засобів механізації

Загальні вимоги

Двигун

Кабіна

Гальмова система

Рульове керування

Ходова частина

Силова передача

Електрообладнання

Механізм навіски і система гідрокерування

4. Вимоги до технологічних процесів

5. Вимоги до розміщення обладнання та організації робочих місць

6. Вимоги до вихідних матеріалів, їх зберігання і транспортування

6.1.Запобігання шкідливій дії вихідних матеріалів на працівників

6.2. Вимоги при зберіганні вихідних матеріалів

6.3. Вимоги безпеки при транспортуванні вихідних матеріалів

7. Вимоги до персоналу, що бере участь у виробничому процесі

7.1. Допуск до роботи працівників залежно від професійної підготовки

7.2. Проведення медичних оглядів осіб при допуску їх

до участі у виробничому процесі

7.3. Порядок, види навчання та перевірка знань з питань охорони праці

7.4. Вимоги до працівників при виконанні робіт із підвищеною небезпекою

8. Санітарно-побутове забезпечення працівників

9. Забезпечення працівників засобами колективного та індивідуального захисту

10. Вимоги до організації й виконання виробничих процесів із підвищеним рівнем небезпеки

10.1. Вимоги при влаштуванні та експлуатації електроустановок сільськогосподарських споживачів

10.2. Вимоги до транспортування, зберігання і застосування пестицидів та агрохімікатів

Транспортування

Зберігання

Застосування

Вимоги під час дератизації

10.3. Вимоги до виконання робіт із хімічними речовинами в лабораторіях

10.4. Вимоги під час виконання робіт на схилах і терасах 10.5. Вимоги під час вантажно-розвантажувальних робіт

10.6. Вимоги до організації та виконання транспортних робіт

10.7. Вимоги під час перевезення людей до місця роботи

10.8. Вимоги при подоланні водних перешкод і крутих спусків

Загальні вимоги

Переправа убрід

Переправа на поромах

Переправа по льоду

Рух на крутих спусках

10.9. Вимоги при буксируванні

10.10. Вимоги під час виконання механізованих робіт у зимових умовах

10.11. Колодязі, закриті ємкості, камери

10.12. Охоронні роботи

10.13. Вимоги пожежної безпеки

ЧАСТИНА 2.

ВИМОГИ ОХОРОНИ ПРАЦІ У РОСЛИННИЦТВІ

1. Загальні вимоги

2. Вимоги до технологічних процесів

3. Вимоги до організації виробничих процесів

3.1. Вимоги до технічного стану засобів механізації

Посівні та садильні машини

Машини для хімічного захисту рослин

3.2. Вимоги до підготовки полів і проведення меліоративних та земляних робіт

Підготовка поля

4. Вимоги до виконання виробничих процесів

4.1. Вимоги до розміщення і режимів руху машин та агрегатів

4.2. Вимоги до виконання робіт з обробітку ґрунту, посіву, садіння і догляду за посівами

4.3. Вимоги до збирання зернових, зернобобових та круп'яних культур

4.4. Вимоги до післязбиральної доробки та зберігання зернових, зернобобових та круп'яних культур

Загальні вимоги

Вимоги до хімічного консервування вологого фуражного зерна

4.5. Вимоги до збирання та заготівлі соломи, сіна, сінажу і силосу

Загальні вимоги

Пресування сіна (соломи)

Штучне сушіння сіна

Висушування рослин та відходів виробництва

Силосування та закладання сінажу

4.6. Вимоги до збирання та післязбиральної доробки льону .

4.7. Вимоги до вирощування та збирання цукрових буряків

4.8. Вимоги до вирощування, збирання та післязбиральної доробки картоплі

4.9. Вимоги до вирощування та збирання овочевих і баштанних культур

4.10. Вимоги до закладення і вирощування багаторічних насаджень та збирання врожаю

4.11. Вимоги до зрошуваного землеробства

4.12. Вимоги до землеробства у гірських, передгірських зонах і на схилах

ЧАСТИНА 3.

ВИМОГИ ОХОРОНИ ПРАЦІ У ТВАРИННИЦТВІ

1. Загальні вимоги

2. Вимоги до технологічних процесів

3. Вимоги до організації виробничих процесів

3.1. Вимоги до території, майданчиків та приміщень

3.2. Водопостачання

4. Вимоги до виконання виробничих процесів

4.1. Переробка й приготування кормів

Подрібнення кормів

Автоклавна (гідробаротермічна) обробка грубих кормів

Екструдування кормів

Хімічна обробка кормів

Запарювання та варіння кормів

Приготування комбінованих кормів і кормосумішей

4.2. Навантаження, транспортування та роздавання кормів

4.3. Електропостачання та електротехнічні улаштування

4.4. Ветеринарне обслуговування тварин

Загальні вимоги

Догляд за тваринами, хворими на заразні хвороби

Проведення ветеринарно-санітарних заходів

Вимоги при розтині трупів тварин та проведенні діагностичних досліджень

4.5. Штучне осіменіння сільськогосподарських тварин

Догляд за плідниками та взяття сперми

Зберігання та перевезення сперми

Осіменіння тварин

4.6. Доїння та первинна обробка молока

4.7. Транспортування, перегін та випасання тварин

Транспортування тварин

Перегін тварин

Випасання тварин

5. Прибирання, видалення, обробка і зберігання гною

6. Утримання великої рогатої худоби

7. Утримання свиней

8. Утримання овець

9. Утримання і використання коней

10.Утримання птиці

11. Вимоги безпеки у бджільництві

Нормативні посилання

МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ

НАКАЗ

11.08.2000   №202

Про затвердженая Правил охорони праці у сільськогосподарському виробництві

Відповідно до Положення про Міністерство праці та соціальної політики України, затвердженого Указом Президента України від 02.12.1997р., № 1319/97, та на підставі протокольного рішення редакційної комісії, створеної наказом Держнаглядохо-ронпраці 16.08.1999, № 151,

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Правила охорони праці у сільськогосподарському виробництві (у трьох частинах: Частина 1. Загальновиробничі вимоги охорони праці у сільськогосподарському виробництві; Частина 2. Вимоги охорони праці у рослинництві; Частина 3. Вимоги охорони праці у тваринництві), що додаються.

2. Наказ ввести в дію з 1 січня 2001 р.

3. Управлінню по нагляду в АПК Держнаглядохорояпраці (Пономаренко В.І.):

3.1.Вжити заходів щодо вивчення вимог Правил державними інспекторами, іншими посадовими особами Держнаглядохоронпраці, експертами експертно-технічних центрів, працівниками підприємств, установ, організацій, апарату Мінагрополітики та інших центральних органів державної виконавчої влади.

3.2. Разом з начальниками територіальних управлінь та інспекцій, державними інспекторами Держнаглядахоронпраці забезпечити систематичний контроль за дотриманням вимог цих Правил.

3.3. Подати протягом тижня управлінню охорони праці (Мельничук Л.О.) відповідні матеріали для включення Правил до Державного реєстру ДНАОП та до банку даних автоматизованого інформаційного фонду нормативних актів про охорону праці.

4. З введенням у дію цих Правил вважати такими, що не застосовуються на території України:

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Держнаглядохоронпраці Семка О.П.

Міністр І. Сахань

 

1. ГАЛУЗЬ ЗАСТОСУВАННЯ

Правила охорони праці у сільськогосподарському виробництві (далі — Правила) поширюються на всі підприємства, установи й організації незалежно від підпорядкування та форми власності (далі — підприємства), на підприємців, фермерів та інших юридичних і фізичних осіб, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції.

Правила встановлюють вимоги безпеки праці до організації й виконання технологічних процесів по вирощуванню, збиранню і первинній обробці сільськогосподарських культур, виробництву і первинній обробці продукції тваринництва й птахівництва, а також під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт та транспортування вантажів.

Правила є обов'язковими для працівників підприємств, а також для тимчасово залучених до праці осіб, студентів та учнів профтехучилищ, які проходять виробничу практику на підприємствах (далі — працівники).

Згідно з вимогами Правил, інструкції з охорони праці повинні бути переглянуті або розроблені заново і затверджені власником підприємства відповідно до вимог ДНАОП 0.00-8.03-93.

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства праці
і соціальної політики

Правила охорони праці у сільськогосподарському виробництві
1. Галузь застосування

Правила охорони праці у сільськогосподарському виробництві (далі - Правила) поширюються на всі підприємства, установи й організації незалежно від підпорядкування та форми власності (далі - підприємства), на підприємців, фермерів та інших юридичних і фізичних осіб, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції.
Правила встановлюють вимоги безпеки праці до організації й виконання технологічних процесів по вирощуванню, збиранню і первинній обробці сільськогосподарських культур, виробництву і первинній обробці продукції тваринництва й птахівництва, а також під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт та транспортування вантажів.
Правила є обов’язковими для керівників, спеціалістів і робітників підприємств, а також для тимчасово залучених до праці осіб, студентів та учнів профтехучилищ, які проходять виробничу практику на підприємствах (далі - працівники).
Згідно з вимогами Правил, інструкції з охорони праці повинні бути переглянуті або розроблені заново і затверджені власником підприємства відповідно до вимог “Порядку опрацювання та затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві” (ДНАОП 0.00-8.03).

Ч А С Т И Н А 1
Загальновиробничі вимоги охорони праці
у сільськогосподарському виробництві
1. Загальні положення
1.1. Небезпечні та шкідливі виробничі фактори
У процесі виробництва на працівників можуть діяти небезпечні та шкідливі виробничі фактори згідно з ГОСТ 12.0.003.
1.1.1. Фізичні небезпечні та шкідливі виробничі фактори:
- рухомі машини й механізми; рухомі частини виробничого обладнання; вироби, заготовки, матеріали, які рухаються; конструкції, які руйнуються; обрушування гірських порід;
- підвищена запиленість та загазованість повітря робочої зони;
- підвищена чи знижена температура поверхні обладнання й матеріалів;
- підвищена чи знижена температура повітря робочої зони;
- підвищений рівень шуму на робочому місці;
- підвищений рівень вібрації;
- підвищений рівень інфразвукових коливань;
- підвищений рівень ультразвуку;
- підвищена чи знижена вологість повітря;
- підвищена чи знижена рухомість повітря;
- підвищена чи знижена іонізація повітря;
- підвищений рівень іонізуючих випромінювань у робочій зоні;
- підвищене значення напруги в електричному ланцюгу, замикання якого може пройти через тіло людини;
- підвищений рівень статичної електрики;
- підвищений рівень електромагнітних випромінювань;
- підвищена напруга електричного поля;
- підвищена напруга магнітного поля;
- відсутність або нестача природного освітлення;
- недостатня освітленість робочої зони;
- підвищена яскравість світла;
- понижена контрастність;
- прямий і відбитий блискіт;
- підвищена пульсація світлового потоку;
- підвищений рівень ультрафіолетової радіації;
- підвищений рівень інфрачервоної радіації;
- радіаційне забруднення радіонуклідами робочої зони;
- гострі краї, задирки, шорсткість на поверхнях заготовок, інструменту й обладнання;
- розміщення робочого місця на значній висоті відносно поверхні землі (підлоги).
1.1.2. Хімічні небезпечні та шкідливі виробничі фактори:
- токсичні;
- подразливі;
- сенсибілізувальні;
- канцерогенні;
- мутагенні;
- такі, що впливають на репродуктивну функцію. 
До цієї групи відносяться пестициди, агрохімікати, гази розкладу органічних речовин, відпрацьовані гази, зварювальні аерозолі, підвищені концентрації пилу з умістом SiO2 тощо.
1.1.3. Біологічні небезпечні та шкідливі виробничі фактори:
- патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, рикетсії, спірохети, гриби, найпростіші) та продукти їх життєдіяльності;
- макроорганізми (рослини та тварини).
1.1.4. Психофізіологічні небезпечні та шкідливі виробничі фактори:
- фізичні перевантаження (статичні й динамічні);
- нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, перенапруження аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження).
1.1.5. Джерелами шкідливих і небезпечних факторів можуть бути:
- зовнішні метеорологічні фактори (вітер, опади, гроза, сонячна радіація, низька або висока температура зовнішнього повітря, ожеледиця тощо);
- неправильні режими роботи технологічних систем;
- транспорт, що рухається;
- машини і механізми технологічних систем для обробітку ґрунту, догляду за рослинами та тваринами;
- інженерні комунікації;
- устаткування, що працює під тиском;
- застосовувані пестициди і агрохімікати;
- електрифіковане устаткування, інструмент і електропроводка;
- ручні роботи, що викликають фізичні і нервово-психічні перевантаження.
1.1.6. Відповідно до ст. 17 Закону України “Про охорону праці” власник зобов’язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці.
1.2. Загальні заходи щодо запобігання негативному впливу на навколишнє середовище
1.2.1. Враховуючи тісний взаємозв’язок між здоров’ям працівників і станом навколишнього середовища, розробку технологій, проектування машин і обладнання, а також організацію виробничих процесів у сільському господарстві на всіх етапах потрібно здійснювати з урахуванням мінімальної негативної дії на навколишнє середовище і досягати за рахунок:
- застосування технологій обробітку ґрунту з мінімальним його руйнуванням;
- використання розфасованих у тару малого об’єму мінеральних добрив;
- удосконалення способів зберігання пестицидів у підприємствах і запобігання їх попаданню до водойм;
- усунення підтікання в з’єднаннях паливо- і маслопроводів машин і обладнання;
- використання спеціальних накопичувачів для збирання і тимчасового зберігання відпрацьованих мастил.
1.2.2. Діяльність підприємств щодо захисту навколишнього природного середовища повинна регламентуватися вимогами Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, Закону України “Про пестициди і агрохімікати”, ДНАОП 0.03-3.01 (СН №245-71), ГОСТ 17.1.3.11, СанПіН 4630, ОНТП 8-85, цих Правил та інших чинних нормативних документів.
1.2.3. Асортимент, способи застосування пестицидів, норми й кратність обробок повинні відповідати ДНАОП 0.03-1.121.82-98 та Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених для використання в Україні, додатку до Переліку та інструкціям з безпечного застосування пестицидів, розробленим установами Міністерства охорони здоров’я, погодженим з Мінекобезпеки та іншими заінтересованими організаціями.
1.2.4. Оброблення рослин, тварин і об’єктів пестицидами слід проводити з урахуванням економічного порога шкідливості, розвитку хвороб рослин і бур’янів, прогнозу погоди.
2. Вимоги до території, виробничих приміщень, майданчиків 
2.1. Територія
2.1.1. Територія підприємства повинна відповідати вимогам ДБН Б.2.4-3, санітарних норм проектування, Правил пожежної безпеки в Україні.
2.1.2. Територія має бути рівною, спланованою так, щоб був забезпечений відвід стічних вод до водостоків від будівель, майданчиків, проїздів, пішохідних доріжок.
2.1.3. Вхід працівників на територію підприємства (тваринницьких комплексів, ферм, виробничих майданчиків, токів тощо) повинен здійснюватися через прохідні приміщення. Прохід людей через транспортні ворота не дозволяється.
2.1.4. Для зберігання різних матеріалів і вантажів на території підприємства повинні передбачатися спеціальні майданчики зі стелажами та підставками. Складування повинно виключати падіння матеріалів.
2.1.5. Пожежні водойми, траншеї та інші споруди, влаштовані для виробничих потреб, слідслід закрити чи огородити, а в темний період доби забезпечити їх освітлення. Не дозволяється використовувати пожежні водойми не за призначенням.
2.1.6. На території підприємства для проїзду транспорту і техніки повинні бути дороги і пішохідні проходи з твердим покриттям (асфальт, бетон тощо). Проїзна частина доріг і пішохідні доріжки мають систематично очищатися від грязі та снігу, а в темний період доби – освітлюватися. 
При перехрещенні залізничних колій з пішохідними й автомобільними шляхами повинні бути влаштовані переходи й переїзди через залізничні колії, обладнані попереджувальними знаками і світлозвуковою сигналізацією.
2.1.7. Ширина дороги при односторонньому русі повинна бути на 1,8 м, а при двосторонньому на – 2,7 м більше ширини наявних на підприємстві машин.
2.1.8. Резервуари, баки та інші ємкості для зберігання палива та мастильних матеріалів необхідносл ід розміщувати на спеціально відведених ділянках згідно з вимогами ВБН В.2.2-58.1 та ДНАОП 0.01-1.01.
2.1.9. Не дозволяється складування матеріалів, будівництво різних приміщень, стоянка машин в охоронній зоні високовольтної лінії електропередачі без погодження з організацією, яка експлуатує лінію.
2.1.10. Небезпечні зони на території підприємства, на транспортних шляхах, переходах, у виробничих приміщеннях і спорудах, на виробничих майданчиках і робочих місцях повинні бути позначені відповідними знаками безпеки згідно з ГОСТ 12.4.026 і огороджені.
2.2. Виробничі приміщення
2.2.1. Об’ємно-планувальні й конструктивні рішення приміщень і споруд, обладнання їх водопроводом, каналізацією, опаленням, вентиляцією, електротехнічними засобами проводяться згідно з вимогами чинних будівельних норм і правил, санітарних норм та норм технологічного проектування відповідних підприємств (ДНАОП 0.03-3.01, СНіПСНиП 2.09.02, СНіПСНиП 2.09.04-87, СНіПСНиП 2.10.02).
2.2.2. Згідно з вимогами СНіПСНиП 2.10.02 висоту будівель для зберігання й переробки сільськогосподарської продукції необхіднослід приймати, виходячи з габаритів обладнання чи найбільш дозволеної висоти складування продукції. Будівлі для зберігання різних видів сільськогосподарської продукції, до складування якої ставляться однакові вимоги, потрібносл ід проектувати однієї уніфікованої висоти. 
2.2.3. Висота приміщень повинна дозволяти розміщувати обладнання й комунікації таким чином, щоб у місцях регулярного проходу людей висота від низу обладнання (комунікацій) до підлоги була не менше 2 м, а в місцях нерегулярного проходу людей - 1,8 м. Найменша віддаленість від верху технологічного обладнання до стелі повинна бути 0,4 м.
2.2.4. Ширина проходів у приміщеннях між стелажами, полицями і шафами має бути не менше 1 м.
2.2.5. Приміщення, залежно від розмірів і напрямків їх використання, від фізичних і хімічних властивостей матеріалів, які використовуються у виробництві, а також залежно від найбільшої можливої кількості присутніх працівників повинні бути обладнані первинними засобами пожежогасіння і необхідною кількістю сигнальних та аварійних пристроїв відповідно до ГОСТ 12.4.009, ГОСТ 12.1.010 і Правил пожежної безпеки в Україні.;
2.2.6. Забезпечення евакуації людей з виробничих, складських та інших будівель (кількість і розміщення евакуаційних виходів, відстань від робочих місць до виходів, розміри проходів, коридорів, дверей тощо) слідсл ід витримувати згідно з вимогами СНіПСНиП 2.09.02.
2.2.7. Евакуаційні шляхи та виходи повинні: 
- забезпечувати швидкий і безпечний рух працівників при виникненні небезпеки;
- не мати сторонніх предметів, інших перепон;
- і забезпечувати вихід із приміщень найкоротшим шляхом у будь-який час;
- бути позначені відповідними знаками, нанесеними таким чином, щоб їх було видно з робочих місць;
- бути обладнані аварійним освітленням, яке автоматично включається у разі відключення електроструму у мережі загального освітлення;
- мати двері евакуаційних виходів які відчиняються тільки назовні (вони не повинні бути розсувні чи обертові та запиратися на ключ або мати запори, які ускладнюють їх відкривання).
Для евакуації людей допускається передбачати у воротах для автомобільного транспорту двері (без порогів або з порогами заввишки не більше 0,1 м), що відкриваються у напрямку виходу з будівлі.
З урахуванням вимог будівельних норм виходи можуть влаштовуватися через тамбур-шлюз.
2.2.8. Кількість, розташування й розміри аварійних проходів і аварійних виходів визначаються з урахуванням властивостей використовуваного обладнання, розмірів і кількості робочих місць та найбільш можливої чисельності працівників у зміну.
2.2.9. Кількість дверей і воріт у виробничих приміщеннях, їх розміри і використовувані матеріали для виготовлення визначаються в залежно від призначення приміщення.
2.2.10. Ворота приміщень для зберігання й переробки сільськогосподарської продукції необхіднослі д будувати розкривними, розсувними або шторними.
Розміри отвору воріт для пропуску безрейкового транспорту повинні перевищувати габаритні розміри завантажених транспортних засобів по висоті на 0,2 м і по ширині на 0,6 м.
2.2.11. На прозорих дверях (воротах) на висоті очей повинна бути нанесена позначка.
2.2.12. Ворота, двері, вікна, люки та інші пристрої повинні легко відкриватися на всю ширину отвору і фіксуватися в потрібному положенні.
2.2.13. Дверні отвори виробничих і допоміжних приміщень не повинні мати порогів і виступів, а двері повинні відкриватися назовні. В’їзний нахил не повинен перевищувати 5° (9%).
2.2.14. Ворота гаражів і приміщень для зберігання машин повинні бути ширші і вищі від машин на 1 м.
2.2.15. Двері у вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних приміщеннях повинні мати межу вогнестійкості не менше 0,6 год, відкриватися в бік виходу з приміщення і бути забезпечені пристроями для самозакриття. 
2.2.16. У приміщеннях для переробки сільськогосподарської продукції об’єм приміщення на одного працівника найбільш чисельної зміни повинен бути не менше 13 м3, а площа підлоги - не менше 4 м2. Допускається об’єм приміщення на одного працівника зменшити до 11 м3 за умови зберігання норми площі підлоги і виконання вимог технології (СНіПСНиП 2.10.02).
2.2.17. У закритих виробничих приміщеннях мікроклімат повинен відповідати ДНАОП 0.03-3.15. Повітротехнічне устаткування повинно постійно функціонувати, а у разі несправності - сигналізувати про неї. 
Пристрої для вентиляції закритих виробничих приміщень не повинні створювати протягів.
2.2.18. Вікна, скляні перегородки повинні мати пристрої екранування сонячного світла, тип яких регламентується видом виконуваних робіт.
2.2.19. Прозорі стіни виробничих приміщень мають виготовлятися з безпечного скломатеріалу і в зоні робочих місць позначатися відповідними знаками, огороджуватися, запобігаючи безпосередньому контакту з ними працівників та ураженню їх можливими осколками.
2.2.20. По периметру надвірних стін будівель, висота яких до верху карниза більше 10 м, на дахах потрібнослід встановлювати огородження із негорючих матеріалів заввишки не менше 0,6 м. На будівлях без внутрішніх водостоків ці огородження повинні бути решітчастими.
2.2.21. Доступ на дахи приміщень, які не мають достатнього опору навантаженням, допускається за умови наявності на них обладнання, що дозволяє безпечно виконувати роботи.
2.2.22. Вікна приміщень, вікна верхнього освітлення і вентиляційні пристрої вікон повинні забезпечувати вільне відкривання, закривання і фіксування їх у потрібному положенні. Вікна у відкритому положенні не повинні створювати небезпеку для персоналу.
2.2.23. Поверхня будівельних конструкцій і підлога виробничих приміщень повинні бути рівними, стійкими до хімічно агресивного середовища, легко оброблятися при проведенні дезінфекції і вологого прибирання; підлога повинна виключати сковзання обслуговуючого персоналу.
2.2.24. Підлогу у виробничих приміщеннях, в яких можливо забруднення жиром, молоком тощо, слід промивати гарячим розчином мила чи кальцинованої соди один раз на зміну, а панелі стін - у разі потреби.
2.2.25. Підлога в приміщеннях для зберігання техніки (а також поверхня відкритих майданчиків) повинна мати розмітку, виконану водостійкою фарбою або іншим способом, і вказувати місце постановки техніки та проїзди.
2.2.26. Приміщення з різко вираженою різницею температур і вологості, які сполучаються між собою, потрібно відокремлювати одне від одного тамбурами, коридорами, тамбур-шлюзами, шторами чи повітряними завісами.
2.2.27. Приміщення, в яких у процесі виробництва виділяються пил, пара чи гази, повинні бути ізольовані від інших приміщень.
2.2.28. Виробничі і складські будівлі і приміщення необхідно обладнувати блискавкозахистом згідно з РД 34.21.122.
2.2.29. У приміщеннях повинні бути передбачені місця для інструменту, первинних засобів пожежогасіння, аптечки першої допомоги, а також плакати, попереджувальні написи з безпеки праці, пожежної безпеки і виробничої санітарії.
2.2.30. Не допускається зберігання обладнання, інвентарю, матеріалів тощо, що не мають безпосереднього відношення до даного виробництва. 
2.2.31. В холодильниках, на складах та інших приміщеннях, що використовуються для зберігання матеріалів, продукції, вантажів, на стінах вивішуються таблички, на яких указується дозволене навантаження на 1 м2 перекриття.
2.2.32. У виробничих приміщеннях протягом всього робочого часу, з урахуванням використовуваних технологій і фізичних навантажень на працівників, повинна підтримуватися сприятлива для організму людини температура повітря відповідно до вимог ДНАОП 0.03-3.15, а в приміщеннях для відпочинку, приймання їжі, чергування, у санітарних та санітарно-технічних приміщеннях - відповідно до призначення цих приміщень. 
2.3. Водопостачання і каналізація
2.3.1. Внутрішній водопровід і каналізація будівель і приміщень для зберігання й переробки сільськогосподарської продукції повинні відповідати вимогам СНіПСНиП 2.04.01.
2.3.2. Не допускається прокладання мереж внутрішньої каналізації під стелею (відкрито й закрито) у приміщеннях для зберігання й переробки харчової продукції.
2.3.3. Будівлі і приміщення для переробки харчової продукції (картоплі, овочів, фруктів, молока, м’яса тварин, птиці тощо), а також для вологої обробки рослинного волокна (льону, коноплі тощо) повинні бути обладнані внутрішнім водопроводом.
2.3.4. Підприємства повинні забезпечуватися достатньою кількістю води, необхідною для задоволення питних потреб відповідно до санітарних норм, господарсько-виробничих потреб та потреб пожежогасіння згідно зі СНіПСНиП 2.04.01, СНіПСНиП 2.04.02. Якість води повинна відповідати вимогам ГОСТ 2874. 
2.3.5. Не допускається поєднання мереж господарсько-питних водопроводів із мережею водопроводів, що подають воду для технологічних потреб.
2.3.6. Відведення промивних вод до каналізації повинно здійснюватися закритим способом із розриванням струменя.

2.4. Освітлення
2.4.1. Освітлення приміщень повинно відповідати вимогам СНіПСНиП ІІ-4.
2.4.2. Робочі місця по можливості повинні забезпечуватися достатнім природним освітленням і бути обладнані штучним освітленням, що забезпечує безпеку праці і захист здоров’я працівника.
2.4.3. Робочі місця, на яких внаслідок відмови приладів штучного освітлення можуть створюватися небезпеки, повинні мати системи аварійного освітлення, які автоматично включаються при виключенні струму у загальній електромережі.
2.4.4. Аварійне освітлення повинно забезпечувати освітленість робочих поверхонь не менше 5% норми, встановленої для системи загального освітлення, але не менше 2 люкс. На випадок евакуації людей повинна бути забезпечена освітленість підлоги, основних проходів і сходів не менше 0,5 люкс.
2.4.5. Контроль освітленості повинен проводитися не рідше одного разу на рік, а також після кожної групової заміни джерел світла. Він має здійснюватися вимірюванням освітленості на робочих місцях, перевіркою відповідності проекту на освітлення типів і кількості освітлювальних приладів, а також їх розміщення відносно світлових отворів і обладнання.
Вимірювання рівня освітленості проводиться у площині робочої поверхні згідно з вимогами ДСТУ Б В.2.2-6 (ГОСТ 24940).
2.4.6. Експлуатація освітлювального обладнання повинна проводитися згідно з чинними Правилами технічної експлуатації електроустановок споживачів і ДНАОП 0.00-1.21.
2.4.7. Усі роботи по технічному обслуговуванню й очищенню світильників слід проводити тільки після зняття напруги електроживлення та остигання світильників.
Чищення світильників місцевого освітлення має проводитися працівниками під час прибирання робочого місця.
Чищення світильників у приміщеннях загального призначення повинно проводитися не рідше одного разу на 3 місяці.
2.4.8. Для обслуговування світильників повинні застосовуватися засоби доступу, що відповідають вимогам безпеки (драбини, пересувні механізми і установки).
2.4.9. Світильники аварійного та евакуаційного освітлення (з обов’язковим відмінним позначенням) під’єднують до мережі, не залежної від мережі робочого освітлення, або до іншого джерела живлення.
Світильники аварійного освітлення можуть використовуватися як евакуаційні.
2.4.10. У гаражах, майстернях, пунктах технічного обслуговування, хлівах, навісах монтується мережа напругою 12-42 В для приєднання переносних світильників.
2.4.11. У вибухонебезпечних приміщеннях застосовуються світильники у вибухозахищеному виконанні, а в пожежонебезпечних - світильники у закритому виконанні.

2.5. Опалення, вентиляція й кондиціювання повітря
2.5.1. Системи опалення (охолодження) і вентиляції приміщень для зберігання й переробки сільськогосподарської продукції необхідносл ід обладнувати згідно з вимогами ДНАОП 0.03-3.01 і СНіПСНиП 2.04.05.
2.5.2. Для обігріву будівель і приміщень для виробництва продуктів харчування необхіднослід застосовувати радіатори з гладкою поверхнею і розміщувати їх у місцях, доступних для чищення.
2.5.3. Забезпечення гарячою водою будівель для зберігання й переробки сільськогосподарської продукції необхідно проводити згідно з вимогами СНіПСНиП 2.04.01; температуру й витрату гарячої води потрібносл ід приймати за нормами технологічного процесу.
2.5.4. Усі приміщення повиннібла бути обладнаніують припливно-витяжною вентиляцією згідно зі СНіПСНиП 2.04.05.
2.5.5. Під час роботи машин із двигунами внутрішнього згорання слід проводити вентиляцію виробничого приміщення. Загальнообмінна вентиляція цих приміщень повинна забезпечувати такий обмін повітря, при якому концентрація шкідливих речовин у повітрі цього приміщення не перевищувала б гранично допустимих рівнів. Час перебування у виробничому приміщенні машини з працюючим двигуном внутрішнього згорання не повинен перевищувати часу, потрібного для виконання технологічного процесу. Машини мають бути обладнані глушниками шуму та іскрогасниками.
2.5.6. Припливно-витяжна вентиляція з’єднаних між собою приміщень повинна унеможливлювати приплив повітря із приміщення з більшою концентрацією шкідливих газів, пари чи пилу у приміщення з меншим умістом цих речовин.
2.5.7. Системи місцевої й загальнообмінної вентиляції повинні бути роздільними.
2.5.8. Операторські, кімнати відпочинку, майстерні, лабораторії повинні мати автономну вентиляцію.
2.5.9. Джерела зі значним виділенням конвекційної теплоти (обпалювальні печі, варильні та обжарювальні камери, ошпарювальні чани тощо) повинні мати теплову ізоляцію, із тим щоб температура нагрітих поверхонь обладнання і огороджень робочих місць не перевищувала 450 С. Згідно з вимогами ДНАОП 0.03-3.01 (СН № 245-71) оОбладнання, в середині якого температура дорівнює або нижче 1000 С, не повинно мати на поверхні температуру вище 350С (згідно вимог СН № 245-71). 
2.5.10. Джерела зі значним виділенням пари, газів, пилу повинні бути герметизовані й обладнані місцевими відсмоктувачами.
2.5.11. Повітряні й повітряно-теплові завіси розраховують так, щоб на час відкривання воріт, дверей і технологічних отворів температура повітря у приміщеннях на постійних робочих місцях згідно з ДНАОП 0.03-3.01 (СН № 245-71) була не нижче ніж:
+140 С – при легкій фізичній роботі;
+120 С – під час роботи середньої важкості;
+ 80 С – при важкій роботі.
При відсутності постійних робочих місць поблизу воріт, дверей і технологічних отворів допускається зниження температури повітря в цій зоні до +50С.
2.5.12. Прилади контролю температури і відносної вологості повітря встановлюються на видних місцях в усіх виробничих приміщеннях.
2.6. Майданчики
2.6.1. Механізовані токи, пункти первинної переробки сільськогосподарської продукції й майданчики для зберігання сільськогосподарської техніки повинні мати під’їзди з твердим покриттям, бути освітленими й безпечними для пішоходів і транспорту.
2.6.2. Майданчики або стаціонарні заправні пункти для приготування робочих розчинів агрохімікатів і пестицидів мають бути спеціально обладнані.
2.6.3. Відповідно до ДНАОП 0.03-3.01 (СН № 245-71) майданчики розчинних вузлів і заправних пунктів повинні мати тверде покриття (бетоноване), що забезпечує стікання поверхневих вод у спеціальні огороджені бетонні резервуари, і знаходитися на відстані не менше 300 м від житла, тваринницьких комплексів (ферм), місць зберігання фуражу, водозабору, зон відпочинку.
Покриття майданчиків повинно дозволяти проводити знешкодження і повне видалення робочого розчину.
2.6.4. Майданчики для обробки транспорту, тари, інвентарю й засобів індивідуального захисту повинні відповідати ДНАОП 0.03-1.121.82-98.
2.6.5. Майданчики для зберігання техніки повинні мати тверде й рівне покриття з нахилом для стікання води, пункти для миття машин із водовідвідними каналами, а також бути обладнані протипожежними засобами.
2.6.6. Не дозволяється розміщення виробничих майданчиків (розчинних вузлів та заправних пунктів, для зберігання та миття техніки тощо) під лініями електропередач. 

2.7. Внутрішньогосподарські шляхи
2.7.1. Проектування й будівництво внутрішньогосподарських шляхів повинно проводитися відповідно до вимог СНіПСНиП 2.05.11.
2.7.2. Власник підприємства повинен розробити й затвердити схему руху машин із зазначенням дозволених напрямків, поворотів, розворотів, зупинок, виїздів, в’їздів тощо. За цією схемою на території й у виробничих приміщеннях встановлюють відповідні знаки.
2.7.3. Дороги, переїзди, мости та інші штучні споруди повинні бути у справному стані. На узбіччях доріг, що проходять по греблях і дамбах, мають бути встановлені огороджувальні тумби, стовпи чи поручні. У небезпечних місцях необхідно встановити попереджувальні знаки.
2.7.4. Польові (внутрішньогосподарські) дороги, по яких відбувається підвіз технологічну сировину, матеріали і вивозять готову продукцію, не повинні пересікатися з місцями, відведеними для відпочинку працівників.
2.7.5. На шляхах у місцях перетину з повітряними лініями електропередач напругою 330 кВ і вище слід встановлювати дорожні знаки, які забороняють зупинку транспорту в охоронних зонах цих ліній.
2.7.6. При експлуатації внутрішньогосподарських шляхів не допускаються усідання, вибоїни, вимивання проїзної частини полотна колії глибиною понад 15 см.
2.7.7. Швидкість руху машин на під’їзних шляхах і проїздах не повинна перевищувати 10 км/год, у виробничих приміщеннях – 2 км/год.
3. Вимоги до технічних засобів виробництва
3.1. Загальні вимоги
3.1.1. Конструкції тракторів, енергозасобів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських машин, причіпних, напівнавісних, навісних сільськогосподарських машин, причепів, знарядь і агрегатів, які використовуються під час виконання робіт, повинні відповідати чинним стандартам безпеки праці.
3.1.2. Приймання з ремонту й передача в експлуатацію відремонтованих машин і обладнання здійснюється тільки на підставі акта ремонтного підприємства (структурного підрозділу), який підтверджує відповідність відремонтованих виробів вимогам безпеки праці.
3.1.3. Не допускаються до експлуатації несправні машини й обладнання.
3.2. Вимоги до тракторів і самохідних сільськогосподарських машин
3.2.1. Сільськогосподарські трактори, у тому числі тракторні самохідні шасі, промислові модифікації сільськогосподарських тракторів тягових класів від 0,6 та більше (далі - трактори) і самохідні сільськогосподарські машини (далі - машини) повинні відповідати ГОСТ 12.2.019. 
3.2.2. Засоби малої механізації для сільськогосподарського виробництва мають відповідати ДСТУ 3158.
3.2.3. Кабіни тракторів і машин повинні відповідати ГОСТ 12.2.120 та ДНАОП 0.03-1.827 (СП № 4282-877).
3.2.4. Кабіна повинна бути непроникною для атмосферних опадів: мати світлонепроникний дах і пом’якшену оббивку стелі.
3.2.5. Кабіни тракторів повинні мати не менше трьох аварійних виходів, машин - не менше двох.
Аварійними виходами можуть бути двері, вікна та люки, які повинні відкриватися без допомоги інструменту.
Час відкривання аварійного виходу не повинен перевищувати 3 с.
Якщо конструкція не забезпечує повне відкривання засклених вікон, які є аварійними виходами, в кабіні повинен знаходитися засіб, яким в аварійній ситуації можна розбити скло.
3.2.6. Контрольні прилади повинні мати підсвічування відбитим світлом.
3.2.7. Не допускається зміна конструкцій гальмових систем, а також застосування окремих гальмових елементів системи, не передбачених для даної марки машини, або таких, що не відповідають вимогам заводу–виготовлювача машини.
3.2.8. Гальмовий шлях при холодних гальмах повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.2.019.
3.2.9. Органи керування повинні забезпечувати прямолінійність руху агрегатів, поворот, зупинку, початок руху, керування агрегатованими машинами, утримання на схилі, запуск двигуна з кабіни тощо.
3.2.10. Вихлопна система двигуна має забезпечувати гасіння іскор до виходу відпрацьованих газів в атмосферу.
Струмінь відпрацьованих газів не повинен бути спрямований на оператора, на легкозаймисті маси або ємкості з ними (для колісних тракторів - у правий бік відносно руху вперед).

3.3. Вимоги до причіпних та навісних сільськогосподарських машин
3.3.1. Конструктивне виконання навісних, напівнавісних, монтованих, причіпних і напівпричіпних сільськогосподарських машин, агрегатованих з різними енергетичними засобами (далі - ЕЗ), які складають сільськогосподарський агрегат (СГА), та здійснення ними функціонального призначення повинні відповідати вимогам ДСТУ 2189.
3.3.2. Привод робочих гальм має здійснюватися з робочого місця оператора ЕЗ, а привод стоянкового гальма повинен установлюватися на машині.
Стоянкові гальма повинні утримувати машину на схилі не менше 10° (18%).
Машини типу тракторних причепів і напівпричепів повинні мати справні робочі та стоянкові гальма і страхувальні ланцюги (троси) відповідно до технічної документації.
3.3.3. Згідно з ДСТУ 2189 машини, ширина яких перевищує габарити ЕЗ, повинні бути обладнані світловідбивачами. Задні світловідбивачі повинні бути червоного, передні - білого кольору.
Допускається замість світловідбивачів нанесення на елементи машини кругів, трикутників або прямокутників червоного або білого кольору, вписаних у коло діаметром 100 мм, а також червоних, білих або жовтих та чорних смуг під кутом 45о, які чергуються, з відстанню між ними 50 мм. Смуги можуть наноситися також на сигнальні щитки розміром не менше 250 х 250 мм.
Фігури та смуги повинні бути виконані із світловідбивних матеріалів (фарба, плівка тощо).
Машини, які при агрегатуванні з ЕЗ закривають прилади світлової сигналізації ЕЗ, мають бути обладнані власними приладами світлової сигналізації.
На машинах типу причепів або напівпричепів ззаду зліва повинен бути нанесений знак обмеження максимальної швидкості. Кольорове зображення знака має відповідати ДСТУ 2586, діаметр знака - від 160 до 250 мм, ширина кайми - 1/10 діаметра. На цих машинах повинна бути зазначена гранична вантажопідйомність.
3.3.4. Причіпні та напівпричіпні машини повинні мати жорсткі зчіпні пристрої.
3.3.5. Машини, призначені для роботи в гірських умовах, повинні бути обладнані зчіпною петлею, яка обертається навколо своєї поздовжньої осі.
3.3.6. Машини та (або) робочі органи мають бути обладнані механічними фіксаторами, які утримують їх у транспортному положенні.
3.3.7. Машини з перекидними кузовами повинні бути обладнані пристроями для фіксації кузова у піднятому положенні.
3.3.8. Машини, які працюють з соломистими та іншими легкозаймистими матеріалами, повинні бути обладнані пристроями для кріплення первинних засобів пожежогасіння: двох вогнегасників (порошкового та вуглекислотного), штикової лопати та швабри. 
Заправник скрапленого аміаку повинен мати два порошкових і один вуглекислотний вогнегасники та окреме місце для кріплення бачка з водою ємкістю не менше ніж 10 л.
Місця встановлення засобів пожежогасіння повинні бути легкодоступними та забезпечувати знімання засобів без застосування інструменту.
3.3.9. Карданні вали приводу машин повинні мати захисні огородження і відповідати ГОСТ 13758Е.
3.3.10. Зовнішні поверхні усіх захисних засобів приводів та карданів повинні бути пофарбовані у жовтий сигнальний колір.
Допускається, замість суцільного фарбування, нанесення 3-4 смуг сигнального кольору з кутом 45о на поверхні плоских захисних засобів.
3.3.11. Машини, що мають робоче місце оператора, повинні бути обладнані площадками, підніжками або сходами, поручнями чи перилами, сидіннями і тентом, які повинні відповідати ГОСТ 12.2.019.
Ширина робочої площадки оператора повинна бути не менше 600 мм, довжина - не менше 1000 мм.
Основи площадок, східців, підніжок повинні бути виконані з матеріалів, які запобігають сковзанню (або мати відповідне покриття).
3.3.12. Робоче місце оператора має бути захищене від викидання ґрунту з-під коліс та робочих органів машини.
3.3.13. Машини, які мають робоче місце оператора, повинні мати систему звукової або світлової сигналізації для зв’язку з оператором ЕЗ.
Рівень звукового сигналу повинен бути на 8 дБА вище рівня зовнішнього шуму самого агрегату.
3.3.14. Згідно з ГОСТ 12.4.026 на видних місцях елементів конструкції машин повинні бути написи і символи або закріплені таблички з написами і символами з безпеки праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки, а також щодо розміщення важелів керування.
3.3.15. Ріжучі та подрібнюючі робочі органи, які мають великий момент інерції і обертаються після виключення приводу машини, повинні бути обладнані сигналізацією, яка попереджає про небезпеку і діє до повного зупинення робочих органів. Їх захисні огородження повинні мати попереджувальний напис: “Увага, небезпечно!”
3.3.16. На бортах кузовів (ємкостей) має бути попереджувальний напис: “Перевезення людей заборонено!”
3.3.17. Гідросистеми машин, за винятком монтованих, повинні з’єднуватися з гідросистемами ЕЗ за допомогою розривних муфт.
3.3.18. Регулювання робочих органів та інших механізмів машини під час руху повинно виконуватися з робочого місця оператора ЕЗ або оператора машини.
3.3.19. Машини, які мають ємкість для збирання та транспортування сипучих і незатарених вантажів, повинні забезпечувати завантаження без ручного розрівнювання.
3.3.20. Машини, завантаження яких виконується вручну, повинні мати висоту завантажувального отвору ємкостей не більше 1 м від опорної поверхні для ніг (землі, площадки, підніжної дошки).
3.3.21. Місця розташування точок мащення машин повинні бути позначені кольоровими покажчиками, які відрізняються від загального кольору машини.
Застосування ковпачкових маслянок на обертових деталях не допускається.
3.3.22. Загальний фон кольору машини повинен відрізнятися від основного фону, на якому вона експлуатується, а кольори частин машини (поверхні панелей пульта та поста управління, органів керування та елементів, які знаходяться у полі зору оператора) повинні бути контрастними до загального фону машини.
3.3.23. Робочі органи фрез та ротаційних ґрунтообробних машин, які мають примусовий привід і під час роботи знаходяться над поверхнею ґрунту, повинні бути огороджені.
3.3.24. Машини для внесення засобів захисту рослин, рідкого й водного аміаку та дощувальні машини, що працюють на тваринницьких стоках, повинні бути обладнані бачком із водою ємкістю не менше 5 л для миття рук.
3.3.25. Машини для внесення мінеральних добрив і пестицидів повинні мати попереджувальні написи про необхідність застосування операторами засобів індивідуального захисту і бути забезпечені інструкцією по транспортуванню й застосуванню пестицидів у сільському господарстві.
3.4. Вимоги до обладнання
3.4.1. Виробниче обладнання повинно відповідати ГОСТ 12.2.003, ГОСТ 12.2.042, бути пожежо- і вибухобезпечним і відповідати вимогам безпеки праці протягом усього терміну використання.
3.4.2. Кожна одиниця обладнання, яка знаходиться в експлуатації (машина, верстат, апарат, ємкість тощо), повинна мати паспорт, схеми підключення і комунікацій, дані про результати перевірки його технічного стану, про виконані ремонти і зміни, внесені в схему або конструкцію, документацію про приймання обладнання в експлуатацію, а також інструкцію з безпечної експлуатації. Інструкція й паспорт зберігаються до списання обладнання.
3.4.3. Конструкція виробничого обладнання повинна унеможливлювати випадкове зіткнення працівників із гарячими й переохолодженими частинами або знаходження у безпосередній близькості від таких частин, якщо це може викликати травмування, перегрівання або переохолодження працівників.
3.4.4. Виділення й поглинання обладнанням тепла, а також виділення ним шкідливих речовин і вологи у виробничі приміщення не повинно перевищувати гранично допустимих концентрацій у межах робочої зони, які встановлюються стандартами, санітарними нормами й правилами.
3.4.5. Складові частини виробничого обладнання (у тому числі електричні проводи, трубопроводи, кабелі тощо), механічне пошкодження яких може спричинити небезпеку, повинні бути захищені огородженням або виконані таким чином, щоб виключити можливість їхнього випадкового пошкодження.
Виробниче обладнання, яке має газо-, паро-, гідро-, пневмо- та інші системи, повинно бути виконане відповідно до вимог безпеки, діючих для цих систем, з урахуванням специфічних умов їх роботи у складі комплексів і технологічних систем.
3.4.6. Усі рухомі частини трансмісій, які розташовані на висоті менше ніж 2,5 м від опорної поверхні або поверхні робочої площадки, повинні бути огороджені.
3.4.7. Рухомі частини виробничого обладнання, якщо вони є джерелами небезпеки, повинні бути огороджені або забезпечені іншими засобами захисту.
У разі, якщо рухомі органи або частини виробничого обладнання, які є небезпечними для людей, не можуть бути огороджені або забезпечені іншими засобами захисту через їх функціональне призначення, має бути передбачені засоби сигналізації, які попереджують про пуск обладнання, а також використані сигнальні кольори й знаки безпеки.
3.4.8. Виробниче обладнання з електричним приводом повинно мати засоби (пристрої) захисту від ураження електричним струмом (включаючи випадки помилкової дії обслуговуючого персоналу).
3.4.9. Електродвигуни, пускорегулювальна, контрольно-вимірювальна і захисна апаратура, а також допоміжне електротехнічне обладнання за формою виконання, способом установлення і захисту, за якістю ізоляції повинні відповідати вимогам ДНАОП 0.00-1.21.
3.4.10. Виробниче устаткування, обслуговування якого пов’язане з переміщенням персоналу, повинно бути обладнане проходами, безпечними й зручними за конструкцією та розмірами, і пристроями для ведення робіт (робочими площадками, переходами, драбинами, поручнями тощо).
3.4.11. Робочі органи виробничого обладнання, а також захоплювальні, затискні і підіймальні пристрої або їхні приводи повинні бути обладнані засобами, які запобігають виникненню небезпеки при повному або частковому припиненні подачі енергоносія (електричного струму, рідини в гідросистемах, стисненого повітря тощо) до приводів цих пристроїв, а також засобами, що запобігають самовільному вмиканню робочих органів при відновленні подачі енергії.
3.4.12. Виробниче обладнання потрібно оснащувати місцевим освітленням, якщо його відсутність може спричинити перенапруження органів зору або інші види небезпеки.
3.4.13. Лазові люки та завальні ями зерноочисних і зерносушильних комплексів, бункерів, башт та інших ємкостей для сипучих матеріалів повинні бути обладнані спеціальними пристроями (решітки, люки, огородження), що запобігають падінню людей.
3.4.14. Зерносушарки мають бути укомплектовані приладами для дистанційного контролю за температурою агента сушіння зерна, за наявністю факела в топці.
Експлуатація зерносушарки без автоматичного розпалювання форсунки топки не допускається.