14.2 Зберігання каталізаторів гідрування.
14.2.1 Каталізатори гідрування типу ГМ-3, ГМ-4, що являють собою нікель сілікатний у відновленій формі пірофорни. У наслідок цього їх випускають у пасивованому вигляді. За пожежонебезпекою такі каталізатори відносяться до категорії Д.
14.2.2 Каталізатори гідрування, що являють собою невідновлені нікель-мідні солне горючі і невибухонебезпечні, відносяться до другого класу небезпеки (ГОСТ 12.1.007-76).
14.2.3 Зберігання каталізаторів гідрування повинно здійснюватися у спеціалізованих складських приміщеннях у тарі постачальника. Складські приміщення повинні бути сухими. Розпакування тари, у якій зберігається каталізатор, повинно проводитися тільки безпосередньо перед використанням для приготування каталізаторних суспензій.
14.3 Виробництво водню і його зберігання у газгольдерах.
14.3.1 Основним способом виробництва водню для гідрування рослинної олії і жирів є електрохімічне розкладання води (електроліз).
14.3.2 У олійножировій промисловості електролітичний водень отримують на електролізерах типу ФВ-500, ФВ-250, які є біполярними фільтрпресовими.
14.3.3 Технологічне устаткування електролізерного відділення повинно піддаватися огляду і ремонту у термін, який передбачений затвердженими техничним керімником підприємства графіками планово-поперджувальних ремонтів.
14.3.4 У приміщеннях електролізерного відділення усі роботи повинні виконуватися інструментом, що виключає іскроутворення.
14.3.5 Наявність водню у повітряному середовищі і у верхній зоні виробничого приміщення повинна контролюватися за допомогою безперервно діючих сигналізаторів горючих газів зі світловою і звуковою сигналізацією.
14.3.6 Повітрозабірний пристрій до приладу-сигналізатора у приміщенні електролізерного відділення повинен бути встановлений у верхній зоні приміщення під стелею, в місцях можливого накопичення водню.
14.3.7 Видалення водню з верхньої частини виробничих приміщень, що виділяється з апаратів і арматури внаслідок порушення їх герметичності і при аваріях, повинно проводитися в атмосферу крізь аераціонний ліхтар або крізь отвір витяжних труб, встановлених у стелі за рахунок підйомної сили водню при постійно діючій припливно-механічній вентиляції.
14.3.8 У відділенні електроліза повинна бути передбачена аварійна[1] припливна вентиляція, що забезпечує разом з постійно діючою припливною вентиляцією 8-кратний обмін повітря на годину.
14.3.9 Сигналізатори горючих газів повинні блокуватися з пусковими пристроями аварійної вентиляції, що вмикаються у разі вмісту у повітрі 20 % (об’ємних) водню від нижньої границі вибуху.
14.3.10 Видалення водню з електролізерів і гідрозатворів в атмосферу повинно проводитися за допомогою продувних свічок.
14.3.11 Проведення вогневих робіт у приміщеннях електроліза води забороняється.
14.3.12 Усе устаткування електролізерного відділення для попередження появи джерел спалаху і статичної електрики повинно бути заземлене.
14.3.13 Заземлюючі пристрої електроустаткування повинні систематично за графіком, затвердженим технічним керівником підприємства, перевірятися на справність, а також визначатися електричний опір захисних пристроїв і опір ізоляції силових та освітлювальних проводок.
14.3.14 Ремонти з усуненння несправності електропроводки повинні проводитися негайно і тільки при знятій напрузі.
14.3.15 Будова і експлуатація електролізерів повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів і Правил техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів .
14.3.16 Електролізери повинні бути обладнані електричним захистом від:
- однополюсних коротких замикань на землю;
- міжполюсних коротких замикань на землю.
14.3.17 Навколо корпусу електролізера на підлозі повинні бути покладені діелектричні килимки (доріжки).
14.3.18 На електролізерах, що ввімкнені до роботи, повинні бути вивішені попереджувальні плакати - “Під напругою”.
14.3.19 Для безперервного контролю за вмістом домішок водню у кисні і кисню у водні електролізери повинні бути обладнані автоматичними газоаналізаторами з сигналізацією максимально допустимих концентрацій. Крім того, не менше одного разу на зміну повинен проводитися контрольний аналіз газів переносними хімічними газоаналізаторами.
14.3.20 Чистота газів, що виробляються, повинна відповідати вимогам НТД на електролізерну установку, яка експлуатується.
14.3.21 Величина максимально допустимого перепаду тиску між системами водню і кисню повинна відповідати паспортним даним заводу-виготовлювача, але не перевищувати 300 мм.вод.ст.
14.3.22 У разі відсутності видимих рівнів електроліта в оглядових склах електролізера експлуатувати його забороняється.
14.3.23 Доторкатися до корпусу електролізера під час його роботи забороняється, крім операцій з відбору проб електроліта, які повинні проводитися з застосуванням захисних засобів: діелектричних рукавичок, діелектричних бот або стоячи на діелектричному килимку.
14.3.24 Пуск у роботу електролізерної установки після монтажу, ремонту і тривалих зупинок повинен проводитися тільки під керівництвом керівника даного підрозділу.
14.3.25 Зберігання спецодягу, засмальцьованих обтиральних матерілів у виробничих приміщеннях відділення електролізу води забороняється.
14.3.26 При роботі з лужними розчинами слід дотримуватися таких заходів обережності:
- при приготуванні електроліта, відборі проб електроліта, при заповненні електролізера електролітом обов’язково одягати захисні окуляри, гумові рукавички, фартух, чоботи, комбінізон і головний убір;
- ємкості для їдких рідин повинні мати безпечні покажчики рівня, а також переливні труби з відведенням у запасні ємкості. Переливні труби повинні встановлюватися на рівні не менше 150 мм від верхнього краю ємкості;
- трубопроводи, що транспортують розчини лугів, не повинні мати фланцевих з’єднань над проходами. Усі фланцеві з’єднання цих трубопроводів повинні мати захисні металеві кожухи;
- у місцях роботи з лугами повинні бути встановлені раковини з чистою водою і нейтралізуючі засоби;
- у разі попадання лугів на кожу, уражене місце слід негайно промити сильним струменем води, потім промити 3 % розчином борної кислоти і звернутися до пункту медичної допомоги;
- у разі попадання лугу в очі слід негайно промити очі водою, потім 3 % розчином борної кислоти і звернутися до пункту медичної допомоги;
- на робочих місцях персоналу повинна бути протічна вода, аптечка з борною кислотою і іншими медикаментами;
- перед розбиранням апаратів і трубопроводів, що працюють у лужному середовищі, їх необхідно ретельно промити до нейтральної реакції (рН=7) ;
- приміщення, у якому готується електроліт, повинно бути обладнано примусовою вентиляцією.
14.3.27 Чищення фільтрів електроліту повинна проводитися двома працівниками у захисному одязі, які повинні додержуватися правил роботи з лугами і лужними розчинами.
14.3.28 Протипожежний стан відділення повинен задовольняти вимогам Правил Пожежної безпеки в Україні.
14.3.29 У випадку аварійного стану електролізерної установки без видимого вогню - короткого замикання, прорива газу, течі, розтріскування ліхтаря слід:
- натиснути аварійну кнопку;
- перевести потік газів на викид у атмосферу;
- сповістити начальника зміни, цеху;
- застосувати заходи з ліквідації аварії;
- долити рівні дистиляту до нормальних;
- припинити надходження охолодної води;
- продути електролізер азотом.
14.3.30 Зберігання водню на підприємствах олійножирової промисловості проводиться у газгольдерах мокрого типу як з постійним тиском, так і змінним.
14.3.31 Газгольдери повинні забезпечувати:
- вирівнювання навантаження газоотримуючих установок електролізерів;
- вирівнювання якості газу;
- створення потрібного тиску для переміщення газу;
- зберігання газу (проміжна ємкість).
14.3.32 Відкриті площадки, на яких розташовані газгольдери, повинні мати огородження і освітлення. Вхід на площадку особам, що не мають відношення до експлуатації і ремонту газгольдера, забороняється.
14.3.33 Фундамент під сталевий резервуар повинен перевищувати рівень землі не менше ніж на 0,20-0,25 м з урахуванням того, шоб навіть при сильній зливі не створювались умови підходу води під днище.
14.3.34 На рівні верху резервуара повинна бути кільцева площадка для обслуговування, а по периметру криші дзвона - площадка з поруччям для бетонних вантажів, призначених для підвищення тиску газу в газгольдері.
14.3.35 Введення водопроводу в газгольдер і відведення з нього повинно проводитися крізь утеплене приміщення, у приямкі якого повинні бути встановлені:
- гідравлічні затвори, призначені для надійного вимкнення газгольдера від міжцехових газопроводів у випадку ремонту, аварії, вибуху, пожежі на гідрогенізаційному виробництві;
- ємкості для води на випадок аварійного вимкнення газгольдера для заповнення водою гідравлічних затворів;
- вузол керування системою підігрівання води у резервуарі газгольдера;
- запірна арматура на напірних і зливних трубопроводах води;
- ручний поршневий насос для відкачувння води з внутрішнього приямку, у який періодично зливається вода з гідравлічних затворів.
14.3.36 При звільненні газгольдера від повітря після різних видів ремонту або звільнення від водню при зупинці на ремонт повинно проводится продування азотом до вмісту кисню (водню) у продувному газі не більше 1 %. Порядок продування газгольдера перед його звільненням від водню або заповненням воднем повинен бути передбачений в інструкції, яка повинна бути опрацьована стосовно до кожного підприємства і затверджена технічним керівником
14.3.37 У разі тимчасової зупинки виробництва дзвон газгольдера повинен бути заповнений газом не менше, ніж на половину об’єма.
При зупинці виробництва на тривалий час дзвон газгольдера повинен бути посаджений на дно басейну. Усі воднепроводи повинні бути продуті через газгольдер інертним газом або заповнені водою.
14.3.38 Рівень води у басейні мокрого газгольдера повинен підтримуватися на висоті переливної труби, яка повинна мати запірне пристосування для підняття рівня води у басейні у необхідних випадках.
14.3.39 Висота басейну повинна бути на 0,2 м більшою висоти ковпака дзвона газгольдера при повній його посадці.
14.3.40 У зимовий час вода у резервуарі газгольдера повинна нагріватися гострою парою, що забезпечує надійну інтенсивну циркуляцію води для запобігання утворення льодових кірок на стінках резервуара і піддонного льоду. Температура води у резервуарі газгольдера повинна бути не нижчою + 4 °С.
14.3.41 Дзвон і сталевий резервуар газгольдера щорічно слід фарбувати олійною фарбою зовні і з середини. Для внутрішнього пофарбування дзвона і газгольдера, а також для зовнішнього пофарбування дзвона повинна використовуватися свинцево-сурикова грунтівка на натуральній оліфі. Для зовнішнього пофарбування резервуара можливе застосування будь-якої олійної фарби.
14.3.42 Відведення конденсату, який збирається у магістральних воднепроводах, повинно проводиться крізь гідравлічні затвори.
14.3.43 Газгольдер повинен бути забезпечений засобами КВП і А, що показує ступінь заповнення дзвона газгольдера воднем. Засоби КВП і А повинні бути встановлені на робочих площадках електролізерного відділення і гідрогенізаційного виробництва. Засоби КВП і А повинні бути зблоковані з водневими компресорами і вмикати світлові і звукові сигнали у разі підходу дзвона газгольдера до найвищого і найнижчого допустимих положень, які встановлюються у залежності від об’єму дзвона газгольдера і темпу споживання водню.
14.3.44 За станом газгольдера необхідно проводити щоденний зовнішній огляд з записом у спеціальному журналі.
14.3.45 Захист газгольдерів від блискавки слід створювати згідно з опрацьованим проектом, у якому повинні бути обгрунтовані умови експлуатації газгольдера, у відповідності до його місцезнаходженням на території підприємства.
14.4 Приготувння олійної суспензії каталізатора.
14.4.1 При роботі з каталізаторами необхідно:
- бути у спецодязі;
- користуватися індивідуальними засобами захисту: гумовими рукавичками, фартухом, респіратором (типу "Лепесток", ПРБ-2, Ф-5), захисними окулярами.
14.4.2 Пилоповітряна суміш каталізаторів не вибухонебезпечна.
14.4.3 Гранично-допустима концентрація пилу окислів нікелю у повітрі робочої зони - 0,05 мг/м3 для каталізаторів типу нікель на носії (ГМ-3, ГМ-4 тощо). Для нікельмідних каталізаторів (НМ-5 тощо) - 0,005 мг/м3. Для паладієвих каталізаторів (ИКТ 3-25 тощо) - 6 мг/м3 у перерахунку на вугілля.
14.4.4 За ступенем дії на організм людини у відповідності з ГОСТ 12.1.007-76 нікелеві і нікель-мідні каталізатори відносяться до 1 класу небезпеки, паладієві каталізатори відносяться до 4 класу небезпеки.
14.4.5 Робочі приміщення повинні бути обладнані загальнообмінною припливно -витяжною вентиляцією, місця можливого виділення пилу - місцевими відсмоктувачами.
14.4.6 У приміщеннях, де проводяться роботи з каталізатором, слід робити вологе прибирання після кожного розмелення.
14.4.7 У місцях роботи з сухими порошкоподібними паладієвими, нікелевими і нікель-мідними каталізаторами повинні знаходитися такі засоби пожежогасіня: порошкові вогнегасники, ящик з піском і лопатою, повстина.
14.5 Компримування водню.
14.5.1 Загальні вимоги.
14.5.1.1 Експлуатація водневих компресорних установок повинна відповідати виробничому регламенту підприємств і паспорту компресора.
14.5.1.2 Компримування водню проводиться на стаціонарних поршневих компресорних установках з тиском, відповідаючим вимогам виробничого регламенту.
14.5.1.3 Вибір типу виконання і варіанти розміщення електродвигунів, пускової апаратури, світильників і штучного освітлення, засобів автоматизації, силової і освітлювальної мереж повинні проводитися у залежності від класу приміщення, категорії і групи вибухонебезпечного середовища і відповідати вимогам Правил улаштування електроустановок (ПУЕ) і Правил виготовлення вибухозахищеного і рудникового електроустаткування (ПВВРЕ) , а експлуатація їх повинна проводитися згідно з вимогами Правил технічної експлуатаціії електроустановок споживачів і Правил техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів (ПТЕ і ПТБ).
14.5.1.4 До самостійної роботи щодо обслуговування компресорних установок повинні допускатися особи не молодші 18 років, що признані придатними за станом здоров’я, пройшли навчання по відповідній програмі і мають посвідчення кваліфікаційної комісії на право обслуговування компресорних установок.
14.5.1.5 Періодична перевірка знань персоналу, що обслуговує компресорні установки, повинна проводитися один раз на рік. Результати перевірки повинні оформлюватися протоколом.
14.5.1.6 У приміщеннях компресорних установок виробництва гідрованих жирів забороняється розташовувати апаратуру і устаткування, технологічно і конструктивно не зв’язану з компресорами.
14.5.1.7 Передача руху від двигуна до компресорів повинна виконуватися через муфту, редуктор і, як виключення, через клинопасовий пристрій. Застосування плоскопасових передач не допускається.
14.5.1.8 Не дозволяється застосовувати компресорну установку для стискання газу, що відрізняється від того, який був передбачений проектом, без узгодження з заводом-виготовлювачем і організацією - виконавцем технічного проекту установки.
14.5.1.9 Організація-виконавець технічного проекту компресорної установки повинна вести авторський нагляд в установленому порядку.
14.5.1.10 При роботі компресорної установки на водні з вологістю 100 %, якщо можливе випадіння крапель, на всмоктувальній лінії компресора необхідно встановлювати стационарні вологовідділювачі.
14.5.1.11 Компресорні установки повинні мати пристрої для попередження попадання змащувальних масел на підлогу.
14.5.1.12 Розташування устаткування компресорних установок, щитів керування і приладів повинно забезпечувати безпеку і зручність їх обслуговування, експлуатації і ремонту у виробничих умовах.
14.5.1.13 Приміщення, у якому розташоване компресорне устаткування, що працює на водні, повинно відповідати вимогам діючих СНиП і Санітарним нормам проектування промислових підприємств .
14.5.1.14 Висота приміщення, у якому розташовано компресорне устоткування, повинна забезпечувати можливість монтажу, демонтажу і ремонту устаткування компресорних установок.
14.5.1.15 До технічного завдання на розробку компресорної установки, розташованої у боксі, повинні бути додані вимоги до виконання компресорного устаткування з дистанційним керуванням і розташування його у боксах з витяжкою або припливно -витяжною вентиляцією, яка повинна забезпечувати надходження достатньої кількості свіжого повітря і виключати небезпеку виходу водню у сусіднє приміщення.
14.5.1.16 Керування компресорним устаткуванням повинно бути дистанційним. У окремих випадках допускається ручне керування (у відповідності до ОПВ-88). При цьому зусилля на рукоятках, важілях або маховиках не повинно перевищувати 4 кГс.
14.5.1.17 У разі застосування важілів, ланцюгових коліс, кулачків і шарнірних з’єднань для привода арматури в компресорних установках, повинні бути передбачені заходи, що забезпечують надійний захист від іскріння у частинах, що труться.
14.5.1.18 Технічне керівництво підприємства зобов’язано забезпечити правильне утримання, експлуатацію і ремонт компресорної установки.
Компресорну установку необхідно обслуговувати у відповідності з вимогами інструкції з експлуатації завода-виготовлювача, шо складється для кожного типу машини.
14.5.1.19 Компресорна повинна бути забезпечена надійним зв’язком і сигналізацією з технологічно зв’язаними цехами і відділеннями, а при необхідності - пристроями кодової сигналізації.
14.5.1.20 Для компресорних установок повинні бути розроблені плани ліквідації можливих аварійних ситуацій (ПЛАС). Обслуговуючий персонал повинен бути навчений правильним діям з попередження і ліквідації аварійної ситуації.
14.5.1.21 На робочому місці необхідно вивісити інструкцію з експлуатації компресорної установки, охорони праці і протипожежної профілактики.
14.5.1.22 Утримання приміщення, в якому розташовані компресорні установки, повинне відповідати чинним Загальним Правилам вибухонебезпеки для вибухопожежонебезпечних хімічних, нафтохімічних і нафтопереробних виробництв.
14.5.1.23 Компресорні установки необхідно продувати інертним газом перед пуском:
- після ремонту;
- після відкриття для огляду і ремонту хоч би одного вузла, працюючого у середовищі водню;
- після тривалої зупинки.
14.5.1.24 Аварійна зупинка компресорів повинна проводитися у відповідності з Правила будови і безпечної експлуатації поршневих компресорів, що працюють на вибухонебезпечних і токсичних газах.
Непрацююча компресорна установка повинна бути відімкнена від цехових газових колекторів і з компресора знятий тиск. Після аварійної зупинки компресора необхідно негайно перекрити засувки на лініях, що з’єднують його з цеховими колекторами, і скинути тиск з усієї газової системи установки.
14.5.1.25 Компресор повинен бути зупинен у випадку:
- відказу засобів захисту компресорів (блокіровки).
- порушення ущільнень і витікання газу;
- появи сторонніх стуків і ударів у компресорі, у двигуні або виявлення їх несправності, яка може привести до аварії;
- перевантаження головного двигуна (висока температура обмоток двигуна);
- виходу з ладу контрольно-вимірювальних приладів компресорної установки у випадку неможливості заміни їх у працюючій установці;
- відсутності освітлення;
- пожежі.