- ремонтувати електрообладнання та мережі, які знаходяться під напругою;
- експлуатувати електрообладнання при любих пошкодженнях, наприклад при несправних захисних заземленнях, контактних з’єднань ізолюючих деталей, блокування кришок апаратів, прокладок, блокуванню включення.
9.25 На вибухозахищеному електрообладнанні забороняється зафарбовувати паспортні таблички. Необхідно відновити колір знаків вибухозахисту та попереджувальні написи.
9.26 Забороняється застосовувати дерев’яні або металеві ящики в якості допоміжних кожухів для захисту електромашин від проникнення пилу або волокон.
9.27 Планово-попереджувальний ремонт та профілактичні випробування електрообладнання повинні здійснюватися відповідно графіку, затвердженому технічним керівником або відповідальним за електрогосподарство підприємства в строки встановлені “ПТЕ електроустановок споживачів”, інструкціями заводів-виготовлювачів та іншої НД.
9.28 Підприємство може замінити будь-які елементи вибухозахищеного електрообладнання тільки при умові виготовлення їх заводом-виготовлювачем або підприємством, яке отримало дозвіл на ремонт відповідно РД 16.407-87, по узгодженій в установленому порядку технічній документації з подальшою перевіркою елементів вибухозахисту.
9.29 До ремонту вибухозахищеного електрообладнання допускаються особи, які пройшли одночасно з перевіркою знань “ПТЕ електроустановок споживачів” і ПТБ при експлуатації елекроустановок споживачів, ГОСТів на вибухозахищене електрообладнання РД 16.407-87 та що отримали посвідчення на право ремонту по формі, встановленій РД 16.407-87.
9.30 Всі електричні машини, апарати, а також інше електрообладнання та електромережі у вибухонебезпечних зонах повинні періодично в залежності від місцевих умов, але не рідше одного разу в три місяці, підлягати зовнішньому огляду. Огляд повинен проводити відповідальний за електрогосподарство підприємства аба призначені ним особи. Результати огляду заносяться до оперативного або спеціального журналу.
10 КОНТРОЛЬНО-ВИМІРЮВАЛЬНІ ПРИЛАДИ, ВИРОБНИЧА СИГНАЛІЗАЦІЯ ТА ЗВ¢ЯЗОК
10.1 Вимірювальні прилади повинні відповідати діючій нормативно-технічній документації, мати необхідний клас точності та виконання.
10.2 Контрольно-вимірювальні прилади повинні встановлюватися в добре освітлених доступних та зручних для спостереження і обслуговування місцях.
10.3 Для пневматичних контрольно-вимірювальних приладів і приладів автоматичного ругулювання (КВП і А) повинні передбачатися спеціальні та окремі мережі стисненого повітря.
10.4 Повітря для повітряного компресора і систем КВП і А повинно бути очищене від пилу, вологи, масла.
Якість стисненого повітря повинна відповідати ГОСТ 17433-80 і бути не нижче I класу забрудненості.
10.5 Повітроводи для КВП і А повинні мати буферні ємкості, які забезпечують запас стисненого повітря приладів вподовж не менше однієї години при зупинці компресорів.
10.6 На вході у цех передбачаються пробовідбірні пристрої для аналізу забрудненості стисненого повітря. Періодичність аналізів визначається чинною нормативно-технічною документацією.
10.7 Приміщення управління технологічними об’єктами і установки компримірування повітря повинні оснащуватися світловою і звуковою сигналізацією падіння стисненого повітря.
10.8 Забороняється використання інертного газу для живлення систем КВП і А.
10.9 Перевірку, регулювання всіх контрольно-вимірювальних приладів та автоматичних пристроїв необхідно проводити у відповідності з ГОСТ 8.001-80 та ГОСТ 8.002-86.
Точність показів приладів повинна відповідати паспортним даним завода-виготовлювача.
10.10 Регулювання контрольно-вимірювальних приладів дозволяється виконувати тільки працівникам служби КВП і А.
10.11 Манометри слід вибирати у відповідності з ГОСТ 2405-88.
10.12 На всіх манометрах, вакуумметрах, амперметрах, дистанційних термометрах тощо повинно бути клеймо (пломба) з позначенням строку перевірки. Використовувати прилади, що вчасно не пройшли перевірки, а також прилади без клейма забороняється.
10.13 Настроювання та регулювання запобіжних клапанів повинно виконуватись у відповідності з ГОСТ 12.2.085-82.
10.14 Запобіжні клапани протягом єксплуатації повинні щозмінно перевірятись на справність дії продувкою в робочому стані або перевіркою на стенді. Порядок та строки перевірки справності клапанів в залежності від умов технологічного процесу повинні бути наведені в інструкції з експлуатації запобіжних клапанів, яка опрацьована відповідно до вказівок завода-виготовлювача і затверджена власником підприємства.
10.15 Покажчики рівня повинні встановлюватись вертикально або похило у відповідності з інструкцією заводу-виготовлювача, при цьому повинна бути забезпечена добра видимість рівня рідини.
10.16 На кожному покажчику рівня повинні бути вказані допустимі верхній та нижній рівні. Покажчики рівня повинні бути оснащені арматурою (кранами та вентилями) для їх відключення від посудини та продування.
10.17 Підприємство повинно мати пристрої внутрішнього телефонного зв¢язку і міської АТС.
10.18 Усі виробничі приміщення, пов’язані з отриманням і використанням водню, повинні бути оснащені системами звязку і сигналізації, які повинні бути у вибухозахищеному виконанні.
10.19 Розміщення систем зв’язку і оповіщення здійснюється в місцях, зручних та безпечних для обслуговування, де повинні бути виключені: вібрація, забруднення продуктами технології, механічні і інший впливи, вплив на точність, надійність та швидкодію.
Сигнальні пристрої повинні бути розміщені таким чином, щоб забезпечувати видимість і чуйність сигналу в умовах роботи діючого відділку.
10.20 Виробничі приміщення (автоклавне відділення, відділення очистки циркуляційного водню, відділення компримування водню, фільтрувального відділення), в яких можлива небезпечність для перебування працюючих з приводу виділення газів або підвищення тиску в апаратах і посудинах вище допустимої норми, повинні бути обладнані аварійною звуковою та світловою сигналізацією, яка вмикається від відповідних газоаналізаторів, манометрів та термометрів. При цьому всі випадки загазованості повинні бути зафіксовані.
10.21 Системи зв’язку і оповіщення маркуються з нанесенням відповідних написів, що чітко відображають їх функціональне призначення.
10.22 Роботи, пов’язані з монтажем, наладкою, ремонтом, регулюванням і випробуванням систем зв’язку і оповіщення у вибухонебезпечних приміщеннях повинні виключати іскроутворення. На проведення таких робіт у вибухонебезпечних зонах оформлюється наряд-допуск, розробляються заходи, що забезпечують безпеку організації та проведення робіт.
Забороняється проведення монтажних, налагоджувальних і ремонтних робіт в умовах загазованості.
10.23 Під час приймання та здавання змін необхідно виконати огляд щитів КВП, систем автоматичного регулювання технологічних процесів, автоматики безпеки, блокуючих пристроїв і засобів сигналізації із записом про це у змінному журналі.
11 ВАНТАЖНО-РОЗВАНТАЖУВАЛЬНІ РОБОТИ
11.1 Вантажно-розвантажувальні роботи повинні виконуватись у відповідності з вимогами ГОСТ 12.3.009-76,ГОСТ 12.3.002-75, нормативно-технічної документації, затвердженої органами Держнаглядохоронпраці, а також цих Правил.
11.2 Транспортні та вантажопідйомні засоби та механізми повинні відповідати ГОСТ 12.2.003-91.
11.3 Вантажі на транспортних засобах повинні бути встановлені та закріплені (укладені) так, щоб під час транспортування запобігти їх зміщенню і падінню.
11.4 Цистерни для перевезення рідких речовин та продукції, що встановлюються на автомобільному транспорті, повинні мати приварні скоби для обслуговування верхнього люка.
11.5 Містки для проїзду візків та переходу вантажників з вагонів до автомобіля та назад повинні мати достатню для переміщення візків ширину. Для входу до вагона драбини та містки повинні за безпечуватись гаками для закріплення на дверній рейці вагона. Для автомобілів та вагонів, які не мають дверної рейки, повинні застосовуватись спеціальні містки та драбини з шипами та упорами.
11.6 Вагони та автомобілі, встановлені під завантаження (розвантаження), повинні бути загальмовані колодками.
11.7 При відчиненні чи зачиненні дверей вагона необхідно стояти на залізничному полотні правим боком до вагона та триматись лише за дверні поруччя. При відчиненні двері слід тягнути на себе, а при зачиненні - тільки від себе.
11.8 Будова, встановлення та експлуатація кранів всіх типів, вантажних електричних візків, що переміщюються вздовж надземних рейкових колій разом з кабіною керування, ручних та електричних талів, лебідок для піднімання вантажу або людей, знімних вантажозахватних органів та пристроїв, тари, за винятком транспортних контейнерів, повинні відповідати вимогам Правил будови та безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів.
11.9 Вантажопідйомні машини, які не підлягають реєстрації в органах Держнаглядохоронпраці, а також знімні вантажозахватні пристрої повинні мати інвентарний номер, який вноситься до Журналу обліку та огляду вантажопідйомних машин, знімних вантажозахватних пристроїв підприємства-власника.
11.10 Дозвіл на прийняття до експлуатації вантажопідйомних машин, що не реєструються у місцевих органах Держнаглядохоронпраці, повинен видаватись посадовою особою по нагляду за вантажопідйомними машинами на підприємстві на основі документації заводу-виробника та результатів технічного обстеження.
11.11 На підйомно-транспортних машинах повинні бути вивішені трафарети з наведеними на них основними даними машини: реєстраційним (інвентарним) номером, вантажопідйомністю, датою чергового технічного обстеження.
11.12 Будова автонавантажувачів повинна відповідати вимогам ГОСТ 16215-80Е. Будова машин наземного безрейкового електрифікованого транспорту повинна відповідати вимогам ГОСТ 18962-86.
11.13 Авто- та електронавантажувачі повинні бути обладнані звуковими та світловими сигналами, замком з ключем, що виймається, та гальмовою системою.
11.14 Улаштування вантажних візків повинно відповідати ви могам ГОСТ 13168-67.
12 ЗАСОБИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ
12.1 Працівникам та посадовим особам на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, а також в несприятливих температурних умовах або пов’язаних з забрудненням повинні видаватись безкоштовно за встановленими нормами і відповідно Положення (ДНАОП 0.00-4.26-96) спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також змивні та знешкоджувальні засоби.
12.2 Працівникам та посадовим особам, професії та посади яких передбачені Типовими нормами безкоштовної видачі спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту робітникам і службовцям скрізних професій та посад усіх галузей народного господарства і окремих виробництв спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту видаються незалежно від того, в яких виробництвах, цехах та дільницях вони працюють, якщо ці професії та посади спеціально не передбачені Типовими галузевими нормами для підприємств і організацій харчової промисловості.
12.3 При використанні засобів індивідуального захисту необхідно знати їх технічну характеристику та правила експлуатації.
12.4 Для приміщень категорій А і Б необхідно зберігати у спеціальних шафах поза приміщення необхідну кількість комплектів спеціального інструменту, акумуляторних ліхтарів (за відсутності аварійного освітлення) та засобів індивідуального захисту (противогази, тощо).
12.5 Для захисту очей від механічної та хімічної дії у відповідності з умовами праці робітники під час роботи повинні застосовувати захисні окуляри.
Типи захисних окулярів вибираються у відповідності з ГОСТ 12.4.013-85Е.
12.6 При виконанні газозварювальних та електрозварювальних робіт необхідно застосовувати захисні окуляри зі скельцями-світлофільтрами.
12.7 Для індивідуального захисту органів дихання від шкідливих парів та газів, присутніх у повітрі робочої зони в поєднанні з аерозолями або без них, при об’ємній частці вільного кисню не менше 19 % застосовуються протигази промислові фільтруючі за ГОСТ 12.4.121- 83.
12.8 При роботах, пов’язаних з виділенням органічного та мікробного пилу, необхідно застосовувати респіратори марок ШБ-1, (“Пелюстка”), РПР-1, ПР-5, У-2к або РУ-60М.
Респіратор видається робітникам для індивідуального користування.
12.9 При одночасній роботі в ємкостях, цистернах, колодязях двох осіб слід користуватись протигазами шланговими ПШ-2 (ТУ 6-16-2054-76).
12.10 У вибухопожежонебезпечних відділеннях працюючі повинні користуватися антистатичним взуттям.
12.11 Спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту повинні зберігатись в окремих сухих опалювальних та обладнаних припливно-витяжною вентиляцією приміщеннях.
13 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ
13.1 Виробничі процеси повинні здійснюватись у відповідності з вимогами ГОСТ 12.3.002-75, цих Правил та чинної нормативно-технічної документації, затвердженої в установленому порядку.
13.2 Оцінка вибухонебезпеки і визначення категорії вибухопожежної і пожежної небезпеки приміщень, будівель, споруд визначається на стадії проектування розробником технологічного процесу у відповідності з вимогами ОПВ-88, ОНТП 24-86 та галузевими нормами технологічного проектування.
Для діючих підприємств категорія вибухопожежної небезпеки визначається самим підприємством або організацією, що має відповідних вахівців та дозвіл на це органу Державного комітету по нагляду за охороною праці.
13.3 Для кожного виробництва розробляється і затверджується технологіч-ний регламент, що встановлює основні норми і вимоги щодо проведення технологічного процесу.
13.4 Проведення дослідних робіт, випробування дослідних зразків устаткування, систем автоматизації у вибухопожежонебезпечних виробництвах виконується згідно з наказом власника підприємства (об’єднання) за погодженням з органом Державного комітету по нагляду за охороною праці.
При цьому повинні бути розроблені дослідно-промисловий регламент, інструкція по безпечному проведенню процесу (експлуатації устаткування), контролю, управлінню і протипожежному захисту, а також план локалізації аварійних ситуацій. Вказану технічну документацію опрацьовує і погоджує з науково-дослідними і проектними інститутами організація, яка пропонує проведення дослідних робіт.
13.5 Тиск (вакуум) в апаратах і трубопроводах, температурний режим і рівень рідин в апаратах (мірниках), швидкість подачі матеріалу необхідно підтримувати у відповідності з вимогами технологічних регламентів.
13.6 Для виробництва повинні передбачатися заходи для зниження рівня його вибухонебезпеки, запобігання вибухам і загорянням усередині технологічного устаткування,в об’ємі виробничих приміщень і на відкритих установках, захисту технологічного устаткування від руйнування, обмеження аварійних викидів горючих речовин у атмосферу и скидання горючих речовин у стічні води:
- зниження важкості наслідків можливих аварій, у тому числі надійному забезпеченню:
- електроенергією, парою, водою, стисненим повітрям, інертним газом;
- необхідним запасом сировини, матеріалів, а також контролем за їх якістю;
- системами контролю, автоматизації і дотримання технологічних парамет-рів у заданому режимі;
- функціонування системи технологічного обслуговування і ремонту устат-кування.
Достатність вибраних заходів і засобів для кожного виробництва визначається проектом і виробничим технологічним регламентом.
13.7 Значення параметрів процесу і допустимих діапазонів їх змінювання, що виключають можливість виникнення небезпечних відхилень, що здатні стати причиною аварійної ситуації або аварії, встановлюється розробником процесів і відображаються у виробничому технологічному регламенті.
Засоби і способи, що виключають вихід параметрів за допустимі значення, приводяться у проектній документації і технологічних регламентах. У випадку обгрунтування необхідності проведення процесу в області критичних значень параметрів повинні бути передбачені заходи, що запобігають появі джерел можливих запалювань, а також ініціювання вибуху усередині устаткування.
Технологічне устаткування, у якому при пуску у роботу або зупинці, а також при відхиленні від встановленого режиму можливе утворення вибухонебезпечних сумішей, повинно забезпечуватися системами продувок їх інертним газом.
13.8 Порядок організації і безпечного проведення газонебезпечних робіт на підприємствах, повинен відповідати вимогам Типової інструкції по організації безпечного проведення газонебезпечних робіт.
13.9 Вогневі роботи повинні виконуватися згідно з вимогами Правил пожежної безпеки в Україні та інструкції що до безпеки проведенню вогневих робіт, розроблених для кожного конкретного підприємства і затверджених технічним керівником підприємства.
13.10 Засоби подачі інертного газу, його парметри, кількість та система його транспортування для кожного технологічного об¢єкту визначаються проектом і повинні забезпечувати ефективність продувки та вибухобезпеку технологічного процесу.
13.11 Контроль ефективності продування повинен проводитися за вмістом кисню і інертного газу у газах, що відходять, з урахуванням конкретних умов проведення процесу продування методом періодичного відбору проб.
13.12 Технологічний процес гідрування олії і жирів повинен бути оснащений засобами контролю за параметрами, значення яких визначають вибухонебезпечність процесу з реєстрацією показань і попередньою сигналізацією і подальшим блокуванням з вимкненням ініціюючих факторів (водневих компресорів, пари високого тиску, технічної води тощо).
13.13 Якщо автоматичний контроль за тим чи іншим параметром та його регулювання у заданих діапазонах неможливий, методи і засоби контролю за даними параметрами визначаються для кожного конкретного випадку з урахуванням паспортних даних устаткування і проведення технологічного процесу.
13.14 У технологічних блоках виробництва гідрованих жирів, що мають Qв<10, допускається використання засобів ручного регулювання при умові автоматичного контролю небезпечних параметрів (тиску, температури) і сигналізації, що спрацьовує при виході їх за допустимі значення.
13.15 Для технологічного устаткування з гідрованими жирами (саломасом) повинна передбачатися система аварійного звільнення, що забезпечує зливання із усіх основних апаратів, які знаходяться під воднем у мінімально можливий термін. Порядок зливання вказується у проекті і у технологічному виробничому регламенті.
13.16 Системи аварійного звільнення повинні знаходитися у постійній готовності, виключать утворення вибухонебезпечних сумішей як у самих системах, так і в оточуючій їх атмосфері, а також розвиток аварій. Забороняється використання їх для іншої мети.
13.17 Арматура, призначена для аварійного звільнення устаткування, апаратури, повинна розміщуватися у доступних і безпечних для обслуговування в аварійних умовах місцях. Для блоків 3 категорії допускається ручне управління.
13.18 Об’єм аварійної ємкості повинен забезпечувати приймання гідрованих жирів із усіх апаратів, що знаходяться під воднем. Забороняється використання даної ємкості для іншої мети.
13.19 На лініях скидання водню в атмосферу необхідно передбачати спеціальні пристрої (типу краплеуловлювачів, сепараторів або гідрозатворів), що виключають викид рідкої фази (гідрогенізата).
13.20 При відборі проб гідрогенізата повинна бути виключена можливість травмування і виділення водню в атмосферу виробничого приміщення.
13.21 У приміщеннях автоклавного, системи очищення відпрацьованого водню і компресорного відділеннь повинні встановлюватися прилади постійного контролю і сигналізвції щодо концетрації водню.
14 СПЕЦИФІЧНІ ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО ТЕХНОЛОГІЧНИХ СТАДІЙ
14.1 Приймання і зберігання жирів і олії.
14.1.1 Підлоги приміщень насосної станції повинні бути покриті керамічними плитками, а стіни облицьовані глазурованими плитками або іншими водо- і олієстійкими матеріалами. Підлога і канали трубопроводів повинні мати невеликий ухил (1:100) у бік збірника олії, для збирання розливів і протікання.
14.1.2 Залізничні цистерни, що подаються на вивантаження або завантаження, повинні бути надійно зафіксовані башмаками.
14.1.3 Зливо-наливна естакада для заливання залізничних цистерн повинна мати площадку, сходи, поруччя, зливо-наливний стояк, відкидні містки, які повинні бути виготовлені з рифленної листової сталі або гратчатий настил чи настил з просічно-витяжного металу, що виключає можливість як повздовжнього. так і поперічного сковзання. Ширина робочої площадки повинна бути не менше 1 м. Площадка і сходи естакади повинні мати нижній борт заввишки не більше 0,15 м.
14.1.4 Естакада повинна мати освітлення, що дозволяє у темний час доби обслуговувати пристрої нижнього зливу при зливанні з цистерн і проводити візуальний огляд цистерни зовні та усередині, а також відбирання проб.
14.1.5 Шланги і допоміжне устаткування естакади повинні розташовуватися у встановлених місцях, щоб не заважати роботі і не загороджувати прохід.
14.1.6 При наливанні цистерн на естакадах повинні бути встановлені кнопки пускачів для дистанційної зупинки насоса.
14.1.7 На ділянці зливання необхідно підтримувати чистоту, продукти, що вилились, слід терміново прибрати, а місця розливу - зачистити.
14.1.8 Баки для жирів, що знаходяться назовні, повинні обладнуватися пристосуваннями для захисту від прямих ударів блискавки і її проявів, від занесення високих електричних потенціалів крізь зовнішні металеві комунікації.
14.1.9 У зимовий час сходи і верхню частину баків необхідно систематино очищати від снігу та льоду.
14.1.10 Трубопроводи і арматура, що використовується для транспортування захололих олії, жирів і саломасу, повинні бути обладнані паровими сорочками або паровими супутниками, за подачею пари у які необхідно проводити постійнний контроль.
14.1.11 У випадку заморожування арматури баків і трубопроводів для розігрівання необхідно застосовувати пару, гарячу воду. Пару у підігрівачі необхідно подавати поступово, щоб запобігти гідравлічних ударів. Забороняється використовувати для розігрівання відкритий вогонь.
14.1.12 Баки повинні мати стаціонарні металеві сходи с поруччям, а також поруччя по периметру криші. Біля верхнього люку бака повинна бути улаштована рівна площадка (настил) для обслуговування. Крім кришок, люки баків повинні мати заглиблені та надійно закріплені штахети , які можна зняти.
14.1.13 Спускатися усередину бака крізь верхній люк при наявності у баці продуктів забороняється. У аварійних випадках такий спуск може бути дозволений тільки з письмового дозволу технічного керівника підприємства з оформленням наряд-допуску на газонебезпечні роботи з додержанням правил роботи усередині апарата.
14.1.14 Найменша відстань між двома баками, що стоять поряд, повинна бути не менше половини діаметра більшого з них. Олієбаки і групи баків, що стоять окремо, загальний об’єм яких не більше 1000 м3, повинні бути огороджені з урахуванням рельєфу місцевості суцільним земляним валом або незгоряючою стіною (або у сполученні) для попередження розтікання жиру по території підприємства при пошкодженні баків.
14.1.15 Огородження олієбаків повинно бути встановлено таким чином, щоб у випадку руйнування олієбака останній не перекинувся і олія не розлилась за огородження. Огородження повинно бути по усьому периметру (висоті), протидіяти динамічному удару олії у випадку руйнування або перекидання бака.
14.1.16 Висота огородження визначається з урахувванням величини огороджуваної площі, при чому висота огородження повинна бути на 0,2 м вищою можливого рівня жиру, у випадку його розливання, але не менше 1 м. Територія біля олієбаків повинна мати ухил не менше 0,004 у бік збірника,призначеного для збирання олії або жиру, у випадку їх розливання. Збірник повинен бути з’єднаний з насосною станцією.
14.1.17 Освітлення естакади повинно мати автоматичне вмикання (вимикання) зовні естакади.
14.1.18 При наливанні у залізничні цистерни рослинної олії або жиру забороняється заливати продукт з температурою вищою 100 °С у цистерни, обладнані універсальним зливним приладом (за виключенням цистерн с паровою сорочкою).
14.1.19 Основа олієобака повинна бути бетонною. Днище олієбака, що вільно лежить на основі, повиннно бути плоским або мати ухил до центру.
14.1.20 У нижній частині корпусу обічайки повинен бути стандартний люк-лаз і зливо-наливні патрубки і патрубки підігрівання. Дах бака повинна приварюватися суцільним швом до верхнього краю бака. Дах сферична або конічна з ухилом від 1:20 до·1:3. Сходи на дах можуть бути спіральними, що прикріплюються до корпусу бака, або шахтного типу.
14.1.21 Олієбаки, що запроектовані спеціально для зберігання рослинної олії і жиров, повинні бути розраховані на надлишковий тиск у жировому просторі не більше 120 мм.вод.ст. і розрідження не більше 25 мм.вод.ст.
14.1.22 Баки повинні бути споряджені зливо-наливними, зачищувальними, дихальними пристроями, рівнемірами , КВП, замірювальними люками, світловим і лазовим люками.
14.1.23 Трубопровід для викачування жирової сировини з бака повинен мати дві засувки, одну на зовнішньому боці бака, другу усередині бака з тягами, виведеними на кришу бака.
14.1.24 Для захисту олієбака від соняшної радіації їх фарбують у світлі тони, наприклад, алюмінієвими вологостійкими фарбами. Олієбакове господарство повинно мати систему захисту від враження блискавкою.