НПАОП 1.8.10-1.09-97 ПРАВИЛА БЕЗОПАСНОСТИ В ПРОИЗВОДСТВЕ ГИДРОВАНИХ ЖИРОВ

1. -     Правилами безпеки у газовому господарстві;

2. -     Правилами влаштування і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води;

3. -     СНиП 03.05.05-84 на технологічне обладнання і технологічні трубопроводи.

Трубопроводи водню повинні відповідати вимогам Правил улаштування і безпечної експлуатації трубопроводів для горючих, токсичних та зріджених газів (ПУГ).

1. 7.4.2     У кожному цеху, на кожній дільниці повинні бути вивішені техноло­гічні схеми розташування та обв’язки апаратів та трубопроводів, виконаних в умовних кольорах у відповідності з цими Правилами та затверджені техничним керівником підприємства. Запірні пристрої на схемах повинні бути пронумеровані, а напрямок руху продуктів вказаний стрілкою.

Нумерація устаткування, апаратів, посудин, запірних пристроїв та іншої арматури повинна бути єдиною на схемах, у регламентах та технологічних інструк­ціях з обслуговування устаткування.

1. 7.4.3     Газопроводи для викиду шкідливих та небезпечних газів та сумішей з повітряних клапанів апаратів повинні виводитись на висоту не менше 2 м вище гребеня даху будівлі.

2. 7.4.4     На трубопроводах у місцях їх проходження над проїздами, проходами, воротами не повинно бути роз’ємних сполучень та запірної арматури.

3. 7.4.5     Запірна та регулююча арматура трубопроводів повинна бути доступною для обслуговування. У випадку розташування арматури вище 1,8 м для її обслуговування повинні передбачатись спеціальні пристрої або площадки.

4. 7.4.6     Прокладати трубопроводи для транспортування вибухонебезпечних речовин крізь битові і адміністративно-господарчі приміщення, розподіляючі пристрої, електроприміщення, приміщення щитів автоматизації і вентиляційні камери забороняється.

5. 7.4.7     В процесі експлуатації трубопроводи повинні підлягати технічному огляду у відповідності з виробничою інструкцією. Трубопровідна арматура повинна відповідати ГОСТ 12.2.063-81. Арматура повинна мати чітке маркування та роз­пізнавальне пофарбування за ГОСТ 4666-75, що відповідає її призначенню та матеріалу.

6. 7.4.8     Запірна та запірно-регулювальна арматура повинна встановлюватись на штуцерах, які безпосередньо приєднані до посудини та виводять з неї робоче середовище.

Арматура повинна мати слідуючу маркировку:

1. -     назва або знак підприємства-виготовлювача;

2. -     умовний прохід, мм;

3. -     умовний тиск (робочий тиск) та допустима температура, кГс/см2 (МПа), градусів С (градусів К);

4. -     напрям потоку середовища;

5. -     марка матеріалу.

1. 7.5     Вимоги до посудин, які працюють під тиском

1. 7.5.1     Виготовлення (довиготовлення), реконструкція, монтаж, наладка, ремонт та експлуатація посудин повинні виконуватися у відповідності з вимогами “Правил будови і безпечної експлуатації посудин, що працють під тиском”.

2. 7.5.2     По кожному цеху, дільниці, виробництву повинен бути складений перелік посудин з наведенням головних характеристик (робочий тиск, середовище, температура та місткість).

3. 7.5.3     Всі посудини до пуску в роботу повинні бути зареєстровані особою, що здійснює нагляд за посудинами на підприємстві, у спеціальному журналі реєстрації та огляду посудин, на які не поширюються Правила будови та безпечної експлуатаії посудин, що працюють під тиском.

1. 8     САНІТАРНО-ТЕХНІЧНІ ПРИСТРОЇ

1. 8.1     Опалення і вентиляція

1. 8.1.1     Системи опалення та вентиляції за призначенням, улаштуванню, тех­нічним характеристикам, виконанню, обслуговуванню і умовах експлуатації повинні відповідати вимогам будівельних норм проектування промислових підпри­ємств, державних стандартів, цих Правил і Правил пожежної безпеки в Україні.

2. 8.1.2     Системи опалення та вентиляції повинні передбачати технічні рішен­ня, які забезпечують нормовані метереологічні умови і чистоту повітря в обслуговуваній зоні виробничих, складських, допоміжних приміщеннях.

3. 8.1.3      У виробничих і допоміжних будівлях повинна застосовуватися центральна система опалення. В якості теплоносія для системи опалення рекомендується перегріту воду з температурою не більше 150 °С.

4. 8.1.4     Систему опалення, опалювальні прилади, теплоносії і її граничні температури слід приймати відповідно вимогам СНиП 2.04.05-91.

5. 8.1.5     Опалювальні прилади повинні бути улаштовані і розташовані так, щоб забезпечувати систематичну очистку нагрівальних поверхонь від пилу та виключати можливість опіків.

6. 8.1.6     Місця проходження опалювальних трубопроводів через внутрішні стіни, які розділяють вибухонебезпечні і вибухобезпечні приміщення, а також приміщення різних категорій за пожежною безпекою, мусять бути ретельно ізольовані негорючими матеріалами.

7. 8.1.7     Опалювальні прилади в приміщеннях категорій А, Б і В слід размі­щувати на відстані (в просвіті) не менше 0,1 м від поверхні стін; розміщення опалювальних приладів у нішах не допускається.

8. 8.1.8     Для усіх виробничих приміщень гідрогенізаційного виробництва необхідно передбачати постійно діючу припливно-витяжну вентиляцію з механічним побудженням.

9. 8.1.9     Приміщення, в яких можливе раптове надходження шкідливої речовини або вибухонебезпечного газу (автоклавному, компресорному відділеннях, очищення водню, у саломасовідстійниках) повинні мати аварійну витяжну вентиляцію.

10. 8.1.10     У виробничих приміщеннях, крім насосних, аварійна витяжна вентиляція повинна забезпечувати не менше ніж восьмикратний обмін повітря за годину по повному внутрішньому об’єму приміщення з урахуванням постійно діючої механічної вентиляції, а у приміщеннях насосних - восьмикратний пові­трообмін додатково до постійно діючої витяжної механічної вентиляції.

При відсутності аварійної вентиляції і наявності однієї витяжної системи остання повинна бути забезпечена резервним вентиляційним агрегатом, зблокованим з робочим.

1. 8.1.11     Пускові пристрої аварійної вентиляції необхідно розташовувати біля основних вхідних дверей назовні приміщення. Приміщення, що перераховані у п. 8.1.9., повинні бути обладнані стаціонарними сигналізаторами контролю концентрації водню у повітряному середовищі робочої зони, зі світловою і звуковою сигналізацією, яка встановлюється у виробничому приміщенні пульта управлін­ня.

Сигналізатори повинні бути зблоковані з пусковим пристроєм аварійної вентиляції, яка вмикається при концентрації 0,8 % водню у повітрі (по об’єму). Кількість і місце розташування газоаналізаторів повинні установлюватися проектною організацією у залежності від потужності встановленого устаткування, площі і об’єма приміщення.

1. 8.1.12     У приміщеннях з тепловиділенням більше 20 ккал/м3 год та при виділенні газів, які легкіші за повітря повинна бути забезпечена природна витяжка із верхньої зони через аераційний люк або дифлектор, встановлені таким чином, щоб під покрівлею або під стелею не створювалась зона зостою. Нижній зріз витяжної труби дефлектора повинен розміщуватися на рівні стелі. Труба дефлектора повинна бути постійно відкрита.

2. 8.1.13     Системи місцевих відсмоктувачів від технологічного устаткування слід передбачати окремими від речовин, поєднання яких може утворити вибухонебезпечну суміш або створювати більш небезпечні і шкідливі речовини.

3. 8.1.14     Вентиляційна система місцевих відсмоктувачів, яка вилучає вибухопожежонебезпечні пил і гази обладнується системою блокування, яка виключає пуск і роботу конструктивно поєднаного з нею технологічного устаткування при непрацюючому вентиляційному агрегаті.

4. 8.1.15     Розміщення припливних і витяжних вентиляційних агрегатів в одній камері не допускається.

5. 8.1.16     Не дозволяється розміщувати у одній камері відсмоктувальні вентиляційні установки, які обслуговують приміщення з виробництвами різних категорій, окрім категорій Г і Д.

6. 8.1.17     Вентиляційні камери повинні бути такими, що вентилюються: припливні мати підпір, а витяжні - природну витяжку.

У вентиляційних камерах забороняється тримати (складувати) сторонні предмети та матеріали.

1. 8.1.18     На повітроводах припливних вентиляційних систем (в межах вентиляційної камери) повинні бути передбачені клапани, що зачиняються самі з покажчиками їх робочого положення, ізолюючі припливну камеру від вибухонебезпечного приміщення при зупинці припливного вентилятора.

2. 8.1.19     Усі металеві повітроводи і устаткування вентиляційних систем необхідно заземлювати відповідно вимогам Правил захисту від статичної електрики і ПУЕ.

3. 8.1.20     Улаштування повітрозборів для припливних систем вентиляції необхідно передбачати з місць, які виключають попадання в систему вентиляції вибухонебезпечних парів та газів в будь яких режимах роботи виробництва.

4. 8.1.21     Пристрій викидів повітря від систем загальнообмінної і аварійної витяжної вентиляції повинно забезпечувати ефективне розсіювання і виключати можливість вибуху у зоні викиду та утворення вибухонебезпечних сумішей над територією виробництва.

5. 8.1.22     Виконання вентиляційного обладнання, повітроводів для витяжних вентиляційних систем повинно передбачати виключення джерела загорання механічного або електричного походження.

Вентилятори повинні відповідати вимогам Правил улаштування, монтажу та безпечної експлуатації вибухозахищених вентиляторів.

1. 8.1.23     У приміщеннях управління і у виробничих приміщеннях слід передбачити сигналізацію про справну роботу вентиляційних систем.

1. 8.2     Водопостачання і каналізація.

1. 8.2.1     Проектування, будівництво, експлуатація водопроводу і каналізації вибухопожежонебезпечних виробництв виконуються у відповідності з вимогами діючих санітарних і будівельних норм і правил, галузевих нормативів та чинних Правил.

Склад скинутих із загальнозаводських очисних споруд, стоків, регламентується у відповідності з вимогами санітарних норм, а при їх відсутності - у відповідності з галузевими нормативами.

1. 8.2.2     Водопостачання та каналізація будівель і споруд підприємств повинні бути виконані у відповідності з вимогами СНиП 2.04.01-85, СНиП 2.04.02-84, СНиП 2.04.03-85 і ГОСТ 12.3.006-75, СН 245-71.

2. 8.2.3     Виробничі стічні води з цехів і відділень, у якіх проводиться переробка жирів і олій (рафінація, гідрогенізація), повинні бути перед збросом у міську каналізацію пропущені крізь цехові і заводські жироуловлювачі з послідуючою обробкою (при необхідності) в спеціальних установках для очищення стічних вод.

3. 8.2.4     Склад жирів, олії та інших речовин у стічних водах не повинно перевищувати граничнодопустимих концентрацій.

4. 8.2.5     Виробничі стічні води каталізаторного відділення до викиду у каналізацію повинні проходити через відстійники для видалення шламу.

5. 8.2.6     Скидання продуктів гідрогенезаційного виробництва у каналізацію забороняється навіть у аварійних випадках. Для цих випадків повинна бути передбачена спеціальна ємкість.

6. 8.2.7     В усіх виробничих приміщеннях для миття апаратів, підлог повинні передбачатися водопровідні крани.

1. 8.3     Шум і вібрація.

1. 8.3.1     Гранично допустимий рівень шуму (ГДР) на постійних робочих місцях та на території підприємства не повинен перевищувати 80 дБА. ГДР на робочих місцях необхідно знижувати в залежності від важкості та напруженості праці.

Визначення категорії напруженості та важкості праці здійснюється у відпо­відності з ергономічними критеріями оцінки важкості та напруженості праці, наведених у Санітарних нормах допустимих рівнів шуму на робочих місцях.

1. 8.3.2     Приміщення, в яких розміщене устаткування з підвищеним рівнем шуму та вібрації, повинні бути ізольовані та обладнані засобами шумо- та віброізоляції (устаткування встановлене на віброізолюючих та шумопоглинальних основах тощо).

2. 8.3.3     Машини та агрегати у відповідності з планом ППР повинні оглядатись з метою своєчасного виявлення та усунення усіх дефектів, що можуть викликати збільшення шуму (знос шестерень, підшипників, невчасне та недостатнє їх змазування тощо).

3. 8.3.4     Заборонено перебування працюючих в зоні з рівнем звукового тиску понад 135 дБА в будь-якій октавній смузі.

4. 8.3.5     Вібрація на робочих місцях виробничих приміщень не повинна перевищувати гранично допустимі рівні, що їх наведено у ГОСТ 12.1.012-90.

5. 8.3.6     Рукоятки інструментів, пристроїв, а також органів управління повинні мати форму, зручну для роботи.

6. 8.3.7     При роботі з вібруючим устаткуванням сумарний час контакту з вібруючими поверхнями не повинен перевищувати 75 % тривалості робочого дня. Понадурочні роботи з вібруючим устаткуванням не допускаються.

7. 8.3.8     Основні організаційно-технічні та лікувально-профілактичні заходи щодо обмеження несприятливого впливу вібрації на працюючих:

1. -     зменшення вібрації у джерелі її виникнення конструктивними та технологічними методами при розробці нових та модернізації існуючих машин;

2. -     зменшення вібрації на шляху розповсюдження засобами віброізоляції та вібропоглинання, наприклад, за рахунок застосування спеціальних сидінь, площадок з пасивною пружинною ізоляцією, гумових, поролонових та інших поглинаючих вібрацію настилів, мастик тощо;

3. -     перевірка наявності вібраційних характеристик (ВХ) в паспортах на новопридбані машини (в технічному паспорті машини повинні бути наведені ВХ та методи їх контролю у відповідності з ГОСТ 12.1.012-90), а при їх відсутності та необхідності - проведення вхідного контролю;

4. -     своєчасне проведення планового та попереджувального ремонту машин з обов’язковим післяремонтним контролем вібраційних характеристик;

5. -     використання машин у відповідності з їх призначенням, передбаченим нормативно-технічною документацією;

6. -     виключення контакту працюючого з вібруючими поверхнями поза межами робочого місця або робочої зони (встановлення огорож, сигналізації, блокування, попереджувальні написи тощо).

1. 8.3.9     На підприємствах, в організаціях та в установах повинен бути забезпечений контроль рівнів шуму та вібрації на робочих місцях не менше одного разу на рік.

1. 9     ЕЛЕКТРОБЕЗПЕКА І ЕЛЕКТРООБЛАДНАННЯ

1. 9.1     Електробезпека електроустановок споживачів, які наново будуються або реконструюються, повинна забеспечувапися у відповідності з вимогами ПУЕ .

2. 9.2      Обладнання, монтаж, обслуговування та ремонт електроустановок повинні відповідати вимогам Правил обладнання електроустановок, Правил технічної експлуатації та Правил техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів, будівельних норм і правил, державних стандартів та цих Правил.

3. 9.3     У вибухонебезпечних зонах будь-якого класу підлягають заземленню всі електроустановки при усіх напругах змінного та постійного струму, а також устаткування, яке встановлено на занулених (заземлених) металевих конструкціях.

4. 9.4     При проведенні ремонтних робіт на електроустаткуванні необхідно встановлювати переносне заземлення для захисту працюючих від ураження електричним струмом в разі помилкової подачі напруги до місця роботи.

5. 9.5     До мережі заземлення повинні бути приєднані стаціонарно прокладені трубопроводи усіх призначень (матеріалопроводи, аспіраційні та вентиляційні повітропроводи тощо), металеві корпуси технологічного устаткування.

6. 9.6     Кожна частина електроустаткування,що підлягає заземленню, повинна бути приєднана до заземлюючого контуру окремим провідником. Послідовне підключення електроустаткування до заземлюючого контуру не допускається.

7. 9.7     Відкрито прокладені заземлюючі провідники повинні бути пофарбовані у відповідності з вимогами ГОСТ 12.2.007.0-75. Зовнішній огляд заземлюючого пристрою провадиться разом з оглядом електроустаткування та записом висновків огляду у спеціальному журналі.

8. 9.8     Електропостачання взаємно пов’язаних між собою технологічних об’єк­тів передбачається від однієї групи джерел струму (основного і резервного).

При електропостачанні від різних джерел передбачаються заходи і засоби, що забезпечують безперебійну роботу взаємно пов’язаних між собою об’єктів технологічної системи або переведення її у безпечний стан у разі виходу із ладу одного із джерел струму.

1. 9.9     Приміщення розподільчих пунктів (пристроїв, РП, РУ) трансформаторних підстанцій (ТП) та інших електроустановок, пов’язаних з електроспоживачами вибухопожежонебезпечних виробництв облаштовуються в будівлях, що стоять окремо.

Для технологічних об’єктів з блоками не вище II категорії вибухонебезпеки дозволяється розміщувати РУ, ТП, РП в приміщеннях, що примикають однією стіною до вибухонебезпечної зони (виробничого приміщення).

Прибудовані РУ,ТП, РП повинні обслуговувати тільки ту технологічну установку, в границях якої вони знаходяться.

1. 9.10     Прокладання кабелю по території гідрозаводів рекомендується виконувати відкрито: на естакадах, галереях і на кабельних конструкціях.

Допускається також прокладання кабелю у каналах, які засипані піском та траншеях (приховані у землі). Кабельні естакади і галереї можуть бути як самостійними, так і на загальних будівельних конструкціях з технологічною естакадою.

Проходи кабелів із приміщень з різноманітними категоріями вибухобезпечних зон необхідно здійснювати відповідно вимогам розділу 7.3 ПУЄ.

Кабелі, які прокладаються по території технологічних установок і виробництв, повинні мати ізоляцію та оболонку із матеріалів, які не розповсюджують горіння. Вибір ізоляції і оболонок кабелів повинен впроваджуватися з урахуванням шкідливої дії на них парів продуктів, що маються в зоні їх прокладання.

1. 9.11     Для споживання ручних світильників у приміщеннях з підвищеною безпекою і особливо небезпечних повинна застосовуватися напруга не вище 42 В.

При наявності особливо несприятливих умов, а саме таких, коли небезпека ураження електричним струмом посилюється тіснотою, незручним положенням робітника, торканням з великими, металевими, добре заземленими поверхнями (наприклад, робота у котлах, цистернах, бочках і інших ємкостях) для живлення ручних світильників у вибухонебезпечному виконанні повинна застосовуватись напруга не вище 12 В

1. 9.12     Для освітлення закритих місць устаткування, для яких потрібен періо­дичний огляд і наладка, на шафах, пультах або нішах повинні бути встановлені штепсельні розетки на напругу не більше 12 В для підключення переносних світильників. Місця підключення ручних світильників до електромережі необхідно позначити написом “Місцеве освітлення”.

2. 9.13     Аварійне освітлення слід передбачати у випадках, якщо відключення робочого освітлення і пов’язане з цим порушення нормального обслуговування устаткування і механізмів може викликати:

1. -     вибух, пожежу, отруєння людей;

2. -     довгочасне порушення технологічного процесу;

3. -     порушення роботи таких об’єктів, як електричних станцій, вузлів радіомовлення і зв’язку, диспетчерські пункти, котельні, щитові, насосні установки водопостачання, установки вентиляції і кондиціонування повітря для виробничих приміщень, в яких недопустиме припинення робіт.

1. 9.14     Світильники робочого та аварійного освітлення у виробничих спорудах і зонах роботи на відкритих просторах повинні живитися від різних незалежних живильників. Допускається живлення робочого і аварійного освітлення виконувати від різних трансформаторів однієї двотрансформаторної підстанції при живленні трансформаторів від різних незалежних живильників.

2. 9.15     В приміщеннях з підвищеною небезпекою на світильники повинні бути нанесені добре розрізнювальні розпізнавальні знаки, що є покажчиками застосовуваної напруги.

3. 9.16     Переносні світильники в пожежонебезпечних зонах любого класу повинні мати ступінь захисту не менше ніж ІР54, скляний ковпак світильника повинен бути захищений металевою сіткою.

4. 9.17     Технологічні устаткування і виробництва обладнуються стаціонарною мережею для підключення зварювального електрообладнання.

5. 9.18     Для підключення зварювальних апаратів повинні застосоватися комутаційні ящики (шафи).

6. 9.19     Мережа для підключення зварювальних апаратів не повинна бути під напругою. Подача напруги в цю мережу і підключення зварювального електрообладнання виконується у відповідності з вимогами ПТЕ і ПТБ електроустановок споживачів при наявності дозволу на проведення вогневих робіт.

7. 9.20     Повинні бути передбачені заходи, які виключають можливість подачі напруги у ці мережі без наявності дозволу.

8. 9.21     Пристрої для підключення пересувного і переносного електрообладнання дозволяється розміщувати поза вибухонебезпечних зон. Рівень вибухозахисту такого електрообладнання повинен відповідати класу вибухонебезпечної зони.

9. 9.22     Ремонт вибухозахищеного електрообладнання повинен здійснюватися у відповідності з вимогами РД16.407-87 “Ремонт вибухозахищеного і рудничного електрообладнання” при наявності дозволу на проведення такого виду робіт.

10. 9.23     На вибухозахищене обладнання повинні бути заведені паспорти індивідуальної експлуатації (наприклад, у вигляді окремих карт), в яких поряд з паспортними даними повинні відмічатися результати ремонтів, профілактичних випробувань та вимірювань параметрів вибухозахисту (ширина і довжина щілини, значення надмірного тиску і т.ін.), аварії та дефекти. Експлуатаційний паспорт (карта) затверджує особа, що відповідає за експлуатацію електрогосподарства підприємства.

11. 9.24     У вибухонебезпечних зонах забороняється: