Двері очисних камер повинні бути зблоковані з пусковими пристроями
лінії.
Касети зі стрічкою біля лінії виготовлення порошкового дроту необхідно зберігати на стелажах.
У розмотувального і профілезгинального пристрою повинен бути передбачений підйомник для установки касети чи котушки зі стрічкою і контейнера з шихтою.
Розмотувальний пристрій повинен мати механізм, що гальмує його обертання.
Для аварійної зупинки під час обриву стрічки чи дроту розмотувальний пристрій повинен бути обладнаний гальмом, зблокованим з приводом волочильного стана.
Для безпечної роботи під час заправлення стрічки та її формування застосовується профілезгинальний пристрій з консольними роликами.
Профілезгинальний пристрій для з’єднання змінного завантажувального контейнера з бункером живильника повинен бути обладнаний щільним затвором, який запобігає потраплянню пилу в приміщення.
Профілезгинальні пристрої та волочильні стани повинні бути обладнані захисними кожухами (з прозорими відкидними передніми стінками), приєднаними до всмоктувальної вентиляції.
Упаковувати мотки порошкового дроту необхідно на пакувальних столах. Закочування банок необхідно виконувати за допомогою машини для закочування чи пакувального верстата-автомата.
Транспортери чи рольганги, по яких пересуваються мотки та банки, повинні мати суцільні борти в нижній його частині для запобігання падінню мотків чи банок.
Вимоги під час виготовлення дробу
Під час технологічних операцій з виготовлення дробу працівники повинні дотримуватися вимог цих Правил і технологічних інструкцій з виробництва дробу.
Під час підготовки шихти працівники повинні виконувати вимоги чинних нормативно-правових актів.
Під час сортування брухту його необхідно ретельно оглядати, особливо брухт невідомого походження та такого, що має порожнини, в які можливе потрапляння вибухонебезпечних матеріалів, рідини, снігу або льоду.
Розвантажування та навантажування шихтових матеріалів повинні бути механізованими.
Шихтові матеріали необхідно складувати в ємності заввишки не більше ніж 1,5 м за ширини проходу між ємностями не менше ніж 1 м.
Якщо під час сортування металевого брухту виявлено брухт, довжина якого перевищує 0,3 діаметра вагранки, його необхідно направити на додаткову переробку.
За необхідності розміщення металу, флюсів та коксу в бункерах останні повинні бути обладнані затворами, а також мати у верхній частині площадки завширшки не менше ніж1м і огороджені поручнями заввишки1м.
Під час завантажування ємностей для транспортування та підняття шихтових матеріалів на колошниковий майданчик вагранки повинен контролюватися рівень заповнення ємностей матеріалом для запобігання його випаданню та величини навантаження вантажно-підіймальних засобів.
Під час використання грейферних кранів для навантажування коксу та електротельферів для підняття коробок і баддей працівники повинні перебувати у спеціально відведених зонах.
Підготовку шихтових матеріалів необхідно виконувати з дотриманням вимог «ОСТ 2. Н 89-15-83. Литейное производство. Подготовка шихтовых материалов. Требования безопасности» ( НПАОП 27.5-7.25-83).
Технологічний процес плавлення металу у вагранках повинен відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів.
Транспортування шихти на колошниковий майданчик, завантажування шихти у бадді та у вагранку повинні бути механізованими.
Під час завантажування вагранок працівник повинен контролювати розміри кусків шихти, які не повинні перевищувати третини діаметра вагранки, а також не допускати потрапляння у вагранки шихти зі снігом, льодом чи водою.
Під час експлуатації шахтних печей для виплавляння чавуну необхідно дотримуватися вимог підпунктів 2.2.7 - 2.2.12 глави 2 розділу ІІІ цих Правил.
Приміщення для виготовлення дробу повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією та мати аераційні ліхтарі.
Для забезпечення вимог до повітря робочої зони згідно з ГОСТ 12.1.005-88 та захисту навколишнього середовища вагранки повинні бути обладнані циклонами для очищення повітря від пилу, системою допалення оксиду вуглецю з використанням повітря, що надходить від відбійної пластини.
Над вібраційними грохотами для сортування дробу повинні бути розташовані зонти для відсмоктування та наступного очищення повітря від пилу.
Залишки дробу після сортування та відсіву повинні бути завантажені у ємності та направлені для повторного використання.
Працівники, які зайняті на ливарному процесі, повинні бути забезпечені засобами індивідуального захисту та спеціальним одягом згідно з вимогами НПАОП 27.0-3.01-08.
У ливарному відділенні цеху з виробництва дробу, у спеціально відведеному місці, повинні бути укомплектовані аптечка та засоби захисту органів дихання. У разі погіршення самопочуття у працівників ливарного виробництва їх необхідно негайно вивести на свіже повітря та терміново викликати працівників заводської поліклініки або швидку допомогу.
ІІІ. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ ДОПОМІЖНИХ ОПЕРАЦІЙ
Вимоги під час травлення металу
Під час будівництва нових та реконструкції цехів травлення металу відділення для травлення металу необхідно розміщувати в окремому ізолювальному приміщенні цеху. Приміщення повинно бути обладнано припливно-витяжною вентиляцією для забезпечення збалансованого повітрообміну, а повітропроводи систем вентиляції повинні бути виконані з кислотостійких полімерних матеріалів.
Під час підготовки дроту та каліброваного металу обсяги травлення металу повинні бути мінімальними за рахунок застосування механічного видалення окалини, випалювання металу в захисному середовищі, а також обмеження застосовування сильнодіючих кислот (азотної, плавикової, інших сумішей).
Для зменшення токсичності пари необхідно використовувати присадки, в тому числі інгібітори кислотної корозії.
Транспортування та травлення металу повинні бути механізованими, а керування технологічним обладнанням необхідно здійснювати з пультів керування. Пульти керування повинні бути герметичними, забезпечені чистим повітрям та відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів.
Для забезпечення ефективної вентиляції простору над травильними ваннами необхідно використовувати герметичні повітроводи, що розташовані над бортом ванни в зоні найбільш інтенсивного випаровування, а видаляти пару - через всмоктувальні пристрої, розташовані під кутом 90 ° до поверхні рідини. Викиди шкідливих речовин в атмосферу від травильних ванн необхідно здійснювати через спеціальні фільтри.
Очищення поверхні металу травленням, регенерація відпрацьованих травильних розчинів і нейтралізація промивних вод повинні бути механізовані.
Травильні відділення повинні бути забезпечені засобами для надання першої долікарської допомоги у разі опіку кислотою або лугом.
Подачу кислоти у травильні ванни, а також у мірні баки необхідно проводити кислотопроводами. Баки повинні мати спеціальні пристрої, що запобігають їхньому переповненню.
Внутрішнє облицювання ванн для травлення металу кислотою повинно бути з кислотостійкого матеріалу. Відстань між ваннами повинна бути не менше ніж 1 м.
Борти травильних ванн повинні мати висоту над рівнем робочої площадки 0,9 м. Навколо травильних ванн, установлених на рівні підлоги, повинні бути влаштовані огородження заввишки 0,9 м, які облицьовані кислотостійкими матеріалами.
На робочих місцях біля ванн повинні бути дерев’яні настили зі щілинами між брусками не більше ніж 0,03 м.
Дерев’яний настил навколо ванн із кислотними розчинами не повинен мати вибоїн і відкритих ділянок підлоги.
Промивання металу після травлення необхідно виконувати на стендах, які огороджені для запобігання розбризкуванню рідини.
Перекачування кислот та їхніх розчинів необхідно здійснювати кислотостійкими насосами по трубопроводах, виготовлених з кислотостійких матеріалів. Насоси повинні автоматично вимикатися у разі наповнення ємності до визначеного рівня.
Трубопроводи для підведення пари до ванн повинні бути теплоізольованими до місця підведення. Паропровід для нагрівання розчину повинен занурюватися у ванну на глибину не більше ніж 0,01 м від дна. Кінець паропроводу повинен бути загнутий відносно площини дна ванни на 20-30 °.
Кислота повинна подаватися у травильну ванну трубопроводом тільки після наповнення ванни водою. Подача кислоти чи регенераційних травильних розчинів і зливання відпрацьованих розчинів з ванни дозволяється тільки роздільно.
Випуск відпрацьованих розчинів повинен здійснюватися у спеціальну каналізацію, обладнану очисними системами та пристроями для нейтралізації агресивних і шкідливих компонентів.
Під час завантажування ванн металевими бухтами, для забезпечення визначеного положення вантажу, необхідно використовувати спеціальні штанги з крючками під час роботи ними з підлоги. Конструкція ванни повинна виключати можливість виконання цієї операції з борта ванни.
Режими травлення (концентрація розчинів, час травлення, порядок і склад присадок, що вводяться, і порядок їх виведення тощо), а також кількість дроту та каліброваного металу, що вміщується в травильні ванни, повинні бути регламентовані проектом, технологічними регламентами й інструкціями, затвердженими уповноваженою особою підприємства.
Кабіни вантажопідіймальних кранів у травильних відділеннях повинні бути закритого типу й обладнані кондиціонерами для очищення повітря та глушниками шуму.
На бортах ванн травлення повинна бути нанесена назва розчинів, позначено відмітками допустимі рівні розчинів з урахуванням об’єму металу, що занурюється у ванну. Ванна повинна бути обладнана пристроєм контролю на випадок переливу, установленим на рівні відмітки про допустимий рівень заповнення ванн розчином.
Для підготування металу до травлення у травильному відділенні
повинні бути передбачені спеціальні місця.
Запірна арматура трубопроводів травильного відділення повинна бути розташована з боку робочого місця. Місця фланцевих з’єднань повинні бути закриті суцільним огородженням для збирання аварійних витоків кислот.
Ванни агрегатів безперервного травлення повинні бути обладнані кришками, що автоматично та щільно закриваються, місцевими відсмоктувачами і приладами контролю правильності проведення технологічного процесу.
Сушильно-мийні машини безперервної дії повинні бути зверху закритими та мати місцеві відсмоктувальні пристрої. Огородження машини та її приводів повинно бути кислотостійким. З боку заправлення стрічки в барабан машини перед роликами, а також з протилежного боку машини повинні бути встановлені захисні спрямовуючі пристрої.
Ванни для кислот перед ремонтом повинні бути очищені від травильних або мильних розчинів, потім промиті нейтралізуючими розчинами і провітрені.
Вимоги під час термічної обробки металів і виробів
Загальні вимоги безпеки до печей
Майданчики для обслуговування верхніх частин печей не повинні спиратися безпосередньо на їх склепіння.
Печі, що працюють із захисною атмосферою, повинні бути герметичними. Як захисна атмосфера може використовуватися ендогаз, який виготовляється на спеціальних установках.
Протяжні, прохідні, конвеєрні й інші печі, що працюють безперервно, повинні бути обладнані пристроєм для спалювання чи уловлювання захисних газів, які використовуються для створення захисної атмосфери.
Усі струмопідводи та інші оголені струмоведучі частини термічних печей повинні бути огороджені та мати попереджувальні написи. Огородження та інші неструмоведучі частини повинні бути заземлені.
Нагрівальні елементи повинні бути ізольовані від корпусу печі, муфелів, садків та металевих частин конструкцій. Щити керування електропечей повинні мати світлову сигналізацію про подачу напруги на нагрівальні елементи.
Усі печі термічних агрегатів повинні бути обладнані контрольно- вимірювальною апаратурою та системою автоматичного регулювання температури. У разі якщо їх розташовано в операторських пунктах, необхідно дотримуватися вимог чинних нормативно-правових актів.
Відстань між устаткуванням, встановленим вздовж однієї лінії, повинна бути не меншою ніж:
3 м - для конвеєрних печей та печей з висувним подом;
м - для агрегатів патентування, комбайнів та ліній, що виконують одночасно термічну обробку та підготування поверхні для нанесення захисних покриттів;
1 - 1,5 м - для ковпакових, шахтних печей тощо;
0,8-1м - для термічних агрегатів термічної обробки дроту.
Під час термічної обробки виробів необхідно використовувати печі, що працюють на газовому паливі, або електропечі. Обслуговувальний персонал повинен бути забезпечений засобами захисту від впливу інтенсивного тепловипромінювання.
Вікна та отвори в печі повинні щільно закриватися дверцятами або прозорими термостійкими матеріалами зі світлофільтрами для захисту працівників від інфрачервоного та ультрафіолетового випромінювань.
Корпуси печей повинні бути теплоізольованими, температура на їхній зовнішній поверхні не повинна перевищувати плюс 43 °С відповідно до вимог ДСТУ EN №563-2001 «Безпека машин. Температура поверхонь, доступних до дотику. Ергономічні дані для встановлення граничних значень температури гарячих поверхонь».
Ремонтні роботи всередині печей необхідно проводити за нарядом-допуском після охолодження робочого майданчика.
Під час проведення ремонту гарячої печі температура внутрішніх
поверхонь печі не повинна перевищувати плюс 43° С.
2.2. Вимоги до печей ковпакових, шахтних, прохідних та з висувним
подом
Ковпакові печі повинні бути обладнані свічами, виведеними з приміщення. Випуск захисного газу з-під муфеля виконується забірними газоводами за межі приміщення цеху. Підвали, розташовані під ковпаковими печами, повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією.
Герметичність муфелів, установлених на стендах, повинна забезпечуватися затворами (пісковими, водяними, комбінованими тощо).
Стенди ковпакових печей повинні бути заземлені. Коробки для електропідключення нагрівачів ковпака повинні автоматично закриватися під час його піднімання.
Для ремонту муфелів і ковпаків повинен бути передбачений майданчик.
Затвори ковпакових печей повинні бути такими, щоб унеможливлювали вихід захисного газу назовні та підсмоктування повітря у робочий простір печі.
Розташування підводів і відводів захисного газу повинно бути таким, щоб забезпечувалась ефективна продувка печі та унеможливлювалось утворення в них застійних зон.
Піч повинна бути обладнана приладами, що контролюють об’єми використаного захисного газу.
Шахтні печі по верхній крайці повинні мати суцільне огородження заввишки не менш ніж0,2м.
Під робочим майданчиком шахтних печей і охолоджувальних колодязів повинні бути передбачені проходи заввишки не менше ніж 1,9 м та завширшки не менше ніж0,8м.
Під час спорудження охолоджувальних колодязів з водяним охолодженням повинен бути передбачений пристрій для відведення води в каналізацію на випадок її переливу через краї колодязів чи виходу із ладу колодязів і системи водопроводу.
Конструкція котлів з кришками, що охолоджуються водою,
повинна виключати проникнення води усередину пічної шахти.
Під час ремонту чи огляду кришок печей і колодязів біля робочого майданчика передбачаються резервні кришки (не менше двох - для печі та колодязя).
Конвеєрні печі з роликовим і крокуючим подом повинні бути обладнані пристроями, що запобігають надходженню в цех продуктів згоряння і захисних газів.
Прохідні садочні печі повинні бути обладнані механізмами для завантаження і вивантаження металу.
Складування металу на висувній платформі повинно виключати його падіння. Заслінки печі повинні щільно зачинятися.
Для керування платформою під час її пересування повинні бути встановлені пульти керування з обох протилежних боків печі. Керування повинно здійснюватись одним працівником. Пульти керування повинні бути розташовані так, щоб забезпечувати хорошу видимість вздовж усього шляху пересування платформи.
Печі з висувним подом повинні мати звукову сигналізацію та пристрої блокування відчинення дверей під час руху поду.
Кришки для закриття вікон печі повинні бути футерованими та за необхідності мати водяне охолодження.
Кришки печей, які вертикально відкриваються або закриваються, повинні бути оснащені пристроями, що забезпечують утримання кришки в будь-якому положенні без застосування фіксаторів.
На порозі печі, в місці виходу прутків, повинен бути встановлений бар’єр, що має упори.
Над вікнами завантажування та видачі металу повинні бути встановлені місцеві відсмоктувачі. Г ази перед викидом їх в атмосферу повинні бути очищені від шкідливих домішок.
Вимоги до патентувальних, випалювальних та гартувально- відпускних агрегатів
На вході та виході з протяжних агрегатів повинні бути пристрої для уловлювання чи спалювання газу під час подачі захисного газу в муфелі агрегатів.
Ванни патентувальних агрегатів повинні бути обладнані контрольно-вимірювальною апаратурою та пристроями автоматичного регулювання температури. Температура рідин у ваннах з нітратом натрію (натрієва селітра) не повинна бути вище ніж плюс 550 °С.
Ванни з нітратом натрію патентувальних агрегатів повинні бути обладнані кришками і механізмами для їхнього підняття. Конструкція і кріплення кришок повинні унеможливлювати падіння їх у ванну.
Відстань від підлоги до бортів селітрових та свинцевих ванн повинна бути не менше ніж 0,9 м.
Ванни з нітратом натрію можна експлуатувати за умови їхнього покриття вапняною пушонкою і якщо вони обладнані місцевими відсмоктувачами. Покриття можна виконувати коксовим дрібняком заввишки 0,15 м, а також вермикулітом заввишки не менше ніж 0,07 м без влаштування місцевої вентиляції над зоною покриття з цих матеріалів.
У термічних відділеннях, де розташовані ванни з розплавами свинцю, повинні бути передбачені вакуумні пилососні пристрої або вологе прибирання підлоги.
Роботи з очищення дзеркала розплаву ванн від свинцевого глету виконуються із застосуванням індивідуальних засобів захисту органів дихання.
Свинцевий глет необхідно зберігати в закритих ємностях.
Під час патентування дозволяється замість розплавленого свинцю використовувати суміші солей азотнокислого натрію (90-95 %) та хлористого натрію (5-10 %).
Для гартувальних ванн патентувальних агрегатів необхідно застосовувати сухий, без домішок, нітрат натрію. Допустима кількість нітрат натрію, для зберігання біля патентувальних агрегатів, визначається технологічною інструкцією, затвердженою керівництвом підприємства.
Випалювальні та гартувально-відпускні агрегати, які мають масляні ванни, повинні бути обладнані пристроєм, що автоматично забезпечує температуру мастила не вищою ніж плюс 85 °С. Ванни для мастила гартувально- відпускних агрегатів повинні мати прилади для контролю температури. Мастило, яке використовується у технологічному процесі гартування-відпуску, повинно мати температуру спалаху пари не нижче ніж плюс 170 °С.
Гартувально-відпалювальні агрегати повинні бути обладнані централізованою системою подачі та зливу мастила.
Гартувальний агрегат повинен мати:
автоматизований завантажувальний пристрій з регульованим дозуванням подавання виробів у піч;
витяжні зонти над вікнами печей і місцями виділення парів мастила та емульсії;
термометр контролю гартувального середовища з позначкою на шкалі граничного значення температури;
сигналізатор рівня мастила.
Ванни для мастила повинні бути обладнані рівнемірами мастила, зблокованими зі звуковою сигналізацією на зупинку агрегату під час зниження рівня мастила нижче допустимого.
Ванни для мастила повинні бути обладнані місцевими відсмоктувачами.
Для аварійного зливання мастила повинні бути передбачені спеціальні ємності. Запірний вентиль для зливу мастила повинен бути розташований у доступному і безпечному місці.
Вимоги під час термічної обробки та підготовки поверхні дроту до волочіння та для виготовлення кріпильних виробів і стрічки
Термотравильні агрегати (комбайни) повинні мати світлозвукову сигналізацію, що сповіщає про пуск механізмів, та аварійні вимикачі з обох боків намотувальних і розмотувальних агрегатів.
Конструкція сушильної камери термотравильного агрегату повинна передбачати зручне і безпечне заправлення дроту під час завантаження термотравильного агрегату.
Електротермічні установки повинні бути обладнані необхідними блокуваннями, що забезпечують безпечне обслуговування електроустаткування та механізмів цих установок.
На щитах керування повинна бути сигналізація про увімкнення та
вимкнення електротермічних установок.
Величини напруженості електромагнітного поля високої частоти, періодичність випромінювання і граничні значення щільності потоку енергії та засоби захисту від них повинні відповідати вимогам ДСанПіН 3.3.6.096-2002.
Агрегати для термічної обробки кріпильних виробів повинні бути обладнані засобами механізації.
Перед термічною обробкою всі кріпильні вироби, що пройшли технологічні операції із застосуванням мастил та емульсій, повинні бути знежирені в мийних машинах.
Вихідний лоток з гартівної печі та гартівна ванна повинні мати герметичне покриття, з’єднане з примусовою всмоктувальною системою вентиляції. Нижній кінець вихідного лотка повинен занурюватися в гартівну ванну нижче рівня рідини на 0,2 м. В укритті вихідного лотка повинен бути патрубок для гасіння гартувальної рідини вогнегасником у разі її загоряння, який закривається люком.
Вилучення з гартівних ванн виробів повинно виконуватись при температурі виробів, що унеможливлює інтенсивне пароутворення гартівної рідини на їх поверхнях.
Приготування гарячих знежирювальних розчинів повинно здійснюватись в установках, обладнаних теплообмінниками. Подавання розчинів у мийні машини повинно здійснюватися трубопроводами.
Формування садки для відпалення здійснюється за допомогою спеціальних пристроїв. Ковпаки та муфелі печей повинні бути обладнані пристосуваннями для надійного їхнього переміщення кранами без ручного причеплення і відчеплення вантажу.
Щільність прилягання муфелів, які встановлено на піддонах, повинна забезпечуватися піщаним або масляним затвором.
Над ваннами з розплавленим свинцем для гартування та відпуску повинні встановлюватися щільні кожухи з витяжними зонтами. Для огляду та роботи зі стрічкою кожухи (коробки) повинні мати дверцята, що зачиняються після огляду чи закінчення роботи.
Розділення рулонів, що з’єдналися під час випалювання, необхідно виконувати за допомогою столу-вібратора.