НПАОП 23.1-1.01-08Правила безпеки в коксохімічному виробництві

відчиняти стояки раніше ніж за20хв. до видачі коксу;

знімати патрубки або відчиняти повітряний люк у період інтенсивного газовиділення.

  1. Під час видачі пеку з куба необхідно стежити за тим, щоб тиск у кубі не перевищував рівня, що передбачений інструкцією на види робіт.

  2. Вихлопні гази з реактора окислювання пеку повинні піддаватися каталітичному очищенню з метою знищення шкідливих інгредієнтів.

  3. Щоб уникнути хімічних опіків пековим газом і пековим пилом, працівники, які обслуговують пекококсові печі та дільницю навантаження пеку, а також виконують роботи з очищення ємностей від пеку, пекової смоли та дистиляту, повинні змащувати обличчя та відкриті частини тіла захисною пастою.

  4. Пари з повітряних хідників пекоприймачів повинні вловлюватися.

  5. Розігрів пекопроводу повинен здійснюватися з його краю.

  6. Пекококсові цехи повинні бути обладнані світлозвуковою сигналізацією, що попереджає персонал, який працює на верху печей, про небезпечне підвищення тиску газу в газозбірниках, а також автоматичним відчиненням печей. Свічки повинні мати пристрої для запалювання відхідних газів.

  7. У разі припинення відсмоктування газів з камер пекококсових печей завантаження печей пеком повинно негайно припинятися.

  8. Під час завантаження пекококсових печей не дозволяється:

відкривати стояки;

допускати перевищення заданого рівня пеку в камері.

  1. Не дозволяється здійснювати завантаження печей у разі просочування пеку крізь обмазку дверей і мурування в опалювальну систему, а також у разі порушення герметичності пекопроводів і завантажувальних пристроїв, що створюють небезпеку викиду пеку та опіків обслуговувального персоналу.

  2. Завантаження печей повинно здійснюватися під контролем рівня пеку в камері коксування.

  3. Для запобігання забиванню газопроводу пекоксового газу хімічними відкладеннями необхідно систематично виконувати вимірювання гідравлічного опору його ділянок і своєчасно промивати газопровід від відкладень спеціальними розчинниками (гарячим маслом, важкими піридиновими основами) згідно з інструкцією, затвердженою роботодавцем.

  1. УСТАНОВКИ СУХОГО ГАШЕННЯ КОКСУ (далі - УСГК) І УСТАНОВКИ СУХОГО ГАШЕННЯ ТА ПРОЖАРЮВАННЯ ПЕКОВОГО КОКСУ (далі - УСГПК)

  1. Експлуатація газових трактів УСГК повинна відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.02-01 та НПАОП 27.1-1.10-07 та інших чинних нормативно- правових актів.

  2. Експлуатація парокотельних УСГК повинна проводитися відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.02-01 та інших чинних нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки.

  3. Обов’язки персоналу з обслуговування камер сухого гасіння коксу та парокотельної частини УСГК повинні бути чітко розмежовані. Передоручення цих обов’язків не дозволяється.

  4. Місця постійного обслуговування УСГК повинні бути обладнані засобами оперативного двобічного зв’язку.

  5. Керування роботою підіймачів, а також завантажувальних, розвантажувальних і пиловловлюваних пристроїв УСГК повинно бути автоматизоване. При цьому необхідно також передбачати ручне керування.

  6. Якщо неможливо з будь-яких причин зробити вивантаження коксу в камери сухого гасіння, повинні бути вжиті заходи для гасіння його водою у кузові на місці.

  7. У разі зупинки або виходу з ладу вентиляції приміщення розвантажувальних пристроїв продуктивність УСГК повинна бути знижена близько до мінімальної. При цьому обслуговувальному персоналу не дозволяється перебувати у приміщенні розвантажувальних пристроїв і галереях конвеєрів.

Ремонтні роботи в цьому випадку повинні здійснюватися за нарядом- допуском як газонебезпечні.

  1. Уміст кисню в інертному газі, що циркулює, необхідно постійно контролювати автоматичним газоаналізатором.

Якщо немає газоаналізатора, уміст кисню необхідно контролювати щозміни аналітичним способом.

У разі підвищення вмісту кисню вище рівня, що встановлений інструкцією щодо видів робіт, необхідно негайно перевірити герметичність газового тракту та вміст кисню в азоті, якщо він подавався в інертний газ, що циркулює. Уміст кисню в азоті, що подається, не повинен перевищувати 3% об’ємних.

  1. Тиск під склепінням камери накопичувача необхідно підтримувати в межах ±50 Па (±5 кгс/м ). Регулювання тиску необхідно здійснювати шляхом збільшення або зменшення виведення надлишку газу, що циркулює, через свічку після димососа.

  2. Температура коксу при виході з розвантажувальних пристроїв не повинна перевищувати +250С. При цьому роботу розвантажувального пристрою необхідно зблокувати з датчиком температури загашеного коксу.

  3. УСГК необхідно зупиняти в таких випадках:

припинення подачі коксу на гасіння або виходу з ладу устаткування камер сухого гасіння коксу;

вихід з ладу димососів, а також парового котла або його допоміжного обладнання;

припинення подачі живильної води в котли-утилізатори.

  1. Зупинення УСГК з вивантаженням коксу та охолодженням камер, а також наступний розігрів і пуск УСГК повинні здійснюватися відповідно до інструкції, яка затверджена роботодавцем.

  2. Планово димосос необхідно зупиняти лише після повного гасіння коксу в камері. Уміст горючих компонентів у газі, що циркулює, при цьому не повинен перевищувати 4%.

Азот необхідно подавати в усмоктувальний патрубок димососа, у розвантажувальний пристрій і в пилоосаджувальний бункер; пару необхідно подавати у димосос після котла.

  1. Через токсичність газу, що циркулює, під час експлуатації за безперервної роботи розвантажувального та навантажувального устаткування не дозволяється:

розкривати та здійснювати на ходу їх переущільнення;

проводити на ходу ревізії та ремонти коксо- та пилорозвантажувальних пристроїв без нарядів-допусків;

працювати та перебувати поблизу розвантажувальних пристроїв, якщо вентиляцію вимкнено.

  1. Роботи з ущільнення та вогневі роботи на газовому тракті, якщо працює димосос, дозволяється проводити відповідно до розділу Х цих Правил; у разі проведення робіт, якщо зупинено димосос, газовий тракт повинен бути провентильований.

  2. Тракт газу, який циркулює (камера гасіння - пилоосаджувальний бункер - котел - циклони - димосос - дуттьова коробка - камера гасіння), повинен бути ущільнений так, щоб виключалися нещільності, через які може виділятися цей газ або підсмоктуватися повітря.

Пиловипускні затвори, вибухозапобіжні клапани, засувки скидних свічок, кришки лазів і люків, фланцеві з’єднання на розвантажувальному пристрої тощо повинні бути під систематичним контролем і наглядом.

  1. Для запобігання утворенню вибухонебезпечного складу газу, що циркулює, у нього повинен подаватися технічно чистий азот, уміст кисню в якому не повинен перевищувати 3,0% об'ємних, або пара.

У разі відсутності технічно чистого азоту для запобігання утворенню вибухонебезпечного складу газу, що циркулює, технологічною інструкцією повинні бути передбачені спеціальні заходи, що забезпечують безпеку експлуатації.

Для зменшення горючих компонентів у газі, що циркулює, та виключення утворення вибухонебезпечної концентрації у газоходах під час аварійних зупинок дозволяється здійснювати допалювання газів у кільцевому каналі на виході з камери.

  1. У разі перебільшення водню у газі, що циркулює, вище за8% необхідно перевірити щільність пароводяного тракту та вжити заходів щодо усунення виявлених нещільностей.

Робота котлоагрегатів УСГК за вмісту водню у газі, що циркулює, вище8% не дозволяється.

  1. У разі вибивання та займання газу біля розвантажувального пристрою необхідно зупинити завантаження та розвантаження, зменшити навантаження димососа до припинення вибивання газу та усунути причину вибивання.

  2. Систему зняття, підіймання кузова та завантаження камери необхідно зблокувати та обладнати світловою сигналізацією. Автоматичне блокування підіймача повинно виключати вивантаження гарячого коксу з кузова коксовозного вагона при зачиненому завантажувальному люці, а також самочинне відчинення завантажувального люка.

  3. У разі виявлення течі в котлі, збільшення вмісту водню та метану до величин, що встановлені інструкцією, або наявності газового «хлопання», а також порушення герметичності або поломки, що потребують зупинення камери, у всмоктувальний короб димососа та в камеру гасіння через короби розвантажувального пристрою необхідно подавати азот при постійному зменшенні циркуляції.

  4. Кабіна машиніста підіймача УСГК повинна бути теплоізольована, добре ущільнена та опалюватися. З робочого місця машиніста повинен бути забезпечений огляд механізмів і шляхів пересування.

  5. Експлуатація УСГПК повинна проводитися відповідно до пунктів 1 і 2; 4 - 7; 9 - 20 цієї глави та інструкції, яка затверджена роботодавцем.

  6. На УСГПК дозволяється обслуговування камер прожарювання та сухого гасіння коксу персоналом, який обслуговує котлоагрегати.

  1. ХІМІЧНІ ЦЕХИ, ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ БЕЗПЕКИ

  1. На в’їзних залізничних коліях, на яких проводяться навантаження та розвантаження вибухонебезпечних рідких хімічних продуктів, повинні бути встановлені ізолювальні накладки згідно з пунктом 3 глави 1 розділу ІІІ цих Правил.

На території хімічних цехів у місцях в’їзду повинні бути встановлені знаки безпеки, що відповідають ГОСТ 12.4.026-76.

  1. Для обслуговування залізничних цистерн повинні бути обладнані майданчики, що забезпечують безпеку вантажо-розвантажувальних робіт; у необхідних випадках повинні застосовуватися запобіжні пояси.

  2. Ємності та апарати повинні бути обладнані майданчиками для обслуговування з огорожами та бортівкою згідно з пунктом8глави2розділу ІІІ цих Правил.

Не дозволяється вихід з майданчиків, що обслуговуються, на покрівлі апаратів і ємностей.

  1. Повітряні клапани ємностей і апаратів повинні систематично перевірятися, а за необхідності пропарюватися.

Після закінчення пропарювання апаратів, ємностей та газопроводів і повного їх вичахання для уникнення утворення вакууму повітряні клапани необхідно залишати відкритими.

Люки резервуарів і апаратів повинні бути герметично закриті.

  1. Робота насоса в разі течі крізь сальники не дозволяється.

  2. У сховищах бензольних вуглеводнів і сірковуглецевих продуктів допускається обладнання нижніх штуцерів для видачі та поповнення за умови наявності захлопок до цих штуцерів.

  3. Апарати та трубопроводи в необхідних випадках повинні бути забезпечені пристроями для відбору проб. Не дозволяється застосовувати сталевий посуд для відбору проб легкозаймистих рідин.

На місці відбору проб повинна виключатися можливість розливів або виділення токсичних продуктів у повітря робочої зони.

  1. Конструкція кранів водомірних скелець повинна забезпечувати прочищення останніх без розбирання крана та без розливу продукту.

  2. Фланцеві з’єднання напірних трубопроводів, по яких транспортуються кислоти, луги, фенольні продукти, а також сальники відцентрових насосів, що застосовуються для цих продуктів, повинні мати захисні кожухи.

  3. Розвантаження із залізничних цистерн кислоти та лугу та передача їх у сховища і напірні баки стисненим повітрям не дозволяються. Для спорожнення кислотопроводу від продукту дозволяється продування стисненим повітрям.

  4. Люки на апаратах, ємностях, перетічних ящиках, скруберах повинні бути обладнані кришками на м’яких прокладках. Кришки необхідно закривати швидко та герметично.

  5. Приєднання пропарювальних трубопроводів до газопроводів і газових апаратів повинне здійснюватися відповідно до вимог НПАОП 27.1-1.10-07.

  6. Проводити будь-які роботи безпосередньо на ємностях під час перекачування легкозаймистих і токсичних продуктів не дозволяється. Перебування обслуговувального персоналу на залізничних цистернах під час їх навантаження та розвантаження дозволяється лише для перевірки рівня продукту в цистерні.

Під час перевірки рівня заповнення цистерн їх навантаження необхідно тимчасово припинити.

  1. Допускати до керування пусковою, запірною та регулювальною апаратурою працівників, які не обслуговують безпосередньо цю дільницю або робоче місце, не дозволяється.

  2. Під час навантаження та розвантаження легкозаймистих і вибухонебезпечних продуктів (сирий бензол, продукти ректифікації бензолу тощо) у цистерни всі стаціонарні навантажувально-розвантажувальні пристрої, а також зливна труба та цистерна повинні бути заземлені.

Подача продуктів повинна здійснюватися по трубі з кольорового металу, що спущена до дна цистерни. Кінець труби повинен закінчуватися косим зрізом. У разі застосування короткого наливного патрубка необхідно додатково встановлювати усередині патрубка трубку меншого перерізу або гнучкий тросик з кольорового металу, що досягає дна ємності.

Після закінчення наливу та зливу продукту трубу необхідно повільно вийняти; відключення від заземлення необхідно здійснювати після повного виймання труби з цистерни.

  1. Трубопроводи для подачі легкозаймистих рідин у ємності повинні бути опущені нижче рівня труби для відкачування рідини з ємності. Трубопроводи для заповнення та спорожнення ємностей з легкозаймистими рідинами повинні бути обладнані спеціальними опорами та надійно закріплені.

  2. Транспортування та перемішування сирого бензолу, продуктів ректифікації, піридинових основ та інших легкозаймистих продуктів за допомогою стисненого повітря не дозволяється.

  3. Повітряні клапани ємностей, апаратів, продуктових ліхтарів повинні бути виведені назовні на висоту не менше ніж 4 м від гребеня покрівлі або ліхтаря якомога далі від повітрозабору припливної вентиляції з урахуванням переважного напрямку вітрів.

У разі розташування апаратів і устаткування зовні приміщення висота повітряних клапанів повинна бути не менше ніж 5 м від рівня обслуговувального майданчика.

  1. Діаметр повітряних клапанів повинен бути таким, щоб забезпечувати запобігання деформації ємностей та апаратури під час спорожнення.

  2. У легкозаймистих рідинах, що містяться у ємностях, не повинно бути будь-яких плавучих предметів.

  3. Мити підлогу легкозаймистими рідинами не дозволяється.

  4. У хімічних цехах для запобігання надходженню у каналізацію зі стічними водами продуктів виробництва необхідно відповідно до пункту 4 глави 3 розділу V цих Правил уживати спеціальних заходів. Під час реконструкції у кожному технологічному відділенні необхідно встановлювати контрольні збірники виробничих стічних вод. Перекачування вод на біохімічну установку можна здійснювати по окремому трубопроводу.

  5. Усі включення й відключення газової апаратури повинні здійснюватися тільки з дозволу відповідальної посадової особи цеху й обов’язково в присутності відповідальної посадової особи зміни.

  6. В інструкції на види робіт структурного підрозділу підприємства для кожного газового апарата, групи апаратів і ділянок газової магістралі повинен бути визначений нормальний і граничнодопустимий опір, у разі перевищення якого вони повинні відключатися на ревізію, ремонт, очищення, пропарювання або промивання.

  7. Усі недіючі газові апарати та ділянки газопроводів (за винятком ділянок газопроводів для пропуску газу напряму) повинні бути після пропарювання відключені заглушками незалежно від наявності засувок і мати відкриті свічки або без повного відключення запірною арматурою бути під тиском газу із закритими свічками.

  8. У кожному цеху всі хімічні апарати необхідно пронумерувати. Номери апаратів необхідно наносити на помітних місцях фарбою, що не змивається, номери запірної арматури - на бирках, що прикріплені до неї.

  9. У кожному хімічному цеху повинно бути визначено ступінь заповнення кожної ємності залежно від продуктів, що зберігаються.

  10. Сховища та збірники, що встановлюються зовні приміщень і покриті ізоляцією, повинні мати дошки, що запобігають потраплянню вологи за ізоляцію.

Також повинно унеможливлюватися потрапляння за ізоляцію рідини з люків відтискних кранів і воронок.

Для підприємств, що будуються, та тих, що реконструюються, повинні бути передбачені заходи, що виключають потрапляння агресивної рідини під днище сховища.

  1. Перероблення продуктів і застосування реактивів з невивченими фізико-хімічними властивостями не дозволяється.

  2. Не дозволяється введення в експлуатацію апаратів і технологічних схем, що пройшли капітальний ремонт, без гідравлічних випробувань і оформлення відповідного акта.

  1. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ РОБІТ У ЦЕХАХ УЛОВЛЮВАННЯ ХІМІЧНИХ ПРОДУКТІВ

  1. У машинному відділенні, крім загальнозаводського, необхідно мати прямий телефонний зв’язок з коксовим цехом, газорятувальною та газопідвищувальною станцією (газовим цехом металургійного підприємства) та диспетчером підприємства.

  2. Про пуск і зупинення нагнітача коксового газу обслуговувальний персонал машинного залу повинен попередити диспетчера підприємства (виробництва), відповідальну посадову особу зміни коксового цеху, ТЕЦ (парокотельної) і газопідвищувальної станції (газового цеху).

  3. Нагнітач коксового газу після повної зупинки машинного залу можна запускати лише після підтвердження посадовою особою коксового цеху готовності останнього до подачі газу із газозбірників.

  4. Пуск нагнітача необхідно проводити після його прогрівання парою та продування газом відповідно до інструкції, що затверджена роботодавцем.

  5. У машинному залі повинні бути встановлені контрольно-вимірювальні прилади, що забезпечують безаварійну експлуатацію нагнітачів. Не дозволяється перевищувати сумарний тиск газу, установлений заводом- виробником нагнітача з паровим приводом.

  6. Перевищувати граничну кількість обертів нагнітачів, що визначена інструкцією, яка затверджена роботодавцем, не дозволяється.

  7. Вібрація нагнітачів повинна перевірятися систематично та не перевищувати встановленої норми для кожного нагнітача. У разі виявлення підвищеної вібрації повинні бути вжиті заходи, що забезпечують її негайне усунення.

  8. Нагнітачі повинні бути обладнані сигнальними пристроями, що попереджають про зупинення подачі масла на підшипники або подачі повітря для охолодження електродвигуна, та іншими засобами захисту, що передбачені заводом-виробником.

  9. Стікання конденсату (смоли, надсмольної води) крізь конденсатовідвідники нагнітачів і прилеглих до них ділянок газопроводів повинно бути безперервним і систематично контролюватися.

  10. Експлуатацію парових турбін приводу нагнітачів необхідно здійснювати відповідно до НПАОП 40.1-1.02-01.

  11. У разі раптового припинення подачі електроенергії на двигун або пари на турбіну необхідно змащувати всі підшипники до повної зупинки агрегата нагнітача протягом часу, необхідного для охолодження підшипників після його зупинки. Змащування підшипників повинно здійснюватися за допомогою пускового або ручного масляного насоса.

  12. Під час аварійних зупинок нагнітачів у споживачів, що працюють з установками, які підвищують тиск газу, необхідно використовувати блокування, що запобігає потраплянню повітря у газопроводи. Датчиком імпульсу повинні служити прилади, що контролюють тиск газу на всмоктуванні підвищувальної установки.

  13. Робота парової турбіни з невідрегульованим автоматом безпеки не дозволяється.

  14. У разі прориву газу в приміщення або назовні крізь нещільності газопроводів і апаратури необхідно знизити тиск газу шляхом зменшення відсмоктування, по змозі необхідно відключити ділянки з порушеною герметичністю. Одночасно повинна бути включена аварійна витяжна вентиляція та підсилена природна вентиляція приміщення (відчинити всі отвори, що є в приміщенні), а також ужиті заходи до усунення порушень щільності газопроводу або апарата.

  15. Машинні відділення, де працює два або більше нагнітачів, повинні бути обладнані сигналізацією про самочинну зупинку машини.

  16. Уміст кисню у коксовому газі повинен бути не більше ніж 1% його об’єму. У разі підвищення вмісту кисню у газі повинні бути вжиті заходи для виявлення та усунення причин, які викликали підсмоктування повітря у газову систему.

Відкривати на всмоктувальному газопроводі більше однієї контрольної пробки не дозволяється.

  1. Електрофільтри перед уведенням в експлуатацію (після монтажу, ремонту або очищення) повинні підлягати випробуванню на герметичність відповідно до інструкції заводу-виробника.

  2. Експлуатацію електрофільтрів очищення коксового газу від смоли необхідно проводити відповідно до інструкції, що затверджена роботодавцем.

  3. Електрофільтри повинні бути обладнані сигналізацією про підвищення вмісту кисню у коксовому газі. У разі, якщо немає сигналізації, необхідно згідно з графіком проводити лабораторні аналізи газу на вміст у ньому кисню аналітичним способом.

  4. На електрофільтрах з опорно-прохідними ізоляторами, що обладнані після машинного відділення (на напірній лінії), повітря для аналізу на кисень необхідно відбирати з ізоляторних коробок за знятої напруги. За вмісту кисню у повітрі нижче ніж20,6% електрофільтри необхідно вимикати.

  5. У разі розташування фільтрів на всмоктуванні (вакуумної лінії) необхідно здійснювати ретельний нагляд за щільністю корпуса електрофільтра.

Електрофільтри повинні періодично перевірятися на щільність відповідно до інструкції, що затверджена роботодавцем.

  1. На підприємствах, що будуються, і тих, що реконструюються, приводи газових засувок електрофільтрів повинні мати дистанційне керування.

  2. Застосовувати стиснене повітря для подачі кислоти в сатуратори або для видачі розчину із сатуратора не дозволяється.

  3. Під час реконструкції сульфатного відділення напірні баки сірчаної кислоти повинні споруджуватися на окремому фундаменті, віддаленому від робочих місць.

Електроживлення до мостового крана у складах сульфату необхідно підводити за допомогою гнучкого кабелю.

Завантажити