Допускається використовувати засоби колективного захисту як елементи керування для включення й виключення виробничого обладнання.
Засоби колективного захисту працівників повинні бути розміщені на виробничому обладнанні або робочому місці таким чином, щоб постійно забезпечувати контроль його роботи, а також безпечне обслуговування та ремонт.
Частини виробничого обладнання, які рухаються та обертаються (шнеки, муфти, шківи, зірочки, бітери, карданні вали і т.п.), повинні мати захисні огородження, які відповідають вимогам державного стандарту ’’Оборудование производственное. Ограждения защитные” (ГОСТ
12.2.062-81, СТ СЭВ 2696-80)”.
Засоби індивідуального захисту (далі - ЗІЗ) потрібно застосовувати у тих випадках, коли безпека робіт не може бути гарантована конструкцією обладнання, організацією виробничих процесів, архітектурно-планувальними рішеннями та засобами колективного захисту.
Працівники підприємств ВРХ повинні бути забезпечені
спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими ЗІЗ. Забезпечення ЗІЗ здійснюється за рахунок роботодавця відповідно до Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом
Держнаглядохоронпраці України від 29.10.96 № 170, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.11.96 за № 667/1692 (ДНАОП 0.00-4.26-96), та Типових норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам сільського та водного господарства, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від
№ 117, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 14.07.98 за № 449/2889 (ДНАОП 0.00-3.01-98).
ЗІЗ повинні мати експлуатаційну документацію виготівника, де вказано призначення, термін використання виробу, правила його експлуатації та зберігання.
Роботодавець повинен забезпечити регулярні випробування і перевірку справності ЗІЗ відповідно до встановлених строків, а також своєчасну заміну фільтрів, скла та інших частин, які втратили захисні властивості. Після перевірки ЗІЗ на них повинна бути проставлена відмітка про строки наступних випробувань.
Працівників навчають правилам користування і найпростішим методам перевірки справності ЗІЗ (респіраторів, протигазів, запобіжних поясів, окулярів) та проводять тренування з їх застосування.
Засоби індивідуального захисту повинні зберігатися в індивідуальних шафах у спеціально виділеному сухому та чистому приміщенні, що добре провітрюється. Забороняється зберігати ЗІЗ в одному приміщенні з пестицидами, брати додому, носити після роботи.
Комплект ЗІЗ (спецодяг, спецвзуття, рукавиці, рукавички, захисні окуляри, респіратори або протигази) повинен бути підібраний індивідуально та закріплений за кожним працівником на весь період роботи.
Працівники, які контактують з пестицидами, під час проведення обробки ВРХ та приміщень повинні бути забезпечені ЗІЗ з урахуванням властивостей препаратів, які застосовуються.
Вибір ЗІЗ органів дихання (далі - ЗІЗОД) здійснюють відповідно до їх технічних характеристик, а також до фізичних, хімічних, токсичних, бактеріологічних та інших властивостей матеріалів (конкретно для кожного виду робіт і технологічних процесів).
Підбір ЗІЗОД і контроль за правильністю їх використання здійснюють особи, відповідальні за проведення робіт із пестицидами.
Розміри частин протигазів і респіраторів, які контактують з обличчям, підбираються з урахуванням розміру обличчя працівника. Припасування частини, яка контактує з обличчям, має забезпечувати герметичність прилягання до обличчя та відсутність больових відчуттів під час тривалого користування.
При використанні ЗІЗОД слід враховувати час захисної дії фільтрувальних пристроїв. Поява запаху пестициду або іншої речовини, що застосовується, під маскою справного респіратора або протигаза свідчить про непридатність фільтрувальних пристроїв і вимагає негайної їх заміни.
Під час приготування миючих і дезінфікуючих розчинів та пересипання пилоподібних миючих засобів із заводської упаковки у витратну слід користуватися ЗІЗ: респіраторами або ватно-марлевими пов'язками, захисними окулярами, гумовими рукавичками, прогумованим фартухом і гумовими чоботами.
Під час приготування розчину хлорного вапна слід захищати органи дихання протигазом з патронами марки Б або КД.
Під час опромінення і обігріву молодняку ВРХ працівників слід забезпечувати захисними окулярами марки ЕН11 із світлофільтрами марок В1, В2, В3.
Під час подрібнення зерна працівників слід забезпечувати протипиловими респіраторами та окулярами.
Оператори, які обслуговують прес-екструдери, повинні забезпечуватися рукавицями від підвищених температур типу Тп 400 згідно з державним стандартом ”Одежда специальная защитная, средства индивидуальной защиты ног и рук. Классификация” (ГОСТ 12.4.103-83, СТ СЭВ 3952-82, СТ СЭВ 3953-82).
Роботу з розморожування сперми у скляних ампулах слід проводити в захисних окулярах або із запобіжнимщитком.
У приміщеннях, де розміщені холодильні установки, повинні знаходитися фільтрувальні протигази з коробками типу КД та ізолюючі дихальні апарати стиснутого повітря типу АСВ.
Після закінчення роботи ЗІЗ слід очистити, знешкодити чи знезаразити.
Відповідно до ДНАОП 0.00-4.26-96 роботодавець зобов'язаний організувати належний догляд за засобами індивідуального захисту, своєчасно здійснювати хімчистку, прання, знепилення, дегазацію, дезактивацію, знешкодження і ремонт спецодягу, спецвзуття та інших ЗІЗ.
Прання проводиться у міру забруднення, але не рідше одного разу на 6 змін. Бавовняний одяг, який абсорбує і утримує небезпечні та шкідливі речовини, підлягає щоденному пранню. Виносити спецодяг із підприємства, а також віддавати його додому для прання не дозволяється.
ВИМОГИ ДО ТЕРИТОРІЇ ТА ПАСОВИЩ
Територія
Територія тваринницької ферми (комплексу), розмір санітарних захисних зон повинні відповідати вимогам відомчих норм технологічного проектування ’’Скотарські підприємства”, затверджених Міністерством сільського господарства і продовольства України 28.06.94 (ВНТП-СГіП-46-
94), державних будівельних норм України ’’Планування та забудова міських і сільських поселень” (із змінами) (ДБН 360-92), ДБН Б.2.4-3-95 та НАПБ А.01.001-2004.
Вигульні майданчики, під’їзні шляхи до кормоцехів, майданчиків для приймання і вантаження кормів та до інших будівель і споруд повинні мати тверде водонепроникне покриття.
У темну пору доби територія повинна освітлюватися відповідно до будівельних норм і правил ’Естественное и искуственное освещение” із
змінами 1986 року (СНиП ІІ-4-79).
Територія підприємства повинна бути огороджена (висота загороди не менше 1,6 м) і розділена на зони за санітарною характеристикою об’єктів, з урахуванням напрямку панівних вітрів.
Територія з приміщеннями і вигульними майданчиками для утримання бугаїв повинна бути обнесена огорожею заввишки не менше, ніж 1,5 м.
На території та в місцях можливого перебування бугаїв, проходах, перед манежних приміщеннях обладнуються острівки безпеки для працівників.
Вхід працівників на територію тваринницької ферми (комплексу) повинен здійснюватися тільки через санпропускник. Прохід людей через транспортні ворота не дозволяється.
В’їзд на територію повинен бути обладнаний дезбар’єром.
Пожежні водойми, траншеї гноєсховища, гноївкозбірники, котловани, ями, які розміщені на території, слід огородити на висоту не менше 1 м та забезпечити їх освітлення в темний період доби.
Приямки, оглядові колодязі та канали, а також монтажні прорізи повинні надійно закриватися міцними кришками на рівні землі (підлоги). При їх відкриванні слід установлювати бар’єрні огородження висотою не менше 1 м і триногу з попереджувальним знаком „Обережно! Можливе падіння” за ГОСТ 12.4.026-76.
Відкидні кришки слід обладнувати пристроями для надійної їх фіксації у відкритому та закритому положеннях.
Силосні (сінажні) сховища, з яких вибирають або вже вибрали масу, потрібно огородити, а траншеї, які не підлягають подальшому використанню, - засипати.
Проїзди для транспорту, пішохідні доріжки і скотопрогони на території підприємства повинні бути вільними для руху та періодично очищатися від снігу, болота, відходів виробництва, сторонніх предметів. Під час ожеледиці їх слід посипати матеріалами, що запобігають сковзанню.
До будівель, споруд, пожежних водойм, басейнів та градирень повинен бути забезпечений вільний проїзд пожежних автомобілів.
Резервуари, баки та інші ємкості для зберігання палива та мастильних матеріалів слід розміщувати на спеціально відведених ділянках згідно з вимогами відомчих будівельних норм Проектування складів нафти і нафтопродуктів з тиском насичених парів не вище 93,3 кПа, затверджених Міністерством сільського господарства і продовольства України в 1994 році (ВБН В.2.2-58.1-94) та НАПБ А.01.001-2004.
Не дозволяється складання кормів та матеріалів, будівництво різних приміщень, стоянка машин в охоронній зоні високовольтної лінії електропередачі без погодження з організацією, яка експлуатує лінію.
Розміщення будівель і споруд на території ферм (комплексів) повинно бути таким, щоб не допускати перехрещення шляхів:
переміщення сировини і готової продукції;
відходів виробництва та харчової продукції;
хворої або підозрюваної у захворюванні худоби із здоровою.
У місцях переходу через канави, траншеї тощо влаштовуються міцні перехідні містки шириною не менше 0,8 м, обладнані з обох боків поручнями висотою не менше 1 м. У темну пору доби переходи повинні освітлюватися.
На території на видних місцях повинні бути вивішені затверджені роботодавцем схеми руху працівників, тварин і транспортних засобів.
Рух транспортних засобів повинен регулюватися встановленими дорожніми знаками згідно з Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 № 1306 (із змінами).
Швидкість руху територією не повинна перевищувати 10 км/год.
Ділянка території ферми (комплексу) для приготування робочих розчинів пестицидів, проведення обробки тварин, знезараження та знешкодження використаної тари та технічних засобів повинна бути асфальтована, або бетонована і мати ухил у бік бетонованого резервуару для збирання відпрацьованих рідин.
Біля водойм, басейнів, градирень, що знаходяться на території ферм (комплексів), належить встановлювати знаки за ГОСТ 12.4.026-76, які не дозволяють купання і використання водойм не за призначенням.
Гноєсховища, розміщені на території підприємства ВРХ, повинні бути відділені від виробничих будівель і споруд санітарним розривом не менше 60 м.
У місцях вантаження худоби на території підприємства повинні бути передбачені загони для короткочасного перебування тварин.
Пасовища
Перед випасанням ВРХ пасовища повинні бути попередньо обстежені, очищені від сторонніх предметів. Ями, котловани, промоїни, яри та інші природні та штучні перешкоди повинні бути засипані або огороджені.
Електроогорожі повинні розміщуватися на відстані не менше 1 м від проїжджих доріг.
На проводах електроогорожі в добре видимих місцях мають бути укріплені постійні попереджувальніщити з написом: „Обережно! Електроогорожа”. Аналогічні щити повинні бути поблизу доріг з інтервалом не більше 200 м.
Біля електроогорожі не дозволяється організовувати місця відпочинку працівників або виконувати будь-які роботи, не пов’язані з обслуговуванням установки. Пішохідні доріжки, що проходять біля огорожі,
слід перекрити, а місце проходу в середину огорожі - чітко позначити покажчиком.
Під дротом електроогорожі слід періодично скошувати траву, попередньо вимкнувши напругу.
Технічний огляд електроогорожі та її ремонт слід здійснювати із застосуванням засобів захисту і тільки після відключення напруги.
ВИМОГИ ДО ВИРОБНИЧИХ І ДОПОМІЖНИХ БУДІВЕЛЬ ТА
СПОРУД
Виробничі будівлі та приміщення для утримання ВРХ, доїння корів, первинної обробки і зберігання молока, допоміжні (кормоцехи, кормокухні, склади тощо) та побутові приміщення повинні відповідати вимогам державних будівельних норм ’Будівлі і споруди для тваринництва” (ДБН В.2.2-1-95), ВНТП-СГіП-46-1.94 і НАПБ А.01.001-2004.
Номенклатура основних виробничих будівель і споруд та склад приміщень у них визначається відповідно до ВНТП-СГіП-46-1.94.
Виробничі, допоміжні і складські будівлі та споруди слід обладнувати блискавкозахистом.
На дахах будівель по периметру зовнішніх стін потрібно встановлювати огородження із негорючих матеріалів заввишки не менше 0,6 м. На будівлях без внутрішніх водостоків ці огородження повинні бути решітчастими.
Доступ на дахи приміщень, які не мають достатнього опору навантаженням, допускається за умови наявності на них пристроїв, що дозволяють безпечно виконувати роботи.
Кількість і розміщення евакуаційних виходів, відстань від робочих місць до виходів, розміри проходів, коридорів, дверей тощо для забезпечення
евакуації людей з виробничих, складських та інших будівель і приміщень повинні відповідати вимогам СНиП 2.09.02-85.
Кількість, розташування та розміри аварійних проходів і аварійних виходів визначаються з урахуванням властивостей використовуваного обладнання, розмірів і кількості робочих місць та найбільш можливої чисельності працівників у зміну.
На прозорих дверях на рівні очей повинна бути нанесена позначка.
Приміщення, у яких у процесі виробництва виділяються пил, пара чи гази, повинні бути ізольовані від інших приміщень.
Сполучені між собою приміщення, які мають різко виражену різницю температури або вологості, розділяються тамбурами, коридорами, тамбур-шлюзами, шторами або повітряними завісами.
Приміщення, де проводиться робота з рідким азотом, повинне бути обладнано припливно-витяжною вентиляцією з механічним збудженням або мати природну вентиляцію (кватирки).
У виробничих приміщеннях передбачаються місця для інструменту, вогнегасників, аптечок першої допомоги.
У добре видимих місцях повинні бути вивішені плакати з безпеки праці, пожежної безпеки, виробничої санітарії та плани безпечної евакуації людей і тварин під час пожежі або іншого стихійного лиха.
Не допускається зберігання в приміщеннях обладнання, інвентарю, матеріалів тощо, які не мають безпосереднього відношення до даного виробництва.
Підлога у виробничих приміщеннях, де можливе забруднення жиром, молоком тощо, повинна промиватися гарячим розчином мила або кальцинованої соди, як правило, раз на зміну, а панелі стін - за необхідністю.
Для попередження виникнення крокової напруги керамзитобетонна підлога в стійлах для тварин повинна бути обладнана
пристроями для вирівнювання електричних потенціалів.
У нижній частині станків доїльних установок, які мають траншею для оператора, повинен бути встановлений бризковідбивний щиток висотою 0,12 м з нахилом 75° у бік стійла корови.
Установка каналізаційних решіток у доїльних станках повинна виключати їх зміщення ногами тварин.
Віконні рами і вентиляційні пристрої вікон повинні мати легко керовані ручні або механізовані пристрої для відкривання, закривання і фіксування їх з підлоги у потрібному положенні. Вікна у відкритому положенні не повинні створювати небезпеку для персоналу.
Отвори у стінах, якими транспортуються сипучі корми на кормороздавальні установки, обладнуються пристроями (підвісніщитки, фартухи тощо), що виключають протяги у приміщеннях.
Поверхні будівельних конструкцій, стін, стелі та підлога виробничих приміщень повинні бути рівними, стійкими до хімічно агресивного середовища, не допускати абсорбції шкідливих речовин, легко оброблятися під час проведення дезінфекції та вологого прибирання.
Годівниці не повинні мати гострих кутів та інших небезпечних виступів.
Фарбування стін, стелі, обладнання кормоцехів, кормокухонь, складів тощо повинне відповідати вимогам санітарії.
Підлога в робочій зоні оператора доїльних установок з траншеями повинна мати настил у вигляді дерев’яних решіток.
Для запобігання надходженню в доїльний зал забрудненого повітря необхідно забезпечити ізоляцію доїльного залу від корівників розсувними воротами, шторами або повітряними завісами.
Люки і завантажувальні отвори повинні закриватися міцними кришками, які згідно з ГОСТ 12.4.026-71 фарбують з обох боків у сигнальний
жовтий колір.
У приміщеннях, де використовуються електрокари, навантажувачі та інший технологічний транспорт, слід виділяти окремі зони для проїзду транспорту і для проходу людей. Постійні робочі місця слід огородити.
Під час роботи у виробничому приміщенні машин з двигунами внутрішнього згоряння слід проводити вентилювання (провітрювання) приміщення.
Перебування машин з працюючим двигуном внутрішнього згоряння у приміщеннях допускається тільки на час виконання технологічного процесу. Машини повинні бути обладнані глушниками шуму та іскрогасниками.
У закритих виробничих приміщеннях мікроклімат повинен відповідати ВНТП-СГіП-46-1.94. Повітротехнічне обладнання повинне постійно функціонувати, а в разі несправності - сигналізувати про неї.
Пристрої для вентиляції закритих виробничих приміщень не повинні створювати протягів.
У манежі для взяття сперми в бугаїв за всім периметром встановлюють вертикальні стовпці висотою 2 м із товстостінних труб діаметром не менше 100 мм на відстані 1 м від стіни з проміжком між трубами 0,4 м. Стовпці нижнім кінцем на 0,5 м закладаються у бетон, у верхній частині зварюються впоперек без перехватів. Не можна зварювати труби поперечними перетинками.
Підлога у манежі не повинна бути слизькою.
Передманежні приміщення повинні бути обладнані острівками безпеки для працівників.
Гноєсховища потрібно влаштовувати секційно з метою проведення профілактичних ремонтів і очищення, а укоси зміцнювати проти їх розмиву.
Глибокі гноєприймачі, ємкості для зберігання рідкого гною, аеротенки, гноєсховища повинні мати запобіжні огородження. Металеві сходинки з рифленими ступенями необхідно періодично очищати від бруду, льоду і снігу.
ВОДОПОСТАЧАННЯ І КАНАЛІЗАЦІЯ
Внутрішні системи водопроводу і каналізації тваринницьких приміщень повинні відповідати вимогам ДБН В.2.2-1-95.
Підприємства забезпечуються достатньою кількістю води, необхідною для задоволення питних потреб відповідно до санітарних норм, господарсько-виробничих потреб та потреб пожежогасіння згідно з ДБН В.2.2-1-95, ВНТП-СГіП-46-1.94. Якість води повинна відповідати вимогам Державних санітарних правил і норм Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання, затверджених наказом Міністерством охорони здоров'я України 23.12.96 № 383, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.04.97 за № 136/1940.
Не допускається поєднання мереж господарсько-питних водопроводів із мережею водопроводів, що подають воду для технологічних потреб.
Джерела водопостачання та оцінка можливостей їх використання, водопровідні споруди, водогони, зони санітарної охорони групового водопроводу і водопостачання пасовищ повинні відповідати вимогам відомчих будівельних норм Сільськогосподарське водопостачання. Зовнішні мережі і споруди, затверджених Міністерством сільського господарства і продовольства України в 1996 році (ВБН СГіП-46/33-2.5-5.96), ’Водоснабжение. Групповые водопроводы сельскохозяйственного назначения. Нормы проектирования”, затверджених наказом Державного агропромислового комітету СРСР і Міністерства водного господарства СРСР від 08.08.88 № 533/254 (ВСН 33/10-2.2.10-88), ’Водоснабжение. Пастбищные системы и водопойные пункты”, затверджених наказом Міністерства водного господарства СРСР від 01.09.86 № 318 (ВСН 33-2.2.04-86), та ВНТП- СГіП-46-1.94.
У місцях забору води для пиття та господарських потреб належить улаштовувати зони санітарної охорони джерел водопостачання згідно з вимогами ВСН 33/10-2.2.10-88.
Питання про забезпечення питною водою обслуговуючого персоналу та тварин на пасовищах повинне вирішуватися за погодженням із місцевими органами санітарно-епідеміологічної служби.
Для відведення виробничих та господарсько-побутових стічних вод потрібно влаштовувати каналізацію. Кількість та типи систем каналізації повинні визначатися з урахуванням забезпечення повного знезараження стоків.
Відповідно до ДБН В.2.2-1-95 відведення промивних вод до каналізації від технологічного обладнання для приймання, транспортування та обробки молока повинне здійснюватися закритим способом із розривом струменя не менше 0,02 м.
Не допускається прокладання мереж внутрішньої каналізації під стелею (відкрито та закрито) у приміщеннях для зберігання та переробки харчової продукції.
ОСВІТЛЕННЯ
Освітлення виробничих та допоміжних приміщень повинне відповідати вимогам СНиП ІІ-4-79.
Робочі місця, на яких внаслідок відмови приладів штучного освітлення можуть виникати небезпечні ситуації, повинні мати системи аварійного освітлення, які автоматично включаються під час виключення
струму в загальній електромережі.
Світильники аварійного та евакуаційного освітлення (з обов’язковими відмінними позначеннями) під’єднують до мережі, незалежної від мережі робочого освітлення, або до іншого джерела живлення.
Світильники аварійного освітлення можуть використовуватися як евакуаційні.