Експлуатація вогнегасників повинна здійснюватися відповідно до вимог Правил експлуатації вогнегасників, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 02 квітня 2004 року № 152, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 29 квітня 2004 року за № 555/9154 (далі - НАПБ Б.01.008-2004).
У виробництвах з переробки пластмас повинні передбачатися окремі виробничі приміщення (або ділянки) для:
зберігання вихідних матеріалів і готової продукції;
підготовки матеріалів;
переробки пластичних мас;
механічної обробки;
складування прес-форм і їх ремонту;
подрібнення і переробки відходів.
Виробничі приміщення за своїми габаритами та конфігурацією повинні забезпечувати:
поточність технологічних операцій;
оптимальне розташування устаткування, комунікацій, апаратів і приладів, які відповідають призначенню виробництва;
дотримання вимог стандартів «людина-машина»;
завантаження (вивантаження) великогабаритного обладнання;
мінімальну довжину шляху переміщення сировини, відходів і готової продукції.
Склади сировини та готової продукції, відділення зберігання форм і оснащення мають бути забезпечені необхідними механізмами для вантажно- розвантажувальних робіт.
У кожному складському приміщенні повинна бути схема розміщення дозволених до зберігання речовин і матеріалів з коротким зазначенням їх небезпеки, місця і способу укладання. Схема повинна бути узгоджена з технічним відділом, службою охорони праці і затверджена керівником об’єкта.
Для тимчасового зберігання матеріалів, готової продукції у виробничому приміщенні повинні бути відведені спеціальні місця.
Рівень виробничого шуму не повинен перевищувати норм, встановлених Державними санітарними нормами виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку ДСН 3.3.6.037-99, затвердженими постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року № 37, та вимогами ГОСТ 12.1.003-83 «ССБТ. Шум. Общие требования безопасности», затвердженого постановою Державного комітету СРСР по стандартах від 06 червня 1983 року № 2473.
Рівень вібрації у виробничих приміщеннях не повинен перевищувати норм, встановлених Державними санітарними нормами виробничої загальної та локальної вібрації ДСН 3.3.6.039-99, затвердженими постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року № 39, та ДСТУ ГОСТ 12.1.012:2008.
Засоби захисту від статичної електрики у пожежонебезпечних зонах будь-якого класу з метою захисту від іскроутворення повинні відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.21-98, ГОСТ 12.1.018-93 «ССБТ. Пожаровзрывобезопасность статического электричества. Общие требования», прийнятих Міждержавною Радою зі стандартизації, метрології та сертифікації 21 жовтня 1993 року, та ГОСТ 12.4.124-83 «ССБТ. Средства защиты от статического электричества. Общие технические требования», затвердженого постановою Державного комітету СРСР по стандартах від 27 січня 1983 року № 428.
Металеві та неметалеві електропровідні конструкції, комунікації та виробниче обладнання повинні бути електростатично заземленими.
Стіни виробничих та складських приміщень повинні виключати можливість накопичення пилу і сорбцію парів шкідливих речовин і бути придатними для систематичного прибирання поверхонь вологим способом.
Підлога виробничих приміщень повинна мати рівну, неслизьку, зручну для очищення поверхню, мати схил до каналізаційних трапів, передбачати стік у каналізацію, бути стійкою до дії механічних навантажень, вологи і агресивних середовищ.
Усі виробничі, складські та допоміжні приміщення повинні бути обладнані системами вентиляції (природною, механічною або змішаною), які забезпечують рівномірну температуру та стан повітряного середовища. Влаштування, експлуатація, обслуговування, ремонт, налагодження та проведення інструментальної перевірки ефективності роботи систем вентиляції повинні відповідати вимогам НПАОП 0.00-1.27-09.
Місця можливого виділення шкідливих речовин необхідно обладнувати відсмоктувачами місцевої витяжної вентиляції.
Не допускається об'єднувати місцеві відсмоктувачі від різного устаткування в одну систему, де при з'єднанні пари різних речовин можуть утворюватись небезпечні суміші.
Для очищення вибухонебезпечної пилоповітряної суміші необхідно використовувати пилоуловлювачі або фільтри.
У всіх виробничих, складських та допоміжних приміщеннях необхідно передбачати сигналізацію щодо справної роботи вентиляційних систем.
Показники мікроклімату в межах робочої зони виробничих приміщень об’єктів з переробки пластичних мас мають відповідати вимогам Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень ДСН 3.3.6.042-99, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року № 42.
У робочій зоні виробничих приміщень вміст шкідливих речовин не повинен перевищувати граничнодопустимі концентрації (ГДК), встановлені ГОСТ 12.1.005-88.
Періодично необхідно проводити аналіз повітря робочої зони виробничих приміщень на вміст шкідливих речовин відповідно до вимог ГОСТ 12.1.005-88.
Усі виробничі, складські та допоміжні приміщення повинні бути забезпечені природним, штучним та сумісним освітленням залежно від характеристики зорової роботи відповідно до вимог ДБН В.2.5-28-2006 «Природне і штучне освітлення», затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 15 травня 2006 року № 168.
Працівники повинні здійснювати експлуатацію пристроїв
для освітлення відповідно до вимог ГОСТ 12.2.007.0-75 «ССБТ. Изделия электротехнические. Общие требования безопасности», затвердженого постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 10 вересня 1975 року № 2368.
Електропроводка і арматура силової та освітлювальної мереж у виробничих приміщеннях мають бути надійно ізольовані і захищені від впливу високої температури, хімічних середовищ та механічних пошкоджень.
У пожежонебезпечних зонах будь-якого класу треба застосовувати кабелі та проводи, які не поширюють горіння.
Усі виробничі, складські та допоміжні приміщення повинні своєчасно прибиратися і постійно утримуватися в чистоті протягом усього робочого часу.
Прибирання виробничих приміщень слід проводити за потреби, але не менше одного разу на зміну, без підняття пилу. Не дозволяється застосовувати легкозаймисті та шкідливі розчинники для миття підлоги та обтирання обладнання.
Сміття та відходи виробництва, які не підлягають повторному переробленню, необхідно збирати в спеціальні контейнери, розміщені у відведених місцях, а в кінці зміни виносити з приміщень в контейнери для утилізації.
Для надання першої медичної допомоги у кожному виробничому приміщенні підприємства на видному та легкодоступному місці повинна знаходитися аптечка.
На об’єктах з переробки пластичних мас повинні бути передбачені санітарно-побутові приміщення. Під час улаштування санітарно-побутових приміщень потрібно враховувати чисельність працівників, режим праці, щільність розміщення робочих місць на об’єкті, санітарні особливості виробничих процесів.
Палити в приміщеннях дозволяється тільки у спеціально відведених місцях, забезпечених засобами пожежогасіння та урнами.
У цих місцях повинні бути вивішені таблички: «Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю!» - відповідно до вимог Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення».
Вимоги до безпеки сировини, матеріалів та готової продукції
Зберігання та транспортування вихідного матеріалу, сировини, готової продукції та відходів виробництва повинно проводитись у виробничій тарі, яка повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.3.002-75* «ССБТ. Процессы производственные. Общие требования безопасности», затвердженого постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 25 квітня 1975 року № 1064 (далі - ГОСТ 12.3.002-75*).
Рідку сировину і напівфабрикати дозволяється розміщувати в ємностях поза будівлею на відстані 5 - 10 м від виробництва залежно від способу зберігання (підземні, напівпідземні, наземні сховища). Територія з розташованими на ній ємностями є складовою частиною основного виробництва.
Тверда сировина може розміщуватись в одному будинку з виробництвом.
Кількість вихідного матеріалу, що зберігається у виробничому приміщенні, не повинна перевищувати добової потреби, а готової продукції - добового випуску.
Завантаження пластмас у бункери виробничого обладнання повинно здійснюватись за допомогою механічних або пневматичних пристосувань.
Сушильні приміщення (камери, шафи) для вихідних матеріалів, сировини, напівфабрикатів і готових виробів для видалення залишкових кількостей вологи повинні бути обладнані виробничою автоматикою, яка відключає нагрівальні прилади при підвищенні температури вище допустимої. Дозволяється ручне відключення сушильного обладнання в разі постійного спостереження за ним працівника. Дозволяється застосування поличних сушарок періодичної дії для сушки нетоксичних матеріалів у невеликій кількості.
Під час розігрівання або затвердіння епоксидних смол у термостатах, автоклавах або сушильних шафах останні необхідно герметизувати та теплоізолювати.
Злив розігрітої (розплавленої) композиції епоксидної смоли в прийомні ємності в серійному виробництві повинен бути механізований, автоматизований і проводитися в аспіраційному укритті.
Зняття надлишків і залишків незаполімеризованих смол з виробів допускається проводити папером, а потім ганчіркою, змоченою розчинником.
У виробництвах переробки пластмас з великою кількістю використання різних смол або компонентів слід застосовувати будь-які ємності одноразового використання (картонні або паперові стаканчики), які після використання необхідно знищувати без попереднього очищення.
Речовини та матеріали, що застосовують під час переробки пластичних мас, повинні зберігатися за правилами зберігання різних речовин та
матеріалів залежно від пожежонебезпечних фізико-хімічних
властивостей (здатність до окиснення, самонагрівання, займання в разі потрапляння вологи, взаємодії з повітрям), сумісності, а також ознак однорідності речовин, що застосовуються для гасіння пожежі відповідно до вимог НАПБ А.01.001-2004.
Вимоги до безпеки виробничого обладнання та організації робочих
місць
Розміщення технологічного обладнання та засобів вибухо- і пожежозахисту у виробничих приміщеннях та на відкритих майданчиках має забезпечувати зручну і безпечну їх експлуатацію, можливість проведення ремонтних робіт та організації оперативних заходів щодо запобігання аварійним ситуаціям або локалізації аварій.
На кожному об’єкті, у приміщеннях (на ділянках) з переробки пластмас має бути схема розташування та взаємозв'язку технологічного обладнання і трубопроводів, виконана в умовних кольорах, із зазначенням запірної та регулювальної арматури, контрольно-вимірювальних приладів і автоматики (КВПіА).
Системи КВПіА виробничих процесів, системи протиаварійного автоматичного захисту (ПАЗ), а також зв'язку і сповіщення про аварійні ситуації на об’єктах необхідно монтувати та експлуатувати відповідно до вимог НАПБ А.01.001-2004, НПАОП 40.1-1.21-98 та Правил безпечної експлуатації електроустановок, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 06 жовтня 1997 року № 257, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 13 січня 1998 року за № 11/2451 (далі - НПАОП 40.1-1.01-97).
Основні проходи по загальному фронту обслуговування виробничого обладнання повинні бути не менше 1,5 м.
Відстань між суміжними машинами з обладнанням для них повинна бути не менше 1,2 м.
Робочі проходи між основними машинами, а також між машинами і стінками виробничого приміщення при необхідності кругового обслуговування повинні бути не менше 0,8 м.
Шлях руху технологічного транспорту необхідно позначити обмежувальними лініями шириною не менше 50 мм, швидкість руху транспорту не повинна перевищувати 5 км/год.
Ширина проїзду для технологічного транспорту повинна становитиширину транспортного засобу плюс 1,6 м (по 0,8 м з кожного боку) до найближчого обладнання.
Транспортування вантажів необхідно проводити транспортними засобами (електрокари, автокари тощо), які відповідають вимогам ГОСТ
12.2.003-91.
Експлуатувати транспортні засоби в несправному стані не допускається.
Перевозити працівників автокарами, автонавантажувачами та електрокарами не допускається.
Крани усіх типів, ручні та електричні талі, лебідки для підіймання вантажу, підіймальні вантажозахватні механізми та пристрої необхідно установлювати та експлуатувати відповідно до вимог Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18 червня 2007 року № 132, зареєстрованих у
Міністерстві юстиції України 09 липня 2007 року за № 784/14051 (далі - НПАОП 0.00-1.01-07).
Забороняється стояти, проходити і працювати під підвішеним вантажем.
При розміщенні виробничого устаткування
рекомендується використовувати пневмо- або вакуум-транспортери для подачі вихідного матеріалу до місця його переробки і переміщення готових деталей до місць їх пакування та складування, які не повинні ускладнювати переміщення оператора в робочій зоні.
Виробниче устаткування і оснащення об’єктів з переробки пластичних мас повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003-91, ГОСТ 12.3.002-75*, ДСТУ 7234:2011 «Дизайн і ергономіка. Обладнання виробниче. Загальні вимоги дизайну та ергономіки», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 02 лютого 2011 року № 37, ДСТУ ГОСТ
2009 «ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности к рабочим местам», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 22 грудня 2008 року № 495, ГОСТ 12.2.064-81 «ССБТ. Органы управления производственным оборудованием. Общие требования безопасности», затвердженого постановою Державного комітету СРСР по стандартах від 11 листопада 1981 року № 4884, ГОСТ
91, ГОСТ 12.1.010-76 «ССБТ. Взрывобезопасность. Общие требования», затвердженого постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 28 червня 1976 року № 1581, та цих Правил.
Пускові пристрої основних машин, механізмів і апаратів мають бути зблоковані із запобіжними огороджувальними конструкціями таким чином, щоб було унеможливлено запускання їх у роботу зі знятими запобіжними огороджувальними конструкціями.
Пуансони і матриці пресів, нагрівальні пояси роторних ліній, матеріальні циліндри термопластавтоматів, головки екструдерів тощо повинні мати надійну теплоізоляцію зовнішніх поверхонь, щоб температура їх поверхонь не перевищувала 45 °С, або запобіжні пристосування для уникнення прямого контакту людини з гарячими поверхнями, якщо обладнання не дозволяє використовувати теплоізоляцію.
При звільненні обладнання (термопластавтоматів, екструдерів або іншого) від гарячих полімерних матеріалів (під час аварії, виходу браку, зупинці машин тощо) скидання матеріалу повинно здійснюватися в спеціально призначені для цього пересувні ємності з кришками і вивозитися з цеху в спеціально встановлене місце.
Місця можливих викидів розплавленого матеріалу пластмас (зона сопла термопластавтоматів, головки екструдерів тощо) повинні бути обладнані захисними екранами.
Запобіжні клапани, які встановлено на апарати, що працюють під тиском, мають відповідати вимогам ДСТУ ГОСТ 12.2.085:2007 «Посудини, що працюють під тиском. Клапани запобіжні. Вимоги щодо безпеки», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 17 жовтня 2007 року № 267.
Система очищення прес-форм після знімання готових виробів на всіх видах обладнання, що використовується, повинна виключати потрапляння газоподібних продуктів і пилу в робоче приміщення.
При обробці виробів з пластмас у камерах машин (при нагріванні, промивці, обробці виробів тощо) перебування працівників усередині камер не допускається.
Електричні установки та електричні мережі необхідно улаштовувати, утримувати, експлуатувати і обслуговувати відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.01-97, НПАОП 40.1-1.21-98, Державних санітарних норм і правил при роботі з джерелами електромагнітних полів, затверджених Міністерством охорони здоров'я України від 18 грудня 2002 року № 476, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 13 березня 2003 року за № 203/7524 (далі - ДСанПіН 3.3.6.096-2002).
Роботодавець повинен забезпечувати працівників під час виконання робіт у технологічних процесах на об’єктах з переробки пластичних мас, пов’язаних з обслуговуванням електроустановок, засобами електрозахисту від ураження електричним струмом та від впливу електричного поля.
Перелік засобів електрозахисту, вимоги до них, обсяги і норми випробувань, порядок застосування, зберігання їх, а також норми комплектування повинні відповідати Правилам експлуатації електрозахисних засобів, затвердженим наказом Мінпраці України від 05 червня 2001 року № 253.
Усе електрообладнання (корпуси електричних машин, апаратів, світильників, розподільних пристроїв, металеві корпуси пересувних та переносних електроприймачів) повинно мати надійне захисне заземлення або/та занулення відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.01-97, НПАОП 40.1-1.21-98 та ГОСТ 12.1.030-81 «ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление, зануление», затверджених постановою Державного комітету СРСР по стандартах від 15 травня 1981 року № 2404.
Виробниче обладнання з електричним приводом повинно мати засоби (пристрої) захисту від ураження електричним струмом (зокрема у випадках помилкової дії працівників, які обслуговують обладнання) згідно з вимогами ДСТУ 7237:2011 «Система стандартів безпеки праці. Електробезпека. Загальні вимоги та номенклатура видів захисту», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 02 лютого 2011 року № 37.
На приводах комунікаційних апаратів мають бути чітко зазначені положення «Включено» та «Відключено» відповідно до технологічної схеми розташування та взаємозв'язку технологічного обладнання і трубопроводів.
Робоче місце не повинно бути захаращене сторонніми предметами, готовою продукцією та відходами виробництва.
Вимоги до безпеки персоналу під час виробничого процесу та застосування засобів захисту
Сторонні особи можуть допускатися до виробничих приміщень та робочих місць тільки в супроводі інженерно-технічних працівників підприємства.
Для захисту працюючих від дії небезпечних та шкідливих виробничих факторів необхідно використовувати засоби колективного захисту відповідно до вимог ДСТУ 7238:2011 «ССБП. Засоби колективного захисту працюючих. Загальні вимоги та класифікація», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 02 лютого 2011 року № 37.
Обладнання, робота якого створює підвищений рівень шуму, повинно бути розміщене в окремих приміщеннях з виключенням можливості акустичного зв'язку між приміщеннями, або ці приміщення повинні оснащуватись огороджувальними та звукопоглинальними пристроями (обличкувальні, штучні звукопоглиначі), глушниками аеродинамічного шуму. Саме обладнання повинно мати звукоізолювальні пристрої (кожухи, екрани, кабіни).
Обладнання, під час роботи якого виникає підвищений рівень вібрації, повинно оснащуватись віброізолювальними, віброгасильними, вібропоглинальними або огороджувальними пристроями.
Для захисту від підвищеної запиленості та загазованості, а також нормалізації повітряного середовища виробничих приміщень і робочих місць необхідно застосовувати вентиляційні системи, які забезпечують рівномірну температуру та стан повітряного середовища.
Для уникнення дії шуму та вібрації, механічної дії, уражень електричним струмом та підвищених температур поверхонь устаткування, матеріалів,
підвищеної запиленості та загазованості, а також відхилень від
нормальних параметрів повітряного середовища виробничих приміщень і робочих місць також можуть застосовуватися пристрої дистанційного керування обладнанням та технологічним процесом.
Працівники, зайняті на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, а також роботах, пов’язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, повинні забезпечуватися спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Держгірпромнагляду України від 24 березня 2008 року № 53, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2008 року за № 446/15137 (далі - НПАОП 0.00-4.01-08).
Засоби індивідуального захисту мають відповідати вимогам Технічного регламенту засобів індивідуального захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 року № 761, ДСТУ 7239:2011 «ССБП. Засоби індивідуального захисту. Загальні вимоги та класифікація», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 02 лютого 2011 року № 37, ГОСТ 12.4.103-83 «ССБТ. Одежда специальная защитная, средства индивидуальной защиты ног и рук. Классификация», затвердженого постановою Державного комітету СРСР по стандартах від 17 грудня 1983 року № 6082, ГОСТ 12.4.013-85 «ССБТ. Очки защитные. Общие технические условия», затвердженого постановою Державного комітету СРСР по стандартах від 13 травня 1985 року № 1336, інших чинних нормативних документів на відповідний вид виробів і бути придатними за розмірами.