Розбирання порохових зарядів
Витягати кришки з гільз порохових зарядів необхідно за тасьму. Допускається під час вилучення кришок застосовувати важільні пристосування або стиснене повітря. При цьому тиск повітря повинен бути не більше ніж 0,3 МПа (3 кгс/см ). Під час використання важільних пристосувань або стисненого повітря операцію необхідно проводити за захисним екраном. Перед вилученням кришки гільза повинна бути надійно закріплена.
Обтюрувальну систему, уповільнювачі та полум’ягасники необхідно вилучати з гільзи за допомогою інструмента й пристосувань з кольорового металу.
Порохові заряди в картузах або пучках необхідно витягати з гільзи, перевертаючи її над столом догори дном.
Якщо порохові заряди в картузах не витягаються, необхідно поставити гільзу відкритою стороною вверх, потім розрізати верх картуза, перевернути гільзу й висипати порох у лоток, після чого вийняти картуз з гільзи.
Центральні картонні трубки з пороховими стовпчиками необхідно обережно витрусити з гнізд гільзи. У разі тугої посадки картонні трубки дозволяється виштовхувати їх з гільзи дерев'яним інструментом.
Користуватися металевим інструментом з некольорового металу й завдавати удари по гільзі під час розбирання порохових зарядів не дозволяється.
Витягати з картонних трубок порохові стовпчики треба легким постукуванням трубки об стіл, покритий електропровідною гумою. Картонні трубки з пороховими стовпчиками, які сидять туго, необхідно знищувати спалюванням.
Випресовування запальних трубок
Допускається випресовування запальних трубок з порожньої гільзи.
Випресовування запальних трубок необхідно вести за захисним екраном.
Гільзи із запальними трубками, які не витягаються або погнулися під час випресовування, необхідно утилізувати методом спалювання.
Розбирання касетних боєприпасів
Розбирання касетних боєприпасів і розбирання вкладних елементів касетних боєприпасів повинно виконуватися в різних спорудах.
У приміщенні розбирання вкладних елементів зі зривниками незапо- біжного типу, з одним ступенем запобігання із самоліквідатором, повинен бути ло- калізатор для знищення зривників у разі їх зведення або вкладних елементів.
Під час розбирання касетних боєприпасів або вкладних елементів на конвеєрі останні повинні бути оснащені блокувальними пристроями, які виключають попадання виробу в устаткування поза припустимою технологічною зоною. Не дозволяється виконувати роботи, не передбачені технологічним процесом.
Розбирання касетних боєприпасів різних конструкцій і модифікацій повинно виконуватися в різних приміщеннях.
Вигвинчені зривники повинні поміщатися в дерев'яну тару й передаватися на знищення в установленому порядку.
Вилучення вибухової речовини (ВР)
ВР дозволяється вилучати такими методами: утилізації боєприпасів кріогенним методом;
розрізування корпуса з вибуховою речовиною на частини з наступним вилученням ВР;
виплавки шляхом зовнішнього обігрівання корпусу боєприпасів з ВР водою, парою або іншими теплоносіями;
випалювання ВР з корпусу боєприпасів; висвердлювання ВР з корпусу боєприпасів; виплавки з корпусу ВР з використанням індукційного нагрівання; вимивання ВР струменем води під тиском дією безпосередньо на поверхню ВВ;
вимивання гарячими рідинами (розплавленим тротилом тощо); вимивання пароводяною сумішшю за безпосереднього її впливу на поверхню ВВ.
Виплавка ВР з корпусів боєприпасів
Під час вилучення ВР (тротилу, змішаної литої сполуки, шашки, блоків шашок), уставлених у корпуси боєприпасів на парафіно- церезиновій мастиці, вилучення її з корпусів боєприпасів проводиться методом зовнішнього обігріву корпусу боєприпасів водою, парою або іншими теплоносіями.
Вилучення ВР можна виконувати в установках виплавки (термостатах), які повинні бути теплоізольованими й герметичними.
Вид теплоносія і його робочі й граничні параметри (температура, тиск тощо) повинні визначатися розробником технологічного процесу й зазначені в технологічній документації, погодженій у встановленому порядку.
Установка і фіксація снарядів у камері виплавки повинні забезпечувати їх надійне кріплення, що виключає падіння й зіткнення.
Завантаження й вивантаження боєприпасів у камеру й назад повинні бути максимально механізовані. Дозволяється проводити дану роботу вручну, якщо маса боєприпасів не перевищує 20 кг.
Роботи з виплавляння литих сполук потрібно виконувати дистанційно, крім виплавляння зовнішнім обігріванням тротиловмісного ВР із завантажуванням до 80 кг.
Не дозволяється використовувати виробничі приміщення, у яких виплавляються заряди, які містять тротил або змішану литу сполуку, для зберігання вибухопожежонебезпечної продукції або для проведення інших робіт з виплавки боєприпасів.
У виробничих приміщеннях, у яких виплавляються заряди боєприпасів, що містять тротил, дозволяється виконувати операції з розпаковування боєприпасів, огляду боєприпасів на безпеку в обігу, вилучення боєприпасів з тари, розбирання, зберігання перехідного запасу підготовлених до виплавки боєприпасів, пропарювання корпусів після виплавки..
Виплавка гексоген- і октогеновмісного литого складу повинні виконуватися дистанційно.
2.13.1.10 Під час вилучення шашок і блоків шашок з гексоген-, і окто- геновмісних ВВ, що містяться у корпусах, стаканах, втулках на парафіно- церезиновій мастиці, допускається виконувати технологічні операції в присутності працівників.
Вимивання ВР з корпусів боєприпасів
Видаляють ВР методами вимивання пароводяною сумішшю, гарячими рідинами, струменем води високого тиску в кабіні, дистанційно.
Вода й рідини, які застосовуються для вимивання ВР, повинні перебувати в замкнутому циклі, і їх потрібно очищати від ВР.
Під час технологічного процесу вимивання потрібно контролювати робочі граничнодопустимі параметри: тиск, швидкість обертання виробу, переміщення соплової головки, відстань від соплової головки до зрізу ВР, температуру тощо.
Для вимивання ВР повинні використовуватись рідини, що не містять домішок, які під час вимивання можуть впливати на ВР.
Знімати бронебійний наконечник (сердечник) і привідний пас необхідно після вилучення заряду ВР і візуальної перевірки корпуса снаряда на відсутність ВР. Зазначені дії проводяться в окремому приміщенні, де не можна проводити роботи з вибухо-, і пожежонебезпечними речовинами й виробами, а також не можна розміщувати зазначені речовини й вироби у виробничих приміщеннях, де ведеться утилізація боєприпасів.
Розрізування корпусів із зарядами ВР
Розрізати корпус із зарядом ВР на частини (фрагментація) необхідно на механічних верстатах (фрезою, пилкою) або струменем води високого тиску на верстатах гідрорізання, дистанційно.
Фреза повинна бути правильно встановлена й відцентрована. Правильність установки й центрування фрези потрібно перевіряти перед початком роботи й не менше двох разів за зміну. Під час установки на верстат корпуса із зарядом ВР для різання, а також під час зняття його з верстата необхідно уникати доторкання корпуса боєприпасів до фрези, удару по фрезі.
Розрізати металеві частини корпуса снаряда (без передачі механічного зусилля на заряд ВР) дозволено тільки в окремому приміщенні, у якому не ведуться інші роботи.
Під час розрізання корпуса боєприпасів із зарядом ВР на механічному верстаті його в місці різання необхідно охолоджувати рідиною.
Висвердлювання та випресовування ВР з корпусів
боєприпасів
Видаляти ВР з корпусів снарядів методом висвердлювання та випресовування з корпусів і елементів корпусів снарядів потрібно тільки в кабіні або дистанційно на спеціальних верстатах.
Установку для висвердлювання потрібно обладнати обмежувачами ходу свердла на задану глибину висвердлювання.
Перед початком роботи свердло необхідно правильно встановити й відцентрувати. Правильність установки й центрування свердла потрібно перевіряти не менше двох разів за зміну. Не допускаються удари по свердлу або боєприпасу під час закріплення їх або зняття з установки.
Випресовування ВР з корпусів снарядів потрібно проводити на установці випресовування, з використанням спеціальних пристосувань і оснащення, дистанційно.
У кабіні, у якій висвердлюють або випресовують ВР, не повинно бути вибухових і пожежонебезпечних речовин, а також інших боєприпасів.
Випалювання ВР з корпусів боєприпасів малого калібру (30
мм уключно)
Випалювання ВР з корпусів боєприпасів малого калібру повинне виконуватися в бронепечі.
У бронепечі випалюють порох і ВР із зарядів стрілецької зброї, боєприпаси малого калібру та інші дрібні боєприпаси, а також вибухо- пожежонебезпечні елементи боєприпасів, засоби для вибухів й запалювання (гранати, зривники, перехідні втулки, капсульні втулки, дистанційні трубки тощо).
Завантажувати зазначені боєприпаси і їхні елементи в броне- піч необхідно дистанційно через шлюзовий затвор. Робоче місце в зоні шлюзового затвора повинно бути захищене екраном. Кількість боєприпасів, які завантажуються в бронепіч, не повинно перевищувати розрахункової кількості, обумовленої міцністю бронепечі, з урахуванням можливої детонації боєприпасів або їх елементів.
Після випалювання пороху й ВР корпуси боєприпасів перевіряють на відсутність залишків продукту зовнішнім оглядом.
У разі випалювання боєприпасів, які містять токсичні сполуки ртуті, свинцю тощо, огляд корпусів після випалювання, очищення й дезактивації попелу потрібно проводити з урахуванням санітарно - гігієнічних норм для робіт з даними токсичними речовинами або сполукою.
Бронепіч повинна бути встановлена на фундамент й обладнана системою очищення газоподібних продуктів згоряння перед викидом їх в атмосферу. Контроль за станом забруднення атмосферного повітря в зоні викидів газоподібних продуктів здійснюється згідно з нормативно-технічними документами.
Випалювання ВР з корпусів боєприпасів калібру більше ніж
30 мм
Випалюють ВР з корпусів снарядів за відсутності в них зривника.
Випалювання ВР з корпусів снарядів дозволяється за допомогою електричного пристосування для підпалювання, що вставляють у відкритий отвір корпуса снаряда, або за допомогою порохової доріжки, що підходить до відкритого отвору корпуса снаряда.
Випалюють ВР з корпусу снаряда на спеціальному відкритому майданчику за швидкості вітру не більше ніж 12 м/с.
Випалювати ВР з корпусів снарядів за допомогою порохової доріжки дозволяється двома паралельними рядами (закладками). У кожному ряду повинно бути 5 корпусів. Корпуси снарядів повинні бути розташовані відкритим боком проти один одного. Кількість закладок не повинна перевищувати п'яти. Відстань між закладками повинна бути не менше ніж 5 м. Маса ВР в одній закладці не повинна перевищувати 60 кг.
Порохова доріжка повинна мати ширину не менш ніж 10 см і висоту не менш ніж 3 см. Довжина порохової доріжки від місця запалювання до закладки повинна бути не менше ніж 40 м.
Підпалювати порохову доріжку необхідно за допомогою джгута з конопляного або лляного волокна, який тліє, розміщеного на кінці металевого прута завдовжки не менше ніж 70 см. Довжина намотування джгута з клоччя повинна бути не менше ніж 5 см.
Підпалювання порохової доріжки дозволяється за допомогою вогнепровідного шнура.
Після випалювання ВР з корпусів снарядів проводять перевірку на відсутність ВР спеціальним щупом або зовнішнім оглядом, після чого наносять на корпус снаряда спеціальну позначку про проведений первинний контроль.
Утилізація боєприпасів методом підриву
Утилізація боєприпасів методом підриву здійснюється елект- ропідривачем. Для електропідривання використовують спеціальні підривні заряди (шашки або пакети ВР), електродетонатори миттєвої й уповільненої дії.
У всіх електродетонаторів перед застосуванням потрібно перевірити зовнішній вигляд і цілісність їх ланцюга. Проводи електродетонаторів після перевірки повинні бути замкнені накоротко і в такому стані перебувати весь час до моменту приєднання їх до підривної електролінії.
Схему підривної електролінії з необхідними її характеристиками й вказівками щодо застосування електродетонаторів необхідно додавати до кожної серії підриву.
Під час електропідривання застосовують вибухові машинки, вибухові стаціонарні пристрої, які дозволено застосовувати.
Під час утилізації боєприпасів дрібного калібру й елементів боєприпасів можна підривати їх серіями (групами).
Відстань між групами боєприпасів повинна бути такою, щоб під час вибуху не було поширення детонації від однієї групи до іншої.
У разі групового підриву боєприпасів дрібного калібру їх потрібно класти в траншеї щільно один до одного, але не більше ніж у три ряди.
У разі одночасного підриву снарядів і авіабомб осколкової й фугасної дії необхідно боєприпаси осколкової дії класти в нижній ряд, а фугасної - зверху.
Під час підриву небезпечна зона розлітання осколків, поширення повітряно-ударної хвилі та сейсмічної дії не повинна перевищувати фактичної межі припустимої небезпечної зони площадки для утилізації боєприпасів.
Знищення капсулів-детонаторів проводиться в басейні з водою або підриванням на площадці за умов, що унеможливлюють їхнє розкидання.
Підривати реактивні снаряди в зібраному вигляді не дозволяється.
За необхідності підриву реактивного снаряда головну частину потрібно відокремити від реактивної частини та знищити окремо. Пороховий заряд реактивної частини знищують спалюванням.
Площадки, де проводять утилізацію боєприпасів (випалюванням і підривом), повинні бути обнесені по периметру земляним валом заввишки не менше ніж 5,0 м.
Площадки, де проводять утилізацію боєприпасів малого калібру, засобів підривання й засобів запалювання методом підриву, додатково слід обладнати захисними пристроями у вигляді траншей, бронещитів тощо.
У разі утилізації боєприпасів методом підриву та випалювання боєприпаси й елементи боєприпасів потрібно залишати в приямку глибиною не менше ніж 0,7 м і розмірами не менше ніж 2,0-4,0 м.
Вхід до площадки, де проводять утилізацію боєприпасів методом підриву, дозволяється не раніше ніж через 20 хвилин після останнього підриву (вибуху).
Вимоги до технічної та технологічної документації
Для проведення робіт з утилізації боєприпасів і їх елементів на кожному підприємстві повинна бути розроблена й затверджена технічна й технологічна документація. Стандарти, технічні умови та інші документи на засоби праці і технологічні процеси з утилізації звичайних видів боєприпасів повинні включати вимоги щодо охорони праці і погоджуватися з органами державного нагляду за охороною праці.
Порядок уведення в дію технічної й технологічної документації визначається наказом по підприємству, об'єднанню.
Для кожної будівлі, для кожного об'єкта, площадки, де ведеться утилізація боєприпасів і їх елементів, повинен бути комплект затвердженої технічної й технологічної документації, у тому числі:
проектна документація, креслення, паспорти; технологічна документація;
розрахункові норми навантаження й технологічне планування, схеми стропування, контролю і змащення устаткування, заземлення;
нормативно-технічна документація, що визначає вимоги до організації ведення технологічного процесу;
технологічний регламент, програма для ведення робіт з утилізації боєприпасів і їх елементів, маршрутно-технологічні карти, журнали для реєстрації параметрів технологічного процесу, інструкція з охорони праці, інструкції з експлуатації устаткування, механізмів, інструментів і пристосувань, інструкція з пожежної безпеки;
журнали завдань, генеральних прибирань, чищення, мийки вентиляційних систем, приймання й передання зміни, порушень технологічного процесу, реєстрації інструктажів з питань охорони праці, протоколи перевірки заземлення;
план локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій.
На кожний вид боєприпасів і його елементів повинна бути розроблена програма або технологічний регламент , який визначає порядок і методи виконання операцій, що забезпечують безпечне ведення робіт з утилізації.
Перед проведенням дослідних робіт у приміщенні повинні бути повністю припинені роботи, приміщення повинне бути звільнене від вогне - і вибухонебезпечної продукції. Повинен бути складений акт про очищення, огляд приміщення.
Для ведення технологічного процесу з утилізації боєприпасів і їх елементів повинен бути розроблений і затверджений технологічний регламент , який містить такі розділи:
перелік документів, на підставі яких складено технологічний регламент; характеристику речовин, які одержують з вихідного й допоміжного матеріалів, із зазначенням їхньої токсичності й впливу на організм людини; схему й опис технологічного процесу;
послідовність виконання операцій із зазначенням параметрів, засобів контролю ведення технологічного процесу; порядок допуску сировини, матеріалів у виробництво;
можливі відхилення ведення технологічного процесу; види браку й способи їх усунення;
порядок утилізації відходів виробництва та викидів в атмосферу; правила пожежної безпеки та охорони праці; заходи щодо ліквідації аварійних ситуацій.
Технологічний регламент розробляється й затверджується підприємством, об'єднанням, у підпорядкуванні якого перебуває об'єкт утилізації.
Нормативні навантаження для виробничих будівель і споруд, випробувальних стендів і площадок, робочих місць, проміжних погрібців, складів, площадок для знищення відходів, площадок для зберігання або навантаження (розвантаження) боєприпасів і їх елементів, передбачені проектами, повинні бути мінімальними, виходячи з вимог технологічного процесу.
Надруковані розрахункові нормативні навантаження повинні бути підписані і затверджені керівником підприємства.
Затверджені норми навантаження із зазначенням маси продуктів і числа ємностей, ящиків, мішків, виробів повинні бути вивішені на кожному приміщенні й біля кожного робочого місця, де можуть накопичуватися боєприпаси і їх елементи, утилізований продукт. Норми навантаження повинні бути написані (продубльовані) фарбою на стінах приміщення біля робочих місць.
У разі зміни існуючого або освоєння нового технологічного процесу утилізації боєприпасів і їх елементів норми навантаження повинні бути розраховані знову й після затвердження вивішені на робочі місця замість колишніх.
Технологічний план розробляється й оформляються для всіх виробничих приміщень, споруд, площадок і місць зберігання боєприпасів і їх елементів.
Під час складання технологічного плану повинні бути зазначені: будівельні елементи (стіни, колони, перегородки, двері й віконні прорізи,
ворота, тамбури, сходи тощо);
розташування робочих місць, при цьому кожне робоче місце повинне позначатися певними позначками. Якщо кілька робочих місць обслуговуються одним працівником, то на плануванні робиться відповідна відмітка;
розташування технологічного й допоміжного устаткування, підіймальних транспортних пристроїв (із зазначенням вантажопідйомності);
місця розташування захисних пристроїв (щитів, екранів, мікрокабін тощо, місця зберігання відходів, ізолятора браку, місця міжопераційного зберігання вогне- і вибухонебезпечної продукції, легкозаймистих речовин ( ЛЗР) і горючих речовин (ГР);
проходи, проїзди, шляхи евакуації працівників у разі аварійної ситуації; місця розташування засобів пожежогасіння й ручного пуску установок (систем) пожежогасіння;
Умови, за якими можливі розбирання й утилізація декількох видів боєприпасів і їх елементів за одним технологічним планом, повинні бути зроблені на полях креслення технологічного плану.
Розроблений технологічний план повинен бути підписаний та затверджений керівником підприємства.
У разі зміни існуючого або освоєння нового технологічного процесу утилізації боєприпасів і їх елементів технологічний план повинен бути переглянутий.
Технологічний план (загальний або копія) вивішується у всіх виробничих і складських приміщеннях, за винятком майстерень з безперервним технологічним процесом (майстерня нітрації, очищення бризантних ВВ), де відсутні місця завантаження, вивантаження й зберігання продукції.
На проведення дослідних і дослідно-серійних виробництв утилізації боєприпасів повинна розроблятися технічна й технологічна документація.
Усі зміни технологічного процесу утилізації повинні в обов'язковому порядку бути внесені в технічну й технологічну документацію.
Операції технологічного процесу утилізації боєприпасів і їх елементів повинні бути чітко викладені в технологічному регламенті.
Розробка, затвердження, перегляд і зберігання інструкцій з охорони праці повинні відповідати вимогам Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 29.01.98 № 9, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.04.98 за № 226/2666 (НПАОП 0.00-4.15-98).
Вимоги до інструменту, пристосувань, столів,