Приготування комбінованих кормів і кормосумішей
4.1.58. Керування операціями приготування комбікормів — подрібненням, сушінням, екструдуванням, тепловою та хімічною обробкою, дозуванням, змішуванням, гранулюванням (брикетуванням) повинно бути дистанційним, із загального пульта керування. Під час проведення технічного обслуговування й ремонту необхідно передбачити можливість переходу на місцеве керування окремими агрегатами.
4.1.59. Обладнання й механізми, робота яких супроводжується виробничим шумом і вібрацією, що перевищують допустимі санітарні норми, потрібно забезпечувати ізолюючими пристроями, встановлювати на віброізолюючій основі або в ізольованих приміщеннях.
4.1.60. При переробці кормів із виділенням пилу необхідно передбачити герметизацію усіх місць і джерел пилоутворення та їхню аспірацію. Аспіраційні установки повинні вмикатися за 0,5 хвилини до включення технологічних ліній і вимикатися через 3 хвилини після зупинки ліній.
4.1.61. Зерно та інші компоненти кормів перед переробкою повинні очищатися від металевих та інших домішок.
4.1.62. Рідкі компоненти комбікормів повинні вноситися за допомогою шлюзових затворів або дозаторів, що запобігають їх розбризкуванню.
4.1.63. Робота з компонентами, які мають різкий неприємний запах (білкові, мінеральні, лікарські домішки), повинна проводитися при працюючій системі аспірації або місцевій вентиляції.
4.1.64. З метою зменшення пилоутворення при вільному падінні сухих кормів із напрямних жолобів або транспортерних стрічок необхідно використовувати спускні рукави, фартухи тощо.
4.2. Навантаження, транспортування та роздавання кормів.
4.2.1. Шд час зберігання, навантаження і транспортування кормів не можна допускати попадання в них сторонніх предметів, які можуть викликати поломку обладнання, створити аварійні й травмонебезпечні ситуації.
4.2.2. Під час завантаження сипучих кормів працівникам не дозволяється знаходитися в кузові транспортного засобу.
4.2.3. При розміщенні вантажопідйомних машин і механізмів на вантажно-розвантажувальних майданчиках необхідно залишати вільні проходи завширшки не менше 0,8 м для працівників, а для проїзду транспортних засобів — не менше 3,5 м.
4.2.4. При застосуванні навантажувачів усі дії працюючих повинні узгоджуватись із машиністом навантажувача.
4.2.5. Місця під'їзду транспортних засобів до вантажно-розвантажувальних механізмів, приймальних бункерів тощо необхідно обладнувати відбійними брусами.
4.2.6. Трактор із начіпним навантажувачем, для підвищення поздовжньої стійкості, необхідно укомплектовувати бульдозерною навіскою. Не допускається робота трактора з начіпним знаряддям на схилах понад 8° (16 %). В зоні дії навантажувачів, фуражирів тощо не допускається перебування сторонніх осіб, а також перебування працівників під вантажем і стрілою.
4.2.7. Розробку скирт, буртів, траншей та інших складів кормів висотою понад 2 м необхідно проводити вертикальними шарами, починаючи з верхньої частини і з краю, виключаючи при цьому можливість зсуву або обвалу частини скирти, бурта, траншеї тощо. Після вжиття необхідних заходів безпеки козирки, що утворилися, навіси корму в скиртах, буртах і траншеях потрібно обвалити.
4.2.8. Транспортні засоби, поставлені під навантаження (розвантаження), повинні бути загальмовані та вжиті додаткові заходи, що перешкоджають їх самовільному рухові.
4.2.9. Перед початком транспортування соломи і сіна з полів та луків на кормовий двір необхідно привести у справний стан дороги, переїзди, греблі та насипи, а на небезпечних ділянках встановити відповідні дорожні знаки.
4.2.10. При виконанні транспортних робіт колісними тракторами потрібно передні і задні колеса встановити на максимальну ширину колії. Під час ожеледиці і у важкопрохідних місцях дороги на ведучі колеса надіти ланцюги проти ковзання.
4.2.11. Для піднімання на транспортний засіб, завантажений соломою або сіном, чи для спускання з нього, працівників належить забезпечити мотузяними або приставними драбинами та організувати їх страхування.
4.2.12. Ремонт і технічне обслуговування стаціонарних кормороздавачів необхідно проводити при вимкненому рубильнику і знятих запобіжниках електричного щита. На щит потрібно вивісити плакат з написом "Не вмикати! Працюють люди".
4.2.13. Для роз'єднання і з'єднання тягових ланцюгів необ-хідно мати пристрої, які виключають зривання і викидання інструменту під час ремонту.
4.2.14. На мобільних кормороздавачах слід поновлювати написи і знаки, передбачені заводом-виготовлювачем.
4.2.15. Біля робочих органів кормороздавачів мають бути нанесені написи, що забороняють очищення, технічне обслуговування й ремонт при працюючому двигуні трактора.
4.2.16. Після монтажу або ремонту підвісна дорога випробовується на дію статичних і динамічних навантажень відповідно до вимог експлуатаційної документації.
4.2.17. Переміщення вагонетки необхідно здійснювати тільки штовханням її від себе, при цьому перебування людей на шляху руху вагонетки не дозволяється. Забороняється їзда людей на вагонетці. Під час розвантажування вагонетки з кузовом, що перевертається, працівник має бути в торці кузова, а його руки не повинні потрапити у зону між рухомими та нерухомими частинами.
4.2.18. На вагонетці роблять напис про допустиму вантажопідйомність. Не допускається перевантаження вагонетки.
4.2.19. Забороняється експлуатація підвісної дороги зі зношеними підвісками, кріпленнями, зварними котками, підіймачами, запірними пристроями кузова й підіймача, а також погнутими рейками й розходженням їх у місцях стиків.
4.3. Електропостачання та електротехнічні улаштування
4.3.1. Електробезпека на підприємствах по виробництву й переробці продукції тваринництва повинна відповідати вимогам ПУЕ, ДНАОП 0,00-1.21-98 та ГОСТ 12.2.007.0.
4.3.2. У тваринницьких приміщеннях повинна застосовуватися освітлювальна арматура закритого виконання на ізольованій основі.
4.3.3. Не дозволяється приєднувати електроогорожу до джерела живлення, що має напругу вищу, ніж зазначена в експлуатаційній документації.
Згідно з експлуатаційною документацією електроогорожу, яка живиться від акумуляторних батарей, не дозволяється приєднувати до електричної мережі, призначеної для освітлення.
4.3.4. Відкривати електропульсатор будь-якого типу і проводити внутрішній огляд можна тільки після від'єднання його від джерела живлення електроенергією. Вмикати електропульсатор дозволяється лише після приєднання його до проводу електроогорожі.
4.3.5. Технічний огляд електроогорожі та її ремонт можна здійснювати тільки після відключення напруги. Працювати без запобіжних пристроїв не дозволяється.
4.3.6. Під дротом електроогорожї необхідно періодично скошувати траву, попередньо вимкнувши напругу.
4.3.7. Дріт електроогорожі не повинен торкатися до металевих предметів, що не входять до складу огорожі.
4.3.8. Електроогорожї повинні розміщуватися на відстані не менше 1 м від проїжджих доріг.
4.3.9. На проводах електроогорожі в добре видимих місцях мають бути укріплені постійні попереджувальні щитки з написом: "Обережно, електроогорожа!". Аналогічні щитки повинні бути поблизу доріг інтервалом 200м.
4.3.10. Біля електроогорожі не дозволяється організовувати місця відпочинку працюючих або виконувати будь-які роботи, не пов'язані з обслуговуванням установки. Пішохідні доріжки, що проходять коло огорожі, слід перекрити, а місце проходу в середину огорожі — чітко позначити покажчиком.
4.3.11. Вбзвека виробничих процесів при обігріві молодняку сільськогосподарських тварин і птиці джерелами інфрачервоного випромінювання повинна забезпечуватись дотриманням вимог ГОСТ 12.1.004.
4.3.12. В процесі обігріву молодняку джерелами їнфрачервоного випромінювання можливі дії таких небезпечних і шкідливих факторів:
—підвищений рівень інфрачервоної радіації;
— небезпечний рівень струму в електричній мережі;
— підвищена температура поверхні матеріалів.
4.3.13. Монтаж інфрачервоних опромінювачів повинен проводитись згідно з вимогами ПУЕ.
4.3.14. Перед введенням в експлуатацію інфрачервоних опромінювачів електрообладнання повинно пройти випробування у присутності представника пожежної охорони підприємства й особи, відповідальної за безпеку експлуатації опромінювачів.
4.3.15. Тваринницькі приміщення, в яких експлуатуються інфрачервоні опромінювачі, відносяться до приміщень із підвищеною загрозою ураження електричним струмом.
4.3.16. Усі опромінювані з інфрачервоними джерелами повинні експлуатуватись із захисною сіткою з висотою підвіски на відстані по вертикалі від вікна випромінювання до поверхні легкозаймистих матеріалів (соломи, дерева, пластмаси тощо) не менше 1 м і по горизонталі — не менше 1 м.
4.3.17. Ультрафіолетові та інфрачервоні опромінювані і установки стаціонарного і пересувного типів необхідно встановлювати і експлуатувати згідно з експлуатаційною документацією.
4.3.18. Технічне обслуговування, ремонт, очищення опромінювачів і випромінювальних установок та зміну висоти підвісу опромінювачів потрібно проводити тільки після їх повного відключення від електромережі і охолодження.
4.3.19. На кожному об'єкті, обладнаному випромінювальними установками, повинна бути експлуатаційна документація, інструкції з безпеки праці, по наданню першої допомоги при ураженні електричним струмом, а також захисні окуляри із світлофільтрами відповідно до вимог ГОСТ 12.4.013Е або щитки згідно з ГОСТ 12.4.023.
4.3.20. Не дозволяється використовувати опромінювальні установки з відкритими струмопровідними частинами.
4.3.21. Штепсельні розетки для включення опромінюваль-ної установки у мережу повинні мати третій заземлювальний контакт. При відсутності таких розеток необхідно застосовувати апарати захисного відключення. В запилених і вологих приміщеннях (вологість понад 90 %, запиленість 800 мг/м 3) потрібно влаш-товувати герметичні штепсельні розетки зі спеціальним гніздом для приєднання до захисного нульового проводу та ручками з діелектричного матеріалу.
4.3.22. Обслуговування опромінювальних та іонізуючих установок повинен здійснювати електромонтер з кваліфікаційною групою по електробезпеці не нижче Ш.
4.3.23. Вмикання і вимикання установок дозволяється доручати персоналу, обслуговуючому тварин, з І групою електробезпеки.
4.3.24. Опромінювання обслуговуючого персоналу не повинно перевищувати рівень згідно з ГОСТ 12.1.005 для інфрачервоного та ДНАОП 0.03-3.17-88 (СН № 4557-88) — для ультрафіолетового випромінювання.
4.3.25. Для захисту від надмірного ультрафіолетового випромінювання застосовують захисні екрани: хімічні (хімічні речовини, креми, що поглинають випромінювання) і фізичні (перешкоди, що випромінюють, поглинають або розсіюють промені).Очі слід захищати окулярами із захисним склом. Повний захист від ультрафіолетового випромінювання усіх хвиль забезпечує флінтглас (скло, що вміщує окис свинцю) товщиною 2 мм.
4.3.26. Підлога з електрообігрівом в тваринницьких приміщеннях повинна виконуватись згідно з проектною документацією, розробленою спеціалізованим інститутом, та відповідати вимогам ПУЕ та ДНАОП 0.00-1.21-98.
4.4. Ветеринарне обслуговування тварин
Загальні вимоги
4.4.1. Безпека проведення ветеринарно-санітарних заходів у тваринництві повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.3.002, ГОСТ 12.1.008 і цих Правил.
4.4.2. Препарати для лікувальних, профілактичних, діагностичних і санітарних заходів слід застосовувати тільки при наявності етикеток та супровідних документів, що посвідчують їх найменування, якість, вагу і термін використання.
4.4.3. Під час проведення ветеринарно-санітарних заходів не допускається присутність сторонніх осіб.
4.4.4. Для заспокоєння, знерухомлення тварин з метою забезпечення безпеки працівників необхідно застосовувати (залежно від показань) нейроплегічні, аналгезивні, міорелаксивні препарати відповідно до вказівок щодо їх застосування.
4.4.5. Відповідальною особою за проведення ветеринарно-санітарних заходів є головний (старший) ветеринарний лікар. Він організовує навчання ветеринарних працівників з безпеки праці, дотримання режиму праці і відпочинку при ветеринарному обслуговуванні, забезпечує інструкціями з безпечного виконання робіт, справними технічними і фіксаційними засобами.
4.4.6. Працівники, які мають незначні рани, садна або захворювання шкіри, допускаються до роботи з дозволу медичного працівника, за умови використання ними захисних засобів.
4.4.7. Дезінфікуючі засоби, отрутохімікати, луги і кислоти необхідно зберігати в закритих складських приміщеннях у міцній справній тарі з маркуванням, із зазначенням найменування, заводу-виготовлювача, дати виготовлення, терміну зберігання, номера партії, маси тощо.
4.4.8. Отруйні і сильнодіючі препарати слід зберігати у спеціально виділених приміщеннях, вікна яких обладнують металевими решітками, а двері обшивають бляхою.
4.4.9. Отруйні і сильнодіючі лікарські речовини підлягають зберіганню у сейфах або металевих шафах лід замком, а також предметно-кількісному обліку у спеціальних журналах.
4.4.10. До роботи, пов'язаної із зберіганням, відпусканням і застосуванням лікарських засобів, допускаються особи, які мають вищу чи середню спеціальну ветеринарну або фармацевтичну освіту.
4.4.11. Приміщення, в яких проводиться обстеження і лікування тварин, повинні бути обладнані станками для фіксації тварин, забезпечені спеціальними шафами для зберігання апаратури, приладів та інструменту.
4.4.12. Відбір тварин з метою проведення ветеринарно-санітарних заходів необхідно здійснювати за допомогою спеціальних пристроїв, розколів тощо.
Догляд за тваринами, хворими на заразні хвороби
4.4.13. Догляд за тваринами, хворими на заразні хвороби, доручається постійній тваринницькій бригаді, призначеній власником.
4.4.14. До роботи по догляду за тваринами, хворими особливо заразними хворобами, допускаються особи, яким зроблені профілактичні щеплення, які проінструктовані про особисті застережні заходи та правила поводження із зараженим матеріалом, а також про догляд за хворими тваринами.
Особи віком до 18 років, вагітні жінки та жінки, що годують груддю, до цієї роботи не допускаються.
4.4.15. При виявленні захворювання тварин заразними хворобами власник повинен повідомити про це районну (обласну) ветеринарну службу і вжити заходів щодо ізоляції тварин. У випадку виникнення зооантропонозних захворювань необхідно також повідомити медичну службу району (області).
4.4.16. Вхід на територію ізолятора, де утримуються хворі тварини, стороннім особам не дозволяється.
Біля входу в кожне приміщення для тварин, а також усередині приміщень між секціями встановлюються дезбар'єри у вигляді ящиків з тирсою, просоченою дезінфекційним розчином. Верх дезбар'єру повинен рівнятися з підлогою або мати плавний перехід до неї.
4.4.17. Встановлення дезбар'єрів, регулярна заміна в них підстилки, а також контроль за дезінсекцією взуття під час кожного входу і виходу із приміщення покладаються на керівників тваринницьких бригад, а регулярна заміна дезінфікуючого розчину — на ветеринарних працівників ферм.
4.4.18. Персонал, який доглядає за тваринами, що хворіють на заразні хвороби, крім спеціального одягу і спеціального взуття, повинен забезпечуватись санітарним одягом та взуттям.
4.4.19. Одягати будь-який одяг поверх санітарного одягу не дозволяється. Санітарний одяг і взуття видаються тільки на період роботи. По її закінченні одяг знімають, знезаражують і зберігають у спеціальних шафах. Носити санітарний одяг і взуття за межами виробничих приміщень або дільниць роботи з тваринами не дозволяється.
4.4.20. Спеціальний одяг і спеціальне взуття підлягають обов'язковій дезінфекції відповідно до вказівок органів ветеринарного нагляду.
4.4.21. Не дозволяється вживати їжу, пити воду та курити під час роботи на фермах, неблагополучних на заразні хвороби. Для забезпечення працівників питною водою за межами виробничих приміщень встановлюються бачки з перевареною водою.
4.4.22. Молоко корів, хворих на бруцельоз, туберкульоз, лейкоз, мастит та яких лікували антибіотиками, використовують відповідно до вимог чинних ветеринарних інструкцій і рекомендацій.
Доїння овець і кіз у неблагополучних на бруцельоз підприємствах не дозволяється.
4.4.23. Відповідно до вимог ДНАОП 0.03-1.12-98 у разі вимушеного забою тварин питання їх реалізації вирішується лише за узгодженням із органами санітарно-епідеміологічноґо нагляду.
Не дозволяється використовувати в харчуванні м'ясо і внутрішні органи тварин і птахів вимушеного забою, обумовленого інтоксикацією пестицидами. Питання про їх утилізацію вирішується ветнаглядом при обов'язковому узгодженні з органами санітарно-епідеміологічноґо нагляду.
Проведення ветеринарно-санітарних заходів
4.4.24. При плануванні ветеринарно-санітарних заходів, спрямованих на запобігання розповсюдженню інфекційних захворювань, слід керуватися інструкцією з проведення ветеринарної дезінфекції, дезінвазії, дезінсекції і дератизації.
4.4.25. Організація і проведення робіт повинні передбачати:
— усунення на робочому місці біологічної небезпеки;
— застосування спеціальних ветеринарно-санітарних машин і устаткування;
— безпечне зберіганая й використання фізичних і хімічних засобів: для дезінфекції, дезінвазії, дезінсекції і дератизації.
4.4.26. Дезінфекцію необхідно проводити профілактичну і вимушену (поточну й заключну) при виникненні інфекційного захворювання.
4.4.27. При виборі дезінфектанту потрібно враховувати:
— властивість і стійкість збудника інфекції;
— об'єкт дезінфекції (приміщення, вигули, спеціальний одяг тощо);
— можливість перевезення дезінфікуючого засобу;
— його дію на людей і тварин;
— температуру, концентрацію і норми витрати дезррзчину;
— швидкість і напрямок вітру (при дезінфекції за межами приміщень);
— експозицію й спосіб подачі розчину до об'єкта дезінфекції.
4.4.28. Перед проведенням вологої дезінфекції необхідно відключити приміщення від джерел електричної енергії і звільнити від кормів та тварин.
4.4.29. Під час проведення дезінфекції і вакцинації з використанням аерозольних генераторів АГП, АГ-УД-2 або інших потрібно обов'язково забезпечити працівників засобами індивідуального захисту відповідно до розділу 9 частини 1 та первинними засобами пожежогасіння.
4.4.30. Установки для дезінфекції під час роботи необхідно розташовувати на відкритому повітрі з навітряного боку, забезпечуючи при цьому зручність і безпеку їх обслуговування.
4.4.31. Застосування фізичних методів дезінфекції (спалювання, обпалювання паяльними лампами, газовими пальниками тощо) необхідно здійснювати відповідно до Правил пожежної безпеки в Україні.
4.4.32. Під час проведення дезінфекції території і зовнішніх стін приміщень не можна допускати попадання струменя розчину на оголені проводи ЛЕП.
4.4.33. Заходити в приміщення під час дезінфекції аерозолями або протягом експозиції знешкодження дозволяється тільки в протигазі з відповідним фільтром.
4.4.34. По закінченні експозиції знешкодження необхідно відчинити усі вікна та двері, провітрити приміщення, підмести підлогу, а все сміття з комахами, що осипалися, знищити.
4.4.35. Пестициди на комплексах і фермах застосовуються відповідно до вимог ДНАОП 0.03-1.12-98, Переліку пестицидів та агрохімікатів, дозволених до використання в Україні із доповненнями.
4.4.36. Для миття та дезінфекції транспортних засобів і тари рекомендується застосовувати стаціонарні пароводоструминні установки тиском 2,5-3,5 МПа (25-35 атм) і, як виняток, конвеєрні із дотриманням відповідних заходів безпеки.
4.4.37. Миття, дезінфекція, газація транспортних засобів і тари повинні проводитись в ізольованих камерах, які герметично закриваються, мають пристрої для відведення відходів у відстійник і каналізацію без застосування ручної праці.
4.4.38. Камери для миття, дезінфекції та газації обладнуються самостійною вентиляцією, яка забезпечує провітрювання камер протягом 5-10 хв., світловими табло "Не заходити" і "Камера провітрена", зблокованими із вхідними дверима та вентиляцією.
4.4.39. Вакцинації тварин проводять ветеринарні спеціалісти, які мають вищу або середню спеціальну освіту, а також, під їх керівництвом — оператори з ветеринарної обробки тварин.
4.4.40. Під час проведення ветеринарно-санітарних заходів з тваринами необхідно використовувати станки для фіксації або розколи.
Вимоги при розтині трупів тварин та проведенні діагностичних досліджень
4.4.41. Розтин трупів тварин повинен проводитися ветеринарними спеціалістами із дотриманням заходів до уникнення зараження персоналу, забруднення місця розтину та розповсюдження інфекції.
4.4.42. Трупи тварин необхідно розтинати у спеціальних приміщеннях (прозекторіях, секційних залах тощо) або на діючих скотомогильниках. Під час розчленовування трупів не допускається розбризкування крові та інших рідин.
4.4.43. Стіни і підлога у приміщеннях для розтину мають бути водонепроникними, легко митися і піддаватися дезінфекції, додатково обладнаними вентиляцією, душовою, допоміжними кімнатами для зберігання патологоанатомічного матеріалу. Під'їзд і двері повинні бути зручними для доставки трупів.
4.4.44. Розтин трупів необхідно проводити у спеціальному одязі згідно з вимогами ДНАОП 2.1.20-1.03-99.
4.4.45. При підозрі на сибірку перед розтином потрібно зробити мікроскопію мазка крові тварини, що загинула. Сибіркові трупи тварин необхідно знищувати спалюванням.
4.4.46. Дослідження трупів необхідно проводити у такій послідовності:
— зовнішній огляд трупа;
— зняття шкури і обстеження підшкірної клітковини
— м'язів, лімфатичних вузлів, кісток і суглобів;
— розтин порожнин тіла (черевної, грудної) і видалення з них органів;
— розтин черепа і спинномозкового каналу;
— обстеження видалених з трупу органів.
4.4.47. Знімати шкуру з тварин не дозволяється при ботулізмі, брадзоті, сказі, злоякісному набряку, епізоотичному лімфангоїті коней, віспі овець, кіз, свиней, сапі, сибірці, туляремії, чуми великої рогатої худоби, свиней, ентеротоксемії овець, емфізематозному карбункулі.