10.2. Вимоги до транспортування, зберігання і застосування пестицидів та агрохімікатів
Транспортування
10.2.1. Транспортування пестицидів та агрохімікатів повинно здійснюватися відповідно до підрозділу 4.5 ДНАОП 0.03-1.121.82-98 і ГОСТ 19433.
10.2.2. Не допускається перевозити одночасно з агрохімікатами людей, харчові продукти, питну воду, предмети домашнього вжитку.
10.2.3. Трактори і самохідні машини, які задіяні на транспортуванні й внесенні мінеральних добрив у ґрунт, повинні мати справні кабіни, які відповідають вимогам ГОСТ 12.2.120.
10.2.4. Кузов транспортного засобу для перевезення твердих мінеральних добрив повинен бути чистим і без щілин. Кожній транспортній одиниці виділяється брезент для накривання вантажу. При перевезенні аміачної селітри транспортний засіб повинен бути укомплектований двома порошковими (ВП-5) та одним вуглекислотним (ВВК-7) вогнегасниками.
10.2.5. Доставка пилоподібних мінеральних добрив безпосередньо на поля з наступним їх внесенням у ґрунт проводиться транспортом, обладнаним устаткуванням для розвантаження. Кузов транспортного засобу повинен бути без щілин і покритий брезентом. Сумісне перевезення аміачної селітри з іншими мінеральними добривами не допускається.
10.2.6. Рідкі мінеральні добрива доставляються до місця їх внесення в автоцистернах-аміаковозах, ємкостях на вантажних автомобілях чи у транспортних бочках.
10.2.7. Транспортний засіб для перевезення рідких мінеральних добрив повинен відповідати вимогам ДНАОП 0.03-1.08 та мати справний манометр і рівнемір, два порошкові (ВП-5) та один вуглекислотний (ВВК-7) вогнегасники, червоний прапорець, ланцюг для заземлення, бачок із водою (ємкістю не менше 10 л).
Транспорт для перевезення рідких мінеральних добрив повинен відповідати вимогам ДНАОП 0.03-1.08-73 та ДНАОП 0.03-1.82-98.
10.2.1.7. Рідкі мінеральні добрива доставляються до місця їх внесення в автоцистернах-аміаковозах, ємкостях на вантажних автомобілях чи у транспортних бочках.
10.2.1.8. Транспортний засіб для перевезення рідких мінеральних добрив повинен мати справний манометр і рівнемір, два порошкові (ВП-5) та один вуглекислотний (ВВК-7) вогнегасники, червоний прапорець, ланцюг для заземлення, бачок із водою (ємкістю не менше 10 л).
10.2.89. Ємкості для транспортування рідких мінеральних добрив повинні мати відмітні смуги й написи. Люки з дихальними й (запобіжними) клапанами повинні герметично закриватися.
10.2.910. Переливання рідких мінеральних добрив з однієї ємкості в іншу потрібнослід здійснюватипроводити із застосуванням “газової обв’язки”. Запірні пристрої (вентилі, крани) необхіднослід відкривати плавно, без ривків і ударів по них металевими предметами.
10.2.110. При навантаженні й вивантаженні балонів із фумігантами застосовують надійно закріплені трапи або містки. При перевезенні балонів на транспортних засобах їх вкладають у горизонтальне положення ковпаками в один бік і закріплюють, не допускаючи поштовхів, падіння й ударів.
10.2.112. При перевезенні балони і бочки із фумігантами необхідно оберігати від нагрівання сонячними променями або іншими джерелами тепла (ємкості накривають мокрим брезентом).
10.2.123. Водій та інші особи під час навантаження мінеральних добрив не повинні знаходитися у кабіні і на підніжках, проводити техогляд і ремонт транспортного засобу.
10.2.134. Не допускається проводити в нічну пору роботи, пов’язані з транспортуванням аміаковмісних мінеральних добрив, а також приготування розчинів, змішування їх та внесення у ґрунт.
10.2.145. Після закінчення робіт по перевезенню та внесенню твердих мінеральних добрив усі робочі органи і ємкості розкидачів та кузови автомашин повинні бути очищені від залишків добрив і промиті водою.
Після закінчення робіт по перевезенню та внесенню рідких добрив цистерни, баки та робочі органи машин повинні бути промиті гарячою водою або парою.
Чищення і миття машин та інвентарю необхіднослід проводити на спеціально відведених майданчиках.
10.2.156. Під час перевезення аміаку необхідно бути особливо обережним. Не допускається розвивати швидкість понад 40 км/год, рухатися при сильному тумані й ожеледиці, залишати цистерну на узвозах чи схилах, зупинятися біля населених пунктів і тваринницьких ферм (ближче 200 м), виливати аміак на землю.
10.2.167. Не допускається сумісне транспортування різних пестицидів, хімічна взаємодія яких, при порушенні упаковки, викликає загорання.
10.2.178. Не допускається сумісне транспортування пестицидів і протруєного насіння з біологічними засобами захисту рослин, харчовими й кормовими продуктами та іншими вантажами.
10.2.189. Кожний транспортний засіб, призначений для перевезення пестицидів, комплектується засобами нейтралізації пестицидів (хлорне вапно, каустична сода), відповідними вогнегасниками, необхідним запасом піску й ЗІЗ.
Зберігання
10.2.19. Склади для зберігання мінеральних добрив повинні відповідати типовим проектам, розробленим відповідно до ДБН 13.2.2-7, ВНТП 12/1-89, ВНТП 12/2-89 та ВНТП 12/3-89.
10.2.20. Розміщення виробничих приміщень необхідно погоджувати з органами санітарно-епідеміологічної служби; експертиза проектів щодо пожежної безпеки здійснюється органами державного пожежного нагляду.
10.2.21. У виробничих приміщеннях повинні бути передбачені природні, примусові або змішані системи вентиляції згідно з ГОСТ 12.4.021.
10.2.22. Приміщення для зберігання мінеральних добрив повинні бути обладнані механізмами для вантажно-розвантажувальних і транспортних робіт, а також засобами пожежогасіння.
10.2.23. Біля складів та інших місць, де проводяться роботи з мінеральними добривами, необхідно передбачати місця для відпочинку працівників.
10.2.24. Виробничі приміщення й майданчики для зберігання аміаку і рідких комплексних добрив повинні бути забезпечені чистою водою й аптечками першої допомоги, аварійним запасом фільтруючих протигазів для усіх працівників, блискавкозахистом і відповідати вимогам СНіПСНиП 2.09.02.
10.2.25. Рідкі мінеральні добрива потрібно зберігати у спеціальних ємкостях (стальні зварні резервуари, зовнішня поверхня яких пофарбована у світлий колір).
10.2.26. Під час зберігання аміачної і натрієвої селітри необхідно додержуватися протипожежних вимог ДНАОП 0.01-1.01. Не дозволяється сумісне зберігання їх з іншими добривами.
10.2.27. Не дозволяється приймати на склади, зберігати й відпускати зі складу мінеральні добрива в тарі або агрегатному стані, які не відповідають вимогам державних стандартів і технічним умовам.
10.2.28. Не дозволяється використовувати для зберігання продуктів, фуражу, води тощо тару від мінеральних добрив навіть після знешкодження.
10.2.29. Вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони не повинен перевищувати граничнодопустимої концентрації, встановленої ГОСТ 12.1.005, санітарно-гігієнічних норм “Допустимі рівні вмісту пестицидів у сільськогосподарській сировині, харчових продуктах, повітрі робочої зони, атмосферному повітрі, воді водойм, ґрунті” та доповнень до них.
10.2.30. Добові запаси мінеральних добрив допускається зберігати на тимчасових майданчиках за умови додержання вимог охорони навколишнього середовища й збереження ними фізико-хімічних властивостей.
10.2.31. Тимчасові майданчики для зберігання добових запасів мінеральних добрив повинні бути розміщені на рівних і утрамбованих ділянках.
10.2.32. Тимчасове зберігання мінеральних добрив на період внесення їх у ґрунт допускається у пристосованих приміщеннях при додержанні вимог зберігання різних видів добрив і при погодженні із санітарно-епідеміологічною службою і пожежним наглядом.
10.2.33. Технологія зберігання мінеральних добрив на складах повинна відповідати вимогам ДНАОП 0.03-1.08.
10.2.34. Надходження та видачу мінеральних добрив із складу необхідно реєструвати у прибутково-видатковому журналі.
10.2.35. Добрива, які надходять на склад у незатареному вигляді (калійні, суперфосфат тощо), зберігаються насипом в окремих засіках. Висота насипу для добрив, які злежуються, - не вище 2 м, які не злежуються, - не вище 3 м.
Затарені добрива повинні зберігатися у штабелях на піддонах, які запобігають доступу вологи знизу.
10.2.36. Роботи під час підготовки мінеральних добрив до внесення у ґрунт необхідно проводити за допомогою механізмів, оснащених пристосуванням для зниження пилоутворення.
10.2.37. Пестициди повинні зберігатися у спеціально призначених для цього складах, збудованих згідно зі ДБН 13.2.2-7.
10.2.38. Склади (прирейкові, пришосейні, районні, міжгосподарські) є базовими, а склади сільськогосподарських підприємств - витратними.
При витратних складах пестицидів може передбачатися зберігання мінеральних добрив в окремих приміщеннях, площадка для протруєння насіння, розчинно-заправний вузол, площадка знешкодження тари чи апаратури, а також засобів механізації, призначених для обробки тваринницьких і птахівницьких комплексів. Площадки повинні бути асфальтованими або бетонованими.
10.2.39. Зберігання, облік та видачу пестицидів потрібно проводити відповідно до вимог ДНАОП 0.03-1.121.82-98.
10.2.40. Розміщення пестицидів у складах повинно здійснюватися за сертифікатом кожного препарату з урахуванням токсичності, препаратної форми, пожежонебезпечних властивостей, хімічної сумісності (нейтральності).
10.2.41. Технологія й організація зберігання та складської переробки повинні забезпечувати своєчасну й потокову реалізацію пестицидів з урахуванням гарантійних строків зберігання, цілісність маркування для виключення можливості використання пестицидів не за призначенням та їх втрат.
10.2.42. У складах не допускається зберігання сумішей різних пестицидів; для тимчасового їх зберігання на території базового складу виділяють місця за погодженням з органами пожежного й санітарного нагляду.
10.2.43. Ширина санітарно-захисних зон, улаштування території складу та будівель повинні відповідати вимогам ДНАОП 0.03-1.121.82-98.
10.2.44. Не допускається зберігання пестицидів навалом на підлозі складу без застосування піддонів і стелажів.
Вибір способу складування й типу піддонів проводиться з урахуванням фізико-хімічних властивостей пестицидів, виду тари та її розмірів.
10.2.45. При порушенні цілісності тари необхідно переупаковувати пестициди у спеціальних приміщеннях, забезпечених місцевою витяжною вентиляцією.
10.2.46. Склади пестицидів повинні відповідати вимогам розділу 10.7.4 “Правил пожежної безпеки в Україні“.
10.2.47. Склади повинні бути забезпечені засобами пожежогасіння відповідно до пестицидів, які у них зберігаються. Зовні складів мають бути вивішені схеми розміщення пестицидів із зазначенням ЗІЗ і засобів пожежогасіння.
10.2.48. На території й у приміщенні складу вивішуються знаки безпеки згідно з ГОСТ 12.4.026.
10.2.49. Місця складування заборонених до застосування і зіпсованих пестицидів повинні позначатися покажчиком “Заборонені пестициди”.
10.2.50. Перебування працівників на складі допускається тільки на час приймання й видачі препаратів, а також для виконання спеціальних робіт.
Під час перебування на складі пестицидів (мінеральних добрив) не дозволяється:
- приймання їжі, пиття, паління;
- робота без спецодягу та інших ЗІЗ;
- присутність сторонніх осіб, не зайнятих безпосередньо роботою на складі.
Застосування
10.2.51. Застосування пестицидів та агрохімікатів повинно регламентуватися статтями Закону України “Про пестициди і агрохімікати” та проводитися під наглядом керівника робіт із додержанням вимог державних і галузевих стандартів, ДНАОП 0.03-1.08 та ДНАОП 0.03-1.121.82-98.
10.2.52. На території України дозволяється транспортування, зберігання і застосування тільки зареєстрованих Укрдержхімкомісією пестицидів, за винятком випадків, зазначених у “Порядку надання дозволу на ввезення та застосування незареєстрованих пестицидів та агрохімікатів іноземного виробництва”. Державні випробування пестицидів, не зареєстрованих у країні, проводяться відповідно до “Порядку проведення державних випробувань, державної реєстрації і перереєстрації, ведення переліків пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні”.
10.2.53. Оброблення посівів та інших об’єктів пестицидами повинно проводитися лише після попереднього обстеження спеціалістами по захисту рослин й установлення доцільності такого оброблення.
10.2.54. Асортимент, засоби, сфера застосування пестицидів, норми, кратність оброблень повинні відповідати “Переліку пестицидів й агрохімікатів, дозволених до використання в Україні“, Доповненням до Переліку та додаткам до нього, інструкціям з безпечного застосування пестицидів, що розроблені установами Міністерства охорони здоровўя, погоджені з Міністерством екобезпеки та іншими заінтересованими організаціями.
10.2.55. Під час роботи на спеціальних машинах банки, ящики та інші ємкості для туків повинні бути щільно закриті на защіпку.
10.2.56. Не допускається висипання чи підтікання пестицидів й агрохімікатів у місцях з’єднання фланців, штуцерів, ніпелів, люків.
10.2.57. Під час приготування сумішей і заправки машин мінеральними добривами й пестицидами у полі потрібно:
- пункти для заправки розміщувати з навітряного боку по відношенню до поля, що обробляється;
- заправні пункти укомплектовувати пересувними піддонами для змішування сухих мінеральних добрив;
- посівні агрегати повинні під’їжджати до заправних пунктів із навітряного боку;
- залежно від виду пестицидів та мінеральних добрив забезпечувати працівників, що обслуговують пункти заправки, засобами індивідуального захисту відповідно до пп. 9.12-9.13 розділу “Забезпечення працівників засобами колективного та індивідуального захисту” частини І Правил.
10.2.58. При заборі рідких пестицидів із бочок ємкістю понад 100 л необхідно використовувати допоміжні пристрої (шланги, ручні насоси тощо).
10.2.59. Не дозволяється готувати розчини пестицидів безпосередньо в полі без засобів механізації.
У разі якщо конструкцією машини передбачено приготування розчину безпосередньо в полі під час проведення посівних робіт, необхідно це узгодити з місцевими органами санепіднагляду.
10.2.60. Завантаження мінеральних добрив у транспортні засоби, машини і літаки повинно проводитись відповідно до вимог ДНАОП 0.03-1.08.
10.2.61. Внесення пестицидів за допомогою наземної апаратури необхідно проводити відповідно до підрозділу 6.3 ДНАОП 0.03-1.121.82-98.
10.2.62. Авіаційне застосування пестицидів необхідно проводити відповідно до вимог ДСП 382 “Державні санітарні правила і норми авіаційного застосування пестицидів і агрохімікатів у народному господарстві України”.
10.2.63. Не допускається оброблення пестицидами територій лікарень, шкіл, дитсадків, спортивних майданчиків.
10.2.64. Усі роботи з пестицидами і протруєним насіннєвим матеріалом реєструються у спеціальних журналах (додатки № 8,9,10,11 до ДНАОП 0.03-1.121.82-98.).
10.2.65. Відповідно до ДНАОП 0.03-1.08 внесення рідких мінеральних добрив у ґрунт повинно проводитись тільки спеціальними машинами. Перед початком роботи по внесенню рідких міндобрив ємкості, трубопроводи, шланги, форсунки та інші деталі машин повинні бути старанно очищені, промиті та перевірені чистою водою на герметичність. Всі операції по заправці машин рідкими міндобривами повинні проводитись при закритій герметичній системі трубопроводів.
10.2.66. При одночасному внесенні добрив (або пестицидів) кількома агрегатами відстань між ними має бути не менше 50 м.
10.2.67. Необхідно пильнувати за справною роботою покажчика рівня рідини в ємкостях, щоб запобігти переливу робочого розчину під час заправки.
10.2.68. Завантаження обпилювачів потрібно здійснювати при виключеному валі відбору потужності трактора.
10.2.69. Відкручувати з’єднання й форсунки для прочищення можнаслід тільки при відсутності тиску в системі.
10.2.70. Механізовані роботи на полях, що оброблені пестицидами, незалежно від строків їхнього застосування, допускаються при наявності закритих кабін на тракторах і мобільно-транспортних агрегатах.
10.2.71. Строки проведення робіт на полях після оброблення встановлюють з урахуванням виду пестициду, норми витрати і гранично допустимої концентрації їх у повітрі робочої зони згідно з Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених для використання в Україні, та доповненнями до нього.
Поновлення робіт для інших пестицидів, які рекомендовані для дослідно-виробничого застосування, необхідносл ід здійснювати не раніше ніж через 48 год.
10.2.72. При обробленні рослин сумішшю пестицидів строк відновлення робіт установлюють по компоненту з найбільшим значенням строку, збільшеним на 25%.
10.2.73. Роботи по знешкодженню техніки від пестицидів повинні проводитися згідно з Інструкцією по знешкодженню від пестицидів сільськогосподарських машин, складського обладнання і транспортних засобів та ДНАОП 0.03-1.121.82-98, запобігаючи при цьому забрудненню атмосферного повітря, ґрунту, водойм, кормів і продуктів харчування пестицидами і мінеральними добривами.
10.2.74. Усі заходи щодо знешкодження транспортних засобів, апаратури і тари від пестицидів слід проводити із застосуванням ЗІЗ на відкритому повітрі на спеціально обладнаних майданчиках або у приміщеннях на території складу (пункту хімізації), що мають витяжні пристрої відповідно до ГОСТ 12.4.021, та за умови дотримання заходів особистої гігієни.
10.2.75. Майданчик по знешкодженню від пестицидів повинен бути розміром не менше 6х12 м, мати бетоноване чи асфальтоване покриття та ухил 5-7о в бік збору стічних вод.
10.2.76. Розміщення майданчика по знешкодженню в обов’язковому порядку необхідно узгоджувати з місцевими органами санепіднагляду.
10.2.77. Майданчики по знешкодженню повинні мати пристрої для дистанційного нанесення миючих засобів; ємкості з мішалками для приготування робочих розчинів (кількість ємкостей повинна забезпечувати повний об’єм по знешкодженню техніки); приміщення для зберігання знешкоджувальних засобів, підсобного інвентарю та обтирального матеріалу; мийну установку чи шланг, які працюють від насосної установки, металевий ящик із кришкою для збирання обтирального матеріалу, бетоновані приямок і ємкість, які закриваються решіткою та кришкою для збирання промивних вод.
Мийні установки високого тиску ОМ-5285, ОМ-3360 тощо обладнують манометрами й термометрами для вимірювання та контролю режиму їх роботи.
10.2.78. На майданчику по знешкодженню повинні бути приміщення для зберігання одягу й засобів індивідуального захисту, умивальник, рушник та мило, бак для питної води або фонтанчик, місце для сушіння спецодягу, душова, аптечка першої допомоги.
10.2.4. Вимоги під час дератизації
10.2.79. Для попередження проникнення гризунів в тваринницькі, складські і фуражні приміщення необхідно фундамент закладати на глибину понад 70 см, не залишаючи простору під підлогою. При цьому каналізаційні, вентиляційні та інші отвори необхідно закривати металевими решітками.
10.2.80. Для знищення гризунів хімічним методом застосовують кормові принади з отруйними речовинами: вуглекислим барієм, ратінданом, крисідом, фосфідом цинку, миш’яковими препаратами, зоокумарином тощо. Для обкурювання приміщень та нір ефективні задушливі гази (фуміганти) - хлорпікрин, ціанплав, сірчаний ангідрид, вуглекислий газ, які викликають загибель гризунів. Ефективні результати по знищенню гризунів дає комбінований препарат бактокумарин - суміш бактеріальних культур та зоокумарину.
10.2.81. Під час підготовки принад необхідно чітко дотримуватись рекомендованих концентрацій препаратів. Принади виготовляють в спеціальних приміщеннях з витяжними шафами або на спеціальних майданчиках на відстані не менше 200 м від житлових приміщень, тваринницьких ферм тощо із застосуванням засобів індивідуального захисту відповідно до вимог підрозділу 9 цих Правил.
10.2.82. Отруйні принади вносять у нори або інші природні чи штучні схованки. Не дозволяється розсівати або відкрито розкидати отруйні принади в населених пунктах і біля них, на площах випасання худоби та вигулу птиці, біля тваринницьких і птахівничих ферм в радіусі 500 м.
10.2.83. Працівники, що виготовляють і розкладають отруйні принади, повинні мати комбінезони, які не мають зовнішніх кишень, рукавиці, гумові чоботи або брезентові бахили, засоби захисту органів дихання (респіратори) та захисні окуляри. Щодня після роботи потрібно старанно обмивати під душем усе тіло водою з милом, прополіскувати рот чистою водою.
10.2.84. Дератизацію необхідно проводити таким чином, щоб запобігти забрудненню патогенними мікроорганізмами й отрутами сільськогосподарської продукції, ґрунту, води, кормів, повітря, а також зараженню й отруєнню людей і тварин.
10.3. Вимоги до виконання робіт із хімічними речовинами в у лабораторіях
10.3.1. Безпека праці при роботі зі шкідливими хімічними речовинами повинна забезпечуватися згідно з вимогами Типової інструкції з безпеки праці для працюючих із шкідливими речовинами.
10.3.2. Підлога в лабораторії повинна бути рівною, не слизькою, із зручною для очищення поверхнею і виконуватися з матеріалів, стійких до кислот, лугів, розчинників та інших хімічних речовин.
10.3.3. Стіни лабораторних приміщень повинні бути з вогнетривких матеріалів, таких, що легко миються.
10.3.4. Усі лабораторії мають бути обладнані лабораторними столами з полицями завдовжки 1,8-2,7 м на кожного працівника. Ширина проходів між обладнанням лабораторії повинна бути не менше ніж 1,4 м.
10.3.5. Усі роботи з їдкими, отруйними, з різким запахом, легкозаймистими й вибухонебезпечними речовинами проводяться в ізольованих (від загального приміщення лабораторії) і забезпечених належною вентиляцією приміщеннях або у витяжних шафах. Під час приготування миючих і дезінфікуючих розчинів необхідно одягати гумові рукавички і захисні окуляри.
10.3.6. Біля робочих місць на видному місці вивішуються інструкції з охорони праці і пожежної безпеки.
10.3.7. Лабораторія забезпечується комплектом первинних засобів пожежогасіння (пінними, вуглекислотними вогнегасниками, ящиками з піском тощо).
10.3.8. Приміщення лабораторії обладнуються припливно-витяжною вентиляцією і, незалежно від цього,– пристроями для природної вентиляції (кватирки, фрамуги, вентиляційні канали). Керування цими пристроями повинно проводитися безпосередньо з підлоги.
10.3.9. Під час переливання горючих рідин і сильнодіючих хімічних речовин слід дотримуватися таких умов:
- скляні бутлі з рідинами ємкістю понад 10 л транспортувати на візку, який дозволяє здійснювати розливання кислот із бутлів, не знімаючи їх із візка;
- працювати в захисних окулярах, гумових чоботах, гумових рукавичках і фартухах;
- для запобігання самозайманню рідин від електричного заряду застосовувати лійку з мідною заземленою сіткою;
- газові горілки й електронагрівальні прилади повинні бути відключені.
10.3.10. Переливати невелику кількість рідини необхідно за допомогою сифона і гумової груші, користуватися лійками із загнутими вінцями і капілярними трубками. Мірники повинні бути забезпечені покажчиками рівнів і сигнальними трубками для відводу агресивних рідин у стік при переповненні.
10.3.11. Для переливання курних кислот необхідно користуватися пристроєм, який збирає пари кислот і повертає їх назад у бутель.
10.3.12. Переливання курних кислот і розчинів аміаку повинно проводитися у витяжній шафі. Під час приготування розчинів хлорного вапна необхідно захищати органи дихання за допомогою, одягаючи протигазіви з коробками марки В або КД.
10.3.13. Під час приготування розчинів суміші кислот, лугів і отруйних речовин потрібно:
- вливати кислоту у воду, а не навпаки;
- сухі реактиви відбирати шпателем, склом чи ложкою.
10.3.14. Під час роботи з легкозаймистими рідинами та рідинами, які випаровуються, не допускається:
- тримати їх біля відкритого вогню;
- мати їх на столі більше, ніж потрібно для роботи;
- залишати немитим лабораторний посуд і ємкості, що звільнилися від легкозаймистих рідин;
- залишатися в лабораторії самому;
- курити в лабораторії.
10.3.15. Під час переливання легкозаймистих рідин газові пальники та електронагрівальні прилади повинні бути вимкнені.
10.3.16. Для нагрівання скляного посуду необхідно користуватися металевою або азбестовою сіткою, піщаними банями чи закритими керамічними електроплитками.
10.3.17. На всіх посудинах, в яких знаходяться отруйні речовини, повинна бути вказана назва речовини та зроблений попереджувальний напис “Отрута”.
10.3.18. При зберіганні хімічних речовин на тарі повинна бути етикетка чи бирка із зазначенням найменування та хімічної формули речовини, сорту, питомої ваги, міцності, часу приготування й прізвища працівника, що готував цей препарат. Крім того, весь посуд із розчинами реактивів повинен мати номер. Реактиви мають завжди знаходитися на певних місцях.
10.3.19. Отруйні речовини повинні зберігатися у спеціальному приміщенні (відділенні) у витяжних шафах. Ключ від цього приміщення (відділення) має бути у завідуючого лабораторією.
10.3.20. Легкозаймисті рідини необхіднослід нагрівати на водяній, масляній або піщаній бані, користуючись при цьому зворотним холодильником.
10.3.21. Усі концентровані розчини сірчаної, азотної, соляної, оцтової та інших кислот, кристалічний йод, фосфорний ангідрид, азотнокисла мідь та інші леткі речовини необхідносл ід зберігати у спеціальному скляному посуді з притертими пробками.
10.3.22. Зберігання у хімічних лабораторіях сильнодіючих, отруйних, вибухових, вогненебезпечних речовин допускається в межах змінної потреби чи потреби на 1 робочий день.
10.3.23. Не допускається зливати учерез раковину концентровані кислоти і горючі рідини, нерозчинні у воді (ефір, бензин, хлороформ тощо), а також викидати в раковину куски металевого натрію, калію, вуглецевого і фосфористого кальцію, обрізки жовтого фосфору тощо.
10.3.24. Не допускається користуватися розбитим чи тріснутим посудом, ставити його безпосередньо на вогонь і прибирати бите скло незахищеними руками. Бите скло необхіднослід складати у спеціально виділену ємкість.
10.3.25. Не допускається використовування хімічного посуду для харчових цілей.
10.3.26. Не допускається пробувати на смак чи запах невідомі речовини.
10.3.27. Підри час заповненняі жиромірів (бутирометрів) необхідно обережно вливати з автомата спочатку сірчану кислоту, потім по стінці жироміра молоко, а тоді вже ізоаміловий спирт. Жиромір повинен бути обгорнутий серветкою, його необхіднослід держати на відстані витягнутої руки від себе й оточуючих, обов’язково над посудом із водою.
10.3.28. Заповнення центрифуги жиромірами повинно бути симетричним. Не дозволяється відкривати кришку центрифуги до її повної зупинки.
10.3.29. В місцях, де виконують роботу з кислотами, лугами та іншими сильнодіючими хімічними реактивами, потрібно завжди мати запас нейтралізуючих речовин та аптечку першої допомоги.
10.3.30. При попаданні кислоти на тіло необхіднослід промити уражене місце 2-3 % розчином бікарбонату натрію (харчової соди), при попаданні лугу - 3-5 %-ним розчином оцтової кислоти чи 2%-ним розчином борної кислоти, а при відсутності цих речовин - терміново промити уражене місце під струменем води протягом 10-15 хв.
10.3.31. При попаданні кислоти в очі треба негайно промити їх водою з фонтанчика або крана і терміново звернутися до лікаря.
10.3.32. Пролиті отруйні речовини необхідно терміново знешкоджувати нейтралізацією розчином бікарбонату натрію чи оцтової кислоти з подальшим прибиранням за допомогою тирси і ретельним промиванням цих місць водою.
10.4. Вимоги під час виконання робіт на схилах і терасах
10.4.1. Для доставки людей, техніки і проведення робіт на схилах власник повинен розробити спеціальний комплекс організаційних і технічних заходів щодо безпеки праці. Трактористи-машиністи й водії транспортних засобів повинні бути ознайомлені з особливостями виконання робіт у таких умовах.
10.4.2. При проведенні робіт на схилах понад 9°(16%) необхідно використовувати машини в крутосхилому або низькокліренсному виконанні, обладнані креноміром і зчіпною петлею, яка обертається навколо поздовжньої осі.
Гранично допустимі кути нахилу полів, на яких дозволяється робота машин в крутосхилому або низькокліренсному виконанні, встановлюються технічною документацією на відповідну машину.
10.4.3. Мобільна сільськогосподарська техніка, яка працює на схилах, повинна бути забезпечена противідкатними упорами (башмаками).
При виникненні несправностей в гальмовій системі або ходовій частині машина має бути відбуксирована на жорсткому зчепленні на горизонтальний майданчик або рівну ділянку дороги.
Буксирування допускається здійснювати трактором, маса якого перевищує масу машини (агрегату), яка буксирується, не менше ніж в 2 рази.
10.4.4. При роботі на схилах ширина розворотної смуги повинна бути не менше подвійної ширини захвату машинно-тракторного агрегату.
10.4.5. Забороняється виконувати роботи на схилах:
- при вологості ґрунту, яка викликає сповзання машини (агрегату);
- при мерзлому ґрунті, ожеледиці;
- при густому тумані (видимість менше 50 м);
- при наявності снігового покриву;
- в нічну пору.
10.5. Вимоги під час вантажно-розвантажувальних робіт
10.5.1. Вантажно-розвантажувальні роботи повинні виконуватися згідно з вимогами ГОСТ 12.3.002, ГОСТ 12.3.009, ГОСТ 12.3.010, ГОСТ 12.3.020, ДНАОП 0.00-1.28 та цих Правил.
10.5.2. Згідно з ДНАОП 0.00-5.06 та ДНАОП 0.00-5.07 відповідальність за проведення вантажно-розвантажувальних робіт, безпечну експлуатацію й утримання у справному стані вантажопідіймальних машин покладається наказом власника на працівників, в підпорядкуванні яких знаходиться персонал, що обслуговує машини, після перевірки їх знань комісією і видачі відповідних посвідчень.
Номер і дата наказу про призначення відповідальної особи, а також посада, прізвище, ім’я та по батькові, підпис особи повинні бути вписані в паспорт вантажопідіймальної машини.
10.5.3. Особа, відповідальна за безпечне проведення вантажно-розвантажувальних робіт, при призначенні на роботу повинна проходити перевірку знань особливостей технологічного процесу, вимог безпеки праці, будови і безпечної експлуатації підйомно-транспортного обладнання, пожежної безпеки та виробничої санітарії згідно з посадовими обов’язками.
10.5.4. Вантажно-розвантажувальні роботи, що виконуються вручну, повинні проводитися при дотриманні норм, які обмежують піднімання й перенесення вантажів залежно від статі й віку працівника.
Гранично допустима вага вантажу для чоловіків старше 18 років становить 50 кг. Піднімати вручну вантаж вагою 60-80 кг повинні не менше двох працівників.
Гранично допустима вага вантажу при підніманні й переміщенні для жінок і підлітків визначається відповідно до вимог ДНАОП 0.03-3.28 та ДНАОП 0.03-3.29.
10.5.5. До механізованих вантажно-розвантажувальних робіт допускаються особи не молодше 18 років, що пройшли навчання та інструктаж з питань охорони праці.
10.5.6. Працівники, що зайняті на вантажно-розвантажувальних роботах, повинні проходити періодичні медичні огляди згідно з вимогами ДНАОП 0.03-4.02.
10.5.7. Допуск осіб до керування транспортними засобами для вантажно-розвантажувальних робіт повинен проводитися згідно з вимогами ГОСТ 12.3.020.
10.5.8. Організація вантажно-розвантажувальних робіт повинна передбачати виключення травмонебезпечних ситуацій та дорожньо-транспортних пригод, проводитися з урахуванням категорій вантажу відповідно до ГОСТ 19433 і під керівництвом відповідальної особи, призначеної власником.
10.5.9. Власник зобов’язаний забезпечити вантажників і працівників, зайнятих на вантажно-розвантажувальних роботах, засобами захисту згідно з ДНАОП 0.00-3.01.
10.5.10. Працівники, зайняті на навантаженні (розвантаженні) у залізничні вагони, або ті, що працюють поблизу прирейкових шляхів, а також річкового транспорту, повинні бути ознайомлені з вимогами ДНАОП 5.1.11-1.22.90 та ДНАОП 5.1.22-1.05.
10.5.11. На майданчиках, де проводиться навантаження навалочних та сипких вантажів (зерно, мінеральні добрива тощо) із стаціонарних бункерів, повинні бути встановлені покажчики і розмежувальні лінії для транспортних засобів.
10.5.12. Транспортні засоби, встановлені під навантаження (розвантаження), повинні бути загальмовані і вжиті додаткові заходи щодо попередження їх самовільного руху.
10.5.13. В місцях під’їзду транспортного засобу до вантажно-розвантажувальних механізмів, приймальних бункерів тощо повинні бути передбачені відбійні бруси.
10.5.14. Вантажно-розвантажувальні роботи за допомогою механізмів повинні проводитися відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.03, ДНАОП 0.00-5.03, ДНАОП 0.00-5.04, ДНАОП 0.00-5.06 і ГОСТ 12.2.022.
10.5.15. Максимальна швидкість пересування підйомно-транспортних механізмів на території підприємства не повинна перевищувати 5 км/год; у вузьких захаращених місцях, у приміщеннях і на поворотах, біля воріт, дверей, штабелів матеріалів - 3 км/год.
10.5.16. При виконанні вантажно-розвантажувальних робіт автомобілями з вантажопідйомними бортами (платформами) не допускається:
- перебувати людям у зоні проведення робіт;
- піднімати вантаж у нестійкому положенні;
- переміщати автомобіль при відкритому вантажопідйомному борті;
- залишати борт-підіймач з піднятою в горизонтальне положення платформою;
- підлазити під платформу з метою перевірки технічного стану чи ремонту.
10.5.17. Після закінчення навантаження (розвантаження) платформа повинна бути переведена у транспортне положення і закріплена фіксатором.
Автомобіль при проведенні вантажно-розвантажувальних робіт повинен бути загальмований.
10.5.18. Зона піднімання й переміщення вантажів електромагнітами й грейферами повинна бути огороджена або мати сигналізацію, що вказує на небезпеку знаходження людей у робочій зоні. Огородження повинні бути пофарбовані в сигнальний колір відповідно до ГОСТ 12.4.026.
10.5.19. Відкривати й закривати борти кузова повинні не менше ніж 2 працівники.
10.5.20. При завантаженні тракторного причепа чи кузова автомобіля необхідно дотримуватися таких вимог:
- при навантаженні навалом вантаж не повинен бути вище бортів кузова (стандартних або нарощених);
- штучні й соломисті вантажі, навантажені вище бортів кузова, необхідно ув’язувати мотузками або канатами (користуватися металевим канатом і дротом не дозволяється). При ув’язуванні працівники не повинні знаходитися на вантажі;
- висота вантажу не повинна перевищувати висоту проїздів під мостами й шляхопроводами, що зустрічаються на шляху руху, і бути більше 4 м від поверхні дороги до вищої точки вантажу. При висоті вантажу понад 4 м потрібно отримати дозвіл Державної автомобільної інспекції на його перевезення;
- штучний вантаж, зокрема ящики й бочки, необхідно укладати щільно, без проміжків, так, щоб під час руху чи різкого гальмування він не міг переміщуватися на підлозі кузова. При наявності вільного простору між вантажами потрібно встановити міцні дерев’яні прокладки й розпірки.
10.5.21. Навантаження або розвантаження довгомірних вантажів вручну повинні проводити не менше ніж 2 працівники, яких потрібно забезпечити міцними мотузками.
10.5.22. При навантаженні (розвантаженні) бочок, рулонів, котушок кабелю та інших вантажів повинні застосовуватися спеціальні дерев’яні лаги завдовжки не менше 4 м і діаметром не менше 200 мм із гачками.
10.5.23. Навантаження і розвантаження вантажів з агресивними рідинами повинні проводити не менше 2 працівників. При цьому скляна тара повинна встановлюватися шийками (пробками) догори, а кожне місце вантажу має окремо закріплюватися в кузові таким чином, щоб вантаж не переміщувався і не перекидався.
10.5.24. При навантаженні й розвантаженні тарно-штучних вантажів необхіднослід застосовувати їх пакетування з використанням піддонів, контейнерів та інших засобів, за допомогою яких утворюють пакети. У пакетах вантажі повинні скріплюватися між собою.
10.5.25. Навантажувати у транспортні засоби лісоматеріали в пакетах потрібно з розрахунком можливої зміни їхнього об’єму із зміною вологості деревини.
10.5.26. Навантаження й розвантаження мінеральних добрив та інших курних матеріалів повинні проводитися з навітряного боку при закритій кабіні водія транспортного засобу.
10.5.27. Навантаження й розвантаження пестицидів допускається тільки у міцній, справній і закритій тарі підприємства-виготовлювача.
10.5.28. Перед розливанням рідких азотних добрив і аміачної води необхіднослід ретельно перевірити справність шлангових з’єднань і запірних пристроїв.
10.5.29. Вантажити й вивантажувати тварин, сировину й продукти тваринного походження необхіднослід тільки при наявності даних про характер вантажу і згідно з ГОСТ 12.1.008.
Перед початком робіт вантаж повинен бути перевірений органами ветеринарного нагляду.
10.5.30. Розсипані чи розлиті під час вантажно-розвантажувальних робіт мінеральні добрива, пестициди і дезінфікуючі речовини необхіднослід прибрати або нейтралізувати, додержуючись вимог, передбачених для робіт із цими речовинами.
10.5.31. Переміщення довгомірних вантажів (колоди, дошки, труби тощо) повинно проводитися кількома працівниками з урахуванням гранично допустимих навантажень на одну особу. При використанні жердин переміщення виконують не менше ніж 2 працівники.
10.5.32. При зміні метеорологічних умов, які впливають на фізико-хімічний стан вантажу, вантажно-розвантажувальні роботи повинні бути припинені або вжиті заходи щодо створення безпечних умов їх проведення.
10.5.33. При транспортуванні балонів у літній (жаркий) час необхідно їх накривати матеріалом, який захищає від прямих сонячних променів.
10.5.34. При навантаженні балонів у кузов більше як в один ряд потрібно обов’язково застосовувати прокладки, які захищають балони від ударів один об одного.
10.5.35. Транспортувати балони з газом до місця навантаження чи від нього необхідно на спеціальних візках, конструкція яких має захищати балони від струсів і ударів.
10.5.36. Під час проведення вантажно-розвантажувальних робіт у вечірній або нічний час територія місця проведення робіт і робочі місця повинні бути освітлені відповідно до СНіПСНиП ІІ-4.
10.5.37. Переміщувати бочки, барабани та ящики з небезпечними речовинами необхідно на спеціальних візках.
10.5.38. Транспортувати акумуляторні батареї необхідно на візках із платформами, обладнаними гніздами за розмірами батарей.
10.5.39. Транспортування небезпечних вантажів (кислоти, луги тощо) у скляній тарі від місця розвантаження до складу і від складу до місця навантаження повинно здійснюватися у пристосованих для цього носилках, візках тощо. Перенесення цих вантажів без пристроїв не допускається.
10.5.40. Власник повинен розробити схеми укладання різних вантажів на транспортні засоби.
10.5.41. При укладанні на піддони вантаж не повинен виступати за межі піддонів розміром 0,8х1,2 м більше ніж на 0,02 м із кожного боку.
10.5.42. Висота штабеля при ручному укладенні не повинна перевищувати 2 м.
10.5.43. Не дозволяється щільно укладати штабель до штабеля для запобігання обвалам при розбиранні сусіднього штабеля.
10.5.44. При складуванні у штабелі вантажі, затарені у ящики, повинні укладатися виключно вперев’язку.
10.5.45. Штабель із вантажу в мішках необхіднослід укладати у вигляді зрізаної піраміди, перев’язуючи мішки трійниками чи п’ятериками. Розбирання верхніх рядів проводиться спусканням мішків по лотках. Між рядами вантажу в паперових мішках повинна бути прокладка з дощок.
10.5.46. Висота укладки бочок із солінням у горизонтальному (лежачому) положенні повинна бути не більше ніж у 3 ряди, з обов’язковими прокладками між рядами й установленням стояків із підкосами для попередження розкочування крайніх бочок.
При укладанні бочок у горизонтальне положення (лежачи) між двома стінами складу впритул допускається висота в 4 ряди.
10.5.47. Вантажі дозволяється брати тільки з верхнього ряду штабеля. При знятті вантажу необхідно спочатку переконатися, що вантаж, який лежить поруч, займе стійке положення і не впаде.
10.5.48. Будова й експлуатація тари повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.3.010.
- Порожня й заповнена тара не повинна мати гвіздків, що стримлять, кантувального дроту й заліза, а також бахроми, задирок, короблень та інших пошкоджень.
- Краї клепок дерев’яних бочок повинні бути чисто обстругані, без задирок, вм’ятин та відщепів. У клепках остову бочок не допускаються відколи і відщепи на торцях, а також між торцем і упорним пазом.
- Бочки повинні мати симетричну правильну форму без переходів, вм’ятин та опуклостей.
- В мішках не допускаються: діри, погано оброблені шви, відриви, пропуски й недостатність стібків, жирні плями й забруднення. Усі нитки швів повинні бути закріплені і не повинні мати вільних кінців завдовжки понад 0,05 м.
- Піддони одного типорозміру (розбірні зі знімними стійками, стінками, кришками, обв’язкою) повинні легко складатися й збиратися, з’єднувальні вузли й деталі повинні вільно з’єднуватися.
- Піддони повинні бути розраховані на укладання їх із вантажем у штабелі. При цьому піддон, встановлений на підлогу, повинен витримувати навантаження не менше 4-кратної номінальної вантажопідйомності і особистої маси трьох піддонів.
10.5.49. Під часри експлуатації тари необхіднослід виконувати такі вимоги:
- тара не повинна завантажуватися більше номінальної маси брутто;
- тара не повинна переміщуватися волоком;
- для перекидання тари необхіднослід застосовувати тільки спеціальні пристрої і вантажопідйомні машини;
- неправильне положення тари на вилах навантажувача повинно вирівнюватися тільки повторним навантажуванням тари на вила;
- тара, що укладається у штабель, повинна мати єдину конструкцію й розміри фіксуючих пристроїв;
- складана тара, яка знаходиться у штабелі, повинна мати стінки в закритому положенні.
10.6. Вимоги до організації та виконанняя транспортних робіт
10.6.1. При організації та виконанні транспортних робіт слід керуватися Законом України “Про дорожній рух”, Правилами дорожнього руху України, ДНАОП 0.00-1.28 і цими Правилами.
10.6.2. Посадові особи, які відповідають за експлуатацію і технічний стан транспортних засобів, зобов’язані:
- забезпечувати належний технічний стан транспортних засобів та дотримання екологічних вимог їх експлуатації;
- не допускати до керування транспортними засобами осіб, які не мають права на керування транспортним засобом відповідної категорії, не пройшли у встановлений строк медичного огляду, перебувають у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння, у хворобливому стані або під впливом ліків, що знижують реакцію й увагу;
- не випускати на лінію транспортні засоби, технічний стан яких не відповідає вимогам державних стандартів, правил дорожнього руху, а також якщо вони не зареєстровані у встановленому порядку, переобладнані з порушенням вимог законодавства або не пройшли державний технічний огляд.
10.6.3. Проїзд тракторів, автомобілів та інших самохідних машин через залізничні переїзди повинен здійснюватися відповідно до діючих Правил дорожнього руху.
При висоті автопотягу понад 4,5 м, ширині більше 5 м і довжині понад 22 м перевезення вантажу повинно бути узгоджене з начальником дистанції залізниці.
10.6.4. При перевезенні пально-мастильних матеріалів і аміачної води автотракторні цистерни повинні бути забезпечені двома порошковими (ВП-5) та одним вуглекислотним (ВВК-7) вогнегасниками і пристроями для зберігання або закріплення у неробочому стані шлангів, а також металевими заземлюючими ланцюгами.
10.6.5. Гальмова система тракторних причепів повинна бути під’єднана до гальмової системи трактора, щоб гальма причепа були керовані з кабіни трактора і забезпечували гальмування причепа під час зупинки, включення гальм при відриві причепа від трактора, утримання причепа під час стоянки на схилах, попередження штовхальної дії причепа на трактор при різкій зміні швидкості руху і під час руху під ухил.
10.6.6. При виконанні колісними тракторами транспортних робіт ведучі колеса повинні бути встановлені на максимальну транспортну ширину колії і мінімальний дорожній просвіт, передбачені конструкцією.
10.6.7. Кузов автомобіля й причіп не повинні мати зламаних брусів і дощок; бокові і задні борти повинні бути на міцних завісах і мати запори, що виключають можливість самовільного відкривання.
10.6.8. Для безпечної роботи під піднятим кузовом причепів-самоскидів і самохідних шасі потрібно встановлювати упор. Робота під піднятим навантаженим кузовом не допускається.
10.6.9. Тракторні потяги повинні відповідати таким вимогам:
- кількість причепів у тракторному потягу визначається тяговою потужністю трактора і дорожніми умовами;
- гальмова система причепів і система керування підніманням кузовів повинні бути підключені до приводу керування з робочого місця тракториста-машиніста;
- електрообладнання причепів повинно бути приєднане до системи електрообладнання трактора.
10.6.10. Причепи між собою і з трактором, крім з’єднання тягово-зчіпних пристроїв штирем, повинні з’єднуватися страхувальними ланцюгами (тросами).
10.6.11. Тракторні сани повинні бути обладнані полозами з металевими шинами, кузовом із міцно закріпленим настилом, бортами висотою не менше 700 мм і жорсткою сницею. Не допускається, щоб кінці настилу виступали за борти кузова.
10.6.12. При направленні тракторів у рейс більше ніж на добу необхідно призначати два трактористи-машиністи і виділяти трактор із двомісною кабіною. При направленні в рейс одного тракториста-машиніста тривалість рейсу не повинна перевищувати однієї зміни.
10.6.13. В умовах бездоріжжя відправляти в рейс більше ніж на добу одиничні транспортні засоби не допускається.
10.6.14. Для використання колісних тракторів на транспортних роботах призначаються трактористи-машиністи, які мають стаж роботи за цією спеціальністю не менше 2 років, а гусеничних тракторів - трактористи-машиністи із стажем роботи не менше 1 року.
Для використання тракторів на транспортних роботах, маршрути руху яких проходять по дорогах державного значення, призначаються трактористи-машиністи 1-го та 2-го класівкатегорії.
10.7. Вимоги під час перевезення людей до місця роботи
10.7.1. Перевезення працівників до місця роботи і назад має здійснюватися на автобусах або в кузовах вантажних автомобілів із бортовими платформами, обладнаними згідно з Правилами дорожнього руху України (розділ 21).
10.7.2. В кузові вантажного (бортового) автомобіля, не обладнаного для перевезення людей, дозволяється перевозити тільки осіб, які супроводжують вантаж, за умови, що вони забезпечені місцями для сидіння.
10.7.3. Під час транспортних переїздів агрегатів не допускається знаходження працівників навіть на обладнаних сидіннях причіпних або навісних машин.
10.8. Вимоги при подоланні водних перешкод і крутих спусків
Загальні вимоги
10.8.1. Переправи машин через судноплавні й несудноплавні річки й водойми на поромах та інших самохідних і буксированих засобах здійснюються відповідно до Правил плавання по внутрішніх судноплавних шляхах України, а також до цих Правил.
10.8.2. Відповідальність за безпеку під час переправи машин через річки та озера за допомогою плавзасобів покладається на посадову особу, у віданні якої знаходяться плавзасоби.
10.8.3. Переправи машин убрід, на човнах, плотах або іншими способами, особливо в незнайомих місцях, повинні проводитися тільки після ретельної підготовки, яка включає:
- вибір і вивчення місця переправи;
- розроблення плану переправи;
- перевірку переправних, охоронних і рятувальних засобів.
Відповідальною за підготовку переправи є посадова особа, у віданні якої знаходяться машини.
10.8.4. Усі учасники переправи повинні детально ознайомитися з місцем переправи й заходами безпеки при її проведенні.
10.8.5. Переправи з використанням несправних або ненадійних переправних засобів і в умовах, що не гарантують безпеку, не дозволяються.
10.8.6. Переправи через водні перешкоди будь-якої ширини під час повені, сильного дощу, снігу, туману, льодоходу і при сильному вітрі не дозволяються.
Переправа убрід
10.8.7. Брід необхідно позначити віхами по обидва боки від осі наміченої смуги переходу. Перевірена ширина смуги броду повинна бути не менше 3 м.
10.8.8. Місце броду при систематичному користуванні ним повинно бути відмічене покажчиком “Брід”.
10.8.9. Дно річки в місці переправи повинно бути твердим і рівним. На трасі броду не повинно бути корчів, великого каміння, ям та інших перешкод.
10.8.10. При переїзді транспортних засобів через водні перешкоди глибина не повинна перевищувати висоти верхнього полотна гусениці або осей коліс (менших за розміром) колісних тракторів та самохідних машин.
10.8.11. При переправі убрід рухатися необхіднослід на зниженій передачі, при постійному числі обертів двигуна, не переключаючи передач і без зупинок.
Переправа на поромах
10.8.12. Під час переправ на поромах вантаження й вивантаження тракторів, автомобілів та інших машин дозволяється тільки після швартування порому до причалу.
10.8.13. Спуск на поромну пристань повинен мати ухил не більше 15°.
10.8.14. Не дозволяється в’їзд на пором і виїзд з нього автомобілів, тракторів і підвід із пасажирами.
10.8.15. Після в’їзду на пором двигун машини необхідно заглушити, машину загальмувати, під колеса машини й причепа підкласти дерев’яні клини, під гусениці трактора - підкладки.
10.8.16. При розміщенні машин і підвід на поромі повинно забезпечуватися його рівномірне завантаження.
10.8.17. В нічний час в’їзд на пором повинен бути освітлений.
Переправа по льоду
10.8.18. Рух людей, транспорту й тварин по льодових дорогах дозволяється тільки по завчасно прокладених трасах, позначених віхами й покажчиками, після перевірки товщини льоду і за умови безперервного спостереження за його станом. Відстань між віхами по ширині смуги повинна дорівнювати 6 м, по довжині - 30 м. Траса переправи по льоду повинна пролягти вище відкритих ділянок води (ополонки, розводдя).
10.8.19. Не допускається пересування машин по льоду необстеженої траси.
10.8.20. Перед переправою по льоду необхідно уважно оглянути дану ділянку водойми і визначити загальну придатність її до переправи. Обстеження льодового покриву при виборі місця переправи проводять два працівники, які рухаються в мотузяній зв’язці з жердинами один за одним на відстані 10 м. Перший з них у міру пересування перевіряє міцність льоду плішнею з петлею, діаметр якої повинен бути не менше 25 см, щоб у разі необхідності можна було вивільнити з неї руку.
Пробне віддалення від берега і пробні переходи однієї людини з метою визначення міцності льоду не дозволяються.
10.8.21. За роботою осіб, які проводять визначення міцності льоду, повинно бути встановлено спостереження з берега (судна) для подання в разі необхідності негайної допомоги. Спостерігачі повинні бути забезпечені засобами рятування: баграми, дошками, канатами (довжиною не менше 50 м) та ін.
10.8.22. Первісна товщина льоду по трасі майбутньої дороги повинна визначатися через інтервали, що дорівнюють 1/20 ширини річки, водойми.
10.8.23. При товщині льоду менше 10 см на обох берегах вивішуються відповідні дорожні сигнальні знаки і плакати, які забороняють рух людей, гужового, тракторного і автомобільного транспорту. В темну пору ці знаки і плакати повинні бути освітлені.
10.8.24. Місце переправи по льоду повинно мати зручні похилі спуски на лід, міцне з’єднання льоду з берегом, рівний і надійний по міцності льодовий покрив без тріщин і ополонок. Ухил спуску на лід не повинен перевищувати 6° для колісних тракторів і 12° - для гусеничних.
10.8.25. У випадку, коли лід біля берегів не надійний, зависає, має тріщини і розломи, між берегом і льодом повинен бути обладнаний настил із колод.
10.8.26. На льодових переправах товщина прісноводного льоду залежно від навантаження повинна бути не менше величин, наведених в табл. 1.
Таблиця 1
Потрібна товщина льоду і дистанція між машинами
при переправах по льоду