НПАОП 60.3-1.01-10Про затвердження правил безпечної експлуатації магістральних газопроводів

6.29. Склад метанолу з централізованим або періодичним обслуговуванням повинен бути огородженим, мати знаки безпеки по периметру та постійну охорону або охоронну сигналізацію.

6.30. У випадку утворення льодяних пробок у трубопроводі або метанольній ємності відігрівання їх допускається виключно парою або гарячою водою.

6.31. Метанол на об’єктах ЛЧМГ, свердловинах, шлейфах, технологічних трубопроводах ПСГ необхідно заливати через стаціонарні або пересувні метанольні установки або за допомогою спеціальних насосних агрегатів.

6.32. Пересувна ємність із невикористаним залишком метанолу після завершення заливу його у газопровід (свердловину, шлейф) повинна бути опломбована та забезпечена охороною до здавання цього залишку на склад за актом.

6.33. Експлуатація і ремонт метанолопроводів, установок регенерації метанолу на ПСГ здійснюються за спеціальними інструкціями, розробленими структурним підрозділом з врахуванням вимог інструкцій заводів-виробників та цих Правил.

7. Заходи безпеки під час робіт із ртуттю

7.1. Під час виконання робіт із ртуттю необхідно дотримуватись вимог «Санитарных правил при работе со ртутью, ее соединениями и приборами с ртутным заполнением» (СП 4607-88), затверджених наказом Головного державного санітарного лікаря СРСР від 04.04.88 № 4607-88, та «Основных правил безопасной работы в химических лабораториях», затверджених Мінхімпромом СРСР 27.07.77 (НПАОП 73.1-1.06-77).

7.2. Працівники, які допускаються до роботи із ртуттю, повинні пройти попередній та періодичні медичні огляди, навчання і перевірку знань з питань охорони праці відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.12-05.

7.3. Не дозволяється брати ртуть у руки або створювати штучні перепади тиску у приладах за допомогою відсмоктування або нагнітання повітря ротом.

7.4. У приміщеннях ртуть необхідно зберігати під шаром гліцерину у товстостінних скляних посудинах (із притертими пробками) об’ємом не більш ніж 0,001 м3або в гумових колбах із гумовими пробками.

7.5. У приміщеннях, у яких знаходяться ртутні прилади або ведуться роботи із застосуванням ртуті, стіни повинні бути заштукатурені цементним розчином і пофарбовані олійною фарбою на натуральній оліфі; підлогу накривають вініпластом, піднімають його на 0,1 м по стіні і закріплюють урівень з нею; підлога повинна мати схил до приямку (пастки) для збирання ртуті; у кінці схилу повинен бути жолобок для стікання ртуті; кути стін і стелі повинні бути закруглені.

7.6. Робочі меблі повинні бути простої конструкції, мати гладкі поверхні, пофарбовані нітроемалевою фарбою або нітролаком і встановлені на ніжках, які забезпечують вільний простір висотою не менше ніж 0,2 м від рівня підлоги.

7.7. Столи і витяжні шафи повинні мати по краях підвищені борти і дірки для стікання ртуті. Під дірками до їх країв необхідно щільно закріпляти пристрій (відросток) для стікання ртуті, який повинен бути прошпакльований та пофарбований із обох боків. Під відростком необхідно передбачити місце установки товстостінної посудини для ртуті, що стікає. Ця посудина (приймач) повинна мати шар води, в яку занурюється відросток.

7.8. Отвори для стікання ртуті необхідно закривати каучуковими пробками, а приймач щоденно звільняти від зібраної ртуті.

7.9. Крани апаратури, що містить ртуть, повинні мати спеціальні кріплення, що виключають вискакування кранів під тиском ртуті. Місця приєднання каучукових трубок до апаратури повинні бути надійно закріплені.

7.10. Періодично, не рідше 1 разу на місяць, необхідно виконувати повне прибирання приміщень. При цьому підлогу, стіни і поверхню апаратури необхідно промивати мильною водою і протерти 0,1 %-ним розчином марганцевокислого калію із добавкою концентрованої соляної кислоти (5·10–6м3на 1·10–3м3розчину).

7.11. Щоденно, до початку робочого дня і після його закінчення, необхідно проводити провітрювання і вологе прибирання приміщення, столів і меблів.

7.12. Ртуть необхідно зберігати і транспортувати у герметично закритих балонах із сталі. Невелику кількість ртуті (не більше ніж 0,001 м3або 1 л) можна зберігати у витяжній шафі у товстостінній скляній посудині із притертою пробкою, встановленій на металевому емальованому піддоні.

7.13. Переносити посудини із ртуттю необхідно у спеціальних металевих футлярах із ручками.

7.14. Прилади та установки із ртутним заповненням встановлюються в емальованих піддонах, як правило, всередині витяжної шафи і не повинні бути розташовані поблизу нагрівальних поверхонь.

7.15. Скляні ртутні дифманометри необхідно перевозити у металевих чохлах, а їх трубки закривати гумовими пробками.

7.16. Ртутні прилади необхідно включати і виключати з роботи із дотриманням заходів безпеки для запобігання викиданню ртуті із приладів під тиском газу.

7.17. Зливання ртуті із приладів і апаратів необхідно проводити у спеціально виділеному приміщенні, а в аварійному випадку — у виробничому цеху в посудини, що заповнені водою. Для попередження розливання ртуті на підлогу посудини із ртуттю необхідно встановлювати на емальовані піддони із чорного металу. Не дозволяється зливання залишків ртуті у каналізацію.

7.18. Розлиту ртуть необхідно негайно і старанно зібрати у герметичний балон, емальовану або фарфорову посудину. Під час збирання розлитої ртуті необхідно користуватись гумовою грушею. Повнота збирання розлитої ртуті перевіряється за допомогою лупи. Після цього повинні бути проведені демеркуризація приміщення, а також оброблення забруднених ртуттю місць 0,2 % підкисленим розчином перманганату калію або 20 % розчином хлорного заліза.

XIII. Ремонтні роботи

1. Загальні вимоги до ремонтних робіт

1.1. Цей розділ визначає загальні вимоги безпеки під час виконання ремонтних робіт на ЛЧМГ, на обладнанні та технологічних комунікаціях на КС, ПСГ і ГРС.

1.2. Перед початком ремонтних робіт з числа ІТП призначаються особи, відповідальні за виконання підготовчих і ремонтних робіт та обкатку обладнання після ремонту.

1.3. У разі якщо ремонтні роботи виконуються власними силами, допускається виконання однієюособою обов’язків відповідального за підготовчі роботи і керівника робіт. Таке поєднання не дозволяється у разі виконання робіт підрядною організацією.

1.4. Якщо ремонт виконується підрядною організацією, то керівником роботи призначається ІТП цієї організації, який повинен надати допуск підрядної організації до виконання даної роботи. У цьому випадку після виконання підготовчих робіт обладнання здається за актом керівнику робіт підрядної організації.

1.5. Підготовчі роботи повинні забезпечувати безпечне проведення газонебезпечних та вогневих робіт під час ремонту обладнання. Газонебезпечні та вогневі роботи дозволяється проводити лише після проведення всіх підготовчих робіт, що передбачені нарядом-допуском.

1.6. За наявності в охоронній зоні МГ, що ремонтується, інших діючих трубопроводів (паралельне проходження, перетин тощо) власники цих трубопроводів повинні обстежити їх технічний стан (з метою виявлення можливих витоків газу) на ділянках зближення діючого трубопроводу з газопроводом, що ремонтується, на відстань, меншу за мінімальну згідно з таблицею 1.

1.7. Виконання підготовчих та ремонтних робіт на МГ у смузі відведення або охоронній зоні автомобільних доріг і залізниць, ЛЕП, на переходах МГ через судноплавні ріки і канали, а також на перетинах із високовольтними лініями і підземними комунікаціями повинно бути письмово узгоджено із організаціями, які експлуатують ці об’єкти і комунікації, з указанням часу і місця роботи.

Таблиця 1

 

1.8. У разі виникнення аварійної ситуації на ЛЧМГ аварійно-відновлювальні роботи в межах охоронних зон (смуг відведення) діючих об’єктів і споруд (трубопроводів, залізниць, ЛЕП, автошляхів тощо) допускається виконувати без попереднього узгодження з їх власниками за умови:

а) своєчасного інформування власників комунікацій (споруд) про початок аварійно-відновлювальних робіт та про необхідність присутності їх представника;

б) до прибуття представника власника комунікації (споруди) земляні роботи повинні виконуватись вручну;

в) постійного знаходження на місці аварії керівника робіт;

г) визначення представником організації, що експлуатує комунікацію (споруду), точного її розташування та його присутності на місці аварії до завершення робіт в охоронній зоні (смузі відчуження).

1.9. ЛЕС повинна бути оснащеною транспортними засобами, спецтехнікою, витратними матеріалами, інструментами та інвентарем згідно з нормативними документами.

1.10. У разі виконання робіт на висоті необхідно до їх початку обладнати робоче місце підмостками з огородженнями і драбинами. На приставних драбинах дозволяється працювати на висоті не більше ніж 3 м. Не дозволяється використання підмостків, виготовлених із порушеннями чинних норм, а також використовувати випадкові предмети як підмостки.

1.11. Допускається застосування механізмів, що опираються на газопровід, для очищення його поверхні або для нанесення ізоляційного покриття після стравлювання з нього газу.

1.12. Засоби освітлення місця роботи на діючих газопроводах і технологічних установках (світильники, вимикачі, електропровід) повинні бути у вибухозахищеному виконанні.

1.13. Переносні лампи (світильники) дозволяється використовувати тільки у вибухозахищеному виконанні, заводського виготовлення, напругою не вище ніж 36 В, а в місцях особливо небезпечних (траншеї, колодязі, ємності тощо) — не вище ніж 12 В. Вилки переносних ламп повинні виключати можливість їх включення в мережу більш високої напруги.

1.14. Кабель для електропостачання світильників і електроінструментів повинен бути захищений від механічних пошкоджень.

1.15. Дозволяється застосування прожекторів у нормальному виконанні у разі розміщення їх на відстані від вибухонебезпечних об’єктів згідно з ПУЕ (по можливості з навітряного боку):

а) не менше ніж за 60 м від вибухонебезпечних приміщень (споруд);

б) не менше ніж за 100 м від резервуарів із зрідженим газом (газовим конденсатом). Для підземних резервуарів вказана відстань може бути зменшена у 2 рази.

1.16. Роботи з ремонту нагнітачів, редукторів, систем ущільнення «газ-олива», а також з відкривання газової порожнини нагнітача або компресорного циліндра ГПА відносяться до газонебезпечних робіт і повинні проводитись згідно з вимогами цих Правил.

1.17. До початку ремонтних робіт керівником робіт повинна бути опрацьована наявна проектна, експлуатаційна та виконавча документація та виконана перевірка герметичності газопроводу.

1.18. Ремонтні роботи на МГ з припиненням транспортування газу (відключення ділянки ЛЧМГ із стравлюванням газу) виконуються в таких випадках:

а) виявлення витоків газу із газопроводу (незалежно від інтенсивності витоків);

б) ремонт небезпечних корозійних дефектів поверхонь труб (згідно з інструкцією з вибраковки) з подальшим ремонтом ізоляційного покриття;

в) ремонт дефектних зварних з’єднань;

г) засипання газопроводу із застосуванням машин;

ґ) наявність критичних параметрів напружено-деформованого стану ділянки газопроводу згідно з вимогами будівельних норм і правил СНиП 2.05.06-85 «Магистральные трубопроводы», які можуть сприяти розвитку стрес-корозійних дефектів труб.

1.19. Ремонтні роботи на МГ без припинення транспортування газу та без зниження прохідного тиску допускається виконувати в таких випадках:

а) розкриття газопроводу (відкриття шурфів) вручну та звільнення від ізоляції за умови відсутності недопустимих корозійних та інших пошкоджень, виявлених методом ВТД чи іншими методами;

б) ремонт ізоляційного покриття і засипання вручну розкритої ділянки газопроводу, яка не має пошкоджень металу труб.

1.20. Ремонтні роботи на МГ з пониженням прохідного тиску газу не менше ніж на 10 % від максимального прохідного тиску, зареєстрованого на даній ділянці ЛЧМГ протягом останнього року експлуатації, допускається виконувати у таких випадках:

а) розкриття ділянки газопроводу з корозійними, механічними та іншими дефектами, які можуть спричинити зменшення його конструктивної міцності відповідно до вимог відомчих будівельних норм «Розрахунки на міцність діючих магістральних трубопроводів з дефектами» (ВБН В.2.3-00018201.04-2000);

б) піскоструменеве очищення труб.

1.21. Без припинення транспортування газу зі зниженням прохідного тиску до значення не вище 0,7 Рроб допускається виконання таких спеціальних ремонтних робіт на МГ:

а) посилення несучої здатності ЛЧМГ композитними бандажами типу ППС;

б) підйом МГ над опорами балочних переходів;

в) приєднання газопроводів-відгалужень до діючих МГ;

г) ремонт дефектів ЛЧМГ під тиском із застосуванням зварювальних технологій.

1.22. У разі відсутності витоків газу необхідно перевірити стан ізоляційного покриття ділянки газопроводу, що обстежується, приладами — шукачами пошкоджень ізоляції.

1.23. У разі розкриття протяжних ділянок необхідно запобігати провисанню газопроводу і виникненню додаткових напружень.

1.24. Не дозволяється підвищення тиску у паралельних МГ під час обстеження і виконання ремонтних робіт на ділянках із корозійним пошкодженням труб.

1.25. Оцінку придатності труб під час капітального ремонту МГ повинна здійснювати комісія, призначена газотранспортним підприємством, з представників експлуатаційного підрозділу, спеціалізованої організації з діагностики і підрядної організації.

1.26. Критерії відбракування труб встановлюються згідно з вимогами чинних нормативних документів.

1.27. Під час стравлювання газу на свічку в радіусі 200 м від неї не дозволяється виконання вогневих робіт, а також знаходження машин і механізмів із працюючими двигунами.

1.28. Поопераційний контроль за якістю виконання ремонтних робіт здійснюється відповідальним виконавцем цих робіт і його керівником. На виконані роботи повинен бути складений акт.

1.29. У разі неможливості випробування зварних з’єднань тиском, що перевищує робочий, такі з’єднання відносяться до «гарантійних» зварних з’єднань (стиків) і їх кількість повинна бути мінімальною.

1.30. Необхідність, місцезнаходження і кількість «гарантійних» зварних з’єднань визначаються планом організації вогневої роботи і нарядом-допуском.

1.31. До «гарантійних» зварних з’єднань (стиків) ставляться такі додаткові вимоги:

а) монтаж і зварювання «гарантійних» зварних стиків виконуються під керівництвом посадової особи, відповідальної за поопераційний контроль, яка має досвід виконання зварювально-монтажних робіт не менше 3 років;

б) до зварювання «гарантійних» стиків допускаються кваліфіковані зварники не нижче 6 розряду, атестовані у встановленому порядку;

в) «гарантійний» зварний стик підлягає подвійному контролю: радіографічним та ультразвуковим методами (у разі негативної температури — подвійному радіографічному контролю) згідно з вимогами чинних стандартів;

г) «гарантійний» зварний стик необхідно випробувати на герметичність прохідним тиском газу протягом не менше ніж 2 години відповідно до вимог ВСН 011-88 «Строительство магистральных и промысловых трубопроводов. Очистка полости и испытание» (далі — ВСН 011-88) та інших нормативних документів;

ґ) на «гарантійний» зварний стик складається акт, що підписується відповідальною за поопераційний контроль посадовою особою, працівником лабораторії з контролю якості зварювання та виконавцями зварювально-монтажної роботи;

д) акти на «гарантійні» зварні стики повинні зберігатись разом із виконавчою технічною документацією.

1.32. Після закінчення ремонту внутрішня порожнина трубопроводу, посудини чи апарата повинна бути очищена від сторонніх предметів, сміття, залишків мастила тощо.

1.33. Не допускається миття деталей в бензині та інших ЛЗР.

2. Земляні роботи

2.1. Не дозволяється виконання земляних робіт в охоронній зоні підземної кабельної ЛЕП (1 м відкрайніх кабелів з кожного боку).

2.2. Не дозволяється підводна земляна робота в охоронній зоні підводних кабельних ЛЕП (100 м відкрайніх кабелів з кожного боку).

2.3. Земляні роботи для обстеження газопроводів, копання шурфів для катодних виводів та врізання вузлів відгалужень повинні виконуватись під керівництвом посадової особи служби ЛЕС виробничого підрозділу.

2.4. Під час виконання земляних робіт в охоронній зоні МГ повинен здійснюватися контроль повітря робочої зони на вміст метану.

2.5. Не дозволяється розпочинати земляні роботи на територіях КС, ГРС, ПСГ та поблизу діючих підземних комунікацій:

а) за відсутності плану розташування підземних комунікацій з точним прив’язками на місцевості;

б) без погодження з відповідними службами і організаціями, у віданні яких знаходяться підземні комунікації і споруди, розміщені поблизу місця роботи.

2.6. Траншея може бути вирита із вертикальними стінками без кріплення у нескельних і незамерзлих ґрунтах вище рівня ґрунтових вод глибиною:

а) не більше ніж 1,0 м — у насипних, піщаних та гравелистих ґрунтах;

б) не більше ніж 1,25 м — у супісках;

в) не більше ніж 1,5 м — у суглинках;

г) не більше ніж 2,0 м — у особливо щільних нескельних ґрунтах.

2.7. У разі більшої глибини траншеї крутизна схилів визначається залежно від глибини траншеї, виду ґрунту та його стану згідно з таблицею 2.

Таблиця 2

 

Примітка.    У разі нашарування різних видів ґрунту крутизну схилів необхідно визначити за найбільш слабим видом ґрунту.

2.8. Не дозволяється розробка без кріплення перезволожених піщаних, лесових і насипних (неущільнених) ґрунтів. Не дозволяється допуск людей у траншею до установлення кріплень у таких ґрунтах.

2.9. Керівник роботи зобов’язаний систематично спостерігати за станом схилів і кріплень і своєчасно запобігати обваленням ґрунту, особливо після його зволоження (зменшення крутизни схилів, відведення ґрунтових і поверхневих вод, підсилення кріплень тощо).

У разі виникнення небезпеки обвалів ґрунту люди повинні бути виведені за межі небезпечних зон.

2.10. Під час виконання земляних робіт у просадочних ґрунтах та ґрунтах, що легко розмиваються, необхідно запобігати надходженню поверхневих вод у траншею газопроводу.

2.11. У разі проведення робіт на трубопроводі діаметром до 800 мм котлован повинен мати не менше 2 протилежних виходів. У разі виконання робіт на трубопроводі діаметром 800 мм і більше котлован повинен мати не менш 4 виходів, розміщених по 2 із кожного боку трубопроводу. Виходи повинні бути виконані у вигляді східців або похилого спуску (підйому).

2.12. Під час перебування працівників у траншеї (котловані) без кріплення стінок на поверхні поруч із траншеєю (котлованом) не дозволяється виконувати будь-які роботи, а важкі механізми повинні знаходитися за межами призми можливого обвалу ґрунту.

2.13. Інструменти та матеріали, необхідні для роботи, повинні бути розташовані не ближче 0,5 мвід зовнішнього краю траншеї (котловану).

2.14. Земляні роботи з використанням механізмів допускається виконувати тільки після контролю повітря робочої зони на вміст метану.

2.15. Копання землерийною технікою шурфів і траншей на трасі МГ, що знаходиться під тиском, дозволяється, якщо відоме точне розміщення газопроводу в плані і на глибині. При цьому не допускається наближення кромок різального механізму ближче 0,5 м до трубопроводу. Ківш і опірні конструкції землерийної техніки не повинні знаходитися безпосередньо над трубопроводом. Земляні роботи необхідно виконувати вручну, без застосування ударних інструментів на відстані менше ніж 0,5 м від трубопроводу.

2.16. Якщо точне місцезнаходження газопроводу невідоме, виконання земляних робіт за допомогою землерийної техніки дозволяється після встановлення точного положення МГ шурфуванням або зондуванням вручну.

2.17. Виконання земляних робіт, які не пов’язані із експлуатацією і ремонтом МГ і кабельних ліній, може виконувати стороння організація на відстані не менше ніж 2 м від газопроводу і кабельної лінії в присутності відповідального представника ЛЕС і служби зв’язку.

2.18. У разі виконання земляних робіт поблизу трас діючих комунікацій не дозволяється відвалювання ґрунту на ці траси.

2.19. Траншеї необхідно захищати від затоплення і розмивання поверхневими водами шляхом розміщення відвалів ґрунту із нагірної сторони.

2.20. У разі виявлення ознак витоку газу з газопроводу земляні роботи повинні бути негайно припинені, а люди виведені з траншеї (шурфу). Земляні роботи можуть бути відновлені після ліквідації витоку газу і за відсутності загазованості.

2.21. Працівники, які виконують роботи з ліквідації витоків газу, повинні мати запобіжні пояси і шлангові протигази. Повітрозабірні патрубки повинні розташовуватися з навітряного боку поза межами загазованої зони. Страхувальні кінці запобіжних поясів повинні тримати працівники на бровці траншеї.