4.5.14. По закінченні робочої зміни машини, обладнання, інструменти, тимчасові дорожні знаки і огородження слід прибирати з автомобільної дороги, а з існуючих дорожніх знаків, що зачохлені, знімати чохли.
4.6. Робота під час обліку руху на автомобільних дорогах
4.6.1. Для визначення фактичної інтенсивності руху транспортних засобів і обсягів вантажоперевезень (далі - облік руху) на автомобільних дорогах наказом по проектній організації має призначатися керівник підрозділу, на якого покладається відповідальність за дотримання правил безпеки працівниками, які беруть участь в обліку руху.
4.6.2. Керівник підрозділу згідно ІНУВ. 3.2-218-051-95 доводить до відома дорожньо-експлуатаційній організації про облік руху, погоджує з ними розміщення пунктів обліку.
4.6.3. Пункти обліку руху мають розміщуватися поза населеними пунктами на рівних ділянках дороги, що забезпечують видимість наближаючого транспорту не менше ніж за 600 м з обох напрямків. Ширина узбіччя дороги на пункті обліку має бути такою,щоб забезпечувала з'їзд і зупинку транспортних засобів, не перешкоджаючи в цьому місці іншому транспорту, що рухається по дорозі.
4.6.4. Пункти обліку руху мають забезпечуватися тимчасовими переносними дорожніми знаками і огороджуючими пристроями, які слід розміщувати на обраній ділянці дороги в порядку, указаному в пунктах 4.5.5 - 4.5.10 цих Правил.
По закінченні обліку руху встановлені тимчасово переносні дорожні знаки і огородження мають прибиратися з цієї ділянки дороги.
4.6.5. Працівники, які пов'язані з виконанням обліку руху транспорта, мають бути одягнені у спецодяг (у разі їх відсутності, як виняток, - з червоними нарукавниками або пов’язками на рукавах), забезпечені червоними прапорцями та ліхтарями і повинні рухатися назустріч руху транспорта.
4.6.6. Працівникам з обліку руху транспорту не дозволяється:
підходити до транспортного засобу, не переконавшись у його повній зупинці;
стояти на підніжках транспортного засобу під час його руху;
виходити на проїзну частину дороги;
ставати у безпосередній близькості попереду чи позаду зупиненого транспортного засобу, а також спиратися на нього;
виконувати роботу в непогоду, а у нічний час доби без ліхтаря.
4.7 Робота на діючих залізницях
4.7.1. Топографо-геодезичні, інженерно-геологічні, обстежувальні та інші вишукувальні роботи, які провадяться на діючих залізницях, не мають перешкоджати руху поїздів з встановленими швидкостями; при цьому керівник вишукувальних робіт в своїй діяльності керується НАОП 5.1.11-4.03-86 та НАОП 5.1.11-4.06-89, а також іншими нормативними актами з охорони праці Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця).
4.8. Робота в населених пунктах, на територіях
підприємств і об'єктів спеціального призначення
4.8.1. До початку вишукувальних робіт у населених пунктах, на територіях підприємств і об'єктів спеціального призначення слід через відповідні установи до котрих віднесені об'єкти промислового і спеціального призначення встановити схеми розміщення і глибини залягання мереж інженерних комунікацій (кабелів електромережі, телефонів, радіо, трубо-, газо- і водопроводів, каналізації тощо).
4.8.2. Вишукувальні роботи на територіях об'єктів спеціального приз-начення (аеродроми, електростанції, артилерійські та танкові полігони, стрільбища та ін.) виконуються тільки після отримання в установленому порядку дозволу на проведення робіт на цих територіях.
4.8.3. Під час проведення вишукувальних робіт по дорогам і вулицям населених пунктів розстановку тимчасових переносних дорожніх знаків і огороджуючих пристроїв біля робочих місць має виконуватися у порядку, вказаному у відповідних пунктах підрозділу 4.5 цих Правил.
4.8.4. Виконання вишукувальних робіт в населених пунктах не має перешкоджати дорожньому руху.
За наявності значного руху транспорту по вулицях населених пунктів відстань має визначатися розрахунково, а базис розташовуватися на тротуарі або в іншому безпечному місці.
4.8.5. У разі проведення вишукувальних робіт поблизу діючих трамвайних і тролейбусних ліній не дозволяється підносити будь-які речі на відс-тань ближче 2 м до проводів і частин контактної мережі, що знаходяться під напругою.
4.8.6. У випадку неможливості переходу з інструментом від одного місця роботи на інше по тротуару, слід пересуватися біля самого тротуару назустріч руху транспорту для запобігання його наїзду ззаду.
4.9. Організація тимчасової стоянки
4.9.1. У разі необхідності організації тимчасової стоянки (далі - стоянка) керівник вишукувального підрозділу спільно з власником території має визначити місце дислокації і отримати дозвіл на її улаштування в місцевому органі виконавчої влади.
Стоянка, як правило, влаштовується і використовується в теплі пори року.
4.9.2. Для розташування стоянки вибираються по можливості захищені від вітру сухі місця біля річок, струмків та інших джерел з незабрудненою водою, на узліссі, а в гірський місцевості - на захищеному від вітру пологому схилі.
4.9.3. Не дозволяється розташовувати стоянку:
у рясній гущавині дерев, тому що в таких місцях більше комах і палатки після дощу повільно просихають, а також встановлювати палатки та побутові вагони на полянах біля окремо стоячих дерев на відстані ближче за подвійну висоту дерева;
у підніжжя крутих та обривистих схилів;
на дні ущелин і сухих русел;
на низьких затоплюваних, обривистих і легко розмивних берегах, річ-кових косах, островах під крутими, незадернованими і обсипаючими схилами з великими деревами;
на морських узберіжжях у припливно-відливній зоні;
на пасовищах і вигонах скотини;
на закарстованих і зсувонебезпечних майданчиках;
в межах можливого падіння дерев;
в зонах сезонного та добового розливу річок;
у місцях, які небезпечні у відношенні лавин, каменепадів, зсувів, осипів і селів;
біля підошви крутого схилу, підніжжя скелі, яка погрожує каменепадом;
на руслі річки, яке висохло;
на дні ущелини та улоговини;
на верховині гори - у гірських районах.
4.9.4. Роботи з облаштування стоянки мають закінчуватися не пізніше як за одну годину до настання темряви.
4.9.5. Територія стоянки, в залежності від місцевості її розташування, має розчищатися від сухостійких та небезпечних дерев в радіусі подвійної їх висоти, сухих моху і трави, сучків, сушняку і т.ін., зорюватися мінералізованою смугою завширшки 1,4 м та оброблятися хлорним вапном або іншими дезинфікуючими засобами.
4.9.6. Майданчики для встановлення палаток, автобуса, автомобіля та ін. мають очищатися від хмизу та каміння; нори, які можуть бути пристановищем гризунів, отруйних змій та комах, мають очищатися від них і засипатися грунтом.
Не дозволяється очищення майданчиків випалюванням у лісових райо-нах, трав'янистих степах, комишах і т.ін.
4.9.7. Відстань між палатками, автобусом, автомобілем та ін. має прийматися не менше 3 м.
Палатки слід обкопувати канавою для запобігання стоку води в її середину.
Вхід до палатки має розташовуватися з підвітряного боку, з урахуванням переважного напрямку вітру у вибраній місцевості.
4.9.8. Територію стоянки слід постійно утримувати в чистоті і порядку. Все сміття, відходи і т.ін. мають систематично видалятися в спеціально відведені місця.
4.9.9. Ями для харчових відходів, бруду та туалети слід розташовувати не ближче 30 м від палаток і нижче водозабірника на відстані не менше 50 м.
Дезинфекція туалетів та ям для бруду має проводитися не менш двох разів на місяць.
У разі ліквідації стоянки ями і канави слід засипати щільно грунтом.
4.9.10. Майданчик для вогнища слід віддаляти від дерев і палаток на відстань не менше 10 м, очищати від сухої трави та сміття, обкопувати канавою завширшки не менше 0,5 м на глибину мінералізованого шару грунта у радіусі не менше 1 м.
За вогнищем має встановлюватися постійний нагляд.
Не дозволяється розводити вогнища під час сильного вітру, на тери-торії, де росте хвойний молодняк, на ділянках сухостійкого лісу, в торфовищах, підсохлих комишах і траві тощо.
За непотребою вогнище слід заливати водою або засипати грунтом до повного припинення тління.
4.9.11. Не дозволяється самовільне відлучення працівників вишукувальних підрозділів з місця стоянки.
4.9.12. В палатках, де мешкають працівники підрозділів, зберігати легкозаймисті рідини та речовини не дозволяється.
Паливно-мастильні матеріали слід зберігати у металевій тарі в спеціально обладнаних тимчасових складах, розташованих не ближче 100 м від палаток та інших споруд, зроблених із легкозаймистих матеріалів. Металева тара має укопуватися в грунт і обкопуватися канавою на глибину його мінералізованого шару.
4.9.13. Для охорони стоянки та майна, а також контролю за протипожежним станом має виділятися черговий, інструктаж якому має проводити керівник вишукувального підрозділу.
4.9.14. Не дозволяється переміщення стоянки на нове місце без завчасного повідомлення відсутніх працівників підрозділу про точне місцеполо-ження нової стоянки з детальними вказівками умов і орієнтирів її знаходжен-ня.
4.9.15. Відсутність працівника або тим більш групи їх на стоянці у виз-начений строк з невідомих причин має розглядатися як надзвичайний випадок, що потребує прийняття негайних заходів по розшуку відсутніх.
4.9.16. Стоянка у протипожежному відношенні має обладнуватися щитом з протипожежним інвентарем, установленим на видному місці, ящиком з піском, бочкою з водою, вогнегасником, відрами, ломами, гаками, штиковими лопатами, покривалом з негорючого теплоізоляційного матеріалу або повсті розміром не менше 2х2 м.
4.10. Порядок пересування у лісах
4.10.1. Перед початком пересування у лісах керівник вишукувального підрозділу має:
за топографічною картою обрати маршрут прямування та найближчі орієнтири (річки, струмки, височини, дороги, опори ЛЕП тощо), нанести їх на схему та видати керівнику групи;
пояснити керівнику групи і працівникам напрямок руху за орієнтира-ми, сторонами світу та іншими ознаками, порядок подачі звукової сигналіза-ції (свист, окрик або звуки, що подаються штучно) на випадок, якщо буде потрібна зупинка руху групи або хто-небудь потребує допомоги. Кожний із учасників походу має відгукуватися на сигнал і у разі необхідності приходити на допомогу.
4.10.2. Під час пересування по лісу група має забезпечуватися вивіреним компасом та сокирою. Попереду має йти керівник групи та фізично сильний працівник. Рухатися по лісу слід переважно ланцюжком всією групою. Відстань одного від одного має бути в межах 3 - 4 м для запобігання удару гілкою дерева, що може бути відтягнена під час руху працівником, який іде попереду.
Не дозволяється будь-кому з групи відхилятися від маршруту руху без попереджування керівника походу.
Під час пересування треба залишати затеси на деревах або інші позначки для того, щоб при поверненні назад можна було використати відмічений шлях.
4.10.3. У разі відставання когось з учасників походу керівник групи має зупинити рух, зачекати відстаючого або вжити заходів з його розшуку.
4.10.4. Привали на відпочинок мають влаштовуватися через певні проміжки часу в залежності від складності маршруту, ваги вантажів, які треба перенести, і стану учасників, але не рідше як через кожні 1 - 2 години руху.
У випадку необхідності привал може бути зроблений додатково за вимогою будь-кого з учасників руху.
4.10.5. Під час пересування в лісі по висохлих мохах, а у степу по висохлих комишах і траві не дозволяється кидати запалені сірники, недокурки або витрушувати із курильних трубок гарячу золу.
4.10.6. У разі необхідності розпалювання вогнищ в лісах слід керуватися вимогами, вказаними в пункті 4.9.10 цих Правил.
4.10.7. Група, яка пересувається по лісу, має вживати заходи з ліквідації вогнищ лісних пожеж, негайно повідомляти про них своєму керівнику та найближчому лісництву. Якщо групу настигає велика лісова пожежа, в боротьбі з якою вона безсильна, група має відходити в більш безпечне місце за річку або на велику галявину.
4.11. Порядок пересування в горах
4.11.1. Пересування у високогірних районах має виконуватися тільки групою у складі не менше 4 чоловік, оснащеною необхідним альпіністським спорядженням і укомплектованою фізично підготовленими працівниками, які навчені правилам взаємо- і самоохорони, користування альпіністським спорядженням та пройшли відповідне тренування.
4.11.2. Необхідно постійно стежити за станом і збереженням одягу і спорядження як індивідуального, так і загального користування.
4.11.3. Перебуваючи на висоті понад 1300 м над рівнем моря, слід змащувати шкіру обличчя спеціальною маззю для захисту її від опіків сонячними променями.
4.11.4. Під час пересування і роботи в горах не дозволяється скидати каміння і відвалювати нестійкі глиби, кричати, стріляти і брати з собою собак, щоб не викликати каменепад або скидання снігової лавини.
4.11.5. Схили гір крутістю 25і більше є лавинонебезпечними, тому пересування по них має припинятися під час снігопаду і відновлюватися тільки через 2-3 дня після закінчення снігопаду, поки свіжовипавший сніг ущільниться або звалиться вниз.
4.11.6. Підйом та спуск по лавинонебезпечному схилу має здійснюватися у "лоб" із взаємострахуванням і використанням охоронної вірьовки.
4.11.7. Під час дощу та зразу після нього не можна пересуватися по ділянках, які загрожують каменепадінням, по дрібних осипах, вузьких гірських стежках, скелях і схилах гір.
На час дощу слід розташовуватися в безпечному місці вище по схилу, під укриттям скель, захищених від каменепадіння.
4.11.8. Під час пересування по ділянках, небезпечних каменепадінням, слід робити перебіжки від укриття до укриття. Ознаками схильності ділянок до каменепадіння є сліди ударів каміння на скелях, а також наявність каміння в траві, моху, снігу та льоду.
4.11.9. У разі підйому на осип не можна йти прямо вгору, щоб не викликати каменепад, а слід підійматися зигзагом, іти фронтом щільно один до одного, тримаючись за охоронну вірьовку.
Спускатися по осипу слід зигзагом, на великих осипах - дрібними легкими кроками, на дрібних - великими ковзкими кроками. Під час пересування ногу слід ставити плавно і легко, уникаючи різких рухів і поворотів.
4.11.10. У разі пересування по сніговому гребеню слід остерігатися снігових карнизів, які можуть обвалитися під вагою самого пересуваючого. Необхідно пересуватися в обхід снігового карнизу по схилу нижче небезпечної межі карнизу. Небезпечні місця снігових карнизів слід проходити рано вранці, коли сніг скований морозом і замети його тримаються міцно.
4.11.11. Переходити снігові "мости" слід тримаючись вірьовки.
4.11.12. Пересування по фірнових і льодовикових схилах та укосах має проводитися в спеціальних черевиках із застосуванням прикріпленого мотузкою до руки льодоруба і альпіністської вірьовки.
Не дозволяється способом ковзання спускатися по похилих поверхнях льодовиків і фірнових полів.
4.11.13. В гірських льодовиках слід остерігатися тріщин і замаскованих сніговою або льодяною коркою гротів, наявність яких розпізнається по шуму води, що тече. У цих випадках слід зв'язуватися попарно вірьовкою і пересуватися з інтервалом 15 - 20 м один від одного, використовуючи альпеншток.
Не дозволяється заходити у льодовикові гроти, які знаходяться на "язику" льодовика.
4.11.14. У разі виявлення селя, який наближається, слід негайно відійти на схил ущелини. Ознакою його наближення є глухий гул, а у місцевості, де бувають селеві потоки, біля виходів бокових ущелин можна помітити конусоподібні виноси із засохлого бруду і каміння.
4.12. Порядок пересування по болотах, річкових долинах,
ярах і карстових місцях
4.12.1. Перехід небезпечних багнистих місць має здійснюватися по зробленим настилам (гатям) із жердин і віток.
Обстеження надійності верхнього покриття болота та підтримка на випадок провалу у болотні "вікна" слід здійснювати за допомогою міцної довгої жердини і вірьовки.
Купинясті болота слід переходити по купинах з жердиною.
4.12.2. Під час переходу через болото працівникам слід триматися разом для подання один одному допомоги.
Слід обходити місця, які покриті яскравою соковитою зеленню - перша ознака наявності болотних "вікон" - і остерігатися відкритих у воді або трясовині гострих пнів, корчів та каміння.
4.12.3. У випадку провалу у "вікно" необхідно, не роблячи різьких рухів, триматися за жердину, покладену горизонтально поперек "вікна". Виручати потерпілого зі стійкого місця слід за допомогою вірьовки і довгої жердини.
4.12.4. Пересування по трясовинах і болотах без проторованих доріг має проводитися "слід у слід" інтервалом 2 - 3 м з застосуванням охоронних вірьовок.
Не дозволяється ходіння "слід у слід" під час переходів торф'яних болот, які утворилися на місці колишніх озер.
Хиткі торф'яні болота слід переходити з інтервалами 8 - 10 м один від одного з взаємним страхуваням вірьовкою.
4.12.5. Пересування і робота в річкових долинах та ярах з обривчастими схилами або огляд їх з метою виявлення можливих обвалів, падіння каміння і дерев слід проводити обережно, особливо весною після сильних дощів.
Ходіння ближче 0,75 м від кромки берегового обриву не дозволяється.
4.12.6. Слід остерігатися трясовин і засмоктуючих мулів під час пересування по долинах річок, особливо у гирлових частинах притоків зі спокій-ною течією.
У випадку раптових грозових злив роботу в ярах слід негайно припинити, а працівників вивести у безпечне місце.
4.12.7. Гирла всіх виявлених карстових заглиблень мають відмічатися знаками, а найбільш небезпечні з них обноситися міцною огорожею заввишки не менше 1,2 м.
Блюдце- і воронкоподібні западини під час пересування по закарстованих площах слід обминати.
4.12.8. Робота на закарстованих площах має припинятися з таким розрахунком, щоб всі працівники встигли повернутися до місця нічлігу до настання темряви.
Не слід розташовуватися на ночівлю або відпочинок у будь-яких заглибленнях: нішах, ямах, печерах тощо.
4.13. Проведення маршрутів в малонаселеній місцевості,
поведінка заблуканих та їх розшук
4.13.1. Під час проведення маршрутів в малонаселеній місцевості по вивченню територій, прилеглих до траси майбутньої автомобільної дороги, кожна група має забезпечуватися: вивіреним компасом, топографічною картою, радіостанцією, ракетницею з комплектом ракет, аптечкою, сірниками у водонепроникній оболонці, непорушним запасом харчів і води, ножем, сокирою, вірьовкою тощо.
На топографічній карті мають бути позначені осі майбутньої автомобільної дороги та маршруту, основні орієнтири на місцевості, пункти привалів на відпочинок, контрольні строки прибуття у кінець маршруту та повернення назад.
4.13.2. Всі працівники мають бути навчені правилам користування радіостанцією та ракетницею, орієнтуванню за компасом, сонцем, зірками, місцевими прикметами і топографічною картою.
4.13.3. Перед виходом групи у маршрут керівник вишукувального під-розділу має:
призначити старшого групи із числа досвідчених спеціалістів. Не дозволяється призначати старшим групи під час проведення багатоденного маршруту студентів-практикантів, випускників вищих і середніх спеціальних учбових закладів та працівників зі стажем роботи за професією менше одного року;
особисто перевірити забезпечення групи всім необхідним, що указане в п. 4.13.1, та дати вказівки старшому групи про порядок проходження маршруту.
4.13.4. Відхилення від раніше виданих умов проходження маршруту може проводитися тільки під особисту відповідальність старшого групи.
У разі необхідності зміни напрямку маршруту слід на добре примітному місці зробити умовний знак і залишити записку з вказівкою причини і часу його зміни та напрямку подальшого проходження.
4.13.5. Пройдений шлях слід відмічати затесами на деревах або позначками на каміннях, обламаними гілками дерев, залишеними на видних місцях записками, зробленими земельними копцями тощо.
4.13.6. У разі настання негоди учасники маршруту мають знаходитися у безпечному місці. В цьому випадку контрольний строк повернення групи відсувається на час продовження негоди, про що старший групи сповіщає рацією керівника вишукувального підрозділу.
4.13.7. Група на маршруті має складатися як мінімум з 3 чоловік.
У випадках, коли група залишилась з двох осіб і одна з них виявилася неспроможною рухатися далі по маршруту, друга особа має надавати потерпілому на місці можливу допомогу і вживати заходи для виклику рятувальної групи, не відходячи від нього. Тимчасове залишення потерпілого дозволяється лише у виняткових випадках за умови, якщо потерпілий може дочекатися допомоги в повній безпеці. Той, хто повинен відійти, відмічає на карті місцезнаходження потерпілого.
4.13.8. Група, яка втратила орієнтування та радіозв'язок з вишукувальним підрозділом, повинна припинити подальший рух за маршрутом, розвести димові сигнальні вогнища на високих або відкритих місцях та подавати сигнали ракетами, голосом тощо. Надалі група має виходити по схилу до річки або іншого найближчого водоймища і поблизу на відкритій поляні влаштувати стоянку. На стоянці слід розпалити вогнище або установити розпізнавальний знак. У разі наближення вертольоту або літака треба розмахувати прапором на довгій жердині. Маршрут від місця втрати орієнтировки до місця стоянки має відмічатися затесами з записками, в яких указуються дата і час.
Так само має діяти і друга група, яка втратила орієнтування і радіозв'язок під час руху за маршрутом і не вийшла в контрольний строк до пункту призначення.
Заблукані мають розводити вогнище з урахуванням вимог, викладених у п. 4.9.10 цих Правил.
4.13.9. Для орієнтування заблуканих працівників в зазначені нічні години із місця стоянки підрозділу мають подаватися сигнали ракетами.
У відкритих степових районах на найближчій до місця стоянки висоті (за відсутності висот - на жердині або радіощоглі) на ніч мають вивішуватися ліхтарі, а у день в зазначені години подаватися димові сигнали.