7.55. При проведенні ремонтних робіт на газопроводах і обладнанні в загазованих приміщеннях поза ними повинен перебувати робітник, що спостерігає за працюючим в приміщенні, який зобов'язаний також стежити за тим, щоб поблизу не було джерела вогню. Зовнішні двері загазованого приміщення повинні бути постійно відчинені.
7.56. Перед початком ремонтних робіт на підземних газопроводах, пов'язаних з роз'єднанням газопроводу (заміна засувок, зняття і встановлення заглушок, прокладок, виріз стиків), необхідно відключити наявний електрозахист і встановити на роз'єднуваних ділянках газопроводу шунтуючу перемичку з кабелю перерізом не менше 25 кв. мм (у разі відсутності стаціонарно встановлених перемичок) з метою запобігання іскроутворенню.
7.57. Усунення на газопроводах льодових, смоляних, нафталінових та інших закупорок шляхом шуровки (металевими шомполами, що не утворюють іскор), заливки розчинників або подачі пари дозволяється при тиску газу в газопроводі не більше 500 даПа (500 мм вод. ст.). Застосування відкритого вогню для відігріву газопроводів у приміщеннях забороняється.
7.58. При усуненні закупорок в газопроводах вживаються заходи, які б максимально зменшили вихід газу з газопроводу. Роботи повинні проводитись у шлангових або ізолювальних протигазах. Випуск газу в приміщення забороняється.
7.59. У разі прочищення газопроводів споживачі повинні бути попереджені про необхідність відключення газових приладів до закінчення робіт.
7.60. Різьбові і фланцеві з'єднання, які розбиралися для усунення закупорок в газопроводі, після збирання повинні перевірятися на герметичність приладом або мильною емульсією.
7.61. Відповідальним за забезпечення працівників засобами індивідуального захисту і справність цих засобів є спеціаліст, що керує газонебезпечною роботою, а при виконанні робіт, які відповідно до п. 7.2 можуть проводитися без керівництва, - особа, що поставила завдання.
Забезпеченість засобами індивідуального захисту і їх справність виявляються при видачі наряду-допуску на газонебезпечні роботи.
При організації робочого місця керівник роботи зобов'язаний забезпечити можливість швидкого виведення робітників з небезпечної зони.
7.62. Кожному працюючому за нарядом-допуском повинен видаватися рятувальний пояс в комплекті зі страхувальним мотузком, шланговий або ізолювальний протигаз. Застосування фільтрувальних протигазів не допускається.
Потреба застосування протигазів працівниками при виконанні ними газонебезпечних робіт визначається керівником робіт.
7.63. Дозвіл на користування ізолювальними протигазами в кожному випадку повинен видавати керівник робіт особам, які пройшли медичний огляд і спеціальний інструктаж з правил користування таким протигазом.
7.64. Тривалість роботи в протигазі без перерви не повинна перевищувати 30 хвилин. Загальний час роботи ізолювального протигазу визначається паспортом протигазу.
7.65. Повітрозабірні патрубки шлангових протигазів при роботі повинні розставлятися і закріплюватися з навітряного боку від місця виділення газу.
За відсутності "примусової" подачі повітря вентилятором довжина шлангу не повинна перевищувати 10 м.
Шланг не повинен мати різких перегинів і будь-чим затискатися.
7.66. Рятувальні пояси повинні мати наплічні ремені з кільцем з боку спини на їх перетині для кріплення мотузка. Пояс повинен підганятися так, щоб кільце розміщалося не нижче лопаток. Застосування поясів без наплічних ременів забороняється.
7.67. Протигази перевіряють на герметичність перед виконанням кожної газонебезпечної роботи. При одягненому протигазі кінець гофрованої трубки щільно затискують рукою. Якщо при такому положенні дихати неможливо, протигаз справний.
7.68. Рятувальні пояси з кільцями для карабінів випробовують так: до кільця пояса, застебнутого на обидві пряжки, прикріплюють тягар масою 200 кг, який висить протягом 5 хвилин. Після зняття тягаря на поясі не повинно бути слідів пошкоджень.
7.69. Поясні карабіни випробовують навантаженням масою 200 кг. Карабін з відкритим затвором залишається під навантаженням протягом 5 хвилин. Після зняття навантаження вивільнений затвор карабіна повинен правильно і вільно стати на своє місце.
7.70. Рятувальні мотузки випробовують навантаженням масою 200 кг протягом 15 хвилин. Після зняття навантаження на мотузку в цілому і на окремих його нитках не повинно бути пошкоджень.
7.71. Випробування рятувальних поясів, поясних карабінів і рятувальних мотузків повинно проводитися не рідше 1 разу на 6 місяців під керівництвом відповідальної особи, призначеної наказом по підприємству.
Перед видачею поясів, карабінів і мотузків їх перевіряють.
Кожний пояс і мотузок повинні мати інвентарну бірку, на якій вказані дати проведеного і наступного випробувань.
Зберігання засобів індивідуального захисту повинно бути організовано згідно з вимогами заводів-виготовлювачів.
8. Локалізація і ліквідація аварійних ситуацій
8.1. Для локалізації і ліквідації аварійних ситуацій в СПГГ організується аварійно-диспетчерська служба (надалі - АДС), її філіали і пости з цілодобовою роботою, включаючи вихідні і святкові дні.
Служби АДС повинні бути забезпечені проводовим зв'язком "04", зв'язком з спецслужбами (пожежна охорона, швидка допомога, міліція, енергопостачальні організації тощо), засобами радіозв'язку і мати апаратуру для магнітофонного запису, електрифіковану мнемосхему газопроводів високого і середнього тисків обслуговуваних населених пунктів з чисельністю населення понад 50 тис. чоловік, планшети газопроводів із зазначенням на них всіх споруд, інженерних комунікацій в масштабі не більше 1 : 1 000.
Штати АДС і їх філіалів, матеріально-технічне оснащення, а також оснащення технічною і оперативно-експлуатаційною документацією визначаються СПГГ.
8.2. Експлуатаційні дільниці, які не мають у своєму складі АДС, повинні для надання їм необхідної допомоги прикріплюватися наказом СПГГ до АДС або найближчого філіалу.
8.3. Підприємства і організації, які експлуатують системи газопостачання, виконують аварійні роботи силами і засобами власної газової служби.
За аварійними викликами підприємств, що мають власну газову службу, АДС СПГГ беруть участь і подають їм практичну, методичну допомогу з локалізації аварій і їх наслідків.
8.4. Аварійні роботи на ГНС, ГНП, АГЗС, АГЗП виконуються персоналом цих підприємств. Участь АДС СПГГ в проведенні аварійних робіт на ГНС, ГНП, АГЗС, АГЗП встановлюється планом локалізації і ліквідації аварій.
8.5. Діяльність аварійних бригад з локалізації і ліквідації аварійних ситуацій повинна обумовлюватися планом локалізації і ліквідації аварій та планом взаємодії служб різних відомств (цивільної оборони, пожежної охорони, швидкої допомоги, міліції, організацій, які експлуатують інженерні комунікації тощо), розробленими кожним підприємством з урахуванням місцевих умов.
Відповідальність за складання планів, своєчасність внесення в них доповнень і змін, перегляд і перезатвердження їх (не рідше ніж на 3 роки) несе власник підприємства.
8.6. На кожному підприємстві з бригадами АДС повинні проводитися тренувальні заняття з наступною оцінкою дії персоналу:
з планів локалізації і ліквідації аварійних ситуацій по кожній темі для кожної бригади - не рідше 1 разу на 3 місяці;
з планів взаємодії служб різного призначення підприємств і населеного пункту - не рідше 1 разу на 6 місяців.
Тренувальні заняття повинні проводитися в умовах, максимально наближених до реальних.
Проведені тренувальні заняття повинні реєструватися в спеціальному журналі. Результати тренувальних занять повинні бути розглянуті і вжиті заходи по усуненню недоліків.
8.7. Всі заявки АДС повинні реєструватися в спеціальному журналі, де зазначаються: час надходження повідомлення (заявки), адреса, прізвище заявника, час виїзду і прибуття на місце бригади АДС, час виконання заявки, характер пошкодження і перелік виконаних робіт.
В аварійних службах СПГГ телефонні заявки одночасно повинні автоматично записуватися на магнітну стрічку, термін зберігання касет з записами повинен бути не менше одного місяця.
Своєчасність виконання аварійних заявок і обсяг робіт повинні систематично контролюватися керівництвом СПГГ. На підставі аналізу всіх заявок повинні розроблятися заходи з поліпшення технічного обслуговування газового господарства.
8.8. При одержанні повідомлення (заявки) про наявність газу диспетчер зобов'язаний дати інструктаж заявнику про вжиття необхідних заходів з безпеки.
8.9. В основу організації робіт з виконання аварійних заявок повинна бути покладена вимога про прибуття бригади АДС (персоналу експлуатаційної дільниці, при якій АДС і її філіали можуть не організовуватися) на аварійний об'єкт в гранично короткий строк, встановлений положенням про АДС, але не пізніше як через 40 хвилин. За всіма повідомленнями про вибух, пожежу, загазованість приміщень бригада АДС повинна виїхати до місця аварії протягом 5 хвилин.
8.10. Бригада АДС повинна виїжджати на спеціальній аварійній автомашині, обладнаній радіостанцією, сиреною, "мигалкою" і укомплектованій відповідно до додатка 10.
При виїзді для локалізації і ліквідації аварій на надземних і підземних газопроводах бригада АДС повинна мати планшети і необхідну виконавчо-технічну документацію (плани газопроводу з прив'язками, схеми зварних стиків, при потребі).
8.11. Відповідальність за своєчасне прибуття бригади АДС на місце аварії і виконання робіт згідно з планом локалізації і ліквідації аварій несе керівник зміни.
8.12. При виявленні газу з концентрацією понад 1 % - для природного газу або 0,4 % - для ЗВГ в підвалах, тунелях, колекторах, під'їздах, приміщеннях перших поверхів будинків повинні бути вжиті заходи для негайного відключення газопроводів від системи газопостачання і евакуації людей з небезпечної зони.
8.13. На пошкоджений газопровід (для тимчасової ліквідації витоку) дозволяється накладати бандаж або хомут. Засипка підземних газопроводів з накладеними на них бандажами або хомутами забороняється.
Встановлення бандажів або хомутів на внутрішніх газопроводах забороняється.
8.14. Роботи з ліквідації аварій або аварійних ситуацій АДС може передавати експлуатаційним службам після того, як будуть вжиті всі заходи щодо унеможливлення вибухів, пожеж, отруєнь.
| Додаток 1 до пункту 3.2 Правил безпеки систем газопостачання України |
Додаткові вимоги
до обладнання систем і об'єктів газопостачання
1. На підземних газопроводах не дозволяється установлювати арматуру, збірники конденсату та інші пристрої на відстані менше 5 м в обидві сторони від місця перетину газопроводу з повітряними лініями електропередач напругою понад 1 кВ до 35 кВ і менше 10 м - при напрузі 35 кВ і вище.
При виконанні робіт із застосуванням машин в охоронних зонах повітряних ліній електропередач необхідно виконувати вимоги ГОСТ 12.1.013-73.
2. Прокладання підземних газопроводів крізь канали теплової мережі, комунікаційні колектори, канали різного призначення не допускається.
3. Траси підземних газопроводів повинні бути позначені вказівними знаками:
у забудованій частині - настінними знаками;
у незабудованій частині - спеціальними орієнтирними стовпчиками.
При прокладенні підземних газопроводів поза територією населених пунктів орієнтирні стовпчики повинні встановлюватися з інтервалами між ними не більше 500 м на прямих ділянках газопроводів, а також у характерних точках траси газопроводу (повороти, відгалуження та ін.).
На міжселищних газопроводах допускається використовувати для вказівних знаків контрольно-вимірювальні пункти і контрольні трубки.
4. Вводи і випуски підземних комунікацій (водопровід, каналізація, тепломережа, телефонні і електричні кабелі тощо), які проходять через підземну частину зовнішніх стін будівель, повинні бути старанно ущільнені відповідно до вимог діючих будівельних норм і правил.
5. На вводах зовні будівель (на стояках надземного вводу) повинні бути встановлені пробки діаметром умовного проходу 20 - 25 мм.
Встановлення пробок на стояках і газопроводах в середині будівель забороняється.
6. З'єднання горизонтальної ділянки підземного газопроводу з стояком надземного (цокольного) вводу повинно бути зварним, із застосуванням гнутих або крутозігнутих відводів.
Зварні стикові з'єднання на ділянках підземних газопроводів-вводів повинні бути перевірені неруйнівними методами контролю при їх розташуванні від фундаментів будівель на відстані:
до 2 м - тиском до 0,005 МПа (0,05 кгс/кв. см) включно;
до 4 м - тиском понад 0,005 до 0,3 МПа (понад 0,05 до 3 кгс/кв. см) включно;
до 7 м - тиском понад 0,3 до 0,6 МПа (понад 3 до 6 кгс/кв. см) включно;
до 10 м - тиском понад 0,6 до 1,2 МПа (понад 6 до 12 кгс/кв. см) включно.
7. При прокладенні газопроводів на опорах разом з трубопроводами, по яких транспортуються корозійно-активні рідини, газопроводи повинні прокладатися збоку або вище цих трубопроводів, на відстані не менше 250 мм.
За наявності на трубопроводах з корозійно-активними рідинами фланцевих з'єднань обов'язкове влаштування захисних козирків, які запобігають попаданню цих рідин на газопроводи.
8. При спільному прокладанні декількох надземних газопроводів допускається кріпити до газопроводу інші газопроводи, якщо несуча спроможність газопроводів і опорних конструкцій дозволяє це зробити.
Можливість такого кріплення повинна визначатися проектною організацією.
Кронштейни повинні приварюватися до кільцевих ребер або косинок, які приварені до газопроводів, що мають стінки завтовшки не менше 6 мм. Косинки або кільцеві ребра можуть приварюватися до газопроводів, прийнятих в експлуатацію, тільки організацією, яка експлуатує даний газопровід.
9. Газопроводи при прокладанні по покриттях будівель повинні розміщуватися на опорах, висота яких забезпечує зручність монтажу і експлуатації газопроводу, але не менше 0,5 м.
Для обслуговування арматури, яка розміщена на газопроводі, повинні обладнуватися площадки зі сходами.
Газопровід не повинен погіршувати умови вентиляції і освітлення будівель, які мають на покрівлі ліхтарі.
Прокладання газопроводів по покриттях з горючих матеріалів не дозволяється.
10. Відстань від розміщених на стіні будівлі вимикальних пристроїв на газопроводі до приймальних установок припливної вентиляції повинна бути не менше 5 м по горизонталі.
11. На надземних газопроводах, прокладених на опорах паралельно до будівель, не дозволяється встановлювати вимикальні пристрої в місцях вікон, дверей та інших отворів.
Відстань від арматури і роз'ємних з'єднань на таких газопроводах повинна бути не менше відстані, прийнятої для вимикальних пристроїв, розміщених на стіні будівлі.
12. Шафи (шафові ГРП) повинні бути з негорючих матеріалів (метал, залізобетон, азбестоцемент і т.ін.), мати в нижній і верхній частинах отвори для вентиляції і розташовуватися на висоті, зручній для обслуговування і ремонту обладнання.
13. Шафові ГРП продуктивністю понад 10 куб. м/г, які застосовуються в системах газопостачання міст і сільських населених пунктів, повинні мати дві лінії регулювання газу - робочу і резервну.
В шафових ГРП, призначених для постачання газом окремих промислових і сільськогосподарських підприємств і котелень, газовикористовувальні установки яких обладнуються системами автоматики безпеки, допускається передбачати одну лінію регулювання газу з байпасом.
14. Шафові ГРП повинні мати три ступеня захисту споживача від підвищення тиску газу (регулятор, запобіжно-викидний клапан, запобіжно-запірний клапан) і два ступеня захисту від зниження тиску газу (регулятор, запобіжно-запірний клапан).
Для підвищення надійності роботи обладнання шафового ГРП слід передбачати в його конструкції фільтр очищення газу.
Потреба опалення шафового ГРП визначається паспортом заводу-виготовлювача обладнання.
15. При використанні для опалення будівель ємнісних газових водонагрівачів, малометражних (малогабаритних) котлів або інших опалювальних апаратів, призначених для роботи на газовому паливі, потрібно встановлювати їх за умовою, що в одному приміщенні допускається установка не більше двох малометражних котлів або двох ємнісних водонагрівачів.
При необхідності встановлення в одному приміщенні більшої кількості котлів або водонагрівачів до приміщення висуваються вимоги як до котелень.
16. При установці опалювального котла або ємнісного водонагрівача на дерев'яній підлозі необхідно передбачати теплову ізоляцію підлоги покрівельною сталлю по листу азбесту завтовшки не менше 3 мм або іншим теплоізолювальним матеріалом.
Ізоляція повинна виступати за габарити корпусу котла або водонагрівача на 10 см.
17. Переобладнання на газове паливо опалювальних і опалювально-варильних печей допускається, якщо:
- основа печі розташована на окремому фундаменті або консолях (рейки, швелери, двотаврові балки), міцно закладених у капітальній стіні будівлі;
- печі справні, не мають щілин у кладці і завалів;
- духові шафи і відкриті конфорки повинні бути закладені цеглою;
- кількість димооборотів в опалювальній печі повинна бути не більше п'яти, в опалювально-варильній печі - не більше трьох;
- піч має щільні топочні і піддувальні дверцята, достатню кількість "чисток".
Печі з горизонтальним розташуванням каналів, а також печі нестандартного типу (тимчасові) переобладнанню на газове паливо не підлягають.
18. Відведення продуктів згорання від побутових газових приладів, печей та іншого побутового газового обладнання, в конструкції якого передбачено відведення продуктів згорання в димохід, слід здійснювати від кожного приладу, агрегату або печі по відособленому димоходу.
В існуючих будівлях дозволяється приєднувати до одного димоходу не більше двох водонагрівачів або опалювальних печей, розміщених на одному або різних поверхах будівлі, за умови вводу продуктів згорання в димохід на різних рівнях не ближче 0,5 м один від одного або на одному рівні з влаштуванням у димоході перетинки на висоту не менше 0,5 м.
19. Допускається приєднання до одного димоходу опалювальної печі періодичної дії і газового водонагрівача, який використовується для гарячого водопостачання, або іншого газового приладу, що не працює безперервно, при достатньому перерізі димоходу, який повинен визначатися розрахунком. Приєднання димовідвідної труби газового приладу до оборотів димоходу опалювальної печі не допускається.
20. В існуючих будівлях, за відсутності димоходів, допускається влаштування приставних димоходів.
21. Допускається прокладання димоходів через перекриття за умови влаштування протипожежної безпеки конструкцій перекриття.
22. Існуючі в кухнях димові канали від колишніх кухонних вогнищ і печей, які не сполучені з іншими діючими димовими каналами, можна використовувати як вентиляційні канали.
23. Приєднувати газові водонагрівачі та інші газові прилади до димоходів треба трубами, виготовленими з покрівельної сталі.
З'єднувальна димовідвідна труба, яка сполучає газовий прилад з димоходом, повинна мати вертикальний відрізок.
Довжина вертикального відрізку з'єднувальної труби від низу димовідвідного патрубка газового приладу до осі горизонтального відрізку труби повинна бути не менше 0,5 м.
У приміщеннях висотою до 2,7 м для приладів із стабілізатором тяги допускається зменшення довжини вертикального відрізку до 0,25 м, без стабілізатора тяги - 0,15 м.
Сумарна довжина горизонтальних відрізків з'єднувальних труб у нових будинках повинна бути не більше 3 м, в існуючих будинках - не більше 6 м, нахил труби повинен бути не менше 0,01 у бік газового приладу.
З'єднувальна труба повинна мати не більше трьох поворотів, радіус закруглення яких повинен бути не менше діаметра труби.
24. Забороняється прокладання з'єднувальних труб від приладів і печей до димоходів через житлові кімнати.
25. Підвішування і кріплення з'єднувальних труб повинно унеможливлювати їх прогин. Ланки з'єднувальних труб повинні щільно, без зазорів, вставлятися одна в одну за ходом димових газів не менше ніж на 0,5 діаметра труби. З'єднувальна труба повинна щільно приєднуватися до димового каналу. Кінець її не повинен виступати за стіну каналу, для чого застосовуються обмежувальні пристрої (шайба або гофр).
26. Відстань від з'єднувальної димовідвідної труби до негорючої стелі або негорючої стіни має становити не менше 5 см, до дерев'яних оштукатурених стель і стін - не менше 25 см. Допускається зменшення вказаної відстані з 25 см до 10 см за умови оббивки дерев'яних оштукатурених стін або стелі покрівельною сталлю по листу азбесту завтовшки 3 мм. Оббивка повинна виступати за габарити димовідвідної труби на 15 см з кожного боку.
Нижче від місця приєднання димовідвідної труби від приладу до димоходу належить передбачати влаштування "кишені" перерізом не менше за переріз димоходу і завглибшки не менше 25 см, яка повинна мати люк для очищення.
27. Прилади комунально-побутового призначення (ресторанні плити, котли для готування їжі тощо) дозволяється приєднувати як до відокремленого, так і до спільного димоходу.
Дозволяється передбачати використання з'єднувальних димовідвідних труб, спільних для декількох агрегатів.
Введення продуктів згорання в спільний димохід для декількох приладів слід передбачати на різних рівнях або на одному рівні з улаштуванням перетинки з урахуванням вимог п. 18 цих Правил.
Площа перерізу димоходів і з'єднувальних труб повинна визначатися розрахунком, виходячи із умов одночасної роботи всіх приладів, приєднаних до димоходу.
28. Сумарна довжина горизонтальних ділянок з'єднувальних труб від ресторанних плит і іншого газового обладнання повинна бути не більше 10 м.
29. З'єднувальні труби ресторанних плит і котлів для готування їжі повинні покриватись теплоізоляцією. З'єднувальні труби, виготовлені з чорної листової сталі, повинні бути покриті вогнестійким лаком.