ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З НАГЛЯДУ ЗА ОХОРОНОЮ ПРАЦІ
НАКАЗ
від 13 липня 2005 року № 119
Про затвердження Правил охорони праці для працівників лісового господарства та лісової промисловості
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 вересня 2005 р. за № 1084/11364
Із змінами і доповненнями, внесеними наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 7 листопада 2007 року № 257
Відповідно до Закону України «Про охорону праці» НАКАЗУЮ :
(преамбула із змінами, внесеними згідно з наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду
від 07.11.2007р. № 257)
Затвердити Правила охорони праці для працівників лісового господарства та лісової промисловості (далі — Правила), що додаються.
Управлінню організації державного нагляду в АПК, машинобудуванні, на транспорті та у зв’язку Держнаглядохоронпраці України (Маціяшко В. А.) подати на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України Правила.
Начальникам територіальних управлінь Держнаглядохоронпраці України та інспекцій вжити заходів щодо вивчення вимог Правил державними інспекторами, іншими посадовими особами Держнаглядохоронпраці України, забезпечити систематичний контроль за дотриманням їх вимог.
Управлінню нормативно-правового та юридичного забезпечення (Калиновській І. Г.) включити Правила до Державного реєстру нормативно-правових актів з охорони праці та розмістити їх на веб-сторінці Держнаглядохоронпраці України.
Державному підприємству «Головний навчально-методичний центр Держнаглядохоронпраці України» (Баженов О. К.) забезпечити:
видання і розповсюдження Правил;
вивчення Правил посадовими особами Держнаглядохоронпраці України, центральних і місцевих органів виконавчої влади, організацій та лісогосподарських підприємств під час їх чергового навчання та перевірки знань з питань охорони праці.
Відділу документального забезпечення та контролю (Дєньгін А. П.) у тижневий термін після державної реєстрації у Міністерстві юстиції України довести цей наказ до відома центральних і місцевих органів виконавчої влади, територіальних управлінь, експертно-технічних центрів та Національного науково-дослідного інституту охорони праці Держнаглядохоронпраці України.
Головному редактору журналу «Технополіс» (Спірін В. Ф.) опублікувати наказ в черговому номері журналу.
Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Комітету Семка О. П.
Г олова Комітету С. Сторчак
ЗАТВЕРДЖЕНО
наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 13 липня 2005 р. № 119 Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України 22 вересня 2005 р. за № 1084/11364
ПРАВИЛА ОХОРОНИ ПРАЦІ ДЛЯ ПРАЦІВНИКІВ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ЛІСОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ
1. Загальні положення
Галузь застосування
Правила охорони праці для працівників лісового господарства та лісової промисловості (далі — Правила) установлюють вимоги з охорони праці, що поширюються на суб’єкти господарювання, які здійснюють науково-дослідну діяльність, виконують лісовпорядкувальні та вишукувальні роботи, створюють лісові насадження та доглядають за ними, здійснюють захист лісів від шкідників, хвороб та пожеж, ведуть будівництво і експлуатацію лісових доріг, лісосічні, лісотранспортні та лісоскладські роботи, заготівлю живиці та пневого осмолу, лісопиляння та інше первинне перероблення заготовленої деревини, роботи в малій лісохімії.
Правила є обов’язковими для виконання роботодавцями та працівниками, а також тимчасово залученими до праці аспірантами, стажерами, студентами і учнями навчальних закладів, які проходять виробничу практику на підприємствах та в організаціях, а також осіб, що підвищують кваліфікацію.
На основі Правил та інших нормативно-правових актів з охорони праці з урахуванням специфіки природно-виробничих умов функціонування підприємства (установи, організації) роботодавець зобов’язаний вчасно розробляти і затверджувати інструкції з охорони праці для професій та видів робіт, інші необхідні нормативні акти і документи відповідно до вимог, установлених законодавством.
Терміни та визначення
Болотні вікна — незначні за розмірами ділянки болота, часто менші 1 м2, на яких болотна «сплавина» не накриває воду та/чи грузький мул. Як правило, вкриті яскравою рослинністю, яку неважко відрізнити від оточуючого її трав’яного покриву.
Болотна «сплавина» — шар торфу, трави, моху, а іноді й кущів та невеликих деревець, що утворюється після заростання стоячих водойм, озер, ставків, стариць та вигинів рік. На неосушених болотах вона часто настільки тонка, що не витримує маси людини. Розпізнається за її коливанням під ногами.
Вертикаль схилу — напрямок вздовж схилу, перпендикулярний його горизонталі.
Верхній лісосклад — лісопромисловий склад, розташований біля лісовозної дороги (автомобільної, залізничної вузької колії) чи водного об’єкта і призначений для тимчасового зберігання деревної сировини, її навантажування на транспортні засоби для подальшого вивезення на нижні лісопромислові склади або пункти споживання, проміжні лісосклади, а при необхідності — і її оброблення (очищення дерев від гілок і сучків, повного чи часткового розкряжування, корування тощо).
Відносно безпечні погодні умови — погодні умови, за яких на деревах відсутній сніг та/або ожеледь (лід), ожеледиця на замерзлому ґрунті, а швидкість вітру не перевершує 5,2 м/с.
Візир — смуга шириною до 0,3 м, яку прорубують в лісі, як правило, паралельно одній із сторін кварталу для розмежування території на окремі таксаційні ділянки (візир таксаційний), відмежування лісосік або виділених в їх межах ділянок, у місцях наміченого розташування трелювальних, порожнякових тракторних та під’їзних шляхів, автомобільних доріг тощо.
Внутрішні зони безпеки — смуги лісу на лісосіці, що виділяються вздовж границь, намічених до першочергового використання верхніх лісоскладів, проміжних лісовантажних пунктів, а також діючих шляхів транспорту. Їх ширина повинна становити не менше подвійної висоти найбільш високих дерев.
Деревна сировина — повалені дерева, деревні хлисти, довгоття, круглі і колоті лісоматеріали, пнева і подрібнена деревина, а також відходи лісозаготівель, лісопиляння і деревообробки, призначені для перероблення чи використання як палива.
Деревна ламань — верхівки, гілки та сучки дерев, які повністю відламались від дерева-носія, але зависли на ньому або сусідньому дереві чи впали на землю.
Деревний хлист (хлист) — стовбур поваленого дерева, очищений від гілок, верхівки і пневої частини.
Довгоття — відрізок хлиста, який має довжину, кратну довжині потрібних сортиментів з припуском на оброблення, і потребує додаткового розкряжування.
Додаткова робоча територія лісозаготівельної бригади (додаткова робоча територія) — територія, що іноді виділяється за межами лісосіки, на якій лісозаготівельна бригада в додаток до робіт на лісосіці виконує лісосічні та інші роботи. Додаткова робоча територія може включати:
верхні лісосклади та проміжні лісовантажні пункти;
елементи технологічного облаштування бригади (місця стоянки засобів виробництва, зберігання пально-мастильних матеріалів, заправлення ними технічних засобів, пожежного щита, відпочинку коней тощо);
трелювальні шляхи (волоки, траси канатних установок, наземні лісоспуски, озера, притоки річок та інші водні об’єкти), які з’єднують верхні лісосклади, а іноді й проміжні лісовантажні пункти з лісосіками, або ті, що окремими відрізками розташовуються за межами лісосік;
задіяні в технологічному процесі стежки;
відрізки транспортних шляхів (тракторних, включаючи порожнякові, автомобільних, під’їзних та залізничних вузької колії, водних об’єктів) та діючих стежок, які з’єднують верхні лісосклади з нижніми або пунктами споживання деревної сировини, базування працівників, техніки та гужового транспорту, що виділяються для лісосічних робіт, вивезення деревини та обслуговування бригади, якщо до їх побудови, реконструкції, ремонту чи утримання залучається лісозаготівельна бригада під час проведення лісосічних робіт.
Злам — частина відламаного стовбура дерева або відчахненої товстої гілки, яка повністю не відділилась від дерева-носія, висить на ньому чи ще й на іншому (підтримуючому) дереві або спирається на землю верхівкою.
Зовнішні зони безпеки — території, що виділяються вздовж елементів додаткової робочої території лісозаготівельної бригади та побутового приміщення, а також навкруги границь лісосіки, за винятком тих, вздовж яких найбільш небезпечні дерева необхідно прибирати з боку лісосіки, якщо остання розробляється за правилами вітровально- буреломної.
Координатний захист — дерев’яні, синтетичні або металеві дуги, що кріпляться до кінців осей возів, конструкцій причепа або опленей саней і призначені для зміщення вбік названих рухомих засобів у разі притиснення їх до дерев чи інших перешкод під час руху, відтіснення вбік людини, яка потрапила в небезпечну зону.
Круглий лісоматеріал — деревні хлисти, довгоття та круглі сортименти.
Лісокультурні роботи — роботи зі штучного створення лісових насаджень. Вони включають: збирання та оброблення лісового насіння, обробіток ґрунту в лісорозсадниках та в місцях вирощування стиглого лісу, висівання обробленого насіння в оброблений ґрунт або пересаджування в нього молодих рослин, догляд за ними шляхом механічного оброблення ґрунту або іншими способами, що протидіють розвитку небажаної рослинності в місцях штучного вирощування дерев.
Лісосічні роботи — роботи з заготівлі, трелювання та первинного оброблення деревини на лісосіці, додатковій робочій території лісозаготівельних бригад та в зовнішніх зонах безпеки.
Мала лісохімія — смолоскипидарне та дьогтекурне виробництва, виробництво хвойної олії та вуглевипалювання.
Небезпечна зона звалювання дерев — територія навкруги дерева під час його приземлення. Її радіус приймається за подвійною висотою найбільш високих з них, але повинен бути при прорідженнях, прохідних, санітарних та рубках головного користування не меншим за 50 м на рівнині і 60 м на схилах. Якщо крутість схилу перевищує 15°, небезпечна зона звалювання дерев розповсюджується до підніжжя схилу з відстанню 60 м в обидва боки від вертикалі, на якій приземляється дерево.
Небезпечні дерева — дерева з гнилизною, вигорілою чи механічно ушкодженою більше як на 0,4 діаметра частиною стовбура; сухостійні (поступово відмерлі); завислі; з видимими давніми тріщинами в стовбурі; переламані та розчахнені, злами та відчахнуті стовбури, конкуренти від яких не відокремлені від дерева-носія; вивернені з корінням, що не лежать стійко на землі; нахилені під кутом понад 30° у результаті ушкодження кореневої системи, повного чи часткового відриву її від ґрунту або перенасичення ґрунту вологою; дерева, підтримуючі злами (відчахнення) сусідніх дерев; злами, що відокремились від дерева-носія, але верхівкою чи стовбуровою частиною вгрузли в землю в положенні, близькому до вертикального, іноді спираючись на підтримуючі дерева. Такі дерева або їх частини частіше, ніж інші, падають на землю від притиснення, поштовху, удару, розгойдування, потрясіння повітря чи ґрунту під час руху технічних засобів та звалюванні інших дерев, а також від дії вітру, смерчу, граду, навантаження крони снігом чи ожеледдю, а тому мають приземлюватись за відносно безпечних погодних умов з дотриманням вимог підпунктів 15.1.18 та 15.1.19 цих Правил.
Небезпечні території (території з наявністю небезпечних дерев) — території, що створюються в місцях можливого самопадіння небезпечних дерев та звалених ними при падінні інших, а також збитих при падіннях цих дерев завислих на деревах верховіть та гілок, інших небезпечних предметів. Границі небезпечних територій встановлюються на відстані від неприземлених небезпечних дерев, рівній їх подвійній висоті, але не меншій за 50 м у пристигаючих, стиглих та перестиглих деревостанах, 40 м — у середньовікових, 30 м — у молодняках та на не вкритих лісом землях. На схилах крутістю понад 15° границі небезпечних територій поперек схилу та в бік його підніжжя встановлюються на 10 м далі.
Нижній лісосклад — виробнича дільниця лісового підприємства, на якій здійснюють дооброблення деревної сировини, її сортування, а частково і перероблення, зберігання лісо- та пилопродукції, її відвантаження споживачам та/або транспортування в деревообробні цехи ділових лісоматеріалів, дров’яної деревини для технологічних потреб.
Основна територія лісосіки (основна територія) — частина лісосіки, за винятком зайнятої виділеними для першочергового використання верхніми лісоскладами та проміжними лісовантажними пунктами, діючими шляхами транспорту та внутрішніми зонами безпеки.
Пасіка — частина лісосіки, з якої повалені дерева або деревні хлисти на рівнині трелюють по одному пасічному трелювальному волоку тракторами в чокерному варіанті або яка виділяється як зона безпеки між місцями звалювання дерев (спускання-підіймання деревини) та веденням інших робіт при безчокерному або кінному трелюванні, а також на схилах крутістю понад 15°.
Пеньок «зламанець» — дерево, у якого принаймні 25 % стовбура з боку верхівки відламалось та відділилось під час падіння на нього інших дерев або безпосередньої дії стихійних явищ природи чи в результаті лісосічних робіт.
Підгірна небезпечна зона — територія, що розташована між лісосікою та підніжжям схилу крутістю понад 15°. Її межі поперек схилу збігаються з вертикалями, що стоять щонайменше на 60 м від границь лісосіки і є продовженням границь зовнішніх зон безпеки, які виділяються на одних горизонталях з лісосікою.
Під’їзні шляхи — порожнякові тракторні шляхи та тракторні дороги або трелювальні волоки з шириною проїзної частини, її поперечним та поздовжнім ухилами, а також радіусами кривих у плані, допустимими за сприятливих погодних умов для переїздів автомобілів з вантажем.
Порожняковий тракторний шлях — шлях, який прокладається на схилах для переміщення незавантаженого трелювального трактора.
Проміжний лісовантажний пункт — майданчик, на якому закінчується трелювання деревини з використанням одних засобів виробництва і продовжується з застосуванням інших (тракторів, канатних установок тощо). Проміжний пункт може використовуватись і для часткового первинного оброблення деревної сировини, короткотермінового її зберігання.
Прихована небезпека — небезпека, для запобігання якої відсутні вимоги в документах підприємства (актах з охорони праці, картах технологічного процесу та інших) та/або в державних нормативно-правових актах з охорони праці.
Проміжний лісосклад — лісопромисловий склад, на якому закінчується вивезення деревної сировини одними транспортними засобами і починається іншими (на нижні лісосклади або пункти перероблення чи споживання). Виділяється для тимчасового зберігання деревної сировини.
Роботи у лісовому комплексі — роботи в лісі, під час вивезення та первинного перероблення продукції лісу на проміжних та нижніх лісоскладах, у цехах лісопиляння.
Території помірного ризику — території, на яких, а також у зонах безпеки вздовж них, небезпечні дерева відсутні або приземлені.
Трелювання волоком (волочінням) — чокерне трелювання, при якому долішній ряд переміщуваної пачки дерев, хлистів, довгоття або сортиментів чи окрема частина дерева прилягає до ґрунту всією довжиною.
Тріски — матеріал, що одержується шляхом подрібнення деревної сировини спеціальними рубальними машинами до встановлених розмірів.
Шматкові відходи — невикористані шматки пиломатеріалів та заготовок довжиною до 27 см, інших видів деревини та деревних матеріалів довжиною до 30 см.
Шпація — проміжок між укладеними деревними хлистами, довготтям, сортиментами, пиломатеріалами або заготовками у штабелі, достатній для протягування через нього стропів з обхватом пачки з двох її сторін.
Небезпечні і шкідливі виробничі чинники
Під час виконання робіт, пов’язаних з лісогосподарським і лісопромисловим виробництвом, на працівника можуть діяти небезпечні та шкідливі виробничі чинники.
Природні небезпечні та шкідливі виробничі чинники:
зовнішні метеорологічні чинники (вітер, опади, гроза, сонячна радіація, низька або висока температура зовнішнього повітря, ожеледиця, глибокий сніг на землі та сніг і ожеледь, що зависли на деревах, будівлях чи спорудах, тощо);
складні рельєфні, гідрологічні і ґрунтові умови (круті схили, осипи, обвали, каменепади, селі, зсуви, карстові воронки, повені, рідкий мул, болота та втоплені в них предмети, гірські ріки і водостоки);
небезпечні дерева під час їх самопадіння та дерева, що звалюються.
Фізичні небезпечні та шкідливі виробничі чинники:
рухомі машини і мотоінструмент; рухомі частини виробничого устаткування; приведені в рух частини дерев; рухомі матеріали, вироби, деталі, заготовки та їх уламки, стружка; різальний інструмент; конструкції, які руйнуються;
підвищена запиленість та загазованість повітря робочої зони, наявність у повітрі робочої зони шкідливих речовин;
підвищена чи знижена температура повітря робочої зони, теплове проміння;
підвищена чи знижена температура поверхні устаткування, матеріалів і заготовок;
підвищений рівень шуму або вібрації на робочому місці;
підвищений рівень інфразвуку;
підвищений рівень ультразвуку;
підвищена чи знижена вологість повітря;
підвищена чи знижена рухомість повітря;
підвищена чи знижена іонізація повітря;
підвищений рівень іонізуючого випромінювання у робочій зоні; електричний струм;
підвищений рівень статичної електрики;
підвищений рівень електромагнітного випромінювання;
підвищена напруга електричного поля;
підвищена напруга магнітного поля;
відсутність або нестача природного освітлення;
недостатня освітленість робочої зони;
підвищена яскравість світла;
знижена контрастність;
прямий і відбитий блискіт;
підвищена пульсація світлового потоку;
підвищений рівень ультрафіолетової радіації;
підвищений рівень інфрачервоної радіації;
радіаційне забруднення робочої зони;
гострі краї, задирки, шорсткість на поверхнях матеріалів, заготовок і деталей, інструменту і устаткування;
слизькість мокрих та обмерзлих поверхонь пересування;
розміщення робочого місця на значній висоті відносно поверхні землі (підлоги).
Хімічні небезпечні та шкідливі виробничі чинники: токсичні;
подразнювальні;
сенсибілізувальні;
канцерогенні;
алергенні.
Біологічні небезпечні та шкідливі виробничі чинники:
хижі звірі, отруйні плазуни, павуки (каракурти, тарантули), кліщі, інші комахи
тощо;
отруйні і подразнювальні рослини, їх плоди та пилок;
патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, рикетсії, спірохети, гриби, найпростіші) та продукти їх життєдіяльності.
Психофізіологічні небезпечні та шкідливі виробничі чинники: фізичні перевантаження (статичні і динамічні);
нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, перенапруження аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження).
Джерелами небезпечних та шкідливих виробничих чинників можуть бути: нерегламентовані режими роботи технологічних систем і устаткування та
помилкові дії працівників;
транспортні засоби, вантажопідіймальне устаткування, лісопродукція, що рухаються;
пожежі, вибухи та інші аварії; інженерні комунікації; устаткування, яке працює під тиском; легкозаймисті і токсичні речовини;
ручні роботи, що спричиняють фізичні і нервово-психічні перевантаження.
1.4. Вимоги до території виробничих майданчиків
До території підприємств у лісогосподарському і лісопромисловому виробництвах відносяться ділянки лісу, лісові дороги, землі лісових складів, цехів тощо. Територія підприємства з забудовами повинна відповідати вимогам Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.06.96 № 173 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.07.96 за № 379/1404 (далі — Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів), Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 19.10.2004 № 126 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04.11.2004 за № 1410/10009 (далі — НАПБ А.01.001-2004), а також цих Правил.
Розташування виробничих і допоміжних будівель і споруд повинно відповідати технологічному процесу виробництв. Територія виробничих майданчиків повинна бути рівною, спланованою так, щоб був забезпечений відвід поверхневих вод від будівель, споруд, проїздів, пішохідних доріжок. На території виробничих майданчиків, що розташовані за межами вкритих лісом земель, потрібно влаштовувати озеленені площадки для відпочинку працівників.
Територія постійних виробничих майданчиків повинна бути огородженою.
Для тимчасового зберігання власних транспортних засобів працівників роботодавці облаштовують спеціальні майданчики поза огородженою територією підприємства.
У місцях в’їзду на огороджену територію повинні бути встановлені схема руху транспортних засобів та пішоходів, знаки безпеки руху.
Для зберігання різних матеріалів і вантажів на території підприємства відповідно до вимог пункту 18.2 цих Правил повинні передбачатися спеціальні майданчики, за необхідності оснащені стелажами і підставками.
Пожежні водойми, траншеї та інші споруди, влаштовані для виробничих потреб, слід закрити чи огородити, а в темний період доби забезпечити їх освітлення. Використовувати пожежні водойми потрібно лише за призначенням.
На території постійних виробничих майданчиків підприємств для проїзду транспорту і іншої техніки, а також переходів повинні бути дороги і пішохідні проходи з твердим покриттям. Проїзна частина доріг та пішохідні проходи повинні систематично очищатися від бруду та снігу, а в темний час доби — освітлюватися.
У місцях перехрещення залізничних колій з пішохідними і автомобільними шляхами повинні бути влаштовані переходи і переїзди через залізничні колії, обладнані попереджувальними знаками і світлозвуковою сигналізацією.
Ширина автодоріг, влаштованих на території виробничих майданчиків підприємств, повинна визначатися в залежності від типу використовуваних автомобілів чи тракторів і категорії дороги. В усіх випадках ширина проїзної частини повинна бути на 1 м більша ширини використовуваних на підприємстві машин чи інших рухомих транспортних засобів.