НПАОП 15.3-1.19-98Правила охорони праці для плодоовочевих переробних підприємств

Ці вимоги включають безпечне використання території, виробничих, підсобних і допоміжних приміщень, безпечну експлуатацію устаткування і механізмів, організацію технологічних процесів, захист працівників від впливу шкідливих і небез-печних виробничих чинників, утримання виробничих приміщень і робочих місць відповідно до санітарно-гігієнічних норм і правил, улаштування санітарно-побуто-вих приміщень.

3.3. При відсутності в Правилах вимог, дотримання яких необхідно для забезпечення безпеки праці на конкретному підприємстві, керівник (власник) підпри-ємства повинен вжити додаткових заходів щодо забезпечення безпеки працюючих.

3.4. Проектування підприємств, розробка нових технологій, засобів вироб-ництва, засобів індивідуального і колективного захисту працюючих повинні проводитись з урахуванням вимог щодо охорони праці і пожежної безпеки.

Забороняється будівництво (реконструкція, технічне переоснащення) підпри-ємств, впровадження нових технологій і вказаних засобів без попередньої експертизи проектної документації на їх відповідність нормативним актам про охорону праці і пожежну безпеку.

3.5. Прийняття в експлуатацію нових та реконструйованих підприємств, бу-дівель, споруд повинно проводитись у відповідності з ДБН А 3.1.3-94 і Положенням про видачу Держнаглядохоронпраці власникові підприємства, установи, організації або уповноваженому ним органу дозволу на початок роботи підприємства, установи, організації, Положенням про порядок видачі органами державного пожежного нагляду підприємствам, установам, організаціям, орендарям та підприємцям дозволу на початок роботи.

3.6. Діяльність підприємств щодо захисту навколишнього природного середовища повинна регламентуватись вимогами закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, ГОСТ 17.2.3.02-78, ГОСТ 17.0.0.04-90,

СН 245-71, Санітарних правил охорони поверхневих вод від забруднення стічними водами - СанПиН 1166-74, ВНТП 12-91К, цих Правил, інших чинних нормативних документів та методик.

3.7. Підприємства, незалежно від часу введення їх у дію, повинні бути облад-нані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів та їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів на навколишнє природне середовище.

3.8. Забороняється введення в дію підприємств, на яких не забезпечено у повному обсязі додержання всіх екологічних вимог і виконання заходів, передбачених у проектах на будівництво та реконструкцію.

3.9. Склад проекту по захисту атмосфери від забруднення шкідливими речовинами повинен відповідати ГОСТ 17.2.3.02-78.

Екологічний паспорт повинен складатися згідно з вимогами ДСТУ 3273-95 у відповідності з ГОСТ 17.0.0.04-90.

3.10. Викиди речовин, що забруднюють, не повинні перевищувати значень нормативів гранично допустимих викидів, установлених для кожного джерела забруднення атмосфери (неорганізованих, вентиляційних викидів).

3.11. Для максимального зниження викидів шкідливих речовин повинні використовуватись найбільш сучасна технологія, методи очистки та інші технічні засоби у відповідності з вимогами санітарних норм проектування підпри-ємств.

3.12. Величини гранично допустимих викидів і матеріали по їх обгрунтуван-ню повинні бути погоджені з органами, які здійснюють державний контроль за охороною атмосфери від забруднення і затверджені у встановленому порядку.

Величини гранично допустимих викидів повинні переглядатися не рідше одного разу в 5 років.

3.13. Розробка нових технологій, засобів виробництва, засобів колективного і індивідуального захисту працюючих повинні проводитись з урахуванням вимог щодо охорони праці. Забороняється впровадження нових технологій і зазначених засобів без попередньої експертизи проектної документації на їх відповідність нор-мативним актам про охорону праці.

3.14. Машини, механізми, устаткування, транспортні засоби і технологічні процеси, що впроваджуються у виробництво і в стандартах на які є вимоги щодо забезпечення безпеки праці, життя і здоров`я людей, повинні мати сертифікати, що засвідчують безпеку їх використання, видані у встановленому порядку

3.15. Для організації і контролю безпеки праці на підприємстві повинна фун-кціонувати служба охорони праці, діяльність якої повинна регламентуватись відпо-відним Положенням, розробленим на підприємстві і затвердженим у встановленому порядку. З кількістю працюючих меншою 50 чоловік функції цієї служби можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку.

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо керівнику підпри-ємства і повинна прирівнюватися до основних виробничо-технічних служб підпри-ємства.

3.16. Організація роботи щодо охорони праці, пожежної безпеки на підпри-ємстві, права і обов'язки посадових осіб і працівників повинні бути викладені в нормативних актах, розроблених у відповідності з Порядком опрацювання та зат-вердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підпри-ємстві.

3.17. На кожному підприємстві відповідно до Переліку робіт з підвищеною не-безпекою повинен складатися перелік робіт з підвищеною небезпекою, виходячи із специфіки і складу виконуваних робіт.

3.18. Згідно з Типовим положенням про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці, Типовим положенням про спеціальне навчання, інструктажі та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємс-твах, в установах та організаціях України повинні опрацьовуватись і затверджува-тися керівником підприємства відповідні положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці і пожежної безпеки, формуватися тематичні програми проведення цієї роботи.

3.19. Для безпечного виконання робіт на підприємстві повинні розроблятись і затверджуватись у встановленому порядку:

інструкції з охорони праці для працівників за професіями або при виконанні окремих видів робіт;

загальнооб`єктна інструкція про заходи пожежної безпеки та інструкції для всіх вибухопожежонебезпечних і пожежонебезпечних приміщень (цехів, дільниць, складів тощо). Ці інструкції мають вивчатися під час проведення протипожежних iнструктажів, проходження пожежно-технічного мінімуму, а також у системі вироб-ничого навчання.

3.20. При проектуванні, будівництві, реконструкції і експлуатації підприємств, опрацюванні нових технологічних процесів і типів устаткування повинні бути передбачені заходи, що виключають перевищення допустимих меж впливу на працюючих небезпечних і шкідливих виробничих чинників (ГОСТ 12.0.003-74*), зокрема:

а) група фізичних чинників:

машини і механізми, що рухаються (авто- і електронавантажувачі, авто- і електрокари, електровізки тощо) ;

рухомі і обертові частини виробничого устаткування;

підвищена запиленість повітря робочої зони (відділення просіювання цукру, круп, підготовки картонної і дерев`яної тари, вантажо-розвантажувальні роботи з матеріалами, що порошать);

знижена температура повітря робочої зони (холодильні камери, вантажо-розвантажувальні роботи в холодний період року);

підвищена температура повітря робочої зони (стерилізаційні, сиропо-і заливальноварильні, обжарювальні, сушильні відділення, варіння концентрованих продуктів);

підвищена вологість (мийні сировини і тари, стерилізаційні і виробничі від-ділення);

підвищений рівень шуму на робочому місці (компресорні установки, сепаратори, гомогенізатори, дробарки, преси, відцентрові насоси, вентиляційні установки);

підвищені значення напруги в електричному колі, замикання якого може статися через тіло людини;

підвищений рівень статичної електрики;

відсутність або недостатність природного освітлення;

недостатня освітленість робочої зони;

гострі кромки, задирки і шорсткість на поверхнях інструментів, тари, устаткування;

б) група хімічних чинників:

хімічні речовини з різноманітним характером небезпечного і шкідливого впливу на організм людини (засолочно-квасильне виробництво, сульфітація пло-доовочів, виготовлення хрону, гірчиці, інших виробів із застосуванням матеріалів, що виділяють летючі речовини, приміщення лабораторії, холодильні установки, зварювальні дільниці, акумуляторні тощо);

в) психофiзiологічнi чинники:

фізичні перевантаження - статичнi і динамічні (вантажо-розвантажувальні ро-боти немеханізовані,);

нервово-психічні перевантаження - монотонність праці, розумове переванта-ження, емоційне перевантаження (пакувальники готової продукції, оператори машин і механізмів, закупорювальники тари на напівавтоматах, укладальники консервів у колони тощо).

3.21. Заходи щодо усунення впливу на працівників небезпечних і шкідливих чинників під час проведення виробничих процесів з переробки плодоовочів повинні включати:

максимальну їх механізацію (автоматизацію) із застосуванням сучасної техніки і технології;

заміну технологічних процесів і операцій, зв`язаних з виникненням небезпеч-них і шкідливих чинників, процесами і операціями, за яких зазначені чинники від-сутні або менш інтенсивні (заміна сульфітації плодоовочів на асептичний метод консервування тощо);

механізацію транспортних операцій (міжопераційних і переміщення сировини і відходів виробництва на подальшу технологічну обробку);

мінімізацію кількості типорозмірів споживчої тари для плодоовочевої консер-вної продукції із застосуванням переважно металевої і полімерної тари, що дозволяє практично вилучити ручну працю на операціях з тарою;

розміщення устаткування з врахуванням його шумових характеристик;

теплоізоляцію гарячих поверхонь технологічного устаткування і трубопрово-дів;

герметизацію пневмотранспортного і технологічного устаткування з метою запобігання виділення в повітря робочої зони шкідливих парів, газів, пилу; аерозолів;

застосування устаткування з вбудованими місцевими відсмоктувачами;

улаштування місцевої витяжної вентиляції в місцях виділення пилу і пари;

виключення можливості забруднення зовнішнього середовища;

застосування засобів колективного і індивідуального захисту працюючих;

усунення безпосереднього контакту працюючих з речовинами (сірчистим ангідридом, аміаком, кислотами, їдким лугом тощо);

зручність і безпечність проведення операцій;

зниження фізичного навантаження до допустимого.

4. ВИМОГИ ДО ТЕРИТОРІЇ

4.1. Планування, забудівля, улаштування і експлуатація території повинні про-водитись у відповідності із СНиП ІІ-89-80, СН 441-79, цими Правилами.

4.2. Територія підприємства повинна бути огороджена за висотою 2,0 м і мати не менше двох виїзних (в'їзних) воріт шириною отвору і висотою над про-їжджою частиною не меншою ніж 4,5 м.

4.3. Ворота для в'їзду (виїзду) повинні мати запори, які унеможливлюють їх самочинне відчинення (зачинення) і попереджувальну сигналізацію про рух транс-порту.

4.4. Територія підприємства повинна мати:

відвід атмосферних вод від будівель і споруд до водостоків;

проїзди з твердим покриттям, з дорожними знаками, допустимими схилами і радіусами закруглень;

протипожежний і господарський водопроводи, каналізацію і пожежні водой-ми, виконані у відповідності з нормами будівельного проектування;

мережу зовнішнього освітлення;

озеленення на вільних ділянках території.

Перед виїзними воротами і площадками автомобільних ваг повинні бути встановлені напрямні стовпчики.

Використовувати ворота на внутрішньоцеховому залізничному шляху для постійного входу і виходу забороняється.

4.5. Відкриті майданчики, на яких розміщені склади горючих і інших легко-займистих рідин, повинні бути огороджені, мати за периметром обвалування і не мати доступу стороннім особам.

4.6. Під`їзні шляхи, проїзди, проходи, майданчики слід регулярно очищати від сміття. У літній час під`їзні шляхи, проїзди, проходи необхідно поливати, а взимку - очищати від снігу та льоду і в разі ожеледиці - посипати піском. За зеленими насадженнями повинен здійснюватися постійний догляд.

4.7. Окремо розташовані вбиральні повинні знаходитись на відстані не мен-шій ніж 25 м від виробничих приміщень, мати водонепроникні вигрібні ями із закритими кришками.

Убиральні і підходи до них повинні утримуватися в чистоті і щоденно дезін-фікуватись.

4.8. Для збирання сміття повинні бути встановлені на асфальтованій або бетонній площадці водонепроникні контейнери-сміттєзбірники з кришками. Розмір площадки повинен перевищувати площу основи контейнера на 1 м у кожний бік.

Площадка сміттєзбірника повинна розташовуватися на відстані не меншій ніж 25 м від приміщень.

4.9. Очищення сміттєзбірників слід проводити не рідше одного разу в два дні з наступною обов'язковою дезінфекцією.

4.10. Підземні інженерні мережі на території підприємства повинні мати зов-нішні розпізнавальні знаки.

Кабельні траси (електросилові і зв'язку) повинні бути позначені пікетами че-рез кожні 100 м, на поворотах кабеля, над кабельними муфтами, при перетинах із залізничними коліями, дорогами. На пікетах повинні бути зазначені номер кабеля і його найменування.

4.11. Заглиблені резервуари, колодязі, люки повинні бути закриті міцними кришками врівень з прилеглою територією.

Під час ремонтних робіт на території незакриті заглиблення (котловани, траншеї, ями) повинні мати огородження висотою 1 м з суцільним зашиттям унизу 0,15 м; тимчасово відкриті колодязі повинні бути огороджені або закриті щитами з установленням попереджувальних переносних знаків безпеки і освітлюватися в темний час доби.

4.12. Для переходу людей через канави, траншеї, транспортери повинні бути встановлені трапи і містки.

4.13. Пішохідні доріжки повинні бути максимально короткими з мінімальною кількістю перехрещень із шляхами вантажопотоків. Ширина пішохідної доріжки повинна бути не менше ніж 1 м.

4.14. Автомобільні ваги повинні розташовуватись так, щоб під`їзні шляхи до них були на одній горизонтальній площині з вантажною платформою і були прямими з боку виїзду і в`їзду на відстані не меншій ніж 12-15 м.

4.15. Рух транспорту на підприємстві необхідно організовувати у відповідності з Правилами дорожнього руху за схемою маршрутів руху транспортних і пішохід-них потоків із зазначенням на ній поворотів, зупинок, виїздів, переходів. Схема маршрутів руху повинна бути вивішена в місцях стоянки транспорту, перед в'їздами на територію і в інших необхідних місцях.

4.16. Територія підприємства повинна бути обладнана дорожніми знаками (покажчиками швидкості руху транспорту) за ДСТУ 2586-94 і знаками безпеки за ГОСТ 12.4.026-76*. Необхідна кількість дорожніх знаків і покажчиків та місця їх уста-новлення повинні обгрунтовуватися прийнятою схемою організації руху транспорт-них і пішохідних потоків.

4.17. Автомобільні дороги підприємства повинні відповідати вимогам

СНиП 2.05.07-91.

4.18. Залізничні виїзди і переїзди на території підприємства повинні бути обладнані шлагбаумами, світловими сигналами або іншими пристроями, які дозволяють регулювати рух транспорту.

Додаток 4

ВЕЛИЧИНИ ТЕМПЕРАТУР, ВІДНОСНОЇ ВОЛОГОСТІ І ШВИДКОСТІ

РУХУ ПОВІТРЯ В РОБОЧІЙ ЗОНІ ВИРОБНИЧИХ ПРИМІЩЕНЬ

Примітка: Більша швидкість руху повітря у теплий період року відповідає максимальній температурі повітря, менша - мінімальній температурі повітря. Для проміжних величин температури повітря швидкість його руху може бути визначена інтерполяцією.

Пояснення термінів таблиці і користування таблицею

1. Постійне робоче місце- місце, на якому працюючий знаходиться більшу частину свого робочого часу (понад 50% або більше 2 год. безперервно).

При цьому робота здійснюється в різних пунктах робочої зони, постійним робочих місцем рахується вся робоча зона.

2. Непостійне робоче місце- місце на якому працюючий знаходиться меншу частину (менше 50% або менше 2 год. безперервно) свого робочого часу.

3. Оптимальні мікрокліматичні умови- поєднання кількісних показників мікроклімату, які при тривалій і систиматичній дії на людину забезпечують збереження нормального теплового стану організму без напруги механізмів терморегуляції. Вони забезпечують відчуття теплового комфорту і створюють передумови для високого рівня працездатності.

4. Допустимі мікрокліматичні умови- поєднання кількісних показників мікроклімату, які при тривалій і систематичній дії на людину можуть викликати зміни теплового стану організму, які проходять або швидко нормалізуються та супроводжуються напругою механізмів терморегуляції, що не виходить за межі фізіологічних пристосовуваних можливостей. При цьому не виникає пошкоджень або порушень стану здоров`я, але можуть спостерігатися дискомфортні тепловідчуття, погіршення самопочуття і зниження працездатності.

5. Холодний період року- період року, що характеризується середньодобовою температурою зовнішнього повітря рівною +10оС і нижче.

6. Теплий період року- період року, що характеризується середньодобовою температурою зовнішнього повітря понад +10оС.

7. Категорії робіт- розмежування робіт за тяжкістю на основі загальних енергозатрат організму в ккал/г (Вт).

Характеристику виробничих приміщень за категоріями виконуваних у них робіт у залежності від затрати енергії слід проводити у відповідності з виробничими процесами, виходячи з категорії робіт, виконуваних 50% і більше працюючих у відповідному приміщенні.

8. Легкі фізичні роботи (категорія І)- види діяльності з затратами енергії не більше 150 ккал/г (174 Вт).

Легкі фізичні роботи поділяються на категорію Іа - енергозатрати до 120 ккал/г (139 Вт) і категорію Іб - енерговитрати 121-150 ккал/г (140-174 Вт).

До категорії Іа відносяться роботи, що проводяться сидячи і супроводжуються незначним фізичним напруженням.

До категорії Іб відносяться роботи, виконувані сидячи, стоячи або пов`язані з ходьбою і супроводжуються деяким фізичним напруженням.

9. Середньої тяжкості фізичні роботи (категорія ІІ)- види діяльності з затратами енергії в межах 151-250 ккал/г (175-290 Вт).

Середньої тяжкості фізичні роботи поділяються на категорії Ііа - енергозатрати від 151 до 200 ккал/г (175-232 Вт) і категорію Ііб - енерговитрати від 201 до 250 ккал/г (233-290 Вт).

До категорії ІІа відносяться роботи, які пов`язані з постійною ходьбою, переміщенням дрібних (до 1 кг) виробів або предметів у положенні сточчи або сидячи і вимагають певної фізичної напруги.

До категорії ІІб відносяться роботи, які пов`язані з ходьбою, переміщенням і перенесенням тяжкостей до 10 кг і супроводжуються помірною фізичною напругою.

10. Тяжкі фізичні роботи (категорія ІІІ)- види діяльності з затратами енергії понад 250 ккал/г (290Вт).

До категорії ІІІ відносяться роботи, які пов`язані з постійним пересуванням, переміщенням і перенесенням значних (понад 10 кг)тяжкостей і вимагають великих фізичних зусиль.

Додаток 5

РОЗРАХУНКОВІ ТЕМПЕРАТУРИ І КРАТНІСТЬ ПОВІТРООБМІНУ В ДОПОМІЖНИХ ПРИМІЩЕННЯХ

(витяг із СНиП 2.09.04-87)