12.2.6. Проходи, виходи, сходові клітки, тамбури, коридори, запасні виходи, засоби пожежогасіння і аварійні склади не повинні захаращуватися будь-якими предметами, матеріалами і обладнанням. Не допускається влаштування комор, майстерень під маршами сходових кліток. Резервне обладнання, матеріали та інші цінності повинні складуватись у спеціально відведених для цієї мети приміщеннях або місцях.
12.2.7. Двері у приміщеннях повинні відкриватися в напрямі найближчих виходів назовні.
12.2.8. Місця для входу у приміщення в місцевостях із суворим кліматом повинні мати двері, які щільно зачиняються та замикаються, захисні стінки та інші пристрої для економії тепла і попередження протягів і різких коливань температури у приміщенні.
12.2.9. Виробничі і побутові приміщення, а також території на майданчиках основних і допоміжних цехів і служб повинні постійно утримуватися в порядку і чистоті. Розлиті горючі продукти необхідно своєчасно прибирати, а забруднену ними територію потрібно зачистити, видаляючи забруднений грунт, змити водою та засипати чистим грунтом. Не дозволяється очищення підлог, каналів, конструкцій за допомогою легкозаймистих рідин (далі ЛЗР).
12.2.10. Стулки вікон, а також стулки ліхтарів повинні бути забезпечені пристроями для легкого і швидкого відкриття і закриття. Вікна, що розташовані під дахом виробничих приміщень, повинні бути обладнані дистанційним управлінням або майданчиками зі сходами для обслуговування віконних фрамуг.
12.2.11. Рівні звуку (шуму) і еквівалентні рівні звуку у виробничих приміщеннях і на території об'єктів не повинні перевищувати рівні шуму згідно з ДСН 3.3.6.037-99, ГОСТ 12.1.003.
12.2.12. Технологічне обладнання об’єктів МГ за своїми характеристиками повинно відповідати вимогам чинних санітарних норм.
12.2.13. Розташування апаратури у виробничих приміщеннях, а також трубопроводів повинно забезпечувати безпеку їх обслуговування, ремонту і огляду.
12.2.14. Зони із рівнем звуку вище за 85 дБА повинні бути позначені знаками безпеки. Працюючих в цих зонах адміністрація зобов'язана забезпечувати ЗІЗ, підібраними за ГОСТ 12.4.051. Не дозволяється навіть короткочасне перебування в зоні з рівнями звукового тиску, що перевищують 135 дБ в будь-якій з октавних смуг частот, що нормуються.
12.2.15. До приймання в експлуатацію об'єктів МГ, у процесі їх пусконалагоджування повинні бути перевірені шумові характеристики встановленого обладнання і рівні звуку у приміщеннях об'єктів, на території проммайданчиків і на межі сельбищної (житлової) зони.
Якщо внаслідок вимірювань буде виявлено, що рівні звукового тиску на робочих місцях, зонах обслуговування технологічного обладнання і на кордоні житлової зони перевищують значення, допустимі за ГОСТ 12.1.003, необхідно провести експертизу проекту і направити рекламації заводу-виготовлювачу, проектній або будівельній організації.
12.2.16. Методи вимірювання шуму на робочих місцях і шумових характеристик обладнання повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.028, ГОСТ 12.1.050.
12.2.17. Якщо рівні звукового тиску на робочих місцях і на кордоні житлової зони, в зонах обслуговування технологічного обладнання перевищують значення, допустимі за ГОСТ 12.1.003, необхідно провести відповідну експертизу і вжити заходів для зниження шуму в умовах експлуатації, які передбачені СНиП ІІ-12-77.
12.2.18. Рівень звуку у виробничих приміщеннях необхідно контролювати в плановому порядку, а також після капітального ремонту і реконструкції технологічного обладнання, зокрема систем вентиляції.
12.2.19. Персонал КС і ГРС, який працює в умовах підвищеного шуму, підлягає періодичному медичному обстеженню з аудіометричною перевіркою стану слуху.
12.2.20. Рівні загальної технологічної вібрації, транспортної вібрації, що передається на руки працюючих у разі використання віброінструменту, не повинні перевищувати рівнів згідно з ГОСТ 12.1.012.
12.2.21. Вібробезпечні умови праці повинні бути забезпечені:
застосуванням вібробезпечного обладнання та інструменту;
застосуванням засобів віброзахисту, що знижують вплив на працівників вібрації на шляхах її поширення;
організаційно-технічними заходами (підтримка в умовах експлуатації технічного стану машин і механізмів на рівні, передбаченому ТД на них, введенням режимів праці, що регулюють тривалість впливу вібрації на працівників; визволення працівників з робочих місць із перевищенням допустимих рівнів вібрації тощо).
12.2.22. Рівні звукового тиску і вібрації підлягають перевірці із занесенням отриманих даних до паспорту санітарно-технічного стану умов праці.
12.2.23. У виробничих приміщеннях вміст шкідливих газів і пари у повітрі робочої зони не повинен перевищувати ГДК робочої зони.
12.2.24. Надходженню шкідливих речовин у приміщення і їх поширенню в робочій зоні необхідно запобігати шляхом раціонального розміщення об'єктів і організації виробничого процесу (герметизація, теплоізоляція, виведення ліній, що продуваються за межі приміщення, виключення можливості розливу продуктів, якісна робота вентиляції і каналізації, контроль повітряного середовища тощо).
12.2.25. Виробничі приміщення повинні мати пристрої для провітрювання (кватирки, що відкриваються у віконних рамах або ліхтарях). Площа і кількість кватирок, що відкриваються, визначаються проектом.
12.2.26. Освітленість робочих місць, проходів між обладнанням, містків, сходів, переходів, щитів управління і контрольно-вимірювальних приладів, улаштування робочого, у тому числі місцевого аварійного, евакуаційного освітлення, а також території проммайданчиків повинна відповідати нормам СНиП II-4-79. Прилади для освітлення та світильники, що встановлюються в робочих приміщеннях повинні відповідати категорії пожежо-, вибухо- небезпеки приміщення, підтримуватися у технічно справному стані і мати дистанційне управління.
12.2.27. У приміщеннях повинні бути вжиті заходи до максимального використання природного освітлення. Вікна в них повинні бути повністю засклені і утримуватися у чистоті.
12.2.28. У разі наявності на об'єктах обладнання, що є джерелом виробничої шкідливості понад допустимі санітарні норми, у виробничих приміщеннях повинні бути встановлені ЗКЗ, що запобігають або знижують вплив на працівників шкідливих виробничих чинників до допустимих норм.
12.2.29. Заходи з поліпшення умов праці і зниження впливу шкідливих виробничих чинників повинні бути визначені під час паспортизації і включені у відповідні розділи комплексних заходів, спрямованих на доведення умов і безпеки праці до нормативних або підвищення існуючого рівня охорони праці.
12.2.30. Санітарно-побутові приміщення необхідно щодня прибирати і провітрювати. Роздягальні, душові та інші санітарно-побутові приміщення і пристрої необхідно періодично дезінфікувати. Умивальники повинні бути забезпечені милом.
12.3. Промислово-санітарна лабораторія
12.3.1. В структурі газотранспортних підприємств, діяльність яких пов’язана із експлуатацією об’єктів магістральних газопроводів, може створюватись промислово-санітарна лабораторія.
12.3.2. Методи обстеження умов праці, що використовуються лабораторією, повинні задовольняти чинним відповідним ГОСТ, ОСТ, ДСТУ, правилам та іншій нормативній документації.
12.3.3. Лабораторія визначає санітарно-гігієнічні умови праці і охорони довкілля, видає практичні рекомендації з нормалізації і виключення впливу шкідливих і небезпечних виробничих чинників на працівників, населення і довкілля.
12.3.4. Лабораторія виконує плановий і аварійний контроль за вмістом шкідливих речовин у повітрі робочої зони приміщень, проммайданчиків, території об'єктів, у санітарно-захисній зоні, а також за рівнем шуму, вібрації, освітлення, загазованості, стічними водами і очисними спорудами, за чистотою грунту, водоймищ, атмосферного повітря.
12.3.5. Лабораторія проводить санітарно-технічну паспортизацію умов праці відповідно до переліку об'єктів, що підлягають паспортизації.
12.4. Опалення, вентиляція та кондиціювання повітря
12.4.1. Системи опалення, вентиляції та кондиціювання повітря повинні забезпечувати у виробничих приміщеннях умови, які відповідають вимогам СНиП 2.04.05-91*, ДБН В.2.5-20-2001, СН 433-79 та інших нормативних документів.
12.4.2. Системи опалення, вентиляції та кондиціювання повітря приміщень будуються і реконструюються у відповідності з проектом, розробленим та затвердженим у встановленому порядку.
12.4.3. Теплові мережі, теплові пункти та тепловикористовуючі установки повинні експлуатуватися за ДНАОП 0.00-1.22-72.
12.4.4. Приміщення із технологічними тепловиділеннями повинні бути обладнані черговими опалювальними пристроями для підтримання у приміщеннях температури не нижче +5ºС під час зупинки на ремонт апаратури та обладнання.
12.4.5. Не допускається рециркуляція повітря у разі влаштування повітряного опалення, суміщеного з припливною вентиляцією, окрім випадків, коли у повітряний простір цеху (приміщення) за його технологією не виділяються шкідливі речовини.
12.4.6. У приміщеннях категорії "А", "Б" та "В" за вибухопожежною та пожежною небезпекою повинні встановлюватись нагрівальні прилади з гладкими поверхнями, які допускають легке їх очищення.
12.4.7. Трубопроводи систем опалення потрібно прокладати відкрито. У разі обґрунтованого схованого прокладання трубопроводів, необхідно передбачити люки в місцях розташування розбірних з'єднань та арматури. Лотки опалювальних трубопроводів, які проходять у підлозі приміщень, де проводяться роботи із скрапленим вуглеводневим газом, повинні повністю засипатись піском. Трубопроводи у місцях перетину перекривань, внутрішніх стін та перегородок потрібно прокладати у гільзах із негорючих матеріалів. Краї гільз повинні бути на рівні з поверхнею стін, перегородок та стель, але на ЗО мм вище поверхні чистої підлоги. Закладання зазорів та отворів у місцях прокладання трубопроводів потрібно виконувати негорючими матеріалами, забезпечуючи нормовану межу вогнестійкості огороджень.
12.4.8. Системи вентиляції та кондиціювання повітря повинні обслуговуватись спеціально навченим персоналом відповідно до діючих нормативних документів.
12.4.9. Відповідальним за безпечну експлуатацію систем вентиляції та кондиціювання повинен бути працівник із числа ІТП, призначений наказом керівника підприємства (підрозділу).
12.4.10. Не дозволяється вхід у вентиляційні камери особам, які не мають права обслуговування установок вентиляції та кондиціювання повітря, а також використання вказаних приміщень для інших цілей.
12.4.11. На обладнання з вентиляції та кондиціюванню повітря повинні бути паспорт і журнал з їх експлуатації та ремонту. Не рідше 1 разу на зміну необхідно перевіряти стан установок із занесенням результатів огляду до журналу. Виявленні несправності повинні терміново усуватись з одночасним повідомленням керівництву цеху, диспетчеру, службі тощо підрозділу.
12.4.12. Технічний стан і ефективність роботи вентиляційних систем для технологічного обладнання у вибухонебезпечному виконанні перевіряють не рідше 1 разу на рік; для обладнання у звичайному виконанні не рідше 1 разу на 3 роки. Перевірку повинна проводити спеціалізована пусконалагоджувальна організація у відповідності до діючих нормативів.
12.4.13. Вентиляційні системи вибухонебезпечних приміщень, крім аварійних систем, повинні працювати безперервно, незалежно від перебування там обслуговуючого персоналу.
12.4.14. Не дозволяється об’єднання декількох вибухонебезпечних приміщень загальними повітроводами.
12.4.15. Для приміщення, де проводяться роботи із шкідливими речовинами 1-го і 2-го класів (наприклад із ртуттю), вентиляційна система повинна бути окрема і не пов’язана з вентиляцією інших приміщень.
12.4.16. Аварійна витяжна вентиляція повинна автоматично включатись за умови вмісту горючих (вибухонебезпечних) речовин у повітрі приміщення, який перевищує 10% НКГВ газо-, паро-, пилоповітряної суміші, а також у разі утворення в повітрі робочої зони приміщення концентрації шкідливих речовин, що перевищують гранично допустимі концентрації. Ззовні приміщення, біля основного входу в нього, повинен бути пристрій для її пуску вручну.
12.4.17. У разі непередбачуваного відключення вентиляторів витяжної системи повинна включатись сигналізація з виводом світових та звукових сигналів в приміщення, для яких вона призначена.
12.4.18. Для зменшення шуму і вібрації вентиляційне обладнання повинно бути встановлено на шумо- та вібропоглинальну основу.
12.4.19. Взаємне розташування викидних та повітрозабірних шахт та об'єднання систем вентиляції для різних приміщень повинно виконуватись згідно з діючими нормами з урахуванням існуючих умов.
12.5. Водопостачання, виробнича та господарська каналізація
12.5.1. Питне і господарче водопостачання і каналізація об'єктів МГ повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.01-85, СНиП 2.04.02-85*, СНиП 2.04.03-85, СН 433-79 та іншим діючим нормативним документам.
12.5.2. Норми витрат води на питні та господарчі потреби повинні відповідати санітарним нормам.
12.5.3. Не допускається об'єднання мереж господарчо-питного водопостачання з водопроводом, який подає воду не питної якості.
12.5.4. Адміністрація об'єкта зобов'язана забезпечити працюючих питною водою у відповідності з вимогами ГОСТ 2874 та ДСанПІН "Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання". Для питної води повинні застосовуватись бачки з матеріалів, які відповідають санітарним вимогам (емальовані, алюмінієві, які легко очищуються і дезінфікуються), оснащені кранами типу фонтанчик з огородженням, яке перешкоджає дотику до крана ротом. Кришка бачка повинна зачинятись на замок та закриватись чохлом.
12.5.5. Працівники, які обслуговують питне водопостачання, повинні щорічно проходити медичний огляд і обстеження.
12.5.6. Для відведення виробничих, дощових і побутових вод повинні бути передбачені системи каналізації у відповідності із діючими нормами.
12.5.7. На мережах виробничо-дощової каналізації повинні бути передбачені колодязі і гідравлічні затвори згідно з СНиП, ДБН. Колодязі виробничої каналізації повинні бути постійно зачинені і промарковані.
12.5.8. Не дозволяється експлуатація каналізації з несправними або неправильно виконаними гідрозатворами і колодязями, а також без гідрозатворів.
12.5.9. Водопровідні і каналізаційні колодязі, а також каналізаційні мережі внаслідок можливого попадання у них газу, газоконденсату та інших шкідливих і горючих речовин є газонебезпечними об'єктами. У разі огляду і ремонту, а також під час проведення газонебезпечних і вогневих робіт у каналізаційній мережі, водопровідному і каналізаційних колодязях або поблизу них, необхідно виконувати вимоги НАОП 9.0.00-1.01-79 і цих Правил.
12.5.10. Для відведення фекальних та забруднених виробничих вод повинні бути передбачені каналізаційні пристрої. Не дозволяється спускання фекальних і забруднених виробничих вод у поглинальні колодязі.
12.5.11. Не дозволяється спуск у каналізацію шкідливих речовин в концентрації і кількості, які перевищують відповідні санітарні норми. Для зливання шкідливих речовин повинні бути встановлені спеціальні місткості і розроблена інструкція з їх нейтралізації і утилізації.
12.5.12. Очисні споруди виробничої каналізації є вибухонебезпечними об'єктами. Експлуатувати їх потрібно згідно з НАОП 1.1.21-5.03-83.
12.5.13. За експлуатацією очисних споруд повинен вестись контроль і вживатись заходи по забезпеченню їх безперебійної роботи із необхідною ступінню очищення стічних вод.
12.5.14. Тверді відходи (шлаки) потрібно тимчасово складувати на спеціально відведених ділянках об'єктів і по мірі накопичення вивозити їх у місця знешкодження або захоронення згідно з вимогами ДСанПІН 2.2.7.029-99.
12.5.15. Загальні системи каналізації і споруди біологічного очищення стічних вод повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.03-85.
12.5.16. Стоки, які важко очищуються, потрібно закачувати у поглинальні свердловини або спалювати на установках термічного знешкодження промислових стоків у відповідності з проектом, погодженим і затвердженим у встановленому порядку.
12.6. Заходи безпеки під час робіт із метанолом-отрутою
12.6.1. Метанол-отрута – сильнодіюча отруйна рідина. Її властивості наведені у Додатку № 2.
12.6.2. На об’єктах магістральних газопроводів метанол–іотруту дозволяється використовувати:
а) для попередження або ліквідації кристалогідратних пробок;
б) для обробки привибійних зон газових і газоконденсатних свердловин;
в) у складі інгібітору корозії.
12.6.3. Використання метанолу-отрути у приладах та обладнанні, яке передбачено технічним проектом або технологічним регламентом, але не вказано у пункті 12.6.2. цих Правил,повинно бути додатково погоджене із власником підприємства (юридичною особою) і Держнаглядохоронпраці України.
12.6.4. Під час робіт з метанолом-отрутою необхідно виконувати вимоги "Інструкції про порядок одержання від постачальників, перевезення, зберігання, відпустку та застосування метанолу на об’єктах газової промисловості", даного розділу цих Правилта інших чинних нормативних документів.
12.6.5. На підставі вимог "Інструкції про порядок одержання від постачальників, перевезення, зберігання, відпустку та застосування метанолу на об’єктах газової промисловості", газотранспортні підприємства (філії) повинні розробити свої інструкції, що врахують місцеву специфіку отримання від постачальників, перевезення, зберігання, відпуску і використання метанолу-отрути на своїх об’єктах.
12.6.6. Інструкція з використання метанолу-отрути може бути розроблена для окремих виробничих підрозділів, коли вони знаходяться на значній віддалі від підприємства (філії), а їх керівникам наказом по підприємству (філії) дано право отримувати для виробничих потреб метанол-отруту.
12.6.7. Відповідальність за безпечні умови праці у разі використання метанолу-отрути, організацію робіт з ним, зокрема контроль за дотриманням вимог даного розділу Правилпокладається на керівників газотранспортних підприємств (філій) і виробничих підрозділів.
12.6.8. На газотранспортних підприємствах (філіях) і його виробничих підрозділах наказом повинні бути призначені відповідальні посадові особи за забезпечення безпеки у разі отримання, зберігання, відпуску, транспортування і використання метанолу-отрути, а також за своєчасний інструктаж і контроль за проходженням медичних оглядів працівниками, які залучаються до роботи із метанолом-отрутою.
12.6.9. Усі операції із метанолом-отрутою повинні виконуватися під керівництвом відповідальної особи, призначеної наказом згідно з пунктом 12.6.8.
12.6.10. Усі операції із метанолом-отрутою повинні виконуватись за закритою схемою так, щоб не було безпосереднього контакту працівників з ним.
12.6.11. З метою недопущення помилкового вживання людьми, метанол-отрута повинен бути змішаний із одорантом у відношенні 1:1000 і гасом у відношенні 1:100 на 1000 літрів метанолу або одорантом у відношенні 1:1000 і барвником темного кольору, який добре розчиняється у метанолі з розрахунку 2-3 л на 1000 л метанолу. Не дозволяється відпуск зі складу метанолу-отрути із слабим запахом одоранту і гасу.
12.6.12. Працівники, що пов’язані із отриманням, відпуском, транспортуванням, зберіганням і використанням метанолу-отрути, зобов’язані проходити не рідше одного разу на квартал спеціальний інструктаж про властивості метанолу-отрути і заходи безпеки у разі роботи із ним. Під час первинного інструктажу, а також за умови зміни обов’язків працівника, необхідно оформляти зобов’язання про знання і виконання вимог "Інструкції про порядок одержання від постачальників, перевезення, зберігання, відпустку та застосування метанолу на об’єктах газової промисловості".
12.6.13. Із небезпечними для здоров’я і життя властивостями метанолу-отрути повинні бути ознайомлені під розписку всі інші працівники об’єктів магістральних газопроводів.
12.6.14. Усі працівники, які працюють із метанолом-отрутою, зокрема займаються контролем повітряного середовища, повинні мати протигаз із фільтруючою коробкою марки А, прогумований фартух, гумові чоботи, рукавиці і у разі необхідності – окуляри.
12.6.15. Не дозволяється отримувати, відпускати, транспортувати, використовувати і зберігати метанол-отруту разом із етиловим (винним) спиртом.
12.6.16. Не дозволяється використовувати трубопроводи, місткості, насоси, шланги та інші засоби, які застосовувались під час перекачування, зберігання або транспортування метанолу-отрути для інших рідин.
12.6.17. Місткості і цистерни для перевезення метанолу-отрути, місткості для зливання і зберігання метанолу-отрути та метанольні установки, повинні бути зачинені на замок і опломбовані. На них повинні бути знак безпеки і нанесене фарбою, що не змивається, зображення черепа, схрещених костей і написи: “Метанол-отрута”, “Небезпечно для життя” і “Газовибухо-небезпечно”.
12.6.18. Під час перевезення і зберігання метанолу-отрути повинна бути забезпечена його цілодобова воєнізована охорона.
12.6.19. Перевезення і зберігання метанолу-отрути дозволяється виконувати тільки у спеціальних місткостях (цистернах) із герметичними кришками. Місткості для зберігання метанолу-отрути повинні бути обладнані дихальними і гідравлічними клапанами, розміщені на загородженій площадці, обваловані землею під навісом або у підземному складі. Якщо є небезпека підвищення тиску більше допустимого для даної місткості, на ній необхідно встановити запобіжний клапан.
12.6.20. Взаємовідносини вантажоодержувача (підприємства, філії, підрозділу) із станцією залізниці з перевезення, охорони у дорозі і здаванню метанолу-отрути залізницею на склад (пункт зливання) регламентують такі документи:
а) “Статут залізниці України”;
б) “Правила перевезення вантажів залізницею” Міністерства транспорту України;
в) “Інструкція про порядок охорони вантажів, що перевозяться залізничним транспортом”;
г) “Загальні санітарні правила по зберіганню і використанню метанолу”.