НПАОП 1.1.23-1.03-2004Правила безпечної експлуатації магістральних газопроводів

14.13. Зменшення продуктивності дільниці газопроводу для діагностування, терміни проведення робіт і порядок зміни технологічного режиму повинні бути погодженні із Об’єднаним диспетчерським управлінням газотранспортного підприємства.

14.14. Оцінка технічного стану металу апаратів і обладнання, металу труб газопроводів (магістральних і технологічних на проммайданчиках КС, ГРС, ПСГ тощо) з метою визначення залишкового ресурсу надійної та безпечної їх роботи, а також термін і обсяги виконання діагностичних обстежень, повинні визначатись спеціально створеною експертною комісією газотранспортного підприємства на підставі методик, розроблених науково-дослідними (проектними) організаціями.

14.15. На підставі проведених діагностичних обстежень здійснюється оцінка технічного стану ЛЧ МГ, прогнозується її працездатність, формуються плани капітального ремонту, реконструкції та проведення діагностики на майбутній період.

14.16. Філії та підрозділи газотранспортного підприємства, які здійснюють експлуатацію об’єктів МГ, несуть відповідальність за достовірність і зберігання інформації, отриманої в процесі проведення технічної діагностики.

15. Забезпечення екологічної безпеки під час експлуатації магістральних газопроводів

15.1. Система нормативів екологічної безпеки включає гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі, гранично допустимі рівні акустичного, електромагнітного, радіаційного та іншого шкідливого фізичного впливу на навколишнє природне середовище, гранично допустимий вміст шкідливих речовин у продуктах харчування, а також гранично допустимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів.

15.2. Магістральні газопроводи з трубами діаметром 600 мм та більше є екологічно небезпечними об'єктами і підлягають відомчому нагляду.

15.3. Екологічна безпека роботи газотранспортної системи гарантується розробкою та здійсненням комплексу взаємопов'язаних економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів, зокрема щодо запобігання аваріям, а також ліквідації їх шкідливих екологічних наслідків.

15.4. Керівники газотранспортних підприємств, їх виробничих підрозділів несуть відповідальність за дотримання норм і правил з охорони навколишнього середовища, раціонального використання та відновлення до рівня встановлених нормативів земель, вод, надр, лісів, інших природних ресурсів, а також за додержання встановлених нормативів викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення в ньому відходів.

15.5. Керівники підрозділів та об'єктів забезпечують одержання у встановленому порядку дозволу на зберігання, транспортування (в межах областей, де розташовані об'єкти філій), використання та утилізацію отруйних речовин відповідно до переліку, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

15.6. Керівники підрозділів та об'єктів забезпечують дотримання норм і правил радіаційної безпеки під час транспортування, зберігання та експлуатації джерел іонізуючого випромінювання, а також під час роботи в осередках техногенного та природного радіаційного забруднення.

15.7. Керівники підрозділів та об'єктів забезпечують збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні, якщо є ризик негативного впливу МГ на них.

15.8. Скидання стічних вод об'єктами, використовуючи для цього рельєф місцевості (балки, низини, кар'єри тощо), не дозволяється.

15.9. Повернення супутно-пластових вод нафтогазових родовищ до підземних горизонтів здійснюється за технологічними проектами згідно з вимогами Водного Кодексу України.

15.10. Водокористувачі згідно з "Правилами охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами" повинні забезпечувати дотримання відповідного санітарного стану на території, де розташовані їх об'єкти, і не допускати винесення через дощові каналізаційні мережі сміття, продуктів ерозії грунтів, сировини та відходів виробництва.

15.11. Не дозволяється скидання у водні об'єкти, на поверхню льодового покриву та водозабору, а також у каналізаційні мережі пульпи, концентрованих кубових залишків, шламів, інших технологічних і побутових твердих відходів.

15.12. Водокористувачі, які скидають промислові стічні води до каналізаційних мереж, повинні дотримуватися правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації міст та селищ.

15.13. У разі невідповідності якісних характеристик вод об'єктів для задоволення питних і господарсько-побутових потреб вимогам, встановлених стандартами, нормативами екологічної безпеки водокористування і санітарними нормами, їх використання припиняється за рішенням державних органів санітарного нагляду.

15.14. Місця і порядок робіт на ділянках дна річок, озер, водосховищ та інших водних об'єктів, пов'язаних з прокладанням, ремонтом трубопроводів визначаються відповідно до проектів, згідно із вимогами Водного Кодексу України.

15.15. Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, а також режим зон санітарної охорони водних об'єктів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

15.16. У разі повної або часткової ліквідації чи консервації свердловин, вони повинні бути приведені у стан, який гарантує безпеку людей, майна і навколишнього природного середовища.

15.17. Керівники станцій підземного зберігання газу забезпечують запобігання забруднення надр, повне і комплексне їх геологічне вивчення.

15.18. Підрозділи, діяльність яких впливає на стан і відтворення лісів і зелених насаджень, у встановленому порядку погоджують проведення організаційних, санітарних, технологічних та інших заходів щодо охорони і захисту лісів та зелених насаджень.

15.19. Виробничі підрозділи, діяльність яких пов'язана з викидами забруднюючих речовин у атмосферне повітря, шкідливим впливом фізичних чинників на нього, зобов’язані здійснювати заходи щодо забезпечення умов і вимог, передбачених у дозволах, а також контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин і рівнем іншого шкідливого впливу.

15.20. Проекти будівництва газосховищ, а також проекти на будівництво і реконструкцію (розширення, технічне переозброєння) екологічно небезпечних об’єктів підлягають обов’язковим відомчій та державній екологічним експертизам, а в окремих випадках, також іншим експертизам (науково-технічна, громадська тощо).

15.21. Власники землі і землекористувачі здійснюють захист земель від водної та вітрової ерозії, селів, підтоплення, заболочування та від інших процесів руйнування, а також забезпечують рекультивацію порушених земель.

Додаток №1

до п. 7.1.5. Правил безпечної експлуатації

магістральних газопроводів

Розпізнавальне забарвлення трубопроводів усередині будівлі і на зовнішніх комунікаціях промислових підприємств

Складено згідно з ГОСТ 12.4.026, ГОСТ 14202 і містить основні дані про забарвлення трубопроводів з метою швидкого визначення вмісту в них речовин і полегшення управління виробничими процесами, а також забезпечення безпеки праці.

Крім вказаних ГОСТів необхідно керуватись методикою "Вибір та обгрунтування кольору сигнального фарбування технологічного обладнання та трубопроводів".

Розпізнавальне забарвлення

1. Розпізнавальне забарвлення потрібно виконувати суцільно всій поверхні трубопроводу або окремими дільницями. У останньому випадку ділянки забарвлення повинні бути вибрані в найбільш відповідальних і помітних місцях, але не рідше ніж через 10 м усередині приміщень і через 30 - 60 м на зовнішніх трасах.

2. У разі нанесення розпізнавального забарвлення дільницями, не допускається забарвлювати трубопровід між дільницями в кольори, прийняті для позначення трубопроводів, призначених для інших груп речовин.

3. Ширина дільниць забарвлення повинна бути рівною не менше за 4D (діаметрів) труб у разі D<300 мм і не менше за 2D у разі D>300 мм.

4. На паралельно прокладених комунікаціях дільниці забарвлення потрібно приймати однакової довжини і наносити їх з однаковими інтервалами між дільницями.

5. Для позначення небезпечних властивостей речовин, що транспортуються, додатково до розпізнавального забарвлення на трубопровід потрібно наносити попереджувальні кольорові кільця.

6. Для позначення трубопроводу з особливо небезпечними для здоров'я і життя людей речовинами, а також у разі необхідності конкретизації виду небезпеки, додатково до кольорових попереджувальних кілець повинні застосовуватись знаки безпеки згідно з ГОСТ 12.4.026.

7. У випадках, коли від впливу речовин, що протікають по трубопроводу, може статися зміна відтінку відмітних кольорів, трубопровід додатково або замість розпізнавального забарвлення повинен бути позначений за допомогою маркувальних щитів, з нанесеними на них літерними або цифровими написами згідно з ГОСТ 12.4.026. У цифрових написах перша цифра означає групу речовини, а друга його підгрупу (див. таблицю 3 до ГОСТ 12.4.026).

Таблиця 1. Кольори розпізнавального забарвлення

Продовження додатку №1

до п. 7.1.5. Правил безпечної експлуатації

магістральних газопроводів

8. Напрям потоку речовин в трубопроводі позначають гострим кінцем маркованих щитів або стрілками, що наносяться безпосередньо на трубопроводі.

9. Кольори розпізнавального забарвлення наведено у Таблиці 1.

Попереджувальні кольорові кільця

1. У разі нанесення попереджувальних кілець жовтого кольору за розпізнавальним забарвленням трубопроводів для газів і кислот, кільця повинні мати чорну смугу завширшки не менше 10 мм.

2. У разі нанесення кілець зеленого кольору за розпізнавальним забарвленням трубопроводу води, кільця повинні мати білу смугу завширшки не менше 10 мм.

3. Кольори фарбування для попереджувальних кілець наведені у таблиці 2.

Таблиця 2. Кольори фарбування для попереджувальних кілець

4. У випадках, коли речовина володіє рядом властивостей, що означаються різними кольорами, потрібно наносити кільця декількох кольорів.

5. На паралельно розташованих комунікаціях попереджувальні кільця потрібно наносити однакової ширини і з однаковими інтервалами.

6. За ступенем небезпеки для життя і здоров'я людей і експлуатації підприємства речовини, що транспортуються по трубопроводах, означаються різним числом попереджувальних кілець відповідно до табл. 3.

Таблиця 3. Кількість попереджувальних кольорових кілець на трубопроводах в залежності від ступеню небезпечності речовин, що транспортуються

Закінчення додатку №1

до п. 7.1.5. Правил безпечної експлуатації

магістральних газопроводів

7. Ширина (d) попереджувальних кілець і відстань між окремими кільцями в групі приймається у відповідності до таблиці 4., де: L - відстань між місцями розташування попереджувальних кілець (їх групи) і d - ширина кілець і відстань між окремими кільцями в групі.

8. Газовідвідні лінії, зокрема лінії продування в атмосферу, повинні мати розпізнавальне забарвлення, відповідне їх вмісту, і звивисті поперечні кільця відповідного сигнального кольору.

9. На вакуумних трубопроводах, крім розпізнавального забарвлення, потрібно давати напис “Вакуум”.

Таблиця 4. Геометричні параметри попереджувальних кілець

Додаток №2

до п. 8.4.6. Правил безпечної експлуатації

магістральних газопроводів

Властивості природного газу, шкідливих домішок і деяких речовин, що застосовуються під час транспортування газу

1. Природний газ

Природний газ - безбарвний, значно легший за повітря, малотоксичний, якщо не містить шкідливих домішок вище допустимих норм.

Якщо природний газ очищений відповідно до вимог ГОСТ 5542, його властивості мало відрізняються від властивостей метану.

Домішки важких вуглеводнів змінюють властивості природного газу: підвищують його густину; знижують температуру спалахування (НКГС ), а отже, і допустимий об'ємний вміст газу в повітрі робочої зони; у разі значного їх вмісту в газі, вони додають йому запах бензину та знижують мінімальну енергію запалювання. У разі великої концентрації природного газу у повітрі через зменшення вмісту кисню, суміш газу із повітрям діє задушливо. Із підвищенням вмісту в газі важких вуглеводнів їх шкідливі властивості стають помітними при більш низьких концентраціях газу у повітрі.

2. Метан

Відносна густина за повітрям 0,55, густина 0,717 кг/м 3. Згідно з санітарними нормами метан відноситься до 4-го класу небезпеки (мало небезпечні шкідливі речовини зі значенням ГДК у перерахунку на С - 300 мг/м 3).

Концентраційні границі вибуху у повітрі - 5 -15 % (за об'ємом), температура спалахування 645°С.

3. Газоконденсат

Газоконденсат у газопроводі є нестабільним. Пружність його парів при даній температурі дорівнює тиску в газопроводі.

У разі випуску газоконденсату в місткість з більш низьким тиском або у разі його витоку із газопроводу, насамперед виділяються пари більш легких вуглеводнів, тобто відбувається його часткова стабілізація.

Газоконденсат, що випадає у газопроводі, підвищує гідравлічний опір, а у разі його зливання або витоку, а також у разі ремонтних робіт - підвищує пожежо- і газовибухонебезпечність.

Попадання газоконденсату на вхід до компресора може призвести до порушень його роботи аж до повного руйнування.

Попадання газоконденсату в газорозподільні мережі може викликати їх закупорку, а попадання конденсату в газові пальники - пожежі і вибухи.

Нестабільний газоконденсат містить пропан-бутан і навіть етан і пентан, що визначають високу пружність його парів. Стабільні газоконденсати в основному складаються з важких вуглеводнів (пентан і вище киплячі - С 5) та 2-3 % більше низько киплячих вуглеводнів (пропан і бутан).

Газоконденсат, що відокремлюється у сепараторах низького тиску або в продувних місткостях, не повністю стабілізований. У разі подальшого зберігання і нагрівання з нього виділяються пари вуглеводнів, що різко підвищує газовибухонебезпечність. У разі зберігання не повністю стабілізованого газоконденсату у звичайних резервуарах (для легких нафтопродуктів), дихальні клапани, що встановлюються на них, повинні бути розраховані на випуск підвищеного об'єму парів (у 2 - 3 рази більше продуктивності наповнення резервуарів).

Нестабільний і не повністю стабілізований газоконденсат внаслідок виділення з нього у повітря парів важких вуглеводнів, підвищує пожежо- і газовибухонебезпеку.

Висока газовибухонебезпечність газоконденсату характеризується низькими значеннями НКГС їх парів у повітрі, стійкістю до розсіювання важких парів у повітрі і порівняно великою швидкістю поширення полум'я у пароповітряних сумішах.

Продовження додатку №2

до п. 8.4.6. Правил безпечної експлуатації

магістральних газопроводів

Стабільний газоконденсат, що відповідає технічним умовам, можна зберігати у звичайних резервуарах і транспортувати у залізничних і автомобільних цистернах для легких нафтопродуктів. Густина стабільних газоконденсатів різних родовищ Росії та України становить 0,70 - 0,81 г/см 3.

За небезпекою стабільні газоконденсати подібні до легких нафтопродуктів типу бензину-гасу, відрізняючись від них більш широкими діапазонами температур випаровування, спалахування та інших характеристик.

Межі спалахування і температура спалахування парів газоконденсату значно нижчі, ніж природного газу; вони тим нижчі, чим більша густина газоконденсату. Пари важких вуглеводнів, що виділяються під час стабілізації, а потім під час випаровування газоконденсату, значно важчі за повітря. Тому у безвітряну погоду вони стеляться по поверхні землі, скупчуються у низьких за рельєфом місцях і повільно розсіюються, створюючи іноді на великій території скупчення вибухонебезпечних сумішей парів і повітря з дуже низьким значенням НКГС. НКГС парів стабільних газоконденсатів як правило дорівнює 1,1 - 1,3 % (за об'ємом).

Шкідливість парів газоконденсату, скраплених газів, якщо вони не містять неграничні вуглеводні, порівняно невелика. За мірою впливу на організм людини, вони відносяться до 4 класу небезпеки (речовини мало небезпечні). Їх ГДК у повітрі складає так само, як для метану - 300 мг/м 3(в перерахунку на С). Внаслідок високої густини по відношенню до повітря, вони можуть скупчуватися у низинах і, знижуючи вміст кисню у повітрі, діяти задушливо.

Газоконденсат може мати шкідливий вплив на шкіру людини, викликаючи захворювання (сухість шкіри, появу тріщин, а іноді дерматити, екземи тощо) Особливо небезпечне його попадання на слизові оболонки. Газоконденсат, що попав на тіло, потрібно змивати теплою водою з милом. Під час витоку нестабільного газоконденсату відбувається сильне місцеве охолодження самої струмини, а також металу і тіл, на які вона попадає.

Попадання струмини газоконденсату на шкіру тіла людини може викликати її обмороження.

Якщо газоконденсат містить також вологу, вуглекислоту і сірчисті з'єднання, він викликає підвищену корозію усередині газопроводів, особливо в низьких місцях за рельєфом траси.

4. Одоранти

В якості одорантів на Україні в даний час використовуються три основних їх типи:

- етилмеркаптан (С 2Н 5SН),

- суміш природних меркаптанів (СПМ);

- альдегід кротоновий (2-бутеналь);

У деяких країнах Західної Європи для одоризації газу використовують тетрагідротіофен (С 4Н 8S).

Основні фізико-технічні властивості вищезгаданих одорантів наведені в таблиці 1.

Таблиця 1. Основні фізіко-технічні властивості одорантів.