НПАОП 23.1-1.01-08Правила безпеки в коксохімічному виробництві

від підрядних ремонтних організацій - начальник дільниці, виконавець

робіт;

від загальнозаводських ремонтних служб - начальник ремонтного цеху, заступник начальника цеху, начальник дільниці.

Роботи, що пов’язані із зупинкою декількох цехів, необхідно проводити під керівництвом роботодавця або вповноваженого ним працівника.

  1. Керівником газонебезпечних робіт може бути лише особа з числа спеціалістів за посадою не нижче майстра; під час проведення газонебезпечних робіт, які передбачено інструкціями штатної експлуатації, керівником робіт може бути бригадир.

  2. Перед початком проведення робіт керівник повинен проінструктувати всіх працівників про додержання необхідних заходів безпеки під час виконання цієї роботи та правил надання першої (долікарської) допомоги потерпілим. Працівники, які не пройшли інструктаж, до роботи не допускаються.

До виконання газонебезпечних робіт може залучатися тільки навчений персонал підрядної організації.

  1. Газонебезпечні роботи та роботи підвищеної небезпеки, що проводяться згідно з планом, повинні проводитися у денний час. Цілодобове проведення робіт допускається лише з дозволу роботодавця.

  2. Вогневі роботи в приміщеннях з вибухопожежонебезпечним виробництвом повинні виконуватися відповідно до вимог чинних нормативно- правових актів.

  3. Організація газорятувальної служби на коксохімічному підприємстві повинна відповідати вимогам Типового положення про професійні воєнізовані аварійно-рятувальні формування, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 29.12.93 № 138, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.04.94 за №67/276 (далі - НПАОП 0.00-4.10-93).

ХІ. ВУГЛЕПІДГОТОВЧІ ЦЕХИ ТА ВУГЛЕЗБАГАЧУВАЛЬНІ

ФАБРИКИ

  1. Бункери вуглеприймальних ям і приймальні бункери вагоноперекидачів необхідно перекривати міцно закріпленими ґратами з розміром чарунок 300 х 400 мм.

Уздовж вуглеприймальних ям повинні бути вкладені спеціальні містки завширшки не менше ніж0,6м і заввишки, що забезпечує зручне і безпечне відчинення затворів вагонів.

Зачинення затворів безпосередньо з ґрат вуглеприймальних ям не дозволяється.

  1. Вуглеприймальні ями та вагоноперекидачі повинні бути обладнані автоматичною звуковою та світловою сигналізацією, що спрацьовує під час переставляння вагонів.

  2. Подрібнення брил вугілля, що змерзлося, на ґратах приймальних бункерів вагоноперекидача необхідно проводити спеціальними механізмами. При цьому маса інструменту, що використовується для подрібнення брил ручним способом, повинна відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки.

  3. Ротор вагоноперекидача необхідно обладнати гальмівним пристроєм, що забезпечує точне установлення вагонів відносно верхніх упорів, що притискуються.

  4. Підтягувальну лебідку та ротор вагоноперекидача необхідно зблокувати так, щоб унеможливити одночасну їх роботу під час подачі вагонів у ротор.

  5. Двері на огорожі вздовж ротора повинні бути зблоковані з електродвигуном ротора.

Довжина огородження повинна визначатися довжиною ротора вагоноперекидача.

Вихід на залізничні колії з-за рогу будівель поза ротором не дозволяється.

  1. Під час очищення на вагоноперекидачі вагони необхідно встановлювати під кутом 85до первинного положення, а привід вагоноперекидача знеструмлювати.

Під час очищення вагонів повинно бути унеможливлене випадання торцевих дверей вагонів.

  1. Зупинку спорожнених вагонів після вагоноперекидача необхідно проводити гальмовими башмаками.

  2. Під час розвантаження залізничних вагонів команду про їх рух повинен подавати працівник, відповідальний за розвантаження вугілля.

  3. Локомотиви, що проводять маневрові роботи, повинні бути обладнані іскрогасниками.

  4. В’їзд локомотивів у будівлі вагоноперекидача та приймальних бункерів не дозволяється. У разі необхідності подання вагонів у кінець тупика маневрові роботи можна проводити лише за наявності прикриття з вагонів чи платформ.

  5. Очищення приймальних бункерів від залишків вугілля дозволяється лише зверху. При цьому повинні застосовуватися вібратори, що відповідають вимогам чинних нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки.

  6. Перед спуском працівників у бункер повинні бути зупинені живильники, вимкнені та заблоковані пускачі. На пускачах повинен бути вивішений плакат «Не вмикати, працюють люди!». Плакат може бути знятий лише за вказівкою відповідального керівника роботи та після того, як усі люди вийдуть з бункера.

  7. Очищення вугільних і пилових бункерів, а також вугільних башт і силосів необхідно проводити лише за планом організації робіт і за нарядом- допуском.

  8. Конструкція жолобів і матеріал, з якого вони зроблені, повинні забезпечувати нормальний схід вугілля, що виключає їх захаращування. Для очищення від вугілля ручним способом спеціальними ломиками, у разі його зависання, повинні бути споруджені зручні майданчики, огороджені поручнями.

  9. Дробильні та змішувальні агрегати, а також місця перепаду та перевантажування вугілля необхідно обладнувати спеціальними укриттями, що виключають вибивання пилу та які приєднані до аспіраційної мережі.

Для вугілля з вологістю менше 5% місця перевантаження повинні бути забезпечені засобами пилопридушення.

  1. Конвеєри, що розташовані безпосередньо під дробильними та змішувальними машинами, повинні бути обладнані пилозахисними укриттями вздовж усієї їх довжини. У місцях перевантаження укриття повинні бути підключені до аспіраційних пристроїв.

  2. До клапанів, що перекривають жолоби, повинен бути вільний доступ для обслуговування, а самі клапани повинні бути обладнані пристроєм, що сигналізує про їх засмічення; відчинення або зачинення клапанів повинно бути механізованим або автоматизованим.

  3. Для обслуговування верху вугільної башти повинні бути два виходи: один через стаціонарні сходи, другий - через транспортну галерею.

  4. Усі відкриті ємності (згущувачі, бункери, відстійники, збірники, а також радіальні згущувачі) повинні мати огородження.

  5. Отвори (люки) у перекриттях вугільних бункерів, силосів, вугільних башт тощо повинні перекриватися металевими ґратами з розміром чарунок не більше ніж 250 х 250 мм, а в місцях проходу працівників, крім того, кришками.

  6. Усі відділення та дільниці цеху повинні мати телефонний зв’язок, а за відсутності централізованого управління також двобічну звукову або світлову сигналізацію.

  7. Під час експлуатації вуглеперевантажувачів і мостових кранів повинні виконуватися вимоги Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Держгірпромнагляду від 18.06.2007 №132, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 09.07.2007 за №784/14051 (далі - НПАОП 0.00-1.01-07).

  8. Для запобігання самозайманню вугілля у бункерах їх необхідно систематично очищати за графіком, який затверджений роботодавцем.

При цьому необхідно періодично (не менше двох разів на місяць) контролювати температуру вугілля в бункерах закритого складу в зоні переходу циліндричної частини в конічну в трьох рівновіддалених точках по периметру бункера.

У разі досягнення температури вугілля в ємності 50С і вище необхідно провести позачергове розвантаження та очищення бункера.

  1. У разі займання вугілля у відкритих штабелях необхідно осередки (гнізда) займання розгрібати грейферами або скреперами, при цьому допускається охолодження осередків розсіяним струменем води. У разі загоряння вугілля у бункерах або закритих складах необхідно проводити їх розвантаження з одночасним гасінням осередків займання.

  2. Ущільнення обладнання, порушене під час проведення ремонтних робіт, після закінчення ремонту повинно бути повністю відновлене.

  3. Заїзд локомотивів у секції гаража для розморожування вугілля не дозволяється.

  4. Під час зупинки гаража розморожування на літо всі газові мережі повинні бути відключені заглушками.

  5. Вхід людей у секції гаража під час розморожування вугілля не дозволяється.

  6. Ремонтні роботи в секціях гаража для розморожування у період його експлуатації повинні проводитися за планом організації робіт і за нарядом- допуском.

  7. На вуглезбагачувальних фабриках, що переробляють вугілля газоносних пластів, усі приймальні бункери, що акумулюють, дозують, зневоднюють і завантажують вугілля, повинні мати примусову або природну

витяжну вентиляцію, що дає змогу дотримувати вміст метану в бункерах у

3

безпечних межах (300 мг/м ).

Приміщення цих бункерів повинні бути обладнані газоаналізаторами на метан.

Засоби контролю рівня заповнення вугіллям приймальних бункерів, силосів і башт повинні бути виконані у вибухопожежобезпечному виконанні.

Застосування відкритого вогню для контролю рівня їх заповнення не дозволяється.

  1. Експлуатація складів реагентів вуглезбагачувальних фабрик повинна здійснюватися відповідно до інструкції, яка затверджена роботодавцем.

  2. Під час роботи з хлоридом цинку та флотореагентами необхідно застосовувати обов’язково спецодяг і гумові рукавички. Під час роботи із сухим вапном слід одягати захисні окуляри та респіратори.

  3. Кожен працівник, який працює з реагентами, зобов’язаний після закінчення робіт прийняти душ і залишити спецодяг для провітрювання та знепилювання.

  4. Потрапляння реагентів на підлогу, стіни та зовнішні частини устаткування не дозволяється. Реагенти, що випадково розлиті на підлогу та стіни, повинні бути видалені за допомогою деревних стружок і тирси. У разі попадання реагентів на устаткування воно повинно бути ретельно витерте. Тирса та ганчірки після їх застосування повинні бути негайно винесені з цеху до відвалу горючих відходів виробництва.

  5. Розвантажування та доставка реагентів до місця їх застосування повинні бути механізованими.

  6. Огляд сушильного тракту та очищення внутрішніх пристроїв сушильного барабана необхідно здійснювати за нарядом-допуском.

  7. Розвантажувальні камери та пиловловлювальні апарати сухого очищення газів барабанних сушарок і сушарок іншого типу для вивантажування сухого вугілля та пилу повинні бути обладнані пристроями, що запобігають проникненню газів у приміщення.

  8. Пиловловлювачі установок (циклони, батарейні циклони), а також тракт газів повинні бути обладнані запобіжними клапанами. Клапани необхідно встановлювати так, щоб унеможливлювалось потрапляння газів, які викидаються під час вибуху, на робочі місця, проходи та комунікації.

Кількість і місце установлення клапанів повинні визначатися проектом.

  1. Експлуатація газових сушильних установок під час вмісту вільного кисню у парогазовій суміші вище норми, що передбачена технологічною інструкцією за видом робіт, не дозволяється.

  2. Перевірка стану запобіжних клапанів газових сушильних установок повинна здійснюватися обслуговувальним персоналом щозміни, а особою, що відповідає за експлуатацію, - не рідше одного разу на місяць з відповідним записом у журналі.

  3. Сушильні установки повинні бути обладнані передбаченою проектом контрольно-вимірювальною апаратурою, що забезпечує безпеку робіт.

  4. Пуск у роботу сушильних установок у разі несправності контрольно- вимірювальної апаратури та в разі несправності запобіжних клапанів на тракті газів і пиловловлювачах не дозволяється.

  5. На кожному підприємстві повинен бути складений і затверджений роботодавцем перелік заходів щодо влаштування та безпечної експлуатації шламонагромаджувачів. Заходи повинні передбачати евакуацію людей з небезпечних зон під час аварійної ситуації, організацію безаварійного пропуску паводкових вод, запобігання можливим зсувним та іншим явищам і систематичний гідрогеологічний та маркшейдерський контроль за експлуатацією шламонагромаджувачів.

  6. Майданчики для влаштування шламонагромаджувачів повинні відповідати вимогам санітарних норм щодо забезпечення чистоти повітряного басейну в районі розташування промислових підприємств і населених пунктів, які існують або проектуються.

  7. Максимальний горизонт води в шламонагромаджувачах не повинен перевищувати рівня, передбаченого проектом.

Нагляд за горизонтом води в шламонагромаджувачі необхідно здійснювати за допомогою рейок з поділками, що встановлені біля водоскидних колодязів і на берегах у зручних для нагляду місцях. Усі рейки повинні бути прив’язані за висотою до реперів. Результати нагляду необхідно заносити в спеціальний журнал. Спостереження необхідно проводити не рідше одного разу на добу, а в період паводків - три рази на добу.

  1. У районі шламонагромаджувачів у легкодоступних місцях повинні розміщуватися будівельні матеріали, обладнання та інструменти у кількості, що необхідна для негайної ліквідації можливих пошкоджень дамби. Місця їх зберігання, перелік матеріалів, обладнання та інструменти повинні зазначатися в інструкціях, які затверджені роботодавцем.

  2. Ділянки намитого шламонагромаджувача, що не придатні для руху пішоходів, повинні бути огороджені попереджувальними знаками.

  3. Дамби повинні бути освітлені за всією довжиною.

  4. На вуглезбагачувальних фабриках, які відправляють вологу породу у думпкарах у відвали, що значно віддалені від цеху, у зимовий час повинні застосовуватися профілактичні засоби проти змерзання породи та примерзання її до стінок вагона.

  5. Колії на відвалі породи та місця завантаження та розвантаження повинні бути освітлені.

  6. Прибирання вугільного пилу з устаткування необхідно проводити не рідше одного разу за зміну, при цьому повинен бути унеможливлений перехід пилу в стан завису.

  7. У всіх приміщеннях вуглепідготовки, у тому числі в конвеєрних галереях, повинен систематично прибиратися та видалятися вугільний пил.

  8. Технологічний процес і технічний стан установки часткового брикетування вугільної шихти зі сполучним матеріалом перед коксуванням повинні унеможливлювати надходження у виробничі приміщення шкідливих та небезпечних речовин (сполук). Їх концентрація не повинна перевищувати ГДК відповідно до ГОСТ 12.1.005-88.

  9. Конвеєрний транспорт установки часткового брикетування вугільної шихти повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.2.022-80 «ССБТ. Конвееры. Общие требования безопасности».

Дільницю конвеєрів, що подають брикети до вугільної башти, необхідно накривати та обладнувати аспірацією.

  1. Залізничні цистерни, що призначені для транспортування сполучного (з’єднувального) матеріалу, повинні бути обладнані обігрівом (паровим, електричним) для забезпечення вивантаження продукту.

  2. Повітряні клапани ємностей складу для зберігання сполучного матеріалу необхідно об’єднувати в загальний колектор, підключений до відсмоктувальної вентиляційної установки.

  3. Від бака для сполучного матеріалу у відділеннях брикетування, змішувача, пресів і розвантажувального конвеєра повинні бути передбачені відсмоктувачі газоповітряної суміші з подальшим очищенням її у скруберах Вентурі.

  4. Корпуси машин і устаткування, а також комунікації відділення підготовки сполучного матеріалу та брикетування шихти необхідно герметизувати.

Втрата вугільного пилу та сполучного матеріалу крізь нещільності фланцевих з’єднань, розняття та ущільнення корпусів не дозволяється.

  1. Перевірку герметичності устаткування та трубопроводів шляхом зовнішніх оглядів необхідно проводити під час кожного пуску установки брикетування у роботу, але не менше двох разів на зміну під час роботи

Виявлені порушення герметичності необхідно негайно усувати, про що робиться запис у робочому журналі.

  1. Роботи на установці часткового брикетування вугільної шихти необхідно здійснювати у режимі штатного ведення технологічного процесу.

  2. Для запобігання утворенню пробок застиглого сполучного матеріалу горизонтальні трубопроводи необхідно прокладати прямолінійно з ухилом не менше,01; вони повинні мати випускні пробкові крани для зливання залишків сполучного матеріалу. Закруглення труб повинні бути плавними.

  3. Трубопроводи сполучного матеріалу повинні мати обігрівальні парові оболонки. Подача його в непрогріті трубопроводи не дозволяється.

  4. Для всіх трубопроводів, що призначені для транспортування сполучного матеріалу, повинна бути передбачена можливість продувки їх інертним газом або водяною парою.

  5. Проводити ремонтні роботи на трубопроводах, що перебувають під тиском, не дозволяється.

ХІІ. КОКСОВІ ЦЕХИ

  1. Для випуску в атмосферу надлишку очищеного коксового газу повинен бути встановлений спеціальний газоскидний пристрій, що автоматично включається у разі підвищення тиску в газопроводі понад заданий.

  2. Газоскидні пристрої для коксового газу, що будуються, необхідно обладнувати засобами для дистанційного або автоматичного його запалювання.

  3. Свічки на газозбірниках коксових батарей, що будуються, та тих, що реконструюються, повинні бути розраховані на забезпечення тиску не вище 250 Па (25 кгс/м2) за повного припинення відсмоктування, автоматично відкриватися у разі перевищення зазначеного тиску. На всіх батареях висота газоскидних свічок повинна бути не менше ніж 4 м від рівня майданчика обслуговування газозбірника.

  4. Розподільні колектори опалювального коксового, доменного та змішаного газів дозволяється прокладати у закритих тунелях коксових печей. Влаштування каналів і газопроводів має відповідати вимогам НПАОП 27.1­

  1. 10-07. Розміри каналів для газопроводів доменного газу повинні забезпечувати можливість проведення періодичних оглядів і перевірки герметичності газопроводів без видалення знімних плит перекриття каналів.

Ремонт газопроводів необхідно здійснювати лише після зняття плит перекриття.

Канали повинні бути забезпечені постійною вентиляцією.

  1. Печі з боковим підводом газу в підбатарейному приміщенні, де розташовані газопроводи та опалювальна арматура, необхідно забезпечувати провітрюванням усього приміщення за рахунок раціонального підводу повітря на опалення печей.

Дільниці підкантувальних приміщень діючих коксових батарей, де розміщені газопідігрівачі із запірною арматурою, повинні бути відгороджені від тунелів цегляною стінкою з дверними отворами.

Для постійного провітрювання приміщень на відгороджених дільницях з машинного та коксового боків повинні бути встановлені металеві сітки.

Отвори в перекриттях у місцях проходження корпусів засувок зі штоками в кантувальні приміщення повинні бути герметизовані.

  1. На опалювальних газопроводах батарей для їх відключення повинні бути встановлені засувки та передбачена можливість установлення заглушок після них по ходу газу.

Не дозволяється встановлювати та виймати заглушки на газопроводах, наповнених газом, якщо не встановлена заглушка після засувки по ходу газу на підвідному газопроводі зовні приміщення.

Щоб уникнути утворення застійних зон, повинно бути передбачено примусове провітрювання із забезпеченням не менше ніж10-кратного повітрообміну перед проведенням і під час проведення ремонтних робіт у таких приміщеннях:

тунелях коксових печей з розподільними газопроводами;

приміщеннях під кінцевими та проміжними майданчиками коксових батарей з газопроводами коксового та доменного газів, які з’єднані з тунелями коксових печей;

кантувальних і підкантувальних з газопроводами, що розташовані під проміжними майданчиками або вугільними баштами, які є спеціальним простором з тунелями коксових батарей;

кантувальних без газопроводів, але з’єднаних з тунелями коксових печей отворами для виведення в них маховиків запірної арматури опалювального газу, якщо в цих приміщеннях іде підготовка до розгерметизації газопроводу.

При цьому повинен бути забезпечений постійний контроль газового складу повітря з урахуванням метереологічних умов, а також здійснено пропарювання ділянки газопроводу, яка розкривається.

  1. Конденсатовідвідники, що встановлюються у приміщенні на першому поверсі майданчиків коксових батарей, повинні відповідати вимогам НПАОП 27.1-1.10-07, при цьому:

відведення конденсату повинно здійснюватися без розривання струменя;

на водоспускній трубі від газопроводу повинен бути встановлений пробковий кран;

до конденсатовідвідника повинні бути підведені вода та пара для пропарювання;

конденсатовідвідник повинен бути обладнаний витяжною трубою діаметром не менше ніж 50 мм, яка виведена на 5 м вище рівня майданчика газозбірника, та пробкоспускним краном для перевірки рівня рідини;

водоспускні труби від газопроводів коксового та доменного газів допускається відводити в один конденсатовідвідник;

водоспускні крани повинні бути фланцевими; установлення бронзових кранів не дозволяється;

скидання конденсату пари з конденсатовідвідників пари в конденсатовідвідники газу не дозволяється.

  1. Арматуру опалювання печей коксовим газом і вічок регенераторів у тунелях коксових батарей необхідно обслуговувати зі стаціонарного майданчика або за допомогою легкої пересувної драбини з майданчиком, що має поручневу огорожу. Пересувна драбина повинна бути обладнана гальмом.

  2. У диспетчерській коксового цеху (кабінах коксових батарей) повинні встановлюватися автоматичні прилади сигналізації для сповіщення про зміни тиску газу в газопроводах (нижче або вище встановленої межі) та падіння тяги в лежаках димових газів. Приміщення диспетчерської необхідно опалювати підігрітим повітрям у зимовий час.

  3. З метою унеможливлення «хлопання» у газопідвідній арматурі коксового газу печей з нижнім підведенням необхідно:

забезпечити постійну роботу системи централізованого змащування кантувальних кранів;

витримати паузу під час кантування зачиненими кантувальними кранами не менше ніж 40 с;

забезпечити герметичність газоповітряних клапанів.

Завантажити