справність конвеєра та інших рухомих частин, відсутність на них сторонніх предметів;
правильність руху потоку повітря, що створюється вентилятором, відсутність сторонніх шумів під час його роботи (стук, скрип тощо); у разі виявлення неполадок уживати заходів щодо їх усунення;
працездатність захисної автоматики, справність огородження всіх відкритих частин обладнання.
Усі люки, що забезпечують доступ до різних частин агрегату, повинні легко відчинятися після відкривання відповідних замків. Огляд і ремонт усіх частин апарата дозволяється тільки у разі зупинення конвеєра і вентиляторів.
Не дозволяється допускати до експлуатації шафові морозильні камери, двері якої мають перекіс, несправні дверні затискачі та вузли підвішування дверей.
Знімні стелажі морозильної шафи повинні бути надійно закріплені на своїх місцях.
У шафових морозильних камерах повинно бути передбачене блокування дверей і вентиляторів примусової циркуляції повітря. У момент відчинення дверей шафи вентилятор примусової циркуляції повітря повинен автоматично виключатися.
У конструкції відтавально-глазурувальних апаратів повинні бути запобіжні та захисні пристосування, що унеможливлюють попадання води на обслуговувальний персонал.
Під час роботи апарата не дозволяється виконувати наладку, змащування всіх рухомих частин, а також виймати з ванни рибу, що зірвалась.
Перед подачею аміаку до батареї льодогенератора блочного льоду необхідно переконатися в достатньому рівні та концентрації розсолу в баці, а також у справній роботі мішалок.
Робочі проходи у приміщеннях льодогенераторів повинні бути обладнані дерев’яними решітками.
Перед пуском у роботу льодогенератора лускатого льоду необхідно переконатися в справній роботі автоматичної системи, що передбачає припинення подавання до льодогенератора холодоагенту в разі відключення води.
Дерев’яний майданчик для пошарового наморожування під час заготівлі льоду повинен бути розташований якнайближче до місць споживання та огороджений дерев’яним парканом висотою не менше 1,5 м, а також повинен мати під’їзні шляхи для автотранспорту.
Майданчик не повинен затоплюватися повеневими та зливовими водами і має бути віддалений від сміттєвих ям, звалищ і стоку нечистот. По контуру майданчика повинні бути вириті канави для стоку води від льоду, який розтає. Канави повинні бути закритими.
Під час заготівлі льоду з водоймищ льодове поле перед початком розробки повинно бути ретельно очищене від снігу та бруду. Для полегшення роботи льодове поле має бути розмічене на плоти, смуги і блоки (кабани), обладнане вільною від льоду ділянкою водоймища та скосами для безпечного витягування з води блоків льоду.
Не дозволяється перебування людей і техніки на льоду в разі товщини льоду менше мінімально допустимої.
Під час ручної заготівлі льоду блоки повинні буксируватися і витягуватися працівниками за допомогою спеціально виготовлених багрів або журавлів із захватами, підходити до кромки льоду ближче ніж на один метр не дозволяється.
Для безпечної роботи і для полегшення витягування блоків льоду з води, а також перевезення їх до льодосховища або до місця навантажування повинна бути встановлена обладнана естакадою льодотягалка з електроприводом.
Один кінець естакади повинен бути виконаний у вигляді нахиленої площини, що опускається у воду, а другий піднятий над рівнем льодосховища або місця вантаження на транспортні засоби.
Естакада повинна бути встановлена на міцній основі або на підпірках; поверхні ковзання - заслані рівними обструганими дошками товщиною не менше 40 мм або металевими листами, що не допускають падіння блоків льоду у разі їх переміщення.
У місцях від’єднання блоків льоду від рухомого тросу льодотягалки на естакаді повинен бути обладнаний робочий майданчик, огороджений перилами висотою1м, з надійними сходами для підняття.
Поблизу льодозаготівельного майданчика для працівників повинно бути організовано приміщення для обігріву. У разі віддалення ділянки, на ній повинні бути рятувальні засоби на воді та комплект сухого верхнього і спіднього одягу для працівників.
Виколювання льоду пневматичними молотками, спеціальними ломами або плішнями в льодосховищах і бунтах повинно виконуватися рівномірно, починаючи зверху з невеликими уступами. Вибирання і виколювання льоду шляхом підкопу не дозволяється.
Дроблення льоду необхідно виконувати льододробильною машиною або вручну дерев’яними молотками.
Вага шматків льоду, що йдуть на подрібнення до льододробильної машини, не повинна перевищувати максимальної ваги, що вказана в паспорті агрегату.
Запускати агрегат у роботу дозволяється тільки після закріплення вихідного кінця шланга.
Робочі вузли льододробильної машини повинні бути змонтовані на міцному візку з гумовими колесами та тяговою ручкою для переміщення. Робочий барабан, упорна плита, а також робочі інструменти (шипи у гніздах) повинні бути закріплені і перевірені.
Робочий майданчик дробарки повинен мати перила висотою 1 м.
У тимчасових льодосховищах блоки льоду укладають з перев’язкою швів так, щоб шви між блоками нижнього ряду були покриті блоками верхнього ряду.
Шви повинні бути ретельно забиті дрібними кубиками льоду, политі водою та проморожені. У бунтах блоки укладають по периметру уступами, які потім сколюють, заповнюють дрібними шматками льоду, поливають водою й проморожують.
У льодосховищах постійного типу блоки льоду укладають так само як і в тимчасових, але без уступів по периметру. У льодосховищах, які не мають ізоляції стін, блоки льоду укладають з відступами від стін, заповнюваними ізоляційним матеріалом, наприклад, соломою в снопах, торфом і тирсою.
Вимоги безпеки під час виробництва металевої консервної тари
Вентиляцію цехів з виробництва металевої консервної тари необхідно влаштовувати з таким розрахунком, щоб концентрація шкідливих речовин у зоні розташування робочих місць не перевищувала граничнодопустимих норм (далі - ГДН).
Перевезення жерсті (рулонної, листової, штаб, бланків) повинно бути механізованим. Дозволяється перенесення стоп бланків та штаб вагою до 5 кг на відстань не більше 4 м.
Щоб уникнути роз’їжджання стоп жерсті, що становить особливу небезпеку, листи, штаби та бланки жерсті належить у разі складування укладати рівними стопами висотою не більше 300 мм.
Кількість жерсті, що зберігається біля машин, не повинна перевищувати потреби однієї зміни для забезпечення безперебійної роботи машин.
Збирання відходів та обрізків жерсті, упаковка і транспортування з цеху повинні проводитися регулярно протягом зміни.
Проводити регулювальні, ремонтні роботи, змазування та чистку обладнання, а також виймати штаби, корпуси банок та обрізки жерсті, що застрягли під час роботи машин, не дозволяється.
За роботою машин повинен бути постійний нагляд.
Для зберігання інструменту та пристосувань повинні бути передбачені спеціальні шафи.
Автоматична жерстянобанкова лінія повинна бути обладнана системою сигналізації та блокування машин лінії.
Стопи жерсті на піддонах належить завантажувати на автоматичну подачу тільки за допомогою навантажувача.
Листи жерсті необхідно подавати на здвоєні дискові ножиці за допомогою автоматичного подавальника жерсті.
Зона різальних кромок здвоєних дискових ножиць повинна бути огороджена так, щоб була тільки щілина для проходу одного листа жерсті.
Проводити підгонку обмежувачів, перевіряти різальні кромки ножів паралельних (гільйотинних) ножиць, підходити до ножиць з боку, протилежного робочому місцю, під час роботи машини не дозволяється.
Жерсть належить під час подавання чітко фіксувати планкою та подавати тільки по одному листу.
Фігурні ножиці під час роботи повинні знаходитись під постійним наглядом обслуговувального персоналу.
Механізм включення фігурних ножиць повинен мати пристосування, яке унеможливлює пуск машини під час проведення робіт в зоні робочих органів.
Під час проведення регулювальних, ремонтних та інших робіт необхідно вимкнути електродвигун ножиць та застопорити колінчастий вал за допомогою запобіжного пальця. Обрізки жерсті, які використовуються для випробування різальних кромок під час регулювання або встановлення штампа, повинні бути довжиною не менше 30 см.
Паяльна ванна корпусотвірної машини повинна мати по всій довжині газовловлювальний зонт, з’єднаний з витяжною вентиляцією. Приєднання даної вентиляції до інших вентиляційних систем не дозволяється.
Паяльна ванна повинна бути забезпечена автоматичним терморегулятором, а для унеможливлення розбризкування припою під час розігрівання повинна закриватися захисним кожухом.
Перед пуском та зупинкою відбортовувальної машини, а також перед пуском автоматичного закатувального верстата в роботу, для попередження людей, що працюють поблизу, вмикається світлова та звукова сигналізації.
Усі роботи, що пов’язані з регулюванням верстата та перевіркою швів консервної банки, повинні проводитись тільки у разі провертання закатувального верстата вручну.
Дверцята ротора (башти) повинні мати блокування з пусковим пристроєм.
Автоматичні прилади та прилади управління автомата для перевірки герметичності банок повинні бути розміщені в робочій зоні обслуговувального персоналу в доступному та зручному для регулювання і нагляду місці.
Конструкція транспортних пристроїв для жерстяних банок повинна відповідати розмірам транспортованих банок та виключати можливість випадіння банок під час переміщення.
Якщо елеватор обслуговує два або більше поверхів, то на кожному поверсі повинні бути самостійні пристрої, що вимикають, та двостороння звукова попереджувальна сигналізація.
Автоматичний прес для виготовлення банок та кінців повинен мати пристрій, що забезпечує його вимкнення у разі порушення режиму роботи.
Пристосування для викидання відходів жерсті, приводи від електродвигуна до преса і від преса до підвивальної машини повинні мати огородження.
Автоматичний прес повинен бути оснащений пристроями та пристосуваннями для забезпечення безпечної роботи на ньому.
Доставка рулонів жерсті до місця роботи та завантажування в розмотувальний пристрій повинні бути механізовані.
Розмотувальний пристрій, а також зона передачі жерсті від розмотувального пристрою до преса повинні бути огороджені.
Апаратна частина пастонакладальної машини (бачки, збірники тощо), що працюють під тиском, повинні бути забезпечені запобіжним клапаном, відрегульованим на робочий тиск. Клапан має перевірятися не рідше одного разу на місяць.
Ті частини пастонакладальної машини, що нагріваються, а також підвідні та відвідні повітроводи повинні бути теплоізольовані, температура їх поверхонь не повинна перевищувати +45 °С.
Переливні пристосування повинні бути влаштовані так, щоб під час зарядки балона пастонакладальної машини паста не потрапляла на підлогу.
Під час роботи сушильної печі поправляти та виймати стопи кінців із сушильної камери забороняється. Огляд електроапаратури сушильної печі слід проводити тільки після відключення від електромережі.
Під час роботи пастонакладальної машини на бензиновій або бензольній пасті сушильна частина печі повинна бути забезпечена витяжною вентиляцією у вибухобезпечному виконанні, а у разі роботи на водно- аміачній пасті - вентиляцією у звичайному виконанні.
Виробничі приміщення, у яких розміщується устаткування лакування і літографських цехів, відносяться до вибухопожежонебезпечних і повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.004-91 і ГОСТ 12.1.010-76.
Усі конструктивні елементи приміщень для літографських та лакувальних цехів повинні бути виконані з вогнестійких матеріалів.
Приміщення лакувальних, літографських та електролізних цехів повинні бути обладнані вибухобезпечними витяжними вентиляційними установками та місцевими відсмоктувачами безпосередньо від місць виділення шкідливих речовин: від електролізних та паяльних ванн і столів, від копіювальних рам, центрифуг тощо.
Вентилятори лакувальних, літографських та електролізних цехів повинні встановлюватися в ізольованих приміщеннях.
У разі повітряного опалення лакувальних і літографських цехів циркуляція припливного повітря не дозволяється.
Вентиляцію літографських та лакувальних цехів (механічну, припливно-витяжну) слід улаштовувати з таким розрахунком, щоб концентрація шкідливих речовин у зоні знаходження працівників не перевищувала ГДН.
Для відведення статичної електрики усі машини та вентиляційні установки лакувального цеху повинні бути приєднані до захисного заземлення електроустаткування відповідно до ГОСТ 12.1.030-81.
Усі застосовувані лакофарбові матеріали, розчинники та розріджувачі повинні відповідати встановленим на них стандартам або технічним умовам.
На кожній бочці, бідоні, банці та іншій тарі з лакофарбовим матеріалом, розчинниками має бути наклейка або бірка з точною назвою і позначенням цих матеріалів, а для матеріалів, що містять свинець, - також відсоток наявності останнього. Тара має бути справною, з кришкою, яка щільно закривається.
Для роботи з кислотами та лугами має бути обладнана спеціальна шафа з витяжною вентиляцією.
Обтиральний матеріал, насичений оліфою, маслом, бензином, гасом і фарбами, необхідно збирати в металеві ящики, що щільно закриваються, та видаляти з цеху після закінчення зміни.
Змивні матеріали (уайт-спірит, скипидар тощо) повинні знаходитися у посудинах з притертими пробками і зберігатися у спеціальній металевій шафі, а ганчір’я - в закритих металевих ящиках.
Повітроводи від калорифера та рециркуляційні повітроводи повинні бути покриті шаром теплової ізоляції, температура зовнішніх поверхонь не повинна перевищувати +45 °С.
Перед пуском транспортера сушильної печі потрібно попередити людей, що знаходяться поблизу, подачею звукового сигналу.
За 5-7 хвилин до пуску калорифера сушильної печі необхідно включити в роботу повітродувку та витяжний вентилятор для видалення вибухонебезпечної суміші з камери згоряння калорифера.
У разі раптового припинення подачі електроенергії у сушильну піч подача рідкого палива у форсунку має відключатися автоматично.
Сушильні камери повинні мати надійну теплоізоляцію, яка забезпечує температуру стінок камери з зовнішньої сторони не вище +45°С.
У терморадіаційних та конвекційних з електронагрівом
сушильних камерах необхідно застосовувати автоматичні терморегулятори, зблоковані з вентиляційними установками.
Нагрівальні прилади належить захищати від можливого
попадання на них крапель фарби.
8 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО ВИРОБНИЧОГО УСТАТКУВАННЯ
Виробниче устаткування й оснащення рибообробних підприємств, цехів і дільниць повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003-91 „ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности”,
затвердженого та введеного в дію постановою Державного комітету СРСР з управління якістю продукції та стандартів від 06.06.91 № 807,
ГОСТ 12.2.049-80 „ССБТ. Оборудование производственное. Общие эргономические требования”, затвердженого та введеного в дію постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 17.07.80 № 3679,
ГОСТ 12.2.064-81 „ССБТ. Органы управления производственным оборудованием. Общие требования безопасности”, затвердженого та введеного в дію постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 11.11.81 № 4884, ГОСТ 12.2.124-90 „ССБТ. Оборудование
продовольственное. Общие требования безопасности”, затвердженого та введеного в дію постановою Державного комітету СРСР з управління якістю продукції та стандартів від 28.06.90 № 2010, ГОСТ 12.1.004-91,
ГОСТ 12.1.010-76, СНиП 3.05.05-84 „Технологическое оборудование и технологические трубопроводы”, затверджених постановою Державного комітету СРСР у справах будівництва від 07.05.84 № 72, експлуатаційної документації заводів-виготовлювачів і цих Правил.
Усі теплові апарати, бланширувачі, підігрівники, варильні котли, обжарювальні печі, випарні сушильні апарати, автоклави, пастеризатори, паропроводи, димоходи та інші апарати і комунікації, які випромінюють тепло, повинні мати ефективну і надійну теплову ізоляцію відповідно до вимог СНиП 2.04.14-88.
Обладнання, що виділяє тепло, повинно бути теплоізольованим так, щоб температура зовнішніх поверхонь не перевищувала +45 °С.
Теплоізоляція повинна бути вогнестійкою, сталою до вологи та механічних впливів.
Обладнання з примусовим охолодженням повинно мати блокувальний пристрій, що унеможливлює його пуск у разі відсутності холодоагента.
Усі машини і апарати, що працюють під тиском понад 0,07 МПа (0,7 кгс/см2) (парозбірники, ресивери, автоклави, варильні котли, сушильні барабани тощо), повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском, затверджених наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 18.10.94 № 104 (ДНАОП 0.00-1.07-94) (із змінами та доповненнями).
Компресорне обладнання повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.2.016-81 „ССБТ. Оборудование компрессорное. Общие требования безопасности”, затвердженого та введеного в дію постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 11.11.81 № 4885 (із змінами та доповненнями), і вимогам Правил будови і безпечної експлуатації стаціонарних компресорних установок, повітропроводів і газопроводів, затверджених Державним комітетом з нагляду за безпечним веденням робіт в промисловості і гірничому нагляду при Раді Міністрів СРСР 07.12.71 (ДНАОП 0.00-1.13-71).
Конвеєри повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.022-80* „ССБТ. Конвейеры. Общие требования безопасности”, затвердженого постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 05.09.80 № 4576 (із змінами та доповненнями).
Вентиляційні системи устаткування та вентиляційне обладнання повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.4.021-75 „ССБТ. Системы вентиляционные. Общие требования”, затвердженого та введеного в дію постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від
№ 2849 (із змінами та доповненнями), Правилам будови, монтажу, ремонту і безпечної експлуатації вибухозахищених вентиляторів, затвердженим наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 11.09.98 № 183 (ДНАОП 0.00-1.18-98).
Залежно від особливостей технологічних процесів обладнання повинно мати індивідуальні відсмоктування або елементи підключення до стаціонарних систем вентиляції для відсмоктування, вловлювання та видалення шкідливих або небезпечних речовин з очищенням повітря до санітарних норм перед викидом його в атмосферу. Для відсмоктування пилу, займистих або вибухонебезпечних середовищ повинна бути передбачена самостійна вентиляційна система. Підключення до загальної вентиляційної системи не дозволяється.
Вбудовані в обладнання аспіраційні та витяжні вентиляційні системи повинні бути зблоковані з пусковими пристроями обладнання.
Пневмоприводи повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.3.001-85* „ССБТ. Пневмоприводы. Общие требования безопасности к монтажу, испытаниям и эксплуатации”, затвердженого та введеного в дію постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 10.11.85 № 3559 (із змінами та доповненнями).
Гідроприводи та мастильні системи устаткування повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.086-83* „ССБТ. Гидроприводы объёмные и системы смазочные. Общие требования безопасности к монтажу, испытаниям и эксплуатации”, затвердженого та введеного в дію постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 05.01.83 № 1 (із змінами та доповненнями).
Система змащення механізмів, розташованих у місцях, небезпечних для обслуговувального персоналу, повинна бути автоматичною або дистанційною.
Конструкція систем змащення повинна унеможливлювати влучення мастил у харчові продукти, на частині обладнання, що не потребує змащення, а також на площадки обслуговування.
Технологічне устаткування, інвентар, тара повинні бути виготовлені з матеріалів, що шкідливо не впливають на продукти переробки.
Трубопроводи для харчових продуктів повинні виготовлятися з антикорозійних матеріалів і бути рознімними для їх зручного промивання.
Ванни і чани, виготовлені з бетону, повинні бути облицьовані матеріалами, вказаними в пункті 8.11. Дозволяється застосовувати ванни з нержавіючого металу, а бочки та чани місткістю до 500 кг з деревини твердих порід.
Технологічне устаткування, якщо того потребує технологічний процес, повинно бути забезпечене необхідними КВПіА (термометрами, манометрами, вакуумметрами тощо). Вимоги безпеки до влаштування та експлуатації контрольно-вимірювальних приладів і автоматичних пристроїв наведено у розділі 16 цих Правил.
Обладнання, у якому використовуються вибухопожежонебезпечні речовини, повинно мати протиаварійні пристрої: клапани, автоматичні системи придушення вибухів тощо.
Елементи технологічного устаткування, які можуть спричинити небезпеку аварій і нещасних випадків, повинні мати сигнально-запобіжне пофарбування відповідно до вимог ГОСТ 12.4.026-76 „ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности”, затвердженого та введеного в дію постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 24.05.76 № 1267 (із змінами та доповненнями).
Залежно від призначення устаткування, що працює під тиском (розрідженням), для управління його роботою та безпечної експлуатації повинно оснащуватися:
запірною або запірно-регулюючою арматурою;
приладами для вимірювання тиску;
приладами для вимірювання температури;
запобіжними пристроями від підвищення тиску понад допустимого рівня;
покажчиками рівня рідини.
Запірна арматура повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.2.063-81 „ССБТ. Арматура промышленная трубопроводная. Общие требования”, затвердженого та введеного в дію постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 26.10.81 № 4673 (із змінами та доповненнями).
Паропроводи до теплового устаткування, що не працює під тиском, повинні бути оснащені редукційними і запобіжними клапанами, манометрами та запірними органами. Тиск пари, що поступає в них, не повинен перевищувати 0,05 МПа (0,5 кгс/см2).
Посудини, оснащені швидкознімними затворами, повинні мати запобіжні пристрої, які унеможливлюють вмикання посудини під тиск у разі неповного закриття кришки і відкриття її за наявності в посудині тиску.
Для запобігання гідравлічним ударам апарати, які працюють на парі, що подається в парову оболонку, повинні оснащуватися конденсатовідвідниками.
Перед пуском у роботу технологічного устаткування необхідно перевіряти: