Укладання на бічну поверхню цих вантажів допускається у вигляді усіченої піраміди також з прокладкою рівних дощок між кожним рядом.
Щоб уникнути розкочування штабелів крайні місця необхідно надійно заклинювати упорами.
Під час механізованого штабелювання котно-бочкових вантажів на бічну поверхню допускається укладання без прокладок з надійним підклинюванням крайніх місць кожного ряду.
Навалювальні вантажі (риба, сіль, вугілля тощо)
Під час виконання ручних вантажних робіт з навалювальними вантажами працівники повинні забезпечуватися спеціальним робочим інструментом (лопатами, сачками, ломами тощо).
У разі скупчення риб’ячого слизу на робочих місцях необхідно обов’язково промивати їх водою та посипати сіллю.
Перевантаження навалювальних вантажів (сіль, вугілля) повинно виконуватися за допомогою грейферів, екскаваторів, скреперів, транспортерів, конвеєрів, пневмотранспорту, механічних лопат й інших видів машин, механізмів і пристосувань.
Штабелі навалювальних вантажів повинні бути покладені з дотриманням кутів природного ухилу або в досить міцних підпірних стінках.
Під час підйому й опускання грейфера, ковша або іншого пристосування механізатори не повинні перебувати під ними або на шляху їх переміщення, а також на вантажі, що обсипається, або в безпосередній близькості від нього.
Вивантаження грейферами вугілля з платформ і з відкритих вагонів повинно виконуватися без участі працівників.
Під час навантаження суден вантажами, що порошать, розкривати навантажений грейфер над люками на висоті понад2м не дозволяється.
Переробку буртів солі й інших вантажів, що обсипаються, треба здійснювати з вершини до підошви рівномірними уступами. У жодному разі не можна робити переробку цих вантажів методом підкопу.
Не дозволяється перебувати напроти зсипних труб, лотків, скреперів й інших транспортувальних пристроїв, що викидають вантаж.
У разі необхідності проходу працівників по навалювальному вантажу на ньому повинні бути настелені містки.
Зберігання солі навалом на відкритих складських площадках, як правило, повинно бути короткочасним, щоб уникнути її злежування.
Стиснені та зріджені гази
Зберігання, навантаження та розвантаження балонів з газами повинно відповідати вимогам НПАОП 0.00-1.07-94.
Перевантаження підіймальними кранами балонів із стисненими та зрідженими газами повинно здійснюватися за допомогою спеціальної міцної тари (контейнерів з гніздами).
Для уникнення переміщення та падіння балони під час перевантаження повинні бути закріплені.
Перевантаження балонів необхідно робити з нагвинченими захисними ковпаками. Балони з газами слід оберігати від потрапляння на них технічних мастил.
Транспортування балонів до місця навантаження або місця розвантаження повинно здійснюватися на спеціальних візках, конструкція яких повинна захищати балони від тряски й ударів (візки повинні мати гнізда за розміром балонів, оббиті повстю тощо); транспортування балонів дозволяється тільки в горизонтальному положенні (лежачи).
Перевезення наповнених газами балонів на автомобілі має здійснюватися в горизонтальному положенні, обов’язково з прокладками між балонами. Для прокладок можуть застосовуватись дерев’яні бруси з вирізаними гніздами для балонів, а також вірьовочні чи гумові кільця товщиною не менше 25 мм (по 2 кільця на балон) або інші прокладки, що захищають балони від ударів один об одного. Усі балони під час перевезення треба укладати вентилями в один бік.
Дозволяється перевезення балонів у спеціальних контейнерах, а також без контейнерів у вертикальному положенні обов’язково з
прокладками між ними і загорожею від можливого падіння.
Під час перевезення балонів у разі високої температури повітря необхідно вкривати їх брезентом або іншими матеріалами, що захищають від променів сонця.
Перевантаження металу
Перевантаження металу в чушках і плитках повинно здійснюватися площадками (парашутами), при цьому чушки або плитки повинні бути покладені поруч одна з одною або клітками по краях площадки. Щоб уникнути падіння під час підіймання та переносу укладання чушок і плиток по краях площадки повинно бути без звисів.
Штабелювання чушок повинно здійснюватися у вигляді
правильних кліток, що стоять вертикально, висота яких не повинна
перевищувати1м.
Переміщення листів металу у вертикальному та
горизонтальному положеннях повинно здійснюватися за допомогою електромагнітних та вакуумних захоплювальних пристроїв, а також спеціальних храпців, скоб і струбцин.
У вертикальному положенні за допомогою храпців, скоб і струбцин дозволяється переносити лише один лист. У горизонтальному положенні допускається переносити кілька листів, але щоб уникнути вислизання середніх листів повинна бути підібрана конструкція храпців, що унеможливлює вислизання, або листи повинні затискатися струбцинами.
Партії листового заліза одного розміру необхідно укладати горизонтально (плиском) з дерев’яними прокладками між ними для забезпечення підведення стропів.
Дріт й обручеве залізо в колах потрібно укладати на дерев’яному настилі в штабелі висотою до1м.
Під час перевантаження довгомірних балок і труб кранами партія, що піднімається, повинна набиратися з однорідних профілів, діаметра або перерізу з метою кращого затиснення їх і щоб уникнути випадання окремих балок, труб.
Під час перевантаження довгомірів для їх стропування повинні застосовуватися два стропи однакової довжини. Стропування повинно виконуватися способом, що виключає можливість вислизання довгоміра зі стропів. Спосіб стропування повинен зазначатися у технологічній карті.
Відтягнення, що застосовуються під час перевантаження пакетів прокату, повинні мати довжину не менше12м кожне.
Для підтягування провислих відтягнень варто застосовувати багри. Не дозволяється механізаторам нахилятися через комінгси люка для захвата відтягнень.
Під час вивантаження фасонного прокату і труб із залізничних платформ і піввагонів застропований пакет дозволяється піднімати краном тільки після того, як механізатори зійдуть з платформи та візьмуть у руки відтягнення.
Під час роботи з відтягненнями, тобто в разі виносу з трюму чи укладання в піввагони або платформи пакетів, механізатори, які розвертають їх, повинні перебувати з протилежного боку відносно крана.
Труби діаметром 400 мм і більше треба перевантажувати спеціальними торцевими захватами.
Під час перенесення вручну довгомірних металевих балок, рейок, труб, штаб, які мають вагу понад 50 кг, необхідно застосовувати спеціальні захвати (наприклад, кліщі), а в разі їх кантування - ломи. Перенесення зазначених довгомірних матеріалів в будь-який інший спосіб не дозволяються.
Укладання в штабель труб і круглого довгомірного прокату здійснюється на висоту не більше 3 м з підкладками між рядами, а крайні ряди, щоб уникнути розкату, кріпляться башмаками або дерев’яними брусами, клинами, прибитими до дощок (прокладок), на які вони покладені.
Довгомірний круглий лісоматеріал
Вивантаження та перевантаження колод, як правило, повинно здійснюватися із застосуванням портальних, баштових, гусеничних й інших кранів з достатнім вильотом стріли. Ручне навантаження та вивантаження довгомірних лісоматеріалів (колод, брусів тощо) може допускатися, як виняток, під час розвантаження одиничних вагонів і повинно здійснюватися згідно з інструкцією, що передбачає безпечну організацію робіт.
Переміщення довгомірного круглого лісу (колод) вручну здійснюється тільки за допомогою багрів, ломів, важелів та інших пристосувань.
Усі роботи з навантаження та вивантаження лісоматеріалів треба здійснювати під керівництвом досвідченого стивідора.
У разі одночасного розвантаження декількох платформ з колодами платформи повинні бути розставлені по фронту таким чином, щоб відстань між ними була не менше 5 м. Якщо за якимись причинами розкотити платформи зазначеним способом неможливо, то одночасне розвантаження їх потрібно здійснювати тільки через платформу.
Перед початком вивантаження колод необхідно ретельно перевірити стійкість укладання їх на платформі та залежно від цього визначити спосіб розвантаження.
Під час вивантаження довгомірного круглого лісоматеріалу з платформ (з вагонів) кранами необхідно керуватися наступним:
стропування лісоматеріалу здійснюється двома стропами однакової довжини та вантажопідйомності „в зашморг” із застосуванням роликових скоб. Одним стропом можна застроповувати ліс довжиною не більше 3 м;
підготовка пакета здійснюється в такому порядку: заводять
перший строп під кінці колод, і, перевіривши надійність стропування, піднімають один кінець колоди. Потім за допомогою багрів підводять два стропи однакової довжини. Пакет опускають, перший строп забирають, а два заведених основних стропи „в зашморг” накидають на гак. Якщо неможливо завести відразу два основних стропи, заводять один, з його допомогою піднімають пакет і заводять другий строп. Потім пакет опускають й обидва стропи надягають на гак;
під час підіймання й опускання пакета колод як допоміжними стропами, так й основними стропами, працівники зобов’язані відійти на безпечну відстань (не менше 4-5 м);
розвантаження круглого лісоматеріалу з платформи на судно необхідно проводити за наявності двох сигнальників: одного на судні, іншого - біля платформи.
Навантаження колод уручну на платформи здійснюється шляхом вкочування їх по латах за допомогою канатів.
Перед навантаженням колод на платформи повинні встановлюватися стійки з боку, протилежного навантаженню.
Лати, якими вкочують колоди, повинні бути міцно укріплені, для чого кінець кожної лати, що перебуває на землі, повинен бути заглиблений у землю та закріплений клином, а на штабелі закріплений скобами.
На місцях постійного проведення робіт повинні бути лати із загостреними та трохи вигнутими металевими наконечниками на одному кінці, за допомогою яких цей кінець закріплюється в землі.
Напрямок пересування колоди по латах повинен регулюватися вірьовками, а на платформі - ломами.
Підштовхувати та регулювати напрямок руху колод руками не дозволяється.
Працівники, які навантажують колоди, повинні перебувати на боці, протилежному фронту навантаження платформи.
Стропи на підіймання лісоматеріалу повинні бути накладені на відстані одного метра від кінців пакета.
Колоди в пакеті слід укладати паралельно з невеликими виступами окремих колод.
У разі, якщо довжина колод перевищує довжину люка, стропування необхідно робити на два стропи різної довжини.
Під час укладання колод на березі або на штабелі перебувати ближче 5 м від місця підіймання та підходити до нього до повного скочування колод не дозволяється.
У місцях зберігання лісоматеріал необхідно укладати рядами. Між кожним рядом колод повинні бути прокладки з брусів. Крайні колоди в кожному ряду треба підклинювати.
Великовагові вантажі
Вантажно-розвантажувальні роботи з великоваговими вантажами вагою понад 500 кг здійснюються під керівництвом працівника, призначеного адміністрацією порту.
Усі перевалочні операції з великоваговими вантажами повинні здійснюватися тільки кранами.
Перед початком роботи з переміщення великовагових поїздів повинен бути розроблений найбільш ефективний і безпечний спосіб виконання роботи та проведений інструктаж механізаторів.
Під час проведення вантажно-розвантажувальних робіт з великоваговими вантажами необхідно виконувати такі вимоги безпеки:
усі підіймальні пристосування, інвентар і такелаж повинні відповідати характеру даної роботи, бути випробуваними та перебувати в повній справності;
шлях, яким переміщається великоваговий вантаж, повинен бути рівним і звільненим від усіх сторонніх предметів;
у разі слабкого ґрунту або нерівної поверхні шляху переміщення важких вантажів він повинен бути підкріплений і вирівняний дошками, брусами тощо;
постійно підтримувати в справному стані містки і трапи та за потреби перевіряти їх відповідними розрахунками.
Кислоти, рідкі хімікати тощо
Під час перевантаження, розвантаження та транспортування вантажів цієї групи обов’язкові до виконання такі вимоги:
транспортування рідин, що зберігаються у скляній тарі, від місця розвантаження до складу та від складу до місця навантаження повинно здійснюватися на спеціально для цього пристосованих носилках, візках, тачках тощо, що забезпечують повну безпеку транспортування; перенесення цих вантажів в будь-який інший спосіб не дозволяється;
візки, носилки й інші пристосування для транспортування повинні мати гнізда по розміру перевезеної тари, стінки гнізд повинні бути оббиті м’яким матеріалом (рогожа, повсть тощо), установка сулій та іншої скляної тари повинна проводитися збоку, для чого гнізда повинні мати бічні дверцята із пристосуваннями, що захищають їх від мимовільного відкривання;
скляна тара з хімічними рідинами (кислоти, луги тощо) повинна знаходитися в плетених або дерев’яних кошиках, без яких перевезення та транспортування їх не дозволяється;
навантаження та розвантаження цих рідин, а також установка їх у транспортні пристосування повинні здійснюватися двома механізаторами;
переносити вантажі цієї групи в будь-який інший спосіб не дозволяється.
У разі транспортування вантажів цієї групи в металевій тарі або автоцистернах обов’язковий огляд тари та цистерн перед кожним рейсом для визначення їх технічного стану.
Не дозволяється транспортування, навантаження та розвантаження цих рідин за допомогою механічних підіймальних пристроїв, за винятком ліфтів і шахтопідйомників.
Вантажно-розвантажувальні роботи та транспортування вантажів автомобільним транспортом
Експлуатація автомобільного транспорту, навантаження, розвантаження та перевезення вантажів автомобільним транспортом повинні здійснюватися згідно з вимогами Правил охорони праці на автомобільному транспорті, затверджених наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 13.01.97 № 5 (НПАОП 60.2-1.28-97).
16 ВИМОГИ ЕЛЕКТРОБЕЗПЕКИ 16.1 Загальні вимоги
Улаштування, експлуатація й обслуговування електричних установок у морських рибних портах повинні виконуватися згідно з вимогами Правил улаштування електроустановок (ПУЕ), Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених Міністерством енергетики та електрифікації СРСР 21.12.85 (далі - ПТЕЕС), Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 09.01.98 № 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.02.98 за № 93/2533 (далі - НПАОП 40.1-1.21-98), Правил будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.06.2001 № 272 (далі - НПАОП 40.1-1.32-01), Правил захисту від статичної електрики, затверджених наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 22.04.97 № 103 (НПАОП 0.00-1.29-97), ГОСТ 12.1.030-81 „ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление, зануление”, затвердженого та введеного в дію постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 15.05.81 № 2404.
Відстань від проводів у разі найбільшого їх провисання до поверхні землі для повітряних ліній (далі - ПЛ) напругою понад 20 кВ повинна бути не менше 7 м, а напругою до 1 кВ - не менше6м.
Найменша відстань від проводів, відгалужень ПЛ напругою
до 1 кВ до введення у приміщення від тротуарів і пішохідних доріжок
повинна бути не менше 3,5 м.
У рибних портах повинний бути забезпечений захист кабельних ліній від механічних пошкоджень, корозії, вібрації та перегріву.
На причалах повинна бути забезпечена можливість живлення електроенергією з берега суден і машин трюмної механізації, повинні бути обладнані постійні та тимчасові установки, що мають кілька комплектів сполучних пристроїв.
Передача електроенергії з берега на судна повинна здійснюватися гнучким шланговим кабелем. Кабель повинний бути прокладений таким чином, щоб він не піддавався неприпустимому натягу, не обмежував свободи пересування берегових перевантажувальних машин і в необхідних місцях має бути захищений від механічних пошкоджень.
Приєднання шлангового кабелю до робочої лінії повинно здійснюватися за допомогою сполучного пристрою, укріпленого в електричній колонці на висоті не нижче 0,5 м над поверхнею землі. Конструкція колонки повинна забезпечувати захист сполучного пристрою від метеорологічних опадів і механічних пошкоджень.
Живильні електроколонки повинні знаходитися на відстані не менше 0,7 м від крайніх точок на зовнішньому боці крана. Відстань між електроколонками вдовж підкранових колій повинна бути не більше 40 м.
Електропроводи до електродвигунів та приладів повинні бути надійно захищені від можливих механічних пошкоджень.
Оголені струмопровідні частини електричних пристроїв (шини, контакти, рубильники і запобіжники, затискачі електричних машин тощо), що доступні випадковим дотикам, повинні бути захищені огородженнями. Експлуатація електроапаратури з відкритими струмоведучими частинами не допускається.
Захисні огородження (кришки, кожухи, дверцята тощо) струмоведучих частин в електроустановках повинні бути такої конструкції, що не допускає їх зняття або відкриття без спеціальних ключів або інструмента.
На лицьовому та зворотному боках панелей усіх розподільних щитів повинні бути зроблені чіткі написи, до якої лінії або агрегату належать встановлені на панелі прилади й устаткування.
Пускову апаратуру необхідно розміщувати безпосередньо
поблизу електродвигунів та робочих місць; у разі застосування кнопкових станцій - захищати їх від випадкових включань; розподільне, електросилове й освітлювальне обладнання, а також окремі пускові прилади треба
розміщувати в безпечному і зручному для обслуговування місці.
Вмикання та вимикання магістральних або живильних ліній електромережі повинно виконуватися тільки електротехнічним персоналом.
Лінії, що живлять окремі електроприймачі чи групи, можуть вмикатися і вимикатися персоналом, який обслуговує ці електроприймачі.
Після закінчення роботи електродвигунів або припинення подачі електроенергії пускові прилади до електроустаткування слід відключити.
Для живлення переносних і пересувних електроприймачів слід застосовувати шнури та гнучкі кабелі з мідними жилами, спеціально призначені для цієї мети, з урахуванням можливих механічних пошкоджень.
Згідно з пунктом 1.7.46 ПУЕ корпуси електричних машин, трансформаторів, апаратів, світильників, металеві конструкції розподільних пристроїв, металеві корпуси пересувних та переносних електроприймачів тощо повинні мати надійне захисне заземлення або занулення.
У процесі експлуатації електроустановок необхідно систематично контролювати справність заземлень. Вимірювання опору ізоляції заземлення, перевірка ланцюга між заземлювачами та заземлювальними елементами та інші випробування електроустановок повинні проводитися в обсязі та з періодичністю, вказаними в ПТЕЕС і НПАОП 40.1-1.21-98. Вимірювання опору ізоляції заземлення необхідно послідовно чергувати: проводити їх один раз улітку - в разі найбільшого просихання ґрунту, наступний раз узимку - в разі найбільшого промерзання ґрунту.
Постійні заземлювальні пристрої повинні відповідати вимогам ПУЕ і мати паспорт, у якому містяться схема заземлення, основні технічні та розрахункові величини, дані щодо результатів оглядів і випробувань.
На приводах комунікаційних апаратів повинні бути чітко вказані положення „Включено” та „Відключено”.
Плавкі вставки запобіжників повинні бути калібровані з зазначенням на клеймі номінального струму вставки. Застосування саморобних некаліброваних плавких вставок не дозволяється.
Ручні електричні машини (інструмент) та допоміжне
обладнання до них, їх експлуатація повинні відповідати вимогам
НПАОП 0.00-1.30-01 і підлягати періодичній перевірці один раз на6місяців згідно з ГОСТ 12.2.013.0-91 „ССБТ. Машины ручные электрические. Общие требования безопасности и методы испытаний”, затвердженим і введеним у дію постановою Державного комітету стандартизації та метрології СРСР від 30.09.91 № 1563.
Чищення, поточний ремонт електрообладнання, електроапаратури, електроінструменту та проводки повинні виконуватися електротехнічним персоналом після зняття напруги.
Перед застосуванням електроінструмент повинен бути перевірений на стенді чи приладом на відсутність замикання на корпус і на справність проводу заземлення.
Для безпечного обслуговування електроустановок персонал повинен бути забезпечений необхідними електрозахисними засобами, що відповідають вимогам ПТЕЕС та НПАОП 40.1-1.21-98.
Блискавкозахист будівель і споруд порту повинен
виконуватися згідно з вимогами „Инструкции по устройству молниезащиты
зданий и сооружений” (далі - РД 34.21.122-87).
Вимоги безпеки під час робіт з акумуляторами
Ремонт і заряджання акумуляторних батарей слід проводити в окремих приміщеннях, оснащених відповідним устаткуванням, приладами, пристроями та інструментом.
Для переміщення акумуляторних батарей на території та в
приміщеннях підприємства необхідно користуватися спеціальними візками,
платформа яких унеможливлює падіння батарей.
Під час перенесення вручну малогабаритних акумуляторних батарей необхідно використовувати пристрої (захвати) і додержуватись застережливих заходів, щоб уникнути обливання електролітом.
Усі ємності з кислотою, лугом, дистильованою водою і нейтралізуючим розчином повинні мати відповідні написи.
Готувати кислотний електроліт необхідно у спеціальних ємностях (керамічних, пластмасових), при цьому слід спочатку налити дистильовану воду, а потім до неї доливати тонким струменем кислоту.
Акумуляторні батареї, що встановлюються для заряджання, повинні з’єднуватись між собою тільки проводами з наконечниками, які щільно прилягають до клем батарей і виключають можливість іскріння.
Приєднання акумуляторних батарей до зарядного пристрою і від’єднання їх повинно проводитися тільки за умови виключеного зарядного обладнання.
Контроль за станом заряджання повинен здійснюватись за