Бункери, що завантажуються грейферними кранами, повинні бути з одного боку обладнані майданчиком для обслуговування, відокремленим від бункера бар'єром. Вхід у зону дії крана дозволяється тільки під час його зупинки.
У разі застосування на складах скреперних лебідок та механічних лопат їх кріплення, а також кріплення блоків для тросів необхідно проводити відповідно до проектів, що передбачають безпеку обслуговування механізмів.
Склади палива
Утримання та експлуатація складів твердого палива та складів горючих та легкозаймистих рідин повинні відповідати вимогам НАПБ А.01-001-04.
Вуглеприймальні пристрої повинні бути розташовані вздовж залізничних колій та обладнані майданчиками шириною не менше ніж 1 м. Майданчики повинні бути обладнані огородженням згідно з підпунктом 9.3 розділу VII цих Правил.
Самозаймисте вугілля під час укладення в штабелі необхідно ущільнювати пошаровим коткуванням за допомогою бульдозера або інших шляхових машин.
Відстань між суміжними штабелями вугілля повинна бути не менше ніж 1 м при висоті штабеля не більше ніж 3 м і не менше ніж 2 м при більшій висоті штабеля.
Відстань від підошви штабеля до огорожі повинна бути не менше ніж 3 м, до залізничної колії або брівки автошляху - не менше ніж 1,5 м.
Протипожежні розриви між будівлями і спорудами та відкритими діючими складами вугілля з місткістю складу від 5 тис. т до 100 тис. т повинні бути не менше ніж 8 м; з місткістю від 500 т до 5 тис. т - не менше ніж 5 м і за місткістю до 500 т - не менше ніж 3 м.
Умови охорони праці та безпеки будови та експлуатації складів нафти та нафтопродуктів з тиском насичених парів не вище 93,3 кПа повинні відповідати вимогам ВБН В.2.2.58.1-94 Проектування складів нафти та нафтопродуктів з тиском насичених парів не вище 93,3 кПа, затверджених наказом Державного комітету України по нафті і газу від 18.03.94 № 133, а в частині пожежної безпеки - вимогам нормативних актів з пожежної безпеки для коксохімічних виробництв.
Склади рідкого палива повинні бути обладнані блискавкозахистом та заземлювальними пристроями відповідно до чинних нормативно-правових актів.
Майданчики для зливання рідкого палива повинні бути обладнані світильниками у вибухозахищеному виконанні.
Естакади для зливання рідкого палива повинні бути обладнані майданчиками для обслуговування зливних лотків і люків залізничних цистерн.
Майданчики для обслуговування зливних лотків повинні бути на рівні головок рейок з обох боків естакади. Відстань від частин залізничних цистерн, що виступають, до поручнів майданчиків повинна бути не менше ніж 0,7 м.
Майданчики для обслуговування люків залізничних цистерн повинні бути обладнані відкидними містками. У робочому положенні відкидні містки повинні бути розташовані горизонтально та спиратися вільними кінцями на майданчики біля люків залізничних цистерн. Відкидні містки повинні бути обладнані механічними приводами.
Пару в залізничні цистерни для підігріву мазуту необхідно подавати гнучкими гумовими шлангами, що приєднуються через вентилі до паропроводів. Зливання мазуту необхідно проводити після перекриття подачі пари та видалення шланга з цистерн.
Трубопроводи для подачі пари в цистерну повинні відповідати вимогам НПАОП 0.00-1.11-98.
Після закінчення робіт із зливання рідкого палива та вивезення з естакади залізничних цистерн зливні лотки необхідно звільнити від залишків рідкого палива, закрити кришками з неспалимих і неіскроутворювальних матеріалів, а майданчики, відкидні містки, естакади очистити від розлитого палива.
Під час приймання та зберігання рідкого палива, а також під час заміру залишків рідкого палива, огляду, очищення резервуарів для освітлення необхідно використовувати акумуляторні ліхтарі у вибухозахищеному виконанні.
Роботи, пов’язані з перебуванням працівників усередині резервуарів для зберігання рідкого палива, необхідно прирівнювати до робіт з підвищеною небезпекою та виконувати за нарядом-допуском і ПОР, затвердженим роботодавцем.
Перед допуском працівників усередину резервуарів необхідно:
перекрити всі паливопроводи та паропроводи, що підходять до
резервуарів;
закрити на замки приводи засувок;
встановити між фланцевими з’єднаннями заглушки;
на приводах засувок вивісити заборонні знаки безпеки: «Не відкривати! Працюють люди!»;
провітрити ємності до повної ліквідації в них вибухонебезпечної концентрації пари рідкого палива та охолодити до температури не вище 40 °С;
провести аналіз повітря в резервуарі на повну відсутність шкідливих і отруйних речовин.
Роботи в резервуарах необхідно виконувати відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів.
Здійснювати ремонтні роботи на мазутопроводах, засувках та інших вузлах, що перебувають під тиском, не дозволяється. Перед виконанням зварювальних робіт необхідно провести пропарювання внутрішніх порожнин і заповнити їх інертним газом.
Склади готової продукції
Готову продукцію та матеріали необхідно зберігати у складських приміщеннях або на спеціально обладнаних майданчиках, що захищені дахом від атмосферних опадів. Складські будівлі повинні відповідати вимогам НАПБ А.01.001-2004, а також СНиП 2.11.01-85*, а майданчики для складування - вимогам ГОСТ 12.3.009-76.
У разі відкритого зберігання матеріалів габарити штабелів і ширина проходів між ними повинні відповідати вимогам інструкції, затвердженої роботодавцем.
Зберігання отруйних речовин необхідно проводити відповідно до вимог інструкції, затвердженої роботодавцем.
Об’єм приймальних ємностей для токсичних рідких речовин повинен перевищувати об’єм транспортних ємностей.
Порожня тара з-під легкозаймистих рідин, а також отруйних речовин повинна бути закупореною та зберігатися на спеціально відведеному майданчику.
Повітря, що витискується з приймальних цистерн і ємностей під час зливання та переливання токсичних і легкозаймистих речовин (бензолу тощо), необхідно очищати від пари цих речовин.
Ємності для приймання рідких токсичних речовин повинні бути обладнані клапанами, що закриваються автоматично.
Зберігання, облік і перевезення сильнодіючих отруйних речовин необхідно проводити відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів, НД та затвердженої роботодавцем інструкції.
Небезпечні речовини та матеріали необхідно зберігати у складах І і ІІ ступенів вогнестійкості. Можливість сумісного зберігання небезпечних речовин і матеріалів повинна визначатись відповідно до вимог НАПБ А.01.001-2004 та додатка до цих Правил, складеного на підставі вимог ГОСТ 12.1.004-91 «ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования» (далі - ГОСТ 12.1.004-91) та ГОСТ 12.1.011-78 «ССБТ. Смеси взрывоопасные. Классификация и методы испытаний». Питання про спільне зберігання небезпечних речовин, які не зазначені в додатку, необхідно вирішувати на підставі аналізу їхньої пожежовибухонебезпечності. Такі особливо небезпечні речовини, як карбід кальцію, сірчана та азотна кислоти, перекис водню, фосфор, рідкий хлор, аміак, необхідно зберігати в ізольованих приміщеннях.
Зберігати та транспортувати кислоти та луги необхідно в упаковці заводів-виготовлювачів.
Складські приміщення для зберігання кислот і лугів необхідно обладнувати водопроводом з кранами та переносними шлангами для видалення кислоти або лугу в разі їх потрапляння на підлогу або тіло працюючих.
Склади для зберігання кислот і лугів необхідно розміщувати в окремих приміщеннях. Розміщення складів на відкритих майданчиках, під навісом і в підвальних приміщеннях дозволяється тільки за погодженням з органами державного нагляду за охороною праці.
Під час відкривання люків цистерн і резервуарів з кислотою, лугом та іншими токсичними рідинами, під час відбору проб і вимірювання рівня рідини працівники повинні перебувати з навітряного боку від люка.
Бункери та силоси
Верх силосів повинен бути огороджений по периметру. Нижні та бокові люки силосів повинні бути обладнані майданчиками для обслуговування. Майданчики повинні мати ширину не менше ніж 1 м і огородження по периметру. Огородження повинно відповідати вимогам підпункту 9.3 розділу VII цих Правил.
Роботи з внутрішнього огляду, очищення та ремонту силосів і бункерів необхідно проводити за нарядом-допуском і ПОР, затвердженим роботодавцем. Виконання цих робіт без ПОР і наряду-допуску не дозволяється.
Перед спуском працюючих у силос необхідно закрити на замки приводи засувок на всіх пневмотрасах, що ведуть у силос, а на приводах вивісити заборонні знаки безпеки: «Не відкривати! Працюють люди!»
Під час роботи в силосах необхідно застосовувати переносні електричні світильники напругою не вище 12 В та використовувати необхідні для проведення робіт інструменти та пристрої, засоби індивідуального захисту, засоби сигналізації та зв’язку.
Вхід у силос через нижні або бокові люки дозволяється тільки для виконання ремонтних робіт. Стіни та перекриття силосу необхідно заздалегідь очистити від завислого матеріалу.
Спускатися у силос необхідно за допомогою самопідйомних колисок. Дозволяється застосовувати колиски, що опускаються за допомогою лебідок, призначених для підіймання людей.
Перед спуском колиски у силос повинні бути перевірені:
надійність кріплення лебідок до перекриття силосу;
надійність закріплення каната на барабані лебідок;
справність стального каната, блоків, гальм і приводу лебідки;
міцність настилу та огородження колиски.
Під час роботи у силосі не дозволяється:
відкривати кришки нижніх і бокових люків і заходити в силос за наявності в ньому шару матеріалу, що перевищує 0,5 м, дашків і навісів;
сходити з колиски на шар матеріалу під час оглядів і очисних робіт;
здійснювати обвалення матеріалів підрубкою знизу.
Бункери, що призначені для зберігання курних матеріалів, повинні бути перекриті суцільними знімними укриттями, а завантажувальні люки щільно закриті кришками.
Бункери для курних матеріалів повинні бути обладнані аспіраційними установками.
Відкриті завантажувальні отвори бункерів по периметру повинні бути огороджені знімними поручнями та обладнані ґратами, що пропускають матеріал того розміру, що обумовлений технологічними вимогами.
Під час очищення залізничних колій на бункерах на ділянці проведення робіт повинні бути встановлені сигнали зупинки та гальмівні башмаки.
Залізничні колії, що укладені на бункерах, повинні відповідати вимогам підпункту 2.1 розділу VIII цих Правил.
Затвори бункерів повинні виключати можливість випадання матеріалів при їх закритому положенні. Затвори необхідно обладнувати покажчиками положення «відкрито-закрито».
Рівень матеріалу в бункерах необхідно контролювати. Обладнання бункерів сигнальними пристроями на допустиму межу їх спорожнення повинно визначатися проектом.
Подачу курних матеріалів у бункери необхідно проводити за допомогою пневматичного герметизованого транспорту. Під час завантаження бункерів матеріали повинні надходити по герметизованих жолобах, отвори, через які завантаження не відбувається, необхідно закривати. Необхідно передбачати відсмоктування повітря з бункерів.
Приймальні майданчики бункерів для курних матеріалів повинні бути обладнані ефективними засобами пилопридушення. Зволоження курних матеріалів під час розвантаження можливе у випадку, коли це дозволяє технологічний процес.
Бункери для зберігання самозаймистих матеріалів повинні бути обладнані пристроями, що контролюють температуру та зблоковані з включенням у роботу засобів пожежогасіння.
Розбиття негабаритних шматків матеріалу на ґратах бункерів необхідно здійснювати механізованим способом за допомогою бутобоїв, розпушувачів та інших пристроїв.
Бункери повинні бути обладнані пристроями (електровібраторами, пневмошуровками тощо) для ліквідації склепінь і зависань матеріалів, що утворюються в бункерах.
Ручне шурування матеріалів, які застрягли в бункерах, дозволяється проводити через шуровочні люки за допомогою ломів або довгих пік. Біля шуровочних люків повинні бути передбачені майданчики.
Спуск працівників у бункери для шурування матеріалу, що застряг, не дозволяється.
Роботи з огляду, очищення та ремонту, що пов’язані з перебуванням людей усередині бункерів, необхідно проводити з додержанням певного режиму праці згідно з ДСН 3.3.6.042-99 та із застосуванням відповідних засобів захисту органів дихання.
Про проведення робіт у бункері повинен бути письмово попереджений черговий диспетчер залізничного цеху, машиніст вагона-ваг або іншого транспортного пристрою на розвантажувальному майданчику бункера.
Роботи в бункері необхідно виконувати під керівництвом особи, яка здійснює технічний нагляд.
Перед допуском до роботи в бункері працівник повинен бути проінструктований з охорони праці, забезпечений спецодягом, спецвзуттям, каскою, запобіжним поясом, страхувальним канатом (мотузкою), а в окремих випадках, передбачених у наряді-допуску, респіратором або протигазом, відповідно до вимог Правил вибору та застосування засобів індивідуального захисту органів дихання, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 28.12.2007 № 331, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04.04.2008 за № 285/14976 (НПАОП 0.00-1.04-07). Запобіжні пояси (мотузки) повинні бути випробувані, промарковані та мати бирку із зазначенням наступного терміну випробувань.
Не дозволяється допускати працівників у бункер за наявності в жолобі гарячого матеріалу, а також при надходженні цього матеріалу в бункер.
Перед спуском людей у бункер необхідно:
виключити можливість завантаження бункера матеріалами, що розвантажуються з автомобільного або залізничного транспорту. З цією метою необхідно забезпечити наявність спостерігача руху транспорту на надбункерному майданчику, включити світлові сигнали або сигнали світлофора, що забороняють завантаження бункера, та встановити тупикові упори;
очистити ґрати бункера та залізничні колії, що проходять через бункер, від залишків матеріалу;
перекрити бункер суцільним настилом з отворами для його провітрювання;
закрити шибери завантажувальних жолобів;
звільнити бункер від матеріалу, що в ньому знаходиться;
відключити завантажувальне та розвантажувальне устаткування (конвеєри, живильники, дозатори тощо);
вивісити на пускових пристроях устаткування знаки безпеки: «Не вмикати! Працюють люди!»
Перед спуском людей у бункер повинна бути опущена підвісна драбина, що закріплена гачками верхнього кінця до спеціально замурованої балки або до іншого міцного пристрою. При цьому необхідно користуватися переносним електричним світильником напругою не більше 12 В.
Для роботи в бункері необхідно виділяти бригаду не менше ніж з трьох працівників, двоє з яких - спостерігачі, які повинні перебувати у надбункерній частині, а решта (один або більше) - працювати в бункері.
Між спостерігачами та працівниками в бункері повинен бути забезпечений переговорний зв'язок і визначено сигнали, що передаються через запобіжний канат (мотузку), для забезпечення негайного підіймання працівника нагору за його першою вимогою.
Працівник перед спуском у бункер повинен за вказівкою особи, відповідальної за проведення роботи, закріпити мотузку-фал запобіжного пояса до міцної опори так, щоб під час роботи мотузка-фал була натягнута або мала слабину не більше ніж 0,5 м.
Прив’язувати мотузку-фал (мотузку) до рейок залізничних колій, рам реверсивних живильників, а також до іншого рухомого устаткування забороняється.
Роботу в бункері необхідно проводити зі спеціальних пристроїв або з підвісних драбин. Працювати, стоячи на матеріалі, що завис у бункері, не дозволяється.
Обвалення матеріалу в бункері необхідно проводити тільки зверху вниз. У разі зависання матеріалу з одного боку бункера спуск працівників у бункер дозволяється на глибину не більше ніж 1 м від верхнього рівня матеріалу, при цьому канат від запобіжного пояса працюючого повинен бути прив'язаний з боку, протилежного до матеріалу, що завис, без ослаблення каната.
Працюючі в бункері повинні переходити з одного місця на друге тільки з відома та під контролем спостерігачів.
Спостерігачі повинні негайно евакуювати працюючих з бункера у разі одержання від них встановленого сигналу або в разі виявлення будь-якої небезпеки для працюючих у бункері.
Після закінчення робіт та після виходу працюючих з бункера необхідно повністю відновити робочий стан надбункерного майданчика та одержати письмовий дозвіл на подачу напруги до пускових пристроїв завантажувальних та розвантажувальних пристроїв бункера та на відновлення руху на бункерних залізничних коліях.
Перед оглядом і ремонтом приймальні пристрої та бункери необхідно перевірити і звільнити від матеріалу.
Для ремонту та заміни футеровки днища бункера необхідно застосовувати пристрої, що забезпечують безпеку роботи на похилих стінках, днищах з дотриманням вимог підпунктів 5.21-5.30 розділу Х цих Правил. Випускні отвори та розвантажувальні отвори днища бункера під час ремонту та заміни футеровки повинні бути перекриті.
У всіх випадках, коли випускні отвори обладнані живильниками, пуск останніх під час ремонтних робіт у бункері не дозволяється.
Необхідно, щоб конструкції живильників і дозаторів унеможливлювали просипання матеріалу, що подається.
У бункерах для зберігання матеріалів, що можуть змерзатися, необхідно передбачити пристрої, що забезпечують можливість нормального розвантаження бункерів (підігрів стінок бункера, застосування механізмів, що розпушують матеріал, тощо).
Для виконання ремонту живильника бункер перед ним необхідно обладнати пристроєм, що перекриває горловину бункера (ручний затвор), щоб матеріали не потрапляли на живильник.
ДРІБНЕННЯ, ПОДРІБНЕННЯ ТА ГРОХОЧЕННЯ МАТЕРІАЛІВ
Завантаження матеріалів у дробильні та здрібнювальні машини, а також транспортування роздрібненого (здрібненого) матеріалу повинні бути механізовані.
Працівники, які обслуговують зазначене обладнання, повинні бути забезпечені засобами індивідуального захисту органів дихання, зору і слуху.
Завантажувальні та розвантажувальні отвори дробильних і здрібнювальних машин повинні бути укриті, герметизовані та приєднані до аспіраційних установок або обладнані гідрознепилювальними пристроями.
Дробильні машини, що розташовані на відкритих майданчиках, необхідно розміщувати під навісом, що захищає працюючих і устаткування від атмосферних опадів. Дробильні машини необхідно обладнувати кабінами спостереження для обслуговувального персоналу та огородженням.
Пускові пристрої дробильних і подрібнювальних машин повинні бути зблоковані з пусковими пристроями живильників. Блокування повинно виключати подачу матеріалу в непрацюючі машини під час випадкових зупинок.
Пристрої для зволоження матеріалу та гідрознепилювання під час його дрібнення або подрібнення повинні бути зблоковані з дробильним або подрібнювальним устаткуванням. Системи зволоження повинні автоматично виключатися у разі холостої роботи устаткування.
Пуск, експлуатацію та обслуговування дробильного та
подрібнювального устаткування необхідно проводити відповідно до інструкцій, затверджених роботодавцем.
Перед спуском працівників у жолоби або в робочий простір дробильних і здрібнювальних машин для очищення їх від матеріалу або сторонніх предметів, що потрапили в них, а також огляду та ремонту електродвигуни зазначених машин повинні бути вимкнені, запобіжники зняті та вжиті інші заходи для забезпечення безпеки. На пускових пристроях повинен бути вивішений плакат «Не вмикати! Працюють люди!». Роботи повинні проводитися за нарядом- допуском і під постійним наглядом посадової особи, відповідальної за організацію та безпечне проведення робіт.
Експлуатація дробильних машин не дозволяється, якщо:
ослаблено шпонки та зубчасті колеса, шківи, маховики на валу, а також кріпильні та фундаментні болти;
пошкоджено пружину натягу у щокової дробарки;
немає запобіжників до муфти приводного шківа молоткової дробарки.
Зберігання на робочих майданчиках біля дробильних і подрібнювальних машин стрижнів, куль, футеровки, запасних деталей та інших предметів не дозволяється. Для їх зберігання повинна бути передбачена тара або стелажі, встановлені у спеціально відведених місцях.
Для запобіганняння викиду шматків матеріалу завантажувальні отвори щокових дробарок повинні бути обладнані суцільним боковим огородженням висотою не менше ніж 1 м; конусні - суцільним знімним; молоткові - у вигляді захисних дашків.
Робочий майданчик оператора (дробильника) повинен бути обладнаний знімним ґратчастим металевим огородженням, що запобігає можливому потраплянню на майданчик шматків матеріалу, що викидаються з дробарки.
Приміщення, в якому розміщено пульт керування, повинно бути засклене небитким склом з огородженням його зовні металевими ґратами з чарунками не більше ніж 15х15 мм.
Кулачкові, горизонтальні та прямовисні молоткові дробарки повинні бути обладнані блокуванням, що виключає можливість запуску дробарки при відкритій кришці корпусу. Відкривати та закривати кришки корпусів кулачкових і горизонтальних молоткових дробарок масою понад 50 кг необхідно механізованим способом.
Зупинка дробарки (крім аварійних випадків) дозволяється тільки після переробки всього завантаженого матеріалу.
У разі аварійної зупинки дробарок, що працюють під завалом, розбутування та запуск необхідно проводити за нарядом-допуском.
Завантаження матеріалу в дробильні машини, що не працюють «під завалом», необхідно проводити тільки після того, як вал дробарки досягне номінального числа обертів або коливань.