НПАОП 26.6-1.02-00Правила охорони праці для працівників бетонних і залізобетонних заводів

при установці верстатів у приміщенні прохід між ними повинен бути не менше 1,5 м, а відстань між ними і стінкою будівлі — не менше 1 м;

верстати повинні бути установлені та закріплені на міцній основі у відповідності з затвердженим проектом.

1. Під час виправлення арматурної сталі на автоматичних верстатах необхідно закривати перед пуском електродвигуна запобіжні щитки.

2. На дільницях натягання дроту (арматури) у торцях стендів, а також між натяжними пристроями (крім випадку, коли арматура по усій довжині натягується в отворах конструкцій) повинні бути установлені захисні огородження (сітки) висотою не менше 1,8 м. Прохід людей у зоні підготовки та натягування арматури не допускається.

3. Під час теплової обробки бетонних та залізобетонних конструкцій і виробів паропроводи та конденсатопроводи повинні відповідати п. 3.18 цих Правил, а паророзподільні пристрої повинні бути огороджені або установлені у місцях, що виключають можливість опіків обслуговуючого персоналу.

1. Складські приміщення

   1. Освітлення складів матеріалів та готової продукції повинно бути не менше 20 лк у відповідності з вимогами СНиП ІІ-4-79 «Естественное и искусственное освещение». Не дозволяється освітлення робочих місць прожекторами котрий осліплює працюючих.

   2. Операції на складах та площадках для складування, що пов’язані з навантаженням, розвантаженням та переміщенням вантажів, мають бути механізовані.

   3. Складські площадки для навантаження та вивантаження тарних штучних вантажів (мішків, ящиків та ін.), що зберігаються у складах і пакгаузах, повинні бути оснащені естакадами висотою, що дорівнює висоті підлоги транспортних засобів.

У разі неоднакової висоти підлоги транспортних засобів і платформи при вантажно- розвантажувальних роботах повинні застосовуватися трапи.

1. Склади, розташовані у підвальних та напівпідвальних приміщеннях, що мають сходи з кількістю маршів більше одного або висотою більше 2 м, повинні бути обладнані підйомниками для спуску та підняття вантажів.

2. Ширина проходу на прирейковому залізничному складі між штабелями та потягом має бути: при висоті штабеля до 1,2 м — не менше 2 м, більше 1,2 м — не менше

1. м.

1. Складування сировини, палива, матеріалів та готової продукції під лініями електропередачі та на кранових коліях не дозволяється.

2. Під час складування цементу та заповнювачів силоси і бункери мають бути обладнані пристроями уловлювання пилу під час завантаження та вивантаження, а також пристроями для попередження склепистих утворювань і зависань матеріалів (електровібраторами, пневмошурниками, перегрібачами тощо).

3. Верхня частина силосів та бункерів на висоті більше 1 м від рівня підлоги має бути огороджена по периметру перилами у відповідності з ГОСТ 12.4.059-89 та ГОСТ

12.2.062-81*.

1. Усі роботи, що зв’язані з перебуванням людей у силосах та бункерах (огляд, очистка, ремонт) повинні проводитися по проекту виконання робіт і наряду-допуску (додаток 3).

2. Кришки люків, вузли приєднання теч та живильників до силосів і бункерів повинні бути ущільнені так, щоб виключалось виділення пилу у виробничі приміщення через нещільності у з’єднаннях.

Кришки люків мають бути обладнані замками, ключі від яких повинні зберігатися у начальника цеху (майстра зміни) і видаватися після оформлення наряду-допуску на виконання робіт відповідальному керівнику робіт, який призначений наказом по підприємству.

1. Вхід у силоси та бункери через нижні та бокові люки повинен проводитися тільки для виконання ремонтних робіт. Попередньо стіни і перекриття повинні бути очищені від зависань матеріалу. Спуск через верхній люк повинен проводитися тільки для огляду або очистки стін та перекриття.

2. Спуск у силоси та бункери повинен проводитися в самопідйомних люльках, а також у люльках за допомогою лебідок, що призначені для піднімання людей.

   1. Усі роботи що пов’язані з перебуванням працівників у силосах і бункерах (огляд, очистка, ремонт) повинні проводитися по проекту виконання робіт та наряду- допуску.

У наряду-допуску указуються заходи по страхуванню працюючих під час виконання завдання.

1. Під час опускання в силоси та бункери працівників мають бути виконані наступні заходи безпеки:

шнеки та елеватори повинні бути відключені від електромережі, на пускових пристроях вивішені знаки безпеки (1,5 по ГОСТ 12.4.026-76*) з надписом: «Не вмикати — працюють люди!»;

працівники повинні бути забезпечені засобами індивідуального захисту (спецодягом, касками, респіраторами, захисними окулярами, запобіжними поясами, страховими канатами) та засобами сигналізації чи зв’язку (сигнальними вірьовками, переговорними пристроями, радіозв’язком). Запобіжні пояси, страхові канати та лебідки мають бути перевірені та випробувані згідно ГОСТ 12.4.089-86 та ГОСТ 12.4.107-82.

1. Під час усунення зависань і козирків люльки не повинні знаходитися у зоні обвалення матеріалу.

2. Під час очищення силосів та бункерів не дозволяється:

відкривати кришки нижніх та бокових люків та входити в них при наявності цементу;

сходити з люльки на шар матеріалу, товщина якого перевищує 0,5 м;

проводити обвалення матеріалу підрубкою знизу.

1. Складування затарованого у мішки цементу повинно проводитися у штабеля перев’язом. При механізованій укладці мішків висота штабеля не повинна перевищувати

1. м, а при ручній — 1,5 м.

Укладати в штабелі пошкоджені мішки, з яких розсипається цемент, не дозволяється.

1. Відкриті завантажувальні отвори бункерів мають бути огороджені по периметру. З боку завантаження бункера автомобільним транспортом повинен бути установлений відбійний брус висотою не менше 0,8 м.

2. Під час доставки матеріалів залізничним транспортом не дозволяється рух вагонів на приймальних бункерах та естакадах зі швидкістю більше 5 км/г; очистка залізничних колій на приймальних бункерах під час подачі потяга; присутність людей у зоні перекидання вагонів-думпкарів.

3. Для запобігання обвалення заповнювачів (гравію, щебеню, піску та ін.), що зберігаються навалом на відкритих площадках, вони повинні відсипатися у штабелі, кут природного укосу яких не повинен перевищувати допустимі для кожного матеріалу.

Під час розробки штабелів заповнювачів проводити роботи підкопом не дозволяється.

1. Під час складування арматурної сталі, металу та виробів з нього, бухти повинні зберігатися у штабелях, розсортованими за найменуванням прокату, маркам та діаметру. Висота штабеля не повинна перевищувати 1,5 м, а ширина проходу між ними має бути не менше 1 м.

Є припустимим зберігання бухти арматурної сталі у приямках, що обладнані огородженнями.

1. Листова сталь і різновидності прокату чорного металу мають бути розсортовані за найменуванням прокату, марками, діаметром та зберігатися у штабелях та на стелажах.

Висота штабелів листової сталі не повинна перевищувати 1,5 м з установкою обмежувачів для виключення пошарового зсунення.

1. Готові арматурні вироби (зварні сітки, каркаси, петлі, закладні деталі тощо) повинні зберігатися на спеціалізованих стелажах або в контейнерах.

2. Склади хімічних добавок, пально-мастильних матеріалів та твердого палива повинні відповідати таким умовам:

   1. Хімічні добавки повинні зберігатися на складах, перевозитися та відпускатися у закритій тарі.

   2. Хімічні добавки, затарованих у паперові мішки, дерев’яні ящики, металеві барабани, повинні зберігатися на піддонах у штабелях. Висота штабеля при механізованій укладці має бути не більше 2,5 м, а при ручній — не більше 1,5 м.

Хімічні добавки в інших упаковках (скляних бутлях, металевих каністрах, картонних коробках та ін.) повинні зберігатися на стелажах.

1. Кристалічні добавки — нітрит натрію, нітрат кальцію та нітрат натрію — повинні зберігатися в упакованому виді у закритих та сухих складських приміщеннях, що вентилюються, у відповідності з додатком 4 ДНАОП 0.01-1.01-95 та ГОСТ 12.1.007-76*.

2. Хімічні з’єднання нітрату кальцію з сечовиною є пожежонебезпечними продуктами. Вони повинні зберігатися у окремих складах. Склади для зберігання цих добавок належать до категорії «В» та класу електрообладнання П-ІІ-а з хімічно активним середовищем.

3. По пожежній небезпеці склади твердих нітрату-натрію, нітрату кальцію та нітриту натрію належать до категорії «В» (по горючій тарі). Вони повинні бути побудовані з негорючих матеріалів. Протипожежні розриви між будівлями складу І—ІІ ступені вогнестійкості у відповідності з вимогами СНиП ІІ-89-80 «Генеральные планы промышленных предприятий» повинні бути не менше 15 м і відповідати вимогам ДНАОП 0.01-1.01-95.

4. Для робітників, які зайняті вантажно-розвантажувальними роботами з твердим нітратом-натрієм, а також приготуванням розчинів добавок нітриту-натрію, нітрит- нітрат кальцію та нітрит-нітрат-хлориду кальцію, мають бути обладнані побутові приміщення у відповідності з СНиП 2.09.04-87 «Административные и бытовые здания».

5. Рідке скло повинно зберігатися у герметично закритих ємкостях. Кришки люків ємкостей повинні бути забезпечені замками. Ключі повинні зберігатися у начальника цеху або майстра зміни і видаватися відповідальному керівнику робіт після оформлення наряду-допуску на виконання робіт у ємкостях у відповідності з додатком 3.

6. Зберігання та транспортування пально-мастильних матеріалів (ПММ) та емульсолу повинно здійснюватися у відповідності до вимог «Инструкции по обеспечению безопасности перевозки опасных грузов автомобильным транспортом» (Наказ МВС СРСР від 23.09.85р. № 181).

7. Резервуари для зберігання рідкого палива та емульсолу мають бути розміщені поза будівлями цехів у окремих сховищах та відповідати пожежній безпеці згідно з п. 7.10 ДНАОП 0.01-1.01-95.

8. Трубопроводи подачі палива мають бути теплоізольовані та знаходитися на відстані 0,7 м з кожного боку запірного пристрою.

9. Площадки зливання рідкого палива та емульсолу мають бути обладнані світильниками у вибухозахисному виконанні.

10. Цистерни на час зливання ПММ та емульсолу, зливний стояк естакади для розвантаження цистерн, система труб та апаратура для перекачування ПММ та емульсолу, резервуари та рейки залізничних колій мають бути заземлені.

11. Кришки люків резервуара для зберігання ПММ та емульсолу мають бути обладнані замками, ключі від яких повинні зберігатися у відповідальної особи, що призначена наказом по заводу з числа інженерно-технічних працівників (ІТП).

12. Кислота повинна зберігатися у скляних бутлях з притертими пробками, бутлі мають бути установлені у плетені корзини або ящики з ручками, що мають бирки з найменуванням кислоти. При переливанні кислоти необхідно застосовувати сифонні пристрої, а при перемішуванні розчину — скляні або ебонітові палички.

13. Ремонтні та очисні роботи у резервуарах для зберігання рідкого палива повинні проводитися по проекту виконання робіт та наряду-допуску у відповідності з вимогами ГОСТ 12.0.003-74*.

14. Під час очищення та ремонту резервуарів для освітлення повинні застосовуватися акумуляторні ліхтарі у вибухозахисному виконанні.

15. Складування вугілля, торфу над джерелами тепла (паропроводами гарячої води, каналами нагрітого повітря, тунелями для електрокабелів), а також укладка у штабель палива, що засмічене горючими матеріалами, не дозволяється.

16. Відстань між суміжними штабелями вугілля повинна бути не менше 1 м при висоті до 3 м і не менше 2 м при більшій висоті.

17. Висота штабеля торфу не повинна перевищувати 7 м, довжина — 125 м, ширина — 30 м.

18. Штабелі торфу повинні розміщуватися попарно з розривами між підошвами штабелів у одній парі 5 м, між парами штабелів — не менше 12 м.

Розрив між торцями штабелів від їх підошви слід приймати для кускового торфу 20 м, для фрезованого торфу — 45 м.

1. Відстань від підошви штабеля палива до котельних має бути не менше 5 м, до залізничної колії — 2 м, до краю автомобільної дороги — 1,5 м.

2. За паливом, що зберігається у штабелях, повинен вестись систематичний нагляд.

Контроль за температурою палива слід здійснювати щоденно.

Небезпечним осередком самозаймання є ділянка штабеля палива з температурою вище критичної (для вугілля — 60С, для торфу — 65С), що характеризує перехід від саморозігрівання до самозаймання палива.

1. Під час загорання вугілля у штабелі гасіння осередку загорання повинно проводитися ущільненням ураженої ділянки та заливанням її 3—4%-вою суспензією гашеного вапна або видаленням вогнища з штабеля та поливанням вугілля водою до повного гасіння.

2. Під час загорання торфу у штабелях вогнище необхідно залити водою або закидати сирою торф’яною масою, а потім видалити її.

3. Самозаймисте вугілля та торф після охолодження знову укладати у штабель не дозволяється.

4. Кожний штабель твердого палива повинен бути забезпечений первинними засобами пожежогасіння згідно з розділом 6 ДНАОП 0.01-1.01-95.

1. Для опалубних робіт застосовуються, у деяких випадках, пиломатеріали. Під час їх складування необхідно:

   1. Склад пиломатеріалів повинен розташовуватися на дренованій ділянці, що провітрюється.

   2. Склади лісоматеріалів та пиломатеріалів місткістю1000—10000 м повинні розміщуватися на відстані не менше 30 м від будівель та споруд, менше 1000 м — на відстані не менше 18 м.

   3. Прирейкові склади лісоматеріалів повинні розташовуватися на відстані не менше 5 м від залізничних колій, а пиломатеріалів — не менше 10 м.

   4. До штабелів повинен бути забезпечений вільний доступ. У проходах між штабелями не повинно бути колод, пиломатеріалів, що зависають та падають.

Ширина проходу має бути не менше 2 м.

1. Між групами штабелів лісоматеріалів площею не більше 1200 м2повинні бути передбачені проїзди шириною не менше 10 м.

2. Умови складування лісоматеріалів та пиломатеріалів повинні відповідати наступним вимогам:

лісоматеріали складаються у штабелі висотою не більше 1,6 м з прокладками між рядами та установкою упорів проти розкочування (висота штабеля менше його ширини не допускається);

пиломатеріали складаються у штабелі, висота якого при рядовій укладці складає не більше половини ширини штабеля, а при укладці у кліті — не більше ширини штабеля.

1. Розбирання штабеля повинно проводитися послідовно по висоті (ступінчасте розбирання). Витягувати колоди та дошки з нижніх рядів штабеля не дозволяється.

2. Склади повинні обладнуватися системою протипожежного водозабезпечення та первинними засобами пожежогасіння.

1. Під час складування готової продукції та виробів необхідно дотримуватися таких умов:

   1. У зоні роботи вантажопідіймальних механізмів мають бути вивішені схеми стропування та складування виробів.

   2. Складування продукції повинно відповідати вимогам ДБН Г.1-4-95 на відповідні види виробів (табл. 9.1).

1. Висота штабелів при складуванні плоских залізобетонних виробів у горизонтальному положенні повинна бути не більше 2 м.

2. Розміщення виробів у штабелі повинно відповідати проектному положенню у будівлі, споруді або бути близьким до нього (за винятком лінійних довгомірних виробів- стояків, труб, опор, колон, паль тощо). Штабелі повинні складуватися у горизонтальному положенні.

3. Під час складування та розбирання залізобетонних виробів у штабелях висотою 1,6 м і більше повинні застосовуватися інвентарні драбини, що відповідають вимогам РСТ УСРС 1735-87 та ГОСТ 26887-86.

4. Складування будівельних конструкцій та виробів під лініями електропередачі та на кранових коліях не дозволяється.

5. Для зберігання плоских виробів та конструкцій у вертикальному положенні повинні застосовуватися касети. Вироби, що зберігаються у похилому положенні, повинні складуватися у пірамідах.

6. Залізобетонні шпали повинні зберігатися у штабелях висотою не більше 6 рядів. Між рядами шпал повинні укладатися дерев’яні прокладки перерізом не менше 50^50 мм на відстані 550 мм від кінців шпал.

7. Залізобетонні труби повинні зберігатися у штабелях, бути розсортовані по діаметру, класам міцності та складатися розтрубами у протилежні сторони.

8. Площадки для складування залізобетонних труб, опор та колон круглого перерізу повинні бути обладнані залізобетонними або дерев’яними підкладками з упорами, що виключають можливість їх розкочування. При постійному місці складування прокладки мають бути закріплені на площадці.

Число рядів у штабелі не повинно бути більше 4. Труби діаметром 1400 мм і більше повинні укладатися по висоті не більше як у два ряди.

1. Залізобетонні опори повинні зберігатися у штабелях висотою не більше 5 рядів та складатися основами у протилежні сторони. Між вертикальними рядами повинні укладатися дерев’яні прокладки з упорами, що виключають можливість їх розкочування.

1. Загальні вимоги з охорони праці

   1. Організація навчання та вимоги до персоналу, а саме:

      1. Навчання з питань охорони праці проводиться відповідно до затверджених на підприємстві положень про навчання з питань охорони праці.

      2. Посадові особи та спеціалісти, а також інші працівники підприємства, які зайняті виготовленням цементобетонних і залізобетонних виробів, ремонтом машин і механізмів та експлуатацією об’єктів обумовлених Правилами, проходять підготовку (підвищення кваліфікації), перевірку знань Правил у порядку передбаченому ДНАОП 0.00­4.12-99, ДНАОП 0.00-8.01-93 та з додержанням вимог ДНАОП 0.00-4.21-93, НАОП 6.1.00­4.01-86 і НАОП 6.1.00-4.02-78.

      3. Допуск до роботи осіб, які у встановленому порядку не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці, не дозволяється.

      4. Працівники, зайняті на виконанні робіт перелічених в ДНАОП 0.00-8.02-93 та п.п. 1-М Додатку 3 цих Правил, повинні проходити попереднє спеціальне навчання і один раз на рік перевірку знань відповідних нормативних актів про охорону праці.

10.2. Вимоги до застосування колективних і індивідуальних засобів захисту.

1. На підприємствах по виготовленню виробів із бетону та залізобетону застосовуються колективні засоби захисту працюючих від обладнання, машин і механізмів. Такі методи приведені в п.п. 3.15, 3.21, 3.24, 3.34, 4.18 цих Правил, а також в ГОСТ

1. 75*, ГОСТ 12.4.035-78*, ГОСТ 12.4.044-87, ГОСТ 12.4.045-87 і інших.

1. Індивідуальні засоби захисту працюючих наведені в п.п. 3.35, 4.1, 4.43.28 цих Правил.

1. Режим праці та відпочинку на підприємстві.

1. Не дозволяється застосування праці осіб віком до вісімнадцяти років та жінок на роботах із важкими, шкідливими чи небезпечними умовами праці, що зазначені у ДНАОП 0.03-8.07-94 і ДНАОП 0.03-8.08-93, та залучення жінок і неповнолітніх до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, що наведені в ДНАОП 0.03-3.28-93 та ДНАОП 0.03-3.29-96.

2. Розслідування нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися під час виконання робіт, мають проводитися у відповідності до ДНАОП 0.00-4.03­98.

3. Режим праці на віброобладнанні, при низьких температурах, в місцях з великим рівнем звукового тиску та камерах пропарювання припускається з додержанням вимог наведених в п.п. 3.27, 3.29, 3.31, 3.35 цих Правил.

1. Обов’язки, права і відповідальність за порушення Правил.

1. Особи, винні у порушенні цих Правил, несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну або кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством.

1. Керівник підприємства, організації, установи та інші посадові особи несуть персональну відповідальність за виконання вимог Правил в межах покладених на них завдань та функціональних обов’язків, згідно з чинним законодавством.

1. Вимоги пожежної безпеки під час експлуатації бетонних (БЗ) і

залізобетонних заводів (ЗБЗ)

1. Відповідно до Закону України «Про пожежну безпеку» відповідальність за протипожежний стан БЗ і ЗБЗ покладається на керівника (власника) підприємства, який в свою чергу, призначає відповідальних за безпеку цехів, приміщень, лабораторій, дільниць, технологічного устаткування, а також за утримання і експлуатацію технічних засобів протипожежного захисту.

2. Новостворені БЗ і ЗБЗ повинні отримати дозвіл на експлуатацію у державних органів пожежного нагляду.

3. На заводах БЗ і ЗБЗ наказом керівника (власника) згідно з ДНАОП 0.01-1.01-95 встановлюється відповідний протипожежний режим і у тому числі визначаються: