НПАОП 02.0-1.04-05Правила охорони праці для працівників лісового господарства та лісової промисловості

на вершині чи гребені гори;

під і над навислим піддашшям скель, у місцях, де є загроза каменепаду, зсувів, осінніх снігових лавин, селевих потоків;

поблизу ліній електромережі, на трасах газопроводів та нафтопроводів;

на косах, низьких берегах, у заплавах та висохлих руслах річок, днищах ущелин, каньйонів та улоговин;

на морських узбережжях, у припливно-відпливних зонах та поблизу них;

у місцях, звільнених від скирт сіна та соломи;

під поодинокими та небезпечними деревами ближче їх подвійної висоти, в хвойних молодняках.

    1. Польові роботи

      1. Польові роботи слід виконувати ланками в складі не менше двох працівників, один з яких призначається старшим.

      2. Перед початком робіт треба оглянути інструмент і впевнитися у його справності, а з працівниками провести необхідні інструктажі з охорони праці з усіх робіт, які ними будуть виконуватись.

      3. Візири треба розрубати та розчистити на ширину не менше 0,3 м. Дрібні дерева на них повинні бути зрізані (зрубані) врівень із землею. На візирах та вздовж них не дозволяється залишати гострі пні від зрубаного тонкоміру і сучки сушняку.

      4. Гілки ближніх дерев вздовж візирів повинні бути обрубані (обпиляні) на ширину і висоту, яка дозволила б уникнути зачеплення за них під час пересування. Сушняк, який перегороджує візир, необхідно прибрати на всю його ширину.

      5. Віхи для провішування візирів рекомендується виготовляти таким чином: вибране деревце висотою 2,5-3 м очищають від сучків, загострюють окоренок на три грані, а потім двома легкими ударами сокири обрубують верхівку.

      6. Рубання лісу, обрубування сучків, розкряжування деревних хлистів та трелювання повинні здійснюватись відповідно до вимог розділу 15 цих Правил.

      7. Роботи з промірювання, виготовлення і встановлення пікетних кілків слід виконувати ланкою із 2-3 працівників, яка повинна працювати під безпосереднім керівництвом техніка-таксатора або інженера-таксатора.

      8. Мірну стрічку під час переходів необхідно носити тільки у згорнутому вигляді, а мірні кілочки (шпильки) — лише в руці, не підвішуючи їх на поясі.

      9. Працівнику, що йде позаду, слід запобігати раптовому притримуванню стрічки в точці проміру без попереднього подання сигналу працівнику, що йде попереду.

      10. Виготовлення пікетних і кілометрових кілків потрібно виконувати тільки на твердій дерев’яній опорі. Забивати пікетні кілки треба боковою поверхнею обуха сокири, при цьому лезо сокири необхідно тримати вбік від себе.

      11. Стовпи слід обтесувати на товстих пеньках або на підкладках, до яких їх потрібно закріплювати дерев’яними клинками чи скобами.

      12. Перед перенесенням стовпа до місця встановлення слід розчистити підхід.

      13. Стовпи, сокири та пилки необхідно переносити окремо. Важкі стовпи необхідно підкочувати або підтягувати прядив’яним канатом. Не слід переміщувати стовпи за допомогою забитих у них сокир.

    2. Дії працівника, що заблукав

      1. Відряджені в незнайому місцевість працівники, якщо вони відправляються роботодавцем у ліс без провідника, повинні забезпечуватись справним мобільним телефоном або рацією та у погоджений термін сповіщати про своє місцеперебування, стан.

      2. Працівник, який заблукав, повинен уміти визначати сторони світу за допомогою таких способів:

за наявності компаса: стрілка компаса завжди показує напрям на північ;

при наявності годинника — за сонцем та годинником: годинник необхідно покласти в горизонтальне положення, повернути так, щоб годинникова стрілка була спрямована на сонце. Пряма, що ділить кут навпіл між годинниковою стрілкою та напрямом від центру годинника на цифру «1» циферблата, покаже напрямок на південь;

за положенням сонця: сонце орієнтовно перебуває о 7 годині — на сході, напрям тіні показує на захід; о 13 годині — сонце на півдні, тіні від предметів найкоротші, їх напрям завжди показує на північ, о 19 годині — сонце на заході;

за Полярною зіркою: напрямок на Полярну зірку завжди відповідає напрямку на північ. Вночі потрібно знайти сузір’я Великої Ведмедиці, яке має вигляд ковша із семи яскравих зірок, а потім подумки провести пряму лінію через дві крайні зірки «ковша» і відкласти на ній орієнтовно п’ять відрізків, які дорівнюють відстані між цими двома зірками. Наприкінці лінії і буде зірка, що майже нерухомо «висить» цілий рік над Північним полюсом та показує напрямок на північ;

за місяцем: опівночі у своїй першій чверті «)» місяць показує напрямок на захід, повний місяць — на південь, в останній чверті «(« — на схід;

за біологічними особливостями дерев: мурашники завжди розташовуються з південного боку дерева, пенька або куща. Кора більшості дерев з північного боку грубіша, іноді покрита мохом; якщо мох росте на всьому стовбурі, його найбільше з північного боку, особливо поблизу коріння. Річні кільця на пні спиляного дерева розташовані нерівномірно — з південного боку вони звичайно товщі. Квартальні просіки у великих лісових масивах завжди зорієнтовані у напрямку північ — південь або схід — захід.

      1. Визначивши сторону світу, працівник, що заблукав, повинен позначити на карті-схемі своє орієнтовне місцезнаходження, місцезнаходження чітких орієнтирів (струмків, річок, ліній електромереж, тріангуляційних веж, геофізичних профілів, споруд), оцінити стан свого здоров’я, одягу, взуття, навколишнього середовища, запас пального в запальничці, запас сірників та харчів. Після цього прийняти рішення про подальші свої дії.

      2. Заблукалий має пам’ятати, що його будуть розшукувати і йому своїми діями необхідно допомагати розшуку. Заблукалому краще припинити рухатися зразу ж після того, як зрозумів, що заблукав, спокійно розміститися на відпочинок, а якщо це кінець дня, то почати готуватись до ночівлі. Необхідно зразу встановити сувору економію сірників, води, продуктів тощо. Під час зупинок необхідно розпалювати димові вогнища, за наявності зброї (ракетниці) подавати звукові та (чи) світлові сигнали пострілами. У разі, якщо заблукалий має рацію чи мобільний телефон, йому необхідно позачергово зв’язатись з структурним підрозділом роботодавця чи лісового підприємства — замовника робіт, які повинні організувати його пошуки. Під час появи шуму моторів літальних апаратів необхідно збільшити кількість диму і за можливості вийти на відкрите місце. Поводитись з вогнем необхідно відповідно до вимог НАПБ А.01.002-2004.

(підпункт 12.4.4 пункту 12.4 із змінами, внесеними згідно з наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці

та гірничого нагляду від 07.11.2007р. № 257)

      1. Якщо орієнтир і напрямок руху визначити не вдалося, а рухатися необхідно (наприклад, холодна погода, відсиріли сірники тощо), напрямок руху необхідно вибирати, рухаючись весь час під ухил, щоб вийти до потічка, який приведе до річки, а це в свою чергу дає можливість вийти на житло. Крім того, вздовж берегів струмків та річок майже завжди є стежка і на цьому шляху легше добувати їжу або зустріти людей. Якщо орієнтирів немає, для кращої орієнтації потрібно залізти на найвище дерево, що росте на пагорбі. За наявності слідів заблукалого на снігу йому слід використати їх в якості орієнтиру і як можна скоріше повертатися до місця базування.

      2. Заблукалим у лісі потрібно виконувати такі правила виживання:

уникати переохолодження, коли людина не звертає уваги на холод та не має відповідного одягу і захисту;

правильно користуватися вогнем, який є одним з основних засобів виживання в лісі. Завжди потрібно тримати сірники у водонепроникному пакеті;

за необхідності побудувати схованку;

берегти та економно використовувати воду та продукти харчування.

  1. Вимоги безпеки під час піших переходів та подолання незамерзлих

водних перешкод у лісі

    1. Загальні вимоги

      1. Перед виходом у ліс повинна бути перевірена справність одягу, взуття, необхідного спорядження.

      2. Виходити в ліс необхідно, маючи в наявності мисливський ніж, сірники або запальничку, а в зимовий період і сокиру. Мисливський ніж під час переходів повинен бути складеним, на лезо ножа, що не складається, та сокири слід одягати чохли. Сірники або запальничка повинні бути в упаковці, що не промокає.

      3. Виходячи в ліс, працівник повинен попередити колег по роботі та (або) близьких людей про основний напрямок маршруту. У разі, якщо працівник заблукав, необхідно діяти відповідно до вимог пункту 12.4 цих Правил, а за наявності снігу спробувати повернутись до знайомих місць, орієнтуючись на свої попередні сліди.

      4. Керівник робіт перед виходом групи у ліс повинен провести цільовий інструктаж, під час якого пояснити працівникам напрямок руху за орієнтирами, сторонами світу та іншими ознаками, порядок подання звукової сигналізації (свист, окрик або звуки, що подаються штучно) на випадок, якщо треба буде зупинити рух групи або надати допомогу, правила безпеки під час переходів. Кожен з учасників переходу має відгукнутися на сигнал і у разі потреби приходити на допомогу.

      5. Привали на відпочинок слід влаштовувати через певні проміжки часу в залежності від складності маршруту, ваги вантажів, які треба нести, і стану учасників, але не рідше як через 2 години руху. У разі потреби привал може бути зроблений додатково за вимогою будь-кого з учасників групи.

      6. Узимку, якщо існує вірогідність заночувати під відкритим небом, у ліс слід вийти принаймні вдвох.

      7. За наявності вітру, швидкість якого перевищує 20,6 м/с (ознаки наведені в додатку 2), густого туману, грози, сильного снігопаду переходи повинні бути припинені до покращення умов.

      8. Якщо виникла потреба ночувати в дорозі, рух за маршрутом потрібно припиняти за 1 годину до настання темряви (для заготівлі дров і обладнання місця ночівлі). Під час заготівлі дров слід керуватись вимогами розділу 15 цих Правил.

      9. Зброю, сокири, пилки, інший інвентар і похідне майно під час відпочинків та ночівлі необхідно розміщувати так, щоб унеможливлювалась загроза травмування працівника.

      10. У разі розпалювання вогнищ у лісах слід керуватися вимогами НАПБ А.01.002-2004.

(підпункт 13.1.10 пункту 13.1 із змінами, внесеними згідно з наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці

та гірничого нагляду від 07.11.2007р. № 257)

      1. Знімати страву і гарячу воду з вогнищ та інших джерел кип’ятіння необхідно взутому та вдягненому, з використанням рукавиць.

      2. Рухаючись в лісових заростях, необхідно захищати обличчя та очі від ушкоджень гілками та сучками, слідкувати за тим, хто йде попереду, ухилятись від відведених ним гілок, не вдаряти попутників гілками, що відхиляються, та своїм рухом. Інтервал при русі має бути не менше ніж 3 м.

      3. Під час переходів рушниці в якості опор використовувати забороняється.

      4. Необхідно обходити лісові завали. За необхідності рухатись між завалами, не слід перелазити під завислими гілками та верхівками, ставати на гнилі та нестійко лежачі дерева.

      5. Якщо під час переходів виявлена незначна за розмірами пожежа, її необхідно погасити, дотримуючись вимог безпеки, відповідно до пункту 11.3 цих Правил. За відсутності серед перехідників працівника, який підготовлений для керівництва гасінням пожеж, або пожежа значна за розмірами, складністю гасіння або верхова, учасникам переходу слід відійти на більш безпечні місця проти вітру (у листяні деревостани з живим трав’янистим покривом, до річок, на ріллю та інші території з відсутністю займистих при лісовій пожежі матеріалів) та вжити термінових заходів щодо повідомлення працівників лісової охорони про пожежу.

      6. Під час руху слід запобігати:

перебуванню під час грози під високими та окремо стоячими деревами, поруч з металевими предметами;

нанесенню ударів по небезпечних деревах сокирою, спирання на них;

руху на ділянках лісу з небезпечними деревами за наявності на їхніх гілках снігу або ожеледі та під час вітру швидкістю понад 5,2 м/с. Від таких дерев необхідно триматись на відстані, що перевищує їх подвійну висоту.

      1. Рухаючись в лісі, слід обходити місця, де найбільш висока ймовірність зустрічі з молодняком диких тварин, особливо — хижих. При виявленні молодняку і дорослих тварин необхідно від них триматись щонайдалі.

      2. Під час переходів на шляхах, де рухаються транспортні засоби, або перетинання цих шляхів перехожі мають виконувати вимоги Правил дорожнього руху.

      3. Одяг працівників повинен унеможливлювати заповзання під нього кліщів. Проводити огляд одягу та тіла необхідно не менше двох разів протягом дня. Знятих з одягу кліщів треба знищувати (краще спалювати), але не роздавлювати руками. Під час роздавлювання інфікованого кліща через травмовану шкіру можливе зараження працівника кліщовим енцефалітом.

      4. Для знищення кліща, що присмоктався, треба місце укусу змастити бензином, керосином, олією чи іншим рідким жиром і через 10-15 хвилин обережно, щоб не обірвати хоботок, кліща видалити.

      5. Видалення кліща доцільно робити шляхом його прокручування в напрямку проти годинникової стрілки, краще пінцетом. За неможливості «викрутити» кліща його слід видалити ниткою з петлею, двома загостреними сірниками або іншими предметами, за допомогою яких кліща можна ухопити.

      6. У разі, якщо під час витягування кліща у нього відірвалась головка, її видалення допускається здійснювати голкою або булавкою, перед чим названий металевий предмет слід надійно продезінфікувати (обпекти на вогні).

      7. Місце укусу кліща необхідно ретельно обробити йодом, попередньо видавивши з ранки краплю крові, і в той же день звернутись до місцевої лікарні.

      8. У районах, де виявлені енцефалітні кліщі, вихід у ліс слід здійснювати після попередніх протиенцефалітних щеплень.

      9. Для запобігання сонячному удару під час переходів не вкритою лісом місцевістю необхідно носити широкополі повстяні брилі або головні убори з довгими козирками.

      10. За появи ознак теплового удару в когось з учасників переходу (почуття загальної слабкості, головного болю, головокружіння, різкого почервоніння шкіри, підвищення температури тіла, сонливості, миготіння в очах, погіршення слуху, неприємного відчуття в ділянці серця) перехід з віддаленням від об’єктів, на яких може бути надана необхідна допомога потерпілому, повинен бути припинений.

    1. Переходи на місцевості з наявністю схилів, крутоярів, каньйонів та карсту

      1. Під час переходів на схилах та в місцевості, розсіченій крутоярами, виникають додаткові ризики. Працівники можуть травмуватись при падіннях з наступним переміщенням вздовж схилу або в крутояри, обвалах разом з ґрунтом, камінням, льодом, снігом, під час ударів та засипань людини названими складовими середовища. Найчастіше каменепади в горах спостерігаються невдовзі після сходу та заходу сонця, а також після дощів та снігопадів.

      2. Переходячи на схилах крутістю понад 15° зі зволоженим ґрунтом, а також при крутості понад 25°, завжди слід використовувати взуття з шипами довжиною не менше 1 см або прикріпленими до нього триконями (кішками, рачками) з гострими кінцями. Якщо ґрунт мерзлий або вкритий льодом, використання взуття з триконями обов’язкове для переміщень на схилах крутизною понад 8°.

      3. Підіймання та спускання вздовж вертикалі схилу («у лоб») допустимі на твердих (сухих, мерзлих або вкритих льодом) схилах за відсутності на них кам’яних розсипів. Такі переходи дозволяється здійснювати з переставленням ступнів ніг під кутом до вертикалі схилу («ялинкою»). Якщо схил вкритий льодом, його міцність повинна перевірятись за допомогою плішні (альпенштока, льодоруба).

      4. Рухаючись (способом «у лоб»), перехожим необхідно триматись на мінімальній відстані один від одного, щоб мати більші можливості надати за необхідності взаємодопомогу. Плішня (альпеншток, льодоруб) повинна кріпитися до руки за допомогою ремінця. Спускання на схилах, вкритих льодом, шляхом сковзання слід уникати.

      5. Підіймання та спускання на схилах крутістю понад 25° з м’яким ґрунтом та на кам’яних розсипах повинні здійснюватись навкіс, а на пересіченій місцевості — зигзагами (серпантинами). При цьому перехожі не повинні розташовуватись на схилі один вище другого. Переміщуватись необхідно, ставлячи одну ступню в напрямку руху, другу — носком вниз та опираючись альпенштоком на ґрунт. Не слід переходити по схилах після дощу та мокрого снігу, коли кам’яні розсипи найбільш рухливі.

      6. Усі схили крутістю понад 25°, не вкриті лісом, за наявності на них снігу є лавинонебезпечними. При цьому найбільш небезпечними є ділянки з прямими схилами, покриті снігом, погано зв’язаним з земною поверхнею (сухим, який щойно випав, або мокрим). Переходити такими схилами не дозволяється під час снігопаду та протягом 3-х днів після цього, поки свіжий сніг не ущільниться або не зсунеться вниз. Небезпечні щодо сніжних лавин місця, де сніг змокрів під впливом тепла, необхідно проходити в дні похолодань або вранці, коли сніг скріплений морозом і відносно міцно тримається.

      7. Переходити схилами крутістю понад 30° дозволяється щонайменше двом працівникам. Під час переходу на таких схилах кожному необхідно страхуватися захисним поясом, який повинен бути прикріплений до надійної опори. За відсутності такої опори слід організовувати взаємне страхування перехідників.

      8. На схилах, де існує висока вірогідність падіння з наступним некерованим переміщенням вниз (сковзких, вкритих кам’яними розсипами, з наявністю зсувів, крутістю понад 25° тощо), маршрут переходу необхідно вибирати так, щоб унеможливити зсування працівника в крутояри, урвища, каньйони, у бік гострих виступів скель, їх уламків, корчів, діючих шляхів транспорту. На схилах, що розташовані вище діючих шляхів транспорту та стежок, слід зберігати нерухомими каміння, брили та інші предмети, якщо рух інших працівників та/чи транспортних засобів нижче по схилах не заборонений встановленими при вході в небезпечну зону знаками безпеки. Межі цієї зони слід встановлювати між вертикалями, що розміщуються на відстані щонайменше 60 м в обидва боки від меж території, на якій необхідно рухатись першій групі перехідників.

      9. За необхідності пересування поблизу крайок берегових крутоярів, урвищ необхідно обходити карнизи, які можуть відірватися та упасти при вході на них працівника, а також небезпечні зони, що створюються під ними.

      10. Не слід відпочивати та рухатись у руслах, заплавах та у вузьких долинах гірських рік, на ділянках, де спостерігаються каменепади, осипання або сповзання ґрунту, переходити скелями після стікання дощових вод.

      11. Якщо доводиться рухатись у місцевості з наявністю карсту, слід обходити блюдковидні та вирвовидні впадини. Гирла усіх виявлених карстових поглиблень у місцях переходів повинні бути взяті на облік і помічені заборонними знаками, а найбільш небезпечні з них обнесені щільною загорожею заввишки не менше 1,2 м із підручних матеріалів.

      12. Рухатись на схилах зі скельними та сніжними карнизами, в вузьких ущелинах з малостійкими стінками слід тихо, не стріляти, якщо останнє не викликане необхідністю самооборони.

      13. На ночівлю або відпочинок слід зупинятись поза заглибинами, нішами, ямами, печерами.

    2. Подолання незамерзлих водних перешкод та канатні переправи

      1. У разі відсутності на шляху переходів справних мостів долати водні перешкоди, пересохлі крутояри, ущелини, каньйони дозволяється, рухаючись тимчасовими перехідними містками (далі — містки) з використанням навісних канатних переправ, а водні об’єкти влітку — також човнами або вбрід, якщо характеристика водного об’єкта дає змогу безпечно здійснювати перехід бродом. Міцність незнайомих містків повинна бути випробувана жердиною.

      2. Переправи на веслових (дерев’яних, металевих, з твердих синтетичних матеріалів та гумових) човнах через річки дозволяються, якщо швидкість течії води не перевершує 2 м/с, відсутні великі хвилі та з дотриманням вимог, викладених у підпункті 13.3.3 цих Правил.

      3. Для переправи на човнах і плотах вище порогів, водоспадів та інших небезпечних перешкод слід протягувати і надійно закріплювати на обох берегах водойми канат, за який учасники переправи мають прив’язувати себе та плавучі засоби прядив’яним канатом з карабіном, кільцем або сковзкою петлею. Пересуватися необхідно вздовж натягнутого каната.

      4. Переправа на окремих колодах або плотах дозволяється, як виняток, працівникам, які уміють плавати, і коли в цьому є термінова потреба.

      5. Під час переправ через водні об’єкти на човнах забороняється:

перевантажувати човен;

стояти в човні або розхитувати його, якщо він рухається;

сідати в човен і вилазити з нього до пришвартування.

Сокири, пилки, інший інвентар та зброю, яка має бути в чохлах, потрібно надійно (для запобігання сповзанню та падінню) вкладати на дно в носі човна або на кормі.

      1. Під час переходів через водні об’єкти слід враховувати існування небезпеки утоплень у воді, мулі, травмування при зіткненнях з камінням, корчами та іншими затопленими у воді предметами, дротинами канатів, за які тримаються ті, хто переходить.

      2. Тимчасові містки дозволяється влаштовувати з дерев або колод за умови, що їх кінці будуть надійно закріплені на обох берегах крутоярів, ущелин, каньйонів, а також річок, каналів чи струмків (далі — річки) за каміння, дерева, великі кущі. Містки необхідно споруджувати з дерев’яними кладками, які слід міцно закріплювати принаймні на двох паралельно повалених деревах чи укладених колодах. За унеможливлення влаштувати кладки містки дозволяється споруджувати з двох — трьох впритул покладених колод. Дошки, обапіл чи бруски кладки повинні кріпитись так, щоб поверхня, на яку ступає людина, була горизонтальною. Місця для влаштування містків на річках, що на схилах, доцільно вибирати там, де крутість схилів мінімальна, оскільки на таких схилах долини гідрографічної сітки, як правило, менш глибокі та широкі.

      3. У виняткових випадках через мілкі вузькі річки дозволяється прокладати містки з одного поваленого дерева чи колоди.

      4. Дерева та колоди, що використовуються в якості містків, повинні мати достатню міцність для утримання працівника, що переходить, не містити гнилизни, поперечних та повздовжніх тріщин. Їх поверхню, що використовується в якості опорної для переходів, необхідно очищати від сучків врівень зі стовбурами.

      5. За наявності повалених через річку дерев чи перекинутих колод повздовжніх нахилів, що перевищують 7°, на них необхідно робити зарубки для ніг або набивати дерев’яні планки.

      6. Звалювання дерев, їх очищення від гілок та сучків, розкряжування стовбурів та підтягування колод до річки необхідно здійснювати з дотриманням вимог розділу 15 цих Правил.

      7. Містки необхідно споруджувати в місцях, де в воді відсутні виступаючі гострі предмети (корчі, камені, затоплений металобрухт тощо).

      8. Вздовж містків з дерев та колод, включаючи містки з кладками, повинні влаштовуватись поручні з ретельно очищених від сучків жердин або туго натягнутих вірьовок чи металевих канатів (далі — канати). Переходити через містки без поручнів чи канатів дозволяється лише при обстежувальних переходах через неглибокі річки, коли є можливість надійно опиратися жердиною на їх тверде дно.

      9. Під час переходів через глибокі ущелини гірських рік (крутояри, тіснини, каньйони) за допомогою повалених дерев або колод необхідно прив’язуватись до поручня або каната вірьовкою з карабіном, кільцем або ковзкою петлею.

      10. Здійснювати переходи містками, не тримаючись за поручні чи канати або не опираючись у дно річки та тоді, коли містки сковзкі (мокрі, обмерзлі), необхідно вдень. Вночі такі переходи дозволяються за наявності освітлення електричним ліхтарем. Одночасний рух містком, несучими елементами якого є повалені дерева чи перекинуті колоди, дозволяється лише для однієї людини.

      11. Канатну переправу дозволяється здійснювати за допомогою петлі-сидіння, що виготовляється з допоміжного прядив’яного каната. З несучим канатом петлю цього каната необхідно сполучати карабіном заводської конструкції, кільцем або сковзкою петлею. Триматись за несучий канат та підтягувати петлю-сидіння під час переміщень людини слід у рукавицях. Усі складові устаткування для навісних переправ повинні мати

Завантажити