НПАОП 92.0-1.02-12Правила безпеки з улаштування, безпечної експлуатації та утримання гірськолижних трас

щ

Міністерство надзвичайних ситуацій України

НАКАЗ

07.12.2011м. Київ№ 1281

Зареєстрований в Міністерстві юстиції України

20.02.2012 за № 240/20553

Про затвердження Правил безпеки з улаштування, безпечної експлуатації та утримання гірськолижних трас

Відповідно до статті 28 Закону України «Про охорону праці»,

підпункту 41 пункту 4 Положення про Міністерство надзвичайних ситуацій України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 402,

НАКАЗУЮ:

  1. Затвердити Правила безпеки з улаштування, безпечної експлуатації та утримання гірськолижних трас, що додаються.

  2. Державній службі гірничого нагляду та промислової безпеки України (Хохотва О.І.):

    1. У встановленому порядку забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

    2. У встановленому порядку внести наказ до Державного реєстру нормативно-правових актів з питань охорони праці.

  3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

  4. Міністр


    Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Бута В.П.

В.Балог

а

ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ МНС України

  1. № 1281

Зареєстрований в Міністерстві юстиції України

  1. за № 240/20553

Правила

безпеки з улаштування, безпечної експлуатації та утримання гірськолижних трас

І. Сфера застосування

  1. Ці Правила встановлюють вимоги до улаштування, безпечної експлуатації та утримання гірськолижних трас.

  2. Дія цих Правил поширюється на суб'єктів господарювання незалежно від форм власності, які у своїй діяльності здійснюють роботу, пов’язану з проектуванням, улаштуванням, підготовкою, утриманням, експлуатацією, обслуговуванням, наданням послуг на гірськолижних трасах та патрулюванням гірськолижних трас, призначених для спорту та активного відпочинку, що з цією метою улаштовані на спеціально підготовлених ділянках схилу та обладнані підіймальними спорудами для транспортування лижників та сноубордистів на перепад висот (далі - суб'єкт господарювання). ІІ. Загальні вимоги

    1. Суб'єкт господарювання, що експлуатує гірськолижні траси, повинен створити службу охорони праці згідно з Типовим положенням про службу охорони праці, затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці України від 15.11.2004 № 255, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.12.2004 за № 1526/10125 (НПАОП 0.00-4.21-04).

    2. Суб'єкт господарювання, що експлуатує гірськолижні траси, повинен розробити інструкції з охорони праці відповідно до Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 29.01.1998 № 9, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.04.1998 за № 226/2666 (НПАОП 0.00-4.15-98).

    3. Суб'єктом господарювання здійснюються навчання і перевірка знань з питань охорони праці відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 № 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за № 231/10511 (НПАОП 0.00-4.12-05).

    4. Суб'єктом господарювання здійснюються навчання і перевірка знань з питань пожежної безпеки відповідно до вимог Типового положення про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України, затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 29.09.2003 № 368, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.12.2003 за № 1148/8469 (НАПБ Б.02.005-2003).

    5. Медичний огляд працівників, що виконують роботи на гірськолижних трасах, проводиться відповідно до вимог Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 21.05.2007 № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.07.2007 за № 846/14113.

2.6. Електробезпека електроустаткування, електроосвітлення, приладів, електроустановок, що встановлюються на гірськолижних трасах, повинна відповідати вимогам Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 09.01.1998 № 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.02.1998 за № 93/2533 (НПАОП 40.1-1.21-98), і чинних нормативних документів.

ІІІ. Визначення термінів

  1. У цих Правилах терміни застосовуються згідно з чинними нормативно- правовими актами, стандартами, санітарними нормами і правилами (далі - нормативні документи)

  2. Терміни, що застосовуються у цих Правилах, мають такі визначення: викат - ділянка гірськолижної траси перед зоною посадки на канатну

дорогу (далі - КД), канатні буксирні пристрої (далі - КБП) або перед спорудою, природною чи штучною перешкодою, що улаштовується для здійснення безпечного гальмування та зупинки лижників та сноубордистів;

висота снігового покрову - відстань, виміряна по перпендикуляру до поверхні схилу в поздовжньому напрямку від поверхні ґрунту до поверхні втрамбованого снігового покрову;

гірськолижна траса - технічна споруда, що представляє собою спеціально підготовлену ділянку з певним профілем, відповідає вимогам як гірськолижного спорту, так і масового катання, і забезпечує можливість безпечного катання на гірських лижах та сноубордах;

гірськолижник - особа, що пересувається по гірськолижній трасі за допомогою гірськолижного спорядження (гірських лиж, сноубордів);

гірськолижник-початківець - особа, що не має навиків пересування за допомогою гірськолижного спорядження;

затяжна ділянка - ділянка гірськолижної траси з горизонтальним профілем або контрухилом, що призводить до повної зупинки гірськолижників та їх небажаного скупчення на трасі;

канатні буксирні пристрої (КБП) - підіймальна споруда, призначена для транспортування лижників схилами гір вгору, що стоять на лижах або сноубордах, з нижньої відмітки гірськолижної траси на верхню на перепад висоти по схилу зі сніговим або синтетичним покриттям за допомогою буксирних пристроїв, закріплених на тяговому канаті;

канатна дорога (далі - КД) - установка для перевезення пасажирів у

підвісних вагонах і кріслах по натягнутому між кінцевими станціями і

проміжними опорами канату, яка складається із споруд, вузлів та пристроїв

безпеки;

огляд гірськолижної траси - комплекс робіт з контролю стану гірськолижної траси;

серпантин - ділянка гірськолижної траси у вигляді звивистих полиць з ухилом до 25%, облаштованих поперек крутого (понад 60%) схилу з метою безпечного з'їзду;

системи снігонапилення - обладнання стаціонарне та пересувне для улаштування штучного снігового покрову шляхом розпилення холодної води під тиском у період, коли температура та відносна вологість повітря навколишнього середовища сприяють снігоутворенню;

сніготрамбувальні машини (ратраки) - самохідні механізми з обладнанням для планування, трамбування, розпушування та вирівнювання снігового покрову гірськолижних трас.

ІУ. Класифікація гірськолижних трас

  1. Система класифікації поширюється на гірськолижні траси (для гірських лиж, сноубордів), які розташовані на території України.

  2. Гірськолижні траси можуть бути самостійними або об'єднаними однією територією в комплекс із визначеними межами, який охоплює гірськолижні траси різного ступеня складності і з різним призначенням, а також інші траси, витяги і канатні дороги для перевезення людей, лижні стежки та маршрути, що забезпечують зв'язок між гірськолижними трасами і ділянками для пересування туристів.

  3. При проведенні класифікації перевіряються характеристики гірськолижної траси, що дозволяють атестувати її відповідно до наведених нижче категорій на основі вимог, встановлених чинними нормативними документами.

  4. Гірськолижні траси класифікуються за такими категоріями:

«Зелена» - для початківців;

«Синя» - низького рівня складності;

«Червона» - середнього рівня складності;

«Чорна» - високого рівня складності.

Характеристики гірськолижних трас залежно від складності наведені у додатку 1 до цих Правил.

У. Небезпечні фактори, пов’язані з експлуатацією гірськолижних трас

  1. Основні види небезпеки, небезпечних ситуацій, небезпечних випадків, факторів, що можуть виникнути під час експлуатації гірськолижних трас.

  1. Механічні види небезпеки, що зумовлені такими причинами:

падінням гірськолижників, зіткненням гірськолижників між собою, а також з елементами конструкції, механізмами чи обладнанням, деревами та природними перешкодами у випадку неконтрольованої швидкості та напрямку руху гірськолижників, перевищення швидкості, використання несправного чи неправильно відрегульованого гірськолижного спорядження, недостатньої підготовки трас, відсутності або недостатності огородження обладнання та небезпечних ділянок трас, несанкціонованого виїзду механізмів і транспортних засобів на трасу під час катання, недостатності або поганого стану снігового покрову, грубого порушення гірськолижниками правил катання; доступом до механізмів та обладнання;

недостатнім розчищенням та прибиранням траси та прилеглої території.

  1. Механічні види небезпеки, пов’язані зі складовими частинами обладнання, що встановлено на гірськолижній трасі, і зумовлені, наприклад, формою (гострі крайки, ріжучі елементи, гострокінцеві частини тощо), місцем установлення, масою та стійкістю (потенційна енергія частин, що можуть бути приведені в рух під дією сили ваги), масою та швидкістю (кінетична енергія частин під час контрольованого чи неконтрольованого руху), пришвидшенням, сповільненням, недостатньою механічною міцністю, що може призвести до небезпечних поломок чи до руйнувань, накопиченням енергії усередині елементів обладнання (у пружних елементах, у рідинах, газах, що перебувають під тиском, в умовах вакууму), порушенням безпечних відстаней: здавлювання; поріз;

розіткнення чи відсікання;

намотування, утягування чи захоплення частин одягу, кінцівок тощо; удар;

укол або проколювання; розбризкування рідини під високим тиском; утрата стійкості елементів;

ковзання, спотикання або падіння.

  1. Електричні види небезпеки, що можуть призвести до травм або смерті, а також до того, що внаслідок фактора несподіванності, викликаного електричним струмом, працівник упаде (чи впустить інструмент, речі, матеріали тощо) з причини:

контакту працівників з частинами, що зазвичай перебувають під напругою (прямий контакт);

контакту працівників з частинами, що перебувають під напругою через несправність (непрямий контакт);

наближення працівників до частин, що перебувають під високою напругою; непридатності ізоляції для передбачених умов використання; електростатичних процесів, наприклад, контакту працівників з електрично зарядженими частинами;

термічного випромінювання або таких процесів, як розбризкування розплавлених речовин, хімічних процесів під час коротких замикань, перевантажень тощо; удару блискавки.

  1. Термічні види небезпеки, що призводять до опіків, обмороження та інших травм, викликаних:

контактом працівників з предметами або матеріалами з дуже високою або низькою температурою; полум’ям;

випроміненням джерел тепла;

роботою у холодному виробничому середовищі.

  1. Небезпека, спричинена шумом, що може призвести до: тривалого порушення гостроти слуху;

дзвону у вухах; утоми, стресу тощо;

інших наслідків, наприклад, до порушень рівноваги, послаблення уваги

тощо;

перешкоди мовним комунікаціям, акустичним сигналам тощо.

  1. Небезпека, спричинена знехтуванням ергономічних вимог і принципів під час роботи таких, як:

незручна робоча поза або надмірне чи циклічне фізичне навантаження на працівника;

незручна конструкція, розміщення або маркування елементів керування, приладів контролю.

  1. Небезпека, спричинена несподіваним пуском, несподіваним перевищенням швидкості тощо, унаслідок:

виходу з ладу або порушення в роботі системи керування;

припинення подавання енергії і відновлення енергопостачання після перерви;

зовнішнього впливу на електрообладнання;

інших зовнішніх впливів (сила ваги, вітер тощо);

помилки в програмному забезпеченні;

небезпека, спричинена предметами, що падають (інструменту, деталей, речей пасажирів та обслуговуючого і ремонтного персоналу з КД тощо).

  1. Пожежа (лісова чи внаслідок загоряння будівель та споруд).

  2. Недостатній огляд траси.

  3. Недостатнє освітлення траси або недостатнє місцеве освітлення робочого місця працівника.

  4. Небезпека, пов’язана з передаванням енергії між обладнанням траси.

  5. Небезпека, пов’язана з третіми особами: несанкціонований запуск або експлуатація; відсутність або невідповідність візуальних або звукових попереджувальних сигналів.

  6. Небезпека, пов’язана з несприятливими природними факторами: вітрове навантаження;

снігове навантаження; ожеледиця, зледеніння; сейсмічне навантаження; грозові електричні розряди; лавинна небезпека; каменепади.

  1. Нехтування засобами індивідуального захисту. Гірськолижнику забороняється перебування на гірськолижній трасі без шолома.

  2. Помилки, пов'язані з психофізіологічними чинниками (розумовим перевантаженням, стресом тощо), що виникають під час робочого процесу.

  3. Помилки, пов'язані з неправильним поводженням та порушенням внутрішнього трудового розпорядку працівника.

  1. Ризики для гірськолижників від впливу небезпеки, зазначеної в пункті 5.1 цього розділу, повинні бути унеможливлені або зведені до мінімуму за рахунок виконання запобіжних заходів, спрямованих на унеможливлення прогнозованих ризиків та забезпечення безпеки під час проектування, улаштування, підготовки, експлуатації та обслуговування гірськолижної траси.

  2. Заходи щодо зменшення ризику виникнення аварійних ситуацій окремо або в різних комбінаціях повинні містити:

дотримання вимог проектної документації та технології робіт;

зниження шкідливих впливів на працівників;

правильний вибір захисних, запобіжних пристроїв і огороджень;

виключення наявності гострих крайок, кутів, частин, що виступають, тощо;

унеможливлення виникнення небезпеки, пов’язаної з гідравлічним і пневматичним обладнанням;

забезпечення пожежної безпеки, електробезпеки тощо.

  1. Вимоги до проектування гірськолижних трас

  1. Гірськолижна траса улаштовується на основі проекту, розробленого та затвердженого відповідно до Державних будівельних норм України. Спортивні та фізкультурно-оздоровчі споруди, затверджених наказом Держбуду України від 10.11.2003 № 184 (ДБН В.2.2-13-2003).

  2. Перелік оснащення аварійно-рятувальної служби узгоджується на етапі проектування і включається в пояснювальну записку проекту.

  3. Ширина полотна гірськолижної траси встановлюється відповідно до характеристики гірськолижних трас залежно від складності з урахуванням небезпечних місць і перешкод.

Ширина ділянки траси з кутом нахилу, що перевищує 25%, повинна бути не менш ніж 40м, а на ділянках з різкими перепадами - не менше 50 м.

  1. Траєкторія траси повинна забезпечувати достатню швидкість спуску.

Не допускається наявність на трасі затяжних ділянок, що призводять до

скупчення та можливого травмування гірськолижників.

  1. Не допускається перетин гірськолижних трас між собою.

Можливе злиття трас по ходу руху гірськолижників, якщо на достатній відстані до нього забезпечується огляд сусідньої траси.

Перед злиттям та відгалуженням трас виставляються знаки попередження.

  1. Не допускається перетин гірськолижної траси з лінією КБП.

  2. Не допускається перетин гірськолижної траси з діючими автомобільними дорогами, тротуарами, пішохідними та кінними стежками та трасами для руху технологічних, пасажирських та туристичних транспортних засобів (ратраків, снігоходів, квадроциклів) на одному рівні.

  3. Улаштування перетину гірськолижної траси з діючими автомобільними дорогами, тротуарами, пішохідними та кінними стежками та трасами для руху технологічних пасажирських та туристичних транспортних засобів (ратраків, снігоходів, квадроциклів) на різних рівнях з допомогою мостів, шляхопроводів, естакад, тунелів допускається за умови збереження необхідної пропускної здатності гірськолижної траси.

  4. Перетин гірськолижної траси з лінією КД допускається за умови, якщо висота від поверхні траси до нижньої точки рухомого складу КД становить не менше 3 м з урахуванням снігового покрову. За потреби розробляється проект огородження опор КД на ділянках перетину з гірськолижною трасою та перелік заходів для забезпечення безпеки гірськолижників на цих ділянках.

  5. На гірськолижних трасах встановлюється система позначень, знаки та огородження, які наведені у додатку 2 до цих Правил.

  6. У випадку улаштування серпантинів для спуску по крутих схилах їх довжина та ухил приймаються згідно з характеристикою гірськолижних трас залежно від складності.

  7. Не допускається спорудження будь-яких капітальних і тимчасових споруд на гірськолижній трасі.

  8. Оглядові майданчики та майданчики для відпочинку проектуються за межами гірськолижних трас.

  9. Майданчики для гірськолижників-початківців та дитячі майданчики проектуються осторонь від основних трас і обладнуються огородженням по периметру та інформаційними знаками.

  10. Лижні стежки до основних гірськолижних трас, шляхи під'їзду до канатних доріг та витягів, трас, кафе, готелів проектуються для «зелених» трас у частині ширини та ухилу згідно з характеристикою гірськолижних трас залежно від складності.

Рівень безпеки на лижних стежках та шляхах під'їзду повинен відповідати рівню безпеки лижних трас.

  1. Стаціонарне та пересувне обладнання систем снігонапилення розміщується на гірськолижних трасах таким чином, щоб не заважати безпечному спуску гірськолижників, як правило, по краю траси з боку панівних вітрів.

  2. Розміщення та робота обладнання систем снігонапилення не повинні жодним чином заважати роботі канатних доріг.

  1. Вимоги з безпеки до улаштування та утримання гірськолижних трас

  1. Вимоги до підготовки гірськолижних трас перед проведенням осніження.

  1. Рельєф гірськолижної траси сплановується. Ями, яри, траншеї, різкі перепади по висоті засипаються та вирівнюються, уступи та горби зрізаються.

  2. Не допускається наявність на гірськолижній трасі окремих дерев, кущів, гілок, каміння, сторонніх конструкцій та пнів.

  3. На крутих ділянках, віражах «під занос» і складному рельєфі, у місцях ймовірних падінь гірськолижників перешкоди по обидва боки траси (скелі, великі каміння, дерева, чагарники тощо) видаляються або огороджуються захисними огородженнями та захищаються матами.

У місцях примикання до траси крутих спадів і обривів встановлюються сітки-вловлювачі.

Стовпи освітлення та опори канатних доріг, що встановлені в межах гірськолижної траси, захищаються матами.

Стаціонарне та пересувне обладнання систем снігонапилення (снігові гармати, снігогенератори, гідранти, шахти тощо), яке встановлене на гірськолижній трасі, огороджується стаціонарним огородженням або сітками яскравого кольору та захищається матами.

  1. Біля гірськолижної траси розміщуються будиночки аварійно- рятувальної служби, укомплектовані інвентарем, інструментами і медикаментами згідно з рекомендованим переліком оснащення аварійно-рятувальної команди з трьох осіб, що обслуговує гірськолижну трасу.

  2. Перед майданчиком для посадки на канатні дороги рекомендовано влаштовувати з допомогою поручнів петлеподібні кулуари-серпантини.

  1. Вимоги до осніженої та підготовленої до катання гірськолижної траси.

  1. Гірськолижні траси осніжуються природним шляхом або за допомогою систем снігонапилення.

  2. Гірськолижна траса, що підготовлена для катання, повинна мати рівну сплановану поверхню без перепадів по висоті між проходами сніготрамбувальної техніки.

  3. Каміння, крупні шматки льоду, сторонні предмети на поверхні траси не допускаються.

  4. Про відкриття або закриття гірськолижної траси оголошується аварійно-рятувальною службою.

  5. Забороняється експлуатація гірськолижних трас у разі:

небезпеки сходження лавини;

роботи систем снігонапилення, якщо залишкова ширина траси за межами дії снігових гармат (снігогенераторів) менша за мінімально допустиму, що вказана у характеристиках гірськолижних трас залежно від складності;

роботи сніготрамбувальної техніки;

відсутності огороджень та захисних матів на небезпечних ділянках;

незадовільного стану снігового покрову;

проведення аварійно-рятувальних робіт за розпорядженням керівника аварійно-рятувальної служби;

проведення спортивних змагань;

погіршення погодних умов, що можуть становити загрозу життю та здоров'ю гірськолижників.

  1. Інформаційніщити, знаки та огородження.

  1. На гірськолижних трасах біля нижніх станцій канатних доріг та витягів розміщуються інформаційні щити з такою інформацією:

схема гірськолижних трас та інформація про категорії їх складності;

інформація про стан трас;

інформація про відкриті для катання та закриті траси;

розклад роботи канатних доріг;

правила щодо безпечного користування канатними дорогами;

правила поведінки на гірськолижних трасах;

місця розташування та телефони аварійно-рятувальної служби та пункту надання первинної медичної допомоги;

інформація про погодні умови;

інформація повинна надаватися згідно із законодавством про мови.

  1. На гірськолижних трасах або біля них встановлюються попереджувальні знаки та інформаційні щити з інформацією згідно з переліком вимог щодо інформаційного забезпечення гірськолижних трас, що наведені у додатку 4 до цих Правил.

  2. Гірськолижні траси повинні бути пронумеровані.

  3. Зони спуску позначаються обмежувальними віхами або

Завантажити