13
ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства України
питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення
від наслідків Чорнобильської катастрофи
19.07.2006 № 459
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
серпня 2006 р. за № 943/12817
ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ОХОРОНИ ПРАЦІ ПРАЦІВНИКІВ ГІРНИЧОДОБУВНИХ ПІДПРИЄМСТВ 1.Загальні положення
1.1.Загальні вимоги охорони праці працівників гірничодобувних підприємств (далі - Загальні вимоги) установлюють вимоги безпеки під час виконання робіт на гірничодобувних підприємствах з підземним або відкритим способом видобування твердої мінеральної сировини з метою забезпечення безпечних умов праці працівників шляхом організації безпечного виробничого процесу та використання засобів праці, захисту від небезпек, безпечного облаштування робочих місць, шляхів пересування працівників, приміщень для санітарно-побутових потреб та відпочинку під час перерв і надання першої медичної допомоги.
Вимоги цього нормативно-правового акта є обов’язковими для роботодавців і всіх працівників гірничодобувних підприємств незалежно від форми власності і підпорядкованості, а також для підприємств, установ і організацій, зайнятих проектуванням і будівництвом таких підприємств, розробленням і впровадженням технологічних процесів, опрацюванням чи переглядом нормативно-правових актів.
Правовідносини у сфері діяльності гірничодобувних підприємств з питань охорони праці регулюються Кодексом законів про працю України, Гірничим Законом України, Законами України „Про охорону праці” та „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.
Під час проведення вибухових робіт слід дотримуватись вимог безпеки відповідно до законодавства та інших нормативно-правових актів про охорону праці.
Під час ведення вогневих робіт слід дотримуватись вимог НПАОП 10.05.03-04 “Інструкція з ведення вогневих робіт у підземних виробках і надшахтних будівлях”, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.10.2004 № 236.
2. Терміни і визначення
Гірничодобувні підприємства - підприємства, що видобувають тверду мінеральну сировину підземним або відкритим способом і діяльність яких полягає
у :
видобуванні мінеральної сировини;
пошукових роботах з метою подальшого видобування мінеральної сировини;
підготуванні видобутого матеріалу до подальшого використання або його продажу.
Тверда мінеральна сировина - корисні копалини (у тому числі вугілля та горючі сланці), які є сировиною для виробництва металів, кислот, лугів, солей, добрив, органічних речовин та інших хімічних продуктів.
Робоча зона - визначений простір, у якому розташовано робочі місця постійного або непостійного (тимчасового) перебування працівників.
Небезпечна зона - простір, у якому можлива дія на працівника небезпечного і (або) шкідливого виробничого чинника.
Аварійно-рятувальна служба (формування) - професійна воєнізо-вана служба, діяльність якої спрямована на організацію та здійснення заходів щодо запобігання аваріям на гірничодобувних підприємствах та їх ліквідації, рятування людей.
Самозаймання - займання корисних копалин і гірничих порід внаслідок їх окислення.
Свердловина - циліндрична гірнича виробка, створена бурами або іншими буровими інструментами.
3.Обов’язки роботодавця і працівників щодо організації забезпечення і додержання вимог з охорони праці
3.1.Обов’язки роботодавця
Ці обов’язки встановлені законодавством України про охорону праці відповідно до статей 153, 158 Кодексу законів про працю України, розділів V, VII Гірничого Закону України, статті 13 Закону України „Про охорону праці” та статті 45 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.
3.1.1.Організація охорони праці
З метою створення на кожному робочому місці умов праці відповідно до вимог законодавства України про охорону праці та інших нормативно-правових актів, забезпечення протиаварійного захисту підприємства, передбаченого його проектом, а також додержання вимог законодавства щодо прав працівників роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці.
3.1.2.Облаштування робочих зон
Під час облаштування робочих зон необхідно передбачити захист від небезпеки відповідно до вимог НПАОП 10.0-1.01-05 ’’Правила безпеки у вугільних шахтах”, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 16.11.2004 № 257, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.03.2005 за № 327/10607. Захисні засоби повинні
підтримуватись у робочому стані, шкідливі речовини або відходи необхідно видаляти або зберігати у відповідних умовах, щоб вони не спричиняли шкідливого впливу і небезпеку здоров’ю працівників.
Робочі місця повинні бути облаштовані відповідно до основних положень і вимог ергономіки.
Якщо на робочому місці працює тільки один працівник, необхідно забезпечити його засобами зв’язку.
Призначення відповідальних осіб
За кожною робочою зоною закріплюється призначена роботодавцем відповідальна особа, яка повинна мати необхідні досвід і кваліфікацію для виконання цих функцій.
Контроль
Контроль за безпечним веденням робіт і захистом здоров’я працівників під час виконання виробничих операцій повинен здійснюватись особами, які мають необхідний досвід, кваліфікацію і для виконання цієї функції призначені роботодавцем або вповноваженою ним особою.
Особа, що здійснює контроль, повинна відвідувати робочі зони як мінімум один раз щозміни відповідно до системи управління охороною праці на підприємстві.
3.1.5.Забезпечення кваліфікованими працівниками
У кожній робочій зоні повинна перебувати достатня для виконання відповідних завдань кількість працівників, що мають необхідні кваліфікацію, досвід і освіту.
3.1.6.Інструктаж і навчання працівників
Працівники повинні бути проінструктовані, пройти навчання, а в разі потреби - спеціальне навчання, з питань охорони праці і захисту здоров’я відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.12-05 „Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці”, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 № 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за № 231/10511.
3.1.7.Забезпечення інструкціями підприємства
Для кожної робочої зони повинні бути розроблені інструкції підприємства з питань охорони праці, які повинні містити вимоги безпеки щодо захисту здоров’я працівників і безпечного виконання робіт та використання засобів праці, контроль безпечного ведення гірничих робіт у небезпечних зонах та вимоги пожежної безпеки.
Інструкції повинні містити також вимоги щодо застосування аварійно- рятувальних засобів, а також рекомендації до дій, необхідних у разі виникнення аварійної ситуації.
Припинення певних видів робіт
Припинення певних видів робіт, які є небезпечними або таких, які є безпечними, але можуть призвести до небезпеки в разі збігу їх з іншими видами робіт, здійснюється відповідальною особою перед початком робіт.
Систематична перевірка здійснення заходів безпеки праці
Роботодавець повинен організувати систематичну перевірку здійснення заходів, передбачених системою управління охороною праці на підприємстві.
3.2.Обов’язки працівника
Ці обов’язки встановлені законодавством України про охорону праці відповідно до статті 159 Кодексу законів про працю України, статті 41 Гірничого Закону України, статті 14 Закону України „Про охорону праці”, статті 44 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.
3.2.1.Знати і виконувати вимоги безпеки, установлені законодавством, цими Загальними вимогами та іншими нормативно-правовими актами про охорону праці, правилами поведінки з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, а також додержуватися зобов’язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором, контрактом) та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства.
Дбати про особисту безпеку і здоров’я, про безпеку і захист здоров’я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт або під час перебування на території підприємства.
Під час виконання робіт користуватися засобами індивідуального захисту. Негайно повідомляти керівника робіт або гірничого диспетчера про ознаки виникнення аварії або нещасного випадку.
Проходити попередні та періодичні медичні огляди в установленому законодавством порядку. Надавати першу медичну допомогу потерпілим унаслідок нещасного випадку або гострого захворювання.
В особливо небезпечних підземних умовах шахт і рудників (копалень) не допускати порушення режиму вентиляції гірничих виробок, норм контролю за станом аерогазового середовища, загазування та запилення гірничих виробок і робочих місць до вибухонебезпечних концентрацій, проведення робіт у небезпечних зонах без виконання протиаварійних заходів, передбачених правилами безпеки.
Під час аварій діяти за планом ліквідації аварій підприємства.
4.Загальні вимоги охорони праці для підприємств з підземним і відкритим способом видобування мінеральної сировини
Вибір засобів праці
Механічні та електричні засоби праці слід вибирати, установлювати, приймати в експлуатацію, експлуатувати і піддавати контролю з обов’язковим урахуванням захисту здоров’я працівників і вимог безпеки відповідно до нормативно-правових актів: НПАОП 10.0-5.11-04 „Інструкція з електропостачання і застосування електроустаткування на шахтах, небезпечних за раптовими викидами, що розробляють круті пласти”, НПАОП 10.0-5.13-04 „Інструкція з визначення струмів короткого замикання, вибору і перевірки установок максимального струмового захисту в межах напругою до 1200В”, НПАОП 10.05.16-04 „Інструкція з безпечного проведення робіт у підземних електроустановках”, НПАОП 10.0-5.17-04 „Інструкція з перевірки максимального струмового захисту шахтних апаратів”, затверджених наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.10.2004 № 236.
Якщо ці засоби праці належать до сфери виробництва, у якій існує або може виникнути небезпека пожежі, вибуху газів, випарів або легкозаймистих рідин, вони повинні бути придатними для використання у цих умовах і відповідати вимогам нормативно-правових актів НПАОП 10.0-5.12-04 „Інструкція з електропостачання і застосування електроустаткування в провітрюваних ВМП тупикових виробках шахт, небезпечних за газом” і НПАОП 10.0-5.15-04 „Інструкція з огляду та ревізії рудникового вибухобезпечного електроустаткування”, затверджених наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.10.2004 № 236.
У разі потреби засоби праці повинні бути оснащені відповідними спеціальними захисними пристроями на випадок виникнення порушень у роботі цих засобів.
Механічні засоби праці повинні бути надійними, не мати видимих пошкоджень.
Електричні засоби праці повинні за своїми параметрами і потужністю відповідати своєму призначенню.
Механічні та електричні засоби праці повинні бути так встановлені і захищені, щоб не могли стати причиною небезпеки.
4.2.Організація контролю
4.2.1.Загальний контроль
Загальний систематичний контроль здійснюється за станом атмосфери, мікроклімату робочої зони, рівнями шуму, вібрації, освітлення, запиленості, загазованості та іншими небезпечними факторами відповідно до вимог нормативно-правових актів: ДСП 3.3.1.095-2002 «Державні санітарні правила та норми „Підприємства вугільної промисловості», затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13.12.2002 № 468, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.06.2003 за № 498/7819 (далі - Державні санітарні правила та норми „Підприємства вугільної промисловості”), ДСН 3.3.6.042-99 „Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень”, затверджених постановою головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 № 42 (далі - Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень), ГОСТ 12.1.050-86 ССБТ „Методы измерения шума на рабочих местах” та НПАОП 10.0-5.08-04 „Інструкція з виміру концентрації пилу в шахтах та обліку пилових навантажень”, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.10.2004 № 236.
Систематичний контроль і в разі потреби випробування механічних та електричних засобів праці повинні здійснюватись за відповідним планом, затвердженим роботодавцем.
Усі роботи щодо контролю і випробування засобів праці або їх деталей повинні виконуватися працівниками, що мають відповідну кваліфікацію.
Результати випробувань фіксуються у протоколі, який зберігається на підприємстві.
Контроль стану захисного обладнання
Спеціальне захисне обладнання повинно постійно перебувати у справному, готовому для використання стані.
4.3.Захист від вибуху, пожежі, небезпечної для здоров’я атмосфери
4.3.1.Загальні положення
Необхідно забезпечити можливість вчасного виявлення наявності і концентрації шкідливих для здоров’я і вибухонебезпечних речовин у робочому середовищі відповідно до вимог нормативно-правових актів: НПАОП 10.0-5.02-04 „Інструкція з контролю складу рудникового повітря, визначення багатогазовості та встановлення категорій шахт за метаном”, НПАОП 10.0-5.06-04 „Інструкція з розгазування гірничих виробок, розслідування, обліку та попередження загазувань”, НПАОП 10.0-5.07-04 „Інструкція з комплексного знепилювання повітря”, НПАОП 10.0-5.08-04 „Інструкція з виміру концентрації пилу в шахтах та обліку пилових навантажень”, НПАОП 10.0-5.09-04 „Інструкція із запобігання та ліквідації вибухів вугільного пилу” та НПАОП 10.0-5.18-04 „Інструкція з протипожежного захисту вугільних шахт”, затверджених наказом Державного комітету з нагляду за охороною праці від 26.10.2004 № 236.
Якщо це передбачено системою управління охороною праці на підприємстві, слід забезпечити постійне автоматичне вимірювання концентрації газів у попередньо визначених місцях, застосування автоматичних сигнальних систем і пристроїв для автоматичного вимикання електричних засобів і двигунів внутрішнього згоряння.
Якщо вимірювання здійснюються автоматично, їх результати повинні фіксуватись і зберігатись.
У пожежо- і вибухонебезпечному середовищі не дозволяється курити і проводити будь-які дії з відкритим вогнем, а також роботи, під час яких може виникнути небезпека загоряння, за винятком випадків, коли вжито достатньо запобіжних заходів проти виникнення пожежі або вибуху відповідно до вимог пожежної безпеки.
4.3.2.Захист від вибуху
Роботодавець повинен вжити всіх необхідних заходів, щоб запобігти виникненню і накопиченню вибухонебезпечних газів.
Усередині потенційно вибухонебезпечної зони слід вжити всіх необхідних заходів, щоб уникнути спалаху вибухонебезпечної атмосфери.
Повинен бути розроблений план заходів для захисту від вибухо- і пожежонебезпеки із зазначенням необхідного обладнання.
4.3.3.Захист від небезпечної для здоров’я атмосфери
Атмосфера в робочих зонах повинна відповідати вимогам Державних санітарних правил та норм „Підприємства вугільної промисловості” та Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень.
На випадок, коли шкідливі для здоров’я речовини накопичуються або можуть накопичитись у повітрі робочої зони, слід передбачити необхідні відповідні заходи, щоб:
а) ці речовини були осаджені на місці їх виникнення або
б) відсмоктані чи іншим способом видалені з місця їх виникнення або
в) розріджені в місцях їх накопичення, щоб для працівників не могла виникнути небезпека.
Шкідливі для здоров’я речовини повинні бути відповідною системою розподілені в атмосфері таким чином, щоб не створювалась небезпека для працівників.
У всіх зонах, де працівник може потрапити під вплив шкідливих речовин, повинні бути передбачені в достатній кількості і готові до використання відповідні засоби захисту органів дихання та прилади для регенерації повітря.
Прилади повинні відповідно до вимог зберігатись і перевірятись.
Якщо в повітрі робочої зони наявні або можуть з’явитись токсичні гази, повинен бути розроблений план захисту від газу, у якому повинні бути передбачені запобіжні заходи і захисне обладнання.
4.3.4.Захист від пожежі
Щоб запобігти під час планування, оснащення, уведення в дію, експлуатації робочих місць і нагляду за ними виникненню і поширенню пожежі, викликаної джерелами, зазначеними в системі управління охороною праці підприємства, повинні бути вжиті заходи відповідно до вимог пожежної безпеки.
Робочі місця повинні бути оснащені відповідним обладнанням для гасіння вогню, а в разі потреби - сигнальними пристроями і засобами аварійного оповіщення.
Неавтоматичні засоби гасіння вогню повинні бути легкодоступними і захищеними від пошкоджень.
Запобіжні заходи, які згідно з чинним законодавством повинні здійснюватись для виявлення і унеможливлення поширення пожежі, повинні бути наведені в плані протипожежного захисту, який має міститися в робочій зоні.
Обладнання для гасіння вогню повинне мати маркування, передбачене вимогами нормативно-правових актів до сигналів і знаків у підземних виробках і на шахтному транспорті.
Ці позначення повинні бути якісні й нанесені на відповідні місця обладнання.
4.3.5.Застосування вибухових матеріалів
Зберігання, транспортування і застосування вибухових матеріалів повинно здійснюватись тільки кваліфікованими особами, які згідно з чинним законодавством мають на це дозвіл.
Під час проведення цих робіт необхідно запобігти будь-якій небезпеці для працівників.
4.4.Організація пересування працівників
Доступ до робочих місць повинен бути безпечним, має бути передбачена можливість швидко і безпечно залишати робочі місця.
Шляхи пересування, уключаючи сходи, драбини, рампи для вантажних робіт, повинні бути розраховані, облаштовані і мати такі розміри, щоб по них можна було легко і безпечно ходити або їздити, не створюючи при цьому загрозу для працівників, що працюють поблизу.
Розміри шляхів пересування, призначених для переміщення людей і вантажів, повинні відповідати кількості можливих користувачів і характеру виробництва.
Якщо на шляхах пересування застосовуються транспортні засоби, необхідно передбачити достатній простір для безпечного проходу працівників.
Шляхи пересування транспортних засобів повинні бути оснащені дверима, ворітьми, пішохідними доріжками, а також проходами і переходами, розміщеними на відповідній відстані один від одного.
4.4.5.Обмежувальні знаки на шляхах пересування машин і людей повинні бути чіткими і добре видимими.
Якщо на території підприємства пересуваються автомашини або інші транспортні засоби, слід установити правила їх руху територією підприємства.
4.5.Облаштування робочих зон на відкритому просторі
Робочі зони, шляхи пересування та інші місця на відкритому просторі, які використовуються працівниками під час роботи або до яких вони мають доступ, повинні бути так облаштовані, щоб вхід і в’їзд до них був безпечним.
Робочі зони на відкритому просторі повинні мати додаткове штучне освітлення.
Робочі місця, розташовані на відкритому просторі, повинні бути облаштовані, щоб працівники:
а) були захищені від погодних впливів, а також від падіння предметів;
б) були захищені від шуму та від інших шкідливих зовнішніх факторів (газів, випарів, пилу);
в) у разі небезпеки могли швидко залишити робочі місця і одержати допомогу;
г) не могли послизнутися та впасти.
4.6.Облаштування небезпечних зон
Небезпечні зони повинні бути позначені знаками відповідно до вимог нормативно-правових актів до сигналів і знаків у підземних виробках і на шахтному транспорті.
Якщо всередині робочої зони є небезпечні зони, у яких існує загроза дії на працівника небезпечних або шкідливих чинників, то їх потрібно облаштувати пристроями, які запобігали б доступу в небезпечні зони сторонніх працівників.
Для захисту працівників, які під час виконання роботи повинні входити в небезпечні місця робочої зони, необхідно вживати відповідних запобіжних заходів безпеки.
Аварійно-рятувальні шляхи та аварійні виходи
Повинна бути передбачена можливість у разі небезпеки швидко і безпечно залишити робочі зони.
Аварійно-рятувальні шляхи та аварійні виходи повинні бути вільні від сторонніх предметів і являти собою найкоротший можливий шлях до вільного простору, безпечної зони або до безпечного пункту збору чи евакуації.
Кількість, облаштування і розміри аварійно-рятувальних шляхів та аварійних виходів визначають залежно від умов виробництва, наявного обладнання, розмірів робочих зон, а також від максимальної кількості працівників.
Двері аварійних виходів повинні відчинятися назовні.
Вони повинні замикатись так, щоб за необхідності їх можна було б легко відчинити без допоміжних засобів.
Двері аварійних виходів не можна замикати на ключ. Аварійно- рятувальні шляхи та аварійні виходи, а також підходи і двері, що ведуть до них, повинні завжди бути вільними від сторонніх предметів і готовими до використання.
Аварійно-рятувальні шляхи та аварійні виходи повинні бути позначені відповідно до вимог до сигналів і знаків у підземних виробках і на шахтному транспорті.