Не дозволяється працівникам перебувати у бункері автомобіля — розкидача піску під час руху та розсипання піску.
Вимоги безпеки під час виконання робіт з речовинами, що мають
токсичні (отруйні) властивості
Місця проведення робіт із застосуванням токсичних речовин (далі — ТР) і склади їх зберігання позначають табличками з написами: «Вхід заборонено!»,
«Вогненебезпечно!», «Палити забороняється!», «Зварювання заборонено» тощо.
Проведення робіт, під час яких проходять реакції хімічних речовин, змішаних з ґрунтом, повинно здійснюватися за відсутності на території будівництва людей, сторонніх осіб, домашніх тварин, птахів тощо.
У разі використання ТР потрібно дотримуватися вимог СН-245-71. Санітарні норми проектування промислових підприємств, а також враховувати вимоги відповідно до СНиП Ш-4-80*.
Під час роботи з вапном потрібно дотримуватися таких вимог:
транспортувати гашене вапно потрібно в автоцементовозах або іншій щільно
закритій тарі, обладнаній пневматичним пристроєм для навантаження та розвантаження;
витратні бункери та робочі органи ґрунтозмішувальних і розподільчих дорожніх машин повинні бути закриті кришками та кожухами.
Під час роботи з каустичною содою не дозволяється:
брати каустичну соду руками;
дробити, транспортувати та готувати розчин каустичної соди вручну.
Розчини добавок потрібно готувати у відкритих ємностях, які обладнані механічними мішалками, завантажувальними механізмами та насосами для перекачування розчинів.
Ємності для перемішування повинні бути огороджені, а технологія приготування розчину не повинна допускати попадання бризок і піни на працівників.
Відстань від ємностей з розчином дивініл-стирольного термоеластопласту (далі — ДСТ) і полімерно-бітумним в’яжучим (далі — ПБВ) до інших споруд і будівель повинна бути не менше ніж 50 м, а між ємностями та бітумними котлами — не менше ніж 10 м.
Не дозволяється підігрівати бітумний котел під час введення розчину ДСТ в нагрітий бітум.
Розчин ДСТ потрібно вводити в бітум тільки через шланг, опустивши його кінець у
бітум.
Не дозволяється застосовувати обводнений бітум.
Приготовляти ПБВ дозволяється вдень і тільки під керівництвом відповідального працівника.
Під час приготування ПБВ і асфальтобетонних сумішей з полімерними добавками в лабораторних умовах повинна бути забезпечена припливно-витяжна вентиляція з 15-20-разовим повітрообміном.
Лабораторне устаткування (гідравлічний прес для формування зразків асфальтобетону, бачок для термічної обробки суміші, ваги, термостат тощо) повинно знаходитися у витяжних шафах або під зонтом.
У разі використання токсичних речовин об’єм їх на робочому місці повинен бути тільки для виконання разового завдання та не перевищувати змінної потреби.
Добавки, що вводяться в бетон з метою зниження витрат цементу та покращення властивості бетонної суміші, відносяться до токсичних речовин.
Нітрит і нітрат натрію, нітрит кальцію, нітрит-нітрат кальцію та нітрит-нітрат- хлорид кальцію повинні зберігатися в окремому складі.
Не дозволяється зберігати їх в одному приміщенні з кислотами.
Не дозволяється палити та користуватися відкритим вогнем у приміщенні, де зберігаються кристалічний нітрит і нітрат натрію.
Під час їх спалаху гасити потрібно тільки вогнегасниками або піском.
На ємностях для зберігання або приготування хімічних добавок повинен бути попереджуючий напис «Отрута».
Приміщення з приготування бетонних сумішей із хімічними добавками повинні бути забезпечені штучною вентиляцією.
Не дозволяється приймати їжу в місцях зберігання або приготування розчинів.
Фактичну концентрацію шкідливих речовин у повітрі робочої зони потрібно перевіряти відповідно до ГОСТ 12.1.005-88. «ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны» (далі — ГОСТ 12.1.005-88) і у разі зміни забарвлення плівкоутворюючого матеріалу та при істотній зміні умов проведення робіт, але не рідше одного разу на квартал, якість матеріалу перевіряють, залучивши для цієї цілі спеціалізовану лабораторію.
Для запобігання шкідливому впливу цих речовин потрібно:
працювати в чистому спецодязі та спецвзутті;
перебувати у зоні розпилення плівкоутворювального матеріалу, де концентрація шкідливих речовин у повітрі перевищує допустиму, в ізолювальному протигазі типу ПШ- 1, ДПА-5, КІП-5;
відкручувати пробку бочки з плівкоутворювальною рідиною тільки спеціальним ключем, поступово випускаючи пари розчинника, що накопичилися в бочці.
Не дозволяється відкривати пробку ударами будь-яких предметів.
Не дозволяється вручну розпилювати плівкоутворюючі рідини за допомогою віника, щітки тощо, а потрібно розливати шлангом, відром тощо.
Перед початком роботи потрібно перевірити стан і надійність кріплення шлангів, трубопроводів і справність манометра, усунути нещільності та підтікання рідини.
Вимоги безпеки праці під час будівництва, ремонту та утримання
інженерних споруд
1. Загальні вимоги
Проектування, будівництво мостів і шляхопроводів з монолітних, збірних конструкцій, а також монтаж прогонних будов повинні відповідати вимогам ДБН В.2.3- 4:2007. «Автомобільні дороги».
Випробування та огляд мостів повинні відповідати вимогам ДБН В.2.3-6-2002. «Споруди транспорту. Мости та труби. Обстеження і випробування».
Вимоги безпеки під час ремонту та утримання інженерних споруд
Не дозволяється під час грози та вітру понад 6 балів (12-13 м/с) проводити зовнішні роботи на риштуванні.
До початку, а також під час ремонтних робіт перевіряють кріплення стінок траншей, котлованів і стежать за станом укосів, особливо у дощову погоду.
Між брівками траншей і котлованів повинна бути відстань не менше 0,5 м.
Під час виявлення дефектів у кріпленні роботи повинні бути припинені.
Подавати матеріали в траншеї та котловани потрібно механізмами або за допомогою жолобів, естакад і похилих площин.
Вимоги безпеки під час виконання ізоляційних, малярних та
штукатурних робіт
Ізоляційні та малярні роботи повинні виконуватися з дотриманням вимог НПАОП 28.4-1.13-74.
Готувати фарбу, шпаклівку, замазку та мастику потрібно в спеціальних приміщеннях, що мають витяжну вентиляцію.
Не дозволяється застосовувати свинцеві білила як складову частину фарб, а також бензол, ксилол, толуол як розчинник.
Зовнішні ізоляційні та малярні роботи працівники повинні виконувати з риштувань і люльок, а також інших пристосувань.
Стійкість і міцність пристроїв та пристосувань повинна бути перевірена уповноваженою особою.
Не дозволяється застосовувати приставні драбини.
Працівники, зайняті фарбуванням металевих конструкцій на висоті 1,3 м і вище та з вишок, забезпечуються запобіжними поясами, а ті, що виконують очищення елементів конструкцій від іржі, ще й захисними окулярами та респіраторами.
Внутрішні ізоляційні та малярні роботи виконуються з помостів або сходів- стрем’янок.
Малярні роботи з приставних драбин дозволяється виконувати лише у разі фарбування невеликих площ та на висоті до 5 м від землі (підлоги).
Під час фарбування покрівлі потрібно дотримуватися таких вимог:
перед фарбуванням потрібно перевірити надійність покрівлі;
фарбування проводити в не ковзкому взутті та з запобіжним поясом;
працювати на покрівлі з ухилом понад 20° і на мокрій покрівлі (незалежно від
ухилу) або покрівлі, що покрита інеєм, дозволяється з запобіжним поясом і забезпеченням трапами шириною не менше 0,3 м з поперечними нашитими планками;
під час виконання робіт трапи потрібно закріпити;
складувати на покрівлі мастику або інструмент дозволяється лише за умови неможливості їх падіння (сковзання) із схилу покрівлі або здування вітром;
не дозволяється підігрівати мастику на покрівлі.
Малярні роботи із застосуванням нітрофарб дозволяються, як правило, на відкритому повітрі.
Фарбування виробів усередині приміщень потрібно виконувати з припливно- витяжною вентиляцією.
Не дозволяється в зоні застосування нітрофарб палити та виконувати роботи, пов’язані з використанням вогню, а також такі, що викликають іскроутворення.
Ізоляційні роботи повинні виконуватися під безпосереднім контролем відповідального працівника.
Місця приготування та розігріву мастики потрібно віддалити від дерев’яних будівель, складів бітуму, гідроізоляційних матеріалів на відстань не менше ніж 50 м з урахуванням переважаючого напрямку вітру.
Кожний бітумний котел повинен бути обладнаний комплектом протипожежного устаткування: двома вогнегасниками, двома лопатами та сухим піском (не менше ніж 1 м3).
Етанолові лаки та емалі потрібно зберігати у вогнестійких приміщеннях з електроосвітленням у вибухобезпечному виконанні та напругою не вище 12 В і з витяжною вентиляцією у верхній і нижній зонах приміщення.
У дверному прорізі повинен бути влаштований неспалимий поріг висотою не менше 0,15 м.
Приміщення повинні бути забезпечені не менше ніж двома пінними вогнегасниками, а також ящиком із піском.
Етанолові лаки та емалі повинні зберігатися при температурі не вище 30° C і не нижче мінус 25° C.
Штукатурні роботи всередині приміщень потрібно виконувати із помостів або пересувних столиків, встановлених на суцільні настили або на підлогу.
Застосовувати сходи-стрем’янки потрібно тільки для виконання невеликих обсягів штукатурних робіт у окремих місцях.
Зовнішні штукатурні роботи потрібно виконувати з інвентарних риштувань або пересувних риштувань типу вежі.
Вежі потрібно обладнувати уловлювачами, що не дозволяють площадкам опускатися в разі обриву канатів.
Рукоятки механізмів для піднімання площадок вежі потрібно знімати після підняття їх на необхідну висоту.
Для споруд висотою понад 5 м потрібно застосовувати підвісні риштування.
Підвісні риштування дозволяється експлуатувати після випробувань статичним
навантаженням, яке перевищує розрахункове на 25 %, а для люльок — на 50 %, і динамічним навантаженням, що перевищує розрахункове на 10 %.
Піднімати та опускати риштування потрібно під безпосереднім керівництвом майстра або керівника робіт.
Настили підвісних риштувань потрібно огородити із зовнішнього та торцевих боків поручнями або металевою сіткою висотою не менше ніж 1 м, а настили люльок — з усіх боків.
Підвісні риштування повинні кріпитися за допомогою розтяжок до частин споруди.
Працівники, які перебувають в люльці, забезпечуються запобіжними поясами, які кріпляться до каната з петлями для страхування або частин споруди.
Проходи під підвісним риштуванням і люльками потрібно огородити або захистити навісами.
Риштування та їх помости не дозволяється перевантажувати матеріалами та захаращувати відходами.
Ящики з розчином і іншими матеріалами потрібно розміщати в спеціально передбачених для цього місцях.
Не дозволяється застосовувати шкідливі для здоров’я пігменти (свинцевий сурик, свинцевий крон, мідянку тощо) для виготовлення розчинів кольорових штукатурок.
Перед початком роботи кожної зміни потрібно перевіряти справність розчинонасоса, шлангів, дозаторів і іншого устаткування, що застосовується для штукатурних робіт.
Запобіжні клапани та манометри повинні бути опломбовані.
Робоче місце штукатура (оператора) розчинонасоса повинне бути зв’язане сигналізацією (звуковою, світловою) з робочим місцем моториста розчинного вузла та бетононасосної установки.
Під час нанесення набризку розчину або ґрунтовки за допомогою розчинонасоса потрібно тримати сопло під кутом 60-90° до поверхні, яка обробляється, на відстані 0,7-1,5 м від неї.
Працівники, які наносять штукатурний розчин на поверхню за допомогою сопла торкрет машини, та штукатури, які набризкують розчин вручну, повинні застосовувати захисні окуляри.
Під час ліквідації напливів і нанесення насічки на бетонну поверхню потрібно працювати в рукавицях і захисних окулярах.
Під час штукатурних робіт періодично повинна проводиться перевірка стану електропроводки, яка виконана по тимчасовій схемі.
У місцях проходу працівників електропроводка повинна бути підвішена або закрита дерев’яними коробами або металевими трубами.
Вимоги безпеки під час пропуску льоду та паводкових вод і ліквідації розмивів
Інформація про розкриття ріки, горизонти води та рух льоду під час паводка повинна бути завчасно одержана від органів гідрометеослужби.
До початку підняття горизонту води та руху льоду потрібно підготувати:
цілодобове чергування відповідальних працівників, транспортних засобів і
підривних команд;
доставити на місце роботи будівельні матеріали, інструменти, інвентар і рятувальні засоби;
освітлення території, по якій пропускається паводок у темний час доби та під час недостатньої видимості.
Наказом керівника організації на час проходження льодоходу та паводка потрібно створити спеціальні рятувальні групи (стаціонарні, а також пересувні) у складі не менше двох спеціально навчених працівників, які мають у своєму розпорядженні оснащені спеціальним обладнанням катери, човни і інші рятувальні засоби.
Під час обстеження крижаних полів на лід потрібно виходити двом і більше працівникам, обв’язаним загальною мотузкою.
Вони повинні пересуватися один від одного на відстані не менше ніж 5 м.
Кожну групу забезпечують дошками, жердинами або баграми.
Обстеження проводяться під наглядом відповідального працівника.
Не дозволяється підходити до кромок криги поблизу ополонок, кущів і снігових горбів ближче ніж на 4 м.
Внаслідок обстеження усі місця, які становлять небезпеку для переміщення по льоду, потрібно позначити тичками та сосновими гілками.
Підривні роботи під час захисту мостів від льодоходу повинні виконуватися з дотриманням вимог НПАОП 0.00-1.17-92.
Бригада підривників повинна бути забезпечена човном, мотузками, ломами, ременями, дошками та рятувальними кругами.
Не дозволяється патронувати заряди на плавзасобах.
На одного підривника не повинно припадати більше ніж 12 зарядів.
Кидати заряди на пливучі крижини або затори потрібно тільки у виняткових випадках і тільки з берега.
Підривати шугу потрібно зарядами, які кидаються з берега або безпосередньо з мосту, який захищають, у місця, де шуга ущільнюється і виникає небезпека затору.
Утворені вибухом ополонки та розпушений у воді лід потрібно огороджувати спеціальними знаками.
Під час підготовки мостових опор до пропуску весняних вод працівники, які сколюють кригу біля опор, забезпечуються баграми, жердинами та страхуються за допомогою поясів і вірьовок від падіння у воду.
Підносити камінь до місця ліквідації розмивів потрібно по трапам або по східцях з поручнями.
Підходи до робочих місць потрібно очищати від криги та посипати піском.
У темний час доби робочі місця та підходи до них повинні бути освітлені (не менше 10 лк).
На ділянках укріплення укосів з верхнього боку від місця виконання робіт, на які навалюється крига, потрібно ставити працівника з гучномовним зв’язком для попередження небезпеки, а також оснастити працівників баграми для відштовхування крижин, колод і інших плавучих предметів.
У разі ліквідації наслідків розмиву мостять укоси та укладають камінь в плетені клітки знизу (від підошви) на гору.
Під час укріплення камінням укосів насипу висотою понад 3 м або укосів із ухилом 1:2 працівники повинні застосовувати запобіжні пояси та прив’язуватися до надійної опори.
Вимоги безпеки під час роботи на воді та льоду
Після обстеження стану крижаного покрову, визначення його міцності, огородження небезпечних місць знаками (віхи, дорожні знаки, сигнальні вогні) наказом експлуатаційної дорожньої організації дозволяється рух по льоду та виконання робіт на ньому.
Лід повинен бути прозорим.
Якщо лід наморожений або мутний, то допустима товщина льоду збільшується у 2
рази.
Під час зміни кристалічної структури льоду рух по ньому не дозволяється.
Для стаціонарного навантаження допустиму товщину льоду збільшують у 1,5
рази.
Надійність крижаної дороги на ріках із швидкістю течії 1,5 м/с перевіряють через кожні 5 діб, на ріках із меншою швидкістю течії — через 10 діб, а з настанням відлиги — 2-3 рази на добу.
Результати вимірювань товщини льоду у всіх випадках потрібно оформити актом.
Крижані дороги повинні влаштовуватися на максимальній відстані від ополонок, але не ближче ніж 150 м.
Дороги повинні бути огороджені віхами, встановленими на відстані 50 м одна від
одної.
На крижаних переправах організується тільки односторонній рух транспортних засобів.
Для зустрічного руху будують іншу дорогу на відстані не менше ніж 150 м від першої.
На крижаній дорозі лід потрібно очищати від снігу на ширину не менше ніж 20 м.
Під час руху транспортних засобів по льоду дверцята кабіни повинні бути відчиненими.
Швидкість руху по крижаній дорозі автомобілів не повинна перевищувати 20 км/год, тракторів — 10 км/год.
Не дозволяється зупинятися, рухатися ривками, розвертатися та робити обгін.
Не дозволяється перебувати пасажирам у кабіні під час переправи.
З’їзд дорожньої техніки з берега на лід без трапів дозволяється у тому випадку, якщо лід біля берега не має тріщин і розмивів, не зависає над водою та міцно з’єднаний з берегом.
Зависання льоду потрібно перевіряти через пробиту у ньому лунку: вода, яка з’явилася в ній, повинна закривати нижню частину стінок пробитих лунок на висоту 0,80,9 товщини льоду.
Якщо лід покритий тріщинами та розломами біля берегу, перехід людей на лід здійснюється тільки по трапах.
Під час видимих ознак руйнування льоду (прогини, здіймання, тріщини), а також під час наповнених водою колій переправа не дозволяється.
Несправні машини на крижаній дорозі потрібно відбуксувати за допомогою довгого каната тягачем з берегу.
Не дозволяється рух машин по крижаній дорозі в туман і хуртовину.
Дорожня техніка, яка рухається по крижаній дорозі, повинна бути забезпечена достатньою кількістю палива, щоб виключити заправку на льоду.
Вимоги безпеки до засобів переправи
До управління плавучими засобами допускаються працівники не молодші 18 років, які пройшли медичний огляд та навчені керувати плавучим засобом.
Човни на веслах та моторні човни з двигуном до 10 к.с. під час плавання у нічний час повинні мати закріплений у носовій частині ліхтар із білим вогнем, видимим з усіх боків.
На кожний човен на веслах, що перевозить людей, призначається відповідальний працівник.
Мінімальна висота надводної частини борту повинна бути: для човна на веслах та палубних (закритих) понтонів — 0,25 м; відкритих понтонів — 0,5 м;
інших суден — за нормами Регістру судноплавства України.
Не дозволяється перевозити на плавзасобах предмети, які заважають веслярам або мотористам, а також вогненебезпечні та вибухові речовини разом із пасажирами.
На плавзасобах встановлюють норму перевезення, перевищувати яку не дозволяється.
Плавзасоби повинні відповідати таким вимогам: бути міцними та водонепроникними;
мати огородження у вигляді міцних поручнів висотою 1 м (крім човна); бути забезпечені засобами сигналізації: сигнальними ліхтарями, дзвоном або мегафоном, прапорцем білого кольору;
освітлюватися у темну пору та при поганій видимості.
Причальний майданчик (пристань) обладнується швартовими приладдям, поручневою огорожею, трапами, які міцно закріплюються на березі.
Засоби переправи потрібно забезпечувати рятувальним приладдям.
Під час розміщення поромної переправи або понтонного мосту поза населеними пунктами на відстані 150-200 м від переправи повинен бути установлений попереджувальний знак «Розвідний міст».
Під час розміщення переправи в містах і інших населених пунктах попереджувальний знак «Розвідний міст» повинен бути встановлений на відстані 50-100 м від переправи.
За безпечну експлуатацію плавучих засобів відповідає працівник, який призначається наказом за підписом уповноваженої особи.
Під час роботи поромної переправи потрібно виконувати такі вимоги: транспортні засоби та дорожні машини під час очікування переправи повинні
припинити рух біля вказівного знака «Місце стоянки» та в’їжджати на пором тільки за сигналом чергового;
завантажування порому та розвантажування потрібно робити після закріплення порому біля причалу і встановлення перехідних щитів і трапів.
Підніматися на пором і сходити з нього потрібно тільки по трапу.
Завантажування порому виконується у такій послідовності: спочатку заїжджають транспортні засоби та машини, після цього — люди, а розвантажування проводиться у зворотному порядку;
двигуни транспортних засобів і дорожніх машин під час переправи потрібно вимкнути, машини загальмувати та надійно закріпити.
Двигуни потрібно вмикати тільки після швартування порому та подачі трапів;
машиністи транспортних засобів і водії автомобілів не повинні залишати без нагляду машини під час руху порому;
не дозволяється робота поромних переправ у сильний вітер, шторм і льодохід.
Під час переходу вбрід потрібно дивитися прямо перед собою, а не на воду.
Небезпечні місця поблизу броду (ями, водоверті, корчі) потрібно позначати знаками, добре розпізнавальними на фоні води (рейки з червоними та білими смугами, тичини з червоними прапорцями тощо).