під час роботи каменерізальних машин з механізованим прибиранням каменю — 3 м і відповідати каменерізальному устаткуванню, що застосовується;
під час прибирання вручну — 2,35 м;
під час розробки вручну міцних порід типу граніту і застосування засобів малої механізації — 6 м.
Розробку уступів більшої висоти необхідно проводити тільки за спеціальним проектом, яким передбачено застосування відповідних механізмів і заходи безпечного ведення робіт. В окремих випадках під час роботи горизонтальними заходками допускається перевищувати висоту уступу порівняно з розрахунковою, але не більше ніж на висоту одного блока, що випилюється. При цьому верхній блок або плиту повинні прибирати працівники, які перебувають на покрівлі уступу.
6.3. Ширину робочого майданчика уступу (підуступу) необхідно визначати розрахунком із забезпеченням розміщення на ній устаткування, гірничої маси, необхідного запасу матеріалів і наявності вільних проходів шириною не менше ніж 1 м. При цьому мінімальна ширина робочого майданчика повинна бути не менше ніж 3 м.
6.4. Під час ліквідації уступів необхідно залишати запобіжні берми шириною не менше ніж 0,2 висоти уступу з урахуванням додержання загального кута борта кар’єру, визначеного проектом.
6.5. Кути укосів уступів (підуступів) допускається приймати до 90°.
6.6. Під час безтраншейного розкриття родовища необхідно обов’язково передбачати не менше двох виходів з кар’єру, обладнаних сходами. В одному з них необхідно облаштовувати сходи з кутом нахилу не більше ніж 40°.
6.7. Під час добування каменю із застосуванням клинових робіт:
висота уступу (підуступу) повинна бути не більше ніж 1,5 м;
виколювання каменю на уступі необхідно проводити зверху вниз;
фронт робіт на кожного працівника повинен бути не менше ніж 10 м, а відстань між каменоломами — не менше ніж 4 м;
працівник повинен перебувати зверху або збоку від напрямку падіння каменю, що звалюється.
6.8. Під час ручного відбиття каменів клиноподібної форми, що утворюються після першої заходки машини, працівник повинен перебувати на відстані не менше ніж 4 м від діючої машини.
6.9. У разі необхідності проведення ручних робіт на укосі уступу повинні бути обладнані міцні підмостки з шириною настилу не менше ніж 1 м або робота має проводитись з механічного підйомного обладнання зі стрілою та спеціальною кабіною для працівників.
6.10. Не дозволяється застосовувати каменерізальні машини, не обладнані запобіжними засобами для захисту працівників від можливого викиду уламків каменю різальним органом машини.
6.11. Не дозволяється знімати і установлювати пилки каменерізальних машин до вимикання пускача електродвигуна.
6.12. Не дозволяється:
включати каменерізальну машину, якщо відкрито дверцята пульта керування;
працювати із знятим захисним огородженням, а також з несправними пиловловлюючими і пилоподавлюючими пристроями;
звільняти фіксуючі болти або закріплювати їх, а також повертати різальну головку під час руху каменерізальної машини;
зупиняти машину контрструмом;
дозволяти керування машиною особам, які не мають на те права;
експлуатувати машини, якщо комплект крепіжних болтів на пиляльних дисках неповний.
6.13. Усі залишені каменерізальною машиною недопиляні навислі камені або їх шматки необхідно негайно вилучати (відривати).
Працівники, які виконують цю роботу, повинні перебувати збоку від напрямку падіння каменю.
6.14. Обслуговування каменерізальних машин повинні виконувати не менше ніж два працівники.
Не дозволяється обслуговуючим працівникам або іншим особам перебувати перед працюючою каменерізальною машиною на відстані менше ніж 10 м у напрямку її переміщення. Під час переміщення каменерізальної машини або блоків каменю канатною тягою працівники повинні перебувати збоку від натягнутих канатів.
6.15. У кінці рейкових колій для переміщення каменерізальних машин повинні бути влаштовані запобіжні упори.
6.16. Переміщувати блоки необхідно механізованими засобами.
Кліщові захвати, стропові канати необхідно періодично перевіряти відповідно до вимог НПАОП 0.00-1.01-07.
6.17. Знімання (відбір) стінового каменю, нарізаного у вибої каменерізальною машиною, необхідно починати з верхніх рядів. Якщо висота вибою перевищує 1,8 м, знімати камені можна тільки механізованим способом. Виймати з вибою великі стінові блоки необхідно за допомогою надійних захватних пристроїв і механізмів.
6.18. Під час розпилювання або обробки великого блоку необхідно вживати заходів, що запобігають його перевертанню в бік працівників. Проводити завалку блоків вручну на себе не дозволяється.
6.19. Транспортувати високоуступні машини необхідно на спеціальних полозках або трайлерах відповідно до розроблених підприємством технологічних карт. Транспортувати високоуступні машини та проводити їх демонтаж необхідно під керівництвом посадової особи, в обов’язки якої покладено здійснення контролю за безпечним виконанням робіт.
6.20. Під час транспортування каменерізальних машин на полозках (трайлерах) необхідно обов’язково дотримуватись таких вимог:
швидкість пересування полозок (трайлерів) з машиною не повинна перевищувати: 5 км/год — на горизонтальних ділянках та 1 км/год — на похилих;
різальні органи необхідно опустити у крайнє нижнє положення і зафіксувати;
транспортування здійснювати тільки під керівництвом посадової особи, в обов’язки якої покладено здійснення контролю за безпечним виконанням робіт.
6.21. Перегін з уступу на уступ низькоуступних машин самоходом необхідно проводити відповідно до розроблених підприємством технологічних карт.
6.22. Пересувати вагони під час їх ручного завантаження з конвеєра каменерізальної машини можна тільки за наявності надійної сигналізації та швидкості руху не вище ніж 1,5 м/хв.
6.23. Під час застосування пересувних стрічкових конвеєрів для доставки стінового каменю вздовж вибою необхідно забезпечити між конвеєрним ставом і каменерізальною машиною зазор не менше ніж 1,0 м.
6.24. Висота штабеля каменю не повинна перевищувати 1,8 м, а з великих блоків — 2,5 м. Спосіб укладання штабеля повинен забезпечувати його стійкість з урахуванням висоти штабеля.
6.25. На робочому місці знімача каменю із засобів транспортування повинна бути аварійна кнопка «Стоп», яка вимикає живлення всієї машини в цілому.
6.26. Звільняти камені, що заклинились, можна тільки за допомогою спеціальних пристроїв. Не дозволяється проводити цю операцію вручну.
6.27. Особливо небезпечні вантажно-розвантажувальні роботи (під час підіймання подвійною тягою) необхідно вести під керівництвом посадової особи, в обов’язки якої покладено здійснення контролю за безпечним виконанням робіт.
6.28. Під час навантаження блоків у кузов автомашини переміщувати їх над кабіною не дозволяється.
Під час механічного навантаження та розвантаження вантажів водій та інші працівники не повинні перебувати в кабіні або на підніжках автомашини, а також проводити її огляд або ремонт. Не дозволяється стояти або ходити під вантажем, який переміщують.
Під час перевезення великих блоків останні необхідно закріпити так, щоб виключалась можливість їх перекидання або випадання з машини.
6.29. Кінцевий вимикач механізму підйому повинен зупиняти вантажозахватний орган без вантажу на відстані 50 мм від упора для машин, обладнаних електродвигуном, і 200 мм — для машин з двигунами внутрішнього згоряння.
6.30. Покрівлю верхнього уступу на відстані не менше ніж 2 м від його бровки необхідно очищати від відходів каменю.
6.31. Рейкові колії каменерізальних машин повинні бути з рейок одного типу, приєднані до місцевих заземлювачів і мати електричне з’єднання на стиках рейок.
Рейки колії каменерізальних машин необхідно надійно з’єднувати без порогів та виступів у місцях з’єднань. Направляючі колії необхідно встановлювати горизонтально або під заданим кутом нахилу з використанням спеціально призначених для цих цілей підставок.
Не дозволяється використовувати як підставки пиляний камінь.
6.32. У разі одночасної роботи двох і більше каменерізальних машин на одній рейковій колії відстань між ними повинна бути не менше ніж 15 м. При цьому каменерізальні машини повинні бути обладнані надійними буферами.
7. Вимоги безпеки під час добування кухонної солі в садочних басейнах і соляних озерах
7.1. Висота уступу під час розробки соляного пласта в озері повинна бути не більше ніж 8 м, а кут укосу уступу, що розробляється, не більше ніж 75°.
Під час розробки соляного пласта уступом висотою до 3 м допускається кут укосу уступу 90°.
Під час добування солі земснарядами висота уступу повинна відповідати висоті, визначеній проектом.
Відстань від краю уступу до осі залізничних колій, по яких переміщується солекомбайн, повинна бути не менше ніж 2,3 м.
7.2. Вимоги пункту 1.5 глави 1 розділу V цих Правил не поширюються на видобувні роботи в соляних озерах.
7.3. Під час розробки ділянки соляного пласта в озері зустрічними вибоями та маневрових робіт за допомогою тракторів ширина цілика між вибоями (виломами) повинна бути не менше ніж 17 м.
Під час маневрових робіт локомотивами допускається залишати цілик між зустрічними вибоями шириною не менше ніж 14 м.
7.4. Усі недіючі виробки (виломи), а також виробки, в яких тимчасово призупинено роботи на території соляного озера, необхідно огороджувати та виставляти попереджувальні знаки.
7.5. Солекомбайни, в яких дизель-генераторна установка змонтована в одному вагоні з іншим устаткуванням, повинні бути обладнані штучною вентиляцією.
7.6. Солекомбайни, які проводять виймання солі на глибині більше ніж 3 м, повинні бути обладнані креномірами і автоматичною сигналізацією, що сповіщає про досягнення критичного кута нахилу.
7.7. При крені солекомбайна в бік вилому більше допустимого машиніст зобов’язаний припинити добування солі, вивести солекомбайн з небезпечної зони та повідомити про це посадову особу, в обов’язки якої покладено здійснення контролю за безпечним виконанням робіт.
7.8. Під час роботи двох солекомбайнів на одному робочому шляху необхідно позначити межу роботи кожного солекомбайна. Межа роботи солекомбайнів позначається за допомогою диска червоного кольору діаметром 200 мм, який встановлюється між коліями робочого та завантажувального шляхів.
7.9. Укладку відкотних залізничних колій, а також робочих і навантажувальних колій для солекомбайнів дозволяється здійснювати по пласту солі в озері без баласту за умови надійного закріплення шпал до пласта. Спосіб закріплення шпал до пласта солі визначається проектом, затвердженим посадовою особою солепромислу, відповідальною за безпечне виконання робіт.
7.10. У соляному озері вздовж доріг, по яких рухаються автомобілі, трактори та інші транспортні засоби, необхідно встановити стовпи-маяки на такій відстані один від одного, щоб їх було добре видно в будь-яку пору доби і за будь-якої погоди.
Встановлення стовпів-маяків вздовж залізничної колії, якою вивозять сіль з озера, необов’язкове.
7.11. Заміну та встановлення пилок каменерізальних машин солеблокодобувних агрегатів необхідно проводити відповідно до розробленої підприємством технологічної карти, в якій передбачається вживання необхідних заходів безпеки. Ці роботи необхідно проводити під керівництвом посадової особи, в обов’язки якої покладено здійснення контролю за безпечним виконанням робіт.
7.12. Верхня площадка бугра солі повинна бути горизонтальна або з підйомами та схилами, що не перевищують 10°.
7.13. Головні живильні канави басейнів через кожні 200 м повинні бути обладнані перехідними містками шириною не менше ніж 0,8 м та з поручнями висотою не менше ніж 1,0 м.
Не дозволяється ходити по валках (банкетках) басейнів.
7.14. Розробку бугрів (уступів) солі необхідно проводити відповідно до вимог пунктів 1.2 та 1.3 глави 1 розділу V цих Правил.
7.15. Під час роботи солезбирального комбайна не дозволяється:
перебування перед комбайном ближче ніж за 10 м від передньої кромки ножа;
перебування сторонніх осіб на комбайні.
7.16. Не дозволяється проводити регулювальні та інші роботи під солезбиральним комбайном без вжиття заходів, що унеможливлюють його просідання.
7.17. Усі електричні проводи солезбирального комбайна необхідно прокладати в металевих трубах або виконувати спеціальним кабелем з антикорозійним покриттям.
7.18. Всмоктувальні колодязі насосних установок необхідно надійно перекривати або огороджувати з усіх боків поручнями на висоту не менше ніж 1,2 м.
7.19. Силові та освітлювальні електричні проводки безпосередньо на території басейнів необхідно виконувати кабелями.
Не дозволяється здійснювати прокладку кабелів безпосередньо по дну або по пласту солі в соляному озері. Кабелі необхідно прокладати на спеціальних опорах (козлах).
7.20. Навантажувальну естакаду необхідно огороджувати з усіх боків поручнями на висоту не менше ніж 1,2 м. Допуск сторонніх осіб на навантажувальну естакаду не дозволяється.
7.21. Огляд конструкцій навантажувальної естакади керівник солемлина зобов’язаний проводити не менше одного разу на місяць.
7.22. Не дозволяється в місцях видобування, навантаження, розвантаження, транспортування та переробки солі застосовувати електролампи без захисної арматури.
8. Вимоги безпеки під час ведення робіт на перевантажувальних пунктах
8.1. Місце розташування перевантажувального пункту, а також порядок його зведення та експлуатації повинні бути визначені проектом відповідно до паспорта перевантажувального пункту. У проекті необхідно передбачати заходи безпеки під час розвантаження гірничої маси автосамоскидами і навантаження її екскаваторами. Вводити в експлуатацію перевантажувальний пункт та ліквідовувати його необхідно за наказом керівника гірничого підприємства.
8.2. Перевантажувальний пункт повинен бути розділений нейтральною зоною на зону роботи екскаватора і зону розвантаження транспортних засобів, які необхідно позначити відповідними знаками. У нейтральній зоні виконувати навантажувально-розвантажувальні роботи не дозволяється.
8.3. Роботи на перевантажувальному майданчику необхідно виконувати відповідно до паспортата інструкції з охорони праці. Інструкція, розроблена згідно з вимогами НПАОП 0.00-4.15-98, повинна бути на робочому місці, а працівники повинні бути ознайомлені з нею та паспортом за особистим підписом.
8.4. Розмір (довжину та ширину) розвантажувального майданчика необхідно визначати розрахунком з урахуванням робочих параметрів обладнання та транспорту.
8.5. Висота ярусу перевантажувального пункту не повинна перевищувати висоту черпання екскаватора.
8.6. Розвантажувальний майданчик повинен бути влаштований вздовж усього фронту розвантаження з поперечним нахилом не менше ніж 3°, спрямованим від бровки в глибину майданчика на відстані 10 м, та запобіжною стінкою (породним валом) висотою не менше 0,5 діаметра колеса автосамоскида найбільшої вантажопідйомності.
8.7. Запобіжну стінку (породний вал) в усіх випадках необхідно зводити відповідно до призми можливого обвалення укосу ярусу, а на ділянці з підібраним укосом уступу — не ближче ніж 5 м від бровки ярусу. Зону роботи екскаватора необхідно огороджувати по всій довжині породним валом на відстані 5 м від краю перевантажувального майданчика при відвантаженому ярусі.
8.8. Роботу транспортних засобів на перевантажувальному майданчику необхідно регулювати спеціальними знаками-покажчиками, виконаними у вигляді стрілки розміром 700 300 мм, що встановлюється на породний вал або поряд з ним на висоті не менше ніж 2,0 м від поверхні розвантажувального майданчика. Зону розвантаження транспортних засобів необхідно позначати з обох боків знаками-покажчиками зеленого кольору, спрямованими всередину зони, з написом білою фарбою «Зона розвантаження».
Місця розвантаження на ділянках з підібраним укосом ярусу необхідно позначати знаками-покажчиками жовтого кольору з написом червоною фарбою «Ближче ніж 5 м не під’їжджати!».
Місця, де розвантаження транспортних засобів не дозволяється (в зоні роботи екскаватора, під час аварійно-відновлювальних робіт, у зонах можливого обвалення ярусу), необхідно позначати знаками-покажчиками червоного кольору з написом білою фарбою «Розвантаження заборонено!».
У разі тимчасового припинення робіт на перевантажувальному пункті автодорогу до нього необхідно пересипати породним валом та установити знак червоного кольору з написом білою фарбою «В’їзд заборонено!».
8.9. У разі відсутності на перевантажувальному пункті запобіжної стінки (породного валу) з боку укосу ярусу, розвантажувати транспортні засоби на ньому не дозволяється. Створення необхідних параметрів розвантажувального майданчика (укосу, запобіжного валу) здійснюється під керівництвом посадової особи, в обов’язки якої покладено здійснення контролю за безпечним виконанням робіт. При цьому розвантаження транспортних засобів дозволяється не ближче ніж 5 м від укосу.
8.10. Не дозволяється розвантажувати транспортні засоби в зоні роботи екскаватора.
8.11. Відстань між транспортними засобами, що стоять на розвантаженні, проїздять мимо, а також тими, що розвантажуються одночасно (по лінії фронту розвантаження), повинна бути не менше ніж 5 м.
8.12. Транспортні засоби на місці розвантаження необхідно зупиняти не ближче ніж 5 м з правого боку і не ближче ніж 10 м з лівого боку від транспортного засобу, що стоїть на розвантаженні.
8.13. Швидкість руху транспортних засобів на розвантажувальному майданчику не повинна перевищувати 10 км/год, а при постановці на місце розвантаження — 5 км/год.
8.14. Розвантажувальний пункт не можна розташовувати під ЛЕП та поблизу них.
8.15. Перебування механізмів, машин, працівників (за винятком посадової особи, в обов’язки якої покладено здійснення контролю за безпечним виконанням робіт) та виконання будь-яких робіт, не пов’язаних з технологічним процесом перевантаження гірничої маси, на відстані менше ніж 5 м у зоні перевантажувального пункту не дозволяється.
8.16. Залізнична колія приймального тупика повинна бути влаштована вище рівня стояння екскаватора не менше ніж на 1,5 м.
8.17. Проїзд через перевантажувальний пункт транспортних засобів, що не беруть участь у технологічному процесі, не дозволяється.
9. Вимоги безпеки під час відкритої розробки рудних покладів у зоні впливу підземних гірничих робіт
9.1. У разі одночасної розробки родовища відкритим і підземним способами, а також під час проведення та експлуатації підземних дренажних виробок необхідно здійснювати заходи, які забезпечують безпеку працівників на підземних і відкритих гірничих роботах: погодження планів і графіків ведення гірничих і вибухових робіт, застосування нагнітальної схеми провітрювання рудників, перевірка стану атмосфери в підземних виробках після масових вибухів у кар’єрі, запобігання небезпеці прориву води у підземні виробки з кар’єру, забезпечення посадових осіб, в обов’язки яких покладено здійснення контролю за безпечним виконанням робіт, засобами контролю за вмістом шкідливих продуктів вибуху.
За станом масиву, що підробляється, та виконанням намічених заходів безпеки необхідно здійснювати систематичний контроль.
9.2. Під час відкрито-підземної розробки покладів плани гірничих робіт кар’єру і шахти (рудника) необхідно взаємно пов’язувати, узгоджувати графіки виконання вибухових робіт, способи провітрювання шахти (рудника), кар’єрів, а також організовувати контроль за інтенсивністю вивалоутворення в зоні обвалення і здійснювати погоджений дренаж.
9.3. Усі підземні гірничі виробки, які виходять в кар’єр і не передбачені для подальшого використання, необхідно погашати або ізолювати перемичками (ґратами), що унеможливлюють доступ до них працівників.
9.4. У разі підземного відпрацювання покладів камерними системами під дном і бортами діючого кар’єру проектом розробки повинні бути визначені безпечні параметри бар’єрного цілика і технологія його відпрацювання.
9.5. Розміри та форма ціликів (бар’єрних, міжкамерних) під дном і бортами кар’єру з метою виключення небезпеки їх обвалення повинні бути розраховані на стійкість на весь час їх використання. Контроль за стійкістю ціликів зобов’язані здійснювати маркшейдерські служби кар’єру та шахти (рудника). Метод контролю повинен бути передбачений у проекті розробки родовища.
9.6. Відпрацьовані камери під дном і бортами діючого кар’єру необхідно закладати згідно з проектом розробки родовища.
9.7. Проходку підземних виробок необхідно здійснювати за проектом з урахуванням сейсмічного впливу масових вибухів у кар’єрі.
9.8. Під час ведення очисних робіт системою з самообваленням руди в зоні впливу відкритих гірничих робіт розмір площі підсічки повинен бути визначений з урахуванням сейсмічного впливу масових вибухів у кар’єрі.
9.9. У разі формування внутрішніх відвалів на ділянках кар’єру, що підлягають наступному відпрацюванню підземним способом, необхідно передбачити заходи із запобігання виникненню пливунів і раптових проривів води та обводнених порід в підземні виробки, здійснювати контроль за системою запобігання проникненню води в зони обвалення.
9.10. На період виконання масового вибуху в кар’єрі роботи в шахті (руднику) необхідно припинити, працівників вивести на поверхню, а також вжити заходів із запобігання проникненню шкідливих газів у підземні виробки.
9.11. Для запобігання проникненню шкідливих газів у кар’єр із підземних виробок і навпаки під час виконання масових вибухів необхідно:
перевести головні вентиляторні установки шахти (рудника) на нагнітальний спосіб провітрювання під час масових вибухів у кар’єрі та на всмоктувальний — під час масових вибухів у шахті (руднику);
спорудити ізолювальні перемички в підземних гірничих виробках;
затампонувати розвідувальні свердловини.
Розмір зони взаємного аеродинамічного впливу повинен бути визначений у проекті розробки родовища.
VІ. Вимоги безпеки у відвальному господарстві