12.3. Результати зовнішнього огляду блискавкозахисту оформлюють актом, а результати вимірювання опору заземлювачів заносять у відомість стану заземлювачів блискавкозахисту.
12.4. Зовнішнім оглядом блискавкозахисних пристроїв (з обов'язковим застосуванням бінокля) треба визначати стан: блискавкоприймачів, струмовідводів, місць пайки та з'єднань, опорних щогл і надземних частин захисту від вторинних впливів блискавки.
12.5. Під час огляду блискавкоприймачів необхідно установити цілісність конічного наконечника, стан його лудіння, надійність і щільність з'єднання зі струмовідводом, наявність іржі, чистоту поверхонь у з'єднаннях на болтах.
Блискавковідвід з опаленим або ушкодженим конічним наконечником і ушкоджений іржею більше ніж на третину площі поперечного перерізу потрібно замінити новим.
Ушкоджені лудіння, оцинкування треба відновити, іржу з контактних поверхонь вилучити, а слабкі з'єднання - закріпити.
12.6. Під час огляду струмовідводів визначають відсутність перегинів і петель у них, цілісність і щільність з'єднань, відсутність іржі й пошкоджень.
Струмовідводи, що пошкоджені іржею, якщо площа їх перерізу залишається менше ніж 50 мм- 2, потрібно замінити новими.
12.7. Оглядаючи дерев'яні опорні щогли, визначають ступінь ураження їх гнилизними грибками. Якщо він досягає третини площі їх перерізу, щогли треба замінити новими.
12.8. Під час огляду наземних частин захисту від вторинних впливів блискавки, обумовлених електростатичною індукцією, перевіряють цілісність сітки та струмовідводів, щільність і надійність їх з'єднань, ступінь пошкодження іржею.
У разі пошкодження іржею сітки та струмовідводів до площі перерізу більше ніж 16 мм- 2пошкоджені ділянки потрібно замінити.
12.9. Під час перевірки пристроїв захисту від вторинних впливів визначають цілісність перемичок, їх стан і вимірюють перехідний опір контактів, що має бути не більше величини, зазначеної в пункті 2.7цього розділу. У цьому разі необхідно перевіряти зв'язок всіх заземлювальних елементів із заземлювачами захисту від вторинних впливів.
12.10. Опір заземлювачів блискавкозахисту вимірюють спеціальними електровимірювальними приладами або методом трьох вимірювань вольтметра-амперметра за високого питомого опору ґрунтів. Опір стиків необхідно вимірювати мікроомметром. Виміряні опори необхідно занести у відомість стану заземлювачів блискавкозахисту на складі ВМ.
12.11. Під час вимірювання опору заземлювачів за триелектродною схемою треба застосовувати схеми розташування струмовогоТі потенціальногоПелектродів, показаних на рис. 16(додаток 35).
За D>40 м розмірамає бути не меншим, ніж D. При D<40 м розмір а=40 м. При D=10 м розмір а=20 м. Місце розміщення вимірювальних електродів потрібно визначати під час проектування блискавкозахисту.
Вимірювальні електроди треба встановлювати під час спорудження заземлювачів блискавкозахисту.
Як допоміжне заземлення можна використовувати один із заземлювачів сусідніх блискавковідводів, що не зв'язаний з вимірюваним заземлювачем.
12.12. Опір заземлювача можна виміряти способом трьох вимірювань вольтметра-амперметра.
На рис. 17(додаток 36) зображено чотири окремі заземлювачі від чотирьох блискавковідводів. Вимірювання опору трьох заземлювачів №№ 1, 2, 3 необхідно проводити попарно: I вимірювання R1+R2=a, Ом; II вимірювання R1+R3=b, Ом; III вимірювання R2+R3 =c, Ом; звідки опір кожного заземлювача:
| Ом; | (9) | |
| Ом; | (10) | |
| Ом. | (11) |
Для одержання опору заземлювача № 4 проводять ще два (четверте і п'яте) додаткові вимірювання: IV вимірювання R4+R3=d, Ом; V вимірювання R4+R2 =e, Ом; звідки опір заземлювача № 4 визначається за формулою
| Ом. | (12) |
Таким самим чином можна виміряти опори й інших заземлювачів, якщо вони є.
За використання одного або двох заземлювачів необхідно зробити два або одне допоміжне заземлення.
12.13. Щоб визначити імпульсний опір R1заземлювача потрібно його виміряний опір помножити на імпульсний коефіцієнт α , взятий в табл. 6 цього розділу, залежно від типу заземлювача та питомого опору ґрунту.
Питомий опір ґрунту треба вимірювати на стадії передпроектних досліджень. В умовах експлуатації та реконструкції вимірювання проводять за чотириелектродною схемою, застосовуючи мегомметр. Розрахункову величину ρвизначають за формулою
| , | (13) | ||
| де | R | - | показання приладу, Ом; |
| l | - | відстань між електродами, м; | |
| Kc | - | сезонний коефіцієнт промерзання ґрунту. |
ХIІІ. Визначення відстаней, безпечних за розкиданням кусків породи
1.1. Відстань rроз , що є небезпечною для людей за розкиданням окремих кусків породи під час МВ свердловинних зарядів, розрахованих на дроблення та розпушування гірського масиву, визначають за формулою
| (1) | |||
| де | ηз | - | коефіцієнт заповнення свердловини ВР; |
| ηзаб | - | коефіцієнт заповнення свердловини забійкою; | |
| f | - | коефіцієнт міцності породи за шкалою проф. М.М. Протод’яконова; | |
| d | - | діаметр свердловин, м; | |
| a | - | відстань між свердловинами в ряду або між рядами, м. |
Коефіцієнт заповнення свердловини ВР чисельно дорівнює відношенню довжини заряду в свердловині lз , м, до глибини пробуреної свердловини L, м:
| ηз=lз/L. | (2) |
Коефіцієнт заповнення свердловини забійкою ηзабдорівнює відношенню довжини забійки lзаб, м, до довжини вільної від заряду верхньої частини свердловини lн , м:
| ηзаб=lзаб/lн. | (3) |
У разі цілковитого заповнення забійкою вільної від заряду верхньої ділянки свердловини ηзаб=1, у разі вибуху без забійки - ηзаб=0.
Коефіцієнт міцності породи:
| (4) | |||
| де | σст | - | границя міцності породи на одновісне стискання за стандартного випробування зразків правильної форми, кгс/cм- 2(1 кгс/см- 2= 98066,5 Па). |
Під час ведення підривних робіт у гірських породах, класифікацію яких здійснено за будівельними нормами та правилами, у разі недостатньої показності даних з міцносних характеристик ґрунтів, що розробляються, ( σст ), коефіцієнт міцності f визначають за формулою
| f=(F/2,5) - 2, | (5) | ||
| де | F | - | номер групи ґрунтів, що підлягають вибуху, за будівельними нормами. |
1.2. Під час підривання серії свердловинних зарядів однакового діаметра зі змінними параметрами a, ηз, ηзаброзрахунок безпечної відстані за формулою (1) треба проводити за найменшими значеннями a, ηзабі найбільшим ηзз усіх наявних у цій серії.
Якщо ділянка масиву, що підлягає підриванню, представлена породами з різною міцністю, необхідно в розрахунку rроз приймати максимальне значення коефіцієнта міцності ґрунту f. Під час підривання паралельно зближених (кущів, пучків) свердловинних зарядів діаметром d необхідно приймати їхній еквівалентний діаметр:
| , | (6) | ||
| де | Nз | - | число паралельно зближених свердловин у кущі (пучку). |
1.3. Під час визначення небезпечних відстаней необхідно враховувати можливі в процесі проведення підривних робіт відхилення окремих параметрів свердловинних зарядів a, ηзаб, ηз, від прийнятих проектних значень. Тому розрахунок rрозза формулою (1) необхідно проводити з певним запасом, приймаючи для цього мінімально можливі в процесі ведення підривних робіт значення параметрів a, ηзабі максимально можливе значення ηз.
1.4. У разі ведення вибухів на косогорах, а також в умовах перевищення верхньої відмітки вибухової ділянки над ділянками границі небезпечної зони більше ніж на 30 м розміри небезпечної зони rроз у напрямку донизу по схилу треба збільшувати відповідно до формули
| , | (7) | ||
| де | Rроз | - | небезпечна відстань за розкиданням окремих кусків породи в бік нахилу косогору або місцевості, розташованої нижче ніж 30 м від верхньої відмітки вибухової ділянки; |
| Kp | - | коефіцієнт, що враховує особливості рельєфу місцевості. |
Під час проведення підривних робіт на косогорі:
| (8) | |||
| де | β | - | кут нахилу косогору до горизонту, град. |
У тих випадках, коли замість кута βвідоме перевищення місця підривання над границею небезпечної зони:
| , | (9) | ||
| де | H | - | перевищення верхньої відмітки вибухової ділянки над ділянкою границі небезпечної зони, м. |
Якщо в якомусь напрямку границя небезпечної зони, розрахована за формулою (1) або (7), проходить схилом, треба враховувати можливе скочування окремих кусків породи та збільшувати в цьому напрямку безпечну відстань. Відстань скочування кусків треба визначати експериментально в конкретних умовах. Так само необхідно враховувати вплив сили вітру на можливе збільшення дальності розкидання кусків породи. Вплив цього чинника потрібно визначати за вимогами типових методик згідно з результатами кінозйомки розкидання породних кусків при МВ.
1.5. Розрахункове значення небезпечної відстані округлюють у бік збільшення до значення, кратного 50 м. Остаточно прийнята у цьому разі безпечна відстань не повинна бути меншою за мінімальні відстані, зазначені в цих Правилах.
1.6. Безпечні відстані від місця вибуху до механізмів, будинків, споруд визначають у проекті ведення підривних робіт з урахуванням конкретних умов.
1.7. Відстані, безпечні за розкиданням окремих кусків породи під час вибухів на викидання та скидання, визначають за табл. 1(додаток 37) залежно від показника дії вибуху зарядуnі лінії найменшого опоруW.
1.8. Під час вибухів серії зарядів з різними значеннямиWрадіус небезпечної зони визначають за табл. 1(додаток 37). За початкову величину приймають найбільше значенняWза умови однаковихnабо найбільше значенняnза умови однаковихW. Якщо ж обидва значення (Wіn) є змінними, знаходять такі заряди, у яких сполученняWіnдають відповідно до табл. 1 (додаток 37) найбільший радіус зони. Останню приймають як небезпечну зону для підривання такої серії зарядів.
1.9. Прийняті значення радіусів небезпечних зон для людей повинні бути не менші, ніж у табл. 1(додаток 37).
1.10. Для зарядів з істотно різними значеннямиWіnу разі утворення протяжної виїмки (0,5 км і більше) радіус небезпечної зони для людей можна прийняти різним для різних її ділянок.
1.11. Радіуси зон, небезпечних за розкиданням кусків породи, під час вибухів зосереджених зарядів розпушування (n<1) визначають таким чином. З усіх зарядів цієї серії вибирають заряд з найбільшою лінією найменшого опору - Wmax. Для цього заряду розраховують значення довжини умовної лінії найменшого опору (Wнв), при якій він був би зарядом нормального викидання (n=1).
Оскільки значення Wнвприйнято визначати із співвідношення Wнв=5Wрихл/7, то для цього випадку Wнв=5Wmax/7.
Отримане значення Wmaxє відправним для визначення радіусів небезпечних зон для людей за розкиданням окремих кусків. Шукані значення радіусів rроззнаходять у тих самих графах табл. 1(додаток 37), що відносяться до зарядів з n=1 і показані на горизонтальному рядку, що відповідає розрахунковому значенню Wнв.
1.12. Безпечні відстані, що забезпечують збереження механізмів, будинків і споруд від пошкодження кусками породи, що розлітаються, необхідно встановлювати в проекті (паспорті) ведення підривних робіт, враховуючи конкретні умови.
XІV. Визначення безпечних відстаней за передачею детонації
1.1. Відстань rД , що виключає можливість передавання детонації від вибуху на земній поверхні одного об’єкта з ВМ - активного заряду до іншого такого самого об’єкта - пасивного заряду, визначають за формулою
| , м, | (1) | ||
| де | rД | - | безпечна відстань від центра активного до поверхні пасивного заряду, м; |
| КД | - | коефіцієнт, що залежить від виду ВМ зарядів і умов вибуху (відповідно дотабл. 1(додаток 38)) | |
| Q | - | маса ВР активного заряду, кг; | |
| b | - | менший лінійний розмір пасивного заряду (ширина штабеля), м. |
1.2. Під час визначання коефіцієнта КДза табл. 1(додаток 38) для розрахунку безпечних відстаней за передачею детонації необхідно прирівнювати:
обваловані сховища (об’єкти) до зарядів, що поглиблені на свою висоту в ґрунт;
необваловані, розташовані на поверхні сховища та майданчики з ВМ - до відкритих зарядів.
1.3. Визначення безпечної відстані між двома об’єктами (сховищами) потрібно проводити за формулою (1), приймаючи по черзі кожен об’єкт за активний заряд. У цьому разі за безпечну відстань між об’єктами приймають більше значення з двох розрахованих, але не менше подвоєної ширини найбільшого (за шириною) заряду.
Під час розміщення ВМ, розташованих на одній осі у сховищах видовженої форми, безпечна відстань у всіх випадках повинна становити не менше подвоєної ширини більшого (за шириною) сховища.
За будь-якого розташування сховищ (майданчиків) безпечна відстань повинна бути не меншою за розрив, передбачений правилами протипожежного захисту.
Якщо під час проектування складу необхідно зблизити об’єкти (сховища) на відстань меншу, ніж визначено за формулою (1), то безпечні відстані для такого складу необхідно визначати, виходячи із сумарного запасу ВМ на складі.
Об’єкти підвищеної небезпеки (сховища ЗІ, стаціонарні пункти розтарювання та виготовлення ВР, бункери з ВР тощо), ємність яких є меншою за ємність основних сховищ, можна розташовувати тільки на таких відстанях від кожного зі сховищ ВМ, щоб їх вибух не викликав детонацію ВМ у сховищах. Цю відстань визначають за формулою (1), приймаючи за активний заряд ВМ, що перебувають на об’єктах підвищеної небезпеки.
Безпечні відстані за передачею детонації між сховищами ВР, розраховані за формулою (1) при b=1,6 м, наведені в табл. 2(додаток 39).
1.4. Якщо пасивний заряд складається з різних ВМ (наприклад, амоніту і тротилу), то при розрахунку безпечних відстаней значення коефіцієнта КДвибирають для того ВМ (із числа наявних у складі заряду), який має найбільшу чутливість до детонування.
1.5. При зберіганні детонуючого шнура 1 м шнура прирівнюють до такої кількості детонаторів nД :
| , | (2) | ||
| де | РДШ | - | погонна маса серцевини ДШ, г; |
| mД | - | маса ВР у детонаторі, г. |
XV. Визначення відстаней, безпечних за дією отруйних газів вибуху
1.1. За одночасного підривання зарядів викидання загальною масою більше ніж 200 т необхідно враховувати газову небезпеку вибуху та встановлювати безпечну відстань rГ, за межами якої вміст отруйних газів (у перерахунку на умовний оксид вуглецю) не може перевищувати граничнодопустиму концентрацію.
1.2. Безпечну відстань rГ за дією отруйних газів в умовах відсутності вітру або в напрямку, перпендикулярному поширенню вітру, під час підривання зарядів викидання визначають за формулою
| , м, | (1) | ||
| де | Q | - | сумарна маса зарядів вибуху, т. |
У напрямку, протилежному поширенню вітру, радіус газонебезпечної зони необхідно приймати рівним rГ. У напрямку вітру радіус газонебезпечної зони rГ визначають за формулою
| , | (2) | ||
| де | Vв | - | швидкість вітру перед вибухом, м/с. |
| Заступник |
|
| Додаток 1 |
КЛАСИФІКАЦІЯ
вибухових матеріалів за групами сумісності
| Група сумісності (небезпеки) | Назва речовини, виробу |
| 1 | 2 |
| A | Первинна ВР |
| B | Виріб, що містить первинну ВР і не має двох або більше ефективних запобіжних пристроїв. До цієї категорії також належать такі вироби, як капсуль-детонатори, ЕД, збірки детонаторів і капсулів, навіть якщо вони не містять первинну ВР |
| C | Метальна ВР або інша, здатна до дефлаграції ВР, або виріб, що містить таку ВР |
| D | Вторинна детонуюча ВР, димний порох або виріб, що містить вторинну детонуючу ВР, у будь-якому випадку без засобів ініціювання та без метального заряду, а також виріб, що містить первинну ВР і має два або більше ефективних запобіжних пристрої |
| E | Виріб, що містить вторинну детонуючу ВР, без засобів ініціювання, але з метальним зарядом (крім виробу, що містить легкозаймисту рідину, гель або самозаймисту рідину) |
| F | Виріб, що містить вторинну детонуючу ВР, з власними засобами ініціювання, з метальним зарядом (крім виробів, що містять легкозаймисту рідину, гель або самозаймисту рідину) або без метального заряду |
| G | Піротехнічна речовина або виріб, що містить піротехнічну речовину, а також виріб, що містить як ВР, так і освітлювальну, запалювальну, сльозогінну речовини або речовину, що утворює дим (крім виробу, що активується водою, або виробу, що містить білий фосфор, фосфіди, пірофорну речовину, легкозаймисті рідину або гель або самозаймисту рідину) |
| H | Виріб, що містить як ВР, так і білий фосфор |
| J | Виріб, що містить як ВР, так і легкозаймисті рідину або гель |
| K | Виріб, який містить як ВР, так і токсичний хімічний агент |
| L | ВР або виріб, що містить ВР, яка виявляє особливу небезпеку (наприклад, у зв'язку з активуванням водою або наявністю самозаймистих рідин, фосфідів або пірофорної речовини) та потребує ізоляції кожного виду |
| N | Виріб, що містить тільки надзвичайно нечутливі детонувальні речовини |
| S | ВР або виріб, що упаковані або сконструйовані так, що будь-які небезпечні наслідки випадкового спрацьовування не виходять за межі їхнього пакування, а у випадку пошкодження пакування під час пожежі будь-які ефекти вибуху або розкидання обмежені настільки, що майже не перешкоджають вживанню протипожежних або інших аварійних заходів у безпосередній близькості до пакування |
| Додаток 2 |
КЛАСИФІКАЦІЯ
вибухових матеріалів за підкласами
| Підклас | Характеристика |
| 1 | 2 |
| 1.1 | Речовини та вироби, що характеризуються небезпекою вибуху масою |
| 1.2 | Речовини та вироби, що характеризуються небезпекою розкидання та суттєвого пошкодження навколишніх предметів, але не створюють небезпеки вибуху масою. Вибух окремого пакування (виробу, частини пакування) може призвести до істотного пошкодження навколишніх предметів, ініціювати вибух інших пакувань |
| 1.3 | Речовини та вироби, що характеризуються небезпекою загоряння й виділення значної кількості тепла під час горіння, а також незначною небезпекою вибуху або розкидання або тим та іншим, але не характеризуються небезпекою вибуху масою. Речовини і вироби цього підкласу можуть виділяти значну кількість променистого тепла або, загоряючись одне за одним, характеризуватися незначним вибуховим ефектом або розкиданням, або тим та іншим |
| 1.4 | Речовини і вироби, що становлять незначну небезпеку в разі їх займання або ініціювання під час транспортування. Результати дії таких речовин і виробів виявляються в основному всередині пакування (викиду осколків значних розмірів або на значну відстань не відбувається). Зовнішня пожежа не має бути причиною миттєвого вибуху майже всього вмісту пакування |
| 1.5 | Речовини, що характеризуються небезпекою вибуху масою, але мають настільки низьку чутливість, що за звичайних умов транспортування існує дуже мала імовірність їхнього ініціювання або переходу від горіння до детонації. Ймовірність переходу від горіння до детонації зростає під час транспортування таких речовин у великих кількостях, наприклад під час перевезення на морському судні |
| 1.6 | Вироби, що містять тільки малочутливі до детонації речовини, нездатні до вибуху масою, та характеризуються незначною ймовірністю випадкового ініціювання або поширення вибуху. Небезпека, характерна для виробів підкласу 1.6, обмежується вибухом одного виробу |